Поняття та система господарського законодавства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Господарче законодавство»

на тему „Поняття та система господарського законодавства”

варіант № 1

Виконала

Студентка Цапкова О.О.

заочного відділення

3-го курсу групи ФСН – 42

Викладач_______________

2006 рік

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Поняття, ознаки та особливості господарського
законодавства.……….…..3

2. Система господарського
законодавства…………………………………………………..
……………..6

3. Функції господарського законодавства…………………
……………………..……12

Висновки………………………………………………………………………….13

Список використаної
літератури……………………………………………………..
………..14

Вступ.

Перехід економіки України до ринкових відносин вимагає
внесення суттєвих змін до чинного законодавства, яке регулює
правовідносини у сфері господарської діяльності, удосконалення головних
правових засад господарювання в нових економічних умовах. Сучасне
господарське законодавство активно розвивається та має за свою основу
кодифікований нормативний акт – „Господарський кодекс України”,
положення якого доповнюється та деталізується значною кількістю
законодавчих та нормативно-правових актів, які конкретніше розкривають
суть та зміст окремих інститутів господарського права.

Законодавче регулювання господарської діяльності сьогодні
поширюється на всіх учасників незалежно від їх організаційно-правових
форм, майнової основи утворення, видів економічної діяльності,
підпорядкованості, особливості управління господарською діяльністю,
відносинами з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Предметом господарського законодавства є господарські
відносини у спеціальному розумінні, тобто відносини між організаціями
щодо виробництва і реалізації (поставки, купівлі-продажу, міни)
продукції, відносини у капітальному будівництві, відносини у закупівлі
сільськогосподарської продукції в аграрних товаровиробників
(агропідприємств та фермерських господарств), відносини організацій усіх
видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у державному
страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності, планові та
господарсько-процесуальні відносини. Згідно з цим господарське
законодавство являє собою самостійну галузь – систему нормативних актів,
правила яких регулюють господарські відносини щодо організації і
здійснення господарської діяльності в галузі суспільного виробництва та
обігу.

1.Поняття, ознаки та особливості господарського
законодавства

Норми господарського права як загальні правила поведінки
суб’єктів господарських відносин функціонують завдяки своїй нормативній
формі — формі нормативних актів. Саме у формі нормативних актів норми
господарського права приймаються, вивчаються і застосовуються, тобто
функціонують як загальні обов’язкові правила господарювання. Відповідно
господарське законодавство загалом можна визначити як систему
нормативних актів, які згідно із законом є інституційними джерелами
господарського права.

Основними джерелами господарського права є саме закони та інші
нормативні акти. Такі форми права, як звичай, судовий прецедент, у цій
сфері застосовуються рідко. Система господарського законодавства загалом
обумовлена предметом регулювання. Офіційно межі цього предмета не
визначені через відсутність у даному законодавстві кодифікованого
нормативного акта — Господарського кодексу. Тому теоретично
обґрунтовуються два визначення меж предмета господарського
законодавства. Згідно з першим визначенням предметом господарського
законодавства є господарські відносини у спеціальному розумінні, тобто
відносини між організаціями щодо виробництва і реалізації (поставки,
купівлі-продажу, міни) продукції, відносини у капітальному будівництві,
відносини у закупівлі сільськогосподарської продукції в аграрних
товаровиробників (агропідприємств та фермерських господарств), відносини
організацій всіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у
державному страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності, планові та
господарсько-процесуальні відносини. Це точка зору представників теорії
господарського права. Згідно з нею господарське законодавство являє
собою самостійну галузь — систему нормативних актів, правила яких
регулюють господарські відносини щодо

організації та здійснення господарської діяльності в галузі суспільного
виробництва та обігу.

Теорія господарського права виходить з того, що як галузь
господарське законодавство окреслене лише господарськими відносинами і
не включає всіх нормативних актів (фінансового, адміністративного,
трудового права тощо), які також регулюють народне господарство. У
такому спеціальному значенні господарське законодавство кодифіковане
лише частково, стосовно окремих видів господарських відносин:
транспортних, господарсько-процесуальних.

Друге визначення предмета господарського законодавства
формулюється не за предметом регулювання («господарські
правовідносини»), а за «критерієм адресата» – за відношенням нормативних
актів до народного господарства, адресуванням їх цьому об’єктові (а не
господарюючим суб’єктам майнових

відносин).

Згідно з цим визначенням господарське законодавство є
сукупністю нормативних актів, які регулюють усі, а не тільки
господарські, правовідносини у народному господарстві. Таке визначення
терміну «господарське законодавство» узагальнює адресоване економіці
цивільне (насправді господарське), трудове, фінансове, земельне,
екологічне та інші окремі системи законодавства. Тобто це безмежно
широка «суперсистема» законодавства («безмежний нормативний масив»).
Прихильники цієї теорії називають господарське законодавство не галуззю,
а «нормативним масивом» — терміном, змістовно-понятійні межі якого
з’ясувати важко. Він охоплює всі нормативні акти, які так чи інакше
стосуються народного господарства. З урахуванням того, що і суто
господарсько-правових актів у нас дуже багато, наукова цінність цієї
теорії досить сумнівна.

Ознаки та особливості господарського законодавства, однією з
яких є комплексний зміст основних нормативних актів, більш повно
характеризують цю галузь законодавства. Переважна більшість нормативних
актів господарського законодавства включає норми двох і більше галузей
права.

Як приклад можна навести Закон України «Про підприємства в
Україні». Це акт господарського законодавства, який містить норми
господарського або цивільного, адміністративного, фінансового, трудового
та інших галузей права.

Комплексними є й інші (кодифіковані) акти господарського
законодавства, наприклад, транспортні статути та кодекси.

2. Система господарського законодавства

Господарське законодавство має комплексний характер, що
обумовлюється комплексним характером його джерел. До системи
правовідносин, що регулюються господарським законодавством поряд із
господарсько-правовими правовідносинами входять певною мірою
цивільно-правові, адміністративно-правові, кримінально-правові,
фінансово-правові, земельно-правові та інші правовідносини, що обумовлює
включення до його джерел відповідних нормативних актів з інших галузевих
правових наук, які сприяють реалізації господарсько-правових відносин.
Так, наприклад, правовідносини, що виникають при використанні земельної
ділянки для здійснення господарської діяльності регулюються Земельним
кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та деякими іншими,
що дозволяє віднести відповідні положення цих актів до джерел
підприємницького права. Далі, Глава 12 Кодексу України про
адміністративні правопорушення містить норми щодо правопорушень у галузі
господарської діяльності, отже й цей нормативно-правовий акт належить до
джерел підприємницького права тощо. Тому правомірним є й такий висновок,
що господарське законодавство є системою економічних та правових норм,
які регулюють різноманітні сторони функціонування народногосподарського
комплексу України. Більша частина цих нормативних актів містить норми
трьох і більше галузей права. Крім того, це обумовлює й те, що норми
господарського законодавства (господарсько-правові норми), будучи за
своїм характером багатогранними, містять практично всі наявні в теорії
права групи та види правових норм4.

Сучасна структура Господарського законодавства України включає
в себе різноманітні за своєю юридичною силою джерела (законодавчі та
нормативно-правові акти). Серед них – Конституція України та
конституційні закони; чинні закони України; постанови Верховної Ради
України, укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України,
нормативно-правові акти міністерств та відомств, рішення органів
місцевої влади та органів місцевого самоврядування тощо. Сукупність
зазначених нормативно-правових актів загалом формує систему
законодавства України й зокрема систему господарського законодавства,
яка упорядкована за певною ієрархією, із чітко вираженою структурою,
взаємо обумовленістю, взаємозв’язком та взаємозалежністю. Класифікувати
нормативно-правові акти можна за різними ознаками, але найбільш
поширеною та вживаною є класифікація джерел права за їх юридичною силою.
За цією ознакою джерела господарського права поділяються на:

1. конституційні норми, які мають найвищу юридичну силу.
Конституція України встановлює загальні принципи здійснення
господарської діяльності. Норми Конституції України є нормами прямої
дії, тобто конституційні права та свободи суб’єктів господарської
діяльності є такими, що діють безпосередньо. Саме ці норми визначають
мету та зміст законів та інших нормативно-правових актів, природу і
спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування й забезпечують суб’єктам господарювання
державний та судовий;

2. норми міжнародно-правових актів, які містяться в міжнародних
договорах України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України. Міжнародним договором вважається договір, який укладений у
письмовій формі з іноземною державою або іншим суб’єктом міжнародного
права та регулюється міжнародним правом, незалежно від найменування
(договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо). Чинні міжнародні
договори після надання згоди Верховною Радою України стають частиною
національного законодавства України. Якщо міжнародним договором, що
набрав чинності в установленому законом порядку, встановлені інші
правила, які не суперечать Конституції України, то діють норми
міжнародного договору;

3. кодифіковані нормативно-правові акти (кодекси). Основним
джерелом права в демократичній, правовій державі є закони. Саме вони як
вища форма прояву волі народу є основою для усіх інших правових актів.
Кодекси становлять єдиний законодавчий акт, в якому систематизовано
викладені норми права, що належать до окремої галузі права.
Основоположним нормативним актом у сфері регулювання господарської
діяльності є Господарський кодекс України, який «…визначає основні
засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що
виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності
між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими
учасниками відносин у сфері господарювання». Інші кодекси України (про
адміністративні правопорушення, бюджетний, земельний, митний, цивільний
та інші) також мають значення для регулювання окремих правовідносин, що
виникають у процесі здійснення господарської діяльності.;

4. закони (встановлені Верховною Радою України,
загальнообов’язкові правила поведінки, які мають найвищу юридичну силу)
та інші нормативні акти, які після додержання процедури, встановленої
чинним законодавством, набувають сили закону (Декрети Кабміну України) є
окремими (самостійними) нормативними актами, що регулюють правовідносини
в певній підгалузі права та групи самостійних правовідносин. Хоча
Господарський кодекс України є нормативною основою для здійснення
господарської діяльності, але деталізовано він не може регулювати усі
правовідносини, що виникають у процесі її здійснення. Якби це сталося,
то Господарський кодекс України за своїм обсягом став би неосяжним, яким
практично було б неможливо користуватися у правничій діяльності. Тому,
щоб уникнути цього, законодавець і передбачив можливість прийняття
окремих законів, які деталізовано регулюють найбільш важливі
правовідносини, що виникають у процесі здійснення господарської
діяльності.;

5. підзаконні нормативно-правові акти (постанови,
розпорядження, положення, інструкції, накази тощо органів центральної
влади та управління, міністерств, відомств, установ, їх посадових осіб
тощо). Чільне місце серед підзаконних нормативно-правових актів займають
Укази та Розпорядження Президента України, які є обов’язковими для
виконання на всій території України.

Наступними нормативно-правовими документами в ієрархії
підзаконних нормативних актів є Постанови та Розпорядження Кабінету
Міністрів України, положення яких повинні відповідати Конституції
України, міжнародним договорам, ратифікованим Верховною Радою України,
законам та актам Президента України і є обов’язкові до виконання на усій
території держави. Як правило, нормативні акти Кабінету Міністрів
України конкретизують, уточнюють положення вищенаведених нормативних
актів і стосуються питань фінансової, цінової, інвестиційної політики,
природокористування, розвитку усіх форм власності, зайнятості населення,
економічного, науково-технічного, соціального й культурного розвитку
України. По суті, нормативні документи Кабінету Міністрів України є
документами концептуального характеру.

Різновидом підзаконних нормативних актів є нормативні
документи, які приймаються окремими міністерствами та відомствами. Вони
мають велике значення як галузеві нормативно-правові акти і особливо
важливі для регулювання господарсько-правових відносин.

Цікавим є питання щодо визначення юридичної сили листів,
роз’яснень, рекомендацій і вказівок, які видаються органами державної
влади та управління, їх посадовими особами. За загальним правилом такі
документи не повинні містити нових правових норм і мати лише
роз’яснювальний чи інформативний характер, тобто вони не є
нормативно-правовими актами, а виконання приписів, що містяться в них,
залежить від волі суб’єкта, який застосовує відповідне положення цих
документів;

6. рішення органів місцевої влади та місцевого самоврядування.

Органи місцевої влади та місцевого самоврядування, які
управляють майном, що є в комунальній власності, мають право
затверджувати програми соціально-економічного та культурного розвитку,
встановлювати місцеві податки та збори, утворювати, реорганізовувати та
ліквідовувати комунальні підприємства, організації й установи, а також
здійснювати контроль за їх діяльністю, у тому числі й господарською,
вирішувати інші питання місцевого значення. З метою забезпечення цього
їм надане право в межах своєї компетенції «…приймати нормативні акти
та інші акти у формі рішень, …які набувають чинності з дня їх
оприлюднення або в більш пізній строк, указаний або встановлений Радою
для цих рішень».

Щодо нормативних актів місцевих органів виконавчої влади
(місцевих державних адміністрацій), то відповідно до ct. 6 Закону
України від 9 квітня 1999 року «Про місцеві державні адміністрації»
Голова місцевої державної адміністрації має право в межах своїх
повноважень видавати розпорядження, а керівники управлінь, відділів та
інших структурних підрозділів — накази.

По суті, усі зазначені вище документи — це різновиди
підзаконних нормативно-правових актів, які є обов’язковими для виконання
як самим органом місцевого самоврядування, так і всіма громадянами,
підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм їх
власності, громадськими об’єднаннями та посадовими особами, що
знаходяться та функціонують на території, на яку розповсюджується
повноваження органів місцевого самоврядування й виконавчої влади;

7. акти органів судової гілки влади (рішення, ухвали, накази,
вироки тощо), у переважній більшості не створюють нових нормативних
актів, але їх неухильне та точне виконання є обов’язковим для усіх
громадянам, підприємств, установ та організацій, незалежно від форм їх
власності, громадських об’єднань та посадових осіб усіх рівнів. Особливе
місце серед судових рішень займають рішення, ухвалені Конституційним
Судом України, які «є обов’язковими до виконання на території України,
остаточними й не можуть .бути оскаржені» «…у законодавчих актах, тобто
фактично такі рішення набувають сили конституційного закону;

8. договірні норми (локальні джерела права).

До джерел господарського права належать також документи, що
приймаються на індивідуальному (локальному) рівні, тобто встановлюють
обов’язкові до дотримання та виконання правила для певного кола
учасників господарської діяльності. До таких документів належать статути
суб’єктів господарської діяльності, різного роду господарсько-правові та
інші види договорів, угод, контрактів, правила внутрішнього трудового
розпорядку та інші документи. Ці локальні акти можуть включати як
положення чинного законодавства, або містити посилання на них, так і
містити інші відомості, що не суперечать чинному та встановлюють
додаткові, ніж чинне законодавство, права та обов’язки для осіб, на яких
розповсюджуються положення локальних норм.

Законодавчі та нормативно-правові акти крім того, можуть
класифікуватися за обсягом правовідносин, що ними регулюються, а також
за колом осіб, для яких вони призначені. За цими ознаками джерела
господарського права поділяються на:

picscalex123010009000003e90200000000890200000000040000000301080005000000
0b0200000000050000000c020e000e00030000001e003f000000410b8600ee000d000d00
000000000d000d0000000000280000000d0000000d000000010001000000000000000000
0000000000000000000000000000000000000000ffffff007ff80000fff8ca00fff80000
fff80000fff80000fff80000fff80000fff80000fff80000fff80000fff80000fff80000
fff0000089020000410bc60088000d000d00000000000d000d0000000000280000000d00
00000d000000010008000000000000000000000000000000000000000000000000000000
0000ffffff00c0c0c00090a9ad0055555500999999007777770042424200eaeaea001111
110029292900d6e7e700cccccc008686860066666600393939004d4d4d00333333000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000001040404040404040404040404000000000000000000
0000000000000487ca00000101021102010101010100040000000001080a001001010101
01000400004100010e000f0003010101010004ffffff000d0005010a0a01010101000400
803f00050d010105000d01010100046dbe3000010101010104000c010100040000000001
0101010108090a0b010004ec443e00010101010101020007010004000100000101010101
010105000600043100000001010101010101010203000400100000000000000000000000
000001000000040000002701ffff030000000000 загальні, 14

тобто такі, які встановлюють основні положення (принципи) правового
регулювання тієї чи іншої сфери діяльності. Наприклад, Глава 4
«Господарська комерційна діяльність (підприємництво)» Господарського
кодексу України встановлює загальні положення щодо права фізичної особи
на здійснення господарсько-комерційної (підприємницької) діяльності.
Вона визначає поняття та принципи, організаційно-правові форми та
загальні гарантії що до здійснення підприємницької діяльності та інші
положення;

тобто такі, які визначають своєрідні (специфічні, особливі) положення
правового регулювання тієї чи іншої сфери діяльності. Наприклад, Закон
України «Про господарські товариства» є спеціальним щодо Глави 9
«Господарські товари» Господарського кодексу України.

У разі, якщо загальний нормативний акт суперечить положенням
спеціального нормативного акта рівної юридичної сили, то застосовуються
положення спеціального нормативного акта. Якщо відповідні правовідносини
регулюють одночасно два рівнозначних за своєю юридичною нормативних
акти, то використовуються положення останнього за датою набрання ними
чинності.

3. Функції господарського законодавства.

Господарське законодавство виконує цілий ряд функцій
спрямованих на захист інтересів, додержання норм і правил підприємцями,
розвиток всіх видів господарської діяльності, а саме:

– встановлює правові основи державного нагляду за додержанням
стандартів, норм і правил суб’єктами підприємницької діяльності
(підприємцями), визначає їхню відповідальність за порушення цих
стандартів, норм і правил;

– спрямоване на захист інтересів народного господарства ігромадян
України, має на меті сприяння науково-технічному таекономічному прогресу
на основі використання результатів вимірювань гарантованої точності,
виражених у тих одиницях, що допускаються до застосування, і створення
сприятливих умов для розвитку міждержавних зв’язків;

– визначає правові та економічні основи систем стандартизації та
сертифікації, встановлює організаційні форми їхнього функціонування на
території України;

– встановлює правові основи державного контролю за видобуванням,
виробництвом, використанням, обігом, обліком і зберіганням дорогоцінних
металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними.

Законодавство про господарські суди та господарський процес
визначає організацію та діяльність господарського суду — незалежного
органу у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між
юридичними особами, державними та іншими органами, а також організацію
та діяльність міжнародного комерційного арбітражу (третейського суду)
щодо вирішення спорів, які виникають при здійсненні
зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків.

Висновок.

Господарське законодавство є системою економічних та
правових норм, які регулюють різноманітні сторони функціонування
народногосподарського комплексу України. Поняття “господарське
законодавство” охоплює як господарські закони у власному значенні, так і
інші нормативні акти з питань господарської життєдіяльності. Це
законодавство включає в себе і так зване відомче господарське
законодавство. До відомчих нормативних актів належать у такому разі ті,
що мають нормативну силу стосовно прав та обов’язків суб’єктів
господарських відносин. Це нормативні акти міністерств, державних
комітетів, інших органів виконавчої влади, які здійснюють державне
управління економікою. Поняття господарства може співпадати з поняттям
виробництво і економіка, якщо за межі господарського виробництва винести
майнові і немайнові відносини, пов’язані з веденням домашнього
господарства (відносини між членами сім’ї). Господарське право
зосереджує увагу на відносинах, що виникають між юридичними особами, їх
органами управління, державними суб’єктами підприємницької діяльності.

Предметом цих відносин в процесі господарської діяльності є чисельні
організаційні та майнові відносини, що виникають і реалізуються між
юридичними особами незалежно від їх форм власності; між ними та органами
державного управління або відносини між органами управління.

Господарське законодавство в Україні динамічно й постійно
змінюється, активно адаптується до соціально-економічних перетворень,
удосконалюється. Тому потрібно постійно відслідковувати зміни в ньому.

Список використаної літератури

1. В.І. Лебеденко, Р.О. Коніжай, „господарське законодавство”,
навчальний посібник для дистанційного навчання, Київ: „Університет
Україна”, 2006 р.

2. В.С. Щербина „Господарське право”, Київ: „Юрінком-Інтер”, 2003 р.

3. „Господарський кодекс України”, Київ: „Кондор”, 2003 р.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter