УПА у період з 1939 до 1956рр. (реферат)

УПА у період з 1939 до 1956рр.

Напередодні ІІ-ї світової війни 23 серпня 1939 р. було підписано
радянсько-німецький пакт про ненапад (“пакт Ріббентропа-Молотова”), за
яким Польща була поділена між СРСР та Німеччиною.

1 вересня 1939 р. Гітлер напав на Польщу. Тут було створене Польське
генерал-губернаторство, що стало частиною Німеччини, до якого увійшли
Лемківщина, Підляшшя, Холмщина.

17 вересня 1939 р. частини Червоної армії під командуванням маршала
Тимошенка перетнули радянсько-польський кордон і увійшли на територію
південно-східної Польщі (Західної України).

З приходом у Західну Україну радянських військ розпочалася “радянізація”
краю:

— була заборонена діяльність українських і польських партій,
громадських організацій, наукових, торгівельних, промислових товариств.
Як і в СРСР мали право діяти тільки ВКП(б), комсомол, громадські
об’єднання. Єдина організація, що чинила опір новій владі, була
Організація українських націоналісті (ОУН), яка діяла в підпіллі.

ОУН вела боротьбу за незалежну Українську державу. Вже з перших днів
більшовицької агресії і анексії Галичини восени 1939 р. ОУН не змогли
чинити серйозного опору більшовикам. У вересні 1939 р. з польської
в’язниці втікає Степан Бандера. Під його керівництвом ОУН пожвавлює
визвольні змагання. З приходом у Галичину німецьких військ ОУН починає
формувати свої військові з’єднання, які згодом дістали назву Українська
Повстанська Армія (УПА), що остаточно сформувалася у жовтні 1942 р. УПА
контролювала частину Волині, Полісся, а згодом і Галичину. Кінця 1943
р. її очолив Роман Шухевич. Ця армія налічувала у 1943-1944 рр. 30-40
тис. бійців, у 1943-1944 рр. – 20-25 тисяч.

Навесні 1943 р. загони УПА з’явилися на Черкащині (Холодний Яр),
біля Умані. Повстанці завдавали постійних ударів по німецьких
комунікаціях.

Всього за роки існування УПА в її лавах перебували до 400 тис. осіб.

30 червня 1941 р., коли німецькі війська зайняли Львів, Українські
національні збори, що складалися з представників ОУН(б) вояків
батальйону “Нахтігаль” (загін, створений ОУН(б) за підтримки німців)
проголосили відновлення української державності та формували уряд
(Українське Державне Правління) на чолі з Я. Стецьком.

Згодом був сформований законодавчий орган (Українська Національна Рада)
на чолі з К. Левицький. Акт благословив митрополит А.Шептицький. оунівці
сподівались на підтримку Німеччини. Однак у першій декаді липня
гітлерівці розпочали масові гоніння на націоналістичних діячів, було
заарештовано С. Бандеру, якого ув’язнили у концтаборі Заксенхоузен, де
німці його тримали до вересня 1944 р., Я. Стецько, близько 300 членів
ОУН, з яких 15 розстріляли.

З приходом Радянської армії в Західну Україну опір радянській владі
набував масового збройного характеру. У західноукраїнських областях
розпочалася справжня партизанська війна, очолена ОУН. До весни 1945 р. в
лавах УПА перебувало близько 90 тис. осіб.

Військові підрозділи повстанців, що дислокувалися у лісах, опиралися на
всебічну підтримку народу. ОУН-УПА повсюди мали мережу невеликих
озброєних груп. У 1944-1945 рр. повстанці та націоналістичне підпілля
здійснили 14,5 тис. терористичних і диверсійних актів, в результаті яких
загинуло 30 тис. осіб, у тому числі і радянські функціонери.

Зі свого боку, радянська армія і адміністрація вдавалася до жорстоких
методів придушення повстанського руху. Впродовж 1944 р. каральними
органами та армійськими частинами було вбито понад 57 тис. вояків УПА. У
1944-1945 рр. проти ОУН-УПА було проведено27 тис. бойових операцій.
Найбільший наступ проти загонів УПА відбувся у квітні-травні 1945 р.,
коли для боротьби з повстанцями у Карпатах і Прикарпатті влада кинула 40
тис. содатів.

Закінчення Другої світової війни дало змогу московському керівництву
зосередитися на боротьбі з повстанським рухом. У січні-квітні 1946 р.
внаслідок каральних операцій підрозділів ККВС загинуло близько 40 %
повстанців.

У другій половині 40-х років повстанський рух почав слабнути – як через
жертви серед особового складу підрозділів УПА, так і внаслідок масових
депортацій – вивезення населення. У березні 1950 р. під Львовом у бою
загинув головнокомандувач УПА Р.Шухевич. замість масштабних воєнних дій
збройне підпілля УПА змушене було перейти до тактики здійснення
терористичних актів проти представників радянської адміністрації.
Боротьби тривала до 1954-1956 рр.

Повстанський рух остаточно припинився із завершення у Західній Україні
колективізації. Завдяки колгоспам радянська влада не тільки уярмила
селян, але й стала повністю контролювати виробництво і збут продуктів
харчування, що унеможливило постачання загонів УПА.

Стрільці УПА мужньо билися до останнього подиху за волю народу і
держави.

Із гір Карпат несеться гамін волі,

Із гір Карпат лунає пісня-зов.

Там синьо-жовті лопотять прапори,

там вже загарла українська кров.

Стрільці УПА залишаться в історії визвольних змагань, як мужні легені,
захисники народу. Стрільців свідомо йшли на самопожертву в ім’я
незалежності України. Їх прикладом ми мусимо виховувати свою свідомість.

Використана література:

Визначні постаті визвольної боротьби України (Найновіша доба), Стрий,
1992 р.

Новітня історія України (Ф.Г. Турченко), ч. ІІ, Київ, 1995 р.

Антін Лотоцький. Історія України для дітей. Ів.-Франківськ “Просвіта”,
1991 р.

Історія України ХХ століття. Київ, Фаренгейт, 2001 р.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *