.

План відбудови Європи після ІІ світової війни (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 5433
Скачать документ

Реферат на тему:

“План відбудови Європи після ІІ світової війни”

ПЛАН

1. Наслідки війни для економіки Європи, перші спроби відбудови Європи

2. Впровадження плану Маршалла

3. Формування європейський економічних товариств

Висновки

Список використаної літератури

1. Наслідки війни для економіки Європи,

перші спроби відбудови Європи

Наслідком війни і великим кроком на шляху до відновлення індустріального
світового господарства стали міжнародні валютні угоди, підписані у 1944
році представниками 44 країн в американському місті Бреттон-Вудсі.

Для країн – учасниць Бреттон-Вудської системи була введена система, що
коригувала фіксовані курси валют. Курс валют фіксувався на рівні, що
дозволяв країнам реалізувати свої програми розвитку. Якщо через деякий
час не вдавалося призвести рівноважні курси до фіксованих, фіксований
курс корегувався. Курси валют були прив’язані до долара США, долар – до
золота і вільно на нього обмінювався. Проте при різних темпах
економічного розвитку країн – учасниць було тяжко підтримати систему
жорстких курсів, що призвело у кінцевому рахунку до обмеження світової
торгівлі.

Тоді ж, у 1944 році, у Бреттон-Вудсі був створений Міжнародний Валютний
Фонд (МВФ), який почав функціонування з 1947 року. Офіційною метою МВФ є
сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютного співробітництва
шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їхнім
дотриманням, надання державам – учасницям коштів в іноземній валюті для
вирівнювання платіжних балансів.

До початку 1947 року в Європі склалася дуже неспокійна ситуація. Значні
руйнації військового часу, величезна заборгованість, що перевищила 7 мрд
доларів, холодна зима, апатія значної частини населення призвели до
голоду і нових потрясінь. Комуністи Франції та Італії, які активно брали
участь в опорі нацистам, істотно посилили свої позиції. Вони отримали
значну частину голосів на виборах до місцевої влади і цілком могли
перемогти на національних виборах. Червона армія окупувала Східну Європу
і здавалося була готова вирушити на Західну.

З іншого боку була досить розвинена ринкова інфраструктура, багаті
традиції підприємництва щ не були забуті, робоча сила не втратила
кваліфікацію, а буржуазні цінності, засновані на „спущеності” приватної
власності, глибоко укоренилися в психології значної частини населення.
Для відновлення економічного росту потрібен був зовнішній імпульс –
одночасне вливання в економіку матеріальних і фінансових ресурсів, що не
тільки б дозволило запустити економічний механізм, а й відновило б
психологічні сили європейських націй. Здійснити таке вливання на той
період могли лише США.

Попередницею „Плану Маршалла” була „Доктрина Трумена”, прийнята у
березні 1947 року, котра передбачала надання економічної допомоги
Туреччині, Греції та пізніше Італії. „Доктрина Трумена” стала відповіддю
на прихід до влади комуністів у Східній Європі. Греція, у якій йшла
громадянська війна, і Туреччина також були під тиском СРСР, але після
отримання допомоги, комуністи у цих країнах програли вибори.

2. Впровадження плану Маршалла

П’ятдесят років тому, коли Європа лежала в руїнах, її уряди перебували
на межі банкрутства, а мільйони європейців потерпали від голоду і
спостерігали, як на континент насувається “холодна війна”, Сполучені
Штати започаткували справу історичної ваги.

З трибуни Гарвардського університету державний секретар Джордж Маршалл 5
червня 1947 p. проголосив те, що увійшло в історію під назвою план
Маршалла. Мета плану полягала у використанні американських ресурсів та
європейського ноу-хау для відбудови європейської економіки, усуненні
загрози голоду та захисту країн, що опинилися під загрозою
комуністичного наступу.

Кремль не забарився затаврувати план як акт імперіалізму, спрямований на
поневолення Європи. Дехто у Західній Європі був переконаний, що нова
американська ініціатива є не більш ніж цинічною спробою відкрити
європейський ринок для американського експорту і, можливо, здобути
контроль над європейськими справами. У конгресі зчинився галас, що це —
ще один благодійницький проект, який приведе Сполучені Штати до
банкрутства.

5 чевня 1947 року ержсекретар США Джорж Маршалл у своєму виступі в
Гарвардському університеті представив світові „Програму відновлення
Європи”. „План Маршалла” – програма широкрмасштабної економічної
допомоги країнам Європи, розореним Другою світовою війною, – став,
імовірно, найбільш вдалим зовнішньополітичним експериментом США. План
отримав свою назву від імені державного секретаря США Джоржа Маршалла,
як повідомляє Вашингтон ПроФайл. Однак його реальним автором був
президент Гаррі Трумен. Рішення назвати проект ім’ям держсекретаря було
прийняте з тактичних міркувань: Трумен, на відміну від Маршалла, не
користувався підтримкою у Конгресі США, який повинен був затвердити
асигнування на відновлення Європи.

У червні 1947 року Маршалл оприлюднив свій план, що викликав бурхливе
погодження європейців, але неоднозначну реакцію в США. Критики
стверджували, що реалізація подібного проекту негативно відзначиться на
економіці США. Прихильники, головним з яких був Трумен, доказували, що
США багаторазово виграє у результаті реалізації цього плану, особливо за
рахунок пожвавлення міжнародної торгівлі та інвестицій.

Частково реалізації „Плану Маршалла” сприяв Радянський Союз. У 1947 році
пройшли переговори, присвячені цій програмі, у яких взяли участь США,
Франція Великобританія та СРСР. Радянському Союзу також було
запропоновано взяти участь у плані Маршалла. Але міністр закордонних
справ В’ячеслав Молотов демонстративно залишив тоді зал засідань. Якби
Він прийняв пропозицію, то вплив США у Європі зріс би у значно меншій
якості, а відновлення господарства СРСР пройшло б набагато швидше. Але
керівництво СРСР (Сталін і Молотов) зробили грубу політичну помилку, на
яку американські політики, до речі, сильно розраховували, і втягнули
країну у 45- річне протистояння з економічно-сильнішим опонентом.

Слідом за СРСР відмовилися брати участь у „Плані Маршалла” і країни
Східної Європи. У лютому 1948 року чехословацькі комуністи здійснили
державний переворот, підтриманий СРСР. У результаті законодавці США
вирішили, що прихід до влади комуністів у Західній Європі – більше зло,
ніж можливі економічні втрати США, отже, у квітні 1948 року Конгрес США
затвердив проект – був підписаний Акт Економічного Співробітництва.
Вперше у світовій історії держава-переможниця (США) не стягувала з
переможених держав репарації, а надавала їм крупно масштабну економічну
допомогу. Крім того, революційність стратегії заключалась у тому, що
європейським країнам пропонувалося виходити з кризи не спільними
зусиллями, а не самотужки. Учасниками „Плану Маршалла” стали практично
усі держави Західної Європи., що знаходилися поза зоною радянського
впливу. Виключення становили Іспанія та Західна Германія (вона
приєдналася до плану в 1949 році, коли отримала нову державність). В
Германії було створене особливе міністерство, яке займалося виключно
реалізацією „Плану Маршалла”.

Суть „Плану Маршалла” заключалась не тільки і не стільки у здійсненні
гуманітарних проектів. Частина коштів надавалась без повернення, частина
– у довгостроковий кредит з низькою відсотковою ставкою. У число п’яти
основних задач, окрім надання прямої допомоги нужденним, були включені
підвищення продуктивності праці і виробничої спроможності промисловості
і сільського господарства, досягнення міжнародної фінансової
стабільності, розвиток торгівлі і розвиток європейського економічного
співробітництва. Вливання доларів до економік європейських держав
дозволили уникнути гіперінфляції та відновити міжнародну торгівлю та
приватні інвестування, тому що більшість місцевих валют на той момент
були неконвертовані. Наприклад, інвесторам неєвропейських держав (в
основному малися на увазі американські бізнесмени) гарантувалося, що
вони у будь-який момент можуть конвертувати прибуток у долари і
вивезти.

Був створений особливий механізм розподілу американської допомоги: США
не дозволяли державам-кредиторам „затикати діри” у державних бюджетах
отримуваними коштами. Наприклад, 17% усіх коштів витрачалося н купівлю
промислового устаткування та машин. Пізніше у розвинених країнах цей
принцип став основним для політики по відношенню до державних займів:
брати у борг, щоб інвестувати, а не покривати поточні витрати. Крім
того, отримання допомоги ставилося у залежність від структурних реформ,
що проводилися у країнах-отримувачах. Реформи, у свою чергу, ставили за
мету заохочення вільної торгівлі між європейськими країнами. Економіст
Баррі Ейгенгрін, автор дослідження „План Маршалла. Історія Найбільш
Вдалої Програми Проведення Економічних Реформ.”, прийшов до висновку,
що завдяки плану Маршалла Європа і увесь світ уникли економічної кризи,
подібної до тієї, що вразила світ після Першої Світової війни. На його
думку, причина полягає саме у колективних зусиллях у подоланні
економічних проблем і початку процесу економічної інтеграції, у той час
як після Першої Світової війни європейські країни проводили максимально
жорстку протекціоністську політику.

Імануель Векслер, автор книги „Програма відновлення Європи в економічній
перспективі”, вважає, що реалізація „Плану Маршалла”, особливо вживлення
у Європі практики американського ведення бізнесу, дозволила створити
сучасні європейські корпорації, що спричинили європейський економічний
бум 60-х років.

На першому етапі реалізації „Плану Маршалла” американські вливання
забезпечили значну частину ВВП європейських держав. Наприклад, за даними
американського історика Чарльза Мейєра, у 1949 році американські
вливання забезпечили 11% ВВП Великобританії, майже 12% ВВП Франції,
21,8% ВВП Германії та 33,6% ВВП Італії. Вже у 1950 році європейські
економіки продемонстрували високі темпи росту. Рівень промислового
виробництва у Європі перевищив на 40% довоєнний, рівень сільського
господарства – на 20%. Різко знизилося безробіття. Конгрес США включив
план Маршалла в Акт економічного співробітництва 1948 року.

Згідно програми технічної допомоги, 24тис жителів Західної Європи, а
пізніше тисячі японців, корейців та тайванців були запрошені до США на
бізнес-стажування на 4-6 тижнів. Громадські організації та приватні
фірми приймали делегації, проводили семінари, на яких розповідали про
американські виробничі технології.

Держави, що отримали допомогу за планом Маршалла, 1948 p.

3. Формування європейський економічних товариств

Ще 1947 р. було створено перші міжнародні економічні організації країн
Західної Європи. У липні 1947 р. в Парижі на нараді представників 16
європейських держав було утворено Комітет європейського економічного
співробітництва, який розпочав свою роботу в напрямку реалізації плану
Маршалла. Європейська економічна інтеграція великою мірою залежала від
подолання протиріч між Францією та Німеччиною, які за останні 70 років
тричі воювали одна з одною. Міністр закордонних справ Франції Ро-бер
Шуман дійшов висновку, що кращим засобом уникнути нової війни є
об’єднання сталеливарної та вугільної промисловості обох країн, що
зробило б неможливим таємне виробництво озброєнь (план Шумана).
Одночасно можна було підвищити ефективність цих галузей. У травні 1950
р. відбулося об’єднання виробництва сталі й вугілля Франції та ФРН. У
квітні 1951 р. до них приєдналися Італія, Бельгія, Нідерланди і
Люксембург, що разом із ФРН і Францією підписали в Парижі Договір про
створення Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС).

Висновки

Отже, час довів, що численні критики не мали рації, і нині план Маршалла
вважається одним із найвидатніших досягнень американської зовнішньої
політики у XX ст.

Згідно з планом сімнадцятьом європейським країнам, які погодилися на
участь у цьому трансатлантичному проекті, протягом чотирьох років було
надано 13,15 млрд доларів. Це становило 5% валового національного
продукту. Сьогодні такий процент ВНП означав би 350 млрд. Витрати були
величезними, а результати — вражаючими.

Було взято під контроль інфляцію і відновлено довіру до національних
валют. Деякі ширші завдання, зокрема усунення торговельних бар’єрів та
звільнення Європи від залежності, пов’язаної з отримуванням допомоги,
також були частково реалізовані.

Європа звелася на ноги та з вдячністю й захватом вшановувала Америку —
ситуація, на яку годі було б сподіватися за нинішніх загострено
конкурентних умов.

Британський історик Арнольд Тойнбі назвав план Маршалла “визначним
досягненням нашого часу”, важливішим, ніж відкриття атомної енергії.
Черчилль схарактеризував його як “найбезкорисливіший акт в історії”. Сам
Маршалл казав, що це “майже диво”.

Британський історик Алан Мілдвар вважає, що Європа сама змогла б
вибратися з економічної кризи без доларових впливів. Але за це довелося
б заплатити досить велику ціну за саме ввести жорсткі обмеження харчових
раціонів і використовувати зекономлені кошти на закупівлю продовольства.
Економіст Даніель Бербезат вважає, що план Маршалла дозволив зменшити
болючість економічних і політичних реформ, що проводилися в Європі,
вдалося уникнути голодних бунтів та інших економічних проявів
соціального незадоволення.

Програма виявилася у вищій мірі успішною. Гілки промисловості, котрі, як
здавалос раніше, безнадійно застаріли і втратили ефективність, були
реконструйовані в короткий термін і без зміни національних економічних
політик країн. Бізнес-сектор держав-учасниць почав стрімко розвиватися і
до початку 60х у країнах Західної Європи та Японії уже встановилась
ринкова економіка та демократія.

Отже, було досягнуто наступних цілей:

економіка країн Західної Європи була відновлена;

європейські країни змогли розрахуватися із зовнішніми боргами;

вплив комуністів та СРСР був послаблений;

на СРСР впала „залізна завіса”;

США і Канада отримали величезний ринок збуту;

був відновлений і укріплений європейський середній клас – гарант
політичної стабільності та стійкого розвитку.

Список використаної літератури

Всесвітня історія. Підручник. – К., 2005.

Економічна історія України і, світу: Підручник/ За ред. Б. Д. Лановика.
— К.: Вікар, 1999.

PAGE

PAGE 9

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020