Навчання спонтанного монологічного мовлення (курсова)

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Навчання спонтанного

монологічного мовлення

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ СПОНТАННОГО МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ.

РОЗДІЛ ІІ. НАВЧАННЯ СПОНТАННОГО МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

ЕТАПИ НАВЧАННЯ СПОНТАННОГО МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

СИСТЕМА ВПРАВ ДЛЯ НАВЧАННЯ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

У програмі з англійської мови зазначено, що основною метою вивчення
іноземних мов є оволодіння мовленням [12,3].

Перед вчителем англійської мови стоять відповідальні завдання, оскільки
в умовах розширення міжнародних зв’язків підвищуються вимоги до рівня
практичного володіння англійською мовою, навичками спонтанного
монологічного мовлення зокрема, що проявляється у здатності учнів
правильно і послідовно викладати свої думки.

Це складає актуальність представленої роботи, присвяченої теорії і
практиці навчання монологічного мовлення англійською мовою.

Відповідно, метою даного дослідження є виявлення та аналіз раціональних
прийомів та форм роботи для розвитку умінь спонтанного монологічного
мовлення у школярів.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

виявити сутність спонтанного монологічного мовлення;

проаналізувати етапи навчання монологічного мовлення;

запропонувати систему вправ для цього навчання;

Матеріалом дослідження послужили методичні розробки та підручники,
наукові праці методистів, досвід роботи вчителів у школі.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона робить певний
внесок у методику викладання англійської мови у середній школі.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання її
основних положень та результатів у процесі навчання спонтанного
монологічного мовлення.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку
використаної літератури.

Під час написання даної курсової роботи були використані такі методи
наукового дослідження як літературний, порівняльний, метод узагальнення
та унаочнення.

Гадаю, що вивчення даної теми є вкрай актуальним для
педагогів-мовників.

РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ СПОНТАННОГО

МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

Монолог – це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії
організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї
особи [16,88].

Спонтанне монологічне мовлення виконує такі комунікативні функції:

інформативну – повідомлення інформації про предмети чи події
навколишнього середовища, опис явищ, дій, стану;

впливову – спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання
щодо справедливості тих чи інших поглядів, думок, дій, переконань;

експресивну – використання мовленнєвого спілкування для опису стану, в
якому знаходиться той, хто говорить, для зняття емоційної напруженості;

розважальну – виступ людини на сцені чи серед друзів для розваги
слухачів;

ритуально-культову – висловлювання під час будь-якого ритуального обряду
[15,25].

Кожна з цих функцій має свої особливості мовні засоби вираження думки,
відповідні психологічні стимули та мету висловлювання.

З погляду психології монологічному мовленню властиві такі риси:

Однонаправленість. Воно не розраховане на відповідну реакцію у вигляді
мовлення у голос.

Зв’язність, яка відрізняє монологічне мовлення від випадкового набору
речень.

Тематичність як співвіднесеність висловлювання з будь-якою досить
загальною темою.

Контектуальність. Яку, однак, не слід протиставляти ситуативності, як
рисі, властивій діалогічному мовленню. Монолог теж може бути ситуативним
(наприклад, спонтанне висловлювання – розгорнута репліка (мікро-монолог
у діалозі)).

Відносно безперервний спосіб мовлення. Монологічне висловлювання не
обмежується однією фразою і триває протягом певного часу.

Послідовність і логічність. Ці якості реалізовуються в ідеї основної
фрази шляхом уточнення думки, доповнення до неї [13,31].

Залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних
зв’язків між реченнями розрізняють такі основні типи монологічних
висловлювань: опис, розповідь і роздум.

Монолог – опис є констатуючим типом монологічного висловлювання, в
якому стверджується наявність будь-яких ознак в об’єкті, описується
людина, природа, погода тощо.

Монолог – розповідь є динамічним типом монологічного висловлювання, в
якому розповідається про розвиток подій, пригод, дій. Дійсність
сприймається у процесі її розвитку та зміни в хронологічній
послідовності.

Монолог – міркування спирається на умовиводи як процес мислення, в ході
якого на основі вихідної тези робиться висновок.

Основними якісними показниками сформованості загального вміння укласти
зв’язне монологічне висловлювання є такі спеціальні вміння:

уміння з’єднувати декілька мовленнєвих зразків, наприклад: Хто це і який
він? Що робить? Тощо;

уміння досить повно висловлюватись відповідно до запропонованої
комунікативної ситуації;

уміння відносно правильно оформити своє висловлювання мовними засобами
англійської мови;

уміння оптимально використовувати мовний матеріал певної теми;

уміння залучати для викладу певної теми матеріал сумісних тем [13,31].

Мовленнєві завдання для реалізації монолого-повідомлення передбачають
здійснення таких мовленнєвих дій:

повідомити фактичну інформацію (Хто? Що робить? Який? Навіщо?),
поєднуючи речення в логічній послідовності;

для монологу розповіді:

розповісти про себе (свого друга, школу…);

висловити при цьому свою думку;

для монологу-опису:

описувати природу, місто, зовнішність…, використовуючи слова і
словосполучення, що означають якості (добрий/злий тощо);

для монологу-міркування:

переконати співрозмовника в чомусь;

навести докази за чи проти певної дії…;

спонукати співрозмовника до певних дій.

Монологічне висловлювання можна класифікувати залежно від
комунікативних умов, протяжності, ступеню оригінальності, характеру
змісту, мотивації та ін.

Одним із завдань курсу англійської мови в школі є навчання не
підготовленого (спонтанного) мовлення.

Використання попередньо відібраних учнями повідомлень слід розглядати як
ефективний засіб розвитку вмінь спонтанного монологічного висловлювання.

З мовної точки зору монологічне мовлення характеризується структурною
завершеністю речень, відносною повнотою висловлювання, розгорнутістю та
різноструктурністю фраз.

Крім того, йому властиві також досить складний синтаксис, а також
зв’язність, що передбачає володіння мовними засобами.

Такими засобами виступають лексичні та займенникові повтори, сполучники
та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з
прикметником у ролі обставини місця та часу, артиклі тощо.

Наприклад, адвербіалії часу та послідовності: later that; адвербіалії
причин та наслідку: why, that’s why, so, at first, so that …

Як сполучні засоби в монолозі вписуються також усно-мовленнєві формули,
які допомагають почати, продовжити чи закінчити висловлювання: to begin
with, well, let’s leave it at that; а також показують ставлення того,
хто говорить; to my mind, there is no doubt, people say, because of
that, in short.

Мінімальною структурною одиницею монологу є переважно повне речення.

Дослідження усного спонтанного монологічного мовлення дозволяють
говорити і про окремі його лексичні особливості.

Перш за все мова йде про набір окремих усно-мовних формул, за допомогою
яких розповідачі починають, продовжувати чи закінчують свою розповідь
(to begin with; well; to continue; let’s leave it at that; I would like
to tell you this); «вплітають» свою монологічну репліку в діалог (that
reminols me; by the way); вводять в свій монолог елементи особистого
ставлення до того, про що розповідають (fortunately; strange enough but;
it seems to me).

Ціла група слів і словосполучень дозволяє розповідачеві систематизувати
роздуми, що містяться в його розповіді (therefore; that’s why; because
of that; in short).

Для навчання англійської мови в умовах середньої школи актуальним є
лише два стильові регістри усної мови: нейтрально-розмовний та
інформативний.

Інвентар лексико-граматичних засобів, які відбираються для шкільного
курсу і складають повний зміст комплексу шкільних підручників, практично
задіяний саме в цих стильових реєстрах усної мови.

РОЗДІЛ ІІ. НАВЧАННЯ СПОНТАННОГО

МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

2.1. Етапи навчання спонтанного монологічного мовлення

В методиці навчання іноземних мов виділяють три етапи формування
монологічних умінь. В основу кожного з них покладена якість
висловлювання учнів, причому ця якість обов’язково веде до збільшення
обсягу зразків мовлення, що використовуються учнем [10, 13].

Завдання першого етапу полягає в тому, щоб навчити учнів об’єднувати
зразки мовлення рівня фрази в одну понад фразову єдність. Наприклад, за
темою «Погода» учні можуть з’єднувати такі зразки мовлення:

It’s cold today.

It isn’t snowing now.

The sky is blue.

The sun is shining.

Кожен учень вимовляє одну фразу. Будь-які фрази вважаються правильними,
якщо вони відповідають темі і грамотно оформленні у мовному відношенні.
Вже на цьому етапі враховується самостійність висловлювання: вчитель
лише називає тему, визначає загальний напрям думки, а вибір конкретного
змісту залишається вільним.

На другому етапі учні вчаться самостійно будувати висловлювання понад
фразового рівня. Навчання спонтанного монологічного мовлення на цьому
етапі здійснюється за допомогою різних опор: зображальних, вербальних,
комбінованих.

Важливим видом є підстановча таблиця, яка здатна забезпечити логічний
зв’язок речень, їх граматичну правильність, належний вибір усіх
необхідних мовних засобів для побудови власного висловлювання.

Наприклад, опишіть одного з членів своєї сім’ї, користуючись таблицями:

1. My mother’s

My father’s

My brother’s

My sister’s name is …

2. He

She is

isn’t small

tall

3. He

She has an oval

a round face

4. His

Her eyes are Grey

Blue

Green

У навчанні спонтанного монологічного мовлення широко використовується
така ефективна вербальна опора, як логіко-структурна схема, яка
забезпечує послідовність висловлювання. Наприклад, Учитель: Розкажіть
про себе, користуючись схемою.

My name is …

My surname is …

I am … years old

I am a pupil of the … form.

З метою навчання доцільніше використовувати звуковий зразок, в якому
після кожної фрази передбачена пауза для висловлювання учнів за
аналогією [17, 102]. Проте слід пам’ятати, що поступово опори
обов’язково усуваються.

Головне завдання третього етапу – навчити учнів створювати монологічні
висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів
мовлення в такому обсязі, який передбачено програмою для даного класу.
Цей етап характеризується розвитком умінь виражати своє особисте
ставлення до фактів чи подій, про які висловлюється учень; формулювати
критичну оцінку і доводити правильність будь-якого факту; включати до
свого мовлення елементи розмірковування, аргументації. Одночасно
повинно відбуватися збільшення обсягу висловлювання. Учні повинні
заздалегідь засвоїти ряд словосполучень і штампів, характерних для
монологічного мовлення.

Завдання на цьому етапі формулюється таким чином, щоб учень не міг
обмежитись двома-трьома реченнями. Наприклад, учитель говорить: Якщо ви
згідні з таким твердженням, наведіть свої докази (Київ – дуже красиве
місто).

Виконуючи такі завдання, учні вчаться розвивати думку, передавати її
засобами англійської мови, доводити правильність своїх тверджень.

2.2. Система вправ для навчання

спонтанного монологічного мовлення

Згідно з трьома етапами формування вмінь монологічного мовлення
виділяють три групи вправ:

І група – вправи на об’єднання зразків мовлення рівня фрази у понад —
фразову єдність;

ІІ група – вправи на створення власного монологічного висловлювання
понадфразового рівня;

ІІІ група – вправи на створення власного монологічного висловлювання
текстового рівня.

Вправи І групи.

При виконанні цих вправ учні мають оволодіти засобами міжфразового
зв’язку. Їх можна віднести до умовно-комунікативних продуктивних вправ.
Це вправи на приєднання; вони виконуються в режимах «учитель — учень»,
«фонограма — учень», «учень — клас».

Наприклад, тема «Школа» (підтема «Класна кімната»).

Завдання: діти, давайте опишемо з вами кабінет іноземної мови. Я почну,
а ви допомагайте мені.

T: Our English study – room is large and light.

Pl: There are tree windows in the study – room.

P5: There are books, pens and pencil on the pupils’ desks

P6: The teacher’s table is brown. Etc.

До вправ І групи належать також деякі мовні вправи на усвідомлення
учнями засобів між фразового зв’язку, характерних для певного типу
монологу. Це вправи на знаходження потрібних засобів зв’язку , їх
виписування , з’єднання за їх допомогою 2-4 речень . На початковому
ступені навчання ці вправи бажано виконувати тоді, коли учні переходять
до читання тематичних текстів . Так, після читання тексту до теми “Му
Day” необхідно звернути увагу учнів на обставини часу в розповіді
Пінокіо про свій учорашній день : (yesterday, at seven o’clock , then ,
after school, in the evening). Це їхні опори при створенні самостійних
спонтанних висловлювань на рівні понад фразової єдності.

Вправи ІІ групи.

Мета – навчити учнів будувати висловлювання понад фразового рівня , так
звані мікро монологи . У цих вправах мовлення учнів не детермінується, а
лише спрямовується та мотивується комунікативним завданням.

Наприклад, тема “Погода”.

Завдання :Our English pen-friend is going to visit us next year. Now
you’re talking to your pen-friend on the telephone. Invite her/him to
Ukraine. Describe Ukrainian weather in one of the seasons. Wake use of
the substations table giver below.

in it’s … .

the sun … every day.

the sky is … .

sometimes it rains (snows).

a … wind blows.

У багатьох випадках, зокрема при оволодінні монологом-описом, доцільно
використовувати змішані вертикально-зображальні опори. Це може бути,
наприклад, план квартири з назвами кімнат, план школи з позначенням
кабінетів тощо.

Вправи Ш групи належать до продуктивних комунікативних вправ другого
рівня . Вони складаються з комунікативного завдання вчителя та
висловлювання учня.

Наприклад:

Вправа 1. Тема “Одяг”.

Завдання: A new school uniform is being worked out in Ukraine. School
children’s opinion is wanted. Describe a school uniform you would like
to wear/

Очікуване висловлювання – монолог – опис.

Вправа 2 . Тема “Школа”

Завдання : Describe an episode from your school life when you were
punished or rewarded.

Очікуване висловлювання – монолог — розповідь.

При виконанні вправ ІІІ групи опори, як правило не використовуються.

Усі вправи повинні залучати різні види пам’яті , сприймання і мислення;
бути цілеспрямованим і вмотивованим ; активізувати пізнавальну і
розумову діяльність учнів; містити найтиповіші життєві приклади.

Спонтанне монологічне мовлення учнів в основному на вивченому раніше
матеріалі. Варіюючи та комбінуючи мовний матеріал, учні можуть
вирішувати складніші комунікативні виступи. На цьому етапі
спостерігається велика активізація лексики, в результаті чого проходить
перерозподіл між рецептивною ; продуктивною лексикою на користь
останньої, що полегшує побудову висловлювань.

Для спонтанного мовлення можуть бути обраними такі теми:

Мої плани на майбутнє;

Здоров’я;

Що я люблю;

Про новини науки і техніки (обговорення)

Попереднє продумування висловлювання може бути недовгим, обмеженим
всього декількома хвилинами. Отже, навчання спонтанного монологічного
мовлення є послідовною, клопітною роботою по формуванню в учнів уміння
будувати зв’язне висловлювання іноземною мовою.

ВИСНОВКИ

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Навчання спонтанного монологічного мовлення – це послідовна робота по
формуванні в учнів вмінь будувати зв’язне висловлювання іноземною мовою
із застосуванням таких прийомів, які сприяють розвитку розумової
діяльності учня.

Монолог – це підвищене навантаження на пам’ять, мислення і мовленнєві
навички людини.

Одна з важливих характеристик спонтанного монологічного мовлення – це
його підвищена умотивованість, причини якої криються у глибинах
психічної активованості людини та пов’язані з досвідом конкретної
особистості , її моральними цінностями, особливостями її реакції на
ситуацію спілкування тощо.

Найважливішим в методичному плані висновком є положення про
диференційований підхід, в якому максимально враховуються мовна форма та
мовні монологічні вміння учнів, які необхідно розвивати.

Система навчання монологічного мовлення сприяє формуванню в учнів
навиків та вмінь виражати свої думки за допомогою невеликих і чітких за
структурою речень, розвиває в них навички консервації та актуалізації
інформації.

Пропонуючи систему вправ для навчання монологічного мовлення, ми
звичайно не охоплюємо всього переліку тих вправ, які розроблено в
методиці, а лише намагаємося вказати загальний напрямок роботи,
використавши для цього конкретний ілюстративний матеріал.

Для досягнення високих результатів, робота у процесі навчання
спонтанного монологічного мовлення повинна проводитись послідовно і
методично правильно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Артемов В.А. Психология обучения иностранным языкам: Учеб. пособие. –
М.: Просвещение, 1969 – 279 с.

Бех П.О. , Биркум Л.В. Концепція викладання іноземних мов в Україні //
Іноземні мови. – 1996 — №2 – К2 – с. 3-8

Берман И.М. Методика обучения английскому языку . – м.: Наука , 1970 –
230 с.

Вишневський О.І. Довідник вчителя іноземної мови . – К.: радянська
школа, 1982 – 152 с.

Державна національна програма “Освіта”. Україна ХХІ століття – К.:
Райдуга, 1994 – 61 с.

Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном
языке . – М.: Просвещение, 1985 – 160 с.

Кулиш Л.Ю. Психолингвистические аспекты восприятия устной иноязычной
речи – К.: Вища школа , 1982 – 208 с.

Лазаркевич Л.И. Обучение монологическому высказыванию на старшем этапе в
средней школе : Автореферат дис. Канд. пед . наук. М.1971 – 24с.

Львов М.Р. Вопросы теории речевой деятельности // Иност. Язики в школе .
– 1985 — №6 – с.18-26

Очерки методики обучения устной речи на иностранных язиках / Под ред.
проф.. В.А. Бухбиндера – К., 1980 – 72 с.

Плахотнік В.М. Навчання іноземної мови в середній школі // Іноземні
мови. – 1995 — №1 – С. 9-12

Програма для середніх загальноосвітніх шкіл. Іноземні мови . – К. Перун,
1996. 32 с.

Рахманов И.В. Обучение устной речи на иностранном языке. – М.1980 – 120
с.

Скалкін в.І. Вправи з розвитку усного комунікативного мовлення – К.,
1978 – 127 с.

Скалкин В.И. Основы обучения устной иноязычной речи. – М., 1981 – 123 с.

Скалки В.И. Обучение монологическому высказыванию . К., 1983 – 117с.

Уайзер Г.М. Развитие устной речи на английском языке. – М., 1972 –
179с.

Цільова комплексна програма “Вчитель” / Інформаційний збірник
Міністерства Освіти України, 1997, №24, — к,: Педагогічна преса. –
С.11-25.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *