Реферат на тему:
Молодятин – моє село
ВОЇНИ УПА
Під час першої світової війни багато наших односельчан були мобілізовані
в Австро-Угорську армію де воювали в Італії під Автро-Угорськими
прапорами. Під час утворення західноукраїнської республіки (ЗУНР) багато
мешканців села пішли в Українську Галицьку Армію (УГА), а саме: Андрусяк
М., Сметанюк О., Петрук І., Чемерис І. Жупник П., Кваснюк М., Кваснюк
П., Жупник В., Козьмин Р., Лазарук М., Зелінський М. Після злуки з УГА з
українсько-народною республікою у січні 1919 року наші односельчани
служили в Січових стрільцях. В 1943 р. формувалася українська Стрілецька
дивізія “Галичина. З нашого села в дивізію поступили такі селяни:
Сидорук М., Гриньків П., Горецький М., Федюк В. і ряд інших. 17 вересня
1939 року Радянські війська ввійшли в наше село. Першою жертвою села
став Дохторюк з сім’єю: в складі 7 чоловік, якого вивезли в Омську
область, як ненадійного. 22 червня 1941 р. почалась Друга Світова війна
, де багато мешканців села були мобілізовані у Радянську армію, а саме
Федюк М., Сидорук В., Яремчик І., Марків В., Петра І., і ряд інших. В
урядах УПА було багато зв’язкових дівчат. Багато мешканців села були
засуджені, а саме Жупник Микола П. 25 р. режимних таборів із
позбавленням прав на 5 р., покарання відбував у Воркуті. Стефурак В.І. –
10 р., Луцак В.О. – 25 р. Пнівчук Олена – 10 р., Городенко Настя – 10
р., Туліщук Олекса і Сметанюк Іван засуджені на 10 років ВТК які
загинули в Радянсько-концентраційних таборах.
Село Молодятин розташоване в північно-східній частині Гуцульщини. Відоме
воно ще з 16 ст. хоча знайдені тут сокири-кельти доби пізньої бронзи
засвідчують, що люди тут жили з прадавніх часів.
Первісна назва села – Дем’янівка, тепер куток. Первісна назва села
Демянівка можливо походить від імені жителя Дем’ян, але це була
заслужена перед людьми людина, можливо воїн, а можливо старійшина роду.
Послідуюча назва села Молодятин, як переказують старі жителі,
стверджуючи, що чули ці слова від своїх предків, походить від молодої
пари закоханих людей, що були вірні в коханні і гаразді, але не захотіли
з якихось невідомих нам причин жити в Демянівці і перебрались за її
межі. Посилились вони приблизно в теперішній горішній частині села, де є
Барткова криниця. Можливо, їм хтось або щось загрожувало, а можливо,
життя заставило їх поселитись в непролазних хащах.
Назва села, як гадаємо, походить від слів ”молодь” і ”тин”. В топоніміці
слов’ян слова “тин” означало охоронні, зміцнюючи укріплення навколо
об’єкту. Тин – найпростіший тин дерев’яної фортечної стіни. З півдня
Молодятина маємо вершину “Брунькова гора”, з півночі пасмо хребта, що
простягається від гори Лисеня до Дем’янівки. Між ними є і “Кермен”.
Знаходяться тут і потічки, носять вони назву урочищ: Кобилиця, Пунчава,
Драничка.
В кінці 16 ст. першої половин 17 ст., за актами навколо Печеніжина
виникають села Молодятин, Слобода, Рунгури, Дем’янівка.
ПИСЬМЕННИКИ СЕЛА
У селі Молодятин 20 лютого 1881 року народився Ярослав Іванович
Веселовський – український публіцист. Навчався в Коломийській гімназії.
Закінчив юридичний факультет Львівського університету. Редагував
тижневик “Поступ” (1902-1904) в Коломиї, газету “Буковина” (1904-1906) в
Чернівцях, видання товариства “Просвіта” (1906-1910) у Львові, тижневик
“Неділя” (1911-1912 рр.) де опублікував свої твори. Перекладав вірші
О.С. Пушкіна, М.Лермонтова, М.Лєскова, М.Горького.
Помер Ярослав Іванович Веселовський 21 червня 1917 р. у місті Віллішгоф,
поблизу Відня, на 36 році життя. Похований там же. Тепер могила його
загубилась. На старому цвинтарі в селі похований батько Ярослава
Веселовського – Іван Веселовський (1831) що помер 16 лютого 1890 р. на
59 р. життя та сестра Анна Веселовська 1890 р. На жаль ці могили
занедбані.
„`„
и, яка написала вірш “Село моє ріднесеньке” і пісню “Мій Молодятин”.
Проживала і померла письменниця, поетеса Іванна (Жовківська) Сметанюк,
яка народилася на Львівщині в небагатій, проте релігійній сім’ї, в часи
лихоліття була зв’язковою українського підпілля, яка пройшла шлях
випробувань через табори. З 1954 року Іванна Жовківська жила в селі
Молодятин. У 2002 році вийшла збірка “Пташине яєчко”.
МІЙ МОЛОДЯТИН
Розквітають сади навесні,
Все, мов в казці, кругом оживає
Ця чарівність весни на селі
Молодятин наш прикрашає.
Приспів:
Молодятин, Молодятин,
Я люблю тебе серцем й душею.
Молодятин, Молодятин,
Ти красиве й розкішне село.
Як заглянути в кожну домівку.
Всюди буйне життя розцвіло.
А як осінь загляне в село.
Мов барвистий килим намалює.
Всіх прихожих полонить теплом,
Молодятинцям радість дарує.
Приспів:
Серед буків, смерек і ялин.
Дзвінко пісня весела лунає.
Запальний наш гуцульський танок
Прикарпатське село звеселяє.
Приспів:
На забавах святкових у нас,
Як троїста музика заграє,
То бадьора усмішка в цей час
На веселих устах не згасає.
Приспів:
Розквітають сади навесні,
Зеленіють ліси у Карпатах
Лиш смерічки стрункі й осяйні
Все стоять у задумливих шатах.
Приспів:
ЦЕРКВА
В давні часи в селі поселились і жили різні люди, і як віруючі вони
були: греко-католики, латиняни, іудеї. Переважали греко-католики
(уніани). В довоєнний період (до 1946 р.) в селі було три культові
заклади:
Греко-католицька (з 1946 православна) церква, що є діючою і і тепер;
Церква євангельських християн-баптистів в Дем’янівці;
Польський (католицький) костел, тепер на тому місці магазин.
В ХVІІ ст. в Дем’янівці була збудована дерев’яна церква, яку спалили
могнолотатари. Пізніше вона була відновлена в Дем’янівці і стояла
неподалік від центра села в Дем’янівці. Тепер на тому місці, неподалік
від клубу є хрест, що засвідчує про колишнє місце культового приміщення.
Тепер діюча церква Молодятина збудована в 1896 році і має назву “Успення
пречистої Діви Марії”. Вона з дерева і відзначається високими
архітектурними формами, з трибуною.
1902 році патроном церкви був “його величність цісар Австро-Угорщини
Юранц-Йозеф Габсбург”.
В 1902 році Молодиянський парох Шухевич Теофія (1850-1918 рр.)мав
дотації від держави і церкви.
ОСВІТА
В селі жителі придавали немало сил для освіти молоді. Уже в 1838 році
згадується школа парафіяльна, в 1856 році була школа тривіальна
(загальна). В 1891 р. в школі тривіальній навчалось 26 хлопчиків і 2
дівчинки. Вчителем школи був Микола Шевидзуський. В 1902 р. село має
уже школу двокласну, а з 1903 року – однокласну з двома силами, в 1925
році відновлено школу двокласну. В 1929 році в селі створено школу
трикласну, утраквістичну (двомовну). В 1931 році школа чотири класова
(двомовна).
В час війни (1941-1945) заняття в школі майже припинилося. В 1945 році
було відновлено навчання в школі початковій. Приміщення школи було
пошкоджено. Жителі села своїми силами завезли деревину, розібрали
костел, євангельську церкву.
Таким чином було відновлено школу. Діти навчались тимчасово в хатах
жителів села Шкварчука Дмитра, Стефурака Івана та ін.
З 1919 року в селі почала діяти семирічна школа, тепер дев’ятирічна.
Сучасне приміщення школи побудовано в 1968 році. Першим директором школи
в 1945 р. Була Савчук (Гаврилюк) Євдокія Миколаївна.
До війни було майже 50% селян, які не вміли читати і писати. Зараз всі
вміють читати і писати.
Немало людей здобули вищу і середню спеціальну освіту.
Більшість вчителів, які працюють в школі, є випускниками школи.
Зараз директором школи є Жупник Ярослав Васильович.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
