Реферат
на тему:
Еволюція розвитку Internet
У наш час рідко хто проявить намір заперечити той факт, що власне
комп’ютери та інформаційні технології визначають рівень та темпи
розвитку сучасної цивілізації. Однак, і по сьогоднішній день не всі,
безумовно, визнають факт не менш наочний – найбільш важливим
застосуванням комп’ютерів стають роботи не з автоматизації, діловодства
або комп’ютеризації виробництва та навчання, а зі створення глобальних
телекомунікаційних мереж, що об’єднують все людство в єдине інформаційне
співтовариство.
Країни, що виникли на території колишнього СРСР, опинились осторонь від
цього всесвітнього телекомунікаційного руху через причини не тільки
технічного, але і політичного характеру. Прийшов час наздоганяти
втрачене. Без створення національних комп’ютерних мереж та їх включення
до світових інформаційних мереж бажана інтеграція країн СНД до
європейського і світового товариства просто неможлива.
У даний час у країнах СНД діє низка інформаційних мереж – RELKOM,
FREENET, GLASNET та ін. Однак ці мережі головним чином використовують
протоколи обміну даними більш низького рівня, чим ті, на яких працює
світова інформаційна мережа – Internet, та базуються на більш
низькочастотних каналах зв’язку, що підтримують в основному електронну
пошту. З 1993 р. Міжнародний науковий фонд (International Science
Foundation) фінансує і керує декількома проектами зі створення в країнах
СНД наукових та освітніх комп’ютерних мереж з доступом до мережі
Internet, що об’єднує сьогодні більше 30 млн користувачів у більше, ніж
100 країнах.
Телекомунікаційна програма МНФ (початковий бюджет 10 млн дол.) охоплює
чотири регіональних проекти.
1.Волоконно-оптична лінія зв’язку в Москві, що забезпечить доступ в
Internet та взаємний обмін інформацією співтовариству науки, культури та
освіти Москви, а також периферійним організаціям.
2. Комп’ютерна мережа Новосибірського Академмістечка, підключена до
Internet .
3. Територіальна комп’ютерна мережа в Ярославлі, що обслуговує
інфраструктуру міста (бібліотеки, школи, лікарні, інститути та
організації) і має освітню направленість.
4. Наукова та освітня мережа в Києві з п’ятьма регіональними вузлами,
розташованими в районах концентрації інститутів і вищих навчальних
закладів, та з’єднаними між собою радіорелейними каналами, зі
супутниковим каналом в Internet. Всі проекти МНФ виконуються в тісному
співробітництві з державними та недержавними структурами.
Internet з’явилась близько двадцяти років, тому в результаті намірів
об’єднати мережу Міністерства Оборони США ARPAnet з різноманітними
радіо- та супутниковими мережами. ARPAnet (Advanced Research Projects
Agency net – мережа Управління перспективними дослідженнями) була
експериментальною мережею, що призначалася для забезпечення військових
досліджень зі створення мереж, стійких до часткових неполадок
(наприклад, мереж, які змогли б продовжувати роботу при нанесенні
бомбових ударів). У моделі ARPAnet між комп’ютером – генератором
інформації та комп’ютером – адресатом завжди існує зв’язок. Мережа була
побудована так, щоб потреба в інформації від комп’ютерів клієнтів була
мінімальною.
Для пересилання повідомлення по мережі комп’ютер мав просто розміщувати
дані в конверт, що називався “пакетом міжмережевого протоколу” (IP,
Internet Protocol), та правильно “адресувати” такі пакети. Взаємодіючі
між собою комп’ютери (а не тільки сама мережа та її канали), також несли
відповідальність за забезпечення передачі даних. Головний принцип
полягав у тому, що кожний комп’ютер в мережі був у змозі спілкуватися з
будь-яким іншим комп’ютером. У результаті в США було створено працюючу
мережу, яка стала прабабусею сучасної Internet. Вчені, викладачі та інші
спеціалісти, які мали до неї доступ, незабаром відчули її переваги.
Приблизно в той же час, коли Internet робила свої перші кроки, були
розроблені перші локальні обчислювальні мережі (ЛОМ) ETHERNET. ЛОМ
поступово вдосконалювались до 1992-1993 pp., коли з’явилися перші
настільні робочі станції та в технології ЛОМ стався справжній “вибух”.
Багато цих робочих станцій поставлялися з операційною системою BERKELEY
UNIX, яка дозволяла працювати з протоколом Internet – (IP). У результаті
виникла нова ідея: замість з’єднання з одним центральним (головним)
комп’ютером, що працював у режимі розділення часу, споживачі захотіли
підключати свої ЛОМ до ARPAnet повністю. Практично одночасно багато
компаній та організацій почали створювати власні ЛОМ, використовуючи ті
ж самі комутаційні протоколи, що й в ARPAnet, а саме IP протоколи та їх
похідні.
Серед найбільш важливих із цих нових мереж треба виділити мережу NSFNET,
мережу Національного наукового фонду (NSF) уряду США. У кінці 80-х рр.
NSF створив п’ять суперком’ютерних центрів у провідних університетах
CШA. Згодом виникла комунікаційна проблема: потрібно було знайти спосіб
з’єднання цих центрів між собою та надати споживачам доступ до
інформаційного ресурсу. Спочатку NSF спробувала використати для передачі
даних мережу ARPAnet, але ці наміри успіху не мали через бюрократичні та
кадрові проблеми. Тоді NSF вирішив створити власну мережу на основі
IP-технології мережі ARPAnet. Центри були з’єднані телефонними лініями
із швидкістю передачі даних 56000 біт/сек (приблизно дві друкованих
сторінки формату А4 за секунду): у кожному регіоні США університет
з’єднувався зі своїми найближчими сусідами. У такій конфігурації
будь-який комп’ютер міг спілкуватися зі всіма останніми шляхом передачі
повідомлень через своїх сусідів. Університети отримали відразу доступ до
спільних інформаційних ресурсів і необмежену можливість спілкування з
колегами. Графік (завантаження мережі) збільшувався і комп’ютери, що
управляли мережею, та канали зв’язку просто вже не витримували
навантаження. У 1987 р. фірма Merit Network модернізувала мережу.
Швидкість передачі даних виросла приблизно в 20 разів, було замінено
старі комп’ютери на швидкодіючі.
Рис. 1 . Кількість вузлових комп’ютерів
Таким чином, мережу NSF можна вважати бабусею Internet. Важливим
аспектом роботи Національного наукового комітету у сфері мереж є те, що
доступ до мережі забезпечений практично всім бажаючим. До цього доступ в
Internet мали лише вчені у сфері комп’ютерної техніки, урядові службовці
та військові й урядові підрядники. Зараз з’єднання з Internet мають
більшість; робляться спроби підключення шкіл та бібліотек. Все це дає
підставу прогнозувати, що мережа буде розростатись, виникатимуть нові
проблеми, з’являться нові прогресивні інформаційні технології. Internet
об’єднує близько 18 тис. локальних мереж, в яких знаходяться мільйони
комп’ютерних терміналів (за деякими даними близько 2 млн комп’ютерів та
30 млн користувачів). Internet розширюється приблизно на 1000
комп’ютерів у день. Є прогноз, що до 2010 року число користувачів
збільшиться до 1 млрд чол. (рис. 1).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
