.

Конституція Пилипа Орлика (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 13242
Скачать документ

Реферат на тему:

Конституція Пилипа Орлика Орлик був людиною висококультурною,
європейцем в повнім розумінні цього слова… Він належав до людей
барокової доби, просякнутих глибокою релігійністю… Життя примушувало
його до компромісів, але  душа залишалася чесною і щирою, здатною до
найбільших обмежень  і самопосвяти.

Б.Крупницький. 1938.

Після смерті Мазепи, коли постало питання про вибір нового гетьмана на
противагу Іванові Скоропадському, поставленому на Україні Петром I,
вибір упав на П.Орлика, якого обрали гетьманом 5 квітня 1710 року. У
день виборів було проголошено державну Конституцію, яка називалася
«Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького».
Перебуваючи до кінця життя в еміграції, Пилип Орлик уклав союзні
договори зі Швецією (1710), кримським ханом (1711, 1712), вступав у
переговори з Туреччиною, намагаючись схилити ці країни до війни з
Московською державою з метою визволення України. 1711 року разом з
кошовим Костем Гордієнком здійснив військовий похід запорожців та
союзних татарських військ на Правобережну Україну, здобув Білу Церкву,
дійшов до Фастова, але через зраду татар відступив до Бендер. Влітку
1711 року турки, татари разом з польсько-українським військом завдали
поразки російській армії над Прутом. З 1914 року, після того, як
Орликові не вдалося реалізувати свої плани визволення України, він разом
з Герциком, Войнаровським, Мировичем переїжджає до Швеції, у 1720 році —
до Австрії, пізніше — до Чехії. З 1722 по 1734 рік живе у Греції в місті
Салоніки. 1740 року почалася війна між Туреччиною і Росією, на яку Пилип
Орлик покладає надії. Але після укладення між обома країнами
Білогородського миру його надії не справдилися. Помер Пилип Орлик 24
травня 1742 року в Яссах у Молдавії.

Високоосвічений, з тонким національно-політичним розумом, палкий і
свідомий патріот і борець за незалежну Україну, Пилип Орлик виділявся у
тогочасному середовищі української козацької старшини. Навіть історики
XIX століття, зокрема Соловйов, Ключевський та Костомаров, незважаючи на
негативне ставлення до українських визвольних ідей, не могли не
зауважити його щирості й чистоти замірів. Орлик являв собою цілком новий
тип патріота й інтелігента, який у неймовірно тяжких умовах еміграції не
полишав думки про відновлення самостійності української держави.
Найактивніший провідник мазепинської ідеї, він присвятив ціле своє життя
створенню західноєвропейської коаліції, яка б допомогла визволити
Україну. Вигнанець, гетьман-емігрант, з невеликою групою однодумців —
А.Войнаровським (небожем І.Мазепи), полковником Д.Горленком, генеральним
писарем І.Максимовичем, генеральним суддею К.Довгополим, генеральними
осавулами Г.Герциком та Ф.Мировичем — робив одчайдушні спроби умовити
уряди Швеції, Німеччини, Польщі, Франції, Туреччини на спільну боротьбу
з царем. Орлик активно листувався з монархами та іншими високими
зверхниками цих держав, порушував українську проблему на різних
приватних та офіційних зустрічах. Він намагався скористатися будь-якою
можливістю, щоб зацікавити європейські держави вирішенням долі України.
Ніхто більше за Пилипа Орлика не зробив у той час, аби українське
питання стало часткою загальноєвропейської політики першої половини
ХVIII століття.

«Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького», або так
звана «Конституція Пилипа Орлика», яку було проголошено у день його
виборів гетьманом, є унікальним документом, який дослідники
небезпідставно називають однією з перших у світі демократичних
конституцій. Головна ідея її — повна незалежність України від Польщі та
Росії, причому кордони з Польщею визначалися по річку Случ, як за
Богдана Хмельницького. Крім визначення території української держави,
цей документ визначав права усіх верств населення України, незалежне
становище Запорозької Січі від Польщі та Росії. Гетьман призначався
главою держави, поряд з ним мала діяти Генеральна старшинська Рада, що
певною мірою обмежувала владу гетьмана й регулювала його відносини з
народом. Крім старшини до Ради мали увійти представники від кожного
полку. Державний скарб відділявся від гетьманського, на утримання
гетьмана виділялися строго визначені окремі землі та кошти. Полковники
та сотники повинні були обиратися демократично — вільними голосами
козаків чи сотні. Гетьман зобов’язувався стежити за справедливим
розподілом і збиранням державних податків, що сплачувалися козацькими
підпомічниками, селянами, міщанами, купецтвом.

Визначальною рисою Орликової Конституції, яка, власне, робить її однією
з найдемократичніших серед усіх тогочасних подібних державних актів, є
пункти, котрі обмежували гетьманську владу на користь старшинської ради
— своєрідного козацького парламенту, до якого мали увійти не лише
генеральна старшина й полковники, а й представники Запорожжя та полків —
від кожного по одній заслуженій особі.

Конституцію України одразу по її прийняттю визнали уряди Швеції і
Туреччини. Вона й сьогодні вражає своєю актуальністю й високим правовим
рівнем. Вчені й політики нині не без підстав вважають, що, втіливши ідеї
її натхненника, гетьмана Івана Мазепи, вона як державний акт
республіканського спрямування на 80 років випередила ідеї Французької
революції.

Після Орлика залишилася літературна спадщина у формі листування,
універсалів, промов, панегіриків та «Діаріуша подорожнього», тобто
щоденника. Вони свідчать, що Пилип Орлик був вельми освіченою людиною і
мав неабиякі публіцистичні здібності. Майже всі його писання
вирізняються надзвичайною художністю, бароковим красномовством, вільним
володінням кількома мовами, частим звертанням до історичних прикладів та
міфології. Такі, наприклад, його листи до Карла XII, запорожців та
гетьмана Івана Скоропадського, в яких він описує злигодні народу під час
татарських набігів.

Особливо цікавий для характеристика Орлика як письменника-публіциста
його «Діаріуш», у якому він робив записи від 11 жовтня 1720 року до
кінця 1730 року. Писано його добірною польською мовою, рясно оздобленою
латинізмами та церковнослов’янізмами. Соковито, емоційно, з цікавими
деталями та характеристиками описує він свої відвідини та прийоми у себе
багатьох визначних людей Європи: французьких священиків, англійського
консула, солунського митрополита, ігуменів афонських монастирів, купців
з багатьох країн, дипломатів, політиків та високих державців тих країн,
де йому довелося побувати. Як ерудит і книголюб, він пише про враження
від прочитаних книжок. Газети є його улюбленою лектурою. Орлик виявляє
глибоку пошану до французької мови, вивчивши майже досконало її в
літньому віці. Він навіть перекладав без труднощів з французької мови на
польську шеститомну історію грецької схизми єзуїта Мембурга.

Окремою сторінкою спадщини Орлика є його листування латинською,
французькою, польською та тогочасною українською, або руською, мовами.
Поміж особами, з якими гетьман листувався, були відомі люди, зокрема
граф Флемінг, перший міністр польського короля Августа II, гольштинський
князь, англійський амбасадор, Єрусалимський патріарх, великий візир,
кримський хан, гетьман Скоропадський, шведський король, запорозькі
козаки на турецьких землях та ін.

Скінчив своє багатостраждальне життя Пилип Орлик у Яссах, неподалік
Бендер, де свого часу знайшов вічний спокій його великий попередник —
гетьман Іван Мазепа і де було прийнято Конституцію України. Перед смертю
Орлик послав листа до запорожців, нагадуючи їм про високий обов’язок
захищати рідну землю. Мудрий державець, дипломат, творець нашої першої
Конституції зустрів смерть у такому убозтві й бідності, що молдавський
господар мусив поховати його власним коштом.

 Конституція 1710 р. – визначний український народнополітичний документ,
у якому знайшли яскраве відображення тогочасні ідеали української нації.
У ній відбилися протиріччя між європейською традицією і новітніми на той
час ідеалами; протиріччя, які на початок XVIII ст. роздирали Європу на
непримиренні ворожі табори, і якими жила на той час Україна. Бо саме
через її територію проходила невидима межа між прагненням наших предків
до свободи, самостійності – і намаганням сусідів забрати у ясир і
уярмити; пролягали кордони поміж світами християнським та
мусульманським. Автори Конституції, П. Орлик та козацька старшина,
прагнули зв’язати у єдине ціле уривки своєї минувшини та окреслити
модель такого суспільства, яке вмістило б головні здобутки нації.
Висловлені ідеї є наслідком майже тисячоліття політичного розвитку
України, свідченням високого рівня самосвідомості нації, рівня її
політичної культури та творчого потенціалу. Конституція постала як
очеревлена ідея української держави – Гетьманщини і водночас як
удосконалення тогочасного розуміння суті держави. Звісно, форма, у якій
це все викладено, не позбавлна хиб (точніше особливостей свого часу),
але це ж перша українська конституція.

  Конституція 1710 р. була не лише емігрантським твором, а й
загальноукраїнським політичним актом. Це підтверджують слова самого
Пилипа Орлика: ”Над цим ми працювали більше місяця. Мої висланці їздили
і приїзджали два рази на Україну та з України. Мені це найбільше
завдавало праці, бо я мусив зложити цифрами проект для знатної старшини
України. П. Войнаровський допомагав мені у цьому”. Текст Конституції
дійшов до нас у латинській та неповній українській редакціях. Латинська
версія повніша за рахунок викладення легенд про походження народів та
опису надуживань старшини в Україні. Очевидно, що саме вона й була
варіантом тексту, що призначався для міжнародного використання. Проте
обидві версії вважають оригінальними.

   Складається Конституція із вступу (преамбули) та статей, що об’єднані
у 16 розділів. Вже у вступній частині стильовими засобами бароко
схематично викладено ”Історію Війська Запорозького і всього руського
народу”, яка сягає часів заснування попередниці Гетьманщини – Київської
Русі, а також пояснюються причини, чого Україна розриває з Московщиною і
переходить під шведську протекцію. Основний пункт Конституції –
проголошення незалежності України від Польщи та Москви. Другим пунктом
було закріплення принципів діяльності органів державної влади, скликання
Генеральної ради тричі на рік. Конституція також закріплювала панівне
становище православ’я у майбутній державі і безпосереднє підпорядкування
київської митрополії константинопільському патріарху, підтверджувала
традиційний союз з Кримським ханством, передбачала непорушність
території та скасовувала утримання компанійських та сердюцьких полків,
що фінансувалися самим Гетьманом. Конституція приділяла увагу також
становищу міщан, посполитих та козаків – ”людей убогих”, точно
визначаючи різного роду податки та звільнення від них. Конституція
обмежувала права гетьмана на користь старшинської аристократії і точно
встановлювала, якими прибутками може користуватися гетьман, владу якого
обмежував Козацький парламент, роблячи з України конституційну державу.
Вона, можна сказати, була перемогою старшинської аристократії над
гетьманським абсолютизмом. За виразом О.Оглоблина, Конституція стала
”другою поразкою… гетьмана Мазепи після Полтавської катастрофи, яка
завдала великого удару гетьманській владі”. Ця конституція, в якій було
поєднано інтереси гетьманату, старшини як провідної верствиУкраїни,та
Зопоріжжя, як військової сили, ”була в той же час маніфестом державної
волі української нації перед цілим культурним світом, була вікоповним
пам’ятником української державнополітичної думки”, – так
охарактеризував Бендерську Конституцію О. Оглоблин.

   Важливою особливістю, що відрізняла її від звичайних гетьманських
статей і робила подібною до пізніх європейських конституцій, було те, що
вона укладалася не між гетьманом і монархом (протектором української
держави), а між гетьманом та козацтвом, яке виступало від імені всього
українського народу. Проте слово ”конституція”, що вжите у назві, ще
не мало такого значення, як сьогодні, а, отже, є помилкою вважати цей
документ конституцією у сучасному розумінні.

   Конституція Пилипа Орлика містила багато цікавих і прогресивних ідей,
була на рівні кращих досягнень тогочасної юридичної думки. Вона значно
випереджає свій час, а також свідчить про глибоко демократичні засади
кабінета Пилипа Орлика і про те, якою серйозною фігурою був він сам.

   Конституцію складено з цілковитою певністю у швидкому поверненні на
Батьківщину, де вона буде мати юридичну силу для всієї України. Тому в
момент її укладення, вона уявлялась цілковитою реальністю, а не просто
теоретичним проектом, яким стала пізніше, коли повернення в Україну її
укладачів стало неможливим. Реальної сили Конституція так і не набула, а
тому лишилася в історії як оригінальна правова пам’ятка, своєрідна
юридична платформа ”мазепинського руху” і, найголовніше, як один із
перших конституційних актів в історії Європи, який обгрунтовує
можливість існування парламентарної демократичної республіки.

   Особливого характеру в останні роки набула проблема української мови.
Ця гострота була викликана помилковими догматичними підходами до
розвитку національних мов протягом останніх 70-ти років. Відродженню
національномовних процесів і національної свідомості сприяють історичні
мовні джерела, до яких і відноситься Конституція Пилипа Орлика –
своєрідна мовна пам’ятка українського народу. Пам’ятники руйнуються з
плином часу, люди вмирають, а письмові джерела лишаються, доповнюються.
І саме з них ми черпаємо наші знаня, саме вони нагадують нам про наші
коріння.

   Карл ХІІ підтвердив схвалену конституцію і став гарантом незалежності
України.

   Шляхи до незалежності і свободи, до політичної самостійності
проходять через зростання національної самосвідомості, через
усвідомлення кончої необхідності національного відродження народу
України, через боротьбу – і самих українців, і представників інших
національностей і народностей, які пов’язали свою долю з долею України.

   Діставши гетьманську булаву, Пилип Орлик зараз же взявся за
продовження діла свого попередника – Івана Мазепи.

   Зібравши військо, він разом з білогородськими й буджацькими татарами
вирушив на Правобережну Україну. Діло Орлика йшло дуже успішно. Гетьман
завойовував одне місто за іншим, заручаючись підтримкою населення. Проте
не судилося збутися його планам. Кримський хан утримався від походу далі
в глиб Гетьманщини і повернув назад. Жорстокою була поразка Орлика. Але
він не впав духом і знов продовжував шукати шляхів до визволення
України. Він збирав походи, писав листи, відсилав делегації, підписував
договори. Але його спіткала невдача за невдачею. В 1714 році П. Орлик
покидає Бендери і їде до Швеції, змінюючи місце проживання в залежності
від політичної ситуації.

    24 травня 1742 р. гетьман Пилип Орлик помер у вигнанні, і разом з
ним надовго зійшла в могилу ідея незалежної української держави, щоб
відродитись аж за півтора століття при зовсім відмінних обставинах.

   На похоронах Івана Мазепи Пилип Орлик сказав: ”Він знехтував усім,
що було йому найдорожчого на світі, знехтував і самим життям, аби
піднести свою вітчизну і визволити її з-під московського ярма”. Ці слова
з цілковитою впевненістю можна віднести і до його самого.

   30-річна діяльність екзильного гетьмана мала небагато практичних
наслідків, але він зробив багато в ідеологічному відношенні: поширив
ідею незалежності України в Європі, тієї України, що потрібна для
європейської рівноваги проти постійно міцніючої Росії. Праці Пилипа
Орлика і його сина Григора створили традицію мазепинців-емігрантів,
апостолів Української Незалежної Держави, які довгий час лякали могутню
Російську імперію.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Дорошенко Д. Нарис історії України у 2-х т. – К.: Глобус, 1991 т.2

2. Субтельний О. Україна: історія – К.: Либідь, 1993

3. Основи держави і права України (ред. І. Б. Усенко). – К., 1993

4. Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика. 1710 рік. – К.:
Веселка, 1994.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020