Гетьман Іван Мазепа (реферат)

реферат на тему:

„Гетьман Іван Мазепа”

Іван Мазепа народився 20 березня 1632 року в Мазепинцях на Київщини.
Походив зі старого українського роду Мазепів і вже його прадіди й діди
служили в козацькім війську. Один з них, Федір Мазепа, воював разом з
Наливайком проти Польщі, з ним попав у полон і його стратили у Варшаві
разом з Наливайком в 1597 році.

Батько Мазепи, Степан, був урядником у Білій Церкві, а що сам був
розумний та освічений чоловік, то і свого сина, Іван виховав на освічену
людину.

Мати Мазепи називалася Марія Магдалина з роду Мокієвських, і була потім
ігуменею (начальницею) жіночого монастиря в Києві.

Спершу вчився Іван дома і, маючи дванадцять літ, складав вірші
латинською мовою (тоді це було в звичаю). Згодом учився в Полоцьку у
вищій школі і, маючи 16 літ, пішов на Січ, учитися воєнного ремесла.
Служив при козацькім війську за Хмельницького в 1648 році й тоді, будучи
ще хлопцем, хоробро бився в одній битві. За хоробрість і розум полюбили
його всі козаки, а гетьман Хмельницький радив його батькові послати
Івана ще продовжувати навчання за кордоном. Іван вчився, в Гол надії, а
потім довший час був про дворі польського короля Яна – Казимира. Король
посилав його з важливими листами до гетьмана Тетері і Дорошенка.
Нарешті, Іван став служити в Дорошенка. Одного разу послав його гетьман
у посольство на Крим, до татарського хана, що був тоді в союзі з
Україною. По дорозі зловили його в степу козаки лівобережного, гетьмана
Самійловича. Але Самійлович не карав Івана, а прийняв до себе на службу
й навіть іменував генеральним осавулом, бо помітив розум і спритність
Мазепи. Послав гетьман Івана в посольстві до царя московського, й там
Мазепу також полюбили, бо такого освіченого й добре вихованого чоловіка
не було тоді й при царськім дворі.

Не диво, що коли цар ув’язнив Самійоловича, то сам був за тим, щоб
козаки вибрали гетьманом Івана-Мазепу. Козаки вибрали його зовсім
добровільно, бо, по-перше, Мазепа був тоді найбільш освічений між
старшиною, а по-друге, всі знали, що хоча він і з царем живе в приязні,
але над усе любить Україну, той буде їй вірно служити.

І не обманулися. Іван Мазепа, ставши гетьманом, почав щиро думати над
тим, щоб визволити Україну з-під залежності всіх сусідів. Але мусив
діяти дуже обережно, бо тоді (від 1682-1725 рр.) панував у Росії цар
Петро І, дуже лютий і розумний тиран; він бажав з’єднати Україну з
Росією й хоча до якогось часу ще терпів на Україні окремого гетьмана,
але дуже обмежував права гетьмана і козацтва і всієї України. Цар
вимагав, щоб козаки ходили з ним на війну проти Польщі, Швеції й татар;
в нарешті загнав полки козаків аж до Петербурга, нового міста, що
заснував, і казав їм там копати канали, сушити й будувати нову столицю
Росії. Багато козаків погинуло там від стужі й поганого повітря. Недарма
то люди говорили, що Петербург побудований на козацьких кістках.

В тимчасом на Україні було ледве кілька тисяч козаків коло гетьмана, а
по всіх містах і селах стояли московські солдати, вони робили, що хотіли
й дуже знущалися над українськими селянами й міщанами. Весь народ і
козацтво стали нарікати на гетьмана Мазепу, що він цареві так у всьому
корився. Але тільки жменька старших знала, що Мазепа ще не може відверто
виступити проти царя. Він ждав догідної хвилі, коли на Україну вернуться
козацькі полки, що будували на Московщині, а коли цар буде зайнятий
війною з сильнішими противниками. А тимчасом гетьман старався
упорядкувати край і піднести його освіту.

Побудував багато шкіл і церков власним коштом. Для Київської Академії
казав збудувати новий величавий будинок на три поверхи. Такої школи і в
Московщині в ті часи не було.

Коли 1700 року цар почав війну зі шведами, з славним шведським королем
Карлом ХІІ, Мазепа покладав на це великі надії і в великій таємниці
почав умовлятися через довірених посланців з королем, щоб разом ударити
на царя.

Шведський король запевнив Мазепу, що Україна буде вільною державою по
обох сторонах Дніпра, й згодився змучитися з козаками. Але трапилися між
старшиною два зрадники: Іскра і Кочубей. Вони написали листа, ще й самі
поїхали до царя й розповіли, що мазепа змовляється зі шведами проти
Москви. Та цар ще не вірив тому, бо і спершу були доноси на мазепу, а
Мазепа служив цареві вірно. Тому казав зв’язати Іскру і Кочубея й
відіслати їх до Мазепи. Мазепа звелів їм стати голови. Та скоро потім,
літом 1708 року, король Карло ХІІ рушив на Україну, й гетьман став явно
по стороні шведів. Він закликав усе козацтво й народ, щоб ставати проти
Москви. До нього пристали й запоріжці. П’ятнадцять тисяч їх прийшло під
проводом Костя Гордієнка й злучилися з гетьманськими полками.

Однак велика сила козаків була ще й на півночі в Московщині. А лютий цар
зібрав велике військо й у листопаді 1708 року рушив на Україну. 9
листопада Московська орда облягла гетьманську столицю Батурин. Москалі
звернулися до залоги, щоб піддалися, та полковник Чечель відповів:
„Умремо всі, а столиці не дамо!” І довго відбивала жменька козаків усі
московські наступи, аж і тут знайшовся зрадник, Іван Ніс, він провів
москалів потайним підземним ходом до столиці, й москалі здолали столицю.
Все місто, з палатами й церквами, спалили, а всіх козаків і мешканців
вирізали. Не пощадили ні старших, ні молодих, ні жінок, ні дітей. Палата
гетьмана горіла три дні. А полковника Чечеля й козацьку старшину
помордували та попривязували їх трупи до плотів і пустили долі рікою
Сеймом, усім на пострах.

10 липня 1709 року розпочалася головна битва під Полтавою. Цар зібрав
сюди всі свої сили, що вп’ятеро перевищували число шведів і козаків. А
до того ще король Карло заслаб тоді від ран і не міг очолювати битву.
Сталася велика січа й царські орди розбили козаків й шведів. Король й
гетьман мусили негайно відступити за Дніпро й схоронилися на Молдавщину.
Гетьман заслаб і вмер в місті Варниці (тепер Молдова).

Отак любив гетьман Мазепа Україну і за неї життя своє віддав.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *