Румунія у міжвоєнний період (реферат)

Реферат з історії

Румунія у міжвоєнний період

Як відомо, Румунія брала участь у Першій світовій війні на боці
Антанти. Післявоєнні мирні договори забезпечили їй збільшення території
більш як у два рази. Країна мала значні сировинні ресурси, досить
розвинуту промисловість, особливо нафтову. Проте в цілому вона була
аграрною. Більшість селян були малоземельними або безземельними.

Політичне становище після війни характеризувалося нестабільністю. Перші
повоєнні вибори в 1919 р. привели до влади коаліційний уряд, який згодом
змінився урядом генерала Авереску. Проте він не зміг вивести країну з
кризи. Після виборів 1921 р. до влади прийшла Національно-ліберальна
партія.

1923 р. було прийнято нову конституцію, що проголошувала країну
конституційно-монархічною державою, запровадила загальне виборче право,
демократичні права і свободи.

Становище в країні почало поліпшуватися. За аграрною реформою селяни
одержали 66% поміщицьких земель. 1924 р. було перевершено рівень
довоєнного промислового виробництва. Іноземний капітал мав право лише на
50% акцій добувної промисловості, що сприяло розвитку національного
підприємництва.

Проте в 1925р. в країні загострилася політична ситуація. Спадкоємець
румунського престолу Кароль був звинувачений у зловживаннях і розтратах.
Тому шрламент позбавив його права на спадкоємність престолу і вислав із
крани. Національно-ліберальна партія зазнала поразки на виборах. Після
смерті короля Фердинанда королем став його шестирічний син Михай. До
того ж у країні .погіршилися справи і в економіці.

У 1928 р. противники націонал-лібералів — націонал-цараністи — зібрали
ряд народних сходів, свій з’їзд проголосили Національними зборами,
пообіцяли відновити місцеве самоврядування, скоротити податки і надати
селянам дешеві кредити. Це дало їм можливість на чергових виборах в
парламент здобути перемогу і сформувати уряд, що широко відкрив двері
іноземному капіталу, дозволив вільну купівлю-продаж землі.

У зовнішній політиці Румунія орієнтувалася на Італію, Францію та Англію,
підписала договір з Німеччиною і Грецією про ненапад, займала досить
жорстку позицію щодо СРСР.

В умовах світової економічної кризи промислове виробництво в Румунії
занепало. Ціна на нафту знизилися в 5 разів.

1930 р. до країни повернувся Кароль і проголосив себе королем, хоча і
продовжував діяти парламент.

З метою виходу з кризи був розроблений «план оздоровлення»:
скорочувалась чисельність державних службовців, знижувалася заробітна
плата. Через Лігу Націй країна одержала значну фінансову позику, що
сприяло стабілізації економічного розвитку.

З 1933 до 1937 рр. уряди країни формувалися й очолювалися
націонал-лібералами. Частина керівної верхівки дедалі більше схилялася
до союзу з Німеччиною. 1937 р. фашисти одержали право носити свастику.
Наступного року було проголошено створення єдиної партії — Фронту
національного відродження, що мала право брати участь у виборчих
кампаніях.

Наступ реакції і фашизму супроводжувався посиленням маневрів правлячих
кіл на світовій арені. Приєднання до фашистського блоку уявлялося
румунському урядові гарантією проти претензій хортистів Угорщини на
Трансільванію, закріплення українських земель Буковини і Бессарабії та
загарбання нових земель.

Проте радянсько-німецькі договори про ненапад, про дружбу і кордони
розв’язали руки СРСР, війська якого влітку 1940 р. вступили у Бессарабію
і Північну Буковину. Згодом між Румунією і Німеччиною було погоджено про
всі спільні дії проти СРСР.
. .

Документи і матеріали

1. Про румунсько-німецький договір (з книги М. Д. Єщенка «Королівська
диктатура в Румуни»)

«23 березня 1939 року румунсько-німецький договір було підписано. Він
зобов ‘язував Румунію розробити план економічного розвитку на найближчі
10 років згідно з вимогами та інтересами німецького імпорту. Згідно з
додатком — протоколом, розвиток румунської індустрії мав обмежитися лише
нафтовою, чорною й лісовою промисловістю. Передбачалося також створення
змішаних румунсько-німецьких акціонерних товариств у окремих галузях
румунської економіки, що становили інтерес для Німеччини, наприклад,
спільна розробка родовищ хрому в Банаті, марганцю в районі
Дорней-Броштень, бокситів. Було досягнуто домовленості про створення
спільних підприємств з експлуатації нафтопромислів та засобів
транспорту. Німеччина брала на себе зобов ‘язання щодо постачання
обладнання, матеріалів і кредитів для розвитку військової промисловості
Румунії, для оснащення румунської армії.

• 7 травня 1918р. — підписання Румунією сепаратного миру з
Центральними державами.

• листопад 1918 р. — включення Буковини до складу Румунії.

• лютий 1938р. — встановлення диктатури короля Кароля II.

• 30 серпня 1940р. — підписання «віденського арбітражу».

• 6 вересня 1940р. — встановлення диктатури І. Антонеску.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *