.

Сербська культура (IX – першій половині XV ст.) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 2224
Скачать документ

Реферат

На тему:

СЕРБСЬКА КУЛЬТУРА (IX – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XV ст.)

З X ст. стає можливим відстежувати розвиток сербської культури не лише
у формі усної народної творчості, а й писемних джерел. Розвою сербської
культури сприяло прийняття і поширення християнства, яке наклало на
найдавнішу сербську писемність відповідний відбиток. Сербська література
була релігійною як за змістом, так і за формою та особливостями
створення й функціонування.

Перші із збережених писемних пам’яток датуються XII ст. (“Мирославлеве
Євангеліє”), проте є всі підстави вважати їх результатом тривалого
історичного розвитку. Протягом XIII— XIV ст. література та писемність у
сербів сягнули дуже високого рівня, чому значною мірою сприяло
використання візантійського досвіду. Воно здійснювалося шляхом перекладу
творів візантійської літератури, запозиченням з неї системи літературних
жанрів та ін.

У цей період у сербів активно розвиваються архітектура й живопис.
Будівництво монастирів стає важливою прикметою доби. Стіни багатьох
монастирів прикрашаються фресками, частина яких збереглася до сьогодні й
свідчить про надзвичайно високий ступінь володіння пензлем старими
майстрами. Як архітектура, так і живопис наслідували монументальний
стиль, перенесений на сербське тло з Візантії.

Сербські монастирі Студениця, Раваниия, Мілешева та інші, в тому числі
екстериторіальний центр сербської духовної культури — монастир Хіландар,
розташований на Афоні, — стали провідними осередками культурного
розвитку, зберігаючи за собою цю функцію досить тривалий час.

Яскраву сторінку в історію сербської культури вписав Святий Сава, який
уклав на початку XIII ст. біографію видатного сербського світського та
релігійного діяча — свого батька Стефана Немані (“Житіє Святого
Симеона”). Ця біографія стала першою в низці інших аналогічних творів,
характерних саме для давньої сербської літератури. Святий Сава переклав
з грецької мови кілька текстів юридичного характеру. Згодом такі
переклади посідають у сербській писемності одне з важливих місць
(“Номоканон”, “Хіландарський типик” тощо).

Особливості розвитку культури були спільними для всіх сербських
територій, в тому числі й тих, що входили до складу Боснії та
Чорногорії.

Після Сави сербська література поступово відмовляється від
чужонаціональних зразків як провідного джерела свого розвитку, етап за
етапом формуючи національне своєрідний тип красного письменства. Дальший
вільний розвиток цього процесу перервала турецька навала.

ЛІТЕРАТУРА

Дринов М. Заселение Балканского полуострова славянами. Москва, 1873.

История Югославии: В 2 т. Москва, 1963. Т. 1.

История южных и западных славян. Курс лекций. Москва, 1979.

История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.

Качановский Б. История Сербии с половины XIV — до конца XV в. Киев,
1899.

Попов Н. Россия и Сербия. Москва, 1869.

Флоринский Т. Д. Памятники законодательной деятельности Душана — Царя
Сербов и Греков. Киев, 1883.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020