Курсова з іноземної мови
Спонтанне монологічне мовлення у методиці викладання англійської мови.
ПЛАН
Вступ
Розділ І
Сутність спонтанного монологічного мовлення.
Розділ ІІ
Навчання спонтанного монологічного мовлення
Етапи навчання спонтанного монологічного мовлення
Система вправ для навчання монологічного мовлення
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
У програмі з англійської мови зазначено, що основною метою вивчення
іноземних мов є оволодіння мовленням [12,3]. Перед вчителем англійської
мови стоять відповідальні завдання, оскільки в умовах розширення
міжнародних зв’язків підвищуються вимоги до рівня практичного володіння
англійською мовою, навичками спонтанного монологічного мовлення зокрема,
що проявляється у здатності учнів правильно і послідовно викладати свої
думки. Це складає актуальність представленої роботи, присвяченої теорії
і практиці навчання монологічного мовлення англійською мовою.
Відповідно, метою даного дослідження є виявлення та аналіз раціональних
прийомів та форм роботи для розвитку умінь спонтанного монологічного
мовлення у школярів.
Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:
виявити сутність спонтанного монологічного мовлення;
проаналізувати етапи навчання монологічного мовлення;
запропонувати систему вправ для цього навчання;
Матеріалом дослідження послужили методичні розробки та підручники,
наукові праці методистів, досвід роботи вчителів у школі.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона робить певний
внесок у методику викладання англійської мови у середній школі.
Практичне значення роботи визначається можливістю використання її
основних положень та результатів у процесі навчання спонтанного
монологічного мовлення.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку
використаної літератури.
Розділ І
СУТНІСТЬ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ.
Монолог – це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії
організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї
особи [16,88].
Спонтанне монологічне мовлення виконує такі комунікативні функції:
інформативну – повідомлення інформації про предмети чи події
навколишнього середовища, опис явищ, дій, стану;
впливову – спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання
щодо справедливості тих чи інших поглядів, думок, дій, переконань;
експресивну – використання мовленнєвого спілкування для опису стану, в
якому знаходиться той, хто говорить, для зняття емоційної напруженості;
розважальну – виступ людини на сцені чи серед друзів для розваги
слухачів;
ритуально-культову – висловлювання під час будь-якого ритуального обряду
[15,25].
Кожна з цих функцій має свої особливості мовні засоби вираження думки,
відповідні психологічні стимули та мету висловлювання.
З погляду психології монологічному мовленню властиві такі риси:
Однонаправленість. Воно не розраховане на відповідну реакцію у вигляді
мовлення у голос.
Зв’язність, яка відрізняє монологічне мовлення від випадкового набору
речень.
Тематичність як співвіднесеність висловлювання з будь-якою досить
загальною темою.
Контектуальність. Яку, однак, не слід протиставляти ситуативності, як
рисі, властивій діалогічному мовленню. Монолог теж може бути ситуативним
(наприклад, спонтанне висловлювання – розгорнута репліка (мікро-монолог
у діалозі)).
Відносно безперервний спосіб мовлення. Монологічне висловлювання не
обмежується однією фразою і триває протягом певного часу.
Послідовність і логічність. Ці якості реалізовуються в ідеї основної
фрази шляхом уточнення думки, доповнення до неї [13,31].
Залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних
зв’язків між реченнями розрізняють такі основні типи монологічних
висловлювань: опис, розповідь і роздум.
Монолог – опис є констатуючим типом монологічного висловлювання, в
якому стверджується наявність будь-яких ознак в об’єкті, описується
людина, природа, погода тощо.
Монолог – розповідь є динамічним типом монологічного висловлювання, в
якому розповідається про розвиток подій, пригод, дій. Дійсність
сприймається у процесі її розвитку та зміни в хронологічній
послідовності.
Монолог – міркування спирається на умовиводи як процес мислення, в ході
якого на основі вихідної тези робиться висновок.
Основними якісними показниками сформованості загального вміння укласти
зв’язне монологічне висловлювання є такі спеціальні вміння:
уміння з’єднувати декілька мовленнєвих зразків, наприклад: Хто це і який
він? Що робить? Тощо;
уміння досить повно висловлюватись відповідно до запропонованої
комунікативної ситуації;
уміння відносно правильно оформити своє висловлювання мовними засобами
англійської мови;
уміння оптимально використовувати мовний матеріал певної теми;
уміння залучати для викладу певної теми матеріал сумісних тем [13,31].
Мовленнєві завдання для реалізації монолого-повідомлення передбачають
здійснення таких мовленнєвих дій:
повідомити фактичну інформацію (Хто? Що робить? Який? Навіщо?),
поєднуючи речення в логічній послідовності;
для монологу розповіді:
розповісти про себе (свого друга, школу…);
висловити при цьому свою думку;
для монологу-опису:
описувати природу, місто, зовнішність…, використовуючи слова і
словосполучення, що означають якості (добрий/злий тощо);
для монологу-міркування:
переконати співрозмовника в чомусь;
навести докази за чи проти певної дії…;
спонукати співрозмовника до певних дій.
Монологічне висловлювання можна класифікувати залежно від
комунікативних умов, протяжності, ступеню оригінальності, характеру
змісту, мотивації та ін.
Одним із завдань курсу англійської мови в школі є навчання не
підготовленого (спонтанного) мовлення. Використання попередньо
відібраних учнями повідомлень слід розглядати як ефективний засіб
розвитку вмінь спонтанного монологічного висловлювання.
З мовної точки зору монологічне мовлення характеризується структурною
завершеністю речень, відносною повнотою висловлювання, розгорнутістю та
різноструктурністю фраз. Крім того, йому властиві також досить складний
синтаксис, а також зв’язність, що передбачає володіння мовними засобами.
Такими засобами виступають лексичні та займенникові повтори, сполучники
та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з
прикметником у ролі обставини місця та часу, артиклі тощо.
Наприклад, адвербіалії часу та послідовності: later that; адвербіалії
причин та наслідку: why, that’s why, so, at first, so that …
Як сполучні засоби в монолозі вписуються також усно-мовленнєві формули,
які допомагають почати, продовжити чи закінчити висловлювання: to begin
with, well, let’s leave it at that; а також показують ставлення того,
хто говорить; to my mind, there is no doubt, people say, because of
that, in short.
Мінімальною структурною одиницею монологу є переважно повне речення.
Дослідження усного спонтанного монологічного мовлення дозволяють
говорити і про окремі його лексичні особливості. Перш за все мова йде
про набір окремих усно-мовних формул, за допомогою яких розповідачі
починають, продовжувати чи закінчують свою розповідь (to begin with;
well; to continue; let’s leave it at that; I would like to tell you
this); «вплітають» свою монологічну репліку в діалог (that reminols me;
by the way); вводять в свій монолог елементи особистого ставлення до
того, про що розповідають (fortunately; strange enough but; it seems to
me).
Ціла група слів і словосполучень дозволяє розповідачеві систематизувати
роздуми, що містяться в його розповіді (therefore; that’s why; because
of that; in short).
Для навчання англійської мови в умовах середньої школи актуальним є
лише два стильові регістри усної мови: нейтрально-розмовний та
інформативний. Інвентар лексико-граматичних засобів, які відбираються
для шкільного курсу і складають повний зміст комплексу шкільних
підручників, практично задіяний саме в цих стильових реєстрах усної
мови.
Розділ ІІ.
1. Етапи навчання спонтанного монологічного мовлення.
В методиці навчання іноземних мов виділяють три етапи формування
монологічних умінь. В основу кожного з них покладена якість
висловлювання учнів, причому ця якість обов’язково веде до збільшення
обсягу зразків мовлення, що використовуються учнем [10, 13].
Завдання першого етапу полягає в тому, щоб навчити учнів об’єднувати
зразки мовлення рівня фрази в одну понад фразову єдність. Наприклад, за
темою «Погода» учні можуть з’єднувати такі зразки мовлення:
It’s cold today.
It isn’t snowing now.
The sky is blue.
The sun is shining.
Кожен учень вимовляє одну фразу. Будь-які фрази вважаються правильними,
якщо вони відповідають темі і грамотно оформленні у мовному відношенні.
Вже на цьому етапі враховується самостійність висловлювання: вчитель
лише називає тему, визначає загальний напрям думки, а вибір конкретного
змісту залишається вільним.
На другому етапі учні вчаться самостійно будувати висловлювання понад
фразового рівня. Навчання спонтанного монологічного мовлення на цьому
етапі здійснюється за допомогою різних опор: зображальних, вербальних,
комбінованих.
Важливим видом є підстановча таблиця, яка здатна забезпечити логічний
зв’язок речень, їх граматичну правильність, належний вибір усіх
необхідних мовних засобів для побудови власного висловлювання.
Наприклад, опишіть одного з членів своєї сім’ї, користуючись таблицями:
1. My mother’s
My father’s
My brother’s
My sister’s name is …
2. He
She is
isn’t small
tall
3. He
She has an oval
a round face
4. His
Her eyes are Grey
Blue
Green
У навчанні спонтанного монологічного мовлення широко використовується
така ефективна вербальна опора, як логіко-структурна схема, яка
забезпечує послідовність висловлювання. Наприклад, Учитель: Розкажіть
про себе, користуючись схемою.
My name is …
My surname is …
I am … years old
I am a pupil of the … form.
З метою навчання доцільніше використовувати звуковий зразок, в якому
після кожної фрази передбачена пауза для висловлювання учнів за
аналогією [17, 102]. Проте слід пам’ятати, що поступово опори
обов’язково усуваються.
Головне завдання третього етапу – навчити учнів створювати монологічні
висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів
мовлення в такому обсязі, який передбачено програмою для даного класу.
Цей етап характеризується розвитком умінь виражати своє особисте
ставлення до фактів чи подій, про які висловлюється учень; формулювати
критичну оцінку і доводити правильність будь-якого факту; включати до
свого мовлення елементи розмірковування, аргументації. Одночасно
повинно відбуватися збільшення обсягу висловлювання. Учні повинні
заздалегідь засвоїти ряд словосполучень і штампів, характерних для
монологічного мовлення.
Завдання на цьому етапі формулюється таким чином, щоб учень не міг
обмежитись двома-трьома реченнями. Наприклад, учитель говорить: Якщо ви
згідні з таким твердженням, наведіть свої докази (Київ – дуже красиве
місто).
Виконуючи такі завдання, учні вчаться розвивати думку, передавати її
засобами англійської мови, доводити правильність своїх тверджень.
Розділ ІІІ.
2. Система вправ для навчання спонтанного монологічного мовлення.
Згідно з трьома етапами формування вмінь монологічного мовлення
виділяють три групи вправ:
І група – вправи на об’єднання зразків мовлення рівня фрази у понад –
фразову єдність;
ІІ група – вправи на створення власного монологічного висловлювання
понадфразового рівня;
ІІІ група – вправи на створення власного монологічного висловлювання
текстового рівня.
Вправи І групи.
При виконанні цих вправ учні мають оволодіти засобами міжфразового
зв’язку. Їх можна віднести до умовно-комунікативних продуктивних вправ.
Це вправи на приєднання; вони виконуються в режимах «учитель – учень»,
«фонограма – учень», «учень – клас».
Наприклад, тема «Школа» (підтема «Класна кімната»).
Завдання: діти, давайте опишемо з вами кабінет іноземної мови. Я почну,
а ви допомагайте мені.
T: Our English study – room is large and light.
Pl: There are tree windows in the study – room.
P5: There are books, pens and pencil on the pupils’ desks
P6: The teacher’s table is brown. Etc.
До вправ І групи належать також деякі мовні вправи на усвідомлення
учнями засобів між фразового зв’язку, характерних для певного типу
монологу. Це вправи на знаходження потрібних засобів зв’язку , їх
виписування , з’єднання за їх допомогою 2-4 речень . На початковому
ступені навчання ці вправи бажано виконувати тоді, коли учні переходять
до читання тематичних текстів . Так, після читання тексту до теми “Му
Day” необхідно звернути увагу учнів на обставини часу в розповіді
Пінокіо про свій учорашній день : (yesterday, at seven o’clock , then ,
after school, in the evening). Це їхні опори при створенні самостійних
спонтанних висловлювань на рівні понад фразової єдності.
Вправи ІІ групи.
Мета – навчити учнів будувати висловлювання понад фразового рівня , так
звані мікро монологи . У цих вправах мовлення учнів не детермінується, а
лише спрямовується та мотивується комунікативним завданням.
Наприклад, тема “Погода”.
Завдання :Our English pen-friend is going to visit us next year. Now
you’re talking to your pen-friend on the telephone. Invite her/him to
Ukraine. Describe Ukrainian weather in one of the seasons. Wake use of
the substations table giver below.
in it’s … .
the sun … every day.
the sky is … .
sometimes it rains (snows).
a … wind blows.
У багатьох випадках, зокрема при оволодінні монологом-описом, доцільно
використовувати змішані вертикально-зображальні опори. Це може бути,
наприклад, план квартири з назвами кімнат, план школи з позначенням
кабінетів тощо.
Вправи Ш групи належать до продуктивних комунікативних вправ другого
рівня . Вони складаються з комунікативного завдання вчителя та
висловлювання учня.
Наприклад:
Вправа 1. Тема “Одяг”.
Завдання: A new school uniform is being worked out in Ukraine. School
children’s opinion is wanted. Describe a school uniform you would like
to wear/
Очікуване висловлювання – монолог – опис.
Вправа 2 . Тема “Школа”
Завдання : Describe an episode from your school life when you were
punished or rewarded.
Очікуване висловлювання – монолог – розповідь.
При виконанні вправ ІІІ групи опори, як правило не використовуються.
Усі вправи повинні залучати різні види пам’яті , сприймання і мислення;
бути цілеспрямованим і вмотивованим ; активізувати пізнавальну і
розумову діяльність учнів; містити найтиповіші життєві приклади.
Спонтанне монологічне мовлення учнів в основному на вивченому раніше
матеріалі. Варіюючи та комбінуючи мовний матеріал, учні можуть
вирішувати складніші комунікативні виступи. На цьому етапі
спостерігається велика активізація лексики, в результаті чого проходить
перерозподіл між рецептивною ; продуктивною лексикою на користь
останньої, що полегшує побудову висловлювань.
Для спонтанного мовлення можуть бути обраними такі теми:
Мої плани на майбутнє;
Здоров’я;
Що я люблю;
Про новини науки і техніки (обговорення)
Попереднє продумування висловлювання може бути недовгим, обмеженим
всього декількома хвилинами. Отже, навчання спонтанного монологічного
мовлення є послідовною, клопітною роботою по формуванню в учнів уміння
будувати зв’язне висловлювання іноземною мовою.
ВИСНОВКИ.
Навчання спонтанного монологічного мовлення – це послідовна робота по
формуванні в учнів вмінь будувати зв’язне висловлювання іноземною мовою
із застосуванням таких прийомів, які сприяють розвитку розумової
діяльності учня. Монолог – це підвищене навантаження на пам’ять,
мислення і мовленнєві навички людини.
Одна з важливих характеристик спонтанного монологічного мовлення – це
його підвищена умотивованість, причини якої криються у глибинах
психічної активованості людини та пов’язані з досвідом конкретної
особистості , її моральними цінностями, особливостями її реакції на
ситуацію спілкування тощо. Найважливішим в методичному плані висновком є
положення про диференційований підхід, в якому максимально враховуються
мовна форма та мовні монологічні вміння учнів, які необхідно розвивати.
Система навчання монологічного мовлення сприяє формуванню в учнів
навиків та вмінь виражати свої думки за допомогою невеликих і чітких за
структурою речень, розвиває в них навички консервації та актуалізації
інформації.
Пропонуючи систему вправ для навчання монологічного мовлення, ми
звичайно не охоплюємо всього переліку тих вправ . які розроблено в
методиці, а лише намагаємося вказати загальний напрямок роботи,
використавши для цього конкретний ілюстративний матеріал.
Для досягнення високих результатів, робота у процесі навчання
спонтанного монологічного мовлення повинна проводитись послідовно і
методично правильно.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
Артемов В.А. Психология обучения иностранным языкам : Учеб. пособие. –
М.: Просвещение, 1969 – 279 с.
Бех П.О. , Биркум Л.В. Концепція викладання іноземних мов в Україні
// Іноземні мови. – 1996 – №2 – К2 – с. 3-8
Берман И.М. Методика обучения английскому языку . – м.: Наука , 1970 –
230 с.
Вишневський О.І. Довідник вчителя іноземної мови . – К. : радянська
школа, 1982 – 152 с.
Державна національна програма “Освіта” . Україна ХХІ століття – К.:
Райдуга, 1994 – 61 с.
Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном
языке . – М.: Просвещение, 1985 – 160 с.
Кулиш Л.Ю. Психолингвистические аспекты восприятия устной иноязычной
речи – К.: Вища школа , 1982 – 208 с.
Лазаркевич Л.И. Обучение монологическому высказыванию на старшем этапе в
средней школе : Автореферат дис. Канд. пед . наук. М.1971 – 24 с.
Львов М.Р. Вопросы теории речевой деятельности // Иност. Язики в школе .
– 1985 – №6 – с.18-26
Очерки методики обучения устной речи на иностранных язиках / Под ред.
проф.. В.А. Бухбиндера – К., 1980 – 72 с.
Плахотнік В.М. Навчання іноземної мови в середній школі // Іноземні
мови. – 1995 – №1 – С. 9-12
Програма для середніх загальноосвітніх шкіл. Іноземні мови . – К. Перун,
1996. 32 с.
Рахманов И.В. Обучение устной речи на иностранном языке. – М.1980 – 120
с.
Скалкін в.І. Вправи з розвитку усного комунікативного мовлення – К.,
1978 – 127 с.
Скалкин В.И. Основы обучения устной иноязычной речи. – М., 1981 – 123 с.
Скалки В.И. Обучение монологическому высказыванию . К., 1983 – 117 с.
Уайзер Г.М. Развитие устной речи на английском языке. – М., 1972 – 179
с.
Цільова комплексна програма 2Вчитель” / Інформаційний збірник
Міністерства Освіти України, 1997, №24, – к,: Педагогічна преса. –
С.11-25.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
