.

Озброєння та господарське постачання УПА (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 1504
Скачать документ

Реферат на тему:

Озброєння та господарське постачання УПА

Українська Повстанська Армія, від своїх початків аж по сьогодні,
озброювалася й озброюється зброєю – здобутою на ворогові. А тому,
озброєння УПА за весь час дуже різноманітне.

Найгірше представляється ця справа для кожного відділу УПА в початках,
при організуванні даного відділу, бо ж починати треба було майже з
нічого. В пригоді тут стала насамперед зброя й амуніція, здобута
українським підпіллям під час німецько-польської війни при роззброюванні
тікаючих частин польської армії. Цю зброю було тоді закопано в лісових
криївках і тепер витягнено. Нерідко перші бійці УПА приходили з крісами,
переховуваними під стріхою ще з часів першої світової війни. При
відступі Червоної Армії вдалось призбирати деяку кількість зброї й
амуніції з припасів Червоної Армії. За гроші й сало вдавалось купувати
мадярську, італійську та словацьку зброю в вояків мадярських,
італійських та словацьких частин при німецькій армії, головно ж після
переведення серед них відповідної пропагандивної акції.

Всю цю зброю треба було звичайно направляти, “модернізувати”,
переробляти й допасовувати нові частини. Тому вже в перших місяцях
існування УПА організується при кожній частині УПА зброярні, звичайно
під керівництвом техніків-фахівців, недавніх працівників совєтської
воєнної промисловости. Зі старих крісових цівок роблено пістолі,
вживаючи до них 9-мм. набоїв з німецьких автоматів, а з артилерійських
стрілен роблено міни та гранати.

Маючи таке “вступне” озброєння, відділ УПА організує наскок на станицю
німецької “шуцмашнафт”, або засідку на німецький транспорт зброї і так
приходить в посідання модерної німецької зброї та запасів амуніції до
неї. Про цей спосіб добування зброї пише один із завзятих противників
УПА, “євангельський проповідник” П. Хуртовина у своїх споминах “Під
небом Волині”:

“До менших міст німці довозили різне постачання для своєї поліції тільки
тягаровими автами. Але таке постачання було дуже ризиковне. Одного разу
до нашого міста також їхало кілька авт, наладованих зброєю й харчами і
їхали в супроводі кількох панцерників. Дорога була висаджена старими
чіхратими липами і тополями. А біля дороги ліс. Повстанці зробили там
засідку. Одні засіли за кущами, інші повилазили на липи біля дороги.
Коли німецькі авта над’їхали, повстанці відкрили вогонь, а ті, що були
високо на липах, кидали на землю гранати. І ні одне авто не доїхало до
міста, а все що там було, дісталося в руки повстанців”. (ст. 133).

Більші відділи УПА організували засідки на транспорти зброї й амуніції,
що йшли поїздами для німецьких фронтових частин. Але й ця зброя,
опинившись в руках УПА, мусіла йти насамперед до зброярень, бо німці
доставляли замки до крісів окремо, літаками.

Особливо багато німецької зброї перейшло в руки УПА під час німецького
відвороту з України. УПА повела тоді спеціяльну широко закроєну акцію
роззброювання розбитих німецьких частин. Члени ж українського підпілля,
і навіть цивільне українське населення з власної ініціятиви,
використовували те, що большевики після побідного бою розміновували
вперед німецькі становища і щойно тоді висилали спец-частини для
збирання зброї, виходили на залишене німцями побоєвище найближчої ночі і
ще до приходу большевиків визбирували покинену тікаючими німцями зброю й
амуніцію та передавали її до диспозиції УПА, або заховували для власного
вжитку.

В часі переходу фронту і під час повороту частин Червоної Армії до рук
УПА дістається велика кількість большевицької зброї й амуніції.
Виявилось, що між українцями-червоноармійцями є надсподівано велика
кількість свідомих українських патріотів. Багато з них перейшло до УПА,
щоб чинно боротися проти червономосковського окупанта, деякі ж, не
зважуючись на перехід до УПА, помагали їй тим, що на місцях свого побуту
під час перемаршу залишали зброю й амуніцію. Пізніше організовано
засідки й на большевицькі транспорти зброї й амуніції. При тому
проведено широку пропаганду серед червоноармійців вияснюючи, що УПА не
воює проти ЧА і не чіпає червоноармійців, а бореться тільки проти НКВД
та партії. В висліді цього, червоноармійці, що охороняли транспорти,
часто не ставили найменшого спротиву при нападі УПА на транспорт, а то й
самі повідомляли УПА про перевіз транспорту зброї й амуніції.

Здобуту й набуту зброю та амуніцію упа розподіляла рівномірно на терен і
магазіинувала в лісових криївках. Завдяки цьому ще кілька літ по
закінченні війни УПА не відчувала ніякого браку зброї й амуніції.

,Jh

c

протипанцерна зброя починається тоді вживати тільки при більших акціях
на ворожі центри, а поза тим переховується в лісових сховах. Проти
ворожих танків вживається тепер “панцерфавстів”, в’язанки гранат та
плящинок з протипанцерною запальною речовиною.

В загальному – сотня УПА своїм озброєнням дорівнювала, а то й
перевищувала сотню регулярної армії. Так, наприклад, в описі наступу УПА
на Отинію 5. листопада 1945 р. знаходимо дані, що курінь мав озброєння:
40 кулеметів, 100 автоматів і 110 гвинтівок. В цитованому вище спомині
М-ча про курінь “Орли” в липні 1944 р. читаємо, що курінь мав: 48
“дехтярів”, 16 “максимів”, 12 легких і 4 важкі гранатомети, всі старшини
й підстаршини мали автомати, решта – кріси. Е. Зоряний у своїй статті
про озброєння УПА (“До зброї”, ч. 18) подає про стан в .1945-47 рр.:
“Сотня складалася з 4 чот, по три рої кожна. Озброєння стрілецького роя
тоді таке: 2 кулемети, 2-4 півавтоматичні кріси, 1-2 автомати і кріси.
Тобто, Сотня була озброєна 24 кулеметами, 40 піватоматичними крісами,
решта автоматами і крісами. До цього був ще протипанцерний кріс, деколи
гранатомет”.

Умундурування УПА надзвичайно різноманітне, бо ж його доводилось
українським повстанцям здобувати на різних ворогах. Трофеями боїв з
німцями були німецькі уніформи і тому, наприклад, загін к-ра
Остріжського був весь умундурований уніформами німецької поліції. Деякі
частини мали мадярські уніформи, інші – словацькі, ще інші шили собі
свої власні уніформи, або й ходили “в цивілю”, відзначаючись тільки
мазепинкою з тризубом. Після 1944 р. на зміну німецьким, мадярським і
словацьким уніформам приходять совєтські та польські уніформи.

Бойовим постачанням відділів УПА завідував “оргмоб”,
організаційно-мобілізаційний відділ командування УПА. Йому підлягали всі
магазини зброї та зброярні. Зі собою брали боєві відділи певний запас
амуніції, вистарчаючий на переведення навіть дуже довгого бою, –
пересічно по 200-300 набоїв на кріс, 4.000-5.000 набоїв на кулемет
“Дехтярова” і 5.000-7.000 на німецький “МГ”; – решта переховувалась в
збройових та амуніційних “пунктах”, тобто лісових магазинах.
Збройово-амуніційні пункти розміщені по цілому терені так, щоб після
кожного бою відділ міг добитись до котрогось із них.

Бойове постачання організувалось в рямцях ВО – Воєнної Округи, а від
1945 р. ТВ – Тактичного Відтинку. Якщо відділ УПА опинився на терені
іншого ВО згл. ТВ, його командування мусіло негайно сконтактуватися з
“оргмобом” командуваня даного ТВ, щоб покористуватись їхніми “пунктами”.

Постачання харчами та одягом належало до “господарника УПА”, який однак
завідував цими справами більше теоретично, бо фактичне виконання
харчевої та одягової заготівлі для УПА лежало на “господарнику” (або:
“господарчому”) відповідної клітини ОУН, а від 1944 р. СКВ –
Самооборонного Кущевого Відділу. УПА мала теж, подібно як зброєві та
амуніційні пункти, й харчеві “пункти”, тобто харчеві магазини в лісових
криївках, та користати з них вільно лише в випадку конечности, наприклад
під час бльокад та облав. Нормально ж – харчі для відділу УПА
приготовляв господарчий підпілля в поблизьких до місця перебування
відділу селах і або відділ заходив до визначеного села, або приготовані
харчі відносили дівчата в ліс. Другий спосіб практикується чимраз
частіше з приходом большевицької окупації. При всяких маршах кожний член
відділу УПА одержує “залізну порцію”, при рейдах – подвійну “залізну
порцію”, що їх вільно зуживати тільки в крайніх випадках, за дозволом
командира.

Господарник УПА завідував теж всіми господарськими підприємствами,
веденими безпосередньо УПА: гарбарнями, миловарнями, шевськими та
кравецькими варстатами тощо. Подібними підприємствами на терені сіл
завідував господарник підпілля, при чому дана робітня чи фабрика була
залегалізована як приватна власність котрогось члена або симпатика ОУН.

Про взірцеве функціонування господарського постачання в УПА говорить у
своїх споминах згадуваний вже нами ненависник УПА П. Хуртовина, якому
довелось було в 1944 р. короткий час працювати в господарському відділі
командування ВО УПА:

“Аж тепер я побачив, що УПА була сильно зорганізована… УПА мала по
селах великі харчові сховища, мала вже багато зброї. Напр., одного разу
наш земельний відділ одержав від однієї бойової частини запотребовання
на 75 пудів ковбаси, кільканадцять пар чобіт, кожухів, светрів,
рукавиць, і другого дня підводи селян вже везли це туди, де треба”. (ст.
160).

До підпільної сітки була прикріплена теж сітка УЧХ – Українського
Червоного Хреста, що мав три відділи: медичний, – опіка над раненими і
хворими бійцями УПА, фармацевтичний, – заготівля ліків, та відділ
суспільної опіки. Очевидно, своїх працівників мав УЧХ і безпосередньо в
рядах Української Повстанської Армії. Велика кількість працівників УЧХ,
– українських дівчат, – загинули геройською смертю, зі зброєю в руках
захищаючи ранених бійців УПА.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020