.

Поняття інформаційного каналу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2420
Скачать документ

Реферат

на тему:

Поняття інформаційного каналу

Проблеми організації зв’язку ідуть у глибину сторіч. Сама сутність
людини потребувала спілкування та обміну інформацією. Прообразом ліній
зв’язку була сигналізація за допомогою вогнищ, використання оптичних і
акустичних сигналів. Давно виникла ідея ретрансляційних
(переприймальних) станцій. За принципом передачі інформації сучасні
радіорелейні лінії беруть свій початок від кур’єрської пошти (relay
означає “зміну коней”). У Франції під час Великої французької революції
вперше були організовані станції, що приймають та передають інформацію
на вежах і пагорбах, створюючи регулярні лінії зв’язку.

За двадцять років після Великої французької революції, у 1837 р.
американець Морзе розробив систему телеграфного апарата і запропонував
код, що складається з крапок і тире. Таким чином, тільки на початку ХIХ
ст. спроби винайти електричний зв’язок увінчались успіхом. У 1832 р.
російський академік П.Шиллінг побудував першу лінію телеграфного
зв’язку, у 1876 р. американець Белл одержав патент на винахід телефону,
поклавши початок мовного зв’язку за дротом. Початок ХХ ст. ознаменувався
винаходом радіо російським вченим А.С.Поповим.

У 1956 р. фірма Веll Laboratories побудувала першу цифрову лінію зв’язку
для передачі мови за принципом імпульсно-кодової модуляції.

Сучасне суспільство – генератор великих обсягів інформації. І якщо
навіть тільки частина цієї інформації потребує передачі на значні
відстані, то вона є дуже значною. Зараз важко собі уявити розміри цього
інформаційного масиву: телеграми, листи, мовні повідомлення,
метеоповідомлення, банківські рахунки, газети, журнали, телевізійні
програми. Сучасні системи зв’язку здатні передавати повідомлення в
будь-якій формі: телеграфні, телефонні, телевізійні, масиви даних,
друкарські матеріали, фотографії та ін.

Відповідно до специфіки переданих повідомлень організується канал, що
являє собою комплекс технічних засобів, який забезпечує передачу
сигналів від джерела до споживача (рис.1).

Рис. 1. Структура системи передачі інформації

До головних параметрів, що характеризують канал зв’язку, відносяться:
ширина смуги пропускання, припустимий динамічний діапазон змін амплітуди
сигналу, а також рівень перешкод.

Передача великих інформаційних потоків на значні відстані здійснюється
за допомогою кабельних, радіорелейних і супутникових ліній зв’язку. У
найближчі роки можна очікувати широкого застосування оптичного зв’язку
по оптичних кабелях.

Повідомлення для передачі за допомогою засобів електрозв’язку (так
прийнято називати те, що американці називають telecommunication) повинно
бути попередньо перетворене на сигнал, під яким розуміється фізична
величина, що змінюється, адекватно повідомленню. Процес перетворення
повідомлення на сигнал називається кодуванням.

Проходження сигналів по каналу зв’язку завжди супроводжується
перекручуванням та впливом перешкод. Тому головною функцією приймача є
розпізнавання в прийнятих коливаннях переданого сигналу. Цю операцію
приймач робить у процесі демодуляції (детектування, англійською
detection – виявлення), тобто в процесі виділення переданого сигналу,
після чого він перетворюється на повідомлення. Ці процеси умовно
показано на рис.2.

Каналом передачі інформації називають сукупність технічних засобів, що
забезпечують передачу електричних сигналів від одного пункту до іншого.
Входи каналу підключаються до передавача, а виходи – до приймача.
Неодмінною складовою будь-якого каналу є лінія зв’язку – дротова,
кабельна, радіо, мікрохвильова, оптична та супутникова.

У сучасних цифрових системах зв’язку головні функції передавача і
приймача виконує пристрій, що називається модемом. Він являє собою
сукупність передавача та приймача в одному корпусі для здійснення
провідного дуплексного зв’язку. Якщо термінал знаходиться на значній
відстані від комп’ютера, наприклад, у сусідньому будинку або в іншому
місті, або зв’язок користувача з комп’ютером відбувається за допомоги
звичайної телефонної мережі, необхідні прийомопередатчики на кінцевих
пунктах лінії, їх функції виконує модем.

Рис. 2. Процес передачі інформації в системі зв’язку

Модеми, що випускаються в даний час, є різноманітними за конструкцією,
але, як правило, складаються з інтерфейсної частини для з’єднання з
комп’ютером, кодера і декодера, модулятора та демодулятора. Часто до
складу модему входять пристрої, що шифрують і дешифрують інформацію, які
забезпечують таємність переданої інформації. Є способи, що забезпечують
скритність передачі. Залежно від типу модему він робить амплітудну,
частотну або фазову модуляцію. З метою ущільнення смуги пропускання
каналу частіше всього використовують багатократну фазову маніпуляцію.
Типові швидкості передачі модемів 300, 1200, 2400, 4800, 9600, 19200,
38400 біт/с.

Максимально можлива швидкість передачі інформації по каналу зв’язку за
фіксованих обмежень називається ємністю каналу, позначається через С й
має розмірність біт/с:

C=V/t, де V – об’єм інформації (біт), а t – час (сек). Така одиниця має
ще іншу назву – бод.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020