Реферат на тему:
Сучасні технології програмування.
Етапи розвитку мов програмування.
Розвиток мов програмування можна розглядати у вигляді етапів, кожний із
яких характеризується певними ознаками. Початковий етап (1950-1960 р.)
характеризується тим, що в основі засобів взаємодії людини й ЕОМ лежали
мови, у яких програмування велося в термінах машинних кодів. Взаємодія
програмістів з ЕОМ здійснювалося в діалоговому монопольному режимі. На
цьому і наступних етапах (до появи інтелектуальних мов високого рівня)
ЕОМ були доступні тільки професіоналам-програмістам. У ці роки почалося
створення мов алгоритмічного типу.
Другий етап розвитку середовища програмування (I960 – 1970 роки)
характеризувався створенням операційних систем, які дозволяли
опрацьовувати декілька завдань, сформованих різними користувачами.
Основна мета розробок на цьому етапі полягала в забезпеченні найбільшого
завантаження машинних ресурсів. Почали використовувалися алгоритмічні
мови, орієнтовані на ту або іншу предметну сферу.
Третій етап характерний якісною зміною критерію ефективності
автоматизованого опрацювання даних. Якщо на перших етапах у якості
такого критерію виступали (як видно, у силу обмеженої сфери використання
ЕОМ) машинні ресурси, то далі основними стали людські ресурси, що
здійснюють розробку і супровід програмного забезпечення. Сфера
використання обчислювальної техніки до цього часу була вже достатньо
велика і містила в собі ряд складних задач і проблем. Крім того, стали
розроблятися і впроваджуватися в практику не тільки великі, але і
дешевші міні ЕОМ, що дозволило в основному вирішити проблему необхідних
обчислювальних ресурсів. З метою швидшої розробки програмного
забезпечення на цьому етапі використовувався інтерактивний режим
взаємодії декількох користувачів з ЕОМ, підтримуваний діалоговими
операційними системами. Проте в цілому зростаючий рівень технології
розробок програмного забезпечення ще не дозволив вирішити проблему
людських ресурсів. Розрив між обсягами автоматизації і загальною
кількості програмістів продовжував зростати.
Четвертий етап знаменує новий якісний стрибок у технології розробки
програмного забезпечення, що відчиняє можливість рішення зазначеної
проблеми. Його суть зводиться до того, що центр ваги технологічних
рішень переноситься на створення засобів, що забезпечують взаємодію
користувачів з ЕОМ на етапах створення програмного продукту. Ключовою
ланкою нової інформаційної технології стає представлення та опрацювання
знань. Розваються мови представлення знань, що дозволяє користувачам
безпосередньо вносити свої знання в ЕОМ і надалі використовувати їх для
вирішення конкретних задач. Індустрія знань стала широко впроваджуватися
в різноманітні області створення прикладних інформаційних систем –
створюються інтелектуальні пакети прикладних програм, бази даних,
експертні системи. Цей етап характеризується також створенням і
використанням персональних комп’ютерів. Створюються технічні передумови
для застосування комп’ютера у широкому масштабі безпосередньо
споживачами інформації – користувачами.
Можливості нової інформаційної технології “проникають“ у всі сфери
інформаційної індустрії. Зараз широко використовуються мережі ЕОМ, що
інтегрують розподілені бази знань. Їхнє створення забезпечує доступ до
необхідної інформації в будь-якій точці Землі і дозволяє вирішити всі
проблеми, починаючи від створення відповідних технічних засобів, що
забезпечують передачу й опрацювання інформації, і закінчуючи мовними
засобами взаємодії людини та ЕОМ.
Об’єктно-орієнтовані технології.
Суть об’єктно-орієнтованого програмування виражається формулою “об’єкт
це дані плюс процедури“. Об’єкт інтегрує деякий стан (або структуру
даних) і доступні тільки йому механізми керування ним. Багато
об’єктно-орієнтованих мов мають засоби для об’єднання об’єктів у класи.
Це дозволяє зберігати процедури (у термінах об’єктно-орієнтованого
програмування – методи), застосовувані до всіх об’єктів цього класу, в
єдиному примірнику, лише у відповідному класі. Засоби візуального
програмування розширили поняття “об’єкт“. Об’єкт – це деяка річ, із якою
можна щось робити, і яка може бути видимою або ж ні. Видимим об’єктом
може бути рамка, кнопка, автономний модуль та інше. Завдяки засобам
візуальної розробки можна працювати з видимим об’єктом, тримаючи його
перед очима й одержуючи результати практично відразу.
Об’єкти можуть реагувати на події і мати властивості – атрибути, що
детально описують його структуру. Наприклад, об’єкт типу “людина“ має
властивості “вік“, “адреса“ та інші. Всі об’єкти, як правило, можуть
реагувати на події, ініційовані користувачами або системою.
Поняття про CASE-технології.
CASE-технології – не революція в автоматизації проектування
автоматизованих інформаційних систем, а результат природного
еволюційного розвитку усієї галузі засобів, які раніше називалися
інструментальними або технологічними. Однією з ключових ознак є
підтримка методологій структурного системного аналізу і проектування.
Важливий напрям в розвитку технологій склали розробки інтегрованих
інструментальних засобів, які базуються на концепціях життєвого циклу і
управління якістю автоматизованих інформаційних технологій і систем, які
являють собою комплексні технології, орієнтовані на створення складних
автоматизованих управлінських систем і підтримку їх повного життєвого
циклу або ряду його основних етапів. Подальший розвиток робіт в цьому
напрямку привело до створення ряду концептуально цілісних, оснащених
високошвидкісними засобами проектування і реалізації варіантів,
доведених по якості і легкості тиражування до рівня програмних продуктів
технологічних систем, які отримали назву CASE-систем або CASE-технологій
(Computer-Aided Software/System Engeneering).
На даний час не існує загальноприйнятого визначення CASE-технологій.
Зміст цього поняття здебільшого визначається переліком завдань, які
вирішуються з допомогою CASE-технологій, а також сукупністю методів і
засобів, які при цьому застосовуються. CASE-технологія охоплює
сукупність методів аналізу, проектування, розробки і супроводження
автоматизованої інформаційної системи, підтриманої комплексом
взаємозв’язаних засобів автоматизації. CASE-технології – це
інструментарій для системних аналітиків, розробників і програмістів,
який дозволяє автоматизувати процес проектування і розробки
автоматизованих інформаційних систем і який міцно ввійшов в практику їх
створення і супроводу. При цьому CASE-технології використовуються не
тільки, як комплексні технологічні конвеєри для виробництва
автоматизованих інформаційних систем, але і, як потужний інструмент
вирішення дослідницьких і проектних задач, таких, як структурний аналіз
предметної області, специфікація проектів засобами мов програмування
четвертого покоління, випуск проектної документації, тестування
реалізацій проектів, планування і контроль розробок, моделювання ділових
прикладних пакетів з метою розв’язку задач оперативного і стратегічного
планування і управління ресурсами та інших. Основна мета CASE-технології
полягає в тому, щоб відділити проектування автоматизованих інформаційних
систем від її кодування і наступних етапів розробки, а також максимально
автоматизувати процеси розробки і функціонування систем.
Сфера застосування CASE-технологій.
При використанні CASE-технологій змінюється технологія проведення робіт
на всіх етапах життєвого циклу автоматизованих систем і технологій, при
цьому найбільші зміни стосуються етапів аналізу і проектування. В
більшості сучасних CASE-технологій застосовуються методології
структурного аналізу і проектування, які базуються на наочних діаграмних
технічних підходах, при цьому для опису моделі проектованої
автоматизованої інформаційної системи використовуються графи, таблиці і
схеми. Такі методології забезпечують строгий і наочний опис проектованої
системи, який починається з її загального огляду і потім деталізується,
набуваючи ієрархічної структури з все більшою кількістю рівнів.
CASE-технології успішно застосовуються для побудови практично усіх типів
автоматизованих інформаційних систем, однак стійку позицію вони займають
в галузі забезпечення розробки ділових і комерційних автоматизованих
інформаційних систем. Широке застосування CASE-технологій обумовлено
масовістю цієї прикладної області, в якій вони застосовуються не тільки
для розробки автоматизованої інформаційної системи, але і для створення
моделей систем, що допомагають комерційним структурам вирішувати задачі
стратегічного планування, управління фінансами, визначення політики
організацій, навчання персоналу та інші. Цей напрям отримав свою власну
назву – бізнес-аналіз. Наприклад, для якнайшвидшої і ефективної розробки
високоякісної банківської системи фінансисти все частіше звертаються до
використання CASE-технології. Постачальники цієї технології, враховуючи
зацікавлення фінансистів, швидко розширюють ринок засобів. Швидкому
впровадженню CASE-технології сприяє також ускладнення банківських
систем.
Переваги CASE-технологій.
З самого початку метою розвитку CASE-технологій було подолання обмежень
при використанні структурних методологій проектування 1960 – 1970-х рр.
(складності розуміння, великої трудомісткості і вартості використання,
складності внесення змін в проектні специфікації і т.д.) за рахунок їх
автоматизації і інтерпретації підтримуючих засобів. Таким чином,
CASE-технології не можуть вважатися самостійними методологіями, вони
тільки розвивають структурні методології і роблять ефективнішим їх
застосування за рахунок автоматизації.
Крім автоматизації структурних методологій і, як наслідок, можливості
застосування сучасних методів системної і програмної інженерії,
CASE-технологіям притаманні такі переваги:
покращують якість створюваних автоматизованих інформаційних систем за
рахунок засобів автоматичного контролю (перш за все, контролю проекту);
дозволяють за короткий час створювати прототип майбутньої
автоматизованої інформаційної системи, що дає можливість на ранніх
етапах оцінити очікуваний результат;
прискорюють процес проектування і розробки системи;
звільняють розробника від рутинної роботи, дозволяючи йому цілком
зосередитися на творчій частині розробки;
підтримують розвиток і супроводження розробки автоматизованої
інформаційної системи;
підтримують технології повторного використання компонентів розробки.
Більшість CASE-засобів грунтуються на науковому підході, який отримав
назву “методологія – метод – нотація – засіб“. Методологія формулює
керівні вказівки для оцінки і вибору проекту автоматизованої
інформаційної системи, що розробляється, кроки роботи і їх
послідовності, а також правила застосування і призначення методів.
На даний час CASE-технологія оформилася в самостійний наукомісткий
напрям, що призвело до створення потужної CASE-індустрії, яка об’єднує
сотні фірм і компаній різноманітної орієнтації. Серед них виділяються
компанії – розробники засобів аналізу і проектування автоматизованих
інформаційних систем з широкою мережею дистриб’юторських і дилерських
фірм; фірми – розробники спеціальних засобів з орієнтацією на вузькі
предметні ділянки або на окремі етапи життєвого циклу автоматизованої
інформаційної системи; навчаючі фірми, які організовують семінари і
курси підготовки спеціалістів; консалтингові фірми, які надають
практичну допомогу при використанні CASE-пакетів для розробки конкретних
автоматизованих інформаційних систем; фірми, що спеціалізуються на
видавництві періодичних журналів і бюлетенів по CASE-технологіях.
Практично жоден серйозний зарубіжний проект автоматизованої
інформаційної системи не здійснюється в даний час без використання
CASE-засобів.
Список літератури.
Автоматизированные информационные технологии в экономике. Под. ред.
Г.А.Титоренко – М. Компьютер ЮНИТИ, 1998, – 336 с.
Бердтис А. Структуры данних. – М.: Статистика, 1974, – 408 с.
Блек Ю. Сети ЭВМ : протоколы, стандарты, интерфейсы. -М.: Мир, 1980.
Бойко В.В., Савинков В.М. Проектирование баз данных информационных
систем. -М.: Финансы и статистика, 1992.
Бойков.В., Савинков В.М. Проектирование баз данных информационных
систем. М. Мир 1997.
Боэм Б.У. Инженерное программирование для проектирования программного
обеспечения. -М.: Радио і связь, 1985, -512с.
Брябрин В.М. Программное обеспечение персональных ЭВМ. – М.: Наука,
1988.
Васильев В.Н. Организация, управление и экономика гибкого
интегрированного производства в машиностроении. – М.: Машиностроение,
1986. –312 с.
Вершинин О.В. Компьютер для менеджера. – М.: Высшая школа, 1990.
Вычислительные машины, системы и сети/ Под ред. А.П.Пятибратова. – М.:
Финансы и статистика, 1991.
Герасименко В.А. Защита информации в автоматизированных системах
обработки данных. – В 2-х кн. – М.: Энергоатомиздат, 1994.
Гершгорин Л.Г. Что такое АРМ бухгалтера. – М.: Финансы и статистика,
1988.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
