.

Суспільно-політичні рухи 30-х років ХХ ст. (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 5541
Скачать документ

Реферат з курсу всесвітня історія, на тему:

“Суспільно-політичні рухи 30-х років ХХ ст.”

Суспільно-політичні рухи 30-х років

План

Лібералізми та консерватизм.

Комуністичний рух.

Фашизм і нацизм.

Національно-визвольний рух.

Робітничий і соціалістичний рух.

Провідним напрямком суспільно-політичної думки у розвинутих країнах
світу став ліберизм. Він сформувався і утвердився в європейських країнах
у період розвитку капіталізму у другій половині ХІХ ст. Ліберали
прагнули створити у суспільстві такі умови, які дали б змогу громадянам
пеалізувати свої здібності. Економічні пріоритети лібералів-вільна і
необмежена ринкова конкуренція, недопустимого впливу на ринок з боку
держави. Соціальною базою лібералізму є дрібні й середні власники,
інтелігенція. Один з найвидатніших діячів лібералізму початку ХХ ст. –
англійський прем’єр – міністр Д. Ллойд – Джордж.

Консерватизм – напрям у суспільно – політичній думі, що виник у ХVIII
ст. як негативна відповідь на події Великої французької революції.
Соціальною базою консерватизму є земляна аристократія і крупна
торгівельна буржуазія. Для консерваторів інтереси суспільства стоять
вище інтересів окремої людини. Класичним взірцем консерватизму є
консервативна партія Великобританії.

2. На початку ХХ ст. у багатьох країнах світу утворилися комуністичні
партії у Фінляндії, Австрії, Німеччині і т.д.

Основною причиною поширення комуністичного руху, зростання кількості
комуністичних партій було погіршення становища робітничого класу, в
період зростання монополітних форм господарювання в індивідуальний
період розвитку суспільства.

Комуністичні партії – ліві партії, своєю метою проголошують захист прав
та інтересів найманих працівників, людей, які не мають приватної
власності та визискуються буржуазією. Стратегічна мета руху – побудова
чи перехід до комунізму шляхом пролетарської революції. Оскільки
пролетарська революція, з точки зору основоположників марксизму, мала
відбутися у всьому світі, існувала необхідність координації діяльності
комуністичних партій світу. У другій половині ХІХ ст. для цього утворено
Перший Інтернаціонал.

З 2 по 6 березня 1919 р. у Москві тривала робота міжнародної
комуністичної конференції, яка проголосила себе першим конгресом ІІІ
(комуністичного) Інтернаціоналу. Головну роль у його створенні відіграли
РКП(б) і особисто її лідер В. Ленін.

Основна мета Комітенту – здійснення світової революції та встановлення
диктатури пролетаріату у всьому світі. Наприкінці 30-х років роль
комінтерну занепадає. Навіть його формальне існування в роки Другої
світової війни було серйозним подразником для західних союзників СРСР по
Антигітлерівській коаліції. 22 травня 1943 р. під тиском США було
офіційно оголошено про розпуск Комінтерну.

3. В умовах загострення внутрішньополітичної ситуації в країнах Європи
після Першої світової війни особливої популярності набули радикальні
рухи. Лівий радикалізм набрав форми комуністичного руху, правий фашизму
і нацизму. Іншою причиною появи фашизму жах правлячих кіл перед
встановленням комуністичної диктатури у своїх країнах. Соціальною базою
фашизму стали дрібна буржуазія, яка розчарувалась у демократії. В
економічному відношенні фашизм призвів до над монополізації економіки; у
політичному – до встановлення диктатури фашистської партії та її вождя,
заборони всіх партій, організацій, профспілок, молодіжних рухів, крім
фашистських; у культурному відношенні фашизм призвів до надмірного
вихваляння національних особливостей, переслідування прогресивно
мислячих діячів.

У міжнародних відносинах – збройної агресії проти незалежних держав.

4. Національне питання в ході боротьби за національне відновлення
набуває особливої гостроти із зародженням національно-визвольних рухів.
На початку ХХст. особливо гостро воно стояло у найбільших
багатонаціональних країнах Європи – Австро-Угорській, Російській
імперіях.

Метою національно-визвольного руху є самовизволення народів у залежних
країнах, їх національне і соціальне визволення. За методом досягнення
мети рухи поділяються на насильницькі і ненасильницькі. У ХХ ст.
національно-визвольний рух охопив Європу, Азію, Африку, Латинську
Америку, тому багато істориків характеризують це поняття як “століття
націоналізму”.

У 20-30-ті роки у світі поширився антивоєнний і антифашистський рух.
Продовжував прогресувати жіночий рух – фемінізм. З кінця ХІХ ст. у світі
зароджується дитячий рух. Перші їх організації з’явилися в Англії,
згодом Польщі та Росії.

В СРСР у 20-30рр. скаутський рух було заполітизовано, поставлено під
тотальний контроль держави.

5. Робітничий рух зародився ще в середині ХІХ ст. в Англії. На початку
ХХ ст., а особливо у роки Першої Світової війни і відразу після неї, він
значно активізувався. Організаційно робітничий рух був представлений у
вигляді професійних спілок, що висували економічні вимоги, і соціальних,
соціал-демократичних. Соціал-демократичні парті Європи до Першої
Світової війни були об’єднані у Соціалістичний інтернаціонал, який
розпався з початком війни.

Соціалістичний рух головним своїм завданням вважав, захист прав найманих
робітників в умовах існуючого капіталістичного суспільства.

У 20-30 роки між соціалістичними і комуністичними партіями йшла боротьба
за керівництво робітничим рухом.

У червні 1920 р. у Женеві представниками 15 партій утворено
Соціалістичний інтернаціонал. У 1923р. в Гамбургу Соцінтерн і Міжнародне
об’єдналися і утворили Соціалістичний робітничий інтернаціонал.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020