.

Франція у період з 1817-1842 рр. (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 4878
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Франція у період з 1817-1842 рр.

Одна із самих найбагатших історій світу – це історія Франції, повна
романтики і драматизму одночасно.

Велика французька революція поклала початок нової історії Франції.
Починаючи з цього якнайбільшого моменту в історії даної держави, маховик
історії закрутився з неймовірною силою. Усього за сторіччя Франція
встигла пережити порядку п’яти революцій. Монархія змінювалася
республікою, республіка імперією, імперія монархією. Потім знову по
колу.

Чотири рази Франція ставала республікою! За минуле сторіччя з початку
Великої французької революції Франція пережив і хвилини найбільшої слави
в період правління Наполеона і хвилини ганебного забуття при падінні
імперії Бонапарта.

Таке враження, що країна довгий час ніяк не могла вирватися з цього
пекельного кола, у який її затягнув маховик історії. Коаліція держав, що
одержали вирішальну перемогу над Наполеоном, поспішила звести на
французький престол старшого представника “легітимної” (законної)
династії – Людовіка XVIII. Нові правителі Франції повинні були визнати
“перерозподіл” земельної власності, буржуазний цивільний кодекс,
вироблений при Наполеоні і, отже, знищення феодальних відносин, а також
нову адміністрацію Франції.

Вони погодилися обдарити Францію писаною конституцією, відомою за назвою
Хартії 1814 року. Автори назвали її “вільною і монархічною”. Хартія 1814
року, як це випливало з її змісту, повинна була примирити верхи
буржуазії з дворянством. Відповідно з тим:

а) визнавалося, що громадяни “в однаковій мірі допускаються до цивільних
і військових посад”;

б) що верховна влада короля обмежувалася законодавчими повноваженнями
палат і незмінюваністю суддів. Створювалося дві палати: верхнім,
призначувані королем, і нижня, яка обирається вузькою колегією, що
складається з осіб, які сплачують не менше 300 франків прямих податків;
від депутата палати було потрібно, щоб він сплачував щонайменше 1000
франків податку. При цій системі голосувало не більше 90 тис. чоловік (з
30 млн. право бути обраним мало близько 15 тис.). Така була ця
конституція, покликана, по її власних словах, “виправдати очікування
освіченої Європи”.

Позбавивши націю всякої легальної політичної дії, віддавши владу в руки
маленької купки її поневолювачів, Хартія заявляла про “заповітне
бажання”, щоб “усі французи жили братами”. Не дивно, що, коли Наполеон,
зважившись на свій останній “політ орла”, висадився у Франції з жменькою
ветеранів (1815 р.), антинародна монархія була скинута в бруд, з якого
її перед тим підібрали.

Відновлений на престолі після битви під Ватерлоо Людовік XVIII царював
до 1824 року.

Його місце зайняв Карл Х (Артуа) – визнаний глава французької реакції.
Першою справою нового короля була винагорода дворян, що втратили землю
під час революції. Компенсація ця склала величезну суму – 1 млрд.
франків. Його наступним справою було відновлення страти за “образу”
католицької релігії.

Липнева революція 1830 у Франції, буржуазна революція, що покінчила з
монархією Бурбонів. Дворянсько-клерикальний режим Реставрації гальмував
економічний розвиток країни. Промислова криза і депресія 1827-30,
неврожаї 1828-29, що погіршили і без того важке положення трудящих,
прискорили революціонізування народних мас. Підсилювалося невдоволення і
ліберальної буржуазії, що домагалася економічних і політичних
перетворень в інтересах капіталістичного розвитку країни. Безпосереднім
приводом до И. р. послужили ордонанси, підписані королем 25 липня,
опубліковані 26 липня 1830, про розпуск палати депутатів (у який
переважали представники ліберальної буржуазії), про обмеження виборчого
права земським цензом, про посилення репресій проти прогресивної преси.
27 липня в Парижеві спалахнуло масове збройне повстання під гаслом
захисту конституційної хартії 1814 і зсуву кабінету Полиньяка; головною
рушійною силою повстання з’явилися робітники і ремісники, підтримані
дрібною і середньою буржуазією, передовою частиною інтелігенції. 29
липня повстанці опанували Тюільрійським палацом і ін. урядовими
будинками. Королівські війська були розбиті і пішли з Парижа, деякі
полки перейшли на сторону народу. Революційні виступи в провінційних
містах також закінчилися поразкою захисників “старого режиму”. Влада в
столиці перейшла в руки “муніципальної комісії”, очоленої впливовими
діячами помірно-ліберального крила великої буржуазії (банкіри Ж. Лаффіт
і К. П. Перьє, генерал М. Ж. П. Лафайет і ін.). Слабість
дрібнобуржуазної демократії і неорганізованість робітничій клас
дозволили верхівці буржуазії привласнити всі плоди народної перемоги і
не допустити поглиблення революції. Незважаючи на протести
республіканських груп, палата депутатів, у якій переважали орлеаністи,
вирішила передати корону герцогу Орлеанському – Луї Пилипові, тісно
зв’язаному з великими банкірами. 2 серпня 1830 Карл Х відрікся від
престолу, 7 серпня Луї Пилип був проголошений “королем французів”.

Липнева революція привела до досить обмежених політичних результатів.
Нова конституція (“Хартія 1830”) здійснила деяке зниження (у порівнянні
з “Хартією 1814”) майнового і вікового цензу для виборців; державний
апарат і командний склад армії були очищені від крайніх реакціонерів,
уведене місцеве й обласне самоврядування; трохи урізане була влада
короля. Однак працюючі маси і дрібні власники не дістали права голосу;
закони проти профспілок і робочих страйків, важкі непрямі податки не
були скасовані. Зберігся поліцейсько-бюрократичний апарат, що склався ще
в період наполеонівської імперії, він лише перейшов в інші руки.

Незважаючи на незавершеність липнева революція, вона мала велике
прогресивне значення: революція скинула політичне панування дворянської
аристократії і покінчила зі спробами відновлення в тій чи іншій формі
феодально-абсолютистських порядків. Влада остаточно перейшла з рук
дворянства в руки буржуазії, хоча і не всієї, а лише однієї її частини –
фінансової аристократії (тобто верхівки торгово-промислової і
банківської буржуазії).

З 1830 у Франції установилася буржуазна монархія. Липнева революція, що
гаряче вітали передові люди різних держав, завдала серйозного удару
реакційній системі Священного союзу. Спроби правлячих кіл Росії, Австрії
і Пруссії організувати військову інтервенцію проти Франції з метою
відновлення в ній старої династії виявилися марними через протиріччя
серед європейських держав і внаслідок революційних виступів у багатьох
країнах Європи. Усі європейські держави, хоча і не відразу, визнали
режим Липневої монархії.

Вигнання Бурбонів у 1830 році не повернуло Францію до героїчних часів;
навпроти, щось таємне стало явним: виявилося, що щирою причиною
переродження Франції як оплоту атлантичної вільності є не окупація, не
насильство реставрації, а сам характер нового історичного типу –
міщанина.

Переживши революцію, наполеонівські війни, іноземну окупацію,
французький буржуа знайшов міщанську мудрість, яка полягає в тому, щоб
остерігатися максималізму, героїзму і патріотизму – всього того, що
грозить історичними ризиками і зривами.

Буржуа став тим самим Протеєм, який погоджується приймати будь-який
вигляд, викликаний мінливою кон’юнктурою: якщо від нього вимагають
патріотизму, він заявить про себе патріотичною риторикою, якщо
республіканізму – він продемонструє республіканський пафос, якщо
традиціоналізму – він виявиться спокушеним по частині історичних
спогадів. Позиція, у якій його неможливо застати, – це позиція дійсної,
нестилізованої визначеності, що відповідає готовності захищати відомі
цінності в ситуації нежартівливого ризику.

Ця французька “нова людина”, яка виступає в ролі міжкультурного
еклектика і пристосованця, можливо, відбивала реальні зміни в
геополітичному статусі Франції, яка перетворювалася з європейської
наддержави, який вона була в часи Наполеона, у державу середню й
уражену.

Освоюючи цей новий статус, Франція квапилася заявити: у неї немає
ворогів (це означає, що немає такого приниження, що вона не готова була
б винести заради того, щоб уникнути небезпечної конфронтації).

Використана література:

Боротьба напрямків у французькій історіографії з питань реставрації
Бурбонів і липневої революції 1830, у збірнику: Французький щорічник
1989, М., 1961

Липневі дні 1830 р. у Парижі / Збірник: Історичні записки, [т.] 20, М.,
1986

Якушев В.И. Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850,

PAGE

PAGE 6

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020