.

Предмет і завдання курсу Грошово-кредитні системи зарубіжних країн (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3118
Скачать документ

Реферат на тему:

Предмет і завдання курсу Грошово-кредитні системи зарубіжних країн

Зміст

1. Предмет і завдання курсу

2. Банківська система

3. Загальне поняття про грошово-кредитну політику

Список використаної літератури

1. Предмет і завдання курсу

“Грошово-кредитні системи зарубіжних країн” — загальнотеоретичний курс,
предметом якого є вивчення суті грошово-кредитних систем країн з
розвиненою ринковою економікою, основних етапів та особливостей їх
розвитку, а також ознайомлення з перспективами становлення
грошово-кредитних систем країн, що розвиваються.

Пропонований курс тісно пов’язаний з дисциплінами “Гроші і кредит”,
“Основи банківської справи” та “Фінанси”. Цей зв’язок простежується
через такі категорії, як гроші, кредит, банки, грошові й кредитні
системи. Курс є самостійним розділом економічної науки, що вивчає
особливості акумулювання грошей, суть кредитних відносин та інститутів,
що їх організовують. Його специфіка полягає у розгляді цих питань з
погляду закону грошового обігу, взаємозв’язків грошової, кредитної та
валютної систем з економічною кон’юнктурою, а також впливу спеціальних
фінансово-кредитних інститутів на процес суспільного відтворення.

Виходячи з викладеного можна сформулювати основні завдання курсу:

• зрозуміти суть та основні етапи еволюції грошово-кредитних систем
країн з розвиненою ринковою економікою;

• ознайомитися з процесами інтеграції у грошово-кредитній сфері;

• показати сучасний стан грошово-кредитних систем розвинених країн і
механізм грошово-кредитного регулювання;

• охарактеризувати грошово-кредитну політику країн з розвиненою ринковою
економікою;

• розглянути наслідки розпаду радянської грошово-кредитної системи та
способи формування національних кредитних систем у колишніх республіках
СРСР;

• простежити закономірності та перспективи розвитку грошово-кредитних
систем країн, що розвиваються.

Для розв’язання цих завдань використано методи системного підходу,
діалектики та історизму.

Метод системного підходу передбачає розгляд категорій і понять курсу як
сукупності відносин, взаємопов’язаних з процесом суспільного
відтворення, дослідження внутрішньої структури сучасних
грошово-кредитних систем, аналіз взаємодії структурних елементів цих
систем.

Метод діалектики ґрунтується на вивченні економічних категорій і понять
у процесі їх розвитку, еволюції від нижчого рівня до вищого.

Метод історизму полягає в тому, що кожне явище розглядається у зв’язку з
конкретним історичним періодом.

2. Банківська система

Банківська система — це сукупність банків і банківських інститутів, що
існують у тій чи іншій країні у певний історичний період і є складовою
кредитної системи, у їх взаємозв’язку.

Розглянемо будову банківської системи (рис. 1).

Банківські системи характеризуються, як правило, дво- або трирів-невою
структурою.

Рис. 1. Будова банківської системи

Перший рівень банківської системи становить центральний (Національний)
банк, який відповідає за підтримання стабільності національних грошей і
функціонування банківської системи.

На другому рівні перебувають комерційні банки, які виконують активні
(надання позичок, інвестування) й пасивні (залучення вкладів) операції
та надають банківські послуги.

Проте є ознаки, властиві усім системам, що функціонують у ринковій
економіці.

Банки є основою кредитної системи країн і посередниками між тими, хто
заощаджує гроші, і тими, хто їх інвестує. Вклади, залучені банками
(боргові зобов’язання), разом з власним акціонерним капіта-лом включають
до пасивів. Банк розміщує у себе кошти, що концентруються в різноманітні
активи, – позички, цінні папери, грошову готівку та резерви. Склад і
структуру активів і пасивів банку відображають у банківських звітах; у
них активи дорівнюють сумі зобов’язань і власного капіталу, тобто
пасивам.

Сучасна банківська справа грунтується на системі часткових резервів.
Центральний банк встановлює норму обов’язкових резервів, тобто частку
активів, яка у вигляді готівкових грошей і коштів у нього на рахунку
становить резерв комерційного банку. Змінюючи розмір банківських
резервів, можна регулювати перетік грошової маси через банк.

Приклад. Норма обов’язкових резервів становить 20 % суми пасивів банку.
Якщо пасиви комерційного банку дорівнюють 1000 млн гр. од., то обсяг
його обов’язкових резервів становитиме 200 млн гр. од. У спрощеному
балансі (Т-рахунку) це має такий вигляд:

Отже, банк має право видавати позики на суму 800 млн гр. од.

Важливим економічним нормативом регулювання діяльності банків є норматив
платоспроможності банку (НП). Його визначають як співвідношення власних
коштів (капіталу) банку і сумарних активів:

У США норматив платоспроможності становить 6 %, в Україні -8, у деяких
країнах- 4%.

Спробуємо встановити взаємозв’язок банківської системи і грошей.
Більшість економістів визначають суть грошей через притаманні їм функції
– лічильної одиниці, засобу обігу, засобу заощадження.

Згідно з традиційним поглядом гроші – це специфічний товар, що виконує у
суспільстві роль загального еквівалента вартості.

Щоб відповісти на питання, як створюються гроші, потрібно проаналізувати
грошовий ринок, у тому числі пропозицію грошей.

3. Загальне поняття про грошово-кредитну політику

За допомогою грошово-кредитної політики держава прагне створити
безінфляційну економіку, що функціонуватиме в умовах повної зайнятості.

Цілі та результати грошово-кредитної політики розвинених країн світу
ілюструє рис. 2.

Рис. 2. Грошово-кредитна політика

Як бачимо з рис. 2, держава повинна здійснювати контроль за пропозицією
грошей за допомогою різних інструментів центрального банку, насамперед
операцій на відкритому ринку, а також змінюючи резервну норму та
облікову ставку.

Операції на відкритому ринку – найгнучкіший інструмент контролю за
пропозицією грошей. Визначаючи обсяг купівлі-продажу державних цінних
паперів населенням і змінюючи рівень процентної ставки за кредит,
Національний банк впливає на розмір кредитних резервів комерційного
банку. Масовий продаж цінних паперів населенню призводить до скорочення
кредитного резерву комерційного банку, знижує можливість подальшого
розширення кредиту і підвищує його ціну (процентну ставку). Скуповування
державних цінних паперів у населення, навпаки, збільшує кредитні резерви
комерційного банку, підвищує їх спроможність “створювати” кредитні гроші
й знижує рівень процентної ставки. Політика облікової ставки була
основним засобом централізованого регулювання грошової пропозиції. Нині
у більшості розвинених країн світу її використовують як допоміжний засіб
регулювання пропозиції грошей залежно від потреб економіки. Змінюючи
облікову ставку, центральний банк регулює активність комерційних банків.
Наприклад, відсоткова політика Національного банку України (НБУ) не
сприяла макроекономічній стабілізації, тобто рівень ставки
рефінансування постійно віддалявся від рівня позитивної (вищої за темпи
інфляції) ставки. У розвинених країнах комерційні банки працюють також
на вторинному ринку казначейських зобов’язань. Підвищення на ринку
грошових фондів ставки відносної дохідності цінних паперів і процентної
ставки обмежує можливість скуповування їх центральним банком, а зниження
цієї ставки призводить до протилежного результату, відповідно впливаючи
на грошову пропозицію. Зміна нормативного резерву розширює пропозицію
грошей, тобто впливає на обсяг надлишкових резервів і величину грошового
мультиплікатора.

Отже, регулюючи величину грошової пропозиції, центральний банк може
активно впливати на розвиток економічних відносин.

Загалом питання про ефективність грошово-кредитної політики дискусійне.
Кейнсіанці вказують на невизначеність її кінцевого результату і
складність зв’язку із сукупним попитом. Монетаристи звертають увагу на
те, що вплив пропозиції грошей на сукупний попит відбувається через
тривалий і невизначений період. Крім того, стабілізація процентної
ставки може в кінцевому підсумку дестабілізувати економіку. Наша держава
застосовує такі основні засоби впливу НБУ для втілення в життя
грошово-кредитної політики:

• рефінансування (облікова і кредитна політика);

• регулювання норм обов’язкових резервів;

• регулювання ліквідності комерційних банків.

Список використаної та рекомендованої літератури

Алмазова О. Л. Золото и валюта: Прошлое и настоящее. — М.: Финансы и
статистика, 1988.

Алмазова О. Л. Современные тенденции на рынке золота. — Автореф. дис. —
М., 1997.

Аникин А. Золото: международный экономический аспект. — М.: Между-нар.
отношения, 1988.

Буката В. Финансово-кредитный механизм и банковские операции. — М.:
Финансы, 1991.

Бухвальд Б. Техника банковского дела. — М.: Финансы, 1993.

Быстров Ф. Валютные и кредитные отношения в международной торговле. —
М.: Финансы и статистика, 1972.

Вавилов Ю. А Государственные кредиты: прошлое и настоящее. — М.: Финансы
и статистика, 1992.

Валовая Т. Европейская валютная система. — М.: Финансы и статистика,
1986.

Внешнеторговые сцепки / Сост. И. С. Гринько. — Сумы: Фирма “Реал”, 1994.

Волынская В. Дискуссия о роли золота // Экон. науки. — 1978. — № 1. — С.
125-128.

Гальчинський А. С, Єщенко П. С, Палкін Ю. І. Основи економічної теорії.
— К.: Вища шк., 1995.

Гальчинський А. С. Сучасна валютна система. — К.: ОНБИ “Либра”, 1993.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020