.

Лексичні труднощі перекладу наукової фантастики (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
27 6870
Скачать документ

Курсова робота з іноземної мови

Лексичні труднощі перекладу наукової фантастики

Зміст

1. Вступ
ст.2

Теоретична частина

2. Загальні положення
ст.3

Практична частина

3. Переклад науково-технічних термінів
ст.15

Переклад безеквівалентної лексики(неологізмів)
ст.17

5. Переклад національних реалій
ст.18

6. Переклад власних назв та прізвиськ
ст.20

7. Фразеологічні засоби та їх переклад
ст.22

8. Переклад ідіом
ст.23

9. Переклад стійких метафоричних зрощень, в тому числі прислів’я та
приказок
ст.24

10. Висновок
ст.26

11. Summary
ст.27

12. Перелік умовних скорочень
ст.30

11. Додатки

Вступ

Всі ми певною мірою мрійники і фантазери, чи не так? Уявляти властиво
кожній людині, без вийнятку, а особливо у дитинстві. Саме уява є тією
силою, що штовхає людину на, можливо, безглузді чи незрозумілі вчинки,
штовхає до прогресу, прогресу думки, самовдосконаленню та до мистецтва.

Дана тема було обрана мною із-за її цікавості, сучасності, новаторського
розгляду чужої уяви та тверджень, актуальності та новизни.

Цікавість цієї теми полягає в тому, що науково фантастичні твори є
надзвичайно популярними, висвітлюють досягнення науки, техніку та
кібернетики, а також, слугують надзвичайно сприятливою їжею для роздумів
та розвитку власної уяви.

Сучасність і новаторство даної теми полягають в тому, що вона, на
сьогодні, є недостатньо дослідженою і, незважаючи на значний вік
багатьох творів, вони досі залишаються актуальними, авторський
словотвір увійшов в лексику багатьох мов всього світу і, як би ретельно
ми не досліджували цю тему, завжди знайдеться щось нове, що зможе нас
зацікавити.

Актуальність даної теми випливає з її сучасності та полягає в
надзвичайно швидкій появі багатьох творів, навіть епопей, художніх
фільмів, мультфільмів та усілякого роду коміксів, що стають майданчиком
для нашого дослідження.

Загальні положення

«Рhantasia» грецькою означає уяву, «рhantasticos» — фантазер, впертий
мрійник, а фантастика — це щось вигадане, таке, що насправді не існує.
Фантастика сприяла філософам і письменникам у витворенні моделей
ідеальних держав майбутнього — утопій. Власне, початки її закладено ще в
«Незвичайних пригодах Ганса Пфааля» (1844) Едгара По, де йдеться про
подорож на Місяць, або у «Франкенштейні» (1818) Мері Шеллі, де монстром
виступає витвір винахідника. Справжнє відкриття наукової фантастики
відбувається в творчості Жуля Верна (1828—1905), розквіту ж цей жанр
набуває в письменництві Герберта Уеллса (1866—1946).

Наукова фантастика зображує людське майбутнє, послуговуючись очікуваними
успіхами науки і техніки, матеріалізує різноманітні філософські теорії.
Прогресивні письменники заходу вбачають у фантастиці гнучкий інструмент
критики, проте, здебільшого, це – естетичний прийом, завдяки якому
письменник висвітлює найболючіші проблеми сучасності. Таким чином,
фантастика, з одного боку, слугує серйозному письменникові-філософу
своєрідним засобом, щоб представити узвичаєну проблему в незвичайному
ракурсі, а з іншого — використовуючи багатющий досвід авантюрної
літератури, пригодницьких жанрів, обґрунтовуючи неймовірні речі наукою
майбутнього, фантастика пожвавлює ці глибокі роздуми, надає їх до
широкого читацького загалу. До того ж вона стимулює обмежену, заземлену
уяву людини в її прагненні осягти безмежний простір навколо неї.

Існує проблема «фізиків та ліриків». Проблема полягає в том, що
посьменник, який досконало не вивчав сучасні проблеми фізики, меже
змусити свого героя захищати такі положення, які викличуть лише посмішку
у реально існуючого фізика. І навпаки, фізик-теоритик, говорячи про
тайни художнього мистецтва і не знаючи історію та теорію світової
літератури, історію культури зможе викликати аналогічну посмішку у
філолога. Останній тип делетантизму є особливо небезпечним бо є
розповсюдженим.

Діалектичне проникнення в суть речей, у суперечливу складність людських
характерів та їх долі, вміння узагальнювати завжди відрізняло справжніх
реалістів від письменників, що фіксують швидко минущу буденність.
Виникає питання: як співвідноситься фантастика з реалізмом? Адже
створенню будь-якого, навіть „приземленого” образу, передує робота уяви.
Хотілося б нагадати слова В.І.Леніна: „В найпростішому узагальнені, в
найелементарнішій загальній ідеї(„стіл” взагалі) є певний подих
фантазії”. Конспектуючи книгу І.Діцгена „Дрібні філософські праці”,
Ленін підкреслив фразу: „фантастичні уявлення взято з дійсності, а
найправильніші уявлення про дійсність завжди оживають диханням
фантазії”.

Отже, уява викликає образи на основі реальних, життєвих сприйняттів, а з
іншого боку, найбуйніший порив фантазії, хоч би яким він не здавався
свавільним, піддається співставленню з реальною дійсністю, і як один з
прийомів дослідження дійсності, по-своєму розширює естетичні можливості
реалізму, аж ніяк не відгороджуючись від нього в своєму особливому,
винятковому методі.

Сучасні дослідники справедливо вважають, що майже вся новітня фантастика
з’явилася з «Машини часу» Уеллса, принаймні, широко послуговується його
основним прийомом: протиставлення картин майбутнього, побачених
мандрівником у часі, буденному «унормованому», стану свідомості героя.
Окрім того, «Машина часу» побудована на тих наукових засадах, котрі в
самій науці визріли лише через 17 років після опублікування твору і була
сформульовані А.Ейнштейном, адже «Машину часу» структуровано на ідеї
маніпулюванням просторово-часовим континуумом, суголосній теорії
відносності Ейнштейна.

Стало вже тривіальним говорити про залежність наукової фантастики від
НТР (наукової технічної революції), але цього ніяк не уникнути, бо,
дійсно, розвиток науки і техніки поставив людину на ту сходинку драбини,
коли вона оволоділа і стала свідомою про такі речі і явища, про які, до
НТР і не здогадувалась. І саме це дало їй право та змогу мріяти та
уявляти.

На погляд деяких дослідників, можна виділити два види відображення НТР в
художній літературі. В першому випадку мова йде про безпосередній вплив
НТР на художнє мистецтво. Такий вплив виявляється в самій мові, в стилі
художнього твору, поведінці його героїв; коли наслідкам НТР
присвячуються сотні віршів і прямий вплив НТР не є прихованим.

Але значною мірою менш вивченим є другий вид впливу НТР на художню
літературу. Мова йде про специфічний внутрішній вплив , про те, як
змінюються умови життя людей в епоху НТР і як подібні зміни находять
вираження в творчості художників слова. Письменник може переоцінити в
своєму творі механізацію праці чи недооцінити важливість людини, її
способу мислення, і його твір буде, певний час, мати успіх, але скоро
забудеться. А може написати про наукову проблему, незважаючи на те, що
вчені через декілька років її розв’яжуть, і його твір матиме
популярність серед багатьох поколінь читачів.

Ще ціла низка фундаментальних філософських ідей була плідно використано
Уеллсом, у подальшому вони не менш плідно функціонували в інших його
творах. Це, передовсім, ідея неперервного розвитку світу, детерміновості
майбутнього сьогоденням. Уеллс немовби передбачив різноманітні наукові
відкриття: трансплантацію органічних тканин, генну інженерію
(«Людина-невидимка», «Острів доктора Моро»), відкриття радіоактивності
(«Визволений світ»), космічні польоти і контакти з космічними
прибульцями («Війна світів»). Водночас, не можна не відзначити, що мало
не всі фантастичні припущення в творах Уеллса, є немовби зреалізованою
мрією людства, втіленою у фольклорі (килим-літак, шапка-невидимка…).
Але на відміну від фольклорних творів, де фантастичне так само
переконлива, як і сама реальність, Уеллс докладно і глибоко науково
обґрунтовує свої припущення, що і складає тканину усіх
науково-фантастичних творів.

Справжнім осередком наукової фантастики став англомовний світ. І це
цілком закономірно, бо саме тут переважно визрівали і здійснювалися
науково-технічні революції, що відбулися у XX ст. в західній
цивілізації.

В англомовній літературі зросла ціла плеяда майстрів
науково-фантастичного жанру: О.Стейплдон, А.Кларк, Р.Хаянлайн, Р.Шеклі,
А.Азімов, Р.Бредбері, К.Воннегут, Д. Адамс та багато інших, а космічні
подорожі та катастрофи, пригоди роботів стали вже для читача такими ж
узвичаєними, як і земне буденне існування.

У сучасному капіталістичному світі видання фантастичних книжок, кіно- та
телефантастиуа перетворились на галузь індустрії. В США та Англії
фантастику викладають у більшості університетів та коледжів.

Провідна ідея цього напряму — наука як знаряддя перебудови світу,
відтворення «реальної нереальності», тобто такого, що ще не існує, але,
згідно відкритих уже законів, цілком може існувати.

Слід зазначати, що і сама фантастика як жанр проходить різні стадії
розвитку, і письменники-фантасти продовжують вдосконалювати власну
майстерність, поглиблювати психологізацію. Ускладнюється також саме
поняття науковості, адже не лише фізичні або хімічні елементи є
предметом дослідження, а й сам розум, сама людина постає суб’єктом і
об’єктом науки.

Щодо наступного етапу розвитку фантастики, то його доцільніше було б
пов’язувати не з науковим, а так званим «класичним» відгалуженням, котре
бере свої початки від міфів, казок і легенд, трансформуючись у те, що
прийнято називати «фентезі»(fantasy), і під назвою чого у західному
світі розуміють як, щось казкове. Взагалі, розчленування понять „science
fiction” і „fantasy” досить умовне, Жюль Верн назвав би свої романи –
„науковими” а Уеллс – „фантастичними”. Вираз, що об’єднує обидва поняття
– „науково-фантастичне оповідання”. Вперше термін ”science fiction”
тобто „наукова вигадка” в зарубіжній літературі з’являється 1926 року,
запроваджений письменником Х.Гернсбеком. Генези цього терміну ведуть від
англійського „fancy” — надзвичайно вишукана або ілюзорна уява. І якщо
вектор наукової фантастики — майбутнє, то фентезі немовби занурює людину
в світ минулого. Ім’я англійського філолога-медієвіста і талановитого
письменника Дж.Р.Толкіна, автора ”Володаря перснів” (1955) – перше в
низці майстрів фентезі. Він створює власний світ, населений чародіями,
ельфами, гоббітами, орками, і їхній міфологічний час, і їх міфологічний
простір відтворено так відчутно, зримо, що багато молодих людей воліють
вважати себе частиною цього уявного світу, створюючи товариства
толкіністів. Знавець фольклору та міфології, Толкін творчо та
надзвичайно плідно використовує власні знання. Та найплідніше функціонує
в його творах сам принцип міфотворчості, за яким наукове і чуттєве,
раціональне і естетичне поєднуються нерозривно. Створений автором світ
виглядає цілковито органічним, природним, водночас і вимріяним і земним.
Проте «Володар перснів» — це не казка, а філософський, написаний людиною
XX ст., і розрахований на менталітет сучасника твір.

Близькою до Толкіна є творчість Урсули Ле Гуїн, Тома Андерса, Роджера
Желязни. Останній залучає до західної культури елементи східної
філософії, фольклору, літератури. Тобто, у фантастиці функції науки
починає виконувати культура, задіяні її здобутки, знаки, одиниці (семи),
що й самі по собі вже несуть вагоме естетичне навантаження і
узагальнення, моделюючи власні витвори згідно її законів.

Звичайно, наукова фантастика і фентезі не обмежуються теренами
англомовного регіону. Так, відомий польський письменник-фантаст і
теоретик жанру Станіслав Лем є одним з найпопулярніших майстрів жанру,
який поширюються також у Німеччині, Італії, Аргентині, Чехії, Росії,
Україні, в Скандинавських країнах, де останні роки регулярно
відбуваються фестивалі прихильників фантастики.

Наукова фантастика – жанр, що постійно викликає зацікавлення у читача
але, й водночас, є надзвичайно важким для перекладу.

Причиною недостатньо якісного перекладу може бути те, що за цю справу
беруться починаючі перекладачі, а критика не приділяє достатньої уваги
перекладній науковій фантастиці. Брак уваги призводить до пониження
критеріїв відбору перекладного тексту. А малохудожні переклади негативно
впливають на якість перекладної та вітчизняної наукової фантастики.

Інколи і досвідчені перекладачі ставляться до тексту-оригіналу без
належної поваги. Аналіз перекладів таких класиків як А.Азімов, А.Кларк,
Р.Бредбері показав, що викривляється жанрова специфіка оригіналів.

Про те, що ця специфіка чітко проявляється на мовному рівні,
стверджує теорія сучасної наукової фантастики. Вона розглядає наукову
фантастику як унікальне явище зі своєю власною мовою. “Власна мова
наукової фантастики” – це гармонія науковості та художності,
фантастичності тексту та орієнтації його на сучасність, на теперішнього
читача. Вона потрібна науковій фантастиці для створення образу
фантастичного світу. Тому для науково-фантастичного тексу є характерним
авторський словотвір, тобто насичення оказіональною лексикою та
оказіональною фразеологією.

Однак, перекладач не вбачає у авторському словотворі ні зразку для
копіювання, ні моделі для творчого засвоєння. Оказіоналізми у
перекладному тексті або відновлюються безсистемно або взагалі
пропускаються. Інколи їх смисл передається блідою описовою перифразою.
Надзвичайна “фантастична” мова тексту-оригіналу стає скупою, сухою мовою
тексту-перекладу. При цьому відбувається відчутне жанрове відхилення,
так як понижається фантастичність тексту. Перекладний текст зводиться до
переказу головної сюжетної лінії та нудної популяризації наукових
фактів, що руйнує авторський задум. І на прикладі таких перекладів,
знавці фантастики аналізують жанрову специфіку зарубіжної фантастики.

Звернемося до прикладів подібних перекладацьких викривлень, що
трапляються при перекладі мови “фантастичних” героїв, а також при
передачі навмисної фантастичності в авторській мові.

Цікавими способами передає фантастичність художнього простору та часу
А.Азімов у своєму філософському романі “Кінець Вічності”.

Розвиток науки на Землі призводить до створення Вічності – особливої
технократичної організації, що поклала на себе відповідальність за
перетворення людської історії. Завдяки системі оказіоналізмів автор
описує подорожі Вічних у Часі та маніпуляції з ним. На початку роману
його головний герой Технік Ендрю Харлан входить до капсули –
темпорального ліфту у 575-му столітті та подорожує в майбутнє: “And
there was the little stir in his stomach, the faint touch of dizziness,
that told him that all the kettle contained, including himself, was
rushing upwhen through Eternity…Now he was moving upwhen to the 2456th
Century, to be exact…Although Harlan had not been in the 95th since he
entered special training and become a Cub at the age of fifteen,
????????????????????????????????????????????????????????????????????????
??????????????????????????????????????

Словотворчі оказіоналізми upwhen, downwhen, everywhen, outwhen,
birthwhen не тільки мають “фантастичне” значення але й дивно виглядають.
У даному випадку when є словотворчою морфемою. Таким чином в
оказіональному слові підкреслюється метафоричний момент, створюється
правдоподібний образ руху ”вгору, вниз, вшир, вглиб, усіляко” в часі .
Далі зустрічаються такі оказіоналізми як Allwhen Council, localwhen
dialects, his homewhen, stay anywhen/everywhen що передають
“фантастичну” понятійну інформацію і є сюжетно важливими. На перший
погляд кожному з окремих оказіоналізмів важко підібрати відповідність і
він є неперекладним але необхідно пам’ятати, що текст слід перекладати
не як єдине ціле, а як макрообраз, що складається з багатьох ярусів.
Перекладачу важливо пам’ятати, що оказіоналізми в науковій фантастиці не
являються локальним засобом і кожен з них не автономний а входить до
стрункої системи собі подібних, що пронизують увесь текст, створюючи
його “фантастичний” макрообраз.

Збірник “Теорія та практика перекладу” не раз підкреслював важливість
виявлення взаємозв’язку між мікро образами першоджерела та відтворення в
перекладному тексті художньої закономірності оригіналу.

Перекладач Ю.Естрін подібного взаємозв’язку та закономірності появи в
тексті-оригіналі оказіоналізмів не помітив: “Харлан відчув легке
посмикування в шлунку та слабке запаморочення і з цих ознак він
зрозумів, що капсула, з усім що було в ній, стрімко рухається у
Вічності…Але зараз він прямує до 2456го століття… Йог рідне 95те
століття залишилося далеко в минулому… . Хоча Ендрю Харлан не був
вдома з тих часів як він в п’ятнадцять років став Учнем та пройшов
спеціальну підготовку, йог ніколи не покидав сум за рідними Часами. Між
95им та 2456им Століттями лежить майже двісті сорок тисяч років, а це
відчутний проміжок навіть для загартованого Вічного”.

Три з п’яти оказіоналізмів в тексті пропущені три (rushing upwhen,
moving upwhen, outwhen from “home”), а два перекладені за допомогою
близької описової перифрази: far downwhen – далеко в минулому, his
birthwhen – рідні часи. Можна додати, що немає ніякої систематичності в
перекладацьких замінах.

Відмова перекладача від мовного експерименту, велика кількість дописок
та неточностей завдають значного збитку фантастичності тексту.

Однак, мають місце в перекладній науковій фантастиці і успіхи, коли
перекладачі не бояться спробувати свої сили в словотворі. Так,
наприклад, в перекладі роману А.Азімова „Самі Боги” зробленим І.Гуровою
відчувається бережне ставлення до авторського „фантастичного”
словотвору. Перед перекладачем стояла надзвичайно важка задача, так як в
тексті-оригіналі водночас існують дві групи ключових оказіоналізмів.
Перша – на основі прикметників rational, emotional, parental, що в
тексті – оригіналі є іменниками a Rational, an Emotional, a Parental, що
називають внутрішньо-сімейні функції фантастичних жителів паралельного
виміру. Їх суспільство поділяється на дві великі групи: Жорстких та
М’яких ( the Hard-ones and the Soft-ones). М’які живуть
сім’ями-тріадами, до яких входять три члени: лівник, правник та
середник(a left-ling, a right-ling and mid-ling).

Кожна з цих істот має свої забов’язання в сім’ї. Лівник –це раціонал, що
осмислює проблеми та вирішує їх; Середник – це емоціонал, є жіночим
началом в сімї; Правник – пестун, який повинен виховувати дітей.

Ці оказіоналізми передані в перекладі безсистемно: a Rational, an
Emotional, a Parental – раціонал, емоціонал та пестун. Раціонал та
емоціонал – і семантично, і структурно близькі до авторських
оказіоналізмів. А пестун – навряд чи вдала заміна. Автор
тексту-оригіналу не мав на меті створити образ, що переплітається з
фольклором, особливо фольклором культури перекладача. Пестун- не
оказіональне а узуальне слово із стилістичним та архаїчним забарвленням,
що нагадує читачу перекладеного тексту фольклорний образ
медведика-пестуна.

На основі коренів left-, right-, mid- і виникає друга група
оказіоналізмів. Вони стають основою авторського словотвору. На основі
кореня left- виникають наступні іменники, що означають істоту лівої
статі: a left-ling, a left-fellow, a little-left, a young-left, a
baby-left, a left-let, a left-dear, a left-father.

Аналогічні слова виникають з коренів right- та mid-.

Практична частина

Отже, проаналізувавши теоретичну частину, ми приходимо до висновку, що
“наукову фантастику” та “фентезі” слід перекладати не як певне окреме
літературне явище, літературний засіб, що має свої еквіваленти в мові
перекладу, а як унікальну художню літературу, зі своїми певними
особливостями, характерними рисами та правилами перекладу, які наведені
нижче в роботі.

Маючи справу з науковою фантастикою, ми маємо справу з авторським
винахідництвом, авторським словотворенням, культурно-релігійними та
історичними особливостями самого автора і його героїв. Перекладаючи таку
лексику слід пам’ятати, що вона вживається автором з певною метою і наша
задача – передати цю мету читачеві у тому вигляді, значенні, саме з тією
думкою, з якою це робив автор в оригіналі.

Для того, що правильно перекладати наукову фантастику слід знати її
мову, її компоненти. Отже мова наукової фантастики – це фразеологізми та
різні фразеологічні з’єднання, оккалізми, наукові терміни, неологізми,
власні назви, власні імена та прізвиська, ідіоми та національні реалії,
і всі вони мають свої, певні способи передачі іншою мовою.

Способи їх перекладу наведено нище.

Переклад науково-технічних термінів

Перекладаючи науково-технічні терміни, можна виділити три принципово
нових способи називання нових понять:

Перший – це використання вже існуючого слова в мові, яке здобуває нове
значення, тобто розширюється його семантичний об’єм.

Другий – створення нових матеріальний одиниць мови – слів,
словосполучень, абревіатур і так далі, є вже існуючих у мові коренів,
суфіксів, цілих слів. Сюди ж можна віднести іноземні запозичення.

До новостворених термінів висуваються особливі вимоги. Вони повинні
бути, по можливості, однозначними, точними та лаконічними, зручними для
вимови та мати властивості створювати нові мовні форми та входити чи
створювати певну нову систему.

Шляхи створення нових значень, в тому числі і термінів, в різних мовах
приблизно однакові, але особливо складно перекладати новий термін, тобто
передати мовою перекладу саме те значення, якого воно має в мові
оригіналі.

Розглянемо основні шляхи термінологічного словотвору.

З’явившись в мові оригіналі, такі слова при перекладі підлягають
транскрипції і, таким чином, становляться транснаціональними. Прикладом
може бути слово нейлон(nylon).

Але нас більше цікавлять слова які в мові перекладу набувають нових
значень. З набуттям нових значень розширюється семантичний об’єм слова,
і його словарний еквівалент в мові перекладу не завжди має таку ж
багатозначність. Для знаходження таких слів широко використовуються такі
перекладацькі засоби як – генералізація, конкретизація, логічний
розвиток значення та описовий переклад.

Прикладом генералізації є набуття словом effort відповідного значення
праця, робота.

Design effort – конструкторські роботи, scientific effort – наукові
праці.

Прикладом конкретизації слова при перекладі, в залежності від
застосування в різних контекстах, можна привести слово facilities, яке
в словнику неологізмів має три відповідних терміна – завод; лабораторія;
установка.

Прикладом логічного розвитку значення може бути слово feedback, яке
має лише одне відповідне значення – зворотній зв’язок(буквально –
повертати, передавати назад) і називає поняття за ознакою протікання
процесу, і надуло значень – результати, матеріали.

У тих випадках, коли неможливо підібрати короткі і точні еквіваленти,
ми використовуємо описовий переклад.

Приклад: development – дослідні роботи, проектно-конструкторські роботи;

definition phase – стадія визначення техніко-економічних умов.

Також, існує такий спосіб словотворення як утворення нових стійких
словосполучень з двох, трьох чи більше компонентів. Ці терміни вперше
застосував італійський хімік Натт, розвиваючи новий напрямок в хімії
полімерів.

Приклад: tactic polymer – тактичний полімер, eutactic polymer –
евтатактичний полімер, atactic polymer – атактичний полімер.

Одним з найбільш продуктивних способів слово- та термінотворення є
злиття декількох повноцінних слів. Приклад: brainpower, breakthrough,
backup, bypass і т.д.

Переклад безеквівалентної лексики(неологізмів)

Перед усім визначимо, що таке безеквівалентна лексика.

“Слова, що слугують для вираження понять, є відсутніми в іншій культурі
та мові, слова, що відносяться до часних культурних елементів, тобто до
культурних елементів, що характерні лише для культури А і відсутні в
культурі Б, а також слова, які не мають перекладу на іншу мову одним
словом, не мають еквівалентів за межами мови, до якої вони належать.” –
визначення без еквівалентної лексики В.Г.Костомаровим та Е.М.
Верещагіним у книзі “Мова та культура”(М., 1973, с.53).

Переклад такої лексики є важким, бо виникає повна неможливість знайти
відповідне слово оригіналу, але це не означає, що вона є неперекладною.
Це трапляється тоді, коли слово-оригінал означає місцеве явище, якому не
існує відповідника у мові перекладу. Сюди можна віднести і неологізми.
Наведемо приклади:

Рос. “безместие»(для французского absurdite – абсурд), «недействие»(для
inerte – инерция), «назнаменование»(для embleme – эмблема), «учение»(для
erudition – эрудиция), та багато інших слів. Як бачимо, дані слова
викликали труднощі для перекладу, але згодом здобули постійні відповідні
означення.

Зустрічаються слова, які мають неповну відповідність у мові перекладу.

Приклад: французькі “main” та “bras”, іспанські “mano” та
“brazo”,німецькі “Hand” та “Arm”, англійські “hand” та “arm”, які
українською означають просто – рука.

Переклад національних реалій

Національно-специфічні реалії є багато численними в рамках любої
конкретної культури і можуть бути встановлені різні групи та підгрупи за
ознакою належності до тієї чи іншої сфери побуту, духовного життя
людини, до світу природи, і таке інше. Для загальної лінгвістичної
теорії перекладу, як в нашому випадку, цікавим є питання про спосіб
передачі слів як назв реалій. Зауважимо, що перекладати треба назви
реалій, а не самі реалії, так як реалії – це поняття екстралінгвістичне
і не перекладається, хоча в багатьох працях можна прочитати і про
”переклад реалій”; -це, звичайно, термінологічно не коректно.

Перекладати назви реалій можливо чотирма основними способами:

По-перше, це транслітерація чи транскрипція(повна чи часткова),
безпосереднє використання даного слова, що означає реалію, або його
кореня при написання літерами своєї мови, або разом із суфіксами своєї
мови. Транслітерація часто використовується у тих випадках, коли мова
йде про назву установ, посад специфічних для даної країни, о формах
звертання до співрозмовника.

Приклад:

Orcs were as keen as hounds on a scent – орки мають нюх як гончі собаки.

You take after Bilbo – ти схожий на Більбо.

After the manner of Elves – за звичаєм ельфів.

По-друге, це створення нового чи складного слова, чи словосполучення для
означення відповідного предмету на основі елементів та морфологічних
стосунків, що вже реально існують в мові. В своїй основі це описовий
переклад чи переклад перефразою.

Приклад:

Skyscraper – хмарочос

Третій спосіб – це використання слова, що означає щось близьке( хоч і не
конкретно це поняття) по функції до іншомовної реалії. Іншими словами,
це уподібнений переклад, що уточнюється в умовах контексту.

Приклад:

Слово ”шличка”(назва головного убору в старій козацькій лексиці) в
німецькому перекладі “Тихого Дону”(М.Шика) передано словом “Haeubchen” –
головний убір замужніх німецьких жінок.

“той, хто говорить непосутні” – “Aufseher”

“босяк” – “Stromer”(дослівно “бродяга”)

Четвертий спосіб – так називаємий гіпонімічний( від англійського –
“hiponymy”, що складається з грецьких коренів) або
узагальнено-приблизний переклад, при якому слова мови оригіналу, що
означають видові поняття, передаються словами мови перекладу, що
означають родові поняття.

Таким шляхом в багато інших мов перейшли поняття, що позначають
загально-політичне життя, досягнення в галузі науки та техніки.

Приклад: слова “Совет”, “колхоз”, “колхозник”, “спутник” – наприклад
нім. “Sowjet”, “Kolchos”, “Sputnik”; aнгл. “Soviet”, “Kolkhoz”,
“Sputnik”. Дані слова вже давно укоренилися на новому мовному грунті і
не потребують пояснення.

Переклад власних назв та прізвиськ

Передача власних назв з області історії, географії, культури , а також
назв місцевості та прізвиська, що теж мають свою семантику, може
відбуватися як транслітерацією, так і перекладом.

Скажімо, такі горні хребти як “Mont-Blank”, “Dent du Midi”, “Jungfrau”,
“Schreckhorn”, “Finstera-anhorn” застосовується транслітерація:
“Монблан”, “Дан дьо Міді”, “Юнгфрау” і т.д. Тоді як, такий горний
хребет в колишній Чехословаччині як “Krkonose”(німецькою
“Reisengebirge”) перекладається як “Ісполінові гори”, а берлінська
вулиця “Unter den Linden” перекладається буквально – “Під липами”.

А назви вулиць з чітко вираженим місцевим значенням передаються
перекладом.

Приклад:

Вулиці: “Boulevard des Italiens” – “Італійський бульвар”

„Boulevard Sevastopol“ – “Севастопольський бульвар”

Парки: “Bois de Boulogne” – “Булонський Ліс”

“Champs Elysees” – “Єлисейські Поля”

Прізвисько історичних особистостей, які входять до власного імені
перекладаються на мову перекладу.

Приклад: “Карл Великий” – “Karl the Great”, “Філіп Гарний” –
“Charlemagne”, “Марія Кровава” – “The Blood Marry Queen”, і т.д.

Назви ж сучасних часописів, навпаки, передаються транслітерацією, і цим
підкреслюють свою приналежність до певної країни: “Юманіте”, “Морнінг
Стар”, “ЧікагоТаймз”, “Мундо Обжеро”.

А от що найбільше нас цікавить, це спосіб передачі особових імен та
прізвищ, при якому зберігається певна семантика – тобто вибір
транслітерації чи перекладу, обумовлюється традицією, з якою не можуть
не рахуватися перекладачі навіть у тих випадках, коли вони мають справу
з вигаданими іменами чи прізвищами.

Приклад: Герой Мопассана “Туан” за прізвиськом “Toine-ma-Fine” та
“Brulot” в перекладі Г.Рачинського постають як “Туан-Моя-Маска” та
“Жженка”. В іншому його творі торгівельне судно “Notre Dame des Vents” в
перекладі Л. Толстого називається “Богородиця Вітрів”.

Фразеологічні засоби та їх переклад

Фразеологічні питання та загальна проблема різної сполучуваності слів в
різних мовах є надзвичайно важливими як для практики так і для теорії
перекладу. Вони пов’язані з різними смисловими та стилістичними
функціями, що виконуються в різних мовах словами однакового предметного
значення та в різних сполученнях.

До питання перекладу фразеологічних зобів підходили такі відомі вчені як
В.В.Виноградов, Б.А.Ларін, Шарль Баллі, А.І.Смірніцкій, Н.Н.Амосов та
багато інших. Вони всі пропонують свої класифікації фразеологічних
одиниць, що ґрунтуються на власному досвіді.

Першим хто спробував класифікувати та систематизувати явища фразеології
був швейцарський лінгвіст Шарль Баллі, що в своїй книзі “Французька
стилістика” протипоставив область фразеології свободному компонуванню
слів і встановив два головних види словесних комплексів – “фразеологічні
групи” та “фразеологічні з’єднання”( у кожній з шістьма підгрупами).

Далі це питання глибоко вивчав радянський фахівець В.Виноградов, який
у своїй класифікації фразеологічних одиниць, окрім власних сполучень
передбачає три основних типи фразеологічних одиниць в порядку пониження
степені тісноти зв’язку між компонентами: “фразеологічні зрощення,
фразеологічні з’єднання та фразеологічні сполучення (стійкі).

Б.А.Ларін підійшов до цього питання з історичного боку і навів власну
класифікацію: 1) змінні словосполучення , до яких входять стійкі
фразеологічні сполучення(згідно термінології Виноградова); 2) стійкі
метафоричні словосполучення, що чітко виділяються “наявністю
стереотипності, традиційності та метафоричного переосмислення, відходу
від першочергового значення, змогою висловлювання іншими словами”; 3)
ідіоми, що відрізняються від попередньої групи “більш деформованим,
скороченим, більш далеким від першочергового складом(лексичним та
граматичним), та замітним послабленням тієї семантичної
членороздільності, що і обумовлює метафоричність”, іншими словами –
мотив до значення тут втрачений.

Переклад ідіом

Як на одну з ознак ідіом, часто вказують на їх “неперекладність” або
“неперекладність в буквальному розумінні”. Але таке твердження теж немає
сенсу, бо “буквальний зміст”, тобто пряме значення слів, що входять до
складу ідіоми не сприймається носіями мови(наприклад: “з’їсти собаку на
якійсь справі”).

Ідіоми однієї мови можуть відповідати, за своїм змістом, цілим ідіомам
іншої мови, не співпадаючи з ними за словарним змістом, і таким чином
бути їм перекладом.

Приклад:

“Cat my dogs” – “от тобі на”, “ оце так”

“It rains cats and dogs” – “ йде злива”

Треба пам’ятати, що існують “”стійкі” та “змінні метафоричні зрощення”,
що мають у своєму складі слово, яке не відноситься до ідіоматичності, і
таким чином, навіть при неможливості відтворення всіх або деяких слів –
перекладаються.

“To be an apple of somebody’s eye” – “бути чиїмсь любимчиком”

Франц. “Fiare four” – “сісти в калюжу”

Підсумовуючи це, скажемо, що ідіоми, точніше їх значення,
перекладаються стійким метафоричним сполученням.

Переклад стійких метафоричних зрощень, в тому числі прислів’я та
приказок

Так як стійкі метафоричні зрощення можуть представляти різну ступінь
мотивованості, прозорості внутрішньої форми та національної
специфічності, то частина їх може вимагати від перекладача приблизно
такого ж підходу як ідіоми, роблячи необхідним вибір відповідності,
далекого за прямим змістом слів, а частина допускає переклад, близький
до їх прямого значення.

Перший випадок може бути проілюстрований перекладом:

“the cat did it” – “їй богу не я”(зробив це), дослівно – “ це зробив
кіт”

“a bon chat bon rat” – “на ловця і звір біжить” або “великому кораблю
велике плавання”

франц: “ a mauvias rat mauvias cat” – “спіймала коса камінь”(буквальне
значення – “на дурного пацюка – дурний кіт треба”

Приклади на другий випадок:

“to see somebody through” – “ бачити людину наскрізь”

“to do the room” – “прибирати в кімнаті”(дослівно –“робити кімнату”)

“to buy a cat in the sack” – “купити кота в мішку”

Щодо способів перекладу прислів’їв та приказок, то тут можна провести
аналогію з перекладом слів, що виражають специфічні реалії.

Створення подібної іншомовної приказки стає необхідним тоді, коли в ній
згадуються характерні історичні факти, географічні назви, які роблять
неможливим використання вже готової приказки.

Приклад:

Французька приказка “Paris ne sest pas fiaten un jour” вимагає перекладу
“Париж не один день будувався”, а іспанська “No so gano Zamora en uno
hora” – “Самора не за одну годину була завойована”, і не допускають
вживання вже існуючої російської приказки “Москва не за один день була
збудована”.

Висновок

Отже, у даній роботі ми визначили, що таке “наукова фантастика”,
звідки походить сам цей термін, хто були найвидатнішими представниками
цього жанру і розглянули деякі їх твори як приклади. Ми визначили, з
яких компонентів складається мова наукової фантастики і як її необхідно
перекладати для того, щоб твір був цікавим, не нехтуючи авторським
словотвором. Адже лексика наукової фантастики – це явище виняткове,
унікальне, це саме те, що разом із задумом автора складають ту гілку з
найсоковитішими плодами, яких так всі прагнуть скуштувати. У роботі було
опрацьовано 350 одиниць перекладу НФ.

У праці були розглянуті та наведені приклади труднощів, з якими може
зустрітися перекладач, і якщо він їх не впізнає, то загубить лексичне
забарвлення твору чи зробить ситуацію незрозумілою для читача. Мова йде
про стійкі та змінні словосполучення, що при дослівному перекладі
викликають у фахівців посмішку, чи роздратування, чи сором за своє
невміння.

Переклад її є надзвичайно важким ще й тому, що перекладач вигадує
авторську думку мовою перекладу, бо часто, еквівалентів у мові перекладу
не існує.

Наукова фантастика є дійсно надзвичайно цікавим жанром, і наша справа,
справа перекладачів залишити її такою ж цікавою, якою її запропонував
автор в оригіналі.

Summary

Therefore, in this research we have denoted what is “science fiction”,
derivation of this word and representatives of the literature trend
including some of there works. We came to know about the components of
science-fiction language; about the way, they should be translated in
order to preserve the author’s word formation and interest to the
reader.

This work deals with such difficulties that are usually met in the
original text and being not recognized by the translator can cause the
serious loss semantical colouring and make the situation not
understandable for the target reader.

Translation of science fiction is a real hard work because the
translator creates original characters, language using devices of the
target language and not forgetting that deals with author’s original
word-formation of source language.

To conclude, I would like to say that this topic is important for modern
Linguistics and Philology due to its constant developing vocabulary,
far-reaching imagination and presenting us the space for future
investigations.

Перелік використаної літератури

Т.А.Казакова “Imagery in Translation” С.Петербург. 2003. ст.153-160

А.В.Федоров «Основы общей теории перевода» ст.215-228, 398

J.R.R.Tolkien “The Lord of the Rings” Книга 1. Москва 2002. ст.231-271

J.R.R.Tolkien “The Lord of the Rings” Книга 2. Москва 2002. ст.194-215

Р.А.Будагов «Писатели о языке и язык писателей» МТУ. 1984

Журнал «Всесвіт» №6. Червень 1983. ст.133-149

Статті з « Теорія та практика перекладу» 1980. випуск 4. ст.96-106

Статті з « Теорія та практика перекладу» 1980.випуск 8.ст. 9-22

Статті з теорії, практики та історії художнього перекладу “Проблеми
художнього перекладу” Київ 1982

Тетрадь переводчика. Выпуск 19. ст. 97-107

Тетрадь переводчика. Выпуск 21. ст.3-14

The Random House Dictionary of English Language. College edition. New
York 1968

А.Н.Шапкина, В.Д.Семиряк «Развитие навыков безпереводного понимания
текста» Киев 1987. ст. 36-41, 77

В.Г.Костомаров «Язык и культура» Москва 1973. ст. 53

Э.Ф.Скороходько «Вопросы перевода английской технической литературы»
Москва 1962. ст. 242

Виноградов В.С. Избранные труды. «Лексикология и лексикиграфия» Москва
1977

Б.А.Ларин «Очерки о фразеологии» из книги «История русского языка и
общее языкознание» Москва 1977 ст.148

Перелік умовних скорочень

НТР – Наукова Технічна Революція

НФ – Науква фантастика

І т.д. – і так далі

PAGE

PAGE 31

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020