.

Занепад великоморавського князівства. Культурне значення великої моравії (реферат)

Язык:
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 3854
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

ЗАНЕПАД

ВЕЛИКОМОРАВСЬКОГО

КНЯЗІВСТВА. КУЛЬТУРНЕ ЗНАЧЕННЯ

ВЕЛИКОЇ МОРАВІЇ

ЗАНЕПАД

ВЕЛИКОМОРАВСЬКОГО

КНЯЗІВСТВА

___________________________________________________________

Великоморавське князівство було особливим типом ранньосередньовічної
держави, яка очолювалася князем. Моймирівська династія, що уособлювала
державність, мала спадкоємні права княжіння. Моравському князеві
підпорядковувалися князі інших земель і великі феодали, які мали власні
дружини і входили до керівництва держави. Однією з головних функцій
управління був збір данини та податків. Головною опорою й надійним
інструментом виконавчої влади була князівська дружина, яка
зосереджувалася в укріплених містах — Дубове, Микульчиці, Старому Місті
та ін.

Політика, яку проводив князь Растислав, мала не лише певні успіхи, а й
прорахунки. В першу чергу це стосувалося визначення релігійної
орієнтації, наслідком чого стало підпорядкування церкви
Великоморавського князівства латинському духовенству. У свою чергу князь
Святополк, зміцнюючи зв’язки між Моравією та приєднаними до неї землями
Паннонії, Чехії та Малої Польщі, намагався активно використовувати
церковну організацію, створену слов’янськими просвітителями. Поширення
християнства, на думку Святополка, мало сприяти згуртуванню
слов’янського населення в межах єдиної держави. Водночас князь Святополк
сприяв діяльності німецького духовенства. Так, Нітранським єпископом він
затвердив призначеного папою Римським німця Віхінга. Однак поведінку
Святополка можна зрозуміти, беручи до уваги, що у своїй
зовнішньополітичній діяльності він намагався використовувати існуючі
суперечності між Східно-франкським королівством і Римською курією, а
також між Римом і Константинополем.

У 887 р. Святополк допоміг правителю Паннонії та Хорутанії Арнульфу
скинути з престолу Карла III. Підтримку Святополка Арнульф купив,
визнавши повну незалежність Великоморавської держави (890).

Проте мир для Великої Моравії виявився короткочасним. Уже в 892 р.
сталася збройна сутичка між Святополком і Арнульфом. Останній використав
у боротьбі проти Великої Моравії угорців, які почали проникати до
Паннонії та словацьких земель. Водночас Арнульф здійснював економічну
блокаду Великої Моравії. Він домігся припинення поставок солі у країну з
Болгарії. Проте серйозно підірвати економічну міць країни Арнульфу не
вдалося ні в 892, ані в 893 рр.

І все ж Великоморавське князівство, попри свої великі розміри й воєнні
успіхи, не було міцним державно-політичним утворенням. Частина
князівських династій, які зберігались у державі Святополка, знемагали
під його владою й тими матеріальними зобов’язаннями, які лягли на їхні
плечі. Після смерті Святополка Великоморавське князівство поділили між
собою його сини. Моймир II став великим князем, а Святополк II став
княжити в Паннонії та словацьких землях. З цієї ситуації скористався
Арнульф. Він підтримав Святополка II, який змагався з братом. Згодом
угорці загарбали Паннонію. У 895 р. від Моравії відокремилася Чехія, а у
897 р. — землі лужицьких сербів.

Незважаючи на територіальні втрати й несприятливі зовнішні умови,
Великоморавське князівство намагалося подолати кризу, викликану
міжусобицями та німецькою експансією, і залишалося досить значним
державним утворенням. Моймир II зробив спробу запровадити у князівстві
самостійну церковну організацію. Попри шалений опір баварського
єпископату церква в Моравії була безпосередньо підпорядкована Римові.
Проте подальший розвиток Великої Моравії припинила навала
мадяр-кочівників у 906 р.

Мадяри проникли до Центральної Європи з Придністров’я. Значну частину
земель, заселених племенами паннонських слов’ян, а також Моравію та
словацькі землі — угорці розорили й підкорили. В Паннонії розпочався
процес формування ядра угорської держави.

В умовах переходу угорців-кочівників до осілого способу життя вони стали
асимілювати місцеву слов’янську людність, чисельність якої різко
скоротилася в результаті воєнних дій. Моравським і словацьким землям
угорське завоювання завдало великої шкоди. Припинилися зв’язки між
землями, що входили до Великої Моравії, порушилися також культурні й
економічні контакти між західними і південними слов’янами. Паннонські
слов’яни внаслідок завоювання опинилися в лешатах процесів створення
мадярами власної держави. Водночас слов’янське населення чеських та
моравських земель згодом об’єдналося в рамках Давньочеської держави.
Таким чином порушилася єдність Історичних доль слов’янського населення
Великої Моравії. Процес формування єдиної народності на базі
чехоморавських і словацьких племен, а також паннонських слов’ян не
дістав свого-продовження. Паннонських слов’ян асимілювали прийшлі
мадяри. Історичний розвиток чехоморавських племен сприяв формуванню
чеської народності, поруч з якою зароджувалася словацька.

Історичне значення Великоморавської держави полягає в тому, що вона
загальмувала експансію німецьких феодалів. Великоморавське князівство
стало не лише колискою державності для значної частини західних слов’ян,
а й мало велике культурне значення для народів цього регіону Європи.

КУЛЬТУРНЕ

ЗНАЧЕННЯ

ВЕЛИКОЇ МОРАВІЇ

_______________________________________________________

У період виникнення і зміцнення Великоморавського князівства у VIII—IX
ст. було закладено основи культурного розвитку чеського і словацького
народів, споріднених спільністю походження, близькістю мов та історичної
долі. Однією з найвизначніших подій культурного життя слов’янства стало
винайдення й поширення у Великій Моравії старослов’янської писемності і
літератури, пов’язане з діяльністю слов’янських просвітителів — братів
Кирила і Мефодія.

З поширенням християнства у Великій Моравії значного розмаху набуло
культове будівництво. Воно розвивалося в єдиному руслі з європейською
архітектурною творчістю того часу, використовуючи європейський досвід і
водночас ураховуючи запити моравського суспільства і власні традиції.
Відомі нині великоморавські пам’ятки різноманітні за своїм характером і
наочно демонструють процес християнізації. Разом із християнськими
місіонерами в Моравії з’явились перші будівельники, які принесли з собою
культурні традиції своїх народів.

Досить рельєфно у великоморавській архітектурі простежується
візантійський вплив. Найкращим підтвердженням цього є група центральних
будівель-ротонд поблизу села Мікульчице. Одна із них, з двома апсидами,
була князівським храмом. Стіни ротонди розписані фресками. В
Мікульчицькому посаді збереглися фрагменти ще двох ротонд. Одна з них
невелика, інша — масивна, з чотирма напівциліндричними виїмками у стіні.
В цій пам’ятці яскраво простежується пізньоантична традиція. Відкриття
ротонд на території колишньої Великої Моравії засвідчує, що саме вона
була центром, з якого ця архітектурна форма поширилася згодом на чеські,
польські та інші землі Центральної Європи.

Найбільшу групу великоморавських храмів становлять будівлі типу базилік
(прямокутна споруда, поділена всередині колонами або стовпами), як
південно-східного, так і західного походження. Великий інтерес викликає
храм у Старому Місті, який являє собою чудову купольну базиліку.

Видатним зразком великоморавської архітектури вважається комплекс
культових споруд у селі Сади поблизу міста Угорське Городище. До нього
входять церква, збудована у формі грецького хреста, вежі, притвор, де
функціонувала школа, і два склепи. Комплекс міг бути центром великого
маєтку, монастирем, чи навіть резиденцією архієпископа Мефодія. Підлога
храму вимощена мармуром, а вівтар вкриває пелопоннеський порфірит. Стіни
склепінь розписані.

Протягом другої половини IX ст. у Великій Моравії було споруджено кілька
великих церков, палаців для князів і знаті. Наприклад, храм діви Марії у
Празькому Граді, палац в Угорському Городищі тощо.

У містах Угорське Городище, Старе Місто, Мікульчице виявлено унікальні
вироби із срібла й золота, майстерно виготовлені знаряддя праці,
предмети побуту й різну зброю.

Привертають увагу оборонні укріплення Великої Моравії. Так, захисні
споруди княжого замку в Мікульчице складалися з валу заввишки 10м. Його
основу складали рублені кліті, заповнені землею й облицьовані ззовні
камінням. Підступи до валу перекривали кілька рядів частоколу, рів і
річище Морави. До княжого замку примикали укріплені посад і двори
вельмож, оточені кам’яними мурами й частоколом. На ті часи замок
вважався неприступною фортецею і вражав своєю величчю ворогів мораван.
Так, автори “Фульдських літописів”, згадуючи про неї, зауважували, що
замок навіть важко описати.

У Мікульчице, Старому Місті, Нітрі високого рівня сягнули ремесла,
зокрема ковальство. Ковалі навчилися зварювати залізо, обробляти леза
інструментів (зокрема плужного лемеша і ножа), а також виробляти якісну
зброю. Особливо уславилися сільські ковалі, інструментальники, зброярі
та ін. Виробництво великої кількості залізних і сталевих інструментів
сприяло розвиткові столярства й теслярства.

У гончарстві широко застосовувалися гончарний круг і випалювання у
вертикальній печі. Великоморавська знать активно користувалася послугами
місцевих ювелірів.

Моравські майстри запозичили досвід художнього ремесла Паннонії VI-VIII
ст., що базувалося на взаємодії провінційної античної культури та
культур слов’янських племен і аварів. Моравські ремісники,
використовуючи досвід і традиції майстрів візантійсько-чорноморського
регіону і франків, зробили вагомий внесок у скарбницю європейського
ужиткового мистецтва. Свідченням цього є орнаментація багатих прикрас із
поховань вельмож і дружинників першої половини IX ст., металеві
наконечники, позолочені вироби, зброя тощо. З середини IX ст. в
художньому ремеслі Великої Моравії застосовувалися нові матеріали й
технології. Литі вироби слов’яно-аварського типу доповнилися
оригінальними карбованими й гравірованими прикрасами з дорогоцінних
металів, сферичними ґудзиками тощо.

Культура Великої Моравії формувалася і розвивалася у зламний період
європейської історії. В художній творчості ще звучало відлуння пізньої
античності й зароджувався світ ідей та образів Середньовіччя. З падінням
Великої Моравії її культурні надбання не зникли безслідно. Досягнення в
галузі писемності дістали продовження у слов’янському середовищі Східної
та Південно-Східної Європи, архітектурні форми й зразки були запозичені
іншими слов’янськими народами.

ЛІТЕРАТУРА

Берштейн С. Б. Константан Философ и Мефодий. Москва, 1984.

Великая Моравия, ее историческое и культурное значение: Сб. статей.
Москва, 1985.

История Чехословакии: В 3 т. Москва, 1956. Т. 1.

История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.

Истрин В. А. 1100 лет славянской азбуки. Москва, 1988.

Краткая история Чехословакии: С древнейших времен до наших дней. Москва,
1988.

Краткая история Венгрии: С древнейших времен до наших дней. Москва,
1991.

Королюк В. Д. Славяне и восточные романы в эпоху раннего средневековья.
Москва, 1985.

Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 2 т. Минск, 1987. Т.
1.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020