Початки руїни.Петро Дорошенко.Занепад козаччини на Правобережжі. Розвиток війська на Лівобережжі(реферат)

ЗОШ №1 ім. Стефаника

РЕФЕРАТ

на тему:

„Початки руїни.

Петро Дорошенко.

Занепад козаччини

на Правобережжі.

Розвиток війська

на Лівобережжі”

Виконала:

Дрозд Наталія

8-Б клас

Коломия – 2002

Початки Руiни. Коли Виговсъкии зрiкся булави, внутрiшня криза на
Украiнi ще поширилась.Козацька держава почала дiлитися на двi
частини,

правобiчну i лiвобiчну; з великими труднощами доводилось
утримувати едннiсть. А до того ще Московщина и Польща пiдсилювали
бооротьбу

козаць партiи, змагаючи до подiлу Украiни.У тих вiдносинах и
козацьке

вiисько занепадае

Молодий Юрiи Хмельницькии ,за першого свго гетьмануваня(1659-1663р)

Не змiг проявити нi органiзацiиного хисту,нi взагалi нiякого
iншого таланту

Коли вiн якi успiхи, то тiльки тому, що:»тая слава була, що
Хмельниць-

кий гетьманом»,-а то ще мав добрих спiвробiтникiв, генеральних
старшин

i полковникiв, таких, як Носач, Лiсницький, Дорошенко,Лизогуб,
Одинець,

що жили ще традицiями Богдана.Становище гетьмана пiдупало
незвичайно через невдачу переяславського договору 1659р:гетьман
не мав права йти в похiд без дозволу царя, не мiг звiльняти
з уряду,чи назначати полковникiв,

карати на горло бунтiвникiв й под. Юрiй Хмельницицький сам не
був вiй-

ськовоi вдачi, в походах його виручали полковники

В1660р цар почав вiйну з Польщею i вислав воеводу Шереметева у
напря-мкуна на Волинь.З москалями пiшов переяславський полковник
Цицюра з

20,000 козакiв.Юрiй Хмельницький з правобiчними полками обсадив
пiвде-

нну границю, щоб не пустити татар на помiч полякам.Але татари
пересли-

нулися й тодi Юрiй Хмельницький рушив за ними на пiдмогу
Шереметеву

якого пiд Чудновом облягли поляки.Але польське вiйсько заступило
йому

дорогу пiд С л о б о д и щ е м i примусило до бою 7жовтня 1660
року.Хоч

боробьба не дала переваги нi однiй ,нi другiй сторонi,
Ю.Хмельницький вже

не мав сили й охоти до вiйни , склав iз поляками мир зобовязуючись
виступити проти Московщини. Але лiвобiчнi полки не хотiли йти в
союз iз

Польщею й почалася домашня вiйна .Юрiй Хмельницький пiд Каневом
25

липня 1661 р потерпiв значну поразку ,але у другiй битвi , пiд
Бужином ,13

серпня ,разом iз татарами, так погромив Москву , що на полi
залишилося 10000 трупiв; артилерiя ,табор ,прапори дiсталися в його
руки. Але ж татари

почали грабувати й козацькi землi й вивели у Крим велику силу
бранцiв.

Юрiй Хмельницький утратив усякий авторитет i зрiкся булави 1663
р.

Ще меншу повагу в державi й у вiйську мав Павло
Тетеря (1663-

1665р) ,наступник Ю.Хмельницького на Правобережжi . Хоч змолоду був
козаком i потiм переяславським полковником, то вiйськовими
справами займався мало ; нi в чому не пiдняв козацького вiйська
. Не вмiв вiн втихомирити i громадськоi вiйни , а ще заохотити
Яна Казимира виправитися на Лiвобережжя , влiтку 1663 р . Але
лiвобiчнi козаки , козаки придопомозi Москви боронилися завзято i
король не мiг добути бiльших мiст таких як Переяслав ,Нiжень
,Батурин i iн.Уцьому походi поляки увязнили старого полковника
Iвана Богуна , пiдозрюючи його у зрадi , й розстрiляли його пiд
Новгородом сiверським 27 лютого 1664р . Коли польське вiйсько з
невдалого походу верталося в Польщу , на Правобережжi

вибухло повстання , особливо в полудневих полках . Перед у всьому
вiв запо-

розький кошовий Сiрко , а при ньому рiзнi ватажки , як Iван Сербин
,Василь

Дрозд , Остап Гоголь , Семен Височан , галицький повстанець iз 1648р
i iншi

<<Що козак , то був полковник , що сотник , то гетьман >>. Поляки
намагалися придушити цей рух , але народнi ватажки боронилися
завзято .

Найбiльш уславилося мiстечко Ставиче , що витримало тримiсячну
польську

облогу.Серед пiдозрюваних в органiзацiiповстання був також Iван
Виговський; з наказу вiйськового суду його розстрiляли пiд
Ольхiвцем 16 березня 1664р . Тетеря втратив тодi всякий вплив i
остаточно зрiкся гетьманства1665р.

Петро Дорошенко. До новоi органiзацii держави i водночас
переформування козацького вiйська забрався Петро Дорошенко
(1665-1676р)

Був вiн онуком гетьмана Михайла Дорошенка , з гордiстю згадував
свого лицарського предка i чванився своiм козацьким
родом.Вiйськову кареру починав у Чигиринi при боцi Богдана
Хмельницького , як гарматнiй писар, тут добув собi широкий
полiтичний свiтогляд i глибоке зрозумiння державних справ
Украiни.З повною свiдомiстю зазначував вiн усе, що украiнський
народ творить одну цiлiсть на цiлiй територii, вiд Перемишля i
Ярослава по Сiвськ та Путивль, що колись на цих землях була одна
держава, та що ввесь народ повинен змагати до обеднання пiд одною
владою

В першу мiру старався вiн злучити разом розеднану Приднiпровчину,
тим-

то гостро виступив i проти московського <<хлопа>> Брюховецького i
проти

польського ставленика Ханенка i проти <<покутного гетьманчика>>Много-

грiшного . Не завагався вiн приняти протекторат Туреччини, щоб
найти опору проти iнших сусiдiв,що хотiли Украiну подiлити мiж
собою.Але шляхдо обеднання народнiх сил вiн бачив не упримусi й
насилi, а бiльше освiдомленнi й моральному впливi.<<Для цього непостiйного народу бiльше значить незвичайну симпатiю i прихильнiсть, як суровiсть>>.I
справдi цим

способом вiн добув собi незвичайну симпатiю i прихильнiсть, як
нiхто iнший iз його сучасникiв. Витворив вiн присобi завзяте
прибiчне вiйсько,т.

зв.серденят i з iх допомогою старався опанувати анархiю, що
заливала Украiну та усунути з украiнських земель чужi вiйська.

Найкращi успiхи Дщрошенко досягнув у боротьбi з Польщею . Вже на
початку гетьманства старався звiльнити Правобережжя вiд польських
залог, якi туди повводив Тетеря.Дня 19 грудня 1666р пiд Браiливом
, недалеко Брацлава, розбив вiн значне польське вiйсько , з
допомогою татар ;у татарський полон дiстався тодi полковник
Маховський , виновник смертi Виговського у вереснi 1667р ; разом
iз татарами вiдправився до Галичини i

брав участь в облозi полякiв пiд Пiдгайцями.Пiдчас турецького
походу на Польщу 18 липня 1672р Дорошенко погромив польське вiйсько
пiд Четвертинiвкою , недалеко Богота; <<не пам’ятаю бiльшоi втрати i збентеження >> писав польськтй офiцер що був у цiй битвi .
Потiм разом iз

турками , ходив пiд Львiв i брав участь в облозi мiста.

Але хоч у рiзних походах виявив вiн талант полководця , то
не змiг перебороти безладдя на Украiнi .На короткий час опанував
був Лiвобережжя, але не знайшов там тривкого признання . На
правобiчнiй Украiнi пошкодили йому турки своею нелюдяною
поведiнкоюю У завзятiй розпучливiй боротьбi вiн тратив мiсто за
мiстом, врештi опинився в самому

Чигиринi i остаточно мусiв скласти булаву 1676р.

Занепад козаччини на Правобережжi. Пiсля Дорошенка козацьке
вiйсько на правому боцi Днiпра немогло вже пiднятися до вищого
розвитку.

Турки видвигнули на гетьмана знову Юрiя Хмельницького (1677-1681р
),

що приняв титул<<сарматського князя Малоi Росii-Украiни>>.Вiн
двiчi вiдправлявся на Чигирин , 1677 i 1678, але здобути батькiвськоi
столицi не змiг –i мусiв резидувати в мiстечку Немировi .Не
вмiв вiн зеднати собi украiнського населення та його вiйсько
складалося здебiльшого з найманих ватаг – волохiв , татар i туркiв .

Ще менше значення мали гетьмани з польськоi руки .Остап Гоголь
(1674-1679р), колись полковник Богдана Хмельницького , здобув собi
признання тiльки на Полiссi .Степан Куницький(1683-1684р), галицький
шляхтич , уславився смiливим походом проти туркiв на Дунаi 1683р
,але утратив багато вiйська й козаки засудили його на смерть.

В 1685 р польський уряд , приготовляючи вiйну з турками ,
дозволив на вiднову козаччини.Новий гетьман Андiй Могила
(1684-1686р), не мав нiяких

Квалiфiкацiй i значiння , але мiж його полковниками знайшлося кiлька
добрих органiзаторiв i полководцiв , що занялися новою
органiзацieю вiйськових сил. У Богуславi пробував наказний гетьман
Самусь Iванович, вiдомий iз походiв на туркiв , у Корсунi – Захар
Iскра ;у Брацлавщинi-Абазин; у Хвастовi – найбiльш заслужений iз усiх
Семен Гурко-Палiй.Коза-

ччина за кiлька рокiв зросла в силу i почала займати щораз
бiльшi простори . Почалися перепалки польською шляхтою , а коли
Польща захотiла цiлком покасувати козаччину, вибухло повстання
1702р i вiдверта вiйна з поляками.Козаки добули Бiлу Церкву , де
польська залога була ще вiд часiв Тетерi , Бердичiв , Немирiв, i
iншi фортецi . Повстанцi змагалися до того , щоб опанувати цiлу
давню козацьку територiю аж по Случ , а потiм сполучитися з
лiвобiчною Украiною.Палiй здавна вiв переговори з Мазепою i 1704р
правобiчна козаччина признала владу Мазепи як гетьмана всiei
Украiни. Але Москва вважала Палiя для себе небезпечним . Мазепа
мусiв його увязнити й цар Петро заслав його на Сибiр
.Правобiчнi полки утрималися в едностi з Гетьманщиною аж до
1711р , коли у прутському мирi Петро зрiкся правого боку Днiпра.
Тодi правобiчне вiйсько перенесено на правобережжя ; а правобiчну
Украiну опанували полякию.

Новi спроби вiдновити козацьке вiйсько на правобiчнiй
Украiнi проявлялися пiдчас гайдамацьких рухiв .В 1734 р пiдчас
походу лiвобiчних

козацьких вiйськ проти польських конфедератiв , на Брацлавщинi й
на схiдньому Подiллi зiрвалося народне повстання , в якому
визначився особливо полковник Верлан ; скрiзь творилися на
козацький лад сотнi В 1750 i 1760 р гайдамаччина зривалася
кiлька разiв , а до найбiльшого вибуху прийшло 1767р.Народнi ватаги
опанували тодi значну частину Киi-

вщини , особливо ж околицi Гуманя , Чигирина , Бiлоi Церкви й
Радомишля. Повстанцiв рахували на кiлька тисяч , але вони рiдко
творили бiльшi загони як 300-400 людей. Значнiшi сили зiбрав
тiльки Максим Залiзняк , який i уживав титулу гетьмана.Востанне
гайдамацький рух проявився 1788р пiдчас т.зв.<<волинськоi тривоги>>.

Розвиток вiйська на Лiвобережжi. Коли на правобережжi козаччина
все бiльше занепада , лiвобiчна Украiна досить скоро перемогла
безладдя й дiйшла до кращоi органiзацii.Днiпро заслонював ii вiд
заходу , на цiй межi

Стримувалися польськi походи . Татари забiгали тут рiдше , нiж на
Правобережжя , турки нiколи не сягнули у своiх завоюваннях.
Населення було густе бо iз равого боку тиснулися туди
втiкачi;тут розвинулося високо господарство i настав
добробут.Лiвобережна Украiна була залежна вiд Московщини , але в
першi десятилiття московська влада трималася ще правних форм i
не мiшалася занадто у внутрiшне життя краiни.Серед таких вiносин
i козацьке вiйсько не занепадало, а поступало вперед у своiм
розитку.

Рiвночасно з Тетерою гетьманував на лiвобережжi Iван
Брюховецький (1663-1668р) . Вiндобув булаву завдяки чернi , яку вмiв
зедати собi cвоею красномовнiстю й демагогiею .У полiтицiбув дуже
необережний , довiряв цiлком Московщиннi й погодився на те щоб на
Украiнi стояло залогами 11500 московського вiйська,i то на
утриманнi украiнського скарбу. Позитивною стороною його дiяльностi
було, те що вiн упорядкував вiйськовий скарб , покасував усякi
самовiльнi реквiзицii, й установив постiйнi податки на утримання
вiйська .В боротьбi з Тетерою й польським вiйськом 1663р
показався добрим полководцем , очистив остаточно Лiвобережжя вiд
ворожих вiйськ i заняв частину Правобiчноi Украiни. У лютому
1668р вiн несподiвано повернувся проти московських залог i при
силував iх уступити з Украiни. Повстання було переведене так
зручно i так складно , заскочило москалiв , що вони майже без опору
покинули Украiну це також доказ талановитосi Брюховецького. Але
загинув вiн марно , убитий юрбою.

Його наслiдники Демян Многогрiшний (1668-1389р) та Iван
Самiйлович (1672-1689р) мусiли наново прийняти московський
протекторат , хоч на лекших умовах , бо московськiзалоги на
Украiнi зменшено й гетьманський уряд мав бiльшу свободу рухiвю.
Многогрiшний хоч без ширшоi освiти, був дуже енергiйний i
консеквентний , старався високо поставити авторитет гетьмана так ,
що старшина закидала йому абсолютизм. Також прикладав велику вiн
вагу до дисциплiни у вiйську , гостро карав i рядових козакiв
козакiв i так само старшину .<<Поки я гетьманом , поти буду усмирювати самовiльникiв, кiлько в мене сили >>,заявив вiн
полковникам . Вiн тримав при собi вiддiл чужоземного вiйська ,а на
радi у Глуховi 1669р утворив окремий полк вiйська , що мав
поповнити службу безпеки т.зв. компанiйцiв

Для розвитку вiйська мало значення й те , що тодi вперше
утворено на Гетьманщинi почти.

Самiйлович дiйшов до булави як проводир старшинськоi
олiгархii , що усунула Многогрiшнього.Але у своiй полiтицi вiн
iшов шляхом свого попередника , а власне змагав до сильноi влади
гетьмана над вiйськом .I хоч у соцiальних справах годився зi
старшиною , то як керманич держави ,

був неуступний i переводив на свою руку те , що вважав за
конечне з державного погляду.Так , проти рiшень ради , вiн утримав
дальше наймане ,

<>вiйсько ; так само завiв новi податки на вiйськовi
потреби. Вiн утутворив також формацiю бунчукових товаришiв ,
почесний вiддiл при боцi гетьмана , де вiйськову службу поповнили
сини старшин , що згодом займали вищi вiйськовi уряди. Самiйлович
змагав до обеднання цiлоi Приднiпровщини пiд своею булавою , успiшно
реалiзував з Дорошенком , остаточно перетягнув на свою сторону
правобiчнi полки i приняв титул гетьмана обидвох сторiн Днiпра.
Сильно офортифiкував Чигирин двiчi обороняв перед турками , яких
привiв Юрiй Хмельницький . А потiм, як довелося внаслiдок мирових
умов , залишити Правобережжя , вiн умiло перевiв тамошне вiйсько й
населення на свою сторону. Поборював сильно автономнi змагання
Запорозькоi Сiчi , обсадив своею залогою Кодак i старався
утримати Запорiжжя пiд cвоiм наглядом.

У травнi 1687р з наказу царя , Самiйлович вiдправився
разом iз московським вi йськом на Крим. Козацького вiйська було
20000 наказним гетьманом назначено гетьманового сина Григорiя .
Вiйська пiшли на низ Днiпра , перейшли Кiнськi Води й увiйшли у
Великий Луг . Але татари запалили степ i щерез те треба було
вертатися назад . Московський воевода , князь Голiцин ,зробив
виновником невдачi обох Самiйловичiв ;

гетьмана зсином ув’язнили й заслали на Сибiр.

Лiтература : “IСТОРIЯ УКРАIНСЬКОГО ВIЙСЬКА”

ВИДАННЯ : IВАНА ТИКТОРА.
ЛЬВIВ 1936.

PAGE 1

PAGE 1

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *