КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
Історія розвитку обчислювальної техніки. Інтерфейс робочого вікна
Windows Керування Windows. Засобами графічного редактора Paint створіть
емблему своєї “майбутньої фірми”
1. Історія розвитку обчислювальної техніки
художнику, скульптору і винахіднику епохи Відродження Леонардо да Вінчі
(1452 – 1519). Серед двотомної збірки рукописів, які майже повністю
присвячені механіці, були знайдені рисунки і опис самої обчислювальної
машини.
Основою машини являлися стрижні, на яких були прикріплені два зубчасті
колеса, велике з одної сторони стрижня і мале з іншої. Ці стрижні були
розташовані так, щоб менше колесо на одному стрижні входило в зачіп у
великому колесі на сусідньому стрижні. При цьому, менше колесо другого
стрижня зачіплялося з великим колесо наступного – третього стрижня і
т.д. Десять обертів першого колеса призводили до одного повного оберту
другого, і так до самого останнього колеса. Вся ця система приводилася в
рух важками. Згодом по малюнкам Леонардо да Вінчі було побудовано машину
для обчислення суми чисел.
винайшов Готфрід Лейбниц, але цією машиною ніхто не користувався, крім
його рідних. Ще не прийшов час.
Прогрес невпинно крокує вперед і тепер настав час для більш значущих
відкриттів, яким ми завдячуємо і дотепер.
Обчислювальна машина Беббіджа
Ще у першій половині XIX століття англійський математик Чарльз Беббідж
намагався створити універсальну обчислювальну машину, тобто комп’ютер.
Саме Беббідж вперше здогадався, що комп’ютер повинен мати пам’ять і
керуватися за допомогою програми. Беббідж хотів збудувати свій комп’ютер
як механічну машину, а програми збирався впроваджувати за допомогою
перфокарт – карт з цупкого паперу, на якому містилася інформація, котра
заносилася за допомогою щілин. Але довести до кінця свою роботу Беббідж
не зміг – вона була занадто складною для техніки того часу.
До речі: перша відома нам клавіатура QUERTY з’явилася у 1874 році, а
саме з неї починається відлік переможного параду цієї гучної праці на
столах секретарів. А клавішу Shift додали тільки у 1878 році.
Перші комп’ютери
В сорокових роках XX століття одразу декілька груп винахідників
повторили спробу Беббіджа на основі техніки ХХ століття. Де які з них,
нічого не знаючи про винаходи Беббвджа, створили заново його ідею.
Першим з них був німецький інженер Конрад Цузе, який у 1941 році
збудував невеликий комп’ютер на основі декількох електромеханізмів. Але
внаслідок війни роботи Цузе не були опубліковані. А у США на одному з
підприємств фірми IBM американець Говард Ейкен створив більш потужній
комп’ютер під назвою “Марк – 1”. Він вже дозволяв проводити розрахунки у
сотні раз швидше у сотні раз швидше, ніж в ручну (за допомогою
арифмометра), і реально використовувався для військових розрахунків.
Але цей комп’ютер був занадто повільний. Тому, починаючи у США, група
спеціалістів під керівництвом Джона Мочлі і Преспера Екерта почала
будування комп’ютера ERIAK на базі електронних ламп. Створений ними
комп’ютер працював у тисячу разів швидше, ніж “Марк – 1”. Але виявилося,
що велику частину часу цей комп’ютер просто стояв, бо для програми у
цьому комп’ютері треба було протягом декількох годин, навіть днів,
приєднувати дроти . А розрахунок після цього міг зайняти всього лише
декілька хвилин чи навіть секунд.
Комп’ютери зі збереженою у пам’яті програмою
Щоб спростити і прискорити процес закладання програм, Мочлі та Екерт
розпочали будувати новий комп’ютер, який міг зберігати програму у своїй
пам’яті. У 1945 році до роботи приєднався математик Джон фон Нейман,
який приготував доповідь про цей комп’ютер. Доповідь була розіслана
багатьом вченим і отримала велику популярність, адже в ній фон Нейман
елементарно і просто сформулював загальні принципи функціонування
комп’ютера, тобто універсальних обчислювальних машин. Перший комп’ютер,
в якому були втілені в реальність принципи фон Неймана, був збудований у
1949 році англійським винахідником Морісом Уілксом.
Розвиток елементарної бази комп’ютера
В 40-50-х роках комп’ютери створювалися на основі електронних ламп. Тому
комп’ютери були дуже великими (вони займали величезні зали), дорогими і
ненадійними – адже електронні лампи, як і звичайні лампочки, часто
перегорають. Але у 1948 році були винайдені транзистори – мініатюрні і
недорогі електронні пристрої, які змогли замінити електричні лампи. В
наслідок цього зменшилися розміри комп’ютера і підвищилася їхня
надійність. Перші комп’ютери на основі транзисторів з’явилися у кінці
50-х років, а до середини 60-х років були створені більш компактні
зовнішні пристрої для комп’ютерів, що дозволяло випустити у 1965 році
перший міні комп’ютер PDP-8 розміром з холодильник і ціною всього $20
тисяч (комп’ютер 40-50 років як правило коштував мільйон доларів).
Після появи транзисторів найбільш працездатною операцією при виробництві
комп’ютерів було з’єднання спайка транзисторів для створення електричних
схем. Але у 1959 році Роберт Нойс (майбутній засновник фірми Intel)
винайшов спосіб, який дозволяв створювати на одній пластині кремнія
транзистори і всі необхідні з’єднання між ними. Отримані електричні
схеми почали називатися інтегральними схемами, або чіпами. У майбутньому
кількість транзисторів, які вдавалося помістити на одиницю площі чіпа,
збільшилася приблизно в два рази кожний рік.
Поява ПК (персональних комп’ютерів).
Спочатку мікропроцесори використовувалися у різноманітних пристроях,
наприклад, калькуляторах. Але у 1974 році декілька фірм оголосили про
створення на базі мікропроцесора Intel-8008 ПК, тобто пристрою, який
виконував ті ж функції, але був розрахований на одного користувача. На
початку 1975 року з’являється перший ПК “Альтаїр-8800”, на основі
мікропроцесора Intel-8080. його оперативна пам’ять складала всього 256
байт, клавіатура і монітор були відсутні.
У кінці 1975 року Пол Ален і Білл Гейтс (майбутні засновники фірми
Microsoft) створили для комп’ютера “Альтіаро” інтерпретатор мови Basic,
що дозволяло користувачам дуже просто користуватися комп’ютером і легко
створювати для нього програми.
Почали створювати ПК і на інших фірмах вже з клавіатурою і монітором.
Попит був великий. А у 1981 році з’являється комп’ютер IBM PC. Він був
офіційно представлений публіці і згодом після цього набув великої
популярності серед користувачів. Через рік комп’ютер IBM PC зайняв
провідне місце на ринку, витіснивши моделі 8-бітових комп’ютерів.
Згодом з’являються біокомп’ютери і квантова технологія, яка замінює
мікропроцесори. Комп’ютери стають меншими за долоню і це визиває великий
попит у користувачів. Цей етап у третьому тисячолітті є завершальним у
розвитку обчислювальної техніки.
У ХХІ столітті, столітті розвитку технологій, комп’ютери є майже у
кожному домі Вони мають дуже велике значення, бо полегшують людині
життя, беручи на себе великий обсяг роботи: за допомогою комп’ютерів
створюються фільми зі спец ефектами, різноманітні програми, які
допомагають у тій чи іншій галузі праці, проектуються будинки… У наш
час комп’ютер – це верхівка обчислювальної техніки. Але прогрес не
стоїть на місці, а отже, можливо, колись комп’ютери заміняться на більш
високотехнологічні механізми.
2. Інтерфейс робочого вікна Windows
Керування Windows
Windows розрахована на роботу в першу чергу з мишею; альтернативним
засобом керування є клавіатура. На екрані покажчик миші перебуває
частіше за все у вигляді широкої стрілки, направленої ліворуч, що
пересувається на екрані при русі миші.
Основні дії з використанням миші:
Натискання мишею – короткочасне натискання на кнопку миші (за
замовчанням – ліву);
Подвійне натискання – подвійне короткочасне натискання лівої кнопки миші
з малим інтервалом між натисканнями;
Переміщення – пересування миші при натиснутій лівій кнопці.
Рабочий стол
, то це значок ярлика. Ярлик – посилання на об’єкт, що розташований не
на Робочому столі, а в іншому місці. Один об’єкт може мати декілька
ярликів, розташованих у різних місцях. Значки об’єктів, що розташовані
безпосередньо на Робочому столі не мають таких позначок. При подвійному
натисканні на значку об’єкта відкривається вікно цього об’єкта. При
подвійному натисканні на ярлику відкривається вікно об’єкта, на який
посилається ярлик.
панель Microsoft Office Рабочий стол Значки
головне меню кнопка Пуск підменю Программы кнопки активних додатків
Панель задач індикатори
Мал.1
Вікна Windows
Вікно – прямокутна ділянка екрану, в якій виконуються різноманітні
Windows-програми. Кожна програма має своє вікно. Усі вікна мають
однаковий склад і структуру.
Склад вікна (мал.5):
1 – заголовок – верхній рядок вікна, в якому знаходиться ім’я програми
або ім’я вікна;
2 – кнопка згортання вікна;
3 – кнопка відновлення вікна (її вигляд залежить від подання вікна);
4 – кнопка закриття вікна;
5 – кнопка системного меню – викликає системне меню вікна;
6 – рядок меню – містить команди для керування вікном;
7 – панель інструментів – містить кнопки, які викликають найчастіше
вживані команди;
8 – смуги прокручування – дозволяють переглядати вміст вікна;
9 – робоче поле – простір для розміщення об’єктів (тексту, малюнків,
значків та ін.) і роботи з ними;
10 – рядок стану – смуга, на якій розташовані індикатори стану;
11 – рамка вікна.
Вікно може існувати в трьох станах:
повноекранне – вікно розгорнуте на весь екран;
нормальне – вікно займає частину екрану;
згорнуте – вікно в згорнутому стані.
5 1 6 7 2 3 4
11 10 9 8
Мал.2
Зміна стану вікон:
згортання вікна – натискання миші на кнопці згортання;
із згорнутого в попередній стан – натискання кнопки активного додатку на
панелі задач;
з повноекранного в нормальне й зворотно – натискання миші на кнопці
відновлення вікна.
Для виклику команди з меню (мал.2) необхідно навести покажчик миші на
потрібний пункт меню і натиснути кнопку миші. Меню відкриється і для
вибору з нього команди слід натиснути мишею на відповідному пункті. Якщо
після імені команди стоїть три крапки, то після її вибору з’явиться
діалогове вікно. Сірим кольором зображені команди, які в даний час
недоступні. Щоб закрити меню без вибору команди необхідно натиснути
мишею за межі меню або натиснути клавішу Esc.
Одне з вікон є активним. Заголовок активного вікна виділений темним
кольором, вікно виходить на передній план, у ньому знаходиться курсор.
Зміна розміру вікна (в нормальному стані) здійснюється пересуванням
рамок вікна при натиснутій кнопці миші.
Переміщення вікна (в нормальному стані) здійснюється пересуванням
заголовку вікна при натиснутій кнопці миші.
Смуги прокручування з’являються, коли вміст вікна не уміщається в його
видимій частині. Для перегляду вмісту вікна є декілька варіантів:
натискати на кнопках ( і (;
пересувати прямокутник прокручування;
натискати мишею між прямокутником прокручування та кнопками (,(.
Закриття вікон: для завершення роботи з додатком (програмою) необхідно
закрити його вікно. Активне вікно можна закрити одним з таких способів:
виконати натискання на кнопці закриття вікна;
набрати на клавiатурі комбінацію Alt+F4;
вибрати команду Выход у меню Файл;
вибрати команду Закрыть у системному меню вікна (натиснути на кнопці
системного меню).
3. Засобами графічного редактора Paint створіть емблему своєї
“майбутньої фірми”
Література:
Гротта Д., Гротта С.В. Комп’ютер. Історія створення // Комп’ютер дому
1996, №3
Іванов А.В. Історія створення комп’ютерів
Журнал “Комп’ютери” 2000
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
