Реферат на тему:
Походження та розвиток комерційних банків
Початки банківської діяльності сягають часів Стародавнього Вавилону,
коли храми приймали вклади на зберігання і видавали позички під
проценти, беручи у клієнтів письмові зобов’язання чи заставу. Аналогічні
операції, а також грошові розрахунки здійснювалися у Стародавній Греції
жрецями, храмами і міняйлами-трапезитами, а у Стародавньому Римі —
менсаріями. З падінням Римської імперії занепали і початки банківського
ремесла. Розвиток виробництва і торгівлі у середні віки привів до
відродження банківництва. У 1171 р. був заснований банк Венеції, а у
ХIV—XV ст. банкіри вже були потужною суспільною силою. У багатьох
країнах Європи банки виникли завдяки розвитку торгівлі. Вони
створювалися купцями для зберігання грошей і здійснення розрахунків. У
подальшому банківська справа набуває інтенсивного розвитку й
удосконалення. Повноцінні гроші в банківських операціях поступово
витісняються борговими розписками, записами на рахунках. З розписок,
іменних векселів виростає банкнота, розширюються застосування чеків,
практика безготівкових розрахунків, що призводить до розвитку
«жиробанків». Кредитування значною мірою залишається в руках приватних
банкірів-лихварів.
Потужним поштовхом для активізації й удосконалення банківського бізнесу
став розвиток капіталістичного виробництва. Батьківщиною класичного
капіталізму, як відомо, є Англія, тому саме там найперше почали
складатися основи і принципи банківської справи в її сучасному
розумінні. Першим великим акціонерним банком, який широко розгорнув
комерційне кредитування, був Англійський банк, за ним ряд інших.
Якісно новим етапом у розвитку банківських операцій став перехід від
діяльності, що базується передусім на емісії банкнот, наданні позичок з
власних коштів, до кредитування за рахунок залучених коштів у формі
клієнтських вкладів. Пріоритетними стають посередництво у платежах і
кредитуванні. Швидко розвиваються пасивні операції — збирання, залучення
вільних коштів у населення, підприємців, торговців, що зумовлює
розширення активних операцій, і передусім «торгівлі грошима» (вигідного
їх розміщення) з метою одержання прибутку. Власний капітал банків
втрачає первісну функцію джерела активних операцій і слугує передусім
фондом, який гарантує вклади клієнтів і платоспроможність банківської
установи.
Разом із розвитком функцій зростають і самі банки як особливі
капіталістичні підприємства. У XVII ст. з’являються банки у формі
акціонерних товариств, а наприкінці ХІХ ст. у розвинутих капіталістичних
країнах акціонерні банки посідають провідні позиції. Під впливом
концентрації виробництва у промисловості різко посилилась концентрація
банків. Вона відбувалась шляхом інтенсивного зростання великих банків,
об’єднання банків, а також поглинання одних банків іншими. На початок
ХХ ст. у більшості капіталістичних країн провідні позиції в кредитній
системі зайняли кілька гігантських банків, які налічували сотні філій
(відділень) і мали тісні зв’язки з промисловими монополіями. І зараз у
країнах з розвинутою ринковою економікою концентрація банків дуже
висока.
f
h
ai
”
?
?
3зитів і позичок. У 70—80 роки ХХ ст. набула швидкого розвитку
міжнародна діяльність великих банків. Поряд з міжнаціональними
корпораціями в промисловості та інших галузях з’явилися національні
банківські монополії, які діють переважно за межами країни базування.
Такі банки мають назву транснаціональних (ТНБ). Діяльність ТНБ має різні
форми, що визначаються національними традиціями, законодавством тощо.
Виникають також багатонаціональні угруповання, до яких входять великі
банки різних країн, тобто утворюються консорціуми. З концентрацією
банків пов’язана тенденція до їх універсалізації — розширення великими
банками кола операцій. Універсалізація поєднується з процесом
спеціалізації банків. Обидві ці тенденції постійно взаємодіють. Серед
спеціалізованих банків виділяються інвестиційні, ощадні,
зовнішньоторговельні, сільськогосподарські, іпотечні тощо.
Банки відіграють важливу роль у суспільстві. Вони забезпечують передання
грошового капіталу зі сфер накопичення у сфери використання. Завдяки
банкам діє механізм розподілу і перерозподілу капіталу за сферами і
галузями виробництва. Банки забезпечують економію суспільних витрат
обігу і раціоналізацію всіх процесів обігу товарів і капіталів, сприяють
подальшому зростанню концентрації виробництва і капіталу. Через банки
мобілізуються великі капітали, необхідні для інвестицій, розширення
виробництва. Роль банків суттєво змінюється в умовах дальшого розвитку
ринкової економіки. Вони стають надзвичайно важливими суспільними
інституціями, від діяльності яких значною мірою залежить економічне
благополуччя держави, країни в цілому і кожної людини зокрема. Функції
банків все більше виходять за межі простого фінансово-кредитного
посередництва. Вони стають важливим механізмом проведення державної
грошово-кредитної політики, а через неї — впливу на всі основні
економічні процеси в суспільстві. Поряд з традиційними банківськими
операціями (кредитуванням, розрахунками) розвиваються нетрадиційні. Це
насамперед банківські послуги, серед яких чільне місце посідають
трастові, гарантійні, консультативні та ін.
Література
Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.
Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5
квітня 2001 р.
Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» // Вісник НБУ. —
1996. — № 5.
Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи. — 2001.
Долан Э. Дж., Кэмпбэлл К. Л., Кэмпбэлл Г. Дж. Деньги, банковское дело и
денежно-кредитная политика. — М.; Л., 1991.
Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998.
Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. — К., 1999.
Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових
ринків. — К., 1998.
Усоскин В. М. Современный коммерческий банк: управление и операции. —
М., 1993.
Фридмен М. Количественная теория денег. — М., 1996.
Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості,
процента та грошей. — К., 1999.
Деньги / Под ред. А. А. Чухно. — К., 1997.
Савлук М. І. Нова національна валюта гривня працює на економіку України
// Фінанси України. — 1997. — № 2.
Савлук М. І., Сугоняко О. А. Чи вистачає грошей економіці України? //
Вісник НБУ. — 1997. — № 4.
Савлук М. І. Грошово-кредитна політика Національного банку України та
оцінка її ефективності // Вісник НБУ. — 1999. — № 1.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
