Грошова система України (контрольна)

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з предмету: “Гороші і кредит”

на тему:

“Грошова система України”

ВСТУП

Грошова система України функціонує відповідно до закону про Національний
банк України. Офіційною грошовою одиницею (валютою) є гривня.
Співвідношення між гривнею і золотом Законом не встановлено. Офіційний
курс гривні до іноземних грошових одиниць визначається НБУ і
публікується в пресі. Фіксований масштаб цін відсутній. Видами грошей,
що мають законну платіжну силу, є банкноти і металеві монети, що
забезпечуються всіма активами Національного банку. Крім готівки
функціонують і безготівкові гроші (у виді засобів на рахунках у
кредитних установах). Виключним правом емісії готівки, організації і
їхнього обертання і вилучення володіє НБУ. На Національний банк України
покладені такі обов’язки:

прогнозування й організація виробництва, перевезення і збереження
банкнот і монет, а також створення їхніх резервних фондів;

установлення правил збереження, перевезення й інкасації готівки для
кредитних організацій;

визначення ознак платоспроможності грошових знаків і порядку заміни і
знищення ушкоджених;

розробка порядку ведення касових операцій для кредитних організацій;

визначення правил, форми, термінів і стандартів здійснення безготівкових
розрахунків;

ліцензування розрахункових систем кредитних установ.

З метою регулювання економіки НБУ залучає такі інструменти: ставки
облікового відсотка; норми обов’язкових резервів кредитних установ;
операції на відкритому ринку; здійснює регламентацію економічних
нормативів для кредитних заснувань.

Для здійснення касового обслуговування кредитних заснувань, a також
інших юридичних осіб, на території України створюються
розрахунково-касові центри при територіальних головних управліннях НБУ.
Ці центри формують оборотну касу по прийомі і видачі готівки, a також
резервні фонди грошових банківських квитків і монет.

Резервні фонди являють собою запаси не випущених в обіг банкнот і монет
у сховищах НБУ і мають важливе значення для організації і
централізованого регулювання касових ресурсів. Залишок готівки в
оборотній касі лімітується і при перевищенні ліміту надлишки грошей
передаються з оборотної каси в резервні фонди. Об’єктивна потреба в
резервних фондах обумовлена необхідністю: задоволення потреб економіки в
готівці; відновлення грошової маси в обігу в зв’язку з приходом у
негодність окремих банкнот; підтримки обов’язкового покупюрного складу
грошової маси в цілому по країні і регіонам; скорочення витрат на
перевезення і збереження грошових знаків. Готівка випускаються в обіг
на основі емісійного дозволу — документа, що дає право НБУ підкріплювати
оборотну касу за рахунок резервних фондів грошових банкнот і монет

СУТНІСТЬ І ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ

Суспільний поділ праці (виділення землеробства і скотарства, а потім і
ремесел) зажадало постійного обміну продуктами праці.

Товар — це продукт праці, зроблений для продажу. Товари мають споживчу
вартість і ціну. У цьому їх протиріччя: закон єдності і боротьби
протилежностей.

Обмін, тобто рух товарів від одного товаровиробника до іншого, припускає
порівняння різноманітних по виду, якості, призначенню товарів. Основою
порівняння товарів є їхня вартість (не ціна!) — тобто
суспільно-необхідна праця, витрачена на виробництво товару.

З метою забезпечення порівнянністі різноманітних витрат праці
з’являється поняття мінової вартості. Мінова вартість — це спроможність
товару обмінюватися на інші товари у визначених пропорціях.

Існують дві концепції походження грошей: раціоналістична й еволюційна.
Перше нагадування про раціоналістичну теорію походження грошей дається в
роботі Аристотеля, що називається “Нахомахова етика”. Ця теорія пояснює
появу грошей як результат угоди (або змови) людей, що переконалися в
тому, що для просування вартості в міновому обороті необхідні спеціальні
інструменти. Ця теорія безроздільно панувала аж до XVIII сторіччя.
Відповідно до другої, еволюційної теорії, гроші з’явилися в результаті
еволюційного процесу. У “Капіталі” К. Маркс, на основі аналізу
товарного обігу, це переконливо доказує. Еволюція обміну товарів
припускає розвиток форм вартості:

Проста, або випадкова, форма вартості. Наприклад, зустрілися хлібороб і
скотар: 1 вівця = 1 мішку зерна. Особливості:- споживча вартість зерна
для скотаря служить формою прояву вартості вівці; -індивідуальна праця
хлібороба виражає свою протилежність — суспільна праця; конкретна праця,
укладена у зерні, служить формою прояву абстрактної праці.

2) Розгорнута форма вартості:1 мішок зерна = 1 вівці, 1 аршину полотна,
1 сокирі

3) Загальна форма вартості: загальний загальновизнаний еквівалент = 1
вівці, 1 сокирі, 1 аршину полотна, мішку зерна

4) Грошова форма вартості. Для перетворення товару в гроші необхідно:

а) загальне визнання за цим товаром ролі загального еквівалента;

б) тривале виконання цим товаром ролі загального еквівалента;

в) наявність особливих фізичних властивостей, придатних для постійної
обмінності.

Найбільше придатними для виконання ролі грошей виявилися золото і
срібло.

Гроші по своєму походженню — це товар. Вони також володіють двома
властивостями товару:

споживчою вартістю (у виді прикраси — задовольняють естетичену потребу,
у виді молотка — потреба в забиванні цвяхів);

ціною, оскільки на добування золота також витрачається визначена
кількість суспільно-необхідної праці.

Гроші — це особливий товар:

крім споживчої вартості (див. вище) вони мають загальну споживчу
вартість, оскільки за допомогою грошей людина може задовольнити будь-яку
потребу;

вартість грошей має зовнішню форму прояву до їхнього обміну на ринку,
тоді як вартість звичайного товару прихована і виявляється тільки в
момент покупки-продажу, тобто якщо товар купується, то працю, витрачену
на його виробництво, признається товариством, стає суспільно необхідним;
отже, товар має вартість.

Гроші розв’язали протиріччя товарного виробництва: між споживчою
вартістю і ціною, тобто той самий товар для однієї людини не може
володіти одночасно і споживчою вартістю і ціною. З появою грошей
товарний світ розколовся на дві частини:

-це гроші як товар і всі інші товари. Споживча вартість сконцентрована
на стороні всіх товарів, а вартість — на стороні грошей. Гроші стають
виразником споживчих вартостей усіх товарів через свою ціну.

У висновку: гроші — це товар, особливість якого полягає в тому, що:

-це стихійно (історично) своїх фізичних властивостей, що виділилася за
рахунок, товар;

-це особливий привілейований товар, що грає роль загального еквівалента;

-це товар, що об’єднує в собі дві економічні категорії: споживчу
вартість і вартість ( у відмінності від інших товарів).

Три основних властивості грошей, що розкривають їхню сутність.

Гроші забезпечують загальну безпосередню обмінюваність. На них купується
будь-який товар;

Гроші виражають мінову вартість товару. Через них визначається ціна
товару, що дозволяє кількісно порівнювати різні по споживчій вартості
товари;

Гроші виступають матеріалізацією загального суспільно-необхідного
робочого часу, укладеного в товарі.

2. Грошовий обіг в Україні

Грошовий обіг здійснюється в готівковій і безготівковій формах.

Готівково- грошовий обіг — прямування готівки в сфері обігу і виконання
ними 2-х функцій: засобу платежу і засобу обігу. Готівка
використовуються: для оплати товарів, робіт, послуг; для розрахунків, не
пов’язаних із рухом товарів і послуг( розрахунків по виплаті заробітної
плати, премій, посібників, стипендій, пенсій, по виплаті страхових
відшкодувань по договорах страхування, при оплаті цінних паперів і
виплаті прибутку по ним, по платежах населення, на господарські потреби,
на оплату відряджень, на представительські витрати, на закупівлю
сільгосппродукції і т.д). Готівково-грошовий рух здійснюється за
допомогою різноманітних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших
кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток). У Україні
починаються спроби обмежити готівково-грошовий обіг, тому що воно
дозволяє йти від контролю держави за діяльністю юридичних і фізичних
осіб.

Безготівковий обіг — рух вартості без участі готівки. Частка
безготівкових розрахунків у Україні раніш складала біля 80 %, сьогодні
трохи збільшилась . Високий рівень безготівкових розрахунків у будь-якій
країні говорить про правильну, грамотну організаціїю всього грошового
обігу.

Між готівковим і безготівковим обігом існує тісний взаємозв’язок: гроші
постійно переходять з однієї сфери обігу в іншу, вони утворюють
загальний грошовий обіг, у якому діють єдині гроші.

У залежності від економічного змісту розрізняють дві групи
безготівкового обігу: по товарних операціях, тобто безготівкові
розрахунки за товари і послуги; по фінансових зобов’язаннях, тобто
платежі в бюджет і в позабюджетні фонди, погашення банківських позичок,
сплата відсотків за кредит, розрахунки зі страховими компаніями.
Значення безготівкових розрахунків складається в тому, що вони
прискорюють обертальність засобів, скорочують абсолютний розмір готівки
в обороті, скорочуються витрати на друкування і доставку готівки.

У 1993 р. НБУ почав роботу з впровадження автоматичної системи
міжбанківських розрахунків на базі розрахунково-касових центрів РКЦ і
комерційних банків, що дозволяє відмовитися від пересилки паперових
документів і прискорює розрахунки (рахунок йде на часи і хвилини, і в
ідеалі робота може відбуватися в режимі реального часу).

Безготівковий оборот в Україні характеризується обов’язковим відкриттям
розрахункового або поточного рахунка в установі банку; платежі
відбуваються за згодою покупця або з доручення платника; підставою для
перерахування засобів є фінансові платіжні документи (платіжні
доручення, рахункові чек, договори); при порушенні умов договору існує
можливість повної або часткової відмови від оплати у відповідності і
“Правилами здійснення безготівкових розрахунків”; готівка в касі
підприємства знаходяться в межах установлених лімітів; самостійність у
витраті засобів на рахунках відповідно до “Порядку ведення касових
операцій в Україні” від 1993 р.

У Україні відповідно до правил НБУ визначено, що розрахунки підприємств
за своїми обов’язками, а також між юридичними і фізичними особами за
товарно-матеріальні цінності провадяться в безготівковому порядку через
установи банку. Визначено такі форми безготівкових розрахунків в Україні
визначено такі форми безготівкових розрахунків:

розрахунки платіжними дорученнями;

розрахунки платіжними вимогами-дорученнями;

інкасові розрахункі;

розрахунки з застосуваннями акредитивів;

розрахунки з використанням чеків;

розрахунки з використанням векселів;

клірінгові розрахунки;

розрахунки за допомогою пластикових карток.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

М. К. Букина “Деньги, банки, валюта”. ( популярный очерк ).

Эдвин Дж. Долан. “Микроэкономика” С. — П. 1994г.

Эдвин Дж. Долан “Макроэкономика” С. — П. 1994г.

Эдвин Дж. Долан “Деньги, банки и денежно-кредитная политика” С.-П.
1994г.

Банковские опеpации. // Часть II. // Учетно-ссудные опеpации и агентские
услуги. // Учебное пособие. // Под pед. Лавpушина О.И. — М.: ИНФРА-М,
1996. — С. 208.

Галицькi контpакти, 1997. — № 3.

Бизнес, 1997. — № 3;4.

PAGE 1

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *