.

"Чеське питання" під час першої світової війни (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1887
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

“Чеське питання” під час

першої світової війни.

Фактично до самого початку війни чеські національні сили трималися
курсу на збереження Австро-Угорщини з наступною її трансформацією в
федерацію. Лише напередодні 1914р. з’явилися проекти розв’язання
чеського національного питання поза межами монархії. Чеська економічна й
політична еліта претендувала на рівні з німецькими та угорськими
панівними колами умови та можливості. Водночас чеським лідерам була
притаманна достатня тверезість у виборі тактики та методів політичної
діяльності.

Виступивши одними з ініціаторів війни, правлячі кола Австро-Угорщини
сплатили за воєнну авантюру сотнями тисяч убитих і покалічених на
фронтах, померлих від хвороб і голоду людей різних національностей.
Парламент Цислейтанії припинив свою діяльність (до 1917 р.),
конституційні свободи було обмежено, повсюдно діяли трибунали. Під час
наступу російських військ у Галичині в 1914 р. посилилися репресії в
Чехії. За антинімецьку орієнтацію заарештували лідерів младочехів К.
Крамаржа, А. Рашіна та ін., яких звинуватили в зраді й засудили до
страти. Тільки смерть імператора Франца Йосифа (листопад 1916 р.)
зробила можливим їх звільнення.

Військово-бюрократичний режим Габсбургів для більшості чехів утілював у
собі всі нещастя й лиха, пов’язані з війною. Економічні труднощі на
теренах Габсбурзької монархії проявилися раніше, ніж в інших країнах, що
воювали: промислові підприємства були мілітаризовані, в селян насильно
реквізували продовольство. Антигабсбурзькі настрої та ідеї
загальнослов’янської солідарності віддзеркалювалися в гаслах антивоєнних
маніфестацій і страйків, акціях мобілізованих при відправці на фронт,
дезертирстві й, нарешті, масових здачах чехів у полон на російському та
сербському фронтах.

Війна змушувала чеських політиків зробити вибір між двома варіантами
розв’язання “чеського питання ” — або залишитися в складі монархії, або
проголосити незалежну державу. Одна група політичних сил (аграрії,
партії католицької орієнтації та соціал-демократи) розглядала майбутнє
чехів крізь призму демократичної еволюції державного устрою
Австро-Угорщини. Інша (здебільшого младочехи під проводом К. Крамаржа) —
розраховувала на перемогу у війні держав Антанти та посилення позицій
Росії в Центральній Європі, що мало привести до утворення союзу
слов’янських держав (або Слов’янської імперії) під скіпетром династії
Романових. Третій політичний напрям очолював лідер партії реалістів Т.
Масарик, який вважав неминучою поразку та розпад Австро-Угорщини й
утворення на її основі незалежних держав.

Лідер реалістів Т. Масарик виїхав за кордон у листопаді 1915р.,
заснувавши в Парижі центр національно-визвольного руху — Чеський
національний комітет, який після приєднання групи словацьких політиків
під проводом М. Штефаника перетворився на Чехословацьку національну
раду.

Центром антигабсбурзької опозиції в чеських землях з 1915р. стала
“чеська мафія ” — досить розгалужена підпільна організація, яка збирала
розвідувальні дані для Антанти. Восени 1916 р. провідні чеські політичні
партії створили Чеський союз (об’єднання парламентських фракцій) у Відні
та Національний комітет у Празі.

Важливе значення мала координація діяльності чеських і словацьких
емігрантських організацій у США: Чеського національного об’єднання та
Словацької ліги, які в Клівленді у жовтні 1915р. висловили прагнення
чехів і словаків до створення державної федерації братніх народів.

Лютнева революція в Росії сприяла подальшій активізації
національно-ліберальних кіл чеської та словацької еміграції. На початку
травня 1917 р. в Києві відбувся з’їзд Союзу чехословацьких товариств,
який визнав Чехословацьку національну раду керівним органом
чехословацького руху і створив її російський відділ. Отже, “чеське
питання” вийшло на міжнародну арену, що свідчило про сумнівність її
подальшого перебування у складі Австро-Угорщини.

Восени 1917 р., після Жовтневого перевороту в Росії, радикалізуються
гасла, форми та методи діяльності чеських національних сил. Відтепер
головною тенденцією визвольного руху чехів стала боротьба за створення
чеської суверенної держави під егідою країн Антанти.

Чехословацька національна рада розгорнула формування військових легіонів
у Росії, Франції, Італії. Влітку 1917 р. в чехословацьких легіонах
налічувалося 40 тис. вояків, а в середині 1918 р. — 128 тис. (92 тис. в
Росії).

Передбачаючи неминучий крах Габсбурзької монархії, кілька чеських
політичних партій у лютому 1918р. об’єдналися у Державно-правову партію
на чолі з К. Крамаржем. У липні 1918 р. було реорганізовано празький
Національний комітет, до складу якого ввійшли представники всіх (крім
соціал-демократів) чеських політичних партій. Оновлений комітет мав
стати насамперед чинником “збереження порядку”, а вже потім органом
майбутньої державної влади. У червні 1918 р.

Франція офіційно визнала Чехословацьку національну раду як першооснову
майбутнього чехословацького уряду.

Переконливою демонстрацією активності робітничого руху та національних
сил стало проведення 14 жовтня 1918 р. в Чехії загальнонаціонального
страйку, щоб запобігти вивезенню австрійськими властями продовольства.
Ця акція була організована з ініціативи “Земельної економічної ради” та
“Соціалістичного кола” (об’єднання всіх партій соціалістичної
орієнтації). В ході страйку висувалися вимоги надання національної
незалежності та утворення “вільної Чехословацької республіки”.

28 жовтня 1918р., в день, коли уряд Австро-Угорщини оголосив про намір
укласти перемир’я з країнами Антанти, празький Національний комітет
перебрав до своїх рук цивільну та військову адміністрацію й оголосив про
створення незалежної держави. 14листопада 1918р. в Празі на урочистому
засіданні Тимчасових Національних зборів була проголошена Чехословацька
республіка. Першим її президентом обрали Т. Масарика, а уряд
“загальнонаціональної коаліції” очолив К. Крамарж.

ЛІТЕРАТУРА

Австро-Венгрия: интеграционные процессы и национальная специфика.
Москва, 1997.

Австро-Венгрия. Опыт многонационального государства. Москва, 1995.

Коровицина Н. В. Агония соцмодернизации. Москва, 1993.

Краткая история Чехословакии: С древнейших времен до наших дней. Москва,
1998.

Ненашева З.С. Идейно-политическая борьба в Чехии и Словакии в начале XX
в. Чехи, словаки и неославизм, 1848—1914 гг. Москва, 1984.

Ненашева З.С. Общественно-политическая мысль в чешских землях в конце
XIX — начале XX вв. Москва, 1999.

Формирование нации в Центральной и Юго-Восточной Европе. Исторические и
историко-культурные аспекты. Москва, 1981.

Чешская нация на заключительном этапе формирования. 1850 — начало 70-х
гг. XIX в. Москва, 1989.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020