HATTER\’S CASTLE (by A. Cronin) (an extract) (реферат)

Реферат на тему:

HATTER’S CASTLE (by A. Cronin)

(an extract)

The doctor took the matches from Matthew’s useless fingers and, having
lit the gas in the bedroom, guided him quietly out of the room then
closing the door, he turned and seated himself beside the figure upon
the bed. His dark, sombre eyes fixed themselves upon the outlines of her
ravaged figure, and as he gently felt the quick, compressible pulse and
noted the sunken hollows where emaciation had already touched her, his
face shadowed slightly and the suspicion already forming in his mind.
Then he laid his palm upon her body softly, with a sensitive touch which
registered immediately the abnormal resistance of her rigid muscles, and
simultaneously the concern of his face deepened. At this moment she
opened her eyes and fastened them appealingly upon his, then whispered,
slowly:

‘You’ve come!’ Her words and her regard recognised him as her deliverer.
He altered his expression, adapting his features, the instant she looked
at him, to an air of kind and reassuring confidence.

‘It hurts you here,’ he indicated gently, by a pressure of his hand,
‘This is the place.’

She nodded her head. It was wonderful to her that he should immediately
divine the seat of her pain; it invested him with a miraculous and
awe-inspiring power; his touch at once seemed healing and his gently
moving hand became a talisman which would discover and infallibly reveal
the morbid secrete of her distress. Willingly she submitted her racked
body to his examination, feeling that here was one in whom lay an almost
divine power to make her well.

‘That’s better,’ he encouraged, as he felt her relax. ‘Can you let me go
a little deeper — just once?’ he queried. Again she nodded her head, and
following whispered injunction, tried to breathe quietly, whilst his
long, firm fingers sent shivers of pain pulsating through her ‘That was
splendid!’ He thanked her with a calm consideration. ‘You are very
brave.’ Not by so much as the flicker of his eyelids could she have
discerned that, deep in the tissues of her body, he had discovered
nodules of a wide rooted growth which he knew to have progressed far
beyond the aid of any human skill. ‘How long have you had trouble?’ he
asked casually. ‘Surely this is not the first attack you’ve had?’

With difficulty she spoke.

‘No! I’ve had it for a long time, off and on, doctor, but never for such
a spell as this. The pain used to go away at once, but this one is a
long time in easin’. It’s better, mind you, but it hasna gone.’

‘You’ve had other symptoms — surely, Mrs. Brodie,’ he exclaimed his
speaking eye conveying a meaning beyond his simple words. ‘You must have
known you were not right. Why did you not see about it sooner?’

‘I knew well enough,’ she answered,’ but I seemed never to have the time
to bother about myself.’ She made no mention of her husband’s
intolerance as she added: ‘I just let it gang on. I thought that in time
it would go away.’

He shook his head slowly in a faint reproof, saying:

‘You’ve neglected yourself sadly, I’m afraid, Mrs. Brodie. It may mean
that you’ll be laid up in bed for a little. You must make up your mind
for a rest — that’s what you’ve needed for a long time. Rest and no
worry!’

‘What’s wrong with me, then,’ she whispered. ‘It’s — it’s nothing
serious?’

He raised himself from the bed and surveyed her kindly. ‘What did I say
about worrying,’ he replied. ‘I’m coming again tomorrow for a fuller
examination, when you have no pain. Just now you are going to have a
good sleep. I’ve something here to give you relief.’

‘Can you easy me?’ she murmured weakly. ‘I couldna bear you again.’

‘You’ll have no more of that,’ he comforted her. ‘I’ll see to it.’ She
watched him silently as he picked up his bag, opened it and produced a
small phial from which he measured some drops carefully into a glass;
then, as he added some water and turned to her again, she placed her
worn hand on his and said; movingly:

‘You’re so kind to me. It’s no wonder your name’s on a’ ‘bodies’
tongues. I canna but thank you for your goodness in coming to me
to-night, and thank you I do with all my heart.»

‘You drink this, then,’ he murmured, gently pressing her dry, calloused
fingers. ‘It’s the very thing for you.’

She took the glass with all the sublime trust of a young child and
drained it to the last dark dregs, forced even a faint tragic smile to
her pale lips as she whispered:

‘That was bitter, doctor. It maun be good medicine.’ He smiled back at
her reassuringly.

‘Now rest,’ he ordained. ‘You need a good long sleep’; and, with her
hand still in his, he sat down again beside her, waiting whilst the
opiate took effect. His presence reassured her by its benign, magnetic
power; the talisman that she clasped as though she feared to relinquish
it, comforted her; occasionally her eyes would open to regard him
gratefully. Then her pupils contracted slowly, the drawn lines of her
features became erased, drowsily she murmured:

«God bless you, doctor. ‘Twas you saved my Mary’s life, and ye’ll make
me better too. Come to me again — please.’ Then she slept.

Slowly he disengaged his hand from her now flaccid grasp, repacked his
bag, and stood gazing at her dormant form. His face, wiped clean of its
protecting film of sanguine assurance, was heavy with a sad knowledge,
mingled with a pensive, human sympathy. He remained motionless for a
moment, then he covered her more warmly with the bedclothes, lowered the
gas, and went out of the room.

Замок капелюшкового майстра

(Уривок)

Лікар взяв сірники з безпорадних пальців Метью, запаливши газ у спальні,
вивів його тихо з кімнати, закриваючи за собою двері, він повернувся,
присів поруч з фігурою на ліжку. Його темні, похмурі очі зупинилися на
контурах її виснаженого тіла і він обережно промацав швидкий, стискаючий
пульс і помітив запалі порожнини, яких торкнулося виснаження. Його
обличчя злегка затінилося підозрою, яка назрівала в його голові. Потім
він поклав свою долоню на її тіло, ніжно, чуттєвим дотиком, яким одразу
відмітив ненормальний опір її твердих м’язів і одночасно занепокоєння на
його обличчі посилилося. В цю мить вона відкрила очі і кинула чарівний
погляд на нього, потім повільно прошепотіла:

“Ви прийшли!” ЇЇ слова і пильний погляд виражали благання. Він змінив
свій вираз обличчя. Пристосовуючи свої риси, в мить, коли вона дивилася
на нього, до атмосфери добра і спокійного довір’я.

“Вас болить тут”, — показав він, обережно натиснувши рукою. “Ось це
місце”.

Вона кивнула головою. Для неї це було чудесно, що він негайно вгадав
місце її болю. Це оточило його надприродною. І благоговійною силою; його
дотик враз здався цілющим, а його обережні рухи рукою стали талісманом,
який надійно показав хворобливу причину її страждань. Охоче вона
підкорила своє виснажене тіло, його огляду, відчуваючи, що він був
єдиним, в кому містилася майже чарівна сила зробити її здоровою.

“Вона краще,” – він підбадьорився, як тільки відчув, що вона
розслабилася. “Чи ви дозволите піти дальше – лише раз?” – запитав він. І
знову вона кивнула головою і, слідкуючи за вимовленим розпорядженням,
намагався рівно дихати, поки його довгі, міцні пальці посилали трепет
больової пальпації, крізь неї. “Це було неймовірно!” Він подякував їй зі
спокійною люб’язністю. “Ви дуже хоробра!” Незадовго вона могла помітити
тільки тріпотіння його повік, коли він виявив глибоко у тканинах її тіла
вузлик широкого, глибокого вростання, який, він знав прогресуватиме без
втручання людського вміння. “Як довго це вас турбує?” – запитав він
недбало. “Звичайно, це не преший приступ, який ви мали?”

З трудностями вона заговорила.

“Ні! Я маю це вже довгий час, але ніколи в цей період так довго. Біль то
відходив, то приходив, але цього разу він турбує мене вже довго. Це
краще, зауважте, але він не зник”.

“Ви мали інші симптоми – звичайно, місіс Броді? – вигукнув він і очі
передали значення його прости слів. “Ви маєте знати, що ви не праві.
Чому ви не показалися раніше з цим?”

“Я знаю все, — відповіла вона, — але, мені здається, я ніколи не буду
мати часу на те, щоб піклуватися про себе. “Вона не згадала про
нетерпимість свого чоловіка. Як вона додала, “Я лише залишила е як є”.
“Я думала, що з часом все мине”.

Він повільно похитав головою, слабко переправляючи сказане: “Ви нехтуєте
собою, сумно. Я боюся, місіс Броді. Я маю наувазі, що вам потрібно буде
трохи полежати в ліжку. Вам вкінці кінців треба схаменутися – ось що Ван
потрібно на довгий час. Відпочинок і жодних хвилювань”.

“Що зі мною не так”, — прошепотіла вона. “Нічого серйозного?”

Він піднявся з ліжка і ніжно оглянув її. “Що я сказав на рахунок,
хвилювань?” – повторив він. “Я прийду завтра знову, щоб зробити більш
повний огляд, коли вас не буде мучити біль. А зараз ви підете спати. Я
маю дещо, щоб заспокоїти вас”.

“Чи можете ви дати мені передихнути?” – пробурмотіла вона слабко. “Я не
можу терпіти знову”.

“Вам не буде більше боляче як тоді, — заспокоїв він. “Я передбачив це”.
Вона тихо дивилася, як він взяв свою сумку, відкрив її, запропонував
малу будиночку, з якої обережно відлив трохи ліків у склянку, потім,
додавши трохи води, знов повернувся до неї. Вона взяла її в руку і
повільно промовила:

“Ви такі добрі до мене! Це ж чудо, що ваше ім’я на язиці у кожного. Я не
можу віддячити, але дуже дякую за добро, що ви прийшли до мене сьогодні
ввечері і дякую від всього серця”.

“Тоді випийте це”, — він пробурмотів, обережно примушуючи її спорожнити
склянку мозолистими пальцями. “Це для вас”.

Вона взяла склянку зі всією величною довірою малої дитини і випила її до
останньої темної крапельки, навіть виучила слабку трагічну усмішку на
блідих губах, коли прошепотіла:

“Це було гірким, лікарю. Це повинні бути добрі ліки”. Він усміхнувся
вкінці її запевнення.

“Зараз відпочиньте”, — розпорядився він. “Вам потрібен хороший довгий
сон”, — і, з її рукою, яка вже ще в його руці, він сів знову біля неї,
очікуючи поки опій дасть ефект. Його присутність заспокоїла її
благотворною, магнетичною силою; випадково її очі відкрилися, дивлячись
на нього з вдячністю. Тоді її зіниці повільно звузилися, різкі лінії і
рис обличчя почали розгладжуватися, сонно вона пробурмотіла:

“Благослови вас Бог, лікарю”. Ви врятували життя Мері і зробите мені
краще також. Прийдіть до мене ще раз, будь-ласка”. Тоді вона заснула.

Повільно він звільнив свою руку від її зараз ослабленого стискання.
Запакував свою сумку. Його обличчя витерте повністю від захисної плівки
оптимістичної впевненості, було обтяжене сумним знанням, змішаним з
задуманістю, людським співчуттям. Він завмер на мить, коли тепліше
вкривав її покривалом, скрутив газ і вийшов з кімнати.

Questions:

Who lit the gas in the bed room?

Did his dark, somber eyes fix themselves upon the outlines of her
ravaged figure?

Did he lay his palm upon her body or upon her knees?

She looked at him, didn’t she?

Did she nod her head?

Willingly she submitted her racked body to his examination, didn’t she?

That was splendid, wasn’t that?

What did the doctor discover?

Did the pain or the horror use to go away?

Must you have know you were not right?

He shook his head slowly, didn’t he?

Who raised himself from the bed?

Am I coming again tomorrow?

Will you have no more of that?

Did she watch him silently?

Vocabulary:

a hatter капелюшний майстер

a match сірник

somber похмурий

outline контур, обрис

ravage спустошення, знищення

compressible що стикується

to note помічати, звертати увагу

sunken занурений, запалий

hollow порожнина, западина

emaciation виснаження, виснага

to shadow осіняти, затінювати

slightly злегка

a palm долоня

to register показув., відмічати

abnormal ненормальний, аномальний

resistance опір, протидія

rigid твердий, негнучкий

simultaneously одночасно

concern турбота, занепокоєння, засмуч.

deepen заглиблювати, посилювати (ся)

fasten вхопити, накинутися

appealingly зворушливо, привабливо

regard погляд (пильний)

recognize впізнав, визнав., вираж, схвал.

deliver передавати, вимовляти

alter змінювати

instant мить, момент

reassure переконувати, запевняти

confidence довір’я

divine прогнозувати, вгадати

invest оточити

miraculous надприродній

awe благодійний

inspirit надихнути

healing лікувальний, цілющий

infallible надійно, неминуче

reveal виявляти. показувати

morbid хворобливий. вразливий

submit покорятись

query запитувати

injunction розпорядження

whilst поки

shiver трепет

flicker блимання

eyelid повіка

discern помагати, зрозуміти

tissue сплетіння

nodule вузлик

rooted глибокий

growth зростання

progress розвивати

beyond вдалий

skill умілість

neglect нехтувати

survey оглядати

phial склянка

callous мозолистий

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *