.

Конституція УРСР 1937 p.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
26 14957
Скачать документ

Конституція УРСР 1937 p.

У середині 30-х років керівництво Комуністичної партії дійшло висновку
про необхідність внесення “демократичних” змін до Конституції СРСР 1924
p., а також до конституцій союзних і автономних республік. Вперше це
питання було винесене на обговорення у 1935 р. на лютневому Пленумі ЦК
ВКП(б). Таким чином намічалося утворити видимість подальшої
демократизації державного ладу. Про які вибори до державних органів
могло йтися, якщо й після прийняття Конституції 1936 p. ніхто нікого не
обирав? У будь-якому виборчому окрузі балотувався лише один депутат,
кандидатура якого висувалася відповідним партійним керівництвом. Був
підготовлений досить демократичний за зовнішніми показниками проект
Основного Закону СРСР, розглянутий на червневому Пленумі ЦК ВКП(б).
Проект Конституції було схвалено Президією ЦВК СРСР і винесено на
всенародне обговорення. Зовнішньо активно відбувалося воно й на
території України.

У підсумку все звелося до загального схвалення проекту Конституції. В
умовах терору 30-х років мало хто б намагався критикувати цей проект,
який навіть не містив реальних гарантій захисту прав людини.

VIII Всесоюзний з’їзд Рад 5 грудня 1936 р. одноголосно затвердив і ввів
у дію нову Конституцію СРСР 1936 p.

Прийняття Конституції Союзу РСР вимагало розробки нових республіканських
конституцій, у тому числі й Конституції УСРР. Розробка проекту
Конституції УСРР нагадувала процес, який вже відбувався на союзному
рівні. 13 липня 1936 p. Президія ЦВК УСРР утворила конституційну
комісію, до складу якої увійшли державні та партійні провідники України:
Петровський, Косіор, Постишев, Затонський, Любченко, Якір та ін.
Наприкінці 1936 p. Президія ЦВК УСРР прийняла проект Конституції,
запропонований конституційною комісією, за основу. Після всенародного
“обговорення” він був переданий на розгляд Надзвичайного XIV з’їзду Рад
УСРР, який відкрився 25 січня 1937 p., ЗО січня з’їзд Рад постановив:

“Проект Конституції (Основного Закону) Української Радянської
Соціалістичної Республіки в редакції, поданій Редакційною Комісією
З’їзду, затвердити”. Одночасно з’їзд дав доручення ЦВК у відповідності з
новою Конституцією УРСР розробити й затвердити положення про вибори, а
також визначити строк виборів до Верховної Ради республіки.

Конституцію УРСР 1937 p. побудовано у відповідності з Конституцією СРСР
1936 p. Вона майже повністю відбивала союзну Конституцію, відтворювала
її принципи, копіювала основні положення. Обидві Конституції мали
демагогічний характер і були як би поза часом і простором. Численні
положення Конституції УРСР, як і Конституції СРСР, особливо про права
людини, насправді не діяли. Вони мирно співіснували з репресивною
машиною, масовими арештами, розстрілами. Основний Закон за формою був
демократичним, але повністю відірваним від реального життя.

Конституція УРСР 1937 p. складалася з 146 статей, об’єднаних у 13
розділів.

Розділ 1, присвячений суспільному устрою, був побудований на
соціалістичних засадах. Україна визначалась як “соціалістична держава
робітників і селян”, де політичну владу становлять Ради депутатів
трудящих. Економічною основою УРСР визнавались соціалістична система
господарства і соціалістична власність на знаряддя та засоби
виробництва, яка мала форму державної або кооперативно-колгоспної
власності.

Особливе значення мав розділ 2, присвячений державному устрою. Згідно зі
ст. 13 Конституції УРСР “добровільно об’єдналася з іншими рівноправними
Радянськими Соціалістичними Республіками” в союзну державу — СРСР.
Конституція підкреслювала, що територія УРСР не могла бути змінена без
згоди республіки. Найбільш важливим було положення про те, що
“Українська РСР зберігає за собою право виходу з Союзу Радянських
Соціалістичних Республік”. Проте, як свідчила практика, такі принципи
об’єднання, як добровільність та рівність, були лише декларацією, що не
відповідала дійсності, а право виходу з СРСР — фікцією. Реально діючими
були лише статті Конституції УРСР 1937 p., де йшлося про те, що кожний
громадянин України є громадянином СРСР і що “УРСР здійснює державну
владу самостійно” тільки поза межами ст. 14 Конституції СРСР, де
визначені права і компетенція вищих органів влади і управління СРСР.

В наступних розділах Конституції йшлося про структуру, порядок
утворення, компетенцію та основні форми діяльності центральних і
місцевих органів державної влади і державного управління.

ромадянами України строком на 4 роки. Віднині це був єдиний законодавчий
орган УРСР. Інші органи такого права вже не мали, як це було раніше. У
відповідності з Конституцією Верховна Рада УРСР обирала Президію —
колегіальний, постійно діючий орган.

Верховна Рада утворювала також уряд — Раднарком УРСР, який був найвищим
виконавчим і розпорядчим органом державної влади. Він мав право видавати
постанови і розпорядження “на основі і на виконання законів СРСР і УРСР,
постанов і розпоряджень Ради Народних Комісарів СРСР” і перевіряти їх
виконання.

До складу Раднаркому УРСР входили голова Раднаркому, його заступники,
голова державної планової комісії УРСР, уповноважений комітету
заготівель СРСР, начальник управління у справах мистецтв, уповноважені
загальносоюзних наркоматів і 14 наркомів УРСР, 10 з яких очолювали
союзно-республіканські наркомати і тільки 4 — республіканські (освіти,
місцевої промисловості, комунального господарства, соціального
забезпечення). Така структура Раднаркому свідчила про дуже сильну
централізацію в справах державного управління.

Місцевими органами державної влади а областях, округах, районах, містах
і селах України були Ради депутатів трудящих, які “обиралися” населенням
відповідних адміністративних одиниць строком на два роки.

Розділи 5 і 6 Конституції присвячувалися органам влади і управління
Молдавської АРСР.

У розділі 10 Конституції закріплювалися основні права і обов’язки
громадян УРСР, які отримували право на працю, відпочинок, матеріальне
забезпечення в старості, а також в разі хвороби і втрати працездатності,
на освіту та ін.

В ст. 124 Конституції йшлося про свободу слова, друку, зборів і
мітингів, вуличних походів і демонстрацій, тобто про свободи, які були
просто неможливі в умовах тоталітарної системи. В той час, коди
провадились незаконні обшуки і арешти, здійснювались масові репресії, в
Конституції урочисто проголошувалась недоторканість особи, житла та ін.

Конституція 1936 p. була побудована таким чином, що сама її структура
абсолютизувала державу. Серед 13 її розділів розділ про права та
обов’язки громадян займав лише десяте місце, до того ж мав декларативний
характер. Всебічний розвиток особи в цій Конституції розглядався не як
мета соціалістичного будівництва, а як засіб досягнення мети — побудови
сталінської моделі соціалізму.

Усе це свідчило про те, що Конституція УРСР, як і Конституція СРСР, не
забезпечувала втілення в життя багатьох своїх положень. Реальна практика
сталінщини перекреслювала демократичність Конституції УРСР 1937 p.

Не захищала Конституція УРСР і національні права українського народу.
Розпочата ще з 20-х років українізація не просто припинилась, вона
почала тепер розглядатися під тиском Сталіна як прояв націоналізму,
наслідками чого стали розгром української науки, культури, знищення
українських провідних кадрів. Зазнали утисків і національні меншості. У
квітні 1938 p. було видано постанову ЦК КП(б)У, згідно з якою створення
в Україні навчальних закладів національних меншостей визнавалось
насадженням осередків буржуазно-націоналістичного впливу. В наступному
році були ліквідовані національні райони та національні сільські Ради.

Серйозних змін зазнала виборча система. Конституція УРСР 1937 p.
відмовилась від виборів, де робітничий клас мав переваги над селянством,
а значна частина населення взагалі була позбавлена виборчих прав, від
виборів багатоступеневих та відкритих. Згідно зі ст. 133 Конституції
вибори до Рад депутатів трудящих усіх ступенів провадились на основі
“загального, рівного і прямого виборчого права при таємному
голосуванні”. Як уже зазначалось, справжніх виборів у дійсності не
провадилось, це була, лише ширма, яка прикривала тоталітарний режим.

На відміну від Конституції УСРР 1929 p., де не розглядалися питання,
пов’язані з організацією та діяльністю судово-прокурорських органів,
Конституція 1937 р. мала спеціальний розділ, присвячений суду та
прокуратурі. Тут визначався порядок утворення судово-прокурорських
органів, проголошувались основні принципи їх діяльності. В Конституції
багато говорилося про зміцнення соціалістичної законності, право
обвинуваченого на захист, процесуальні гарантії особи. Але практика була
зовсім іншою. Виключний порядок судочинства у справах про терористичні
акти, діяльність особливої наради при НКВС СРСР, терор і репресії — все
це було несумісним з принципами, проголошеними Конституцією УРСР 1937 p.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020