Поняття і структура правосвідомості (реферат)

Поняття і структура правосвідомості

Правосвідомість — одна із форм суспільної свідомості.

Свідомість людини, відображаючи об’єктивні потреби суспільного розвитку,
є передумовою і регулятором поведінки людини. Свідомість додає
цілеспрямованого характеру людській діяльності.

Свідомість як система включає різні форми відображення суспільних
відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Всі форми
суспільної свідомості є взаємозалежними і справляють взаємний вплив одна
на одну.

Правосвідомість становить відносно самостійну сферу (ділянку)
свідомості:

• суспільної;

• групової;

• індивідуальної.

В ній відображена правова дійсність у вигляді знань про право,
осмислення того, що є правом, яким воно було (ставлення до права минулих
років) і яким має бути (ставлення до майбутнього права), а також у
вигляді правових настанов поведінки як реакції на оцінку чинного права,
роботу правозастосовних органів. Правосвідомість має бути властива не
тільки творцям юридичних норм, законодавцям, а й усім громадянам
держави.

Правосвідомість — це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які
виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого та
бажаного права, а також до діяльності, пов’язаної з правом.

Ключовий пункт правосвідомості — усвідомлення людьми цінностей
природного права, прав і свобод людини і оцінка чинного права з погляду
його відповідності загальнолюдським цінностям, що знайшли закріплення в
міжнародних документах про права людини. Правосвідомість не тільки
виражає ставлення індивіда до правової дійсності, а й спрямовує її на
певні зміни в правовому середовищі, прогнозує і моделює їх.

У структурі правосвідомості суспільства виділяють такі елементи:

правова психологія правова ідеологія правова поведінка

психологічний ідеологічний поведінковий

Правова психологія — це сукупність почуттів і емоцій, що виражають
ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ. Це
неусвідомлене або не до кінця продумане ставлення до права, правових
явищ, що й є правосвідомістю, яка походить з повсякденної практики у
процесі зіткнення з конкретними юридичними ситуаціями, а тому формується
здебільшого стихійно, спорадично, безсистемне, тобто правова психологія
не осмислена теоретично, не упорядкована логічно. В ній провідним
елементом є емоції, а не понятійні форми відображення правової
дійсності.

Наприклад, у дореволюційній Росії робітники, виражаючи своє негативне
ставлення до фабрично-заводського законодавства, ламали машини, громили
заводське обладнання. Вони емоційно реагували на зовнішні стосовно них
правові явища, у даному разі — на законодавство. В наші дні формування
інституту приватної власності і всього, що пов’язано з існуванням
приватного права, емоційно не сприймається певними верствами
суспільства, які виховані на психології колективізму і продовжують
керуватися її пріоритетами.

Правова психологія

правові почуття, правові настрої, правові переживання правові практичні
знання, правові уявлення,правові погляди правові звички, правові
традиції, правові звичаї

рухомі, емоційні пізнавальні, передбачають самооцінку, тобто вміння
критично оцінити свою поведінку з погляду її відповідності праву
нерухомі, стійкі, виступають як регулятори поведінки

Правова ідеологія — це система правових принципів, ідей, теорій,
концепцій, що відображають теоретичне (наукове) осмислення правової
дійсності, усвідомлене проникнення в сутність правових явиш.

Це концептуально оформлена, логічно систематизована, теоретично і
науково осмислена правосвідомість. Інтелект є провідним елементом
правової ідеології. Сучасна правова ідеологія ґрунтується на системі
теорій, ідей і принципів: теорії соціальної правової держави, принципу
поділу влади, теорії народного суверенітету, визнання пріоритету
загальнолюдських цінностей над класовими, принципу верховенства права,
переваги загальновизнаних норм міжнародного права над нормами
національного права та ін.

Правова ідеологія

правові ідеї, теорії, переконання правові поняття, правові категорії
правові принципи

Правова ідеологія і правова психологія можуть містити в собі
інтелектуальні та емоційні елементи, але в різних пропорціях, а також як
істинні, так і помилкові (міфологізовані) знання про правову дійсність.
Так, у СРСР офіційна марксистсько-ленінська ідеологія розглядала права
людини як державні дарування, а не як продукт природного розвитку. Це
була міфологізована державна ідеологія.

Було б невірним принижувати значення емоцій і почуттів (правову
психологію) порівняно з інтелектом (правовою ідеологією). Емоції та
почуття — необхідне тло, на якому виявляються (складаються,
реалізуються) правові погляди, ідеї, теорії. Емоції — сліпі, поки вони
не зливаються з об’єктивним підходом до дійсності, її раціональним
освоєнням. На рівні правової ідеології це усвідомлення реальності
виражається в мотивах, які формуються через цілі. Ціль вплітає
усвідомлені інтереси в зміст свідомої діяльності (інтереси служать
джерелом цілей), сприяє формуванню правової настанови на правову
(правомірну, неправомірну) поведінку.

Правова поведінка — вольовий бік правосвідомості, який являє собою
процес переведення правових норм у реальну правову поведінку. Вона
складається із елементів, що визначають її напрямок (характер), —
мотивів правової поведінки, правових настанов.

Правова настанова — готовність особи проявити активність у сфері
пізнання і реалізації права. Вона становить конкретну програму поведінки
у певних умовах, яка формується з усіх належних суб’єкту правових
(правомірних і протиправних) знань, оцінок, думок, настроїв, звичок,
навичок, сподівань, ставлень до кого-небудь і до чого-небудь, котрі
переходять в інтереси і прагнення.

Поведінковий елемент правосвідомості синтезує в собі раціональні та
емоційні моменти. Через нього відбувається реалізація психологічного та
ідеологічного елементів.

Правова поведінка проявляється у формі дій (вчинків), які впливають на
стосунки суб’єктів, або у формі бездіяльності, яка, навпаки, ніяких змін
у стані суспільних відносин не спричиняє. Перш ніж правова поведінка
зовні виразиться у вигляді правового вчинку, повинна виникнути правова
настанова, мотив правової поведінки у правосвідомості суб’єкта.

Виникнення правової установки припускає: 1) поінформованість про норму
права; 2) розуміння її змісту; 3) оцінку, тобто ступінь схвалення, норми
права; 4) ставлення до прав інших осіб; 5) емоційне переживання з
приводу функціонування норми права; 6) готовність до дії. Правова
настанова — суб’єктивний регулятор поведінки.

Отже, від поведінкового елемента правосвідомості залежить ступінь її
якісного стану (правомірна поведінка, правова активність, правове
порушення та ін.).

Правова поведінка

мотиви правової поведінки

— всебічне осмислення ситуації, невидимий процес розщеплення свідомості
на правомірну і протиправну правові настанови

— відображають готовність до певної правової поведінки в результаті
оцінки правових явищ, впливають на всі основні функції правосвідомості

Класифікація форм правосвідомості за суб’єктами і глибиною відображення
правової дійсності

За суб’єктами (носіями) правосвідомості розрізняють такі форми
правосвідомості:

1) індивідуальну — сукупність правових поглядів, почуттів, настроїв і
переконань конкретного індивіда;

2) групову — виражає ставлення до права, правових явищ, їх оцінку з боку
соціальних груп, формальних і неформальних колективів, відображає їх
загальні інтереси і потреби, їх співвідношення з інтересами всього
суспільства (наприклад, вимоги страйкуючих шахтарів);

3) суспільну — виражає ставлення до права всього суспільства, відображає
його інтереси.

Суспільна і групова правосвідомість проявляється не інакше як через
індивідуальну правосвідомість, і в кожній людині вона проходить крізь
призму особистих інтересів, рис характеру. Було б невірним говорити, що
суспільна і групова свідомість — це сума суджень про право кожного із
членів соціальних груп, народу (суспільства). Суспільна і групова
правосвідомість виражає найзагальніші, такі, що збігаються оцінки права
і правових явищ членами соціальних спільнот.

За глибиною відображення правової дійсності правосвідомість може бути:

1) повсякденною, непрофесійною — являє собою життєві, часом поверхневі
судження про право людини, яка стикається з правом у повсякденній
трудовій, сімейній, суспільній та інших сферах життя. Вона створюється
насамперед як результат того юридичного виховання, що вона одержує,
будучи членом упорядкованого суспільства;

2) професійною — спеціалізовані правові знання, що використовуються в
роботі професіоналами-юристами (у суді прокурор — обвинувачує, адвокат —
захищає та ін.). Вона включає:

а) наукову (теоретичну) правосвідомість учених, викладачів вузів;

б) практичну правосвідомість суддів, юрисконсультів, адвокатів,
прокурорів та ін. Правосвідомість юриста припускає високий рівень
правового мислення, багато в чому є детермінованою чинним правом.

Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і
право реалізації

Функції правосвідомості — це основні напрямки її впливу на правові
явища, правову систему в цілому. Правосвідомість — елемент правової
системи, поєднані з її іншими елементами:

системою права, системою законодавства, юридичною практикою, правовою
культурою тощо.

Основні функції правосвідомості:

1) когнітивна (пізнавальна, інформаційна) — припускає знання права,
поінформованість про нормативні акти, зміст юридичних норм; без
інформації про закон не може бути і ставлення до нього.

Відзначимо, що правова інформація — це сукупність документованих або
публічно проголошених відомостей про право, його систему та джерела
реалізації, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення
і боротьбу з ними, їх профілактику та ін.

Джерела правової інформації:

документовані юридичні акти і правові принципи (конституція, законодавчі
і підзаконні акти, міжнародні договори і угоди, норми і принципи
міжнародного права, а також ненормативні правові акти).

повідомлення преси, телебачення, радіо, публічні виступи та інші засоби
інформації з правових питань («Офіційний вісник України», газети «Голос
України», «Урядовий кур’єр», «Юридичний вісник України», телерадіоканал
«Право» та ін.);

2) правостворююча (ціннісна, емоційна) — припускає ціннісне ставлення до
законодавства, співвіднесення правових норм зі своїми поглядами на
правове, обов’язкове, необхідне. Ця функція свідчить про те, що
нормативно-правові акти виступають як зовнішнє вираження правосвідомості
суспільства і законодавчих органів держави;

3) регулююча (настановна) — припускає співвідношення поведінки людей з
чинною в суспільстві системою правових розпоряджень; мотиви і настанови
стосовно поведінки, врегульованої правом — відповідно до правових
дозволень і заборон.

У структурі правосвідомості особи кожній із функцій відповідають такі
блоки:

1) правові знання;

2) правові оцінки;

3) правові настанови.

Необхідність і обсяг правових знань особи обумовлені тим, наскільки
особа залучена до системи правових відносин. Набуття і засвоєння
правових знань здійснюються за допомогою соціального і правового досвіду
особи. Пройшовши через свідомість особи, правові явища викликають
ціннісне до себе ставлення:

оцінюються як правові знання, так і правова дійсність з погляду цих
знань. Відбувається процес не прямого відтворення в діях особи одержаних
знань, а виникає їх переосмислений варіант, співвіднесений з поглядами
на правове, обов’язкове. Після цього виробляється правова настанова, яка
відображає готовність до певної правової поведінки. Блок правових
настанов містить також схильність до оцінки правових явищ, виходячи з
напрямку правової поведінки. Він впливає як на регулюючу (настановну),
так і на пізнавальну (когнітивну) і правостворюючу (ціннісну) функції
правосвідомості.

Правосвідомість може бути структурована на компоненти відповідно до
виконуваних ними функцій:

— когнітивний (пізнавальний, інформаційний),

— правостворюючий (ціннісний, емоційний),

— регулюючий (настановний).

Правосвідомість є необхідною умовою створення норм права, їх точної та
повної реалізації. Вона виступає фактором поваги до права.

Роль правосвідомості в процесі правотворчості і право реалізації
виражається у тому, що правосвідомість:

— певною мірою як би випереджає юридичне право, є його безпосереднім
ідейним джерелом, передує йому, існує «до» права;

— діє «паралельно» з правом: уловлює потреби його вдосконалення в
напрямку відображення об’єктивних суспільних процесів; визначає зміни і
перспективи розвитку права; безпосередньо впливає на процес і результати
правотворчості;

— існує «після» права у тому сенсі, що служить орієнтиром вибору
доцільного, оптимального варіанта поведінки в межах норм права, які
застосовуються або реалізуються;

— є інтелектуальним інструментом ефективного використання законодавства,
тлумачення норм права;

— може використовуватися як важливий інструмент застосування аналогії
закону і аналогії права з метою заповнення прогалин у законодавстві;

— виступає як ідейно-моральний вимірник професіоналізму діяльності
посадових осіб у системі органів державної влади і місцевого
самоврядування;

— служить засобом забезпечення законності і справедливості застосування
правових норм (зокрема, при визначенні юридичної відповідальності за
правопорушення) та ін.

Право впливає на правосвідомість тим, що воно є найважливішим джерелом
її формування, перетворення і розвитку. Правда, зміст, напрямок цього
впливу не однозначні і залежать від якості законодавства, його
відповідності реальним потребам, від рівня роботи державного апарату.

Правова культура: зв’язок із загальною культурою. Види правової культури

Культура — це загальний спосіб існування людини, її діяльності та
об’єктивований результат цієї діяльності. Продуктами культури є уявлення
про добро і зло, звичаї, знаряддя праці, засоби комунікації та ін.
Культура — соціальне нормативна, а її норми — історично первинні, основа
всіх інших нормативних систем: релігії, моральності, естетики, права.
Право, як мораль і релігія, є інститутом культури, визначається її
змістом. Усі юридичні норми є нормами культури, однак не всі норми
культури перетворюються на юридичні норми. Суспільство добирає культурні
норми з настановою на включення їх до права. До числа відібраних
трапляють ті культурні норми, що мають найбільшу значущість для всього
суспільства, виконання загально-соціальних завдань держави. Не можуть
перетворитися на право ті правила поведінки, що не стали нормою
культури. Право — частина соціальної культури, яке визначає один з її
видів — правову культуру.

Правова культура тісно пов’язана з загальною культурою народу,
ґрунтується на її засадах, служить відображенням рівня її розвитку.
Формування правової культури не є відокремленим процесом від розвитку
інших видів культури — політичної, моральної, естетичної. Це комплексний
процес, їх поєднує спільність завдання — створення морально-правового
клімату в суспільстві, який би гарантував особі реальну свободу
поведінки в поєднанні з відповідальністю перед суспільством,
забезпечував її права, соціальну захищеність, повагу її гідності, тобто
поставив би людину в центр економічних, соціальних, політичних,
культурних процесів.

Тісна взаємодія і взаємозв’язок проявляються між правовою і моральною
культурою. Оцінка правових явищ, здійснювана правосвідомістю, є не
тільки правовою, а й їх моральною оцінкою, визначенням їх відповідності
моралі суспільства. Тому будь-які порушення законності, ігнорування
законних прав і інтересів особи, недодержання вимог справедливості при
вирішенні питань про юридичну відповідальність завжди розглядаються як
аморальні явища. У свою чергу, правова культура справляє зворотний вплив
на моральну культуру. Вона служить необхідною умовою формування високих
моральних якостей громадянина. Знання і розуміння сутності і соціального
призначення правових явиш — права, правосуддя, законності, правової
відповідальності, непохитна переконаність у необхідності суворого
додержання норм права сприяють зміцненню у свідомості людини основних
принципів і категорій моралі.

Правова культура є складовою частиною і найважливішою засадою
демократії.

Залежно від носія правової культури розрізняють три її види:

1) правову культуру суспільства;

2) правову культуру особи;

3) правову культуру професійної групи.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *