Реферат на тему:
Командування УПА
Зав’язком Головного Командування УПА став ГВШ, Головний Військовий Штаб
ОУН, що зразу називався КВШ, Краєвий Військовий Штаб, створений
напередодні вибуху німецько-большевицької війни у виконанні Військових
Постанов l-го Великого Збору ОУН в квітні 1941 р., в яких говориться:
“1. Для здійснення своїх цілей ОУН організує й вишколює власну військову
силу.
2. Завданням військової сили ОУН є: а) зорганізувати й перевести збройну
боротьбу ОУН за перемогу української Національної Революції й здобуття
Української Незалежної Держави; б) бути пробосвою силою й опорою ОУН у
цілій її боротьбі; в) бути ядром Української-Армії в Українській
Державі.
3. В часі політичного поневолення, ОУН організує при допомозі
Військового Штабу ОУН на всіх українських землях і закордоном військові
осередки, виховує і підготовляє військових провідників-організаторів та
військових фахівців, організує і підготовляє військові кадри, кермує й
координує цілістю військової роботи та опрацьовує воєнні пляни,
узгляднюючи політичне положення.
При допомозі тих же осередків і кадрів впливає на українську суспільну
думку, пропагує серед неї військову справу, організує самонавчальні
військові курси і т. п.
4. Завдання Військового Штабу й військових осередків ОУН в часі
повстання є зорганізувати збройну силу Революції та керувати військовими
акціями на землях.
5. У збройному повстанні, ОУН організує й веде до боротьби всіх
українців, без огляду на їх політичні переконання.
6. Українська Армія змагатиме до виховання вояка-громадянина.
Прищіплюване йому за час цілої військової служби й позавійськового
виховання почуття соборности, великого призначення відповідальности,
героїзму й посвяти в парі з залізною дисципліною і твердим вояцьким
вишколом, – злучить українців усіх земель в один національний моноліт.
7. Українська воєнна доктрина, опираючись на аналізі духових прикмет
українця, історичній традиції, геополітичних умовинах України та
узгляднюючи воєнні модерні засоби, має дати українській Армії своєрідну
стратегію й організацїю, які в свою чергу дадуть змогу якнайкраще
використати всю силову натугу Української Нації.
8. Весь порив великих ідей українського націоналізму та вся сила
динаміки Української Революції знайде своє втілення в українській
революційній армії, яка повстане в боротьбі цілого озброєного народу,
дасть йому силу й перемогу та понесе ідеї Української Революції, –
свободи народів, поза межі Рідної Землі.”
У виконанні цих постанов повстає КВШ – Краєвий Військовий Штаб ОУН під
керівництвом майора Перебийноса (Дмитра Грицая), військового референта
Проводу ОУН; після його арештовання весною 1943 р. керівництво ВКШ
переймає майор Тур (Роман Шухевич), що саме тоді утік з німецької тюрми.
Членами КВШ, згл. керівниками поодиноких його відділів були: 1.
Організаційно-мобілізаційний відділ: майор Лицар (Ол. Гасин); 2.
розвідчий – Вейс; 3. господарчий – Чорнота; 4. вишкільний – майор Вадим
(Степан Новицький, що вживав теж псевд: Спец і Степ); сотн.
Вишитий-Шелест (Василь Сидор); полк. В. Євтимович; пор. М. Д. 5.
пропагандивний – Стояр (Ярослав Старух); Шаблюк-Шугай (Йосип Позичанюк);
6. політ-виховний – пор. М. Д.; Павленко (Р. Волошин); 7. співробітники:
Батько (О. Грабець); В. Коваль; проф. Л. Ш.; Омелько.
У зв’язку з організуванням УПА на Поліссі й Волині й УНС в Галичині,
осінню 1942 р. цей КВШ – Львів переіменовується на ГВШ – Головний
Військовий Штаб і організуеться ще два КВШ: Карпатський КВШ для
галицької УНС і Волинський КВШ для УПА (Північ).
В вересні 1943 р. приходить формальне відділення Головного Командування
УПА від Проводу ОУН. ГВШ ОУН перемінюється в ГВШ УПА і твориться пост
Головного Командира УПА, що його в ранзі підполковника і під новим
псевдом Тарас Чупринка обіймає Роман Шухевич, підвищений постановою
Української Головної Визвольної Ради з 9. лютого 1946 р. до ступня
генерала, з датою старшинства від 22 січня 1946 р. Волинський КВШ ОУН
стає Штабом УПА-Північ, що його очолює ген. Гончаренко (Леонід
Ступницький), а Карпатський КВШ ОУН – в січні 1944 р. – Штабом
УПА-Захід, під керівництвом майора Вадима.
Все це було формальною легалізацією стану, що фактично існував вже від
весни 1943 р.
Фактичне керівництво всієї УПА від весни 1943 р., а дещо пізніше й
формальне, опинюється в руках трійки, що її становлять: Головний
Командир УПА полк. Тарас Чупринка, Командир Запілля Павленко (Ростислав
Волошин) і політичний керівник УПА Шаблик-Шугай (Йосип Позичанюк).
(Характеристичне, що за територіяльним походженням вони: Шухевич –
галичанин, Волошин – волиняк, Позичанюк – наддніпрянець).
Шефом Штабу УПА був, очевидно, від моменту переміни ГВШ ОУН на ГВШ УПА
та створення посту Головного Командира УПА – керівник ГВШ, що ним став
знов майор Перебийніс, визволений боївкою ОУН з німецької тюрми. Та
формально пост Шефа Штабу УПА встановлено щойно на початку 1945 р. після
смерти ген. Перебийноса (в ранзі генерала від 1 листопада 1945 р.), пост
Шефа Штабу УПА обняв на початку 1946 р. – тоді майор, а від 22 січня
1948 р. полковник Лицар (Олександер Гасин). По смерти полк. Лицаря в
липні 1949 р., в. о. Шефом Штабу УПА став майор В. Сокіл.
TH
–
b
Eформально-фаховими кваліфікаціями, а відповідно до виявлених прикмет
характеру та здібностей. Та це не розв’язувало питання фахових
кваліфікацій. Військові вишколи, організовані й переводжувані ОУН,
давали загальне, елементарне військове знання, не вистарчаюче однак для
вишколення фахових старшин. А кількість старшин, що прийшли з
Українського Легіону, та колишніх старшин ЧА та польської армії була
абсолютно не вистарчаюча. Тому вже в 1943 р. на Волині і в Карпатах
організуються Старшинські Школи УПА.
Командиром першої Старшинської Школи УПА на Волині був майор
Поль-Польовий, командиром старшинської школи УПА-Захід – майор Хміль.
Волинська Старшинська школа УПА-Північ випустила до весни 1944 р. два
старшинські та три підстаршинські турнуси, Старшинська Школа УПА-Захід –
два старшинські й два підстаршинські турнуси. Разом, – враховуючи теж
підстаршинські школи при різних ВО, – Старшинські Школи УПА вишколили до
весни 1944 р. ок. 2.000 старшин і ок. 3.000 підстаршин.
Весною 1944 р. обидві Старшинські Школи злучено в одну Старшинську Школу
УПА “Олені” в Карпатах. Командиром її став майор Польовий. Школа “Олені”
перевела два старшинські курси, – перший від 1 березня до 18 липня 1944
р. і другий від 20 липня до листопада 1944 р. На обох курсах
вишколювалось по ок. 500 курсантів, в тому око 225 кандидатів на старшин
і 275 кандидатів на підстаршин.
Майор Поль-Польовий, Командир Старшинської Школи УПА-Північ і, опісля,
об’єднаної Старшинської Школи УПА “Олені”, належав, як це ми вже
згадували на іншому місці, до партійно-політичного середовища полк. А
Мельника. Нав’язуючи до того він, за відомом і згодо~ Головного
Командування УПА, пробував притягнути до участи в Старшинській Школі УПА
та в УПА взагалі, – згадане середовище. Його ініціятива зустрілась з
піддержкою члена ПУН-у Ольжича-Кандиби, який прислав вкоротці до
Старшинської Школи УПА кільканадцять замітніших членів групи полк. А.
Мельника. На жаль, становище Ольжича-Кандиби ПУН не схвалив. Коротко
після цього, Ольжича-Кандибу арештувало гештапо “за зв’язок з
бандерівцями” і закатувало його в казематах концтабору Саксенгаузен.
Викладачами в Старшинській Школі УПА-Північ були: сотник Босий, майор
Лісовий, майор Степовий, майор Кацо і майор Гамалія. Сотник Босий,
галичанин, б. старшина українського Легіону, майор Лісовий, Степовий і
Гамалія – наддніпрянці. б. старшини Червоної Армії, майор Кацо –
осетинець, б. старшина ЧА. Духовником школи був о. д-р Рафаїл.
Викладачами об’єднаної Старшинської Школи УПА “Олені” були: сотник
Береза, наддніпрянець, (подібно як і майор Степовий) б. викладач
старшинської школи ЧА, автор знаменитого підручника основ партизанки;
майор Степовий і майор Кацо, що перейшли зі Старшинської Школи
УПА-Північ; пор. інж. Крутий, наддніпрянець, б. старшина технічних
частин ЧА; сотник Ярема (Остап Линда), старшина Легіону; політвиховник
Руслан і керівник розвідки Ждан. Ад’ютантами Командира Школи були пор.
Зміюка (Вітовський) і пор. Ткачук. Лікарами школи “Олені” були – д-р
Максимович і д-р Кум, по національності, – як і лікар школи УПА-Північ,
– жиди. На курсах викладалось: основи партизанки, тактика,
теренознавство, наука про зброю, організація військова, дисциплінарний
правильник, внутрішня служба, військова господарка й рахівництво,
піонірська служба, маскування, санітарна служба, танкова справа,
протилітакова оборона і, крім цього, ідеологія українського визвольного
руху, та основи служби безпеки. Крім теоретичних викладів відбувалися
весь час практичні вправи, досить часто – в правдивих боях з дійсним
ворогом.
Факт великої кількости в складі викладачів наддніпрянців, недавніх
старшин Червоної Армії, не припадковий і відповідав станові всього
старшинського складу УПА.
Під політичним оглядом – Українська Повстанська Армія, як це вже
відмічувано, підпорядковується Українській Головній Визвольній Раді,
УГВР, як підпільному урядові України. УГВРаді з цього титулу належить
право признавання старшинських ступенів членам УПА, затверджування
керівних старшинських постів та признавання відзначень за хоробрість
командирам і бійцям УПА.
Відносно останнього, то в УПА існують такі відзначення:
1. Відмічення;
2. Похвала;
3. Бронзовий Хрест Бойової Заслуги;
4. Срібний Хрест Бойової Заслуги ІІ-ої кляси;
5. Срібний Хрест Бойової Заслуги І-ої кляси;
6. Золотий Хрест Бойової Заслуги ІІ-ої кляси;
7. Золотий Хрест Бойової Заслуги І-ої кляси.
Ці відзначення “за виявлені в боях мужність і героїзм, за видатні
заслуги у керуванні боротьбою відділів УПА проти окупанта” признається
тільки воякам УПА. Їх було введено наказом Головного Командування УПА 3
грудня 1943 р.
Крім цього є ще відзначення, що їх наділюється воякам УПА і цивільним
особам “За видатні заслуги для національно-визвольної революційної
боротьби українського народу”:
1. Срібний Хрест Заслуги,
2. Золотий Хрест Заслуги,
3. Медаля “За боротьбу в особливо важких умовах”, введена постановою
УГВР з 6 червня 1948 р. “для відзначення особливої мужности
революціонерів і повстанців та їхніх особливих заслуг для справи
визволення України”.
Першим старшиною УПА, відзначеним Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1-ої
кляси був майор Яструб (Дмитро Карпенко), наддніпрянець, кол. старшина
ЧА, організатор чужонаціональних куренів УПА, командир “Сіроманців”, що
загинув 17. 12. 1944 при наскоці на Стрілиська Нові.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
