Реферат на тему:
Вартість грошей
Однією із найскадніших проблем теорії грошей є проблема їх вартості
Сучасна світова економічна думка розрізняє два аспекти в питанні про
вартість грошей: вартість грошей як грошей і вартість грошей як
капіталу.
Гроші як капітал набувають свою вартість на грошовому ринку під впливом
попиту і пропозиції, і виступає вона у формі процента.
Вартість грошей як грошей формується безпосередньо у сфері їх обігу, де
гроші обмінюються на реальні блага, а вартість їх набуває форми
купівельної спроможності. Проте механізм формування цієї вартості грошей
істотно розрізняється при функціонуванні повноцінних і неповноцінних
грошей.
Як зазначалось у темі 1.2, мінова вартість повноцінних грошей, з якою
вони беруть участь в обігу, під впливом цілого ряду об’єктивних чинників
набуває відносної самостійності і певний час може відхилятися від
реальної їх вартості. При цьому мінова вартість є більш інертною
порівняно з реальною. Тому ціни на товарних ринках і купівельна
спроможність таких грошей певний час залишалися незмінними після зміни
вартості золота як товару, що мало позитивний вплив на розвиток ринкових
відносин.
Разом з тим мінова вартість золотих грошей, що перебували в обігу, не
могла повністю відірватися від реальної вартості золота як товару. Цьому
заважала дія закону вартості у сфері виробництва й обміну золота. Якщо
мінова вартість (купівельна спроможність) монети знижувалася порівняно з
реальною, то зменшувалась рентабельність виробництва золота,
підприємства з гіршими умовами видобутку закривалися, і реальна вартість
золота знижувалася до рівня мінової.
Якщо ж реальна вартість повноцінних грошей зменшувалася порівняно з
міновою, то в кінцевому підсумку підривалася довіра до таких грошей та
їх емітента, наставав розлад грошового обігу і системи цін. Держава
змушена була або перекарбовувати монету, щоб підвищити її реальну
вартість до мінової, або взагалі відмовитися від золотомонетного обігу.
Можливість роздвоєння вартості повноцінних грошей здавна була помічена
людьми і широко використовувалася у власних інтересах тими, хто карбував
монети. На цій можливості базувалося звичайне фальшування монет, їх
обрізування приватними особами, відоме ще із стародавніх часів. Проте й
держави нерідко використовували таку можливість для погіршення якості
грошей з метою поліпшення становища своєї казни чи в інтересах певних
соціальних груп.
Як же формується вартість неповноцінних грошей, що не мають внутрішньої
субстанціональної вартості? її формування і функціонування відбувається
під впливом тих самих факторів, які в умовах золотомонетного стандарту
спричинювали відхилення номінальної вартості золотих грошей від
реальної. У міру заміщення в обігу золота його знаками відхилення
номінальної вартості золотих грошей від їх реальної вартості
посилювалось і навіть розмінні на золото гроші все більше виступали в їх
номінальній, а не реальній вартості. З припиненням розміну банкнот на
золото гроші залишилися в обігу тільки у своїй номінальній вартості. По
суті, вона стала величиною, яка визначається тим середовищем, у якому
гроші функціонують, а не втіленою в грошовому товарі суспільною працею.
Маса грошових знаків, що вступає у сферу обміну в кожному наступному
циклі відтворення, — величина не випадкова. Вона зумовлена насамперед
сукупною міновою вартістю товарів, які реалізовані в попередньому циклі
і вийшли у сферу споживання. Це виявляється в тому, що кожний власник
грошей, вступаючи з ними в черговий цикл обміну, розглядає їх як
конкретну реальну вартість і готовий платити за потрібний товар не
будь-яку їх суму, а лише ту, яка забезпечить йому привласнення
еквівалентної вартості.
F
?????¤?¤?$????/ue?ошовою і товарною масами складеться нове
співвідношення, в якому попит перевищуватиме пропозицію. Покупці будуть
готові платити, а продавці вимагатимуть більшу суму грошей, ніж у
попередньому циклі. Грошова маса знеціниться порівняно з товарною, і
ціни на товари зростатимуть. Складеться новий, знижений рівень мінової
вартості грошей, з якою вони перейдуть у наступний цикл відтворення.
Якщо в цьому циклі в обмін надійде більша маса товарів або частина
грошей якимось чином буде вилучена з обігу, то товарна пропозиція
перевищить попит, не всі товари можуть бути реалізовані і продавці
змушені будуть знижувати ціни. У грошей сформується нова (підвищена)
мінова вартість, з якою вони ввійдуть у наступний цикл обміну.
Довіра до банкнот і розмінної монети, які емітуються центральним банком,
базується на економічному потенціалі всієї країни і є значно вищою, ніж
довіра до депозитних грошей, що спираються на потенціал окремих
комерційних банків. Не випадково в умовах хронічної економічної і
фінансової кризи, яку переживала Україна в 1991—2000 рр., питома вага
готівки постійно зростала і досягала 50%, а ціни на товари при
реалізації за готівку нерідко були нижчими, ніж при реалізації по
безготівковій оплаті.
Крім розширення суспільного виробництва та зростання економічного
потенціалу емітентів, довіра до кредитних грошей підтримується ще низкою
додаткових чинників:
· проведенням державою такої економічної та монетарної політики, яка б
виключала інфляційні очікування у суб’єктів ринку і зниження довіри до
грошей у майбутньому;
· наданням державою готівковим неповноцінним грошам статусу законних
платіжних засобів;
· створенням системи страхування банківських депозитів та системи яка б
забезпечила підвищення довіри до банків та до депозитів як банківських
грошей;
· створенням системи гарантій по векселях і чеках. Забезпечення довіри
до неповноцінних грошей обумовлює специфічну форму їх вартості —
купівельну спроможність. Якщо всі суб’єкти ринків, зокрема продавці
товарів, довіряють таким грошам, то власники їх зможуть за певну грошову
суму придбати певну масу товарів, послуг, цінних паперів, валюти тощо.
Маса товарів, які можна купити за одиницю грошей, визначається рівнем їх
цін: чим ціни нищі, тим більше товарів можна купити на грошову одиницю,
і навпаки. Отже, між вартістю (купівельною спроможністю) кредитних
грошей та рівнем цін на товари існує обернена залежність. Тому зміну
вартості грошей за певний період можна визначити за формулою:
Ів.г.= 1/Іц, ,
де Ів г — зміна вартості грошей;
Іц— індекс середнього рівня цін за певний період.
Зміна вартості грошей (Ів.г) — надзвичайно важливий економічний
показник, що відчутно впливає на всі сфери життя суспільства. Рівень
вартості грошей, як і ті економічні процеси, що його визначають постійно
змінюється. Зниження вартості грошей називається інфляцією, а збільшення
— дефляцією.
ЛІТЕРАТУРА
Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996.
Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с.
Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш,
2000.-510.
Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в
Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.
Синбченко М. І. Кон’юнктурна теорія грошей. М. І. Туган —
Барановського.// Фінанси України. — 2000.- №9.
Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри
грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7.
Жан — Поль Бландіьєр. Валютний курс: його місце і роль у перехідній
економіці.// Фінанси України, 2000, – №8.
Остапець А. І. Остапець Л. В. Банківська система України: стан і
проблеми розвитку.// Фінанси України, 2000 – №8.
Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. — К.: Основи, 1996. —
Розд. 1.
Деньги / Сост. А. А. Чухно. — К., 1997.
ВСТУП до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. — К.: Лібра,
1998.—Розд. 2.
Жуков Е. Ф. Обшая теория денег и кредита. — М.: Банки и биржи.
Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. И. Кравцовой. — Минск:
Меркаванне,1994.
Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. — М.: Прогресе,
1978.
Косолапов А. Г. Грошово-кредитна політика — гарант стабілізації
економіки України // Фінанси України. — 1997. — № 7.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
