.

Походження, суть та вартість грошей (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 2784
Скачать документ

Походження, суть та вартість грошей.

Походження грошей. Щоб дати науково достовірне тлумачення суті грошей,
потрібно перш за все дослідити їх походження. На жаль, світова
економічна думка не дала однозначного пояснення цього процесу.

Починаючи з Арістотеля і до 18 ст. в теорії грошей була широко
розповсюджена думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або
запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну
товарів. Таке трактування походження грошей одержало назву
раціоналістичної концепції.

Проте науковий аналіз походження та природи грошей, зроблений класиками
політичної економії А.Смітом, Д.Рикардо, К.Марксом довів безпідставність
раціоналістичної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли
на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної
домовленості, ні державна влада просто не могли відігравати істотної
ролі в формуванні економічних відносин, тим більше конституювати таку
складну їх форму як гроші.

Засновники класичної політичної економії дійшли висновку, що виникнення
грошей зумовлено труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. На
найнижчих щаблях економічного розвитку, коли виробники тільки почали
одержувати надлишки продуктів своєї праці і хотіли їх обміняти, зробити
це було досить складно: бажання двох суб’єктів ринку щодо обміну
споживними вартостями не співпадали. Наприклад, власник шків овець хотів
виміняти на них зерно, але власнику зерна потрібна була сокира. Добре,
якщо власник останньої мав потребу в шкірах овець, тоді обмін міг
відбутися. У противному разі всі троє нічого не могли придбати і
поверталися з ринку зі своїми товарами.

Поступово учасники обіну впевнювалися в тому, що серед продуктів, котрі
обмінюються на ринку, є такий, який найчастіше питають, тобто він має
найбільшу споживну вартість. Цей продукт завжди можна легко обміняти на
необхідне в даний момент благо. Припустимо, що таким продуктом у даній
місцевості є сіль. Якщо вона виявиться в місці обміну, то власник
овечих шкір одразу обміняє їх на сіль, за яку потім виміняє необхідне
йому зерно прямо чи опосередковано: спочатку ( сокиру, а за неї ( зерно.

В даному випадку сіль виступає для власника шкір не просто споживною
вартістю, а засобом обміну, тобто виконує найпростішу функцію грошей. З
розвитком і ускладненням обміну такі продукти стають дедалі бажанішими
для учасників обміну. Їх починають приймати всі в обмін на звичайні
продукти, і тим самим вони поступово набувають нової споживної вартості
( властивості бути загальним товарним еквівалентом. В окремих
місцевостях, де з глибокої давнини відбувався обмін, поступово
виділялися свої товари на роль загального еквіваленту. В такій ролі у
різних народів виступали худоба, хутра, сіль, зерно, черепашки, метали
та ін.

Стихійне закріплення за одним з товарів ролі загального еквіваленту
означало по суті появу грошей в їх найпростішому вигляді Вони вже могли
виконувати висхідні, базові грошові функції ( засобу вимірювання
вартості та засобу обігу. Проте на цій примітивній формі розвиток грошей
не зупинився.

В міру розвитку товарного виробництва, зростання продуктивності праці,
ускладнення та розширення територіальних меж обміну ринок неухильно
посилював вимоги до грошового товару. Зокрема, посилювалися вимоги щодо
портативності, здатності легко ділитися і відновлювати потрібну форму,
довготривалого зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та
здатності тривало утримувати її на незмінному рівні та ін. Формування
вказаних вимог призвело спочатку до заміни в ролі загального еквіваленту
звичайних товарів першої необхідності /худоба, сіль, зерно/ товарами (
прикрасами /перли, черепашки, хутра тощо/, а потім цих останніх (
кусочками металів, спочатку звичайних /залізо, мідь/, а потім (
благородних /срібло, золото/.

Потреби ринку в забезпеченні ефективного обміну та його вимоги до грошей
набули поступово настільки важливого значення, що відбулося розмежування
природної споживної вартості грошового товару, як його здатності
задовольняти певну потребу людини, і його специфічної споживної вартості
як грошей ( здатності задовольняти потреби ринку в засобах обігу,
зберігання вартості тощо. В цій якості грошовий товар набув здатності
задовольняти будь-яку потребу людини, знеособлену абстрактну людську
потребу як таку. Причому в міру актуалізації другої споживної вартості
грошового товару послаблювався зв’язок останнього з першочерговими
життєвими потребами в кінцевому рахунку взагалі передати роль грошей
нематеріальному носію, що сталося в середині 20-го століття через
демонетизацію золота.

Як видно з викладеного, виникнення та розвиток грошей ( це тривалий
еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва
та обміну. Таке трактування походження грошей одержало назву еволюційної
концепції. Воно є більш науково достовірним і створює сприятливу базу
для вияснення суті грошей З нього випливає ряд важливих в цьому
відношенні висновків:

по-перше, гроші за походження ( це товар, але не просто товар, а носій
певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення із
широкого ряду звичайних товарів одного ( грошового;

по-друге, як результат тривалого еволюційного розвитку товарного
виробництва і ринку гроші самі не можуть бути застиглим, раз і назавжди
даним явищем, а повинні постійно розвиватися як по суті, так і за
формами існування;

по-третє, гроші не можуть бути відмінені чи змінені угодою людей або
рішенням держави до тих пір, поки існують адекватні грошам суспільні
відносини, так само, як і не можуть бути “введені” там, де таких
відносин не існує.

Визнання еволюційної концепції походження грошей не відміняє зовсім
питання про роль раціонального фактора в творенні грошей, перш за все
про роль держави. Завдяки своїй суспільній природі і надзвичайно
важливій економічній та соціальній ролі гроші і держава існують в
тісному взаємозв’язку і взаємовпливі. Тому нема підстав взагалі
заперечувати роль держави в еволюції грошей. Але ця роль не
конституююча, а трансформуюча, тобто не держава створює гроші як
економічне явище, але вона може визначати та змінювати зовнішні атрибути
грошей, тобто впливати на форму грошей з метою кращого пристосування їх
до ефективного виконання суспільної ролі. Наприклад, держава надала
металевим грошам форму монети, завдяки державі стала можливою заміна
золотих грошей неповноцінними кредитними грішми, держава визначає
номінал, форму, порядок емісії грошових знаків тощо. Але всі ці дії
держави щодо грошей не зачіпають їх суті, не визначають і не відміняють
її, тобто мають чітко визначені межі. Якщо ж держава в своїх
трансформуючих діях виходить за ці межі, наприклад, емітує такі гроші,
які втрачають довіру до себе з боку суспільства, а отже ( перестають
бути грішми по суті, то сама економічна дійсність почне “шукати” чи
створювати більш надійні гроші, зокрема вдасться до послуг іноземної
валюти чи кредитних зобов’язань /векселів/ надійних комерційних
структур. За таких умов держава змушена буде обмежити свій вплив на
гроші вказаними межами, замінити “неякісні” гроші якісними, провівши
грошову реформу, і надалі рахуватися з об’єктивною природою грошей в
своїх трансформуючих діях.

Суть грошей. За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші ( це
специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший
товар, тобто є загальним еквівалентом.

Природа грошей як загального еквіваленту визначається перш за все їх
походженням. Як було показано вище, гроші виникли внаслідок стихійного
виділення з безлічі товарів одного, найбільш придатного за своїми
фізичними властивостями виконувати роль загального еквівалента. Але й
після завершення формування грошей як самостійного економічного явища
носієм їх протягом тисячоліть були товари в їх натурально-речовому
вигляді, зокрема срібло і золото. Будучи звичайними товарами, вони
визначали товарну природу і грошей, суспільну роль яких виконували
нібито за сумісництвом.

Проте не можна пояснювати товарну природу грошей тільки їх походженням
чи закріпленням їх суспільної ролі за певним конкретним товаром. Гроші є
товаром самі по собі, по своїй суті, що визначається їх місцем у
товарних відносинах. Це помітно було вже за тих умов, коли в ролі грошей
виступали конкретні товари. Так, золото, ставши монопольним носієм
грошової суті, одержало подвійне існування ( як звичайний товар і як
гроші. Подвійність виявлялась як у його споживній, так і в міновій
вартості.

Поряд з конкретною споживною вартістю як здатністю задовольняти певні
потреби людини, золото набуло загальної споживної вартості ( здатності
задовольняти будь-які людські потреби внаслідок використання його як
загального засобу обміну. Між конкретною і загальною споживною вартістю
золота виникла суперечність ( якщо воно застосовується у першій своїй
якості, то не може використовуватись у другій, і навпаки.

В міру розвитку товарного виробництва неухильно загострюється ця
суперечність: щоб задовольнити дедалі зростаючі потреби обігу в
золоті-грошах, довелося б повністю відмовитися від використання його як
конкретного товару. У такій ситуації втрачається особливе значення
специфічних якостей золота як грошового товару, оскільки реалізувати їх
стає деділі важче.

Вирішення цієї суперечності було знайдено на шляху ідеалізації грошей,
поступового переходу загальної споживної вартості від конкретного
товару-золота до простого його знаку. Перший крок у цьому напрямі був
зроблений у тій сфері грошових відносин, де природні властивості золота
як товару найменшою мірою вимагалися, ( у сфері товарного обігу.
Миттєвий характер функціонування грошей як засобу обігу відкрив шлях для
заміщення грошей-золота грошами-знаками.

Реальна дійсність свідчить і про роздвоєння мінової вартості золота як
звичайного товару і як грошей. Вартість золота як звичайного товару
формується під впливом змін продуктивності суспільної праці в
золотодобуванні та змін суспільних потреб у цьому конкретному товарі. на
вартість же золота, як грошей, впливають, крім того, ще й такі фактори,
як зміни суспільних потреб у грошах в усіх їх функціях, динаміка золотих
запасів, нагромаджених у попередні віки, та ін. Тому вартість золота як
грошей стає менш залежною від поточних змін умов видобування золота,
більш сталою, ніж вартість золота як товару.

Особливо відчутно ці відмінності вартості золота як звичайного товару і
грошей виявляються в обігу монет. Як відомо, від тривалого обігу монети
стираються, і вартість золота, що реально залишається в монеті,
зменшується. Проте в обігу монети продовжували циркулювати в своїй
попередній вартості, яка залишилася лише номінально. У такій номінальній
вартості монети продовжували успішно функціонувати як міра вартості і
засіб обігу, тобто виконувати основні функції, які й конституюють явище
грошей.

Подібна роздвоєність вартості золотої монети на реальну і номінальну
може відбуватися і під впливом змін умов і технології видобутку золота.
У таких випадках реальна вартість однойменної монети знижувалася при
збереженні протягом деякого часу в ринкових відносинах її попередньої
вартості як номінальної, особливо на ринках, віддалених від місць
видобутку золота. незважаючи на підвищення цін на товари в місцях його
видобутку, значна частина інших товарів тривалий час продовжує
оцінюватися мірою вартості, що стала ілюзорною, застарілою. Лише згодом
поступово вирівнюється номінальна вартість грошей за фактичною вартістю
золота як товару. Проте поки відбудеться одне коло вирівнювання,
фактична вартість може ніколи її не “наздогнати” або ж зрівнятися з нею
лише на короткий строк.

Демонетизація золота. Хоча золото почало виконувати роль грошей ще з ХIV
століття до н.е. в Єгипті, Індії, Китаї, а згодом в Греції та інших
країнах, проте паралельно з ним довгий час використовувалися й інші
грошові метали, перш за все срібло. Лише з другої половини ХIХ ст. до
середини ХХ століття золото одноосібно виконувало роль грошей. Таку
відносно коротку тривалість золотого монометалізму можна пояснити тим,
що ті ж самі еволюційні процеси, які cпричинили закріплення ролі грошей
за золотом як найбільш пристосованим для цього благородним металом,
зумовили неспроможність його назавжди чи навіть надовго закріпитися в
цій ролі та підготувати передумови для переходу до якісно нових грошей,
які одержали назву кредитних.

Ускладнення і розширення товарного виробництва та ринкових відносин, що
охопили всі сфери людського суспільства, з одного боку, та поява
могутніх неринкових /державно-монополістичних/ факторів впливу на
економіку ( з другого, поставили перед грошовим товаром в епоху золотого
монометалізму ще більш складні вимоги.

По-перше, швидко посилювалися вимоги щодо зростання обсягів відтворення
грошового товару відповідно до інтенсивно зростаючих масштабів
суспільного виробництва й обігу. Реакцією на цю вимогу було широке
запровадження в обіг розмінних на золото паперових банківських білетів,
поскільки виготовлення золотих грошей було вкрай обмежене малими
запасами золота.

По-друге, постали вимоги щодо скорочення витрат на виготовлення грошей
для мінімізації суспільних витрат обігу, які постійно зростали в міру
розширення масштабів виробництва та обігу і спричиненою цим збільшення
маси грошей в обігу. навіть при заміні в обігу золотих монет паперовими
банкнотами, але при збереженні розміну їх на золото, держави повинні
були нагромаджувати великі маси золота, відволікаючи для цього значні
маси суспільної праці.

По-третє, сама вартівсть грошей в нових усмовах, що вимагали активного
стручання держави в економічне життя суспільства, повинна була стати
більш гнучкою, більш податливою до державних регулятивних заходів.

Вказаним вимогам не міг задовольняти жодний товар ( продукт людської
праці, навіть найблагородніший з металів ( золото. Будучи відносно
м’ягким і маючи високу питому вартість, золото відчутно зношувалося в
процесі обігу, що призводило до великих втрат уречевленої суспільної
праці. У зв’язку з незначним поширенням у природі видобуток золота не
міг встигати за зростанням містності ринку і потреб його в грошовій
масі. Вартість золота найменше піддається будь-яким змінами, оскільки на
неї впливають не тільки фактори, що визначають поточне виробництво, а й
вартість віками нагромаджених золотих запасів. Сама матеріальна форма
золота, фізичні властивості якої зробили його найбільш придатним
виконувати роль грошей в попередні віки, в умовах 20-го століття
виявилася нездоланною перепоною для виконнання ним цієї ролі. Вібдувся
процес демонетизації золота: спочатку з обігу були вилучені золоті
монети, замість них сферу обігу стали обслуговувати неповноцінні гроші,
а згодом повністю зупинено обмін неповноцінних грошей на золото в
будь-якій формі.

Еволюційні процеси в економіці, які спричинили демонетизацію золота,
підготували підгрунтя для запровадження нематеріальних носіїв грошоовї
суті ( так званих кредитних грошей. Як зазначалося вище, саме золото
виконувало грошову роль не стільки в своїй реальній вартості, скільки в
номінальній. Поступово воно набуло особливої споживчої вартості як
загального еквіваленту, яка заслонила собою його природну споживчу
вартівсть Тим самим світова практика використання золотих грошей
підготувала суспільство до сприйняття нематеріальних грошей, не
пов’язаних з золотом, як більш ефективної грошової форми. На цій
підставі економічна думка остаточно дійшла висновку, що гроші не
адекватні золоту, що вони ( щось інше, більш складне явище суспільного
характеру, який не може бути виражений навіть благородними металами.

Вартість кредитних грошей. Як же формується вартість кредитних грошей,
які не мають внутрішньої субстанціональної вартості? Її формування і
функціонування відбувається під впливом тих же факторів, які в умовах
золотомонетного стандарту спричинювали відхилення номінальної вартості
золотих грошей від реальної. У міру заміщення в обігу золота його
знаками цей розрив посилювався і навіть розмінні на золото гроші все
більше виступали в їх номінальній, а не реальній вартості. З припиненням
розміну банкнот на золото гроші залишилися в обігу тільки в своїй
номінальній вартості. По суті вона стала ірраціональною величиною, яка
визначається не втіленою в грошовому товарі суспільною працею, а тим
середовищем, у якому гроші функціонують.

Маса грошових знаків, що вступає у сферу обміну в кожному наступному
циклі відтворення, ( величина не випадкова. Вона зумовлена насамперед
сукупною міновою вартістю товарів, які реалізовані в попередньому циклі
і вийшли в сферу споживання. Грошові знаки, залишаючись в обігу,
продовжують представляти цю сукупну товарну вартість, будучи її
відбитком. Це виявляється в тому, що кожний власник грошей, вступаючи з
ними в черговий цикл обміну, розглядає їх як конкретну реальну вартість
і готовий платити за потрібний товар не будь-яку їх суму, а лише ту, яка
забезпечить йому привласнення еквівалентної вартості.

Якщо в черговому циклі обміну виявиться товарів менше, ніж було в
попередньому, або в обігу виявиться зайва маса грошових знаків при тій
же масі товарів, то між грошовою і товарною масами складається нове
співвідношення, в якому попит перевищуватиме пропозицію. Покупці будуть
готові платити, а продавці вимагати більшу суму грошей, ніж у
попередньому циклі. Грошова маса знеціниться порівняно з товарною, і
ціни на товари зростатимуть. Складеться новий, знижений рівень мінової
вартості грошей, з якою вони перейдуть у наступний цикл відтворення.
Якщо в обмін надійде більша маса товарів або частина грошей якимось
чином буде вилучена з обігу, то товарна пропозиція перевищить попит, не
всі товари можуть бути реалізовані і продавці змущені будуть знижувати
ціни. У грошей сформується нова (підвищена) мінова вартість, з якою вони
ввійдуть у наступний цикл обміну.

Таким чином, мінову вартість грошові знаки одержують у самому обігу і
завдяки своєму функціонуванню підтримують її на певному рівні, який
визначається станом економіки взагалі і кон’юнктури ринку зокрема. Тут
доречн нагадати, що К.Маркс, хоч і був прихильником представницької
концепції вартості нерозмінних грошових знаків, допускав можливість
формування їх мінової вартості безпосередньо в обігу, вказуючи, що
золото обертається тому, що має цінність, паперові гроші мають цінність
тому, що обертаються. така можливість згодом одержала широке визначення,
і на її основі сформувався цілий напрям у вченні про гроші, який одержав
назву функціональної теорії вартості грошей.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020