1. Робочі станції. Мережеві адаптери. 2. Мережеве програмне забезпечення. 3. Типи кабелів і структуровані кабельні системи (контрольна)

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ

“Комп’ютерні мережі”

План

Вступ

1. Робочі станції. Мережеві адаптери

2. Мережеве програмне забезпечення

3. Типи кабелів і структуровані кабельні системи

Використана література

Вступ

Мережа — це два або більше комп’ютери, об’єднані кабелем таким чином,
щоб вони могли обмінюватись інформацією. Мережа — це сумісне
використання (або розподілення). Розподіл файлів, ресурсів і пограм.

Перші комп’ютерні мережі використовувались для сумісного використання
таких дорогих пристроїв, як накопичувачі на жорстких магнітних дисках
та прінтерів. На початку 80-х років накопичувачі на жорстких магнітних
дисках були настільки дорогими, що це не дозволяло школам придбати їх
для організації навчання школярів. А комп’ютери без накопичувачів для
цієї цілі мало ефективні. Компанія CORVU( звернула увагу на цю проблему
і почала виробництво першої локальної обчислювальної мережі, що
призначалась для використання в системі шкільної освіти. Завдяки цьому
школи могли придбати один досить потужний НЖМД, комп’ютери без
дисководів і з’єднати їх за допомогою локальної обчислювальної мережі
(ЛОМ). Таким чином, кожен користувач мав доступ до НЖМД.

На сьогодні НЖМД великої ємкості і швидкодії відносно недорогі. А на
організацію мережі потрібні також певні кошти. І вигода буде невеликою.

Так навіщо об’єднувати комп’ютери в мережу? Для цього можна привести три
аргумента. По-перше, для 10 користувачів разом знадобиться дискового
простору менше ніж кожному, тому що вони зможуть користуватись одними
копіями файлів даних і прикладного програмного забезпечення. Це дає
економію в можливості придбати накопичувач меншої ємкості,також можна
придбати один прінтер на групу користувачів.

По-друге, зменшується вартість обслуговування ПК. Якщо Ви використовуєте
локальну мережу для сумісного використання НЖМД декількома
користувачами, то Ви легко централізуєте адміністрування інформації на
диску. При відсутності ЛОМ співробітникам потрібно було б
використовувати дискети для обміну файлів (це часто в шутку називається
sneakernet — мережа кліток).

Третій аргумент пов’язаний з програмним забезпеченням, і він є
найвагомішим на користь мережі. Зростаюча кількість програмних продуктів
для ПК розпізнає наявність ЛОМ і призначена для використання багатьма
користувачами. Такі програмні продукти є мережевими, вони координують
всі звернення до центрального файлу і дозволяють багатьом користувачам
отримати одночасний доступ до однієї і тієї ж інформації.

Таким чином, локальні комп’ютерні мережі дозволяють зекономити кошти.
Причому економія на апаратних засобах складає лише невелику частину, а
основна економія пов’язання із зменшенням непродуктивних витрат робочого
часу співробітниками.

Крім того, в багатьох випадках ЛОМ необхідна компанії для нормального
функціонування. Наприклад, якщо вона не може обійтися без сумісного
використання інформації декількома співробітниками. Як приклад можна
привести банки, каси по прийому комунальних платежів.

Можливо Ви потребуєте спільного використання компакт-диску (CD-ROM),
високоякісного прінтера, плотера, модема високої швидкості, у такому
випадку Вам також необхідна ЛОМ.

ЛОМ — це сукупність комп’ютерів, кабелів, мережевих адаптерів, що
працюють під управлінням мережевої операційної системи і прикладного
програмного забезпечення. Для мережевої комп’ютерної системи часто
використовується абревіатура NOS (Network Operating System).

1. Робочі станції. Мережеві адаптери

Комп’ютери, що входять в ЛОМ, поділяються на два типи : робояі станції,
призначені для користувачів і файлові сервери, які, як правило, не
доступні звичайним користувачам. З робочою станцією працює лиш
користувач, який сидить перед нею, в той час як файловий сервер дозволяє
багатьом користувачам розділити свої ресурси. В якості робочих станцій,
як правило, використовується середнього класу ПК типу ІВМ на базі
процесора 80486 або Pentium. Вони забезпечені ОЗУ об’ємом від 1М до 4М,
часто мають кольоровий монітор та високоякісну клавіатуру. За звичай,
робочі станції також мають недорогий НЖМД невеликого об’єму.

Деякі робочі станції називаються бездисковими робочими станціями,
оскільки вони не мають власних дисків. До таких робочих станцій доступ
до файлів повністю визначається ЛОМ.

Коли Ви користуєтеся робочою станцією, вона майже в усіх випадках
поводить себе як автономний ПК. Але тут є чотири відмінності.

На екрані під час завантаження операційної системи з’являються допоміжні
повідомлення, які інформують Вас пр те, що мережева ОС завантажується в
робочу станцію.

Перед початком роботи Ви повинні повідомити мережевому ПЗ Ваше ім’я
користувача або ідентифікаційний номер (ІD) i пароль. Це є процедура
входження в систему.

Після підключення до ЛОМ Ви бачите допоміжні літери, що позначають
допоміжні дискові накопичувачі, що стали Вам доступними.

Коли Ви роздруковуєте службові записки або повідомлення, вони друкуються
на прінтері, який може знаходитись далеко від Вашого робочого місця.

Карти мережевих адаптерів, як і інші карти встановлюються в кожній
робочій станції і ФС. Ваша РС посилає запит через мережевий адаптер до
ФС і через мережевий адаптер отримує відповідь про те, коли ФС готовий
передати чергову частину файлу. Така робота аналогічна копіюванню файлів
на диск.

Тільки два мережевих адаптери можуть одночасно обмінюватись інформацією
один з одним.

На картах адаптера LANtastic є два роз’єми — один для вхідного, а інший
для вихідного кабеля. На картах адаптера EtherNet є Т-образний роз’єм,
або 15-контактний роз’єм. Карти з двома і більше типами роз’ємів надають
можливість вибору асортименту кабелів.

Адаптер слідкує за чергою в мережі і перевіряє передану інформацію на
помилки. Швидкість передачі інформації залежить від типу адаптера.

На сьогодні існують наступні види алдаптерів:

— адаптери ARCnet — одні з найстаріших. Вони мають високу швидкість, але
не розпізнають невеликі помилки при установці. Вони є високонадійними, а
проблеми, що виникають з адаптерами і кабелями легко діагностуються.

— адаптери EtherNet можуть зв’язувати широкий спектр систем, включаючи
UNIX- комп’ютери, Macintosh фірми Apple, ПК фірми IBM. Вони мають три
модифікації в залежності від товщини кабеля.

Адаптери Toren Riny найдорожчі, за виключенням оптоволокняних. Їх
використовують в мережах з великою кількістю РС при підключенні до
великих ЕОМ.

2. Мережеве програмне забезпечення

Мережеве програмне забезпечення встановлюється на жорсткий диск
комп’ютерів, що дає можливість персональному комп’ютеру і серверу
зв’язуватися в мережі. Мережеві програми можуть бути інтегровані в
операційні системи, як у випадку з системами, заснованими на базі UNIX,
і майкрософтівськими Windows 9x або Windows NT.

До мережевого програмного забезпечення входять:

операційні системи для контролю над потоком даних через дротові й
бездротові лінії зв’язку;

програмне забезпечення для мережевих додатків (що робить можливим доступ
до мережі);

програмне забезпечення для обробки транзакцій для спеціальних видів
операційних систем або моніторів, які використовуються для контролю над
виконанням і обробкою транзакцій тощо.

Оперцiйна система Windows NT

Windows NT – операцiйна система типу клiєнт-сервер, розроблена
корпорацiєю Microsoft.

Функцiонально Windows NT дiлиться на двi частини: серверну — Windows NT
Server та клiєнтську — Windows NT Workstation. Windows NT Server є ядром
операцiйної системи та виконує основнi функцiї по управлiнню мережею.
Windows NT Workstation – це набiр програм, якi надають користувачевi
зручний доступ до мережi. Хоча ця система призначена для роботи з
клiєнтами Windows NT Workstation, вона може працювати i з iншими
системами: MS-DOS (з використанням Microsoft LAN Manager), OS/2, Windows
for Workgroups та Windows 95/98.

Windows NT Server.

Windows NT Server – це повнiстю iнтегрована система, установка якої
проводиться автоматично за допомогою спецiальної установочної програми.
В процесi установки Windows NT створює спецiальну базу даних, що
називається реєстр (Registry), в якому мiститься iнформацiя про сервер
та пiдключених клiєнтiв. За допомогою реєстра здiйснюється управлiння
всiєю конфiгурацiєю мережi та її клiєнтами. Установка клiєнта Windows NT
Workstation може бути здiйснена як з робочої станцiї, так i по мережi –
з сервера чи iншої робочої станцiї. Це дуже зручно при установцi великої
кiлькостi робочих станцiй, розмiщених далеко одна вiд одної.

В системi Windows NT данi клiєнтiв зберiгаються ценралiзовано. Кожний
клiєнт представлений записом користувача (user account). Адмiнiстратор
мережi має централiзований контроль над всiма клiєнтськими записами та з
метою безпеки може заборонити доступ до деяких служб. Записи користувача
включають коротке та повне iм’я користувача, його пароль, список
доступних груп i т.п.

Крiм записiв, у кожного користувача є профiль користувача (user
profile), який зберiгається на серверi. Профiль мiстить установки
робочої станцiї користувача. Завдяки йому користувач при входi в систему
з рiзних робочих станцiй бачить знайоме робоче оточення.

З метою забезпечення безпеки сервер Windows NT використовує паролi
доступу до мережi та права користувача для доступу до мережевих служб.
На рiвнi доступу до мережi адмiнiстратор мережi має звичайний контроль
використання пароля: наприклад, мiнiмальна i максимальна довжина пароля,
частота обновлення пароля i т.д.

Безпека на рiвнi користувачiв забезпечується подiлом користувачiв на
категорiї, основанi на мережевих службах, до яких вони мають доступ, та
привiлеях роботи з файлами даних. Адмiнiстратор мережi надiлений
повноваженнями – керувати доступом до файлiв i директорiй, а також
модифiкувати файли для кожної категорiї користувачiв. Нижче наведенi
приклади стандартних категорiй користувачiв.

Адмiнiстратор (Administrator) може керувати всiєю органiзацiєю мережi:
клiєнтськими записами, доступом клiєнтiв до файлiв, процедурами
резервного копiювання, установками безпеки i т.д.

Оператор сервера (Server Operator) контролює функцiї сервера. Наприклад,
виконує резервне копiювання файлiв, керує роздiлом файлiв, контролює
служби друку.

Оператор записiв (Account Operator) створює та модифiкує записи клiєнтiв
(але не операторiв сервера чи записи адмiнiстраторiв) та профiлi
користувачiв.

Оператор друку (Print Operator) керує тiльки службою друку.

Оператор резервного копiювання (Backup Operator) керує тiльки
процедурами резервного копiювання.

Повноважнi користувачi (Power User) входять як клiєнти, але мають наданi
системним адмiнiстратором права зчитування, запису або модифiкацiї
файлiв.

Користувачi (User) входять в систему для доступу до мережевих служб та
приложень i мають обмеженiший доступ до сервера, нiж повноважнi
користувачi.

Windows NT Workstation.

Клiєнтська система Windows NT Workstation оптимiзована для пiдключення
до Windows NT Server. Кожний клiєнт Windows NT може знаходитись або в
доменi NT Server, або в окремiй робочiй групi. Пiдключення до мережi
може здiйснюватись звичайним для Windows способом через виклик File
Manager на робочiй станцiї або вiддалено, з iншої встановленої в мережi
Windows NT Workstation.

При входi користувача Windows NT Workstation шукає вхiдний сценарiй
(logon script), який є пакетним файлом, що мiстить команди операцiйної
системи. Якщо такий сценарiй iснує, то його команди виконуються
автоматично.

Управлiння середовищем Windows NT Workstation здiйснюється за допомогою
профiля користувача (user profile); це спецiальний файл, в якому
розмiщенi данi про конфiгурацiю клiєнта, наприклад назви зареєстрованих
програм та груп, розмiри та мiсця розмiщення вiкон, кольори екрану та
iнформацiя про пiдключенi принтери.

Оперцiйна система UNIX.

В даний час UNIX використовується на найрiзноманiтнiших апаратних
платформах – вiд персональних робочих станцiй до потужних серверiв з
тисячами користувачiв. Це пов’язано з тим, що UNIX – багатозадачна
багатокористувацька система, що володiє широкими можливостями.

З точки зору користувача, в операцiйнiй системi UNIX iснує два типи
об’єктiв: файли i процеси. Всi данi зберiгаються у виглядi файлiв,
доступ до периферiйних пристроїв здiйснюється як читання/запис в
спецiальнi файли. Пiд час запуску програми ядро операцiйної системи
завантажує вiдповiдний виконуваний файл, створює образ процесу i передає
йому управлiння. Бiльше того, пiд час виконання процес може зчитувати
або записувати данi в файл. З iншої сторони, вся функцiональнiсть
операцiйної системи визначається виконанням вiдповiдних процесiв. Робота
системи друку чи забезпечення вiддаленого доступу залежить вiд того, чи
виконуються тi чи iншi процеси в системi.

Файли в UNIX вiдiграють ключову роль. Важко заперечувати значення файлiв
для користувачiв, так як всi їх данi зберiгаються у виглядi файлiв.
Однак помимо цього, файли в UNIX визначають привiлеї користувачiв, так
як права користувача в бiльшостi випадкiв контролюються за допомогою
прав доступу до файлiв. Файли забезпечують доступ до периферiйних
пристроїв комп’ютера, включаючи диски, CD-ROM, принтери, термiнали,
мережевi адаптери i навiть пам’ять. Для приложень UNIX доступ до
дискового файла не вiдрiзняється вiд доступу, скажем, до принтера.
Нарештi, всi програми, якi виконуються в системi, включно з прикладними
задачами користувачiв, системнi процеси i навiть ядро UNIX, є
виконуваними файлами.

Як i в багатьох сучасних операцiйних системах, в UNIX файли органiзованi
у виглядi деревовидної структури (дерева), яка називається файловою
системою. Кожний файл має iм’я, яке визначає його розмiщення в деревi
файлової системи. Коренем цього дерева є кореневий каталог (root
directory), який має iм’я “/ ”. Iмена решти файлiв мiстять шлях – список
каталогiв (гiлок), якi необхiдно пройти, щоб досягнути файла. В UNIX
весь доступний користувачевi файловий простiр об’єднаний в єдине дерево
каталогiв, коренем якого є каталог “/ “. Таким чином, повне iм’я
будь-якого файла починається з “/ “ i не мiстить iдентифiкатора пристрою
(дискового накопичувача, CD-ROM чи вiддаленого комп’ютера в мережi), на
якому вiн фактично зберiгається. Однак це не означає, що в системi
присутня тiльки одна файлова система. В бiльшостi випадкiв єдине дерево,
таке, яким його бачить користувач системи, складено з декiлькох окремих
файлових систем, якi можуть мати рiзну внутрiшню структуру. В свою
чергу, файли, що належать до цих файлових систем, можуть бути розмiщенi
на рiзних пристроях.

Бiльшiсть реалiзацiй ОС UNIX має добре продуману систему безпеки.

Першим рiвнем безпеки є вхiдне iм’я та пароль користувача. Системний
адмiнiстратор може сконфiгурувати операцiйну систему так, щоб вона
приймала тiльки конкретнi типи паролiв (наприклад, тiльки паролi
вказаної мiнiмальної довжини). Процедура входу контролюється системою
безпеки.

Пiсля входу в мережу користувач стає суб’єктом системи безпеки, а якщо
виражатись точнiше, то на його роботу в мережi накладаються обмеження.
Управлiння файлами та директорiями здiйснюється по праву доступа, тобто
за допомогою установок, якi дозволяють виконання конкретних операцiй. В
ОС UNIX iснує три базових класи доступу до файлiв, в кожному з яких
встановленi вiдповiднi права доступу:

User (u) – для користувача, який є власником файла;

Group (g) – для членiв групи, яка є власником файла;

Other (o) – для iнших користувачiв.

Мережева файлова система NFS.

Мережева файлова система NFS (продукт корпорацiї Sun) є набором
протоколiв i програмних продуктiв, якi широко використовуються в
мережах, що базуються на ТСР/IР. Особливо популярна NFS в мережах UNIX,
крiм того, тепер вона доступна на багатьох iнших платформах i надiйно
працює в локальних мережах. Iснує кiлька протоколiв, тiсно пов’язаних з
NFS: протокол NIS (Network Information Service – мережева iнформацiйна
служба) i протокол REX (Remote Execution Service – служба дистанцiйного
виконання).

Sun створила NFS таким чином, щоб комп’ютери рiзних виробникiв працювали
сумiсно навiть в тому випадку, коли вони використовують рiзнi операцiйнi
системи. Sun опублiкувала специфiкацiї NFS, дозволяючи iншим виробникам
адаптувати свої апаратнi та програмнi засоби для надiйної та зручної
роботи в локальних та глобальних мережах. В результатi NFS фактично
стала стандартом для систем пiд управлiнням UNIX та отримала широку
пiдтримку в iнших операцiйних системах.

Оперцiйна система NetWare.

NetWare – це потужна система клiєнт/сервер, розроблена корпорацiєю
Novell. В даний час приблизно в половинi систем файл-серверiв,
побудованих на базi персональних комп’ютерiв, використовується NetWare.
Використовується три рiзних версiї NetWare: версiї 2, 3 i 4. Версiя 2
вже знята з продажу, але вона ще використовується в деяких мережах.
NetWare 3 дуже добре зарекомендувала себе i ще досить широко
використовується.

Кожна нова версiя NetWare в порiвняннi з попереднiми версiями пропонує
ряд переваг, додаткових можливостей та вдосконалень. NetWare версiї 4.11
(її також називають IntranetWare) включає спецiальнi можливостi для
органiзацiї доступу мережi до Internet та iнтеграцiї мережi з
Web-технологiями. NetWare версiї 4.х набагато бiльша, функцiональнiша та
складнiша вiд попереднiх версiй. В нiй значно змiнена файлова система та
представленi глобальнi служби директорiй.

NetWare завантажується поверх операцiйної системи DOS, але пiсля запуску
вона бере контроль над всiєю мережею. DOS стає другорядною системою i
продовжує працювати пiд NetWare, але в будь-який момент можна
повернутись в DOS. З метою економiї пам’ятi DOS може бути видалена.

Файлова система NetWare оптимiзована для мережевого середовища. В нiй є
ряд унiкальних можливостей, якi покращують характеристики мережi,
пiдвищують швидкiсть роботи i надiйнiсть.

Здiйснюючи пiдтримку стандартних мережевих протоколiв (крiм AppleTalk),
NetWare використовує ряд додаткових протоколiв, якi частково дублюють
функцiї стандартних протоколiв, але бiльш адаптованi до системи NetWare.
Нижче перечисленi цi протоколи.

Мiжмережевий обмiн пакетами (IPX) здiйснює перевiрку даних та адресацiї,
тобто ТСР/IР. Цей протокол може обробляти мiжмережевi повiдомлення (мiж
NetWare та iншими мережами).

Протокол ядра NetWare (NCP) управляє потоком даних мiж робочими
станцiями NetWare та файловими серверами для досягнення максимальної
ефективностi цього процесу.

Послiдовний обмiн пакетами (SPX) використовує функцiї NetWare для
перевiрки точностi передачi даних.

Протокол рекламуючого Сервера (SAP) контролює процес реєстрацiї в мережi
та керує передачею повiдомлень мiж вузлами через всю мережу.

3. Типи кабелів і структуровані кабельні системи

Існує велика кількість різних модифікацій кабелів для ЛОМ.
Використовуються як тонкі коаксіальні кабелі ( Fhinnet або Cheoper Net),
так і товсті коаксіальні кабелі (Fhick Net), а також не екрановані виті
пари (STP- Shicldef Twisted Pair), які мають вигляд електропроводів, що
вмонтовані в стіні будинків і неекрановані виті пари (UTP-Unshicldef
Twisted Pair), що нагадують телефонний провід.

Використовуються також оптичноволоконні кабелв, які працюють на великих
відстанях. Тип кабеля залежить від вибраної карти адаптера.

З допомогою кабеля кожна РС з’єднується з іншими і з файловим сервером.
В одних випадках єдиний кабель проходить від одного вузла до іншого,
послідовно з’єднуючи всі РС і ФС. Така конфігурація називається
топологією шина або топологією дейзі-ланцюг.

В інших випадках з кожної робочої станції підходить власний кабель від
центрального вузла. Така конфігурація називається зіркою. Іноді кабель
періодично розгалужується в вузлових точках, створюючи зіркоподібне
дерево. Конфігурація дейзі-ланцюга потребує найменшої кількості кабеля,
але в цьому випадку важче проводити діагностику в мережі.

На сучасному етапі проводяться пошукові роботи по створенню безпровідних
локальних обчислювальних мереж. Такі мережі для передачі сигналів
використовують інфрачервоні промені або радіохвилі.

Однією з найважливіших складових інформаційної інфраструктури, а
відповідно і фундаментом вдалого ведення бізнесу, є надійна та гнучка
кабельна інфраструктура організації та допоміжні інженерні системи, які
забезпечують роботу телекомунікаційних прикладень.

Інвестиції у системи, які супроводжують роботу та розвиток
телекомунікаційних можливостей організації, на відміну від багатьох
інших IT-інвестицій, є довгостроковими та, як результат, мають бути
захищені протягом тривалого періоду часу. Ось чому слушний вибір
постачальника послуг по створенню структурованих кабельних систем (СКС)
є вкрай важливий.

Використана література

Інформатика: Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології. Посіб./ За
ред. О.І. Пушкаря – К.: Видав-ничий центр «Академія», 2001. – 696 с.

Жалдак М.І., Рамський Ю.С. Інформатика. – К.: «Вища школа», 1991. – с.

Информатика. Базовый курс / Под ред. Симоновича С.В. – СПб., 1998.

Абрамов С.А., Зима Е.В. Начала информатики. – М.: Наука, 1989. – 256 с.

Войтков В.Г. Лабораторний практикум з інформатики, част.1. –
Хмельницький: ТУП, 2001. – 108 с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *