Лекція
1. Вступ. Коротка історія латинської мови та її роль в розвитку світової
культури. Зв’язок латинської мови з старогрецькою. Роль латинської і
грецької мови у створенні медичної термінології.
2. Алфавіт. Голосні. Дифтонги.
1. Латинська мова (lingua Latina) – мова індоєвропейської сім’ї. Вона
дістала назву від племені латинів, які на початку і тис. до н.е.
заселяли невелику область Центральної Італії – Лаціум. Головне місто
Лаціума Рим, засноване у 753 р. до н.е., в результаті постійних війн
перетворюється з міста-держави на столицю рабовласницької імперії.
Латинська мова стала державною мовою на значній території Європи від
берегів Середземного моря до Атлантичного океану, а також у Північній
Африці і в частині Азії від побережжя Середземного моря до гір Кавказу і
ріки Євфрат.
З підкоренням Греції Римом (ІІ ст. до н.е.) відбувається
взаємозбагачення латинської і грецької мов і культур. Латинська мова
запозичила значну кількість грецьких слів, а також грецьку медичну
термінологію, засновником якої був лікар Гіппократ. У процесі розвитку
деякі з грецьких медичних термінів латинізувались, наприклад: cranium –
череп, arteria – артерія, therapia – лікування; при цьому деякі з них
зберегли грецькі закінчення, наприклад diabetes – діабет, dyspnoe –
задишка.
Латинська та старогрецька мови залишаються основними міжнародними
джерелами для штучного створення нових медичних термінів в сучасних
мовах. Назви хворіб, їхніх симптомів, анатомічна номенклатура, назви
лікарських препаратів тощо – це все слова латинського і грецького
походження.
Понад півтори тисячі років латинь була для Європи мовою культури і
науки, зокрема медицини. У Європі за майже тисячолітній період історії
середніх віків створилася обширна література латинською мовою. Сюди
відносяться багато численні історичні хроніки, романи, поеми, наукові,
філософські та богословські трактати. Поряд з цим із суміші розмовної
латинської мови і місцевих діалектів сформувались самостійні національні
мови, відомі під назвою романських.
Епоха Відродження (Ренесансу) відкрила для наступних поколінь багато
літературних творів, пам’ятників монументальної скульптури. В цей період
у всі європейські мови проник великий вплив латинської лексики, що
відносилась, головним чином, до інтелектуального життя суспільства, його
культури, науки, медицини. Саме в цю епоху закладаються основи
міжнародної медицинської термінології на латинській мові.
Медична освіта неможлива без володіння основами латині. Вивчення
латинської мови має велике значення у підготовці медичного спеціаліста
середньої ланки, оскільки допомагає свідомо засвоювати і розуміти
медичні терміни латинсько-грецького походження, з якими він
зустрічатиметься і буде послуговуватися у своїй практичній діяльності.
Медикам з давніх часів відоме таке латинське прислів’я: Invia est in
medicina via sine lingua Latina – Непрохідний шлях в медицині без
латинської мови. справедливе це твердження і наш час.
2. Латинський алфавіт складається з 24 букв.
Друковані літери Писані літери Їх назва Їх вимова
A a A a а а
B b B b бе б
C c C c це ц, к
D d D d де д
E e E e е е
F f F f еф ф
G g G g ге г (російське)
H h H h га г (українське)
I i I i і і, й
K k K k ка к
L l L l ель ль
M m M m ем м
N n N n ен н
O o O o о о
P p P p пе п
Q q Q q ку к (в)
R r R r ер р
S s S s ес с, з
T t T t те т
U u U u у у
V v V v ве в
X x X x ікс кс або кз
Y y Y y іпсилон і
Z z Z z зета з або ц
Вживання великої літери
В латинській мові з великої букви пишуться власні імена, назви місяців,
географічні назви, назви народів, прикметники і прислівники утворені від
назв народів: Roma, Romanus, Romani, September, Latinus, Celsus, Italia.
В рецептах з великої букви пишуться назви хімічних елементів,
препаратів, рослин
Valeriana – валеріана, Chininum – хінін.
Голосні (Vocales)
У латинській мові є 6 голосних: a, e, i, o, u, y
Голосні а, е, о пишуться і читаються як і в українській мові:
а – natura, aorta, ana
e – dens, ego, vertebra
o – os, foramen
Буква і читається як укр. –і- : vita, internus
Але перед голосною на початку слова і між голосними всередині слова
читається як –й-. В цих випадках замість і може вживатися j, якої в
класичній латині не було (введено в пізніші часи).
maialis – травневий – (majalis)
iecur – печінка – (jecur)
iciunum – порожня кишка – (jejuunum)
maior – більший – (major)
iodum (Iodoformium) – У словах грецького походження завжди пишеться
буква –і-
Буква u читається як українська –у-:
tumor – пухлина
genu – коліно
purus – чистий
Буква у читається як укр. –і-, вживається в словах грецького походження:
butyrum – масло.
В грецьких префіксах:
hyper – над; hypertonia – підвищений кров’яний тиск
hypo – під; hypotonia – зниж кров’яний тиск
dys – розлад функцій; dyspnoe – задишка
syn – разом, з’єднання; syndromum – група симптомів
В грецьких коренях:
hydr – вода; Hydrargyrum – ртуть
myo – м’яз; myoma – м’язова пухлина
myc – грибок; mycosis – захворювання, спричинене грибками
oxy – кислий; oxydum – окис
pyr – жар; Amidopyrinum – амідопірін
poly – багато; polyarthritis – множинне запалення суглобів
Дифтонги – сполучення двох голосних, які вимовляються, як один склад. Їх
є чотири: ае, ое, аu, еu.
ае = е
aegrotus – хворий; gangraena
ое = е (нім.о)
oedema – набряк
Якщо а +е і о + е вимовляються роздільно, то над е ставиться дві крапки:
aer – повітря; poeta – поет.
au = ay (ab)
auris – вухо; aurum – золото
eu = ey (eb)
neuritis – запалення нерва; pleura – плевра
Рекомендована література:
И.Я.Козовик, Р.И.Малеу. Учебник лат. языка К. 1988 г.
Вступ §1, §2, §3, §4
Р.Олійник, В.Кінаш. Лат. мова. Л., 2000р.
Вступ §1, §2, §3
Е.М. Шевченко Лат.мова і основи мед.термінології. К. 1992р.
§1, §2, §3, §4.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter