Товариство «Сокіл» (реферат)

Реферат

на тему:

Товариство «Сокіл»

«Сокіл», тіловиховне (руханкового профіля) товариство, яке відограло
значну ролю у нац. відродженні слов. народів, зокрема чехів. Перший
«Сокіл» постав 1862 у Празі (засновник Мирослав Тирш), з метою поширення
не тільки фізкультури (на зразок нім. «турнферайнів»), але й пробудження
національної свідомості чес, народу у 1930 -их pp. чес. «Сокіл»
нараховував 600 000 чл.). За прикладом чехів ін. слов. народи перебрали
сокільську ідею, засновуючи свої нац. сокільські організації; 1907 вони
об’єдналися у Всеслов. сокільський союз, який відбував масові сокільські
здвиги з участю «Сокіл» слов. народів. По сов. окупації всі «Сокіл»
ліквідовано як реакційні буржуазно-нац. товариства; те саме в сателітних
державах і в Юґославії (деякі з них діють у діяспорі).

Будинок «Сокіл-Батько» у Львові

«Сокіл» у 1894—1914 рр. Укр. «Сокіл» постав 11.02.1894 у Львові (Поль.
Товариство Руханкове «Сокіл» у Львові — 1867; до нього належали і дехто
з українців). Статут «Сокіл» взорувався на чес. статуті «Сокіл»,
територією діяльности були Галичина й Буковина. Перший гол. Василь
Нагірний (до 1900), справник — Володимир Лаврівський (обидва піонери
сокільськоґо руху). Метою «Сокіл» було виховувати в укр. народі єдність,
народився силу і почуття чести шляхом плекання фізкультури, а разом з
тим витривалість, рухливість, підприемність, розуміння праці в спільному
гурті, дисципліну. За ініціативою А. Будзиновського «Сокіл», поряд
руханки і змагань, присвятив увагу пожежній справі (до 1932),
мандрівництву, а також фехтуванню, «наколесництву» — вельосипедному
спортові, з 1912 — вправам у стрілянні. Великі заслуги для розбудови
«Сокіл» поклав І. Боберський, з 1901 — керівник учительського гуртка
«Сокіл», 1908 — 14 гол. «Сокіл». Тоді ж «Сокіл» поширив свою діяльність
на всю Галичину; по містах виникли переважно руханкові «Сокіл» (перший
засновано 1902 у Станиславові), по селах — руханково-пожежні філії (ін.
назва «гнізда») п. п. «Січ» або «Сокіл» (вибір назви залишався за
засновниками філій). Зростання ч. «Сокіл» і «Січей», об’єднаних у
централі «Сокіл-Батько» (з 1909 назва централі у Львові), таке: 1902 —
6, 1903 — 70, 1905 — 243, 1907 — 373, 1910 — 601, 1914 — 974.
Найгустішою було мережа у Львівському пов. і на Поділлі, рідка — на
Покутті й Буковині (2 клітини), на яких насамперед була поширена
організація «Січ»; кількість чл. бл. 33 000. Додатком до тіловиховної
діяльности «Сокіл» було плекання співу, музики, аматорського театру
тощо. З 1912 «Сокіл-Батько» організував Стрілецькі сокільські курені
(організатор С. Ґорук); тому і деколи назва — Руханково-стрілецьке
товариство «Сокіл».

Так само, як друга тіловиховна оргція «Січ», «Сокіл-Батько» влаштовував
масові окружні (перший у Стрию 1906, в Тернополі 1910) і крайові (у
Львові — 1911, 1914) здвиги. Здвиг 28. 6. 1914 (т. зв. Шевченківський)
був масовою маніфестацією бл. 12000 чл. «Сокіл», Укр. Січ. Союзу Пласту
та спортових дружин; він відбувся на площі «Сокіл-Батько» — «Укр.
городі». 1912 укр. «Сокіл» брав участь у Всеслов. сокільському здвизі у
Празі (знагоди 50-ліття чес. «Сокіл»).

Важливіші діячі «Сокіл» (крім уже згаданих) до 1914: К. Ґутковський, В.
Шухевич, Ю. Вінцковський (гол. секції фотографічної і наколесників), Я.
Вінцковський (псевд. Ярославенко, композитор сокільського гімну «Соколи,
соколи, ставайте в ряди» та сокільських пісень), М. Волошин, Й. Доманик,
Л. Лепкий, Р. Дигдалевич, Ціпановський та ін.

На Наддніпрянщині було кільканадцять клітин рос. «Сокіл» (найбільша у
Києві), до яких належали також деякі українці.

???????¤?¤?$?????????1915 — 39 pp. Працю «Сокіл» унеможливила війна,
пізніше утруднювала поль. влада (до 1921 працювала лише централя
«Сокіл-Батько»), вона не дозволила поширення «Сокіл» на півн.-зах.
землях і на Лемківщині, а нові закони про товариства 1933 загальмували
розвиток «Сокіл», врешті 1938 відібрала йібито «для військ. цілей» площу
«Сокіл-Батько» у Львові (найкраща укр. площа в Галичині). Це вплинуло на
зменшення ч. «Сокіл»: 1923 — 37, 1927 — 493, 1929 — 486, 1934 — 370,
1936 — 233 (з 23 000 чл.), 1939 до 300 з бл. 35 000 чл. (числа
приблизні). З 1933 «Сокіл» перетворився на триступневу організацію:
«Сокіл-Батько», пов. осередки і місц. гнізда. Тоді, крім руханки, більше
уваги звертали на спорт. діяльність (відбиванка, кошівка, легкоатлетика,
бокс та ін.), якою керувала спорт. секція (гол. О. Навроцький), що при
ній гуртувалися і спорт. клуби Галичини, які створили 1925 Укр. Спорт.
Союз. По його ліквідації (1937) польською владою «Сокіл-Батько» знову
став спорт. централею. 1923 він влаштував «Запор. ігрища», 1934 скликав
III Крайовий здвиг. І далі він влаштував сокільські різні окружні здвиги
і виступи, провадив інструкторські курси (переважно під проводом чл.,
які відбули вишкіл у чес. «Сокіл» чи спорт. клубах).

Діячі «Сокіл» у 1920 — 30-их pp. (крім довоєнних): М. Заячківський (гол.
1922 — 33), М. Хронов’ят (гол. 1933 — 39), С. Гайдучок, М. Тріль, І.
Мриц (гол. лещетарської секції), М. Галібей, Я. і Е. Благітки, Т.
Білостоцький, Е. Жарський, А. Палій та ін.

Вид. діяльність «Сокіл»: ж. «Вісти з Запорожа» (1910 — 14; ред. І.
Боберський), «Сокільські Вісти» (1928 — 39); сокільські календарі (перші
видані В. Лаврівоьким з 1894) та ряд книжечок (з 1935 вони виходили в
«Сокільській Бібліотеці» (з ділянки спорту, руханки і посібники для
праці в «Сокіл» — В. Лаврівського, А. Будзиновського, І. Боберського, С.
Гайдучка, М. Тріля, О. Верхоли, Е. Жарського, Я. Благітки, Т. і П.
Франків, Д. Навроцької, Д. Сіяк, К. Суховерської, І. Мрица та ін.

«Сокіл» на еміграції розвинув діяльність гол. в Чехо-Словаччині.
Починаючи з 1922, постав ряд сокільських організацій у Подєбрадах,
Празі, Пршібрамі, Ржевніцах, Ліберці та ін. Вони творили Союз Укр.
Сокільства за кордоном (об’єднував 5л. 500 чл.). Укр. «Сокіл» в
Чехо-Словаччині брав участь у чес. сокільських здвигах (інколи і
репрезентував крайовий «Сокіл»), підтримував зв’язки з «Сокіл-Батько»- і
І. Боберським, який жив у Канаді і (з 1932) в Юґославії. По німецькій
окупації Чехо-Словаччини укр. «Сокіл» перестав там існувати. У ін.
країнах укр. поселення укр. «Сокіл» досяг деякого розвитку в Аргентині
(централя в Буенос-Айресі з кількома філіями); в Юґославії українці
належали до югославського «Сокіл» (до 1940). Не мав успіху укр. «Сокіл»
ні в Канаді, ні в США, хоч там діяли досить сильні чес. і поль. «Сокіл»
(діяв однак «Сокіл» закарп. русинів).

Використана література

http://uk.wikipedia.org/wiki/Сокіл_(товариство)

Журнал «Сокільські Вісти». — Л., 1928—1939

Календарі «Сокола-Батька»

Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир
Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)

Вацеба О. Нариси з iсторiї заxiдноукраїнського спортивного руxу. —
Iвано-Франкiвськ, 1997. — С. 130.

Якимович Б. Збройнi сили України: Нарис iсторiї. — Львiв, 1996. — С.
132. 23 число 1, 2000 р.

PAGE

PAGE 6

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *