Реферат
На тему:
Розвиток чеської культури.
(друга половина XIX-початок XX ст.)
У другій половині XIX — на початку XX ст. система освіти в чеських
землях набула форми багатоступеневої структури. Шкільна реформа,
започаткована в роки революції, закріпила принцип загального
обов’язкового шкільного навчання для дітей з 6 років. Наприкінці 60-х
років скасовано контроль церкви над змістом підручників, поведінкою
учнів і вчителів, а державні органи дістали право нагляду за діяльністю
шкіл. У результаті реформ чехи на рубежі XX ст. випередили німців за
рівнем генераційної письменності й посіли перше місце в Габсбурзькій
монархії за рівнем загальної письменності. Кількість чеських шкіл (1914)
складала 57 % від їхньої загальної кількості. Якщо реальні гімназії та
інші навчальні заклади цього рівня давали ґрунтовні професійні знання,
то класичні готували випускників до продовження освіти в університетах.
У цей період чеською мовою видавалися наукові праці, підручники,
довідники, переліки навчальної та класичної літератури, фахові журнали
та книги для дітей. Левову пайку цієї роботи провадила “Чеська матиця “.
Фактично в цей час виникли всі передумови для вивчання чехами основ
майже усіх галузей знань рідною мовою.
Чеські національні сили домоглися того, що вже у 80-ті роки XIX ст.
чеська мова стала мовою для всіх студентів усіх освітніх закладів. Поділ
у 1882 р. Празького університету на чеський і німецький сприяв процесу
консолідації чеської інтелігенції та залученню до науково-навчальної
роботи нових сил. Надати вітчизняній науці європейського рівня
намагалися правник Й. Кайзл соціолог Т. Масарик, історик Я. Голл,
мовознавець Я. Гебауер, мистецтвознавець О. Гостинський, лінгвіст і поет
Ч. Врзлінський та ін. У1880р. виникла Чеська Академія наук, словесності
та мистецтв.
Друга половина XIX ст. є добою розквіту чеського мистецтва. У
літературних творах чільне місце посіла тема народного життя та боротьби
проти національного й соціального поневолення. Так, поет Я. Неруда
(1834-1891) у “Піснях палкої петиції” закликав до боротьби за краще
майбутнє. Оспівував рідну природу у своїх поетичних циклах (“Сільські
пісні”, “Чеські сонети” тощо) С. Чех (1846—1908). Історії боротьби чехів
за свободу та незалежність присвячені епічні твори письменника А.
Ірасека (1851-1930).
Найвідомішим художником того часу вважається Й. Манеса (1820—1871),
автор циклу картин “Пори року”, виконаних для годинника Празької ратуші,
ілюстрацій до народних казок та ін. Своєю творчістю Й. Манеса відкрив
новий період у розвитку чеської історичної, побутової та пейзажної шкіл
живопису. Наслідувачем його традицій став художник-карикатурист та
ілюстратор М. Алеш (1853—1913). Знаним представником реалізму був
скульптор Й. Мислбек (1848-1922), який створив кінну статую Св. Вацлава
у Празі.
Культурну атмосферу цього періоду визначали занепад класицизму й
зародження модернізму. Молода генерація чехів прагнула відчути себе
частиною європейської цивілізації, відкидаючи національну меншовартість.
Дуже бурхливо розвивалися архітектура й декоративне мистецтво. Історичні
центри міст постійно перебудовувалися, виникали нові міські райони.
У культурній галузі емпіричний класицизм існував поряд із модерном та
іншими романтичними стилями. Новоготичний історизм найвиразніше виявився
при перебудові Старомєстської ратуші (1846—1848). Новоготична
архітектура 60-х років чергувалася з неоренесансом, символом якого став
Національний театр у Празі. Його спроектував Й. Зітек (1832— 1909),
автор Музею Карловарських колонад. Більшість визначних скульптурних
замовлень виконували брати Й. Макс (1804-1855) та Е. Макс (1810-1901).
Вони збудували пам’ятник Радецькому на Малостранській площі та кілька
скульптур на Кардовому мосту.
У музиці виділяється творчість композитора й піаніста Б. Сметани
(1824—1884), який заснував чеську модерну симфонічну та оперну музику.
Його опери “Бранденбуржці в Чехії” (1863), “Продана наречена” (1866) та
симфонічні поеми “Моя Батьківщина”, “Чеські танці” сприяли патріотичному
й музичному вихованню чеського народу. Відомим творцем чеської
національної музики був А. Дворжак (1841—1904), особливу популярність
мали його “Слов’янські танці”. У Празі вирувало театральне і музичне
життя, зростала кількість п’єс й концертів. Восени 1901 р. перший
самостійний концерт дала Чеська філармонія.
Зародження модернізму наприкінці XIX ст. внесло новий зміст у поняття
“спортивна культура”. У Чехії засновуються спортивні товариства, першим
з яких був “Сокіл” (1864).
На зламі XIX—XX ст. суспільство винайшло нові культурні орієнтири і
цінності. Соціально-політична ситуація в Чехії справляла великий вплив
не тільки на австро-угорську політичну систему, а й на стан справ у
Європі.
ЛІТЕРАТУРА
Австро-Венгрия: интеграционные процессы и национальная специфика.
Москва, 1997.
Австро-Венгрия. Опыт многонационального государства. Москва, 1995.
Коровицина Н. В. Агония соцмодернизации. Москва, 1993.
Краткая история Чехословакии: С древнейших времен до наших дней. Москва,
1998.
Ненашева З.С. Идейно-политическая борьба в Чехии и Словакии в начале XX
в. Чехи, словаки и неославизм, 1848—1914 гг. Москва, 1984.
Ненашева З.С. Общественно-политическая мысль в чешских землях в конце
XIX — начале XX вв. Москва, 1999.
Формирование нации в Центральной и Юго-Восточной Европе. Исторические и
историко-культурные аспекты. Москва, 1981.
Чешская нация на заключительном этапе формирования. 1850 — начало 70-х
гг. XIX в. Москва, 1989.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
