Реферат
на тему:
Поняття сервісного режиму. Основні принципи управління режимами мережі
Internet
Internet є найбільшою комп‘ютерною мережею. Щоденно десятки мільйонів
використовують її, але лише деякі розуміють принципи її функціонування.
Більшість експертів сходяться на тому, що слово “Internet”,- це мережа
над мережами, що використовує для взаємодії між мережами протокол
TCP/IP, та сукупність ресурсів, доступних в цих мережах.
Дуже часто путають з Internet мережу Usenet, що являється насправді лише
однією із супермножин мережі Internet. Usenet – це навіть не мережа, а
система розподілення рівнозначних повідомлень, що складаються із
електронної пошти, та використовує стандарт Internet RFC-822, а також
об’єднані в групу за темами повідомлення (групи новин Usenet). Internet
та Usenet не охоплюють всі можливі види мереж. Об’єднання всіх мереж,
між якими можлива взаємодія, експерт з Internetу Джон Квотерман називає
Matrix. Таким чином, Matrix – це об‘єднання всіх мереж (в тому числі і
Internet), вони можуть взаємодіяти між собою.
Відмінність між трьома метамережами (Internet, Usenet та Matrix)
обумовлено використовуваними в них стандартами. У випадку Internet
загальновизначеним правилом являються з‘єднання з допомогою протоколу
TCP/IP. Характерна риса Usenet – використання протоколу RFC-822. В
Matrix звичайно використовуються протоколи RFC-822 та поштовий стандарт
Х.400.
При попаданні пакетів із мережі TCP/IP в мережу, що використовує інший
протокол, шлюзовий комп’ютер перенаправляє данні або до місця
призначення, якщо вони знаходяться в даній мережі, або до іншого шлюзу.
Окрім того, шлюзовий комп‘ютер перетворює пакет у вигляд, який
сприймається цією мережею. Найбільш розвинутими є поштові шлюзи, за
допомогою яких мережі Matrix об‘єднуються в єдине ціле. Такі шлюзи
перетворюють заголовки адреси електронної пошти та передають її із
однієї частини Matrix до другої.
В Internet знаходиться ряд протоколів, що побудовані на базових
протоколах ТСР/ІР, і які пропонують різноманітний сервіс. Таким чином,
говорячи про прикладні протоколи або сервіси Internet, ми розуміємо одне
і те ж.
Забезпечення користувачів усіма можливостями Internet займаються
програми, що працюють на комп’ютерах мережі. При цьому, для забезпечення
будь-якого сервісу завжди необхідні дві програми.
Одна програма – “сервер”, друга програма – “клієнт”. Програма “сервер”
займається збереженням та передачею інформації на запит інших серверів,
а програма “клієнт” налагоджується на комп‘ютері користувача й існує для
формування та надсилання запитів на файлові комп’ютерні сервери,
отримання та відображення інформації на комп’ютері користувача. Таким
чином, створюється інформаційна модель, що відображена на рис.1.
Програма “клієнт”
Програма “сервер”
відповідь
Рис. 1. Інформаційна модель “клієнт” – “сервер”
Наприклад, програма “сервер” ресерсу WWW зберігає Web-сторінки і
підтримує протокол НТТР для подорожі Всесвітньою павутиною. Програмою
“клієнт” є програма перегляду Web-сторінок. Потрібно відмітити, що
сервером також називають комп‘ютер, на якому працюють програми, що
забезпечують доступ до мережевих ресурсів.
Щоб програма “клієнт” знала, з якою програмою “сервер” вона працює,
використовуються так звані порти. Порт для Internet – це число, яке
зв‘язує програми в мережі Internet. При роботі в Internet ваш комп‘ютер
надсилає на вузол мережі номер порту, який говорить про те, яку програму
“сервер” потрібно запустити. Не слід плутати порт Internet з портом
комп‘ютера, що є пристроєм введення-виведення інформації. В більшості
випадків номер Internet-порту є в програмі “клієнт” і користувачеві не
потрібно його знати.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
