.

Земельний кадастр і аналіз проекту використання земель Космацької сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області (дипломна)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
3 18936
Скачать документ

Дипломна робота

“Земельний кадастр і аналіз проекту використання земель Космацької
сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області”,

Зміст

Вступ

1. Огляд літератури.

1.1. Загальні відомості і складові частини земельного кадастру.

1.2.Сучасні методичні положення земельного кадастру і використання
земель (методика проведення реєстрації земель, бонітування ґрунтів,
економічної і грошової оцінки земель, автоматизація земельного
кадастру).

2. Характеристика об’єкту проектування.

2.1.Природно – кліматичні умови (рельєф, клімат, ґрунти, рослинний
покрив).

3. Існуючий стан організації ведення земельного кадастру.

3.1. Кадастрове зонування.

3.2. Кадастрові зйомки.

3.3. Реєстрація землі та нерухомості.

3.4. Облік кількості і якості земель.

3.5. Бонітування ґрунтів та економічна оцінка земель.

4. Аналіз існуючого використання земель.

4.1. Оцінка здійснення земельної реформи.

4.1.1.Формування території, встановлення меж сільської ради і населеного
пункту.

4.1.2. Роздержавлення і приватизація земель на території сільської ради.

4.2. Аналіз ефективності вирощування сільськогосподарських культур.

4.3. Визначення урожайності культур і обсягів виробництва
сільськогосподарської продукції.

4.4. Поголів’я і продуктивність худоби.

5. Екологічна придатність земель для вирощування сільськогосподарських
культур.

6. Охорона природи.

7. Охорона праці.

8. Економіка, організація і планування робіт.

Висновки і пропозиції.

Бібліографічний список.

Вступ

Серед найважливіших проблем сьогодні особливе місце посідає проблема
економічного використання, збереження і відтворення природних ресурсів.

А серед природних комплексів особливе місце має земля. Прийнята
Верховною Радою України 28 червня 1996 року Конституція України
визначає, що земля є національним багатством українського народу (ст.
14, с.7) і нинішні демографічні перетворення в суспільстві спрямовані на
зміну форм власності на землю і їх рівномірний розвиток, охорону прав
власників землі і землекористувачів, організацію раціонального
використання землі, це обумовлює проблеми дослідження змісту, форми
принципів і порядку ведення змісту, форми принципів і порядку ведення
державного земельного кадастру для забезпечення сільських, селищних,
міських, районних, обласних Рад, зацікавлених підприємств, установ,
організацій, і громадян відомостями про землю з метою організації її
раціонального використання та охорони, реформування земельних відносин,
землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю.

Подальший розвиток сільського господарства у значній мірі залежить від
рівня використання земельних ресурсів у всіх районах країни. Адже в
певний період часу в результаті нераціонального землекористування було
втрачено більшу частину продуктивних земель території України, що далі і
продовжується.

Головною проблемою є постійне зменшення вмісту гумусу, який відіграє
провідну роль у формуванні цінних агрономічних властивостей ґрунту,
забезпеченні рослин поживними речовинами.

Такий катастрофічний стан наших земель вимагає невідкладних науково
обґрунтованих заходів спрямованих на підвищення родючості ґрунтів та
отримання екологічно чистих продуктів харчування.

Демографічні перетворення в Україні започаткували реформування
виробничих відносин по шляху переходу до ринкової економіки, яка є
сьогодні економічним базисом всіх розвинутих країн світу.

Досвід показує, що перехід до ринкової економіки забезпечується
радикальною зміною форм власності на засоби виробництва насамперед у
напрямі забезпечення пріоритету приватної власності.

Вибір форм господарювання належить селянам. І мабуть, неправомірно
нехтувати їх волею, а потрібно всіляко її враховувати при вирішенні
організаційно господарських питань.

Через відсутність належної координації контролю з боку державних органів
за ходом реформи, несвоєчасне вирішення ряду організаційних і правових
питань реформування земельних відносин, реалізація земельної реформи
темпи залишилися незадовільними.

Виходячи з цього Верховна Рада України 13 березня 1992 року прийняла
постанову “Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі”.

Важливим етапом в реалізації земельної реформи став Указ Президента
України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного
сектора економіки” від 3 грудня 1999 року.

Функціонування і реформування земельних відносин в Україні з метою
організації використання і охорони земель вимагає чіткої системи і
точності вихідних даних державного земельного кадастру, який містить
необхідні відомості і документи про правовий режим земель, їх розподіл
серед власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, за
категоріями земель, про якісну характеристику і народногосподарську
цінність земель.

З набуттям статусу суверенної незалежної держави та керуючись
Конституцією, як Основним законом України, наша держава іде шляхом
здійснення економічних реформ, серед яких важливе значення має земельна
реформа. Завданням цієї реформи, згідно постанови Верховної Ради
Української РСР “Про земельну реформу”, прийнятій 18 грудня 1990 року, є
перерозподіл земель з одночасним наданням їх у володіння громадянам,
постійне користування сільськогосподарським підприємствам та
організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних
форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки,
раціонального використання та охорони земель.

Здійснення земельної реформи відбувається з врахуванням регіональних
особливостей земельних відносин. Протягом останніх років в Україні
здійснюються заходи щодо створення умов для переходу до ринку. Можна
констатувати той факт, що земля поступово набуває чітких ознак.
характерних для ринкових відносин, як у правовому так і в економічному
аспекті.

Земля – це основне джерело матеріального благополуччя. Як у приватному
так і в громадському секторі інформація про землю є основою для
прийняття рішень, пов’язаних з розвитком ринкових відносин при залученні
інвестицій. Органи державної виконавчої влади і місцевого
самоврядування, а також громадяни повинні мати можливість користуватись
необхідною інформацією державного земельного кадастру для вирішення
завдань і прийняття рішень щодо раціонального використання земельних
ресурсів.

Для висвітлення цих питань розроблено дипломний проект на тему:
“Земельний кадастр і аналіз проекту використання земель Космацької
сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області”, в
якому необхідно висвітлити і проаналізувати ведення державного
земельного кадастру та використання земель на території Космацької
сільської ради.

Для ознайомлення із Космацькою сільською радою наводиться коротка
її характеристика: місце розташування, кліматичні та ґрунтові умови,
тощо.

Існуючий стан ведення державного земельного кадастру включає питання:

а) Кадастрове зонування, яке включає в себе місце розташування обмежень
щодо використання земель; меж кадастрових зон та кварталів; меж
оціночних районів та зон; кадастрових номерів.

б) Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх
основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво
впливають на урожайність сільськогосподарських культур.

в) Економічна оцінка земель – це оцінка землі як природного ресурсу і
засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві, та як
просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що
характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та
дохідність з одиниці площі.

г) Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі в
залежно від призначення та порядку проведення – може бути нормативною та
експертною.

д) Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі
державного реєстру земель і складається з двох частин:

Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на
право постійного користування землею, договорів оренди землі із
зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

з) Облік кількості земель, відображає відомості які характеризують кожну
земельну ділянку за площею та складом угідь.

т) Облік якості земель, відображає відомості, які характеризують
земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями,
що впливають на їх родючість, а також за ступенем забрудненості ґрунтів.

Реформування земельних відносин – це основна складова курсу економічної
реформи при переході економіки держави до ринкових відносин. Основним
завданням реформування земельних відносин є впровадження різних форм
власності на землю, перерозподіл земель та створення умов для їх
рівноправного розвитку. У цьому розділі дається оцінка здійснення
земельної реформи. Опрацьовуються основні законодавчі акти і
інформативні документи пов’язані із земельною реформою. Одним із яких
став Указ Президента України від 3 грудня 1999р. №1529 “ Про невідкладні
заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, на
основі якого і за дорученням Кабінету Міністрів України від 22.12.1999р.
№26601/1, Державний Комітет України по земельних ресурсах прийняв Наказ
від 30.12.1999р. №130 “Про затвердження рекомендацій щодо прискорення
реформування аграрного сектора економіки”. Цим наказом затверджено
рекомендації щодо: спрощення процедури виходу членів КСП із складу
господарств з належними їм земельними частками (паями); визначення
вартості землевпорядних робіт при реформуванні КСП; виділення єдиним
масивом земельних ділянок групі власників земельних ділянок (паїв);
створення поблизу населених пунктів із земель запасу та резервного фонду
громадських пасовищ; розширення особистих підсобних господарств за
рахунок земельних часток (паїв) без створення юридичної особи.

Вихід цих рекомендацій дозволив зняти ряд проблем та напругу при
проведені земельної реформи на місцях. Питання аналізу використання
земель недержавних сільськогосподарських підприємств пов’язано з
вирішенням завдань організації раціонального використання земель, які
випливають з потреб земельної реформи, відбувається шляхом формування
нових землеволодінь та землекористувань, але уже відповідно до нових
форм власності на землю і господарювання на ній, що забезпечить
необхідний рівень ефективності використання та охорони земель.

В дипломному проекті розкрито перспективи використання земель Космацької
сільської ради, організацію використання сільськогосподарських угідь та
організацію сівозмін на території господарств. Наведені показники
проекту, висвітлені питання охорони навколишнього середовища, охорони
праці та життєдіяльності працівників, дані висновки і пропозиції.
Виконано планово-картографічний матеріал, на якому показано: стан
існуючого використання земель; індексний кадастровий план, схема поділу
земель на земельні частки (паї), черговий кадастровий план, проект
використання земель.

Також використовується, проект роздержавлення і приватизації земель
Космацької сільської ради, який був розроблений в 1994 році, але в
зв’язку із зміною площ під роздержавлення і приватизації із резервним
фондом виникла необхідність коректури проекту роздержавлення.

При коректурі проекту роздержавлення і приватизації використано проект,
що розроблений 1994 році та матеріали ґрунтового обстеження і якісної
характеристики земель, та інші земельні облікові документи. Коректування
проекту приведено на основі договору з Івано-Франківським обласним
управлінням земельних ресурсів №1-96 від 19.01.96 р.

А також, матеріали технічної документації по складанню схеми поділу
земель колективної власності на земельні частки (паї) розроблена на
виконання Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 “Про
порядок паювання земель, переданих у колективну власність
сільськогосподарським підприємствам, організаціям”, постанови Кабінету
Міністрів України від 12 лютого 1996 року №187 “Про стан реформування
земельних відносин” та Указу Президента України від 03 грудня 1999 року
№1529/99 “Про невідкладні заходи щодо прискореного реформування
аграрного сектору економіки” на основі діючих методичних рекомендацій та
інструкцій Державного комітету по земельних ресурсах України та Академії
аграрних наук України.

Підставою для складання схеми поділу земель колективної власності є
рішення сесії Космацької сільської ради від 29 лютого 2000 року,
технічне завдання на виконання робіт, затверджене обласним управлінням
земельних ресурсів та договір №14-2000 від 13 листопада 2000 року з
обласним управлінням земельних ресурсів.

Дані по землевпорядним вишукуванням, які були задані для проведення 20
червня 1985 року. Де вони були проведені з метою визначення заходів по
підвищенню продуктивності і раціональному використанні всіх земельних
угідь господарства «Верховина» та встановлення відповідності існуючої
організації території, і перспективи її розвитку. Вишукування були
проведені в липні-серпні 1986 року методом комплексного обстеження угідь
господарства з визначенням рекомендації по їх покращення.

1.Огляд літератури

Згідно статті 13-14 Конституція України, яка гарантує кожному
громадянину право власності та право користування землею та іншими
природними об’єктами відповідно до закону.

На даний час в Україні завершився третій етап земельних перетворень.
Відбулися принципові, глибокі зміни в формі власності на землю,
розв’язана проблема забезпечення громадян земельними ділянками, введена
платність за землекористування, створенні передумови для розвитку ринку
землі, був введений в дію з 1.01.2002 року Новий Земельний Кодекс
України.

Необхідно зазначити, що даний період є не лише рубежем історичних віх в
розвитку суспільства, а й відліку здійснення якісно нових завдань щодо
формування земельних відносин. Земельні перетворення в Україні – це
справа складна, багатогранна, яка потребує детально продуманих кроків,
консолідації зусиль вчених, економістів, фахівців різного профілю. Не
таємниця, що земельна реформа покликана передусім відродити реального
власника землі, здійснювалася дуже обережно аж до прийняття Указу
Президента України від 03.12.1999 р. “Про невідкладні заходи щодо
прискорення реформування аграрного сектора економіки”.

Проведення земельної реформи – це дуже складний та довготривалий процес
і щоб реалізувати його успішно, прийти до очікуваних результатів, він
повинен базуватися на глибокому продуктивному веденні необхідного
комплексу землевпорядних робіт. Незважаючи на ряд позитивних результатів
земельної реформи, слід звернути увагу на деякі проблемні питання, які
не вдалося вирішити на той час. Зокрема, питання про відсутність
законодавчо закріплених концептуальних напрямків земельної реформи, що
стримує її проведення.

Земельний кодекс України розроблено у відповідності з дорученням
Верховної Ради України (постанова від 11.01.2000 р. №1364 “Про виконання
земельного законодавства при реформуванні аграрного сектора економіки”),
прийнятий Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року і підписаний
президентом України 13 листопада цього ж року.

Земельна реформа означає процес зміни (перетворення) земельних відносин.
Вона включає:

1. Відносини володіння, користування і розпорядження земельними
ділянками з метою підвищення економічної ефективності та екологічної
безпеки використання суспільством земельних ресурсів.

2. Забезпечення регульованого земельного обігу в державі, захисту прав
будь-якого землевласника і землекористувача.

Земельна реформа справедливо вважається невід’ємною складовою частиною
аграрної реформи. Остання передбачає трансформацію аграрних відносин, а
точніше, всієї системи агропромислового виробництва в країні, тому числі
істотну перебудову аграрної структури й методів господарювання, способів
і механізмів економічного та правового регулювання виробництва для
підвищення його ефективності, забезпечення продовольчої безпеки країни і
конкурентоспроможності її продукції на внутрішньому та зовнішніх
агро-продовольчих ринках. Хоча таку реформу і називають аграрною, проте
вона пов’язана з докорінними і фундаментальними змінами загалом у
національному АПК. Тобто йдеться про певні та цілеспрямовані
перетворення не лише в сільському господарстві, але і у харчовій
промисловості, у переробці аграрної продукції та виробництві засобів
виробництва для цих галузей, а також у виробничій інфраструктурі та
продовольчому ринку.

Отже, завдання земельної реформи значно відрізняються від завдань, що
стоять перед аграрною реформою. Завдання першої, з точки зору
агропромислового виробництва, є більш вузькими і обмежуються, як
правило, цільовим та ефективним використанням сільськогосподарських
угідь. Проте, зважаючи на біосферне і загально-екологічне значення
земельних ресурсів, насамперед ґрунтового покриву, завдання земельної
реформи слід вважати надзвичайно широкими й багатоаспектними, оскільки
йдеться при цьому про ресурсно-екологічну безпеку існування людства та
суспільного прогресу в цілому.

Звідси виникає запитання: у якому співвідношенні нині перебувають
аграрна та земельна реформа в нашій державі? Беручи до уваги цілі та
завдання цих реформ і фундаментальне положення, що земля в аграрному
секторі економіки є як територіальною базою виробництва, так і основним,
незамінним виробничим ресурсом, найважливішим чинником виробництва у
рослинництві, можна зробити цілком закономірний, на нашу думку,
висновок. Він полягає в тому, що аграрна й земельна реформи – це, по
суті, два взаємозв’язані, але відносно відокремлені і самостійні
процеси. Вони вирішують велику кількість трансформаційних завдань у
сфері вдосконалення аграрних і земельних відносин, які досить часто
взаємо перетинаються та взаємодоповнюються.[4]

Однак фундаментальне завдання, яке ставилось перед земельною реформою –
радикально змінити відношення до землі як до національного багатства
шляхом розширення спектра форм власності, залучення до виробництва нових
власників, зацікавлених і спроможних ефективно, раціонально,
по-господарськи та еколого-безпечно використовувати сільськогосподарські
земельні ресурси – практично не вирішено. Формально створені багато
чисельні землевласники на селі не мають ніякої можливості впливати на
розв’язання цієї надзвичайно важливої проблеми. Тому посилення
екологічних вимог, вимог ресурсно-екологічної безпеки при використанні
сільськогосподарських угідь, розробка і реалізація заходів щодо
збереження та підвищення їх родючості, налагодження жорсткого контролю
за дотриманням усіма землевласниками і землекористувачами положень
Земельного кодексу та іншого земельного законодавства мають стати
цільовими орієнтирами нового етапу реформування земельних відносин в
Україні.

Разом з тим необхідно відмітити, що до цього часу відсутні
скільки-небудь помітні зрушення і у розв’язанні такого важливого
завдання земельної реформи, як розвиток ринкового та неринкового
земельного обігу. Останній покликаний сприяти:

розумній концентрації сільськогосподарських угідь у руках дбайливих і
відповідальних власників;

підвищенню результативності використання цих угідь;

їх використанню, зменшенню негативних антропотехногенних навантажень на
ґрунтовий покрив. Вирішення цих життєво важливих завдань вимагає
цілеспрямованої роботи всіх гілок влади щодо створення правової,
організаційної та економічної бази функціонування в Україні
цивілізованого земельного ринку.

Таким чином, вирішення цих життєво важливих завдань вимагає
цілеспрямованої роботи всіх гілок влади щодо створення правової,
організаційної та економічної бази функціонування в Україні
цивілізованого земельного ринку. [5]

Земельна реформа здійснюється в Україні протягом 14 років. Одним з її
основних досягнень є подолання державної монополії на землю,
запровадження приватної власності, реформування сільськогосподарських
підприємств на засадах приватної власності на майно і землю. Відбулися і
має відбутися вирішення багатьох інших складних завдань, зокрема
формування ринку землі та його інфраструктури, оформлення прав на землю,
реєстрація нерухомості тощо.

Хоча сама земельна реформа ще не досягла своєї кінцевої мети. Поки що не
вдалося:

стабілізувати агропромислове виробництво;

істотно підвищити конкурентоспроможність вітчизняної агро-продукції;

ефективність використання земельних ресурсів;

знизити земле місткість сільського господарства в нашій державі;

покращити екологічний стан сільськогосподарських угідь;

зберегти ґрунт від виснаження та деградації.

Тому слід продовжувати земельну реформу та вдосконалювати земельні
відносини, насамперед в аграрній сфері, вносячи певні зміни у форми і
методи здійснення земельних перетворень на селі. Доцільно, на наш
погляд, внести певні корективи в існуючу систему земельної оренди,
державного контролю за раціональним та еколого-безпечним використанням
усіх земель сільськогосподарського призначення, посилити увагу і
збільшити інвестування земле-охоронних і земле-меліоративних заходів.

Щоб земельна реформа в Україні найближчим часом була спроможна дати
реальні та відчутні позитивні результати, необхідно, на нашу думку,
вирішити щонайменше чотири великих групи складних і нелегких проблем.

1. Проблеми, пов’язані зі стабілізацією аграрного виробництва, істотним
покращанням фінансового стану сільськогосподарських підприємств різних
форм власності та господарювання, посиленням інвестиційної діяльності в
усіх сферах національного АПК. З цією метою вкрай необхідно розвивати
підприємницьку ініціативу на селі, надавати агропромисловим
товаровиробникам пільгові кредити, дотації на деякі види затрат,
наприклад, на придбання мінеральних добрив, отрутохімікатів, гербіцидів,
сортового насіння, племінних тварин тощо. Все це, безперечно, позитивно
відіб’ється на раціоналізації та екологізації використання земельних
ресурсів у сільському господарстві.

2. Проблеми, які безпосередньо стосуються поглиблення земельної реформи
і підвищення її результативності:

необхідно завершити повне юридичне оформлення прав власності на землю та
інші форми землеволодіння;

провести широкомасштабні кадастрові роботи;

запровадити і жорстко дотримуватися правил стимулювання та санкцій за
показниками рівня використання сільськогосподарських угідь та їх
екологічного стану.

З метою господарсько доцільного, економічно та екологічно обґрунтованого
перерозподілу земель сільськогосподарського призначення в державі має
бути запроваджений зрештою регульований земельний ринок, який враховує
нинішні соціально-економічні реалії та регіональні особливості можливого
земельного обігу.

3. Проблеми, які пов’язані зі створенням повноцінної та високорозвиненої
ринкової інфраструктури, в т.ч. і земельного ринку. Без такої
інфраструктури подальший розвиток ринкових перетворень аграрного сектора
та усього АПК, поглиблення земельної реформи просто неможливі. Для цього
в державному бюджеті, як і в місцевих бюджетах, мають передбачатися
відповідні кошти. Від успішного вирішення зазначених вище проблем
залежать продовольча безпека держави та раціональне й еколого-безпечне
використання її найціннішого багатства – земельних ресурсів.

4. Проблеми, які необхідно вирішувати у сфері аграрного
землекористування, реформуючи земельні відносини на селі таким чином,
щоб перевести його на модель сталого розвитку. Це має бути
фундаментальним завданням нового етапу здійснення земельної реформи в
Україні. Як відомо, Конференція ООН з навколишнього середовища і
розвитку, яка відбулася в червні 1992 р. в м. Ріо-де-Жанейро, визначила
комплекс завдань щодо системного підходу до планування та раціонального
використання земельних ресурсів взагалі й у сільському господарстві
зокрема.[1]

Важливу роль у здійсненні земельної реформи відіграє земельний кадастр.

Земельний кадастр, як відомо, ведеться з метою інформаційного
забезпечення учасників земельних відносин при реалізації їхніх
повноважень по володінню, користуванню і розпорядженню землею. У процесі
формування цих відносин, обумовленого особливостями використання землі,
розвитком науково-технічного прогресу та зміною соціальних факторів
змінювались завдання, методи і технології земельного кадастру, а також
область застосування його інформації. За всіх часів людство шукало
найбільш оптимальні і найбільш опрацьовані способи ведення кадастру – на
перший план виходили реальна або парцелярна системи; у кадастрі
знаходили висвітлення переважно правові, облікові або оціночні дані.
Тобто, перед суспільством завжди гостро стояла проблема відповідності
кадастру сформованим земельним відносинам, рівню розвитку продуктивних
сил і науково-технічного прогресу, а також пошуку шляхів вдосконалення
кадастрових процедур.

У нашій країні з початком земельних перетворень значення
земельно-кадастрової інформації ще більш зросло, тому що в її
об’єктивності стали зацікавлені не тільки державні органи і господарські
структури, але і практично всі громадяни та юридичні особи, залучені до
земельних відносин. Самі земельні відносини за останнє десятиліття
зазнали принципових змін. У першу чергу, це зміна форми власності на
землю, залучення її в ринковий оборот і введення земельного податку. При
цьому кадастр, як інформаційна інфраструктура і механізм регулювання
земельних відносин, стає все більш складним у порівнянні з кадастром
попередніх десятиріч.

Земельний кадастр виконує певні ролі:

1) регулююча роль кадастру – інформаційно забезпечити формування,
удосконалювання і функціонування адміністративних і економічних
механізмів державного регулювання земельних відносин, і особливо
формування земельного ринку;

2) фіскальна роль кадастру – інформаційно й організаційно забезпечити
надходження податкових платежів за земельні ресурси, у т.ч. при
здійсненні з ними різних угод (встановлення ставок податку й облік
платників податків);

3) правова роль кадастру – забезпечити реєстрацію правового статусу
земельних ділянок (їхня приналежність, дані про угоди, про форму права
на ділянку і її право-володільця) або її інформаційне забезпечення;

4) облікова роль кадастру – здійснити облік земельних ресурсів (їхньої
кількості, місця розташування, розподілу між власниками і користувачами,
якісного стану, ступеню залучення в ринковий оборот і т. п.) як
найважливішого національного надбання;

5) господарська ( агро-виробнича) роль кадастру – забезпечити потребу в
даних про якість земель для сільськогосподарського (придатність до
оброблення тих або інших культур) і іншого використання (для розміщення
виробничих об’єктів, лісонасаджень і т. п.).

Ці п’ять пунктів історично вирішуються в рамках земельного кадастру,
складають його сучасну суть і обумовлюють необхідність його ведення. На
підставі вже зібраної інформації, для вирішення цих завдань, земельний
кадастр забезпечує землевпорядні та інші роботи, спрямовані на
організацію раціонального використання земель, здійснення контрольних
функцій держави щодо управління і використання землі, а також може
задовольнити потреби учасників земельного ринку в зведеннях про землі,
що втягуються у ринковий оборот. У зв’язку із залученням землі в
ринковий оборот, додаткову актуальність набуло давно обговорюване
питання про можливості розширеного тлумачення об’єкта земельного
кадастру: тільки земля або земля разом із розташованими на ній і під нею
рукотворними об’єктами, покладами корисних копалин і т. ін.[2]

Як відомо, над земельним кодексом працювали провідні вчені та
спеціалісти не лише міністерств і центральних відомств, академічних
інститутів Києва, але й широкий науковий загал України. В основу Нового
Земельного кодексу України покладено конституційні норми щодо
забезпечення прав на землю громадян, юридичних осіб, територіальних
громад і держави з метою раціонального використання та охорони земель
України в інтересах суспільства, нинішнього і майбутніх поколінь.

У кодексі чітко сформульовані основні завдання земельного законодавства.
І основним із них є регулювання земельних відносин з метою забезпечення
прав на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та
держави.

Основними принципами земельних відносин в країні, які розглянуті в
Земельному кодексі України є :

ефективне використання землі й адаптація його до умов ринкової
економіки;

поєднання особливостей використання землі, як територіального базису,
природного ресурсу і основного засобу виробництва;

забезпечення державних гарантій прав на землю та суворого їх захисту.

У кодексі врегульовано ключове питання земельних відносин – це право
власності на землю. Набуття і реалізація права власності на землю
передбачаються виключно до положень цього кодексу. Закріплено
конституційне право громадян та юридичних осіб України, територіальних
громад і держави стати власниками землі відповідно до закону (гл.14;
ст.78-89).

Земельний кодекс України дозволив більш ефективніше використовувати
потужний в Україні земельно-ресурсний потенціал шляхом включення землі в
економічний оббіг, дасть можливість удосконалити систему державних
гарантій прав на земельні ділянки, що зумовить підвищення інтересів
інвесторів до української економіки.

1.1. Загальні відомості і складові частини земельного кадастру.

Ведення земельного кадастру зумовлене об’єктивними потребами суспільства
в одержанні, необхідних відомостей про землю як першоджерело
матеріальних благ та об’єкт оподаткування.

Слово “кадастр” походить від латинських слів “сарut”, що означає
“податковий предмет” та “сареtasturm” – “опис податкових
предметів”. Спочатку під кадастром розумілася книга, в якій
вказувалися відомості про предмет оподаткування. З виникненням і
розвитком держави земля стала основним джерелом державних
доходів і у зв’язку з цим об’єктом оподаткування. Внаслідок цього
на певних етапах розвитку суспільства з’явилася необхідність у точному
обліку земель, а відтак і їх оцінці як об’єкта господарювання й
оподаткування. Так, ще у Стародавньому Єгипті (4 тисячі років тому)
удобрені розливами ріки Ніл землі обліковувалися у кількісному
і якісному аспектах з-метою вилучення п’ятої частини доходів і
встановлення права власності на землю. Такі дії з обліку та оцінки
земель проводилися двічі на рік таксаторами – чиновниками
фараона. В Аравійській пустелі, у Теллосі були знайдені халдейські
таблиці з першими планами території й описом міста Данги, які належали
до 4000 року до нашої ери. Найстаріша кадастрова карта, яка дійшла до
нас, зберігається в Туреччині у Стамбульському музеї. Це глиняна
табличка із зображенням районів, які підлягали оподаткуванню.
Цей документ належить приблизно до 2200 року до нашої ери.

Цікавим кадастровим документом, створеним у далекому минулому ацтеками,
є карта долини озера Шогимілко (місячне), виготовлена на великому листі
стародавнього “паперу”, яким була кора дерева. На цій карті показана
мережа осушувальних каналів, доріг, близько 400 будинків із зображенням
господаря ієрогліфом його імені, ділянка землі, осушеної дренажем
придатної для вирощування сільськогосподарських рослин.

Відомості про поземельні кадастри знаходять також у Стародавньому Китаї,
Месопотамії, Стародавній Греції і Римі, де вони успішно велися.

З розвитком суспільства змінювалися форми оподаткуванні населення, а
тому вносилися певні зміни у земельний кадастр, результаті чого
розрізняють такі три основні його види:

1) за маєтками (господарствами);

2) за угіддями;

3) за окремими ділянками (парцелами).

Кадастр за маєтками (господарствами) давав, порівняльну оцінку окремих
маєтків (господарств), за угіддями – відповідну оцінку окремих видів
земельних угідь, а кадастр за парцелами, («парцелярний кадастр) – оцінку
окремих земельних ділянок. Порівняльна оцінка землі у кадастрі
проводилася за даними ринкових цін на землю або за чистим доходом. В
умовах приватної власності ринкові ціни на землю часто служили
показником її якості. Малося на увазі, що ціна землі відображає її
дійсну дохідність. Тому земельний кадастр, який проводився на, основі
ринкових цін на землю» дістав назву, реального кадастру. У реальному
земельному кадастрі оцінка земель проводилася в цілому щодо маєтку або
садиби. При цьому не вимагався детальний обмір земель, поділ на угіддя
та бонітування ґрунтів. Виходячи з того, що оцінка земель проводилась
залежно від існуючих цін продажу на землю, то результати реальних.
кадастрів виявлялися не завжди точними і тому цей вид
земельного кадастру не знайшов значного поширення.

Більшість земельних кадастрів базувалася на відмінностях, дохідності
від землі за середнім, чистим доходом, який визначався як середня
різниця між нормальним валовим доходом і затратами виробництва, взятими
за декілька останніх років. Роки з різкими відхиленнями кліматичних умов
до розрахунків не бралися. При визначенні чистого доходу виходили із
середньої нормальної дохідності, яку можна одержувати на землях даного
району при однакових середніх умовах ведення господарства і середньому
рівні землеробської техніки. У літературі цей вид земельного кадастру
називають парцелярним, оскільки він проводився за чистим доходом з
окремих ділянок (парцел).

Земельні кадастри буржуазних держав сприяли посиленню експлуатації й
розорення селянських господарств, але мали й позитивний бік вони
характеризувалися комплексністю робіт і достатньо глибокою детальністю
польових обстежень на точній картографічній основі.

Слід зазначити, що науково-методичні й практичні аспекти
земельно-кадастрових робіт на території України в минулому мають наукову
цінність та практичне значення при проведенні земельного кадастру і в
наш час. [6]

Державний земельний кадастр має важливе народногосподарське значення.
Його дані служать для організації ефективного використання земель і їх
охорони, планування народного господарства, управлінні земельними
ресурсами, яке потребує цілеспрямованого впливу на їх використання і
охорону.

Необхідність ведення державного земельного кадастру зумовлюється
потребами суспільного виробництва. Стан його ведення в Україні залежить
від потреб суспільного ладу в минулому і сучасних потреб переходу до
ринкової економіки. Система його даних в минулому за умов
соціалістичного ладу зводилася в основному до реєстрації
землекористувань і кількісного обліку земель за видами угідь, що
повністю задовольняло потреби соціалістичної економіки на перших
етапах.

Після проголошення незалежності України зміст призначення і порядок
ведення державного кадастру законодавчо закріплено в Земельному кодексі
України (2001 р.) та у постанові Кабінету Міністрів України від 12 січня
1993р. №15 «Про порядок ведення державного земельного кадастру».

Відповідно до цих актів державний земельний кадастр – єдина державна
система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визначення
чи припинення права власності на земельні ділянки і права користування
ними та містить сукупність відмінностей і документів про місце
розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію
земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників
землі й землекористувачів.

Державний земельний кадастр розглядається як єдина державна система
земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту
виникнення або припинення права власності і права користування
земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про
місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку,
класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед
власників землі та землекористувачів.

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших
природних ресурсів.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною
інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
заінтересованих підприємств, установі організацій, а також громадян з
метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та
охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у
складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель,
економічного та екологічного обґрунтування бізнес планів та проектів
землеустрою.

Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої
влади з питань земельних ресурсів.

Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

застосування єдиної системи просторових координат та системи
ідентифікації земельних ділянок;

запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її
достовірності.

Система державного земельного кадастру – це сукупність взаємопов’язаних
організаційно-правових, технологічних, економічних та методичних заходів
по створенню і веденню земельного кадастру.

Система державного земельного кадастру включає:

а) законодавчо визначену діяльність в галузі державного земельного
кадастру та його правове регулювання;

б) органи, що здійснюють державне управління у галузі державного
земельного кадастру;

в) організацію, ведення та управління в галузі державного земельного
кадастру;

г) здійснення земельно-кадастрових робіт та ведення державного
земельного кадастру на загальнодержавному, регіональному та місцевому
рівнях;

ґ) державний і самоврядний контроль за здійсненням земельно-кадастрових
робіт;

д) наукове, кадрове та фінансове забезпечення державного земельного
кадастру;

є) суб’єкти та об’єкти державного земельного кадастру;

є) державні і комунальні науково-дослідні та проектно-вишукувальні
організації, приватні юридичні і фізичні особи, які здійснюють
земельно-кадастрові роботи

Державний земельний кадастр має базуватися на наступних принципах:

1) комплексності, яка передбачає охоплення всіх земель України;

2) єдності методології ведення земельного кадастру в масштабах всієї
країни;

3) об’єктивності, достовірності і повноти даних земельного кадастру;

4) документованості всієї інформації;

5) безперервності, що передбачає систематичне виявлення і відображення
всіх змін в земельно-кадастрових даних;

6) обов’язковості застосування даних земельного кадастру при
підтвердженні права власності на землю, справлянні плати за землю,
здійсненні цивільно-правових угод із земельними ділянками, прогнозуванні
і плануванні раціонального використання і охорони земель, здійсненні
землеустрою, контролю за використанням земель, вирішенні земельних
спорів тощо.[8]

Згідно діючого земельного законодавства та змісту державного кадастру
видно, що його дані не є однорідними оскільки включають відомості про
правовий, природний і господарський стан земель, тому він за своєю
структурою включає такі складові частини:

1. Кадастрове зонування,

2. Кадастрові зйомки,

3. Бонітування ґрунтів,

4. Економічну оцінку земель,

5. Грошову оцінку земельних ділянок,

6. Державну реєстрацію земельних ділянок,

7. Облік кількості та якості земель.

Всі ці складові частини державного земельного кадастру мають різне
застосування в загальній системі управління земельними ресурсами.

Кадастрове зонування – це відомості про місця розташування обмежень щодо
використання земель, меж кадастрових зон та кварталів, меж оціночних
районів та зон, кадастрових номерів (території
адміністративно-територіальної одиниці).

Основою земельно-кадастрових робіт є кадастрові зйомки.

Кадастрові зйомки – це комплекс робіт, виконуваних для визначення та
відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає в себе
геодезичне встановлення меж земельної ділянки, погодження меж земельної
ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, відновлення меж
земельної ділянки на місцевості, встановлення меж частин земельної
ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі,
виготовлення кадастрового плану.

Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх
основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво
впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у
конкретних природнокліматичних умовах. Бонітування ґрунтів проводиться
за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими
властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність.

Економічна оцінка земель – це оцінка землі як природного ресурсу і
засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як
просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що
характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та
дохідність з одиниці площі. Економічна оцінка земель різного призначення
проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані
економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки
різного цільового призначення. Економічна оцінка земель визначається в
умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі.

Одночасно з посиленням ролі даних державного земельного кадастру значно
зросла роль грошової оцінки земельних ділянок. Грошова оцінка земельних
ділянок представляє собою порівняльну оцінку земель в грошовому виразі і
визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку
проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною та
експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується
для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського
і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання
раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова
оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо
земельних ділянок.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну
земельну ділянку за площею та складом угідь.

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні
угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що
впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

Законодавче закріплення і розвиток приватної власності на землю,
регулювання земельних відносин, пов’язаних із справлянням плати за
землю, купівлю продаж землі та іншими земельно-правовими угодами,
обумовлюють необхідність розробки науково методичних положень ведення
державного земельного кадастру. Розв’язання цієї проблеми пов’язана з
сучасними питаннями щодо змісту, порядку та організації виконання
вказаних робіт.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного
реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин: книги записів
реєстрації державних актів на право власності на землю та на право
постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням
кадастрових номерів земельних ділянок і Поземельної книги, яка містить
відомості про земельну ділянку.

1.2.Сучасні методичні положення земельного кадастру і використання
земель (методика проведення реєстрації земель, бонітування грунтів,
економічної і грошової оцінки земель, автоматизація земельного
кадастру).

В умовах коли земля стає товаром реєстрація є гарантом захисту прав
власників землі і землекористувачів, недоторканості меж і розмірів
землеволодіння і землекористування та об’єктів нерухомості, розміщених
на їх території.

Реєстрація земельних ділянок – це правова сторона земельного кадастру.
Вона забезпечує дотримання принципів недоторканості земельного фонду
країни й охорону прав власників та землекористувачів на надані їм в
установленому порядку землі [9].

Держава, проводячи реєструвальні роботи, з одного боку, виступає
гарантом права власності на землю, з другого боку, здійснює контроль за
використанням свого стратегічного потенціалу. Спираючись на реєстрацію
земель, вона завжди використовувала її як правову підставу для стягнення
земельного податку, через що земельний кадастр виконує свою найвідомішу
з найдавніших часів фіскальну функцію.

Залишаючи право людини на земельну власність і її право на справедливий
податок за цю власність, реєстрація земель спрацьовує як механізм
правового регулювання і впорядкування земельних відносин, будучи
надбанням суспільства і ознакою рівня його цивілізованості [10,11,12].

В умовах економічних реформ в Україні значно зросло значення реєстрації
прав на земельні ділянки і тісно пов’язані з ними інші об’єкти
нерухомого майна. Існуюча практика реєстрації земельних ділянок та
нерухомого майна, розміщеного на ній, має численні недоліки і в цілому
не відповідає новим, розширеним державним і суспільним потребам,
перебуває на стадії становлення й удосконалення. Фактично сучасна
цілісна система введення, накопичення, зберігання, пошуку, обробки і
видачі даних про земельні ділянки відсутня.

Реєстрація – це внесення в реєстри (списки, описи, переліки, відомості,
спеціальні книги) записів про особи, предмети, певні факти тощо з метою
обліку, надання їм законної сили. Державна реєстрація – це процес,
необхідний для виникнення, зміни, переходу, обмеження і припинення прав
власності або інших прав.

Таким чином, державна реєстрація земельних ділянок – це система
юридичних та технічних дій із закріплення прав власників землі та
землекористувачів на земельні ділянки та нерухомість відповідно до
чинного законодавства, на основі документів, що підтверджують ці права.

Підставою для реєстрування будь-якої земельної одиниці, незалежно від її
адміністративного підпорядкування, є документи, єдиного для держави
зразка, серед яких: державний акт на право власності, державний акт на
право постійного користування землею та договори оренди землі.

Відповідно до “Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і
зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право
постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди) та
договорів оренди землі”, затвердженої наказом Держкомзему України від
29.02.2000 р. №27, для того, щоб відбувся факт реєстрації, виконують
комплекс забезпечувальних робіт, внаслідок яких бланки документів
наповнюються конкретним змістом і перетворюються на повноцінні
документи, які реєструються у відповідних Книгах записів реєстрації.

Спираючись на матеріали цієї інструкції, в опрацюванні, державних
реєструвальних документів доцільно виділити чотири основні етапи:

1) підготовчі роботи;

2) визначення меж земельної ділянки на місцевості;

3) заповнення бланків державних актів і договорів;

4) реєстрація і видача документів.

Виконавши комплекс робіт, здійснюється запис документів у відповідній
Книзі записів реєстрації.

Відповідно до вказівки Держкомзему України від 1.08.2002 р. №24
запроваджено форми Книги у складі:

Книга 1 – Книга записів реєстрації державних актів на право власності на
землю громадян;

Книга 2 – Книга записів реєстрації державних актів на право власності на
землю юридичних осіб;

Книга 3 – Книга записів реєстрації державних актів на право постійного
користування землею;

Книга 4 – Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Поземельна книга, відповідно до вказівки Держкомзему України №11 від
20.03.2002 р. “Про запровадження форми Поземельної книги та порядку її
ведення”, містить всі необхідні правові, територіальні, кількісні та
якісні дані і є єдиним джерелом офіційної земельно-кадастрової
інформації, що гарантується державою фізичним та юридичним особам.

При встановленні розмежування районів міст чи кадастрові квартали (зони)
повинна бути забезпечена стабільність цих територіальних утворень.
Кадастрове зонування включає встановлення:

а)місця розташування обмежень щодо використання земель,

б)меж кадастрових зон та кварталів,

в)меж оціночних районів та зон,

г)кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної
одиниці).

Роботи по впровадженню єдиної системи кадастрової нумерації земельних
ділянок виконується державними та іншими землевпорядними органами.

При проведенні операцій із земельними ділянками попередні кадастрові
номери земельних ділянок зберігаються на черговому кадастровому плані та
архівах.

Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом
оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну
продуктивність.

Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх
основними природними властивостями, які мають сталий характер та
суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур,
вирощуваних у конкретних природо-кліматичних умовах. Вона встановлює
відносну придатність ґрунтів за основними чинниками природної
родючості для вирощування сільськогосподарських культур,
виділяючи агровиробничі групи ґрунтів, будується за
об’єктивними ознаками і властивостями, які мають вирішальне значення у
розвитку та рості сільськогосподарських культур. За визначенням
академіка С. С. Соболева, бонітування – це спеціалізована
класифікація ґрунтів за їх продуктивністю, основана на
об’єктивних ознаках (властивостях) самих ґрунтів, найбільш
важливих для росту сільськогосподарських культур і
корелюючи із середньою багаторічною урожайністю. Отже, бонітування є
уточненим агрономічним групуванням ґрунтів, де облік якості за природною
родючістю виражається в балах при порівнянні їх із середньою
багаторічною урожайністю основних сільськогосподарських культур, а на
природних кормових угіддях – з виходом сіна і зеленої маси.

Бонітування ґрунтів є логічним продовженням комплексних обстежень земель
і передує їх економічній оцінці. Основна мета бонітування полягає у
визначенні відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто
встановленні, у скільки разів один грунт кращий або гірший від
іншого за своїми природними і стійко набутими властивостями.
Об’єкт бонітування – грунт, який виражений суворо визначеними
таксономічними одиницями, встановленими за матеріалами детального
ґрунтового обстеження. У зв’язку з цим бонітування ґрунтів проводять за
ґрунтовими різновидностями або групами ґрунтів, рівноцінних за
господарською цінністю, які залягають на одних і тих же
елементах рельєфу, подібних за умовами зволоження і, внаслідок цього,
близьких за агрофізичними, агрохімічними й іншими природними
властивостями, які впливають на урожайність сільськогосподарських
культур.

Згідно з методичними рекомендаціями з проведення бонітування ґрунтів
затвердженими в 1993 р., загальне і часткове бонітування ґрунтів повинно
проводитися за єдиною системою, яка базується на подібних принципах, але
з обов’язковим врахуванням місцевих, регіональних особливостей ґрунтів і
природних умов сільськогосподарського виробництва.

У системі земельного кадастру бонітування ґрунтів служить науковою
основою раціонального і високоефективного використання земельних
ресурсів, спрямованого на підвищення ґрунтової родючості й урожайності
сільськогосподарських культур. Критеріями бонітування ґрунтів є їх
природні діагностичні ознаки й ознаки, набуті в процесі тривалого
окультурювання, які корелюють з урожайністю основних зернових, технічних
та інших культур, а при бонітуванні кормових угідь – з продуктивністю
сінокосів і пасовищ. Це означає, що критеріями бонітування ґрунтів
можуть бути тільки ті природні діагностичні ознаки, які найбільше
впливають на урожайність сільськогосподарських культур. Сукупний вплив
усіх природних чинників на рівень родючості ґрунту позначається на
урожайності сільськогосподарських культур. Проте урожайність культур
залежить не тільки від якості ґрунту, але й від економічних чинників
ведення сільськогосподарського виробництва, зокрема забезпеченості
основними й оборотними фондами, кількості добрив, що вносяться,
агротехніки тощо. Бонітування ґрунту за фактичною урожайністю допустиме
ще й тому, що в такому випадку оцінюється не тільки земля, але й
кваліфікація спеціалістів і керівників господарств, їх організаторські
здібності. Якість землі визначає урожайність тільки за умови, якщо решта
чинників виробництва однакові. Тому при бонітуванні ґрунтів необхідно
брати до уваги врожайність на різних агровиробничих групах ґрунтів у
межах природно-сільськогосподарського району при порівнянному
рівні агротехніки й інтенсивності землеробства.

Щодо кожного природно-сільськогосподарського району складаються списки
агровиробничих груп ґрунтів у розрізі сільськогосподарських угідь:
рілля, багаторічні насадження, сінокоси і пасовища. Такі списки
служитимуть основою для впорядкованого збирання інформації про
властивості й ознаки ґрунтів, а також складання в подальшому шкал
бонітування і експлікації ґрунтів.

Бонітування ґрунтів стосовно окремих культур проводиться в межах
найбільш оптимальних умов їх вирощування. Для цього з урахуванням
кліматичних, фунтових та інших умов, поряд з потребою в них окремих
культур.

Кадастрові зйомки – це комплекс робіт, виконуваних для визначення та
відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає:

а)геодезичне встановлення меж земельної ділянки,

б)погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та
землекористувачами,

в)відновлення меж земельної ділянки на місцевості,

г)встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обмеження та
обтяження щодо використання землі,

д)виготовлення кадастрового плану.

Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для
порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної
оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного
цільового призначення. Економічна оцінка земель визначається в умовних
кадастрових гектарах або у грошовому виразі.

Бонітування ґрунтів є основою для проведення економічної оцінки землі,
яка пропонує механізм розпізнавання різних за якістю ґрунтів через
визначення їх придатності для тих чи інших потреб людини за допомогою
економічних показників. Це досягається врахуванням різниці у
продуктивності праці працівників сільськогосподарських підприємств при
досягнутому рівні інтенсивності землеробства.

Бонітування та економічна оцінка тісно пов’язані між собою спільністю
мети, спираються на єдині земельно-кадастрові дані обліку кількості та
якості земель, матеріали обстеження і джерела статистичної інформації
про виробничі показники використання оцінюваних земель. Основне їх
завдання – це визначення виробничої придатності земель, але у першому
випадку до мети наближаються, досліджуючи властивості верхнього прошарку
земель, а у другому – через урахування технологічних умов виробництва на
цих землях. Особливість оцінки сільськогосподарських земель виходить з
того факту, що земля у сільському господарстві, на відміну від інших
галузей, є не лише умовою, але водночас і головним засобом виробництва.
Ст.200 Земельного кодексу України (2001 р.) наголошує, що економічна
оцінка землі – це оцінка землі як природного ресурсу і засобу
виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового
базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують
продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з
одиниці площі [ 5].

Основна відмінність економічної оцінки землі від бонітування ґрунтів
полягає в тому, що бонітування вивчає грунт як природне тіло, без
врахування економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва.
Воно встановлює відносну придатність ґрунтів за основними
чинниками природної родючості для вирощування сільськогосподарських
культур, забезпечує виділення груп ґрунтів, які підлягають економічній
оцінці. Економічна ж оцінка відображає відмінності в якості земель з
точки зору економічної родючості при досягнутому рівні інтенсивності
землеробства. Вона проводиться з урахуванням природних та економічних
умов виробництва, затрат праці на одержання сільськогосподарської
продукції, місця розташування ділянок, пунктів реалізації продукції,
промислових центрів, шляхів сполучення.

У процесі економічної оцінки визначають економічний ефект від
використання різних за якістю земель з урахування різного рівня
продуктивності праці, а це закладає основу для виваженого аналізу
існуючих результатів господарської діяльності і обґрунтованих прогнозів
на майбутнє.

Економічна оцінка землі відіграє важливу роль у регулюванні земельних
відносин, має багатоцільове призначення. Вона є основою:

– для науково обґрунтованого прогнозування та планування розподілу
земельного фонду між окремими галузями господарства на
державному рівні, забезпечення збалансованого й оптимального розвитку
всього господарства країни;

– для обґрунтування втрат сільськогосподарського виробництва
і вибору оптимальних рішень при відчуженні земель для громадських та
державних потреб, визначення техніко-економічних показників
проектів внутрішньогосподарського землевпорядкування.

– для визначення нормативної грошової оцінки земель
сільськогосподарського призначення, яка використовується для визначення
земельного податку та орендної плати, штрафів і компенсацій при
порушенні природно-екологічного стану середовища.

Залежно від цілей і завдань економічну оцінку земель поділяють на
загальну і часткову.

Загальна оцінка земель передбачає визначення об’єктивних показників
родючості та показників, які характеризують ефективність
використання землі при досягнутому рівні інтенсивності землеробства.

Часткова економічна оцінка земель передбачає визначення ступеня
ефективності вирощування конкретних сільськогосподарських культур на
різних ґрунтах. Різні аспекти економічної оцінки землі, виходячи з
конкретних завдань і призначення, мають різні показники.

Для одержання зазначених економічних показників використовують два
основних показники — урожайність сільськогосподарських культур і витрати
на їх вирощування. Всі інші показники є похідними від них.

Отже, визначення урожайності культур і розмірів затрат на їх вирощування
за оцінюваними групами ґрунтів – найбільш відповідальний етап
земельно-оціночних робіт, адже від достовірності одержаних даних
залежить достовірність решти показників економічної оцінки земель.

Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно
від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок
може бути нормативною та експертною. Нормативна грошова оцінка земельних
ділянок використовується для визначення розміру земельного податку,
втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,
економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель
тощо.

Землі сільськогосподарського призначення оцінюються за диференціальним
рентним доходом, який створюється при виробництві зернових культур і
визначається за даними економічної оцінки земель.

Інформаційною базою для грошової оцінки земель сільськогосподарського
призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і
якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка
земель), матеріали внутрішньогосподарського землевпорядкування, проекти
формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад,
встановлення меж населених пунктів, матеріали інвентаризації земель усіх
категорій, а грошової оцінки земель, населених пунктів і земельних
ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу, –
матеріали інвентаризації земель населених пунктів, економічної оцінки їх
територій, генеральні плани населених пунктів, схеми генеральних планів
сільських (селищних) рад, проекти районного планування (проекти
територіальної організації) адміністративних районів, проекти детального
планування.

Експертна грошова оцінка використовується при здійснені
цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка
затверджується Кабінетом Міністрів України.

Земельний кадастр є основою функціонування цивілізованого ринку землі і
нерухомості будь-якого суспільства, що в кінцевому результаті дозволяє
ефективно здійснювати державну політику в галузі земельних відносин. Це
вимагає створення державної автоматизованої системи земельного кадастру
і в Україні, головною метою якої є формування інформаційної
інфраструктури, яка забезпечує органи державної влади громадян країни
інформацією про землю і нерухомість та захищає права власників землі і
землекористувачів на передані у власність і надані у користування землі.

Структура автоматизованої інформаційної системи земельного кадастру в
Україні випливає із компетенції органів державного управління земельними
ресурсами.

Метою автоматизованої інформаційної системи державного земельного
кадастру є:

наглядне відображення в комплексі картографічних і цифрових даних
земельного кадастру;

забезпечення оперативного одержання земельно-кадастрової інформації для
управління земельними ресурсами;

скорочення строків, зниження трудових затрат на складання і оформлення
земельно-кадастрових документів та підвищення якості їх виконання;

підвищення інтелектуального рівня праці інженерно-технічних працівників
із земельного кадастру і землевпорядкування.

Головним завданням автоматизованої інформаційної системи земельного
кадастру є:

збір, аналіз і систематичне відображення в комп’ютерах картографічних і
цифрових даних про правовий, природний і господарський стан земель
різних господарських і адміністративно-територіальних одиниць, юридична
реєстрація землеволодінь, землекористувань та об’єктів нерухомості не
передані у власність і надані у користування землі, в тому числі і на
умовах оренди, згідно з виданими власникам землі і землекористувачам
документів на власність і користування землею;

графічне відображення територіального розміщення земельних угідь, даних
кількісного і якісного обліку та показників бонітування ґрунтів і
економічної оцінки земель.

Автоматизована система державного земельного кадастру містить дані всіх
його складових частин: реєстрації землеволодінь і земле користувань,
облік кількості та якості земель.

Таким чином удосконалення земельного законодавства в Україні сприятиме
чіткому функціонуванню земельних відносин між державою та власниками
землі і землекористувачами, стимулюванню раціонального використання і
охорони земель, і соціального захисту громадян.

Однак через відсутність належної координації контролю з боку державних
органів, несвоєчасне вирішення ряду організаційних і правових питань
реформування земельних відносин, реалізація земельних реформ
стримується, її темпи залишаються незадовільними, а також відсутні
роботи, які б дозволили встановити рівень використання земель на
перспективу.

Основним і найскладнішим завданням земельної реформи є реалізація
переходу функціонуючої системи землекористувань різних форм
господарювання та землекористування на території сільської ради.

Основним змістом земельної реформи є вирішення таких питань:

виділення фонду земель ОПГ;

визначення земель громади села – сільськогосподарських угідь
громадського користування;

формування землеволодіння селянських (фермерських) господарств;

формування мережі основних шляхів на території сільської ради з
врахуванням нової організації території.

Вирішуючи ці питання необхідно врахувати основні положення формування
здорового і продуктивного агроландшафту. Одним із основних елементів
виконання цього завдання є розробка складових частин раціональної
системи використання земель, в структурі угідь, доцільний виробничий
напрямок господарств, структура рослинництва.

На сучасному етапі ведення державного земельного кадастру створюється
система автоматизованого ведення земельного кадастру. Розроблена і
постійно вдосконалюється система обліку земель (програмний комплекс
“Земля”), закладено основу для створення нумерації земельних ділянок на
основі класифікатора об’єктів адміністративно-територіального устрою
України (КОАТУУ), що забезпечує присвоєння унікального номера кожній
земельній ділянці, яка знаходиться на території України, завершуються
роботи по проведенні грошової оцінки земель населених пунктів і ін. Всі
ці заходи дадуть змогу створити ринок земель, забезпечать можливість
ведення земельного кадастру в ринкових умовах.

2. Характеристика об’єкту проектування

Космацька сільська рада розміщена в південно-західній частині
Богородчанського району Івано-Франківської області. Космацьке
землекористування складається з масивів, що мають дещо витягнуту форму з
півночі на південь. На території сільської ради розміщене село Космач,
що розміщене на віддалі 18 кілометрів від районного центру селища
Богородчани і 33 кілометрів від залізничної станції міста Надвірна. В
селі нараховується 415 дворів і проживає 1425 чоловік. Загальна площа
сільської ради 1600 га. Село забудоване вздовж річки, що тече від заходу
на схід. Випливає річка із двох джерел понад селом, з-під гори, що її
називають Зруби або Малий Верх. Два інші верхи цієї гори Кітван і
Клива. З гори можна побачити інші села: на заході село Луква або
Прислуп, на південний схід Букрівку, на півдні села Яблуницю, Кривець і
Кричку, а дальше село Пороги, на півночі село Росільна.

Перша письмова згадка про село є джерелах за 1785 – 1788 рр. В лютому
1915 року на території Космача стався бій між російськими та
австро-угорськими військами. У 20 – 30-х роках через важке матеріальне
становище з села емігрувало понад 30 осіб. В липні 1943 року через село
проходили частини партизанського з’єднання під проводом С.А.Ковпака. Всі
гори були вкриті смерековими та буковими лісами, оточені викопаним
окопом і належали до «скарбу» тобто до держави. Сільська вулиця
починалася під самим лісом на заході і йшла на схід, рівно бережно з
річкою і закінчувалася при гостинці, що його звали Греблі, який ішов з
півночі села Розсільної, перетинав кінець села Космача і переходив на
півдні до Заріча – Солотвини. Річка перетинала гостинець і текла далі в
луги і там закінчувалося село. Доми були побудовані по обох боках
сільської річки й вулиці, – так що воду з річки носили до хат із
однієї, і другої сторони. Криниць майже не було. Церква Св. Дмитрія була
збудована в 1879 році, але перед тим була церква Заслання Св. Духа,
але вона згоріла в 1860 році. Першу побудували в Космачі в 1904 році.

На території села Космача розташовано бригаду допоміжного господарства
Солотвинського лісокомбінату. В селі також виявлено родовища газу. В
Космачі працюють дев’ятирічна школа, бібліотека, будинок культури.
Відкрито кімнату – музей бойової слави. Через територію села Космач.
Проходять шосейні дороги районного і обласного значення, розміщені
лінії електропередач, зв’язку, газопроводу і нафтопроводу. Інженерна
інфраструктура в селі не впливає на проведення механізованих робіт. В
Космачі є можливість встановлення підйомників. Це дасть поштовх для
створення взаємо зв’язаної туристичної інфраструктури району в гірській
місцевості. Адже однією із найбільших перспектив району являється
гірськолижний туризм. Село Космач має статус гірського села. Тому
збільшення туристів дасть можливість сільським ґаздам додаткового
заробітку, а в подальшому – основного. Це призведе в свою чергу до
подальшого розвитку села, для якого необхідно буде обов’язкове створення
нових туристичних, культурних та інших об’єктів. В Космачі підготовлено
до введення у експлуатацію адмінбудинки. Село Космач знаходиться в
сприятливих природних умовах і відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.
Житловий фонд населеного пункту знаходиться в задовільному стані. В
цілому благоустрій знаходиться на середньому рівні, господарські двори
розміщенні в межах населеного пункту в безпосередній близькості до
житлової зони. Заказників і заповідників, охоронних територій в межах
місцевості немає.

2.1.Природно – кліматичні умови (рельєф, клімат, грунти, рослинний
покрив).

Територія Космацької сільської ради відноситься до гірського
агро-кліматичного району, головними кліматичними особливостями, якого
слід вважати температурний режим і опади. Клімат
помірно-континентальний, вологий. Самими теплими місяцями року є липень
і серпень. За температурними показниками цю територію можна назвати
помірно теплою. Середньорічна температура повітря становить 4о – 5о.
Періоди з середніми добовими температурами вище нуля настають в другій
декаді березня і закінчуються в кінці листопада (240 – 255 днів).
Середня тривалість без морозного періоду 176 днів, а вегетаційного –
180 днів, весняні приморозки припиняються в першій декаді травня, а
починаються в третій декаді жовтня. В середньому тут випадає за рік
760 – 1060 мм атмосферних опадів, при чому на теплій період випадає
близько 460 – 600 мм, що становить 60% від річної кількості. Тому в
літку дощі випадають часто, у вигляді злив, а також мають затяжний
характер. На протязі зими сніговий покрив не стійкий.

Кліматичні умови району в цілому сприятливі для вирощування наступних
сільськогосподарських культур: льону, зернових культур. Однак
малосніжна зима з частими відлигами приводить до вимерзання та
випрівання озимих зернових і багаторічних бобових трав, а зливні дощі
влітку сприяють ерозії ґрунтів на схилах та вимоканню рослин на
рівнинних ділянках, а також для розвитку тваринницьких галузей, зокрема
для ведення скотарства та вівчарства.

Територія Космацької сільської ради розміщена в умовах передгірського
та частково в умовах складного розчленованого гірського рельєфу. Рельєф
передгірської місцевості відносно рівний з добре вираженим
мікрорельєфом, який характеризується невеликим пониженням та
видолинками водного характеру. В гірській частині переважають еродовані
положисті та складисті схили різної крутизни та експозиції, які
порізані ярами та балками. На схилах гір обробляють лише невеликі
земельні ділянки. Вершини гір, як правило, зайняті лісом та природними
карповими угіддями.

Найбільш поширеними ґрунтами на території села Космач є дернові глибокі
глеюваті і неоглеєні легкосуглинкові, дернові глибокі глейові
легкосуглинкові ґрунти, буроземно-підзолисті, бурі гірсько-лісові
опідзолені поверхнево-оглеєні легкосуглинкові ґрунти, бурі
гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі щебенюваті легкосуглинкові
грунти помірного поясу.

Материнськими і ґрунтоутворюючими породами служать делювіальні суглинки,
елювій-делювій Карпатського фліщу, давньоалювіальні і сучасні
алювіальні відклади.

Буроземно-підзолисті поверхнево-оглеєні:

Поширені в північній частині і північно-східній частині сільської ради
на вершинах вододілів та їх схилах. Використовуються переважно як орні
угіддя та пасовища.

За механічним складом – це крупно пилувато-середньосуглинкові ґрунти.
Характерним для механічного складу цих ґрунтів є наявність значного шару
ілювіального горизонту погіршує їх водно-повітряний режим.

Буроземно-підзолисті ґрунти містять 3% гумусу, з глибиною вміст його
різко зменшується. Реакція ґрунтового розчину середньо кисла РН сольове
4,7; гідролітична кислотність висока – 8,5 мг/100г ґрунту.

Вбирний комплекс слабо насичений основами: сума ввібраних основ у
верхньому горизонті складає 3 мг /100 г ґрунту. Висока кислотність і не
насиченість основами обумовлена високим вмістом алюмінію.

Для нейтралізації надмірної кислотності дані ґрунти потребують
вапнування.

Бурі лісові ґрунти:

Поширені на підвищених елементах рельєфу. Вони сформувались в умовах
гірського, волого клімату під широколистяними та хвойно-широколистяними
лісами в умовах порівняно інтенсивного вивітрювання і біологічного
кровообігу речовини на елювій-делювій Карпатського фліщу.

Характерними ознаками бурих гірсько-лісових ґрунтів являється слаба
диференціація профілю генетичні горизонти і порівняно рівномірний і
однотипний бурий і коричнево-бурий колір профілю, слабо виражена
опідзоленість.

Бурі лісові опідзолені середньо-змиті ґрунти:

Поширені по всій території землекористування і утворились в умовах
гірського рельєфу на схилах різної крутизни і експозиції, характерним
для даного ґрунту є скороченість профілю у зв’язку із змитістю
верхнього горизонту.

За механічним складом це щебеновато-крупнопилувато середньосуглинкові
ґрунти.

За даними фізико-хімічних аналізів в даних ґрунтах в верхньому
горизонті міститься 2,6% гумусу.

Реакція ґрунтового розчину кисла, РН сольової витяжки становить 4,7 сума
увібраних основ – 6,4 мг/100г ґрунту, гідролітична кислотність – 9,9
мг/100 г ґрунту.

Кисла реакція пригнічує процеси нагромадження нітратних форм азоту, а
також доступних форм фосфору, тому вони характеризуються низькою
забезпеченістю поживними речовинами.

В зв’язку з розташуванням цих ґрунтів на схилах значної крутизни і
змитістю, орні землі на цих ґрунтах малопродуктивні, вони мають
розпорошену структуру з включенням жорстви і каміння, схильні до
запливання і утворення корки при підсиханні. Дані ґрунти потребують
спеціальних протиерозійних заходів.

Бурі лісові неглибокі глеюваті ґрунти:

З осипами і виходами порід 10 – 30% поширені на більших висотах, ніж
попередні, тому мають неглибокий профіль глибиною 40 – 50 см.

За механічним складом ґрунти пилувато-легкосуглинкові із значним
включенням жорстви і каміння.

За фізико-хімічними даними ґрунти дуже кислі, бідні на поживні
речовини.

Дерново-буроземні ґрунти:

Поширені в нижніх частинах річки Ман’явки. За своїм походженням вони
пов’язані переважно з гірсько-лісовими луками, де трав’яний покрив
широко представлений риклопущовими злаками.

Дерново-буроземні грунти утворились під дією дернового процесу
грунтоутворення, що проходить під лучною трав’янистою рослинністю на
буро-лісових ґрунтах.

Ці ґрунти сформувались на давньоалювіальних відкладах і використовуються
переважно як орні землі, які частково осушені гончарним дренажем. За
механічним складом ці ґрунти піщано-важкосуглинкові.

Дані ґрунти слабо суглинкові. У Верхньому горизонті міститься 2,84%
гумусу, з глибиною кількість його різко зменшується. Реакція ґрунтового
розчину слабо кисла( РН сольової витяжки 5,3 ). Сума увібраних основ 7,5
мг/100г ґрунту, гідролітична кислотність – 6,4 мг/ 100 г ґрунту. Через
близьке залягання ґрунтових вод ці ґрунти – оглеєні, тому
водно-повітряний режим цих ґрунтів поганий.

Дерново-буроземні змиті ґрунти ярів та балок:

Поширені по всій території. Частина цих ґрунтів заліснена, а частина
використовується під сінокоси та випаси. В зв’язку з сильною
еродованістю цих ґрунтів, їх слід заліснити і в майбутньому
використовувати під лісом.

3. Існуючий стан організації ведення земельного кадастру

Згідно діючого земельного законодавства, а саме статті 196 «Про складові
частини державного земельного кадастру» Земельного кодексу України та
змісту державного кадастру видно, що його дані не є однорідними оскільки
включають відомості про правовий, природний і господарський стан земель,
тому він за своєю структурою включає такі складові частини:

1. Кадастрове зонування;

2. Кадастрові зйомки;

3. Бонітування ґрунтів;

4. Економічну оцінку земель;

5. Грошову оцінку земельних ділянок;

6. Державну реєстрацію земельних ділянок;

7. Облік кількості та якості земель.

На основі цих складових частин державного земельного кадастру, які
мають різне застосування в загальній системі управління земельними
ресурсами, я роблю аналіз існуючого стану організації ведення
земельного кадастру на території Космацької сільської ради.

3.1. Кадастрове зонування.

Кадастрове зонування – це одна із складових частин державного земельного
кадастру. Відповідно до статті 197 Земельного кодексу України кадастрове
зонування включає :

а) місця розташування обмежень щодо використання земель.

б) меж кадастрових зон та кварталів.

в) меж оціночних районів та зон.

г) кадастрових номерів ( території адміністративно-територіальної
одиниці).

Кадастровий план обмежень і обтяжень складається з метою одержання
достовірної графічної і аналітичної інформації про наявність, склад,
місце розташування об’єктів з особливим режимом використання і меж зон в
яких обмежуються ті або інші види господарської діяльності з метою
гарантування прав власників землі, захисту населення від шкідливих
впливів при господарській діяльності, роботи об’єктів, що мають
спеціальний режим виробничої діяльності.

Обмеження – це перелік дій (право третіх осіб), що обмежують права
власника або користувача щодо розпорядження або користування земельною
ділянкою.

Обтяження на використання землі – це право на земельну ділянку включаючи
право на заставу, оренду, сервітути, обмеження, обов’язки по договору,
рішення суду про передачу прав і інші встановленні законодавством права
відносно землі.

Об’єктами кадастрового зонування являються зони особливого режиму
використання земель :

— охоронна зона;

— зона санітарної охорони;

— прибережна захисна смуга;

— зона особливого режиму;

— санітарно-захисна зона;

— шумова зона;

— обмеження, обтяження і земельні сервітути;

— зони мінімальних відстаней;

— зони теплових мереж;

На території Космацької сільської ради об’єктами кадастрового зонування
є лінії електропередач, які проходять через сільськогосподарські угіддя
протяжністю 7,4 км і займають площу 0,096 га. Впродовж цих ліній
створені охоронні зони мінімальних відстаней та особливим режимом
роботи. Створені прибережні захисні смуги в межах водоохоронних зон по
обидва боки річки Манявка.

Для забезпечення, створення і функціонування автоматизованої системи
ведення державного земельного кадастру, можливостей ефективної обробки,
управління інформацією у відповідній інформаційній системі, підтримки
зв’язку з іншими галузевими кадастрами та інформацій цими системами
запроваджено єдину систему кадастрової нумерації земельних ділянок.

Щоб забезпечити унікальність кадастрового номера земельної ділянки
застосовано підхід фрагментації України за такою схемою: “Об’єкт
адміністративно-територіального поділу України” => “Кадастрова зона” =>
“Кадастровий квартал” => “Земельна ділянка”.

Відповідно до наведеної схеми позиційна структура кадастрового номера
земельної ділянки складається із чотирьох частин. Використовуючи нотацію
Бенуса-Наура, структура кадастрового номера земельної ділянки
представлена в такому вигляді :

| КОАТУУ | : | НКЗ | : | НКК | : | НЗД | ,

де | КОАТУУ | — код одиниці адміністративно-територіального устрою
України;

| НКЗ | — номер кадастрової зони;

| НКК | — номер кадастрового кварталу у межах кадастрової зони;

| НЗД | — номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу;

| : | — роздільник між складовими кадастрового номера.

Код одиниці адміністративно-територіального устрою України | КОАТУУ |
складається із десяти чисел і використовують його тільки один раз для
визначення зовнішніх меж населеного пункту чи земель сільської
(селищної) ради, після чого означену територію поділяють на кадастрові
зони, кадастрові квартали, та земельні ділянки в межах кадастрового
кварталу. Номер кадастрової зони | НКЗ | у межах території визначеної |
КОАТУУ | складається із двох чисел, а тому максимальна кількість
кадастрових зон в межах населеного пункту чи земель сільської (селищної)
ради становить 99 одиниць. Номер кадастрового кварталу | НКК| у межах
кадастрової зони | НКЗ | складається з трьох чисел. Максимальна
кількість кадастрових кварталів становить 999 одиниць. Номер земельної
ділянки | НЗД | у межах кварталу | НКК | складається із чотирьох чисел.
Максимальна кількість земельних ділянок в межах кадастрового кварталу
може становити 9999 ділянок. Максимальна кількість земельних ділянок за
даною структурою у межах визначеного | КОАТУУ | — об’єкта
адміністративно-територіального устрою становить:

99 х 999 х 9999 = 988911099.

Для відображення розташування і нумерації облікових кадастрових одиниць
в кадастровій карті Космацької сільської ради створено чотири
кадастрових зони, відповідно в кожній зоні – кадастрові квартали в
населених пунктах та кадастрові земельні ділянки сільськогосподарського
призначення за межами населених пунктів. Індексний код земельної ділянки
в межах відповідної земельної ділянки та кадастрового кварталу в
сільській раді має вигляд :

26 2048360 :01 : 001 : 0001

Важливою умовою проведення об’єктивної оцінки земель є ретельний облік
природнокліматичних і екологічних факторів. З цією метою проводять
земельно-оціночне районування.

Оціночний район це частина території області для якої характерна певна
однорідність агрокліматичних, геоморфологічних, грунтово-меліоративних і
природно-технологічних умов.

При оцінці земель населених пунктів головним являється встановлення
однорідності території за її ренто-утворюючими факторами, які впливають
на потенціальну прибутковість та інші соціально-економічні переваги від
використання земель населених пунктів. З цією метою виділяють
земельно-оціночні райони. Кожний земельно-оціночний район
характеризується такими факторами як :

— доступність;

— рівень інженерно-траспортного забезпечення та благоустрою території;

— рівень розвитку сфери обслуговування населення;

— екологічна якість території;

— привабливість середовища;

— зручність організації діяльності.

Суміжні оціночні райони, які однотипні за функціональним використанням і
близькі за своєю цінністю об’єднуються у планувально-економічні зони,
межі яких відображаються на плані населеного пункту.

3.2.Кадастрові зйомки.

Кадастрові зйомки – це комплекс робіт, виконуваних для визначення та
відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та
землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та
обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.

На території Космацької сільської ради в першій половині 90 років за
підтримки державних структур були проведені для уточнення площ
земельних масивів обстеження та горизонтальну зйомку ТНЕО – 020В з
прив’язкою до державної геодезичної мережі. По зовнішніх межах земельних
масивів закладено межові знаки із розрахунком по 2 – 4 знаки на 100 га
ріллі. Це показано на схемі теодолітних ходів.

3.3. Реєстрація землі та нерухомості.

Реєстрація земельних ділянок – це правова сторона земельного кадастру.
Вона забезпечує дотримання принципів недоторканості земельного фонду
країни й охорону прав власників та землекористувачів на надані їм в
установленому порядку землі [9].

Держава, проводячи реєструвальні роботи, з одного боку, виступає
гарантом права власності на землю, з другого боку, здійснює контроль за
використанням свого стратегічного потенціалу. Спираючись на реєстрацію
земель, вона завжди використовувала її як правову підставу для стягнення
земельного податку, через що земельний кадастр виконує свою найвідомішу
з найдавніших часів фіскальну функцію.

Залишаючи право людини на земельну власність і її право на справедливий
податок за цю власність, реєстрація земель спрацьовує як механізм
правового регулювання і впорядкування земельних відносин, будучи
надбанням суспільства і ознакою рівня його цивілізованості [ 10; 11;12].

В умовах економічних реформ в Україні значно зросло значення реєстрації
прав на земельні ділянки і тісно пов’язані з ними інші об’єкти
нерухомого майна. Існуюча практика реєстрації земельних ділянок та
нерухомого майна, розміщеного на ній, має численні недоліки і в цілому
не відповідає новим, розширеним державним і суспільним потребам,
перебуває на стадії становлення й удосконалення. Фактично сучасна
цілісна система введення, накопичення, зберігання, пошуку, обробки і
видачі даних про земельні ділянки відсутня.

Реєстрація – це внесення в реєстри (списки, описи, переліки, відомості,
спеціальні книги) записів про особи, предмети, певні факти тощо з метою
обліку, надання їм законної сили.

Державна реєстрація – це процес, необхідний для виникнення, зміни,
переходу, обмеження і припинення прав власності або інших прав.

Таким чином, державна реєстрація земельних ділянок – це система
юридичних та технічних дій із закріплення прав власників землі та
землекористувачів на земельні ділянки та нерухомість відповідно до
чинного законодавства, на основі документів, що підтверджують ці права.

Об’єктами реєстрації є:

– об’єкти землі та нерухомості;

– суб’єкти прав на земельні ділянки та нерухомість;

– права на земельні ділянки (разом з обтяженнями на ці права);

– документи.

Суб’єктами реєстрації земельних ділянок є уповноважені державою
реєстраційні органи (установи). Згідно з “Положенням про реєстрацію
землеволодінь та землекористувань”, затвердженим Державним комітетом по
земельних ресурсах за №144 від 23.08.2001 р., державну реєстрацію
покладено на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі
України (Центр ДЗК).

Знаряддям реєстрації землі та нерухомості є реєстраційна система, яка
включає персонал, інформаційну техніку, технологію тощо. До складу
системи входять фахівці, які офіційно здійснюють реєстрацію, права і
обов’язки яких регламентуються спеціальним положенням. Методом
реєстрації є внесення записів у державний реєстр землі та нерухомості на
підставі заяв і відповідних документів, отриманих від власників, та
користувачів і з інших джерел [ 14,16].

Державна реєстрація земельних ділянок, згідно статті 202 Земельного
кодексу України здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин :

а) Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю
та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із
зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок – це складова частина земельного
кадастру. Вона забезпечує дотримання принципів недоторканості земельного
фонду України і охорону прав землевласників, землекористувачів на даній
їм в установленому порядку землі. Як відомо, земельні ділянки належать
на правах власності або користування фізичним або юридичним особам, тому
саме при цьому їх можна вважати землеволодіннями або землекористуванням,
які потребують відповідної реєстрації.

Реєстрація – це внесення до списків, реєстрів або спеціальних книг
будь-яких осіб, організацій, документів або запис про зміни фактів.
Стосовно до земельної ділянки, реєстрація передбачає комплекс дій, які
виконуються у встановленою земельною практикою порядку і відповідністю
із завданням управління земельними ресурсами. Таким чином, державна
реєстрація земельних ділянок – це юридичне оформлення права власності
або користування землею закріплення меж земельних ділянок в натурі,
видача власникам землі і землекористувачам документів на право власності
чи користування землею, та запис їх у відповідних земельно-реєстраційних
документах.

Документація державного земельного кадастру поділяється на : основну і
допоміжну.

Основна документація державного земельного кадастру складається з
єдиного державного реєстру земель, кадастрових справ, кадастрових
планів, об’єктів обліку і чергових кадастрових планів.

До допоміжної документації належить книга обліку документів і книга
обліку відомостей, каталоги координат, пунктів межової мережі.

Єдиний реєстр земель містить сукупність відомостей про існуючі і ті
об’єкти обліку, які припинили своє існування. Виникнення або припинення
існування об’єкта підлягає державному обліку в єдиному державному
реєстрі земель. Дата виникнення існування об’єкта і датою припинення є
дати внесення відповідних записів в єдиний державний реєстр земель.
Землеволодіння і землекористування є загально-визначеними поняттями в
галузі практичної організації використання земель, які підлягають
обов’язковій реєстрації.

Землеволодіння – земельна ділянка, передана у встановленому порядку у
власність громадянам, сільськогосподарським підприємствам, громадським
організаціям для цілей, визначених земельним законодавством.

Земельна ділянка при державній реєстрації є обліково-реєстраційною
одиницею.

Реєстрація земельної ділянки є засобом охорони прав землевласників і
землекористувачів від різного роду порушень. Вона забезпечує сталість
землеволодінь і землекористувань, використання земель відповідно до
цілей і призначень, для яких вони надані землевласникам і
землекористувачам.

Таким чином, земельна реєстрація досить добре забезпечує вивчення земель
у правовому відношенні і визначає їхнє господарське положення.

Державна реєстрація земельних ділянок і прав на них є третім структурним
блоком державного земельного кадастру. За своєю суттю це процедура
перевірки і юридичного підтвердження правильності інформації в
кадастровій справі і внесення відповідних записів у поземельну книгу.
Принципове значення цих дій полягає в тому, що з часом занесення даних
про право власності на земельну ділянку в Поземельну книгу держава
гарантує суб’єкту права умови користування земельною ділянкою, які
зафіксовані у правовстановлюючому документі. І кадастровій справі (
реєстр обмежень, сервітутів).

Процедура державної реєстрації земельних ділянок включає: аналіз і
юридичну експертизу правовстановлюючих документів їх відповідність
чинному законодавству; запис в поземельну книгу; виписку реєстраційного
свідоцтва (посвідчення), відмітку факту реєстрації в реєстраційній карті
земельної ділянки, передачу кадастрової справи; реєстраційної карти;
свідоцтво про державну реєстрацію і його копію у відділ земельних
ресурсів, який вручає свідоцтво суб’єкта права власності на земельну
ділянку і передає кадастрову справу в архів.

Первинним правовим документом системи реєстрації земельних ділянок і
прав на них є Поземельна книга, яка містить в собі всі необхідні дані
для однозначного визначення прав на земельні ділянки і є єдиним джерелом
інформації, основою для визначення існуючих прав на землю громадян,
юридичних осіб, судових органів і органів управління.

Враховуючи, що реєстрація землі у запропонованому вигляді
запроваджується в Україні вперше є потреба відпрацювання процедури
реєстрації та взаємодії різних відомств, задіяних системою. У зв’язку з
цим пропонуються логічні схеми процесу реєстрації земельних ділянок та
взаємодій відомств щодо створення ведення та використання
земельно-кадастрової інформації.

При реєстрації земельних ділянок приватної форми власності на землю
спочатку реєструють землі, передані громадянам для будівництва та
обслуговування житлового будинку та господарських будівель (присадибна
ділянка) та для ведення селянського (фермерського) господарства, для
садівництва, дачного і гаражного виробництва. Окремо реєструють земельні
ділянки громадян, надані їм у користування як постійне, так і тимчасове.
Після цього проводиться підсумок всіх земель переданих у приватну
власність і наданих у користування.

Загальну площу земельних ділянок записують на основі документів, які
підтверджують право власності, право користування землею. Що до кожного
виду власності і користування землею вказують назву документу, на основі
якого проведена реєстрація, його номер і дату видачі власнику землі і
землекористувачу або номер і дату прийняття рішення.

Після реєстрації кожної земельної ділянки залишають відповідну
кількість рядків для внесення поточних змін.

3.2. Облік кількості і якості земель.

Зростаюча потреба в інформації про землю як основу земельної реформи,
планування землекористування, розвитку і управління земельними ресурсами
спостерігається в усьому світі. Земля – основне джерело матеріального
благополуччя. Як в приватному так і в громадському секторі інформація
про землю є основою для прийняття рішень, пов’язаних з розвитком і
управлінням, інвестиціями. Органи державної виконавчої влади і місцевого
самоврядування повинні мати можливість вирішувати складні завдання і
приймати рішення з використанням великих обсягів географічно-пов’язаних
даних. При цьому типові рішення повинні прийматись швидко і професійно.

На сучасному етапі проведення земельної реформи, необхідно врахувати
стан земельних ресурсів не тільки в правовому але й в господарському і
природному відношеннях. Це означає, що право володіння і користування
землею в нашій державі нерозривно зв’язане її господарсько-доцільним
користуванням відповідно до призначення тієї чи іншої частини земельного
фонду. Тому дотримується єдність реєстрації земельних ділянок і
державного обліку земель.

Облік земель слід розглядати, як державний захід щодо накопичення,
систематизації й аналізу всебічних відомостей про кількість, розміщення,
господарське використання земельних ресурсів та їх природний стан [16].

Земля є всезагальною умовою процесу виробництва, тому облік землі
необхідно вести в усіх галузях народного господарства в розрізі основних
категорій земельного фонду.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну
земельну ділянку за площею та складом угідь.

Земельно-обліковою одиницею є земельна ділянка – частина земної поверхні
з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо
неї правилами, яка має ідентифікаційний (кадастровий) номер.

Облік земель – це державний захід, щодо накопичення систематизації й
аналізу всесторонніх відомостей про кількість, розміщення та
господарське використання земельних ресурсів.

Основне завдання обліку земель згідно ст.203 п.1, стр.69 Земельного
кодексу України полягає в тому, щоб дати характеристику земельної
ділянки за площею, складом угідь і їх підвидами відповідно до прийнятої
класифікація угідь.

Державний облік земель проводиться за фактичним станом угідь на основі
якісних планово-картографічних матеріалів і даних обліку поточних змін,
виявлених графічним способом. Особлива увага надається обліку зрошуваних
і осушуваних земель. Однак облік цих земель ведуть не тільки за угіддями
та їх підвидами, але й за ступенем зрошуваності й осушуваності, станом
осушувальної і зрошувальної мережі.

Обліком передбачена кількісна характеристика земель, що перебувають у
власності, зокрема в державній, приватній і комунальній, а також земель,
які перебувають в оренді. Виділяється також інформація про землі, що
оподатковуються і не оподатковуються.

Особлива увага надається обліку зрошуваних і осушуваних земель. Він
ведеться за загальноприйнятою класифікацією угідь, за фактичним станом і
використанням меліоративних земель. Однак цей облік ведеться не тільки
за угіддями та їх підвидами, але й за ступенем зрошуваності й
осушуваності, способами зрошення й осушення, станом зрошувальної й
осушувальної мережі.

Дані обліку кількості земель відображають фактичний стан їх використання
і щорічно доводяться до відома всіх загальногосподарських і державних
органів управління земельними ресурсами.

Облік кількості земель забезпечується проведенням кадастрових зйомок.
Основним чинником, що визначає всі параметри кадастрових зйомок, є
вимоги до точності та Детальності відображення земельно-облікових
одиниць, які зумовлені зростанням ролі землі в ринковій економіці,
особливо при оподаткуванні її власників і землекористувачів та при
купівлі-продажу землі. Ці вимоги, у свою чергу, визначаються цільовим
призначенням, якістю і максимальними можливостями відображення на
плані земельно-облікових одиниць інформації.

Від характеру використання земель і потенційних можливостей земельних
ресурсів, залежить, і сам ступінь детальності проведення обліку.
Найдетальнішому обліку підлягають землі сільськогосподарського
призначення, які виступають головним засобом виробництва в сільському
господарстві, землі лісового фонду, як головний засіб виробництва у
лісовому господарстві. Детального особливого обліку вимагають землі в
межах населених пунктів, які є просторовим операційним базисом для
житлового, адміністративного і культурно-побутового та виробничого
будівництва в містах, селищах міського типу та сільських населених
пунктах з густою забудовою дрібними ділянками. Землі промисловості,
транспорту, зв’язку, оборони, оздоровчого та іншого не
сільськогосподарського призначення виступають як просторовий базис для
розміщення промислових підприємств, транспортних шляхів сполучень, зон
відпочинку і оздоровлення населення і можуть обліковуватись за
скороченою формою. Не вимагають детального обліку землі водного фонду,
зайняті переважно водними просторами.

Підсумок обліку – достовірні, дотримані з необхідною точністю та
вичерпні дані, які на кінець минулого і на початок наступного років
зводяться в земельний звіт за формою 6-зем – “Звіт про наявність земель
та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та
видами економічної діяльності”.

Такий звіт складено по Космацькій сільській раді Богородчанського району
Івано-Франківської області станом на 23 лютого 2005 року. Звіт складено
за допомогою комп’ютерної техніки ( програма “Земля”, версія 2.6.1;
15.06.2000р.)

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні
угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що
впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

Облік якості земель у системі земельного кадастру передбачає проведення
класифікації не тільки ґрунтів, але й земель. Ґрунт у цій системі
виступає як один із складових елементів, який поряд з іншими умовами
суттєво впливає на характер використання земель. При класифікації земель
виділяють ділянки території з характерними не тільки конкретним
ґрунтовим покривом, але й усіма іншими умовами, від яких залежить спосіб
їх використання. До таких умов належить: клімат, характер водного і
теплового режимів ґрунтів та їх конфігурація, їх розміри та розміщення,
природна рослинність, придатність земель для вирощування певних культур,
господарська діяльність людини ( обробіток, удобрення, меліорація
земель).

Категорії придатності земель виділяють за основними стадіями їх
утворення і розвитку відповідно до відносного віку земель і основного
сільськогосподарського призначення. Основою для виділення категорій
придатності є якісний стан земель і можливості їх використання під
сільськогосподарське угіддя (ріллю, багаторічні насадження, сінокоси,
пасовища).

Діюча класифікація земельного фонду передбачає такі категорії
придатності:

1 – землі, придатні під ріллю;

2- землі, придатні під сінокоси;

3 – землі пасовищні, після покращення можуть використовуватись під інші
сільськогосподарські угіддя;

4 – землі придатні під сільськогосподарські угіддя після корінних
меліорацій;

5 – землі малопридатні під сільськогосподарські угіддя;

6 – землі не придатні під сільськогосподарські угіддя

7 – порушені землі.

У межах кожної категорії придатності виділяють класи придатності земель.
При цьому враховують головні кількісні ступені розвитку відповідно до їх
абсолютного віку, загального характеру використання та агротехніки.
Класи земель є основною одиницею класифікації і представляють собою
ділянки земної поверхні з близькими природними і господарськими
якостями, з характерною спільністю використання, напрямками окультурення
і підвищення продуктивності.

Вони відокремлені чітко вираженими відмінностями ґрунтоутворюючих
порід і механічного складу ґрунту, ступенем солонцюватості і засолення,
еродованості та інших ознак, які впливають на технологію використання і
поліпшення земель.

Вивчення якісного стану забезпечується спеціальними крупно-масштабними,
агрохімічними, меліоративними та геоботанічними обстеженнями в усіх
сільськогосподарських підприємствах.

Дані обліку якості земель за кількістю показників є дуже об’ємними. В
повному обсязі ще не вдалося їх зібрати і відобразити у наявній
земельно-кадастровій інформації.

Що стосується обліку лісових угідь та земель у межах населених пунктів,
то в земельному обліку було б доцільно давати тільки якісні
характеристики земельних угідь, а решту відповідно у системі лісового та
містобудівного кадастрів,

Облік якості земель у складі державного земельного кадастру забезпечує
одержання необхідних і вірогідних відомостей для вирішення важливих
завдань регулювання земельних відносин у країні. Його дані є базою для
бонітування фунтів і представляють собою порівняльну оцінку ґрунтів за
основними природними властивостями, що мають сталий
характер та істотно впливають на урожайність сільськогосподарського
культур в природних кліматичних умовах.

Як правило, ґрунтове обстеження односторонньо характеризує стан земель
за особливостями ґрунтового покриву. Агрохімічне обстеження дає
інформацію про забезпеченість ґрунту поживними речовинами з виділенням
мало, середньо, і високо забезпечених азотом, фосфором і калієм.
Геоботанічне – включає характеристику природних кормових угідь за
складом травостою. Меліоративне обстеження характеризує землі за
глибиною залягання ґрунтових вод і ступенем зволоження з виділенням
земель, що вимагають гідротехнічних, агротехнічних, культуртехнічних
меліоративних заходів. При цьому виділяють землі з різною глибиною
залягання ґрунтових вод. Ця характеристика наводиться згідно з державною
інструкцією щодо ґрунтових обстежень усіх земель, за даними 1994 року.

Характеристика забезпеченості ґрунту гумусом (%) на території Космацької
сільської ради наведені у таблиці 1.

Назва угідь Площа, га

Лучно-болот. та зруйновані Лучно-болотні осуш. Буроземні підзолисті
незмиті Крупнопилуват.важкосуглинкові Бурі лісо-

ві Бур-ліс. неглибокі Дерново-буроземні Дер-бур змиті

Рілля 218,3 – – 3 – 2,6 – 2,84 –

Резервний фонд 35,1 – – 2,4-2,8 – 2,5-3 – 3-3,2 –

Пасовища 5,3 – – 2,5-3 – 3-3,2 – 3-3,5 –

Таблиця 1.

Як видно із таблиці ґрунти сільської ради погано забезпечені гумусом, а
тому для вирощування сільськогосподарських культур необхідно вносити
підвищені норми органічних та мінеральних добрив.

Характеристика ґрунту за ступенем змитості.

Таблиця 2.

Назва угідь Всього обстежених, га Незмиті Слабозмиті Середньо-змиті

Рілля 218,3 180,6 37,7 –

Резервний фонд 35,1 31,1 4 –

Фермерський фонд 20,9 20,9 – –

Пасовища 5,3 1,2 – 4,1

Всього 279,6 233,8 41,7 4,1

Як видно із таблиці 2. на території сільської ради немає сильно змитих
ґрунтів. В основному переважають незмиті ґрунти, площа яких рівна –
233,8 га, що складає приблизно 78% усіх сільськогосподарських угідь.

Характеристика ґрунту за ступенем кислотності.

Таблиця 3.

Назва угідь Всього обстеже-них Нейтраль-на Слабо-кисла Середьно-кисла
Сильно-кисла

Рілля 218,4 – 19,7 88,7 110

Резервний фонд 35,1 25,1 – – –

Фермерський фонд 20,9 20,9 – – –

Пасовища 5,3 – – 2,3 3

Всього 279,6 56 19,7 91 113

Як видно із таблиці 3. за ступенем кислотності ґрунти сільської ради
різноманітні.

Найбільш кислотні ґрунти це:

буроземні-підзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти в них реакція ґрунтового
розчину середньо кисла РН сольове 4,7%,гідролітична кислотність висока
8,5мг/100г ґрунту, до них входять рілля і пасовища;

бурі лісові ґрунти в них реакція ґрунтового розчину сильно кисла, РН
сольової витяжки становить 4,7%, а гідролітична кислотність становить
9,9мг/100г ґрунту, до них входять рілля, пасовища;

дерново-буроземні ґрунти в них реакція ґрунтового розчину слабокисла
становить РН сольової витяжки становить 5,3%, а гідролітична
кислотність 6,4мг/100г ґрунту, до них входить рілля.

Проаналізувавши ґрунти на кислотність можна дійти висновку, що кисла
реакція пригнічує процеси нагромадження нітратних форм азоту, а також
доступних форм фосфору. Тому вони характеризуються низькою
забезпеченістю поживними речовинами, також висока кислотність і
насиченість основами обумовлена високим вмістом алюмінію.

Для нейтралізації надмірної кислотності дані ґрунти потребують
вапнування.

3.3. Бонітування ґрунтів.

Бонітування ґрунтів України – це порівняльна оцінка якості ґрунтів за
їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та
суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур,
вирощуваних у конкретних природнокліматичних умовах. Вона встановлює
відносну придатність ґрунтів за основними факторами природної родючості
для вирощування сільськогосподарських культур, виділяючи агровиробничі
групи ґрунтів, які підлягають економічній оцінці. Порівняльна оцінка
ґрунтів будується за об’єктивними ознаками і властивостями, які мають
вирішальне значення у розвитку та рості сільськогосподарських культур.

Бонітування є уточненим агрономічним групуванням ґрунтів, де облік
якості за природною родючістю виражається в балах при зіставленні й
уточненні їх за середньою багаторічною урожайністю основних
сільськогосподарських культур, а на природних кормових угіддях – за
виходом сіна зеленої маси.

Бонітування ґрунтів є логічним продовженням комплексних обстежень земель
і передує їх економічної оцінці. Основна мета бонітування ґрунтів
полягає у визначені відносної якості ґрунтів за їх родючістю тобто в
встановлені, скільки разів один ґрунт кращий або гірший від іншого за
своїми природними і стійко набутими властивостями. Об’єктом бонітування
– це ґрунт виражений суворо визначеними таксономічними одиницями,
встановленими за матеріалами детального ґрунтового обстеження.

У зв’язку з цим бонітування ґрунтів проводять за ґрунтовими
різновидностями або групами ґрунтів, рівноцінних за господарською
придатністю, які залягають на одних і тих же елементах рельєфу, подібних
за умовами зволоження і внаслідок цього, близьких за агрофізичними і
агрохімічними та іншими природними властивостями які впливають на
урожайність сільськогосподарських культур. При бонітуванні необхідно
брати до уваги урожайність на різних виробничих групах ґрунтів у межах
земельно-оціночного району при порівняльному рівні агротехніки і
інтенсивності землеробства.

Однакові групи ґрунтів при бонітуванні повинні одержати однакові
показники бонітету. Щоб визначити ці показники складається шкала
бонітування ґрунту, яка являє собою систему цифрових даних, що
відповідають певним значенням природних показників на різних групах
ґрунтів.

Шкала бонітування ґрунтів сільськогосподарських угідь Космацької
сільської ради приведена в таблиці 4.

Таблиця 4.

Шифр агро-

груп Назва агрогрупи Бал бонітету

Рілля Сад Сінокіс Пасови-ще

141 Лучно-болотні та зруйновані ґрунти.

142 Лучно-болотні осушені грунти.

176г Дерново-глибокі глеюваті неоглеєні легкосуглинкові ґрунти.

178г Дернові глибокі глейові легкосуглинкові грунти.

183г Буроземно-підзолисті, бурі гірсько-лісові опідзолені
поверхнево-оглеєні легкосуглинкові грунти.

183д Буроземно-підзолисті, поверхнево-глеюваті незмиті і слабозмиті
піщанисто-середньосуглинкові грунти. 18.3

183е Буроземно-підзолисті, поверхнево-глеюваті
крупнопилувато-важкосуглинкові грунти. 16.7

192г Бурі гірсько-лісові та дерново буроземні глибокі щебенюваті
легкосуглинкові грунти.

Обґрунтоване бонітування ґрунтів за їх природними властивостями, які
впливають на врожайність сільськогосподарських культур застосовується
для визначення економічної оцінки земель. Природна властивість ґрунту
залежить від морфологічних генетичних хімічних і фізичних властивостей,
до яких відносяться:

потужність гумусового горизонту;

процентний вміст гумусу, мулу і фізичної глини у ґрунті;

валовий запас гумусу, азоту, фосфору і калію у ґрунті;

механічний склад ґрунту;

кислотність, сума поглинутих основ, ступінь насиченості ґрунту основами.

Аналізуючи дані ознаки, які відображають природну властивість ґрунту
проводиться у кожному земельно-оціночному районі на основі
усестороннього вивчення ґрунтового покриву, даних про урожайність
сільськогосподарських культур і впливу окремих властивостей ґрунту на
урожайність сільськогосподарських культур. Можна дійти висновку, що
кількість ознак, які відображають природну властивість ґрунту залежить
від конкретних природнокліматичних умов земельно-оціночного району.

Таким чином, в умовах Богородчанського земельно-оціночного району, до
якого відноситься Космацька сільська рада при проведенні бонітування
ґрунтів використано наступні ознаки природних властивостей ґрунту :

— вміст гумусу в орному шарі;

— потужність гумусового горизонту;

— вміст фізичної глини в орному шарі;

— рН сольової витяжки;

— глибину залягання глеєвих горизонтів.

Використавши вище перелічені показники природної родючості ґрунту, а
також середню урожайність сільськогосподарських культур складено шкалу
бонітування ґрунтів Богородчанського оціночного району, в тому числі –
Космацької сільської ради.

Економічна оцінка земель – це оцінка землі як природного ресурсу і
засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як
просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що
характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та
дохідність з одиниці площі. Економічна оцінка земель різного призначення
проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані
економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки
різного цільового призначення. Економічна оцінка земель визначається в
умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі.

Економічна оцінка земель та бонітування ґрунтів тісно пов’язана між
собою спільністю мети, опираються на єдині дані реєстрації
землеволодінь, обліку кількості та якості земель, матеріали обстеження і
джерела статистичної інформації про виробничі показники використання
оцінюваних земель. Економічна оцінка дає кількісну характеристику
ґрунтової родючості, яка об’єктивно склалася за економічними
показниками. Під економічною оцінкою розуміється оцінка якості землі як
природного ресурсу і головного засобу виробництва у сільському
господарстві.

Основна відмінність економічної оцінки землі від бонітування ґрунтів
полягає в тому, що бонітування вивчає грунт як природне тіло, без
врахування економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва.
Вона встановлює відносну їх придатність за основними факторами природної
родючості для вирощування сільськогосподарських культур, забезпечує
виділення груп ґрунтів, які підлягають економічній оцінці. При
економічній оцінці земля розглядається як головний засіб виробництва у
сільському господарстві. Економічна оцінка землі має велике призначення
для розвитку народного господарства країни. Дані економічної оцінки
використовуються як нормативні і нормативно утворювальні фактори при
вирішенні таких завдань, як науково обґрунтований розподіл земельного
фонду для планомірного і пропорційного розвитку всіх галузей народного
господарства, економічне обґрунтування об’ємів виробництва.

Економічна оцінка земель проведена у відповідності з “Загальносоюзною
методикою оцінки земель (1976) і Вказівками про порядок проведення
оцінки земель, затверджених Держагропромом СРСР 14 серпня 1987 року. Ці
положення були конкретизовані для природноекономічних умов України в
Технічних вказівках про проведення економічної оцінки земель (в умовах
України), затверджених Держагропромом УРСР 12 травня 1988 року, в яких
розроблені додаткові технічні прийоми, уточнені окремі положення
методики, приведена необхідна довідково-нормативна інформація.

Роботи з оцінки були виконані в 1988 році спеціалістам
Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню
(Укрземпроект) і Кущового інформаційно вирахувального центру Південного
відділення ВАСГНІЛ, з участю наукових співробітників Українського
відділу Державного науково-дослідного інституту земельних ресурсів і
Українського науково-дослідного інституту економіки і організації
сільського господарства ім. А.Г. Шліхтера. В розробці
довідково-нормативних даних для оцінки земель приймали участь наукові
співробітники Українського науково-дослідного інституту ґрунтознавства
та агрохімії ім. А.Н. Соколовського і Українського науково-дослідного
інституту землеробства. Збір інформації про господарську діяльність за
1980-1986 роки і заповнення земельно-оціночних формулярів виконали
спеціалісти господарств і районного агропромислового об’єднання.

Показники економічної оцінки земель розроблені на основі:

Даних обліку земель станом на 01.11.1987 року;

Даних річних звітів господарств про господарську діяльність в
землеробстві в 1980-1986 роках;

Матеріалів крупно-масштабних обстежень ґрунтів і їх коректури, на основі
яких складені експлікації агровиробничих груп ґрунтів в розрізі
сільськогосподарських угідь.

Для забезпечення однорідності природнокліматичних умов і подібності
господарської діяльності при економічній оцінці земель було проведено
земельно-оціночне районування у відповідності до якого Космацька
сільська рада була віднесена Богородчанського земельно-оціночного
району.

Оцінка земель виконана у двох аспектах:

загальна оцінка ріллі, багаторічних насаджень, сінокосів, пасовищ і
сільськогосподарських угідь в цілому;

часткова оцінка ріллі по ефективності вирощування основних
сільськогосподарських культур (для Космацької сільської ради: зернових і
зернобобових культур, кормових, картоплі і льону).

Як загальна так і часткова оцінка представлена трьома показниками.
Показники оцінки земель взаємозв’язані і кожен має відповідне
функціональне призначення.

Показник продуктивності валова продукція (ВП), або врожайність (У) в
залежності від якості земель, індивідуальних характеристик ділянок,
інтенсивності землеробства відображає рівень виробництва рослинницької
продукції.

Окупність затрат (ОЗ) характеризує продуктивність праці в землеробстві.
На відміну від валової продукції вона показує різницю якості земель при
різних затратах в регіональних умовах при однаковому способі їх
використання. Показники окупності затрат в межах одного
земельно-оціночного району завжди є вищими, на відносно кращих землях і
нижчими на гірших.

Окупність затрат (ОЗ) визначається як співвідношення валової продукції
/ВП/ або врожайності (У) до затрат (З).

Звичайно, окупність затрат визначається в карбованцях на 100 крб.
затрат, або в центнерах на 100 крб. затрат.

Диференціальний дохід (ДД) є матеріальною основою диференціальної ренти
І і ІІ. Він показує величину економічної ефективності використання
земель з одночасним врахуванням якості і рівня землеробства.
Диференціальний доход співставимий на всіх землях, в будь-яких умовах
виробництва. Він утворюється на основі додаткового доходу землеробства
на кращих і середніх землях в порівнянні з відносно гіршими землями.
Внаслідок більш вищої продуктивності землеробської праці він представляє
собою частину чистого доходу, яка перевищує ту його частину, яка
необхідна для забезпечення розширеного відтворення.

Диференціальний дохід визначається за формулою:

ДД=ВП – 1,35 х З

де ДД – диференціальний дохід

ВП – валова продукція,

3 – затрати.

Результати економічної оцінки землі 1986 року приведені в таблиці3.2.
Для порівняння Богродчанський район по загальній оцінці ріллі має
наступні показники по валовому продукту 30 балів, по окупності затрат 32
і по диференціальному доходу 10 балів, а відповідно всіх
сільськогосподарських угідь 24, 36 і 11 балів.

В цілому за даними економічної оцінки Космацька сільська рада має
оціночні показники близькі до середньо районних. Як видно із таблиці 3.3
на території сільської ради більшість ґрунтів за економічною оцінкою
земель придатні для вирощування всіх сільськогосподарських культур.

Показники економічної оцінки сільськогосподарських угідь.

Таблиця № 5.

№\№

п\пр. Назва угідь. Площа в га. Оцінка в балах

Величини (ВП) в1 га. Окупність затрат. По диференціальному доходу.

По району. По с\р. По району. По с\р. По

району. По с\р

1 2 3 4 5 6 7 8 9

1. Рілля. 377,1 30 27 32 23 10 1

2. Сіножаті. 58,2 28 36 55 46 20 21

3. Пасовища. 119,5 10 10 10 18 34 7,8

Всього с/г угідь по с\р. 963,5

27

42

16

Всього с/г угідь по району. 25881 24

36

11

Грошова оцінка земель визначається на рентній основі. Залежно від
призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може
бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для
визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і
лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального
використання та охорони земель тощо.

Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні
цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка
затверджується Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земель
здійснюється з метою регулювання відносин при передачі землі у
власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу
земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку,
ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва,
визначенні розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств,
об’єднань, кооперативів.

Інформаційною базою для грошової оцінки земель сільськогосподарського
призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і
якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка
земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель
населених пунктів – їх генеральні плани та проекти планування і забудови
населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.

Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення провадиться
окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями,
природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується
залежно від якості, місце розташування і економічної оцінки земель.
Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення провадиться
окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями,
природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується
залежно від якості, місце розташування і економічної оцінки земель.

В основу розрахунку грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який
створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними
економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.

Грошова оцінка земель здійснюється послідовно по: Україні, Автономній
Республіці Крим і областях, кадастрових і адміністративних районах,
сільськогосподарських підприємствах, окремих земельних ділянках.

Для визначення грошової оцінки земель по Україні розраховується
диференціальний рентний доход з орних земель за економічною оцінкою по
виробництву зернових культур (у центнерах) за формулою:

Рдн = (У х Ц – 3 – 3 х Кнр) : Ц (1)

де Рдн – диференціальний рентний доход з гектара орних земель

(у центнерах);

У – урожайність зернових з гектара (у центнерах);

Ц – ціна реалізації центнера зерна;

З – виробничі затрати на гектар;

Кнр – коефіцієнт норми рентабельності.

Крім диференціального рентного доходу, в сільському господарстві
створюється абсолютний рентний доход.

Загальний рентний доход обчислюється як сума диференціального та
абсолютного рентних доходів.

Диференціальний рентний доход з гектара земель під багаторічними
насадженнями, природними сіножатями і пасовищами розраховується на
основі співвідношень диференціальних рентних доходів цих угідь і
рентного доходу на орних землях за економічною оцінкою по виробництву
зернових культур за формулою: Рдн х Рд (б) (с) (п)

Рдн (б) (с) (п) = —————————– (2)

Рд

де Рдн (б) (с) (п) – диференціальний рентний доход з гектара

земель під багаторічними насадженнями (б), природними сіножатями

(с) і пасовищами (п) (у центнерах);

Рдн – диференціальний рентний доход з гектара орних земель (у
центнерах);

Рд (б) (с) (п)- диференціальний рентний доход з гектара земель під
багаторічними насадженнями (б), природними сіножатями (с) і пасовищами
(п) за економічною оцінкою земель (у карбованцях);

Рд – диференціальний рентний доход з гектара орних земель за
економічною оцінкою по виробництву зернових культур (у карбованцях).

Грошова оцінка орних земель, земель під багаторічними насадженнями,
природними сіножатями і пасовищами по Україні визначається як добуток
річного рентного доходу за економічною оцінкою по виробництву зернових
культур, ціни на зерно і терміну його капіталізації за формулою:

Гоз = Рздн х Ц х Тк, (3)

де Гоз – грошова оцінка гектара орних земель, земель під багаторічними
насадженнями, природними сіножатями, пасовищами по Україні (у
карбованцях)

Рздн – загальний рентний доход на орних землях, землях під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами по
Україні (у центнерах);

Ц – ціна центнера зерна (у карбованцях);

Тк – термін капіталізації рентного доходу (в роках), який
встановлюється на рівні 33 років.

Диференціальний рентний доход на орних землях, землях під багаторічними
насадженнями, природними сіножатями і пасовищами в Автономній Республіці
Крим, областях та їх кадастрових і адміністративних районах обчислюється
за формулою:

Рдн(у) х Рд(р)

Рдн (р) = ———————- (4)

Рд(у)

де Рдн (р)- диференціальний рентний доход з гектара орних земель,
земель під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і
пасовищами по відповідному регіону р) (у центнерах);

Рдн(у) – диференціальний рентний доход з гектара орних земель, земель
під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами по
Україні (у) (у центнерах);

Рд (р) – диференціальний рентний доход за економічною оцінкою по
виробництву зернових культур на орних землях, землях під багаторічними
насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за оцінкою цих угідь по
відповідному регіону (р) (у карбованцях);

Рд(у) – диференціальний рентний доход за економічною оцінкою по
виробництву зернових культур на орних землях, землях під багаторічними
насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за оцінкою цих угідь по
Україні (у) (у карбованцях).

До диференціального рентного доходу з гектара орних земель, земель під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами,
визначеного за формулою 4, додається абсолютний рентний доход (постійна
величина, встановлена по Україні на гектар угідь, – 1,6 центнера).

Грошова оцінка гектара орних земель, земель під багаторічними
насадженнями, природними сіножатями і пасовищами визначається за
формулою 3 і вихідними даними регіонів.

Грошова оцінка земель приватних сільськогосподарських підприємств,
приватних сільськогосподарських агрофірм, сільськогосподарських
акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших
державних сільськогосподарських підприємств (далі – сільськогосподарські
підприємства) обчислюється за формулою 3.

Диференціальний рентний доход на орних землях, землях під багаторічними
насадженнями, природними сіножатями і пасовищами в сільськогосподарських
підприємствах обчислюється за формулою:

Рдн (р) х Рд (п)

Рдн (п) =————————- (5),

Рд (р)

де Рдн (п)- диференціальний рентний доход з гектара орних земель,
земель під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і
пасовищами в сільськогосподарському підприємстві (п) (у центнерах);

Рдн (р)- диференціальний рентний доход з гектара орних земель, земель
під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами по
адміністративному району (р) (у центнерах);

Рд (п) – диференціальний рентний доход за економічною оцінкою по
виробництву зернових культур на орних землях, землях під багаторічними
насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за оцінкою цих угідь у
сільськогосподарському підприємстві (п) (у карбованцях);

Рд (р) – диференціальний рентний доход за економічною оцінкою по
виробництву зернових культур на орних землях, землях під багаторічними
насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за оцінкою по
адміністративному району (р) (у карбованцях).

До диференціального рентного доходу з гектара орних земель, земель під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами,
обчисленого в сільськогосподарських підприємствах, додається абсолютний
рентний доход (постійна величина, встановлена по Україні на гектар
угідь, – 1,6 центнера).

Загальна грошова оцінка земель сільськогосподарського підприємства
обчислюється виходячи з грошової оцінки одного гектара відповідних угідь
і їх площ у межах його землекористування.

В основу розрахунку грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який
створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними
економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.

Грошова оцінка земель здійснюється послідовно по: Україні, Автономній
Республіці Крим і областях, кадастрових і адміністративних районах,
сільськогосподарських підприємствах, окремих земельних ділянках.

Грошова оцінка окремої земельної ділянки (території
сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності або користуванні
юридичних та фізичних осіб), визначається на основі шкал грошової оцінки
агровиробничих груп ґрунтів.

Шкали грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів розраховуються за
формулою:

Г х Багр

Гагр = ————- ( 6)

Б

де Гагр – грошова оцінка агровиробничої групи ґрунтів (у карбованцях);

Багр – бал бонітету агровиробничої групи ґрунтів;

Б – бал бонітету гектара відповідних угідь по сільськогосподарському
підприємству;

Г – грошова оцінка гектара відповідних угідь по сільськогосподарському
підприємству (у карбованцях).

Загальна грошова оцінка окремої земельної ділянки визначається сумою
добутків площ агровиробничих груп ґрунтів на їх грошові оцінки.

Нажаль грошову оцінку на території Космацької сільської ради не
проводили, тому даних у цей диплом я не можу ні проаналізувати, ні
включити в матеріали.

4. Аналіз існуючого використання земель

4.1. Оцінка здійснення земельної реформи.

Особливу роль і важливість відіграє земля в житті суспільства, характер
і масштаби земельних перетворень є одними з вирішальних секторів, які
визначають темпи становлення і розвитку нової соціально-економічної
інформації України.

Цілком природно, що найбільша потреба в реформуванні земельних відносин
відчувалася у галузі, в якій земля відіграє роль головного засобу
виробництва, – у сільському господарстві. Реформу аграрного сектора
економіки неможливо здійснити без земельної реформи.

За останні 14 років внаслідок здійснення земельної реформи в нашій
державі практично сформовано новий земельний лад:

— ліквідовано державну монополію на землю; здійснено перехід до різних
форм земельної власності;

— проведено безоплатний перерозподіл землі на користь громадян;

— введено платне землекористування;

— створено об’єктивні передумови для обороту земельних ділянок.

Одним з позитивних наслідків земельної реформи в сільському господарстві
стало створення правових і економічних умов для трансформації колгоспів
і радгоспів у більш гнучкі виробничі структури, здатні до
самовдосконалення, приставання до змін економічної ситуації. В
подальшому це безперечно приведе до формування оптимальної
організаційної структури сільськогосподарського виробництва.
Початком проведення земельної реформи в Україні вважається 15 березня
1991 р., коли набули чинності прийняті Верховною Радою України 18 грудня
1990 р. Земельний кодекс та постанова „Про земельну реформу”. Саме з
цієї дати всі землі України було оголошено об’єктом земельної реформи.

Основним завданням земельної реформи, згідно з вказаною постановою, був
перерозподіл земель з одночасним наданням їх у довічне успадковане
володіння громадянам, постійне володіння колгоспам, радгоспам, іншим
підприємствам, установам і організаціям, а також у користування з метою
створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на
землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання й
охорони земель.

Головну роль у проведенні земельної реформи мали відігравати
місцеві ради, які на той час були органами державної влади, та Рада
Міністрів. Їм було доручено:

а) провести інвентаризацію земель усіх категорій, визначивши ділянки,
що використовуються не за цільовим призначенням, тобто
нераціонально або способами, які призводять до зниження родючості
ґрунтів, їх хімічного та радіоактивного забруднення, погіршення
екологічної обстановки;

б) здійснити реєстрацію громадян, які бажають організувати селянське
(фермерське) господарство, розширити особисте підсобне господарство,
займатися індивідуальним садівництвом, одержати в користування земельні
ділянки для городництва, сінокосіння і випасання худоби;

в) провести облік і аналіз клопотань підприємств, установ, організацій
про надання їм земель для ведення підсобного сільського господарства,
колективного садівництва і городництва;

г) розглянути обґрунтування потреб у земельних ділянках підприємств,
установ і організацій, які за станом на 1 листопада 1990 р., мали у
користуванні ділянки для сільськогосподарських і
несільськогосподарських цілей;

ґ) на підставі матеріалів інвентаризації вирішити питання про припинення
користування ділянками, що використовувалися не за цільовим
призначенням, з порушенням встановлених вимог, а також нераціонально, і
передачу їх до складу земель запасу для наступного надання у першу чергу
громадянам для організації селянських (фермерських) господарств, ведення
особистого підсобного господарства, садівництва, городництва;

д) розробити пропозиції про перерозподіл земель у встановленому законом
порядку та розглянути їх на засіданнях постійних депутатських комісій і
сесіях рад.

Як випливає з зазначеної постанови те що, земельна реформа не
розглядалася як принципово нова функція органів влади щодо державного
управління землекористуванням. Вище названі обов’язки було передбачено
раніше відповідними законодавчими актами, що визначали компетенцію рад у
регулюванні земельних відносин. Земельна реформа повинна була
здійснюватися на базі таких інститутів і засад, як власність держави на
землю та виключення земельних ділянок з цивільного обороту.

До числа нововведень Земельного кодексу 1990 р. належали запровадження
інституту володіння землею, що передбачав для громадян можливість
передачі наданих їм у довічне володіння ділянок своїм спадкоємцям.
Останнє на той час було досить прогресивним кроком, оскільки з введенням
цього інституту скасовувалася монополія великих сільськогосподарських
підприємств – колгоспів і радгоспів – у сфері товарного виробництва
продовольчої та сировинної продукції. Створювалося конкурентне
середовище, започатковувалася багатоукладність в сільському
господарстві країни.

Фактично з прийняттям і введенням у дію Земельного кодексу 1990 р. та
постанови „Про земельну реформу” почалась реалізація концепції
плюралізму форм господарювання на землі. Адже суттєве збільшення площ
земель, наданих громадянам для ведення особистого підсобного
господарства, садівництва і городництва, а також легалізація такої форми
господарювання як ведення громадянами селянських (фермерських)
господарств, змінили „виробничий пейзаж” у сільському господарстві, який
сформувався за роки монополії колгоспно-радгоспної форми
господарювання.

Проте докорінних змін в організації сільськогосподарського виробництва в
Україні в 1990-1991 рр. не сталося. Поглиблювалася аграрна криза, яка
посилювалася загальною кризою економіки України. Ставала дедалі
очевиднішою недостатність передбачених заходів щодо реформування
земельних відносин. І в зв’язку з цим у 13 березня 1992 р. було прийнято
нову редакцію Земельного кодексу України і постанову Верховної Ради
України „Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі”.

З прийняттям нової редакції Земельного кодексу України відбулася
юридична демонополізація земельної власності в Україні. Поряд з
державною власністю на землю передбачалося запровадження колективної та
приватної власності. Всі форми земельної власності оголошувалися
рівноправними. Таким чином концепція плюралізму форм господарювання на
землі, що визначала суть земельної реформи на початку її проведення,
трансформувалася в концепцію плюралізму форм земельної власності, яка
стала визначальною при подальшому проведенні земельної реформи. Як
наслідок у структурі функцій державних органів з проведення земельної
реформи виникла якісно нова приватизація земельних ділянок, тобто
передача їх з державної у колективну і приватну власність.

Початок приватизації земель зумовив необхідність здійснення державними
органами ряду нових організаційно-правових заходів. Разом з тим
принципових змін у методах здійснення земельної реформи не відбулося.
Головна роль у реформуванні земельних відносин відводилася місцевим
радам.

Однак, не зважаючи на те, що діяльність рад у справі перерозподілу
земель відповідно до вимог законодавства про земельну реформу виявилася
незадовільною. Верховною Радою України було прийнято рішення
активізувати їх діяльність шляхом встановлення ряду кількісних
орієнтирів. Так, згідно з постановою від 20 грудня 1991 р. „Про порядок
введення в дію Закону України „Про селянське фермерське господарство”
місцеві ради були зобов’язані до 20 січня 1992 р. вирішити питання про
вилучення із земель колгоспів, радгоспів та інших сільськогосподарських
підприємств і організацій диференційовано не менше 7-10%
сільськогосподарських угідь і передати їх до складу земель запасу. Радам
також пропонувалося до 1 березня 1992 р. забезпечити надання ділянок із
земель запасу громадянам, які бажають організувати селянське
(фермерське) господарство. Крім цього, згідно з Земельним кодексом
України в редакції від 13 березня 1992 р., сільські і селищні ради були
зобов’язані при передачі земель у колективну власність створити на своїй
території резервний фонд земель у розмірі до 15% площі усіх
сільськогосподарських угідь.

У ході реалізації вимог земельного законодавства щодо реформування
земельних відносин місцевими радами протягом 1991-1992 рр. було
створено земельний запас на площі 4 млн. га сільськогосподарських
угідь, що становило близько 10% від їх загальної площі в Україні, в тому
числі на виконання постанови Верховної Ради України про введення в дію
Закону України «Про селянське (фермерське) господарство” – понад 2,2
млн. га.

На 1 лютого 1993 р. із земель запасу було надано земельні ділянки більш
ніж 18 тисячам селянських (фермерських) господарств загальною площею
близько 360 тис. га та з середнім розміром земельної ділянки на кожне
селянське (фермерське) господарство 20 га. Разом з тим 1,8 млн. га
земель запасу, придатних для ведення селянських (фермерських)
господарств, розподілені не були. Більше того, 2,4 млн. га земель запасу
(з 4 млн. га) залишилися у користуванні попередніх землекористувачів,
тобто колгоспів і радгоспів.

Однак, хоча й повільно, кількість селянських (фермерських) господарств в
Україні все-таки зростала. Тож, на 1 січня 1994 р. їх було вже близько
277 тис. із площею угідь 558,2 тис. га, а на 1 січня 2000 р. – 35884,
які мали у власності і користуванні 116,З тис. га сільськогосподарських
угідь (2,8% всієї площі їх у державі), у тому числі 1082,2 тис. га
ріллі. В середньому на одне господарство припадає 32,4 га
сільськогосподарських угідь і 30,2 га ріллі.

Указом Президента України від 10 листопада 1994 р. „Про невідкладні
заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського
виробництва” змінено напрями реформування земельних відносин. Якщо на,
попередніх етапах реформи формування альтернативних форм господарювання
на землі здійснювалося шляхом, адміністративного вилучення земель у
колгоспів та радгоспів, з наступним наданням їх громадянам, передусім
для ведення селянських (фермерських) господарств, то з прийняттям указу
воно почало здійснюватися шляхом трансформації внутрішньої структури
землекористування колективних сільськогосподарських підприємств через
паювання з можливим утворенням інших форм господарювання. Особливо
важливим є те, що така еволюція здійснювалася не тільки за рішенням рад,
а й за ініціативою самих членів колективних сільськогосподарських
підприємств, кооперативів, акціонерних товариств. Особливості вказаного
Указу полягають у тому, що:

по-перше, об’єктом реформування став весь сільськогосподарський
земельний фонд країни, а не тільки землі, вилучені з земель колгоспів та
радгоспів і передані до складу земель запасу для перерозподілу;

по-друге, у дію введено нову „рушійну силу” земельної реформи – членів
сільськогосподарських підприємств. На попередніх етапах реформи вони
відігравали пасивну роль, а тепер громадяни – члени таких підприємств
одержали право ініціювати процес приватизації земель.

Паювання земель створило правові й організаційні передумови для
здійснення реструктуризації колективних сільгосппідприємств шляхом
створення на їх основі сільськогосподарських формувань ринкового типу.
Та на превеликий на жаль, вжиті заходи не відзначалися комплексністю.

Здійснення земельної реформи проводилось не за допомогою чіткого
організаційно-правового механізму, який дозволив би управляти процесом
реформування земельних відносин, стабілізувати фінанси, широко залучити
інвестиції в аграрний сектор, поліпшити вирішення соціальних проблем на
селі, зробити землю реальним джерелом доходів. І цей механізм повинен би
був базуватися на достатній та юридично визначеній ролі держави в
проведенні земельної реформи, що не було розроблено.

Для забезпечення реформування земельних відносин держава мала взяти на
себе виконання таких основних функцій, як законодавче,
організаційно-методичне, фінансове забезпечення земельної реформи.
Підґрунтя юридичної демонополізації земельної власності було закладено
ще Законом України від 30 січня 1992 р, „Про форми власності на землю”,
згідно з яким поряд з державною введено колективну і приватну форми
власності на землю.

Введення колективної власності на землю обумовлено не юридичними, а
політичними факторами. Формально за його допомогою передбачалося досягти
поєднання двох прогресивних принципів організації
сільськогосподарського виробництва: переваг великих
сільськогосподарських підприємств, а також надання безпосереднім
виробникам, сільськогосподарської продукції статусу господаря землі.
Однак право колективної власності на землю закріплено в кодексі таким
чином, що при його реалізації досягається лише збереження
недоторканими земельних масивів колективних сільськогосподарських
підприємств – правонаступників колгоспів і радгоспів. Адже
розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній
власності громадян, мало здійснюватися за рішенням загальних зборів
колективу співвласників.

З юридичної точки зору інститут права колективної власності є нетиповим
правовим утворенням. По суті, в ньому еклектично поєднано елементи
інституту права приватної власності юридичних осіб та елементи інституту
права спільної власності фізичних осіб. Причому перші, як це передбачено
в Земельному кодексі, відіграють домінуючу роль у такому поєднанні.

З прийняттям Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо
прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського
виробництва” від 10 листопада 1994 р. роль елементів інституту права
спільної власності фізичних осіб в інституті права колективної власності
на землю значно зросла. Через те, що:

по-перше, на відміну від кодексу, який визначає середню земельну частку,
згідно з указом розмір земельної частки (паю) визначається один раз і
фіксується в сертифікаті до виходу члена колективного підприємства з
його складу;

по-друге, при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються
лише кількість членів колективних сільськогосподарських підприємств
(сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних
товариств), що веде до значного збільшення розміру земельної частки;

по-третє, з прийняттям указу кожен член підприємства, кооперативу,
товариства мав право безперешкодно розпоряджатися своєю земельною
часткою (паєм), тобто продати, подарувати, обміняти, закласти її чи
передати у спадщину, або ж безперешкодно вийти зі складу підприємства,
кооперативу, товариства та одержати безкоштовно у приватну власність
свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості). Граничний розмір
загальної площі земельної ділянки, що може бути у приватній власності
громадянина після виходу зі складу підприємства, кооперативу чи
акціонерного товариства, не може перевищувати граничного розміру
земельних ділянок, які надаються для ведення селянського (фермерського)
господарства, тобто 50 га ріллі і 100 га усіх земель.

Однією з форм власності на землю, легалізованою з прийняттям Закону „Про
форми власності на землю” та Земельним кодексом у редакції від 13
березня 1992 р., є приватна власність.

Значення приватної власності на землю найповніше можна визначити за
встановленим законодавством обсягом прав власників земельних ділянок.
Згідно зі ст. 39 „Права власників земельних ділянок і землекористувачів”
Земельного кодексу власники земельних ділянок мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і на доходи від
її реалізації;

в) використовувати для потреб господарства наявні на земельній ділянці
загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об’єкти, а
також експлуатувати інші корисні властивості землі;

г) зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і
споруди за погодженням з відповідною радою;

д) одержувати від нового власника землі, землекористувача або
місцевої ради компенсацію за підвищення родючості ґрунтів у разі
вилучення або добровільної відмови від земельної ділянки.

Незадовільний хід земельної реформи (за 1992 р. було видано лише 6692
державні акти на право приватної власності на землю громадянам і 72
колективним сільськогосподарським підприємствам) змусив Кабінет
Міністрів України прийняти декрет „Про приватизацію земельних ділянок”
(26 грудня 1992 р.). згідно з яким сільські, селищні і міські Ради були
зобов’язані протягом 1993 р. передати громадянам України у приватну
власність земельні ділянки, надані їм для ведення особистого підсобного
господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку і
господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і
гаражного будівництва у межах норм, встановлених Земельним кодексом.

Крім того, було зупинено дію ч. 2 ст. 17 Кодексу про встановлення
шестирічного мораторію на відчуження земельних ділянок. Але оскільки
землевпорядні органи через брак коштів і кадрів не могли забезпечити
масове виготовлення й видачу державних актів власникам земель, Кабінет
Міністрів України ввів спрощений порядок оформлення права власності на
землю. Згідно з Декретом, таке право посвідчується рішенням відповідної
ради, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах.

Таким чином, процес приватизації земель значно прискорився, і протягом
1993 р. кількість громадян, що стали власниками земельних ділянок,
зросла до 2,5 млн. За станом на 1 січня 2000 р. близько 10,7 мли.
громадян України, або 80,4%, реалізували своє право на приватизацію
землі.

Прийняття декрету „Про приватизацію земельних ділянок” – це єдина спроба
з боку виконавчої влади інтенсифікувати процес реформування земельних
відносин в Україні. І вже 14 жовтня 1993 р. Президентом України було
видано Указ „Про приватизацію об’єктів незавершеного будівництва”,
а 29 грудня 1993 р. – Указ „Про приватизацію автозаправних станцій, що
реалізують паливно-мастильні матеріали виключно населенню”. Суть цих
земельно-правових актів полягає в тому, що при приватизації об’єктів
незавершеного будівництва і автозаправних станцій разом з ними
підлягають приватизації й земельні ділянки, на яких ці об’єкти
розташовані.

Зазначеними указами передбачалося внести кардинальні зміни у правове
регулювання приватизації земель у нашій країні. По-перше, згідно з ними
встановлювалося коло земель несільськогосподарського призначення, що
можуть переходити у приватну власність. По-друге, істотно розширювалося
й коло суб’єктів права приватної власності на землю. Так, на підставі
Указу „Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують
паливно-мастильні матеріали виключно населенню” право на приватизацію
автозаправних станцій та земельних ділянок під ними отримали:

1) громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства;

2) юридичні особи, зареєстровані на території України, у статутному
фонді у яких відсутня частка державної власності;

3) юридичні особи іноземних держав.

По-третє, змінювалася суть інституту приватної власності на землю. Якщо
за Земельним кодексом її суб’єктами могли бути лише громадяни України,
то тепер її суб’єктами могли бути юридичні особи. По-четверте, вводився
новий спосіб приватизації земель — продаж через аукціон чи на інших
конкурентних засадах. По-п’яте, розширювався перелік державних органів,
які мають право передавати земельні ділянки у приватну власність. Так,
рішення про приватизацію земельних ділянок під об’єктами незавершеного
будівництва та автозаправними станціями повинні були прийматися не
радами, а Фондом державного майна України, його регіональними
відділеннями і представництвами за участю Державного комітету України з
земельних ресурсів, його органів на місцях.

Логіка розвитку земельної реформи у сфері сільськогосподарського
виробництва привела до зміни характеру приватизації
сільськогосподарських земель. До 1997 р. приватизація здійснювалася
шляхом передачі земель державної власності у колективну власність
сільськогосподарських підприємств, а також у приватну власність
громадян. Але після прийняття Указу Президента України від 3 грудня 1999
року „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного
сектору України” проголошено курс на реструктуризацію колективних
сільськогосподарських підприємств у господарські формування ринкового
типу, що здійснюють свою діяльність на основі приватної власності.
Відбулася передача розпайованих сільськогосподарських угідь із
колективної власності сільськогосподарських підприємств у приватну
власність їх членів.

Проведення реструктуризації сільгосппідприємств потребує внесення
істотних змін у напрямі та змісті діяльності держави щодо забезпечення
земельної реформи. На перший план постали питання створення такого
механізму земельної реформи, який стимулював би перетворення колективних
сільськогосподарських підприємств у господарські формування ринкового
типу, що здійснюють свою діяльність на основі приватної власності на
землю і майно.

За десять років реформування земельного ладу в Україні виконано значний
обсяг робіт, однак кінцевої мети реформи – забезпечення економічно
ефективного та екологічно безпечного землекористування ще не досягнуто.
Держава втратила монополію на землю. В результаті перерозподілу земель у
державній власності залишилось 48,2% загальної площі земель країни.

Здійснено паювання 29,5 млн. га земель колективної власності в 10967
господарствах. Власниками права на земельну частку (пай) стали 6,4млн.
Середній розмір паю складає 4,0 га. Отримали земельні ділянки у розмірі
паю в натурі 102,6 тис. громадян. Створено резервний фонд земель на
площі 3 млн. 58 тис. га. За роки земельної реформи приватизували свої
земельні ділянки 10,6 млн. громадян на площі 3 млн. 174 тис. га. 35,5
тис. фермерських господарств використовують 1 млн. 117 тис. га
сільськогосподарських угідь. Досить швидко розвинулось особисте підсобне
землекористування, садівництво, городництво, що дало забезпечити
виробництво на їх базі близько 2/3 обсягу сільськогосподарської
продукції країни. Завдяки приватному сільськогосподарському сектору
продовольчий ринок країни наповнений значною мірою вітчизняною
продукцією.

Згідно з Указом Президента від 3 грудня 1999 року впродовж кількох
місяців було реформовано колективні сільськогосподарські підприємства і
на їх базі створено понад 14 тисяч агроформувань ринкового типу, а 72
тисячам селян уже видано державні акти на право приватної власності на
землю. Збулася споконвічна мрія українських хліборобів — бути реальними
господарями на власній землі. Майже на дві тисячі зросла кількість
фермерських господарств (порівняно з минулим роком) та вдвічі
збільшилась частка землі, яку сьогодні вони використовують. Фермерські
угіддя займають 4,7 відсотка загальної площі сільськогосподарських угідь
країни.

За період виконання Указу Президента від 3 грудня 1999 року частка
господарських товариств у структурі аграрних підприємств збільшилася з
14 до 47 відсотків, приватних підприємств – з 4 до 20 відсотків. Близько
чверті господарств є сільськогосподарськими кооперативами.

Нові агроструктури, сформовані на умовах оренди, використовують нині
21,4 млн. гектарів землі, а це 5,3 млн. паїв. Близько 500 цих
підприємств зобов’язалися сплачувати за оренду понад 2 відсотки від
встановленої вартості земельних часток. 1317 орендарів платитимуть від 1
до 2 відсотків. 10562 агроструктури – 1 відсоток і 687 підприємств –
трохи менше одного відсотка. Внаслідок цього, орендодавці одержать 1,5
млрд. грн. (у тому числі пенсіонери – 760 млн. грн.) орендної плати.
Середня вартість орендної плати за один пай становить 280 грн.

Але, незважаючи на ряд досягнень, земельна реформа не привела до
рішучого й ефективного оновлення сільськогосподарського виробництва,
пожвавлення інвестиційних процесів в інших галузях виробництва, не
створила умов раціонального і ефективного використання земель,
підвищення добробуту населення. Це викликає необхідність комплексного
цілеспрямованого вирішення проблеми реформування земельних відносин на
ринкових засадах у тісному спорідненні з реформуванням економічного ладу
країни в цілому.

На території Космацької ради були проведені всі основні роботи, які
були в завданні земельної реформи, однак як і земельній реформі по всій
Україні завдання земельної реформи не привело до рішучого й
ефективного оновлення сільськогосподарського виробництва та інші
проблеми.

4.1.1.Формування території, встановлення меж сільської ради і населеного
пункту.

В 1992 році Івано-Франківським філіалом інституту землеустрою УААН
розроблений проект встановлення меж сільських населених пунктів
Космацької сільської ради. Відповідно до цього проекту до земель
населених пунктів були віднесені площі, встановлені виходячи із розміру
земельних ділянок землевласників і землекористувачів, відносилися:

зони житлової забудови з ділянками для ведення особистого підсобного
господарства;

територій загального користування з громадськими будівлями, зеленими
насадженнями, водоймищами, громадськими площами, вулицями, проїздами;

ділянки для розміщення об’єктів комунального призначення (водозаборів,
очисних споруд тощо);

в окремих випадках виробничої зони, де розміщені тваринницькі приміщення
з комплексом будівель по їх експлуатації, машинно-тракторні двори,
комунально-побутовий сектор, складські приміщення та інші;

земель, що надані в установленому порядку організаціям, підприємствам,
установам;

рекреаційні зони, що безпосередньо примикають до населеного пункту;

санітарно-захисні зони, що забезпечують необхідні санітарно-гігієнічні,
зооветеринарні протипожежні та інші розриви між жилою і виробничими
зонами;

наявні в межах жилих, виробничих та санітарно-захисних зон
сільськогосподарські угіддя незалежно від того кому вони належать;

ділянки надані для розширення особистого підсобного господарства без
розміщення житлового будівництва, випасу худоби, якщо вони безпосередньо
примикають до населеного пункту;

резервні території необхідні для розширення забудови сільських населених
пунктів у відповідності з перспективою їх розвитку і
архітектурно-планіровочної структури населеного пункту.

В результаті встановлення меж населених пунктів визначена загальна
площа : с. Космач 1720,4 га, дані за 1994 рік..

Відповідно до розробленої Івано-Франківським філіалом інституту
землеустрою УААН проектної документації загальна площа Космацької
сільської ради становить 1600 га, дані станом на 1.01.2005 р взяті із
форми 6-зему.

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КОСМАЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ.

Таблиця 6.

№ п/п. Показники . Одиниця

виміру. Площа, га.

1 2 3 4

1. Загальна площа сільської ради. Га. 1720,4

2. Резервний фонд. Га. 35,1

3. Фермерський фонд. Га 20,9

4. Землі, які підлягають роздержавленню і приватизації. Га 240,4

5. Землі товарного виробництва, які включені в розрахунок поділу на
середню земельну частку. Га. 223,6

6. Кількість осіб, включених в розрахунок середньої земельної частки.
Чол. 340,0

7. Середній оціночний бал 1 га земель, що включено в розрахунок
середньої земельної частки. Балів. 17,9

8. Середня загальна частина в умовних кадастрових гектарах на 1 чол.
Га-балів. 11,7

4.1.2. Роздержавлення та приватизація земель на території сільської
ради.

Проект роздержавлення і приватизації земель Космацької сільської ради
був розроблений в 1994 році, але в зв’язку із зміною площ під
роздержавлення і приватизації із резервним фондом виникла необхідність
коректури проекту роздержавлення.

При коректурі проекту роздержавлення і приватизації використано проект,
що розроблений 1994 році та матеріали ґрунтового обстеження і якісної
характеристики земель, та інші земельні облікові документи.

Коректування проекту приведено на основі договору з Івано-Франківським
обласним управлінням земельних ресурсів №1-96 від 19.01.96 р.

Резервний фонд.

Коректурою проекту було передбачено виділити площу резервного фонду –
35,1 га.

Фермерський фонд.

Фермерський фонд коректурою проекту було вирішено залишити в попередніх
даних площею – 20,9 га.

Землі, що підлягають роздержавленню і приватизації.

Роздержавленню і приватизації підлягають землі сільськогосподарського
призначення – 240,4 га, з них:

Ріллі – 218,3 га;

Пасовищ – 5,3 га;

Господарських дворів – 9,9 га;

Прибережних смуг – 1,9 га;

Чагарників – 3,4 га;

Доріг – 1,2 га;

Канав – 0,4 га.

Землі, підлягають поділу на земельну частку.

Загальна площа земель, що підлягають розподілу на земельну частку
складає – 223,6 га сільськогосподарських угідь з них:

Ріллі – 218,3 га;

Пасовищ – 5,3 га.

Землі, які не підлягають розподілу на земельну частку.

Із земель, які були тимчасово надані в користування колективному
сільськогосподарському підприємству «Верховина», не підлягають розподілу
на земельну частку становить 16,8 га, в тому числі:

Господарських дворів – 9,9 га;

Сінокосів (прибережних смуг) – 1,9 га;

Чагарників – 3,4 га;

Доріг – 1,2 га;

Канав – 0,4 га.

Визначення земельної частки.

На основі матеріалів ґрунтового обстеження і шкали бонітету ґрунтів,
розробленої в 1992 році для орних земель, багаторічних насаджень,
сінокосів і пасовищ було проведено встановлення балогектарів для кожного
для кожного топографічного контура сільськогосподарських угідь.
Балогектари не були встановленні для ділянок, де не проводилось
ґрунтове обстеження.

Середньозважений бал по сільськогосподарських угіддях складав 17,8
га\балів, з них: ріллі – 17,9 та пасовищ – 17,1.

Загальна кількість гектаробалів на сільськогосподарських угіддях
становить 3990 га\балів, з них:

На ріллі – 3899,96;

На пасовищах – 90,43.

В зв’язку з тим, що присадибні землі не були обстежені і по якості
ґрунтів різні, при визначенні середньої земельної частки в кадастрових
гектарах було прийнято ,що1 га присадибних земель дорівнює
середньозваженому балу господарства. Середня земельна частка на особу,
що була включена в список для паювання складає 11,73 га умовних
кадастрових гектарів, з них землі для ведення товарного
сільськогосподарського виробництва 11,47 га.

Експлікація земель, що підлягають роздержавленню і приватизації:

а) підлягають поділу на земельну частку.

Таблиця 7.

№ контура. Назва угіддя. Площа, га. Назва урочища.

1 2 3 4

264

266

269

277

278

304

317

384

512

548

552

553

584+585

588

595

605а

605

606

607

608

609

610

311-613

615

615а

616

617

511

259 рілля

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

Пасовище

-/- 4,5

8,3

9,8

2,0

1,3

10,6

22,4

25,4

9,0

54,9

1,7

2,4

22,0

2,1

1,3

1,2

5,2

0,2

12,6

1,7

0,2

1,8

11,3

3,9

0,1

0,5

1,9

1,2

4,1 Раківчик

Під ялинкою

-/-

-/-

-/-

Перед Плянна

Біля групового

Перед села

Вище т.д.

За Раківчиком

Під Росільною

-/-

-/-

-/-

-/-

Біля Лемчаків і Семеника

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

-/-

Біля г. д.

Раківчик

Разом : 5,3

Всього: 223,6

б) землі, що не підлягають розподілу:

№ контура. Назва угіддя. Площа,га.

508

309 Господарський двір

-/- 7,5

2,4

Разом: 9,9

384а

548а

552а

584а Сінокіс (прибережна смуга)

-/-

-/-

-/- 0,1

1,2

0,1

0,5

Разом: 1,9

265

274

276 Ліс

-/-

-/- 0,3

1,0

0,6

Разом: 1,9

551 Чагарник 1,5

Разом: 1,5

279

513б

507

510 Дорога

-/-

-/-

-/- 0,7

0,2

0,1

0,2

Разом: 1,2

254

549

546

544 Канава

-/-

-/-

-/- 0,1

0,1

0,1

0,1

Разом : 0,4

Всього :

16,8

Таблиця 8.

Складання схеми поділу земель колективної власності на земельні частки
(паї).

Технічна документація по складанню схеми поділу земель колективної
власності на земельні частки (паї) на території села Космач Космацької
сільської ради була розроблена групою спеціалістів Івано-Франківського
філіалу Інституту землеустрою.

В процесі проведення підготовчих робіт були зібрані, вивчені й
систематизовані такі матеріали:

– проект роздержавлення і приватизації земель для
ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

– технічна документація по видачі державного акта на право колективної
власності на землю;

– схема поділу і розмежування земель між новоствореними
сільськогосподарськими та індивідуальними селянськими господарствами;

– проект формування території та встановлення меж Космацької сільської
ради та населеного пункту;

– проект контурно-меліоративної організації території;

– матеріали ґрунтового обстеження земель;

– списки громадян, які мають право на земельну частку (пай)
на території Космацької сільської ради.

Площа сільськогосподарських угідь, які підлягають поділу на земельні
частки (паї) згідно проекту роздержавлення і приватизації земель та
технічної документації по видачі державного акту на право колективної
власності на землю, становить 223,60 га. Зміни в проект приватизації і
роздержавлення земель запропоновані на засіданні земельної комісії по
реформуванню аграрного сектора економіки Космацької сільської ради 15
лютого 2000 року та зборами власників земельних часток (паїв) від 17
лютого 2000 року. Ці зміни затверджені рішенням сесії Богородчанської
районної ради 29 лютого 2000 року.

Польові геодезичні роботи.

Для уточнення площ земельних масивів було проведено обстеження та
горизонтальну зйомку теодолітом ТНЕО-020В з прив’язкою до державної
геодезичної мережі. По зовнішніх межах земельних масивів закладено
межові знаки із розрахунку 2-4 знаки на 100 га ріллі. Це показано на
схемі теодолітних ходів.

Камеральні геодезичні роботи.

На комп’ютері за програмою Інвент-Град були опрацьовані матеріали
проведених геодезичних робіт. В державній системі вирахувані координати
поворотних точок окружної межі масивів. По координатах вирахувані площі
земельних масивів (урочищ), які передбачені для поділу на земельні
частки (паї).

Порівняльна відомість площ земельних ділянок, визначених проектом
роздержавлення та приватизації земель і матеріалами польової зйомки
масивів.

Таблиця 9.

№№ масивів

Назва урочищ

Площа, га

По проекту роздержавлення і приватизації По
зйомці

1. Біля Скіцака 11.90 8.97

2. За раковим потоком 57.30 53.22

3. За санцевим потоком 25.10 26.67

4. Біля Зосі 29.90 20.16

5. Біля бригади 10.20 11.94

6. Перед села 25.40 22.66

7. Коло Ірки – 3.83

8. Погарі горішні 21.90 22.07

9. Погарі долішні 22.40 19.19

10. Перед Сенчака 15.40 15.45

11. Коло Олени 4.10 2.80

Разом: 223.60 207.76

З таблиці видно, загальна площа земель, виділених під паювання,
становить 207,76 га. Це на 15.84 га ріллі менше, ніж по проекту
роздержавлення і приватизації земель Космацької сільської ради.

Коректура планово-картографічого матеріалу Космацької сільської ради
проводилась ще в 1991 році. За цей час відбулися значні зміни в площі
земельних угідь на місцевості.

Охарактеризуємо ріллю по урочищах Космацької сільської ради.

В урочищі “Біля Скіцака” площа ріллі становила 8.97 га за матеріалами
теодолітної зйомки. Це на 2.93 га менше, ніж згідно проекту
роздержавлення і приватизації земель. В цьому урочищі виділено 35
земельних часток (паїв) і вони роздані громадянам села. Тут переважають
буроземно-підзолисті поверхнево-глейові крупнопилувато-важкосуглинкові
ґрунти, шифр яких 183е, бал бонітету-16.7.

Урочище “За раковим потоком”. Площа ріллі за матеріалами зйомки
становила 53.22 га . По проекту роздержавлення і приватизації земель
площа її становила 57.30 га. Це на 4.08 га ріллі менше, ніж за
матеріалами зйомки.

Через це урочище проходить траса газопроводу. Заборонялося виконувати
будь-які роботи, що можуть призупинити роботу, спричинити пошкодження
газопроводу або викликати нещасні випадки. Вздовж траси газопроводу
охоронна зона становить 25.0 м від осі з кожної сторони, обмеженої
умовними лініями. Проходять дві лінії електропередач напругою 35 кВт і
10 кВт через урочище “За раковим потоком”. Межа охоронної зони
повітряних ліній становить 10.0 м по обидві сторони ліній електропередач
від крайніх проводів.

Траса газопроводу та лінії електропередач проходять через землі, що
підлягають поділу на земельні частки (паї).

Поширені тут буроземно-підзолисті поверхнево-глейові
крупнопилувато-важкосуглинкові ґрунти, шифр яких 183е, бал
бонітету-16.7.

В даному урочищі виділена 131 земельна частий” (пай).

Значна частина їх винесена в натуру.

Залишились земельні частки громадян, які здані в оренду колективному
сільськогосподарському підприємству “Верховина”. Решта паїв залишені для
оформлення спадщини громадянам села Космач. В цих урочищах переважають
буроземно-підзолисті поверхнево-глеюваті не змиті й слабо-змиті
піщанисто-середньосуглинкові ґрунти (183д), бал бонітету-18,З.

Загальна площа ріллі в урочищі “За сонцевим потоком” становить 26.67 га
за результатами теодолітної зйомки. Це на 1.57 га більше, ніж і згідно
проекту роздержавлення і приватизації земель. Дане урочище поділене на –
і 76 земельних часток. Одна частина паїв роздана громадянам села, друга
– залишена для оформлення спадщини, а решту земельних часток здано в
оренду колективному сільськогосподарському підприємству “Верховина”.

Через урочище “За сонцевим потоком” проходять дві лінії електропередач і
траса газопроводу. Слід дотримуватись сервітутних обмежень в тих місцях,
де вони проходять через земельні частки (паї). Тут переважають
буроземно-підзолисті поверхнево-глейові крупнопилувато-важкосуглинкові
ґрунти, шифр-183е, бал бонітету-16.7.

Урочище “Біля Зосі”. Загальна площа ріллі складає 20.16 га, а по проекту
роздержавлення і приватизації-29.90 га. Це урочище поділене на 46
земельних часток (паїв). Вони роздані громадянам села Космач.

Через дану територію проходить траса газопроводу і повітряна лінія
напругою 35 кВт. Забороняється виконувати будь-які дії, що можуть
призупинити роботу, спричинити їх пошкодження або викликати нещасні
випадки.

Туй переважають буроземно-підзолисті поверхнево-глейові
крупнопилувато-важкосуглинкові ґрунти, шифр яких 183е з балом бонітету
16.7.

Загальна площа ріллі в урочищі “Біля бригади” становить за результатами
зйомки 11.94 га.

Це на 1.74 га ріллі більше, ніж згідно проекту роздержавлення і
приватизації земель. Дане урочище поділене на 29 земельних часток
(паїв), які винесені в натуру. Тут поширені буроземно-підзолисті
поверхнево-глеюваті незмиті й слабозмиті піщанисто-середньосуглинкові
ґрунти, їх шифр 183д, бал бонітету 18.3.

Через територію проходить лінія електропередач. Забороняється виконувати
будь-які дії, що можуть призупинити роботу електричних мереж, спричинити
їх пошкодження або викликати нещасні випадки.

Характеристика урочища “Перед села”. Загальна площа ріллі становить
22.66 га за результатами теодолітної зйомки. Порівняно з проектом
роздержавлення і приватизації земель, площа ріллі тут зменшилась на 2.74
га. В даному урочищі винесено в натуру 110 земельних часток. Всі паї
роздані громадянам села Космач.

В цьому урочищі найбільш поширеними є буроземно-підзолисті
поверхнево-глеюваті незмиті й слабозмиті піщанисто-середньосуглинкові
ґрунти, шифр яких 183д ,а бал бонітету-18.3.

По території проходить лінія електропередач. В тих місцях, де ЛЕП
проходить через земельні частки, потрібно дотримуватись сервітутних
обмежень у їх використанні.

В урочищі “Погарі горішні” площа ріллі за результатами зйомки становить
22.07 га. Порівняно з проектом роздержавлення і приватизації земель це
на 0.17 га ріллі більше, ніж за матеріалами теодолітної зйомки. Дане
урочище поділене на 72 земельні частки (паї). Вони роздані громадянам
села Космач. По території урочища проходить траса газопроводу та лінія
електропередач. Забороняється виконувати будь-які роботи, що можуть
спричинити їх пошкодження, призупинити роботу або викликати нещасні
випадки.

Тут переважають буроземно-підзолисті поверхнево-глеюваті незмиті й
слабозмиті піщанисто-середньосуглинкові ґрунти, шифр яких 183д, бал
бонітету – 18.3.

Урочище “Погарі долішні”. За матеріалами теодолітної зйомки площа ріллі
становить 19.19 га. Це на 3.21 га менше, ніж згідно проекту
роздержавлення і приватизації земель. Дане урочище поділене на 44
земельні частки. Всі паї здані в оренду колективному
сільськогосподарському підприємству “Верховина”.

Через дану територію проходить в двох місцях траса газопроводу.
Забороняється виконувати будь-які дії, що можуть призупинити роботу,
спричинити пошкодження газопроводу або викликати нещасні випадки. Вздовж
траси газопроводу охоронна зона становить 25.0 м від осі з кожної
сторони, обмеженої умовними лініями.

Тут поширені ґрунти буроземно-підзолисті поверхнево-глеюваті не змиті й
слабозмиті діщанисто-середньосуглинкові, шифр їх 183д, бал бонітету
18.3.

Площа ріллі в урочищі “Перед Сенчака” складає 15.45 га за матеріалами
зйомки. Це на 0.05 га більше, ніж згідно проекту роздержавлення і
приватизації земель. Дане урочище поділене на 70 земельних часток. Всі
паї винесені в натуру й роздані громадянам села Космач.

Вздовж урочища, паралельно дорозі, проходить лінія електропередач.
Виконувати будь-які дії, що можуть призупинити роботу електричних мереж,
забороняється.

В цьому урочищі переважають буроземно-підзолисті поверхнево-глеюваті
незмиті й слабозмиті піщанисто-середньосуглинкові ґрунти, шифр 183д, бал
бонітету 18.3.

Урочище “Коло Ірки”. За результатами зйомки загальна площа ріллі
становить 3.83 га. Дане урочище поділене на 21 частку (пай). Вони
роздані громадянам села.

Площа ріллі в урочищі “Коло Олени” складає 2.80 га за результатами
зйомки. Це на 1.3 га ріллі менше, ніж згідно проекту роздержавлення й
приватизації земель. В даному, урочищі винесено в натуру шість земельних
часток (паїв).

Переважають в урочищах “Коло Ірки” та “Коло Олени”
буроземно-підзолисті поверхнево-глейові крупнопилувато-важко–суглинкові
ґрунти, шифр 183е, бал бонітету -16.7.

Для зручного користування земельними ділянками запроектовані під’їзді
дороги шириною 4.0 м з виходом на існуючу дорожню мережу:

З метою виділення в натурі земельних часток (паїв) проведено вирахування
земельних площ з точністю до 0.01 га в фізичних гектарах. їх
проектування проводилось із врахуванням крутизни, напрямку схилів та
природних ландшафтів території.

Виділення земельних ділянок в натурі проводилось згідно списків
громадян, поданих Космацькою сільською радою на кожен масив.

На планах земельних масивів пронумерована в зростаючому порядку кожна
земельна ділянка.

Таким чином, загальна площа ріллі, що підлягає поділу на земельні частки
(паї), становить 207.76 га.

Складання схеми поділу земель на земельні частки.

Для складання схеми поділу земель на земельні частки (паї) складено
картографічну основу в масштабі 1: 2000 по масивах на основі проведених
геодезичних робіт. Крім того, складена загальна схема земельних угідь в
масштабі 1:5000.

Згідно списків громадян, поданих Космацькою сільською радою, право на
земельні частки (паї) мають 359 громадян. На загальних зборах
власників земельних ділянок 15 лютого 2000 року вирішено прийняти
рівновелику земельну частку (пай) всім власника сертифікатів. Це
зроблено без врахування грошової та бальної оцінки землі в розмірі 0.63
га.

Рішення зборів власників земельних сертифікатів затверджене сесією
Космацької сільської ради 29 лютого 2000 року.

Зменшена площа пайованих земель та земельна частка (пай) в розмірі 0.58
га. Це підтверджено протоколом зборів власників земельних
часток (паїв) села Космач Богородчанського району
Івано-Франківської області від 17 лютого 2000 року. Рішенням сесії
Богородчанської районної ради від 26 жовтня 2000 року зменшено площі
пайованих земель та земельну частку (пай).

Передбачено виділити земельні частки (паї) у двох і в трьох
масивах на території Космацької сільської ради. При цьому враховано
віддаленість земельних масивів, різні ступені зволоження ґрунтів та їх
неоднорідність на кожному масиві.

На схемі показані земельні ділянки громадян, які одержали земельні
частки (паї) в натурі. . Додається список власників земельних
сертифікатів, в якому вказана назва урочища, номер ділянки та їхня
площа.

На території сільської ради погоджена схема поділу земель колективної
власності на земельні частки (паї) Богородчанським районним відділом
земельних ресурсів, відділом архітектури і містобудування та затверджена
сесією Космацької сільської ради 29 лютого 2000 року.

4.2. Аналіз ефективності вирощування сільськогосподарських культур.

Розподіл земель за угіддями в цілому по сільській раді та в
сільськогосподарських підприємствах приведений в таблицях 13 та 14 .До
земель сільськогосподарського призначення належать згідно статті 22
пункту 2 Земельного кодексу України сільськогосподарські угіддя і не
сільськогосподарські угіддя.

До сільськогосподарських угідь відносяться : рілля, багаторічні
насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Сільськогосподарські угіддя є основним видами земель в цілому.
Для економіки землекористування є істотним показником
сільськогосподарської освоєності земельної території, який
характеризується коефіцієнтом – відношення площ сільськогосподарських
угідь до загальної території і характеризує частку продуктивних угідь
сільськогосподарського призначення в загальній структурі земельної
площі.

Територія Космацької сільської ради займає 1600 га земель. Як
сільськогосподарські землі використовуються 760,7362 га земель, що
складає приблизно 48% території сільської ради, з них 758,1562 га
сільськогосподарські угіддя, з яких 481,5286 га рілля. Отже в структурі
сільськогосподарських угідь рілля становить 62,4% .

Розораність території знижує показники родючості ґрунту, поглиблює
економічну кризу в землекористуванні. Всі сільськогосподарські
угіддя задіяні у вирощуванні сільськогосподарських культур. Більше 7 %
земель сільської ради з тих чи інших причин несприятливі для ведення
сільського господарства. Основний фактор прояву деградації земель – це
ерозія. Еродованість ріллі за останні роки зросла по сільській раді до
2%. Це пов’язано з роздрібністю земельних ділянок, особливо земельних
ділянок (паїв). Власники цих земельних ділянок не мають можливості
вводити науково обґрунтовані системи сівозмін, проводити правильне
чергування культур, а тому розміщують просапні культури на схилах
стрімкістю понад 3°. Залучення схилових земель до обробітку та залучення
до орних земель площ гіршої якості, збільшення посіву на схилових землях
культур, які посилюють ерозію ґрунтів (цукровий та кормовий буряк,
кукурудза, картопля) підвищують ерозію ґрунтів. Так розораність земель
по сільській раді становить 48%. Збільшення орних земель за рахунок
схилових пасовищ та інших малопродуктивних земель викликало на фоні
несприятливих природних факторів, значну ерозію земель деградацію
екологічного середовища формуючої функції ґрунтового покриву.

На території Космацької сільської ради рослинництво носить
підпорядкований характер, тобто рослинництво підпорядковується потребам
тваринництва. Основними культурами, які вирощуються є зернові культури,
льон, коренеплоди картопля, а також багаторічні трави.

Кліматичні умови району в цілому сприятливі для вирощування наступних
сільськогосподарських культур: льону, зернових культур. Однак
малосніжна зима з частими відлигами приводить до вимерзання та
випрівання озимих зернових і багаторічних бобових трав, а зливні дощі
влітку сприяють ерозії ґрунтів на схилах та вимоканню рослин на
рівнинних ділянках.

Структура посівних площ і валовий збір с/г культур.

Таблиця 10

Культури Вихідний збір Валовий збір (ц).

Площа, га. %

Зернові – всього

В тому числі:

а) озимі – всього:

З них: пшениця

жито

б) ярі – всього:

з них: овес 300

280

270

10

20

20 30,4

28,4

27,4

1,0

2,0

2,0 5130

4757

4380

377

373

373

Технічні – всього:

В тому числі: льон волокно\насіння

оз.ріпак 175

160

15 17,8

16,2

1,6 Х

1065/476

90

картопля 5 0,5 376

Овочі 2 0,2 115

Кормові – всього:

в тому числі:

коренеплоди

кукурудза

однорічні трави

багаторічні трави 481

30

10

78

363,5 51,1

3,0

1,0

7,9

39,1 Х

3090

2613

61985

Всього посівів: 963,5 100,0 Х

ПРИМІТКА: по даних річного звіту сільської ради за 1985 р.

Урожайність с/г культур (ц/га).

Таблиця 11.

Культури Середнє за 3-5 років по сільській раді.

Озима пшениця

Озиме жито

Овес

Льон-волокно

Льон-насіння

Озимий ріпак

Овочі

Картопля

Коренеплоди

Кукурудза на силос і з/к

Однорічні трави

Багаторічні трави : на з/к

на сіно

на насіння

Сіножаті

Пасовища 16,5

37,7

18,6

7,6

3,6

12,3

37,0

94,0

206,0

33,5

161,0

41,5

1,0

11,0

37,0

ПРИМІТКА: по даних річного звіту сільської ради за 1982-1985 р.

ПРИМІТКА: по даних річного звіту сільської ради за 1982-19

16,4000 2,9000

9

4.3. Визначення урожайності культур і обсягів виробництва
сільськогосподарської продукції.

Під впливом комплексу природноекономічних факторів Передкарпатської
провінції, на території якої розміщена Космацька сільська рада, склалася
і постійно удосконалюється зональна спеціалізація сільського
господарства. Тому сільськогосподарське не державне підприємство, яке
розташоване на території сільської ради, має наступні напрями
спеціалізації:

— Приватна фірма ТзОВ “Верховина” розвивається в зерновому напрямку;

— фермерське господарство Гуменюка Я.М. спеціалізується на вирощуванні
зернових та круп’яних культур;

Громадяни, що ведуть товарне сільськогосподарське виробництво в
основному вирощують картоплю, кукурудзу на зерно, кормові буряки
частково зернові ( озиму пшеницю, ярий ячмінь) та багаторічні трави.

Спеціалізація і концентрація сільськогосподарського виробництва тісно
пов’язана із структурою посівних площ. В свою чергу структура посівних
площ залежить від типу спеціалізації господарства, структури
сільськогосподарських угідь, рельєфу і ґрунтових умов.

Структура посівних площ – це співвідношення між групами культур чи
окремими зерновими культурами в господарстві. Науково обґрунтована
структура посівних площ є економічною основою сівозміни. Її розробляють
відповідно до спеціалізації і концентрації виробництва з врахуванням
природних умов і біологічних особливостей сільськогосподарських культур.

Оскільки більшість товаровиробників на території сільської ради не
ведуть бухгалтерської звітності та не подають статистичні дані
структура посівних площ охарактеризована на основі узагальнених даних
селищної ради. За цими даними в структурі посівних площ не державних
сільськогосподарських підприємств розташованих на території сільської
ради основна картопля, а зернова культура – озима пшениця. Середня
врожайність пшениці становить 16,55 ц/га, картоплі 94,0 ц/га. Ярі
зернові висівають після технічних культур, в основному після цукрового
буряка та кукурудзи на зерно. Основною ярою зерновою культурою є яра
кукурудза, яка у структурі посівних площ займає 10 га, або 1 %.

При вирахуванні урожайності на перспективу враховували показники
урожайності, які були досягнені за останні 10 років, а також бралося до
уваги нові досягнення науки і передових господарств. На перспективу
урожайності сільськогосподарських культур по господарстві Космацької
сільської ради буде зростати, що видно із нижче наведеної порівняльної
таблиці 15.

Таблиця 15.

п\пр. Назва сільськогосподарських культур Урожайність ц\га по роках

1990 р. 1995 р. 2001 р.

1. Зернові – всього:

озиме пшениця

озиме жито

ярий ячмінь

овес 15,5

18,4

15,9

16,9

9,3 13,5

15,5

16,0

30,0

8,0 21,2

24,0

18,0

22,0

15,0

2. Льон – волокно 9,0 6,9 10,0

3. Картопля 60,0 90,0 120,0

4. Коренеплоди 146 300,0 400

5. Багаторічні трави(сіно) – 45,0 50

6. Багаторічні трави на корм 111 150 200

7. Однорічні трави на корм 30 89 150

Основними напрямами підвищення урожайності сільськогосподарських культур
являється внесення органічних і мінеральних добрив, регулювання водного
режиму і застосовувати протиерозійні заходи. Крім органічних і
мінеральних добрив великий ефект для підвищення урожайності
сільськогосподарських культур приносить осушення перезволожених земель і
зменшення кислотності ґрунтів. Кислотність ґрунту можна нейтралізувати
тоді коли вносити вапняки, тобто проводити вапнування. Підчас вапнування
прискорюються мікробіологічні процеси в грунті, що призводить до
поліпшення структури ґрунту. Таким чином, вапнування не тільки збільшує
урожайність сільськогосподарських культур, але й значно збільшує
якість ґрунту. Крім вище наведених заходів, направлених на підвищення
урожайності, необхідно також приділяти увагу хімічному захисту рослин
від шкідників і хворіб сільськогосподарських культур.

4.3. Поголів’я і продуктивність тварин.

Сільське господарство, це галузь народного господарства, яка є
складовою частиною єдиного агропромислового комплексу, основним
завданням якого є забезпечення країни продуктами харчування та
сільськогосподарською сировиною.

Без високо розвинутого сільського господарства не може бути гармонійно
розвинутої економіки країни. Тому рентабельність сільськогосподарського
виробництва визначається правильним співвідношенням галузей рослинництва
і тваринництва.

На початку 90-х років на фоні економічної кризи в країні, сільське
господарство молодої України було найвідсталішою галуззю народного
господарства. Особливо потерпіло тваринництво. Для того щоб поправити
своє економічне становище, господарства почали масовий вивіз тварин на
забійні пункти. Внаслідок чого поголів’я великої рогатої худоби дуже
знизилося, що відбилося на виробництві тваринницької продукції.
Наявність поголів’я великої рогатої худоби в не державних
сільськогосподарських підприємствах та в індивідуальному секторі
Космацької сільської ради наводимо в таблиці 16.

Наявність поголів’я великої рогатої худоби і птиці.

Таблиця 16.

Групи і види худоби та птиці Вихідне поголів’я в тому числі по
виробничих підрозділах

Станом на 1985 р. І ІІ ІІІ

ВРХ – всього:

Корови

Молодняк 1036

20

1016 406

20

385 300

300 330

330

Свині – всього:

Свиноматки 20

7 20

7 –

– –

Вівці – всього:

Вівцематки 1800

671 1800

671 –

– –

Коні – всього:

Робочі 70

50 30

20 20

15 20

15

Як видно із таблиці 16. поголів’я великої рогатої худоби в тодішньому
колгоспі «Верховина» і теперішньому ТзОВ «Верховина» різко знизилося,
особливо молочне стадо, проте можливо в індивідуальному секторі з року в
рік поголів’я худоби почне збільшуватися. Новостворені не державні
сільськогосподарські підприємства, а саме фермер Гуменюк Я.М, тільки
починає розвивати галузь тваринництва, в основному відгодівлю тварин.
Збільшення поголів’я великої рогатої худоби і особливо продуктивності
тваринництва відстає від потреб промисловості і не зовсім задовольняє
попит населення на продукти тваринництва.

Велика рогата худоба дає крім молока і м’яса, цінну сировину для
легкої, хімічної та фармацевтичної промисловості. А також виробляє гній
та сечовину, які використовуються як цінні органічні добрива.
Встановлено прямий зв’язок між родючістю ґрунтів і щільністю поголів’я
худоби в господарствах, при правильному використанні гною.

Проте темпи зростання поголів’я і продуктивності тваринництва в не
державних господарствах сільської ради значно відстають від потреб
розвитку регіону, не задовольняючи потреб населення регіону продуктами
тваринництва. А часто вони бувають економічно не доступні більшості
населення. Тому необхідно звернути увагу на всіх рівнях особливо перед
виборами нового Парламенту України, що до розвитку тваринництва, як
життєво-необхідної галузі народного господарства.

5. Екологічна придатність земель для вирощування сільськогосподарських
культур

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним
національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Використання землі в Україні, як головного засобу виробництва в
сільському господарстві, відбувається на правах власності ( приватної,
державної, комунальної) та користування ( постійне, тимчасове) у формі
різних угідь.

Правильна організація використання сільськогосподарських угідь –
визначає господарське призначення і характер використання кожної
земельної ділянки. Організація використання угідь тісно пов’язана з
організацією всього сільськогосподарського виробництва оскільки воно
відображає спеціалізацію підприємства, рівень інтенсивності, технічні
процеси виробничих зв’язків, які існують і розвиваються. Завданням
організації використання сільськогосподарських угідь е створення
максимальної зручності для раціонального співвідношення і розвитку
галузей рослинництва і тваринництва, підвищення продуктивності праці,
збереження та підвищення продуктивності землі.

Структура сільськогосподарських угідь по Космацькій сільській раді
наводиться в таблиці 17.

Структура сільськогосподарських угідь.

Таблиця 17.

Назва сільськогосподарських угідь площа

га %

Землі всього 1600,0 100,0

в т. ч. сільськогосподарські угіддя 758,1652 48

з них: рілля 458,5286 28

багаторічні насадження 12,2000 0,5

Сіножаті 61,7786 3,5

Пасовища 191,0490 10

Як видно із таблиці 17. найбільшу питому вагу сільськогосподарських
угідь складає рілля – 28%, найменшу – багаторічні насадження – 0,5. В
сільськогосподарському використанні задіяні 760,7362 га
сільськогосподарських земель та 758,1652 га сільськогосподарських угідь,
що складає 48% земель сільської ради, з них 28% становить рілля.

Сільськогосподарські угіддя на території Космацької сільської ради, які
передані в оренду недержавним сільськогосподарським підприємствам,
наводяться у таблиці 18, а їх структура в таблиці 19.

Сільськогосподарські угіддя у розрізі недержавних сільськогосподарських
підприємств.

Таблиця 18.

Назва новостворених недержавних сільськогосподарських підприємств
Кількість власників земельних часток (паїв) Загальна площа земель, га

ТоЗВ «Верховина» 1 45,3000

Фермерське господарство Гуменюка Я.М. 1 10,8000

Громадяни, що ведуть товарне сільськогосподарське виробництво 5 0,5086

Розподіл сільськогосподарських угідь за агроформуваннями

Угіддя Площа,

га в тому числі

ТоЗВ «Верховина» Фермерське господарство Гуменюка Я.М. Громадяни, що
ведуть товарне с\г виробництво

Сільськогосподарські угіддя, всього 758,1652 45,3000 10,8000 0,5086

в тому числі :

рілля 458,5286 45,3000

10,8000 –

багаторічні насадж. 12,2000

– –

сіножаття 61,7786

– –

пасовища 191,0490

– –

Таблиця 19.

Як бачимо із таблиці 19. найбільше сільськогосподарських угідь на
території Космацької сільської ради використовує ТоЗВ «Верховина», що
вирощують сільськогосподарські культури.

Але наявність кількості земель, ще не дає характеристику їх ефективного
використання. Для обґрунтування ефективного використання земель
необхідно застосовувати дані земельного кадастру, який передбачає
обґрунтування заходів щодо трансформації малопродуктивних угідь для
залучення їх в інтенсивний обіг та науково обґрунтоване розміщення
посівів сільськогосподарських культур шляхом організації системи
сівозмін.

Організація системи сівозмін являється однією з найбільш важливих
складових частин землеустрою, головна задача якої полягає в створенні
територіальних умов для підвищення культури землеробства, відтворення і
підвищення родючості ґрунтів, більш раціонального використання землі,
техніки і робочої сили. Кінцева ціль організації системи сівозмін є
забезпечення більш ефективнішого використання землі, більш
раціональнішого проведення виробничих процесів, підвищення родючості
ґрунту.

Підвищення ефективності використання землі в системі сівозмін досягнуто
в проекті за рахунок більш раціонального, господарсько-направленого,
науково обґрунтованого введення системи сівозмін та розміщення посівів
сільськогосподарських культур на землях найпридатніших для їх
використання.

Для підвищення родючості ґрунтів важливу роль має науково обґрунтована
організація системи сівозмін, так як на екологічно-однотипних землях
забезпечується найбільш висока ефективність використання рослинами
поживних речовин і при цьому не зменшується їх вміст у ґрунті.

Тому з врахуванням вище наведеного організація системи сівозмін включає
в себе такі елементи:

а) визначення площі масивів екологічно-придатних земель для вирощування
сільськогосподарських культур;

б) вибір типів, видів і кількість сівозмін;

г) розміщення сівозмін і посівів сільськогосподарських культур з
врахуванням екологічної придатності землі для їх вирощування;

д) визначення економічної ефективності організації системи сівозмін;

Також, для вирощування сільськогосподарських культур велику роль
відіграє екологія, а саме екологічна придатність земель.

Сільськогосподарська діяльність суспільства, спрямована на вирощування
необхідної кількості екологічно чистих продуктів харчування,
супроводжується руйнівним впливом на основні екологічні чинники
довкілля: землю, воду, повітря, природні фіто і зооценози. Природні
екологічні системи здатні до самоочищення, вони мають певну буферність
стосовно побічних включень і несприятливих впливів на навколишнє
середовище. Але буферність не є безмежною, вона діє лише у певних,
обмежених рамках, має обмежену ємність. Штучне насичення довкілля
шкідливими для природної екосистеми речовинами в кількості, яка
перевищує її буферну здатність до очищення, руйнування динамічної
рівноваги, що встановилися в процесі еволюції Землі, сприяє погіршенню
довкілля, руйнування природних ресурсів. Отож технології вирощування
сільськогосподарських культур, які включають в себе обробіток ґрунту,
використання неорганічних добрив, хімічних засобів боротьби з шкідниками
і хворобами і т.д., повинні опрацьовуватись з глибоким знанням справи,
науково обґрунтовано, щоб зберегти життєве середовище екологічно чистим,
придатним для життєдіяльності людини.

Розробка землевпорядних схем, і впровадження їх через комплекс проектів
призводить до глибоких змін природних і сільськогосподарських
ландшафтів. В даний час відсутні зведені наукові роботи та методичні
рекомендації по складанню ландшафтно-екологічної документації, тому
можна запропонувати такі вихідні положення прикладного аналізу
ландшафтної неоднорідності земельного фонду при землевпорядкуванні:

1) в сільськогосподарській практиці важливо врахувати основну умову
ландшафтно-екологічного підходу – збалансоване співвідношення між
використанням, збереженням і покращенням конкретного виду ґрунтів при
оптимальному використанні потенційних можливостей самих ландшафтів;

2) в конкретному районі необхідно ув’язувати спеціалізацію,
агротехніку, різні види сільськогосподарських меліорацій з особливостями
прояву ландшафтної неоднорідності, стійкості їх змін в протіканні
геохімічних і біофізичних процесів;

3) створені ландшафти функціонують і розвиваються у відповідності з
природними закономірностями;

4) природні ландшафти і сільськогосподарське виробництво взаємозв’язані
і являють собою єдину ландшафтно-сільськогосподарську систему;

5) при інтенсивному сільськогосподарському використанні земельного
фонду, коли рівновага в ландшафті підтримується штучно. Особливо
важливі: розробка і здійснення на практиці заходів, спрямованих на
попередження можливих негативних наслідків використання земель;

6) аналіз ландшафтної неоднорідності земельного фонду необхідно
розглядати як багатофункціональний процес.

Аналізуючи природні умови для потреб землевпорядкування, поряд з
впливом антропогенних факторів необхідно враховувати і природні
тенденції розвитку ландшафтів, можливість прояву несприятливих природних
процесів для сільського господарства (заболочення, засолення). Останні
діють повільніше але масштабніше.

Ще одним важливим екологічним чинником, який потребує охорони та
систематичного контролю за його станом, є атмосферне повітря.
Найбільшими джерелами забруднення у сільськогосподарських підприємствах
найчастіше зустрічаються такі: викидні гази двигунів тракторів,
автомобілів, комбайнів та інших машин, які використовуються на
виробництві, викиди промислових та побутових підприємств – котелень,
цехів з переробки сільськогосподарської продукції, випаровування в
повітря шкідливих газів з тваринницьких ферм, зокрема при несвоєчасній
очистці приміщення та неправильному зберіганню гною, випаровування
нафтопродуктів при неправильному їх зберіганні та використанні, втратах
на машинних дворах, у майстернях, сховищах пального і мастил,
накопичення у тваринницьких приміщеннях аміаку, вуглекислого газу та
шкідливих мікроорганізмів при відсутності належної вентиляції.

Екологічна ситуація як у в державі, так і в нашому Богородчанському
районі, незважаючи що більшість великих промислових підприємств на даний
час не є основними забруднювачами довкілля, все-таки непомітно
погіршується. Особливе занепокоєння в нашій Космацькій сільській раді
яке в певній мірі має відношення до рослинного та тваринного світу,
викликають водойми які перетворюються у стічні канави, втрачають свою
водність і геометричні параметри, а (сільські ставки) стають вогнищем
антисанітарії.

Практично “стихійним лихом “ яке охоплює не лише населені пункти
Космацької сільської ради, але і саме господарство яке розташовується в
даному регіоні – є утворення диких сміттєзвалищ, що в свою чергу
погіршує умови існування тваринного світу, приводить до загибелі
рослинної флори.

Зусилля уряду та органів місцевої влади є недостатнім для вирішення
нагальних екологічних проблем які склалися в даній сільській раді та і
взагалі в районі в першу чергу з причин недостатнього фінансування
екологічних програм та заходів які є наміченими в даному господарстві.
Водночас зарубіжний та й власний досвід свідчить про те, що певні
екологічні проблеми можна вирішити і реалізувати за участю
громадськості, місцевих громад, за підтримки влади, підприємців,
фінансових та комерційних структур, цільових фондів тощо.

Показники проекту

Показники аналізуючого проекту

Таблиця 20.

№ п\п Показники На час складання аналізуючого проекту За проектом

1 Територія сільської ради – всього 1600 –

2 Сільськогосподарські підприємства

3 ТзОВ «Верховина» 45,30 45,30

4 Фермерське господарство Гуменюка Я.М. 10,80 10,80

5 Громадяни, що ведуть товарне сільськогосподарське виробництво – 0,5086

6 Заклади, установи, організації 4,52 4,52

7 Промислові та інші підприємства 8,7963 8,7963

8 Підприємства та організації транспорту, зв`язку 7,4050 7,4050

9 Лісогосподарські підприємства 722 722

10 Землі запасу та землі, не надані у власність та постійне користування
в межах населених пунктів (які не надані у тимчасове користування)
284,9837 284,9837

11 Кооператив громадян, що ведуть товарне сільськогосподарське
виробництво – 0,5086\5

6.Охорона природи

Земля – єдина універсальна умова життя, комора мінерально-сировинних
ресурсів, природна основа виробництва, а в сільському господарстві –
основний його засіб. Як продукт природи і природне тіло без залучення до
виробництва вона мертва, безплідна.

Всі природні компоненти ландшафтної сфери, а саме рельєф, гірські
породи, води, ґрунти, рослинний і тваринний світ знаходяться у
внутрішньому взаємозв’язку і розвитку, як одне ціле вони вивчаються
самостійною галуззю фізичної географії – ландшафтознавством. Всі
природні компоненти ландшафтної сфери несуть слід антропогенної
діяльності.

Враховуючи значне перетворення ландшафтів нашої країни, останнім часом
все більше уваги приділяється визначенню рівня антропогенної
перетвореності ландшафтів, плануються і розробляються заходи по
перетворенню їх в природній стан.

Найбільших змін ландшафти зазнали під впливом меліорації земель, тому
оцінка структурних змін в ландшафтах під впливом меліоративних заходів
повинна включати характеристику і аналіз ступеня диференціації і
змінюваності, розчленованості і строкатості, ступінь якісної
диференціації ландшафту характеризують контрастністю. Ряд вчених для
такої характеристики пропонує використовувати шкалу контрастності
ґрунтів, об’єднання їх в агрогрупи.

Крім того, доцільно розрахувати коефіцієнт неоднорідності ґрунтового
ареалу, враховуючи компоненти за показниками ступеня перетворення,
визначаючи загальний індекс антропогенного перетворення. Оцінка
структурних змін в ландшафтах під впливом меліоративних заходів повинна
починатись з розрахунку показників характеристик елементарних ґрунтових
ареалів, тобто агрогруп ґрунтів, типів земель, сільськогосподарських
земель.

Розробка землевпорядних схем, і впровадження їх через комплекс проектів
призводить до глибоких змін природних і сільськогосподарських
ландшафтів. В даний час відсутні зведені наукові роботи та методичні
рекомендації по складанню ландшафтно-екологічної документації, тому
можна запропонувати такі вихідні положення прикладного аналізу
ландшафтної неоднорідності земельного фонду при землевпорядкуванні:

1) в сільськогосподарській практиці важливо врахувати основну умову
ландшафтно-екологічного підходу – збалансоване співвідношення між
використанням, збереженням і покращенням конкретного виду ґрунтів при
оптимальному використанні потенційних можливостей самих ландшафтів;

2) в конкретному районі необхідно ув’язувати спеціалізацію,
агротехніку, різні види сільськогосподарських меліорацій з особливостями
прояву ландшафтної неоднорідності, стійкості їх змін в протіканні
геохімічних і біофізичних процесів;

3) створені ландшафти функціонують і розвиваються у відповідності з
природними закономірностями;

4) природні ландшафти і сільськогосподарське виробництво взаємозв’язані
і являють собою єдину ландшафтно-сільськогосподарську систему;

5) при інтенсивному сільськогосподарському використанні земельного
фонду, коли рівновага в ландшафті підтримується штучно. Особливо
важливі: розробка і здійснення на практиці заходів, спрямованих на
попередження можливих негативних наслідків використання земель;

6) аналіз ландшафтної неоднорідності земельного фонду необхідно
розглядати як багатофункціональний процес.

Аналізуючи природні умови для потреб землевпорядкування, поряд з
впливом антропогенних факторів необхідно враховувати і природні
тенденції розвитку ландшафтів, можливість прояву несприятливих природних
процесів для сільського господарства (заболочення, засолення). Останні
діють повільніше але масштабніше.

Раціональним можна рахувати такий вплив, при якому забезпечується
правильний ресурсообіг, розширення відтворення природних ресурсів,
ландшафтів.

Територія Космацької сільської ради відноситься до гірського
агро-кліматичного району, головними кліматичними особливостями, якого
слід вважати температурний режим і опади. Клімат
помірно-континентальний, вологий. Самими теплими місяцями року є липень
і серпень. За температурними показниками цю територію можна назвати
помірно теплою. Середньорічна температура повітря становить 4о – 5о.
Періоди з середніми добовими температурами вище нуля настають в другій
декаді березня і закінчуються в кінці листопада (240 – 255 днів).
Середня тривалість без морозного періоду 176 днів, а вегетаційного –
-180 днів, весняні приморозки припиняються в першій декаді травня, а
починаються в третій декаді жовтня. В середньому тут випадає за рік
760 – 1060 мм атмосферних опадів, при чому на теплій період випадає
близько 460 – 600 мм, що становить 60% від річної кількості. Тому в
літку дощі випадають часто, у вигляді злив, а також мають затяжний
характер. На протязі зими сніговий покрив не стійкий.

Кліматичні умови району в цілому сприятливі для вирощування наступних
сільськогосподарських культур: льону, зернових культур. Однак
малосніжна зима з частими відлигами приводить до вимерзання та
випрівання озимих зернових і багаторічних бобових трав, а зливні дощі
влітку сприяють ерозії ґрунтів на схилах та вимоканню рослин на
рівнинних ділянках, а також для розвитку тваринницьких галузей, зокрема
для ведення скотарства та вівчарства.

Територія Космацької сільської ради розміщена в умовах передгірського
та частково в умовах складного розчленованого гірського рельєфу. Рельєф
передгірської місцевості відносно рівний з добре вираженим
мікрорельєфом, який характеризується невеликим пониженням та
видолинками водного характеру. В гірській частині переважають еродовані
положисті та складисті схили різної крутизни та експозиції, які
порізані ярами та балками. На схилах гір обробляють лише невеликі
земельні ділянки. Вершини гір, як правило, зайняті лісом та природними
карповими угіддями.

Найбільш поширеними ґрунтами на території села Космач є дернові глибокі
глеюваті і неоглеєні легкосуглинкові, дернові глибокі глейові
легкосуглинкові ґрунти, буроземно-підзолисті, бурі гірсько-лісові
опідзолені поверхнево-оглеєні легкосуглинкові ґрунти, бурі
гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі щебенюваті легкосуглинкові
ґрунти помірного поясу.

Материнськими і ґрунтоутворюючими породами служать делювіальні суглинки,
елювій-делювій Карпатського фліщу, давньоалювіальні і сучасні
алювіальні відклади.

Вода – один із найважливіших екологічних чинників, без якого життя
неможливе. Для забезпечення населення якісною водою, придатною для пиття
і господарських потреб та попередження забруднення джерел поверхневих і
підземних вод, законодавством України встановлені санітарно-захисні
зони.

З цією ж метою встановлені санітарно-захисні зони навколо кладовищ. В
даному земельному масиві не видержано санітарних зон між населеним
пунктом і господарськими дворами, оскільки територія села вже
сформована.

З метою створення та підтримання сприятливого водного режиму,
поліпшення санітарного стану річок і водоймищ, охорони від замулювання
продуктами ерозії ґрунтів від забруднення, а також запобігання інших
шкідливих дій на території господарства встановлені природоохоронні зони
і прибережні смуги малих річок, водоймищ, каналів, тощо.

Прибережні смуги встановлені для річки Манявка та невеликого струмка
який протікає на території Космацької сільської ради. Також біля
меліоративних каналів було відведено з ріллі 4.0 га.

В межах водоохоронних зон заборонено:

застосування авіації з метою внесення отрутохімікатів для боротьби з
шкідниками;

будівництво сховищ для зберігання мінеральних добрив і пестицидів;

використання пестицидів, на які не встановлено гранично допустимі
концентрації;

будівництво тваринницьких комплексів без забезпечення підвищеної очистки
стічних вод.

В межах прибережних смуг забороняється:

систематичне розорювання ріллі, сінокосів, пасовищ;

застосування отрутохімікатів;

випас худоби та організація літніх таборів для худоби;

оранка, дискування, фрезування землі на відстані ближче 3 метрів від
бровки русла.

На території охоронних зон та прибережних смуг необхідно:

суворо дотримуватись вимог щодо першочергового впровадження комплексу
протиерозійних заходів, особливо по залуженню та створенню прируслових
насаджень;

забезпечувати запобігання доступу забруднених стічних вод з території
виробничих центрів, господарських дворів в русла річок, струмків;

поліпшувати захисні функції трав’янистої та деревно-чагарникової
рослинності ґрунтозахисного і водоохоронного значення.

Третім найважливішим екологічним чинником, який потребує охорони та
систематичного контролю за його станом, є атмосферне повітря.
Найбільшими джерелами забруднення у сільськогосподарських підприємствах
найчастіше зустрічаються такі: викидні гази двигунів тракторів,
автомобілів, комбайнів та інших машин, які використовуються на
виробництві, викиди промислових та побутових підприємств – котелень,
цехів з переробки сільськогосподарської продукції, випаровування в
повітря шкідливих газів з тваринницьких ферм, зокрема при несвоєчасній
очистці приміщення та неправильному зберіганню гною, випаровування
нафтопродуктів при неправильному їх зберіганні та використанні, втратах
на машинних дворах, у майстернях, сховищах пального і мастил,
накопичення у тваринницьких приміщеннях аміаку, вуглекислого газу та
шкідливих мікроорганізмів при відсутності належної вентиляції.

Рослинний і тваринний світ є важливим біотичним чинником впливу на
екологічні системи довкілля. Екологічна ситуація як у в державі, так і в
нашому Богородчанському районі, незважаючи що більшість великих
промислових підприємств на даний час не є основними забруднювачами
довкілля, все-таки непомітно погіршується. Особливе занепокоєння в нашій
Космацькій сільській раді яке в певній мірі має відношення до рослинного
та тваринного світу, викликають водойми які перетворюються у стічні
канави, втрачають свою водність і геометричні параметри, а (сільські
ставки) стають вогнищем антисанітарії.

Практично “стихійним лихом “ яке охоплює не лише населені пункти
Космацької сільської ради, але і саме господарство яке розташовується в
даному регіоні – є утворення диких сміттєзвалищ, що в свою чергу
погіршує умови існування тваринного світу, приводить до загибелі
рослинної флори.

Зусилля уряду та органів місцевої влади є недостатнім для вирішення
нагальних екологічних проблем які склалися в даній сільській раді та і
взагалі в районі в першу чергу з причин недостатнього фінансування
екологічних програм та заходів які є наміченими в даному господарстві.
Водночас зарубіжний та й власний досвід свідчить про те, що певні
екологічні проблеми можна вирішити і реалізувати за участю
громадськості, місцевих громад, за підтримки влади, підприємців,
фінансових та комерційних структур, цільових фондів тощо.

Надзвичайно великий вплив на екологічну ситуацію у Космацькій сільській
раді, стан охорони і примноження флори і фауни справляє комплекс
агротехнічних робіт, які проводяться в не державних
сільськогосподарських підприємствах. Агротехнічні роботи являють собою
методи захисту рослин від хвороб та шкідників шляхом внесення органічних
та хімічних добрив, але неправильне та понаднормове внесення цих добрив
приводить не лише до забруднення навколишнього середовища, а й до
загибелі цих же рослин, зниження їх урожайності та до загибелі корисних
тварин. Також слід звернути увагу при значних втратах птахів та звірів
на час сінокосіння та збирання врожаїв, де частина звірів гине просто
під колесами та ріжучими елементами агротехнічних машин.

Отже, для того, щоб не забруднювати навколишнє середовище, сприяти
охороні природи та примноженню флори та фауни у даному господарстві та і
взагалі по всій території Космацької сільської ради, потрібно:

Правильно та грамотно вести комплекс агротехнічних заходів.

Сприяти збереженню та примноженню птахів та інших тварин, що існують у
природному ареалі на території господарства.

Проводити різного виду економічні програми, зокрема пропаганди
природоохоронних знань, серед працівників господарства, залучення до
екологічної освіти широких верств населення, особливо молоді, школярів.

Створювати заказники та заповідники невеликих площ з метою охорони
рідкісних та зникаючих рослин та тварин.

Щодо меліорації земель, то за даними обліку та інвентаризації станом на
1.11.1985 р в селі Космач проводилося осушення земель розташованих
майже в рівнинній частині земель Космацької сільської ради – розширеній
долині ріки Бистриці Солотвинської. Як виявлено під час польового
обстеження на території сільської ради в цілому 181,1 га земель
перезволожених, а подекуди і заболочених.

Основними причинами перезволоження земель являється близьке залягання
щільних, водонепроникних меліорованих порід. В умовах великої кількості
атмосферних опадів та незначного схилу на цих землях виникає
заболочення. В окремих незначних випадках причиною заболочення земель є
вклинювання підгрунтових вод (джерел).Діючих ярів на території
населеного пункту немає.

7. Охорона праці

Рекогнітовання передбачає вивчення умов місцевості з метою найбільш
раціонально розміщення пунктів триангуляції в відношенні: безпечного
місця установи, високої якості лінії за формою і геометричним зв’язком,
найменшою висотою знаків і вартості їх будови, безпечного під’їзду і
підходу до пункту, ефективною організацією всіх робіт.

З метою безпеки рекомендується місце для установки сигналу вибрати не
ближче: двох висот знаку від дороги, телеграфних ліній і будов, восьми
висот знаку від електроліній високої напруги, тридцяти висот знаку від
межі аеродрому.

Попереднє обговорення про форму міній і висоту знаків складається в
результаті проектування триалгуляції і розрахунків висот знаків на корті
з горизонталями. Ці дані уточнюються в полі шляхом розміщення віх або
мачт на пунктах, вибраних для будівництва знаків, замітки їх
місцезнаходження з відповідних пунктів і визначення висот знаків шляхом
геодезичного нівелювання.

Перспективними методами є об’єднання рекогнотування і побудування знаків
в єдиний комплекс. Рекогні бригади доповнюються двома, трьома
будівельними бригадами і створює ланку, здатну вибрати вигідне місце для
пункту і без надбудов і перебудов, побудувати сигнал належної висоти.

Керівником комплексної ланки назначається інженер –
рекогнасціровщик, який за допомогою будівельників швидко організує
установку віх або мачт і замітить їх з вибудованих сигналів.

Установлені віхи повинні бути добре спостережувані на
відстані 13-20км, для чого на верхньому кінці віх закріплюється візирна
ціль із заготовлених матеріалів, які чітко відрізняються від фону, на
який вона проектується. Візирні цілі віх і мачт повинні бути підняті на
3м вище лісу. Для вивчення поля зору місцевості геодезисти піднімаються
на старі сигнали, пожежні вишки, дзвіниці церков і інші висотні споруди.
Такі піднімання слід робити обережно, з страховкою, так як деякі з них
можуть бути трухлявими, що може привести до травматизму людей.

Іноді рекогностуючому потрібно підніматись на дерева за
допомогою сибірських кігтів і страх вального поясу з карабінами на
кінцях, з двома шнурами. Другий шнур потрібний для обходу сучків дерева.
Вільним шнуром обводять дерево вище сучків і затикають карабін на кільце
поясу. Тільки після того карабін шнура, розміщений нижче сучка,
відчіпляють. Запобіжний пояс, шнур, карабін і кільце повинні щорічно
перевірятися на навантаження 300кг.

При підніманні на мачту рекогнастировщик не повинен мати
при собі вантажу. Як виключення допускається за плечима в рюкзаку вантаж
не більше 6кг.

Надійним засобом для піднімання знаків – є драбина. Разом з
використання автотранспорту почали використовувати драбини розміщені на
автомобілях, надійно закріплені у кузові автомобіля, які утримують у
вертикальному положенні за допомогою висоти розтяжок. Широко
використовується 22 – метрова драбина Н.В.Шрейбера, спеціально
побудована для рекогнастування пунктів тріангуляції в складних лісових
районах. Вона монтується на землі із дев’яти секцій і піднімається двома
робітниками за допомогою “падаючої стріли”. Вся драбина утримується
трьома ярусами розтяжок. На верхній секції є пристосування для роботи
рекогностування. І страхуючи його від падіння.

Для побудови геодезичних сигналів лісоматеріали необхідно заготовити
завчасно. При роботі в лісових районах геодезистам приходиться
виконувати лісорубні роботи при рекогнасціровці, розчистці площадки для
сигналів, виготовленням мачт, віх, при прорубці просік і візирок, при
маркуванні розпізнавальних знаків, при організації табору, при побудові
зимівок, міст і переправ.

Побудова тріангуляційних сигналів з самою трудомісткою, дорогою і
небезпечною частиною робіт по тріангуляції . Крім того вона рахується
роботою підвищеної небезпеки і дає найбільший коефіцієнт важкості.

Ускладнення збільшується при будівництві високих (30-40м)сигналів у лісі
з підйомом сигналу зібраному вигляді масою 20 т. Робота по будівництві
геодезичних сигналів потребує добре підготовленого персоналу, що пройшов
певну курсову перепідготовку з вивченням безпечних прийомів роботи по
будові і підйому сигналу.

На вершинах високогірних районів не потрібна побудова високих сигналів ,
так як із землі відкривається широкий огляд місцевості, але сходження на
гірські вершини з матеріалами для будівництва кам’яних турів є досить
складним і небезпечним альпіністським завданням .

Вмістах будують сучасні висотні будинки, вони перешкоджають взаємному
баченню між існуючою сіткою, тому геодезисти.

Лісозаготовчі роботи.

Для виконання лісозаготовок організується спеціальна партія,
забезпеченням необхідними засобами транспорту, інструментами і
обладнанням. Більшість нещасних випадків на лісозаготовчих роботах
відбувається в зв’язку з падінням сучків, небезпечних дерев, завалом
шляхів і інше.

Тому в першу чергу лісозаготівельники повинні підготовити площадку:
очистити ділянку лісосіки від небезпечних дерев і відмежувати небезпечні
зони, а також розбити місце лісозаготівель на лісосіки, встановити шляхи
трільовки, лісовозні дороги, ділянки зрізання відходів ,сучків, провести
побудову складів лісу.

Підготовка до робіт проводиться під керівництвом бригадира, а контролює
і перевіряє підготовку міроприємств керівник робіт і інженер по техніці
безпеки і охороні праці.

Лісорубні бригади працюють так, щоб вони не наближались ближче 50м.
Кожна бригада забезпечена справними інструментами: бензопилою з
гідроклином, вилкою, домкратом, сокирою, сучкорізкою, лебідкою і інше.
До початку робіт бригада повинна підготувати робоче місце: вирубати
молоді дерева і кущі, розчистити дороги для відходу від пня в момент
падіння дерева на відстань 4-5м під кутом 45С до осі падіння дерев. В
зимовий час при зрубуванні дерев потрібно розчистити сніг на шляху
відходу від пня .Не можна залишати високі пні , так як вони будуть
мішати при трільовці лісу.

Зрізання починається з підрізу дерева з боку, на який намічено його
падіння. Дерево звалюють вилкою, деревовалом, домкратом, гідроклином.
Після валки приступають до обрізування сучків. Обрізчик повинен
розміститися з протилежного боку дерева, де обрізають сучки. Починають
зрізати від основи дерева до його вершини. Вивіз лісу відбувається за
допомогою трактора волоком по очищеній території. Навантажують на
залізно дорожні платформи і автомашини за допомогою лебідок, трактором
через спеціально побудовані мачти з блоками, вимушені створювати нову
геодезичну основу міста і будувати нові сигнали на будинках висотних
домів міста. Така робота вимагає відповідних мір безпеки.

Робота по будівництві геодезичних сигналів вимагає добре підготовленого
персоналу, що пройшов спеціальну курсову підготовку з вивченням
безпечних методів роботи на висоті. Всі відповідальні роботи по
будівництві і підніманню сигналу від початку до кінця здійснюється при
безпосередньою участю керівника робіт.

Місця будівництва, тип висоту знаків установлює інженер, його завдання
записує в перший розділ карточки побудови знаку. Типи знаків бувають
різні в залежності від матеріалів, висоти і географічних умов
місцевості. Звичайно бувають дерев’яні сигнали, рідше металічні, а в
горах кам’яні тури.

Керівник робіт вибирає місце для таборуна відстані від будуючого
пункту не менше 3-х висот сигналу. Розміщення складів матеріалів,
механізмів, транспортних засобів не ближче від однієї висоти знаків .на
такій ж відстані від місця побудови ділянку розчищають від кущів і
вирівнюють її від ям і горбів. Чистота на площадці підтримується щоденно
до кінця роботи. Робота по будівництві, збиранні і підніманні складних
сигналів повинна виконуватись із дотримання правил техніки безпеки .

Через деякий час виникає необхідність ремонту і заміни старих знаків.

Степінь обновлення установлюється при обслідуванні старих знаків,
обслідування виконується кваліфікованими геодезистами , що мають
спеціальну підготовку по техніці безпеки. Огляд починається з огляду
основних кріплень, драбин і інших деталей . Сигнали, у яких основні
стовпи підгнили менше 1/7 діаметра, можуть бути поновлені шляхом
ремонту. При прогниванні стовпа на глибину більше 1/7 діаметра сигнали
повинні бути замінені новими.

Капітальний ремонт сигналів проводять, коли затрати на нього будуть
більше 25% витраті нового знаку.

Старий знак зносять, якщо його не можна відремонтувати , коли він може
упасти, або на його місце потрібно покласти новий більш високий сигнал.

Метод розробки сигналу застосовують, якщо звалювання неможливе із-за
близького розміщення яких-небудь забудов. В залежності від розмірів
вільної площадки поблизу сигналів установлюють метод і порядок
послідовного розбирання частин сигналу за допомогою автокрану. До
розбирання небезпечну зону огороджують, розчищають шлях для автокрану і
площадку для складання частин сигналу.

При організації робіт при закладанні центрів, перш за все, потребує
уваги навчання кадрів безпечним способом роботи на сучасних машинах ,і в
першу чергу, вивчення і виконування інструкції по застосуванні техніки
безпеки цих машин. В залежності від характеру ґрунтів застосовуються
різні типи центрів і різні способи закладки.

Закладка центрів шляхом риття котлованів здійснюється у багатьох районах
за допомогою механічних засобів або ручним способом. Дуже часто
використовується бурильна кранова машина з гідравлічним приводом,
змонтована в автомашині. В районі з рихлими ґрунтами вона може рити
котлован, ями, дири діаметром від 50-80см. З метою безпечної роботи
такій машині необхідно надійно закріпити апарат, закріпити опори, мати
справні захисні котухи на обертаючих частинах машини. Під час буріння
строго дотримуватися допускних параметрів, які вказані в технічному
паспорті. Машина повинна обслуговуватися водієм і оператором, спеціально
навчених для цих робіт.

Закладка центрів ручними способами вимагає риття котлованів. При
сипучому ґрунті стінки котловану глибиною до 2м закріплюють
горизонтально дюймовими дошками, з проміжками між ними до 10 см .ці
дошки притискуються до стінки ями вертикальними стійками і розпірками.
При глибині котловану більше 2м застосовуються дошки товщиною 3,5-4 см.

Найбільш ефективним способом підготовки дір для закладки центрів є
бензоловітряні термічні буріння термобурової установки МТБУ-3.цю
установку можна перевозити на автомобілі, велосипеді. МТБУ-3 бурить
отвори діаметром 10-15см на глибину до 5м. Маса установки 25 кг. Витрата
бензину 7-8л за 1год .

Виготовлення і перевезення важких пілонів, бетонних монолітів,
металічних труб для закладки центрів зв’язана з небезпечним
навантаженням і розвантаженням. Всі роботи виконуються в присутності
начальника будівельної партії.

Техніка безпеки радіо і світлодальномірних приладів.

Радіо і світлодальномірні лазерні геодезичні прилади, широко
застосовуються на геодезичних роботах в містах, на об’єктах
промбудівництва при прокладанні доріг, рік, каналів, трубопроводів і
ЛЕП, необхідно звернути увагу на те, що при спостереженнях вимикають
небезпечні електромагнітні високочастотні поля.

Дії електромагнітних хвиль викликають розлад нервової системи і
серцево-судинної системи, що проявляється в загальній ослабленості, і
судинно-вегетативних порушеннях периферійних кровоносних судин.
Проходить поглинання енергії електромагнітних хвиль тканинами тіла.
Дальше опромінення ХНВЧ ( хвилі надзвичайної частоти) призводять до
різних коливань судинного тонусу, до мозкових порушень, які виникають
головну біль, зниження працездатності, морфологічну зміну кристалика і
зниження розпізнавальної здатності.

Із збільшенням стажу роботи, навіть в очах малого опромінення,
захворювання стають більш чіткими, наступає гіпотонія, брадикардія
(сповільнене скорочення серця), збільшується щитовидна залоза,
порушується сон.

Джерела ВЧ і УВЧ – конденсатор настройки або зв’язку, високочастотний
трансформатор, інструктор працюючий конденсатор, гераторні лампи,
фідерні лінії. Гранично допустимі величини інтенсивності опромінення
електромагнітних хвиль ВЧ і УВЧ подані в таблиці.

Таблиця 21.

Для електромагнітних хвиль Для магнітного поля

Діапазон частот

Інтенсивністю Допустима

Діапазон частот Допустима інтенсивність Допустима

100кГу – 30 МГу

30кГу – 300МГу 20В\М

5В\м 100кГу – 1.5 мГу

– 5 А/М

Для вимірювання напруженості полів ВЧ і УВЧ використовують прилади
УНЄМП.

Джерела полів НВЧ ( тисячі мегагерц) – випромінювачі, антенні
пристрої, генератори, окремі блоки НВЧ.

Допустима густина потоку потужності сантиметрових хвиль
встановлюється після опромінення НВЧ:

а) при опроміненні на протязі робочого дня 10 мкВт/см2

б) при опроміненні на протязі не більше 2 годин – 100 мкВт/см2

в) при опромінення на протязі 15-20 хв в день – 1000 мкВт/см2

Для вимірювання густини потоку потужності випромінювання в діапазоні УВЧ
і НВЧ використовують прилади вимірювання густини потоку ПО – 1

Міри захисті установлюються в залежності від потужності, частоти та умов
електромагнітного випромінювання.

У діапазоні ВЧ і УВЧ для зниження напруженості електромагнітного
поля на робочому місці застосовуються два типи захисту:

– відокремлене екранування високочастотних елементів листами алюмінію
або заліза, утворивши рідкого типу загороди;

– повне окрашування високочастотного генератора, що передбачає повне
екранування всієї установки.

В діапазоні НВЧ ( такі поля виникають при роботі радіо дальнометра)
зниження потоку густини енергії на робочих місцях до гранично допустимих
величин досягають тканинними шляхами:

1.При регулюванні, настроюванні і випробуванні генератора НВЧ
рекомендується змінити випромінювання безпосередньо у джерелі шляхом
застосування різкого виду забирання енергії НВЧ.

2. В приміщенні зменшують випромінювання шляхом екранування установки..

3.Якщо не можна екранувати установку то екранують робочі місця.

4.Збільшення відстані від джерела випромінювання, якщо не можна зменшити
енерговипромінювання.

5.Обмежують час перебування людей в зоні дії випромінювання, якщо не
можна ослабити інтенсивність випромінювання в цій зоні до безпечної
величини.

6.Захищають працюючих персональними засобами:

а) персональний одяг із сп5еціально трьохшарової тканини (перший шар
діагональ, другий – радіотехнічна тканина з металічною сіткою, треті –
підкладка ситцева);

б) капюшон із трьохшарової тканини в яки вмонтовані окуляри ОРЗ – 5, що
захищають від випромінювань НВЧ і УВЧ;

в) захисні окуляри крім названих можуть бути трьох типів: сітчасті, на
півмаска із латунної або мідної сітки; скляні для водіїв пів маяки, які
покриті шаром золота 0,3 мм; скляні окуляри типу пів маяки, скло яких
покрито плівкою із двуокислі олова.

Крім цього усі працюючі повинні проходити попереднє і періодичне
медичне обстеження. Для попередження професійних захворювань
працівникам, що піддаються щоденно не менше половини зміни опромінюванню
мікрохвильовими від 1 до 100 см, надається:

а) 12-денний додатковий відпуск при густині потоку опромінювання
потужності на робочих місцях 0,5 – 1- мкВт/ см2

б) 6- ти годинний робочий день і 12-денний додатковий відпуск при
густині потоку вище 10 мкВт/см2, при 6-денному робочому тижні 7-годинний
робочий день, при 5-денному робочому тижні з тим же додатковим
відпуском.

8. Економіка, організація і планування робіт

Загальні питання організацій робіт.

Роботи по аналізу використання земель Космацької сільської ради
Богородчанського району Івано-Франкіської області проводилися на основі
даних отриманих під час кадастрових зйомок даної території. Кадастрова
зйомка служить основою для проведення кадастрового зонування,
бонітування, економічної та грошової оцінки земель. Земельні ділянки
підлягають державній реєстрації з метою створення автоматизованої
системи ведення державного кадастру.

Технологічна схема робіт.

Технологічна схема кадастрових робіт та аналіз їх виконання складається:

підготовчі роботи;

організація ведення кадастру;

реєстрація землеволодінь і земле користувань;

облік кількості та якості земель;

бонітування ґрунтів;

економічна оцінка земель.

Підготовчі роботи.

В процесі підготовчих робіт визначалося завдання на виконання робіт,
проводився збір вихідних даних, а саме :

– матеріали планово-картографічних матеріалів попередніх років;

– книга реєстрації землеволодінь;

– форма Державної статистичної звітності 6 – зем.

Організація ведення кадастру.

Ведення земельного кадастру зумовлене об’єктивними потребами суспільства
в одержанні; необхідних відомостей про землю як першоджерело
матеріальних благ та об’єкт оподаткування.

Державний земельний кадастр має важливе народногосподарське значення.
Його дані служать для організації ефективного використання земель і їх
охорони, планування народного господарства, управлінні земельними
ресурсами, яке потребує цілеспрямованого впливу на їх використання і
охорону.

Необхідність ведення державного земельного кадастру зумовлюється
потребами суспільного виробництва. Стан його ведення в Україні залежить
від потреб суспільного ладу в минулому і сучасних потреб переходу до
ринкової економіки. Система його даних в минулому за умов
соціалістичного ладу зводилася в основному до реєстрації
землекористувань і кількісного обліку земель за видами угідь, що
повністю задовольняло потреби соціалістичної економіки на перших
етапах.

Державний земельний кадастр розглядається як єдина державна система
земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту
виникнення або припинення права власності і права користування
земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про
місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку,
класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед
власників землі та землекористувачів.

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших
природних ресурсів.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною
інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
заінтересованих підприємств, установі організацій, а також громадян з
метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та
охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у
складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель,
економічного та екологічного обґрунтування бізнес планів та проектів
землеустрою.

Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої
влади з питань земельних ресурсів.

Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

застосування єдиної системи просторових координат та системи
ідентифікації земельних ділянок;

запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її
достовірності.

До організації ведення кадастру відносять:

поділ земель на категорії;

характеристика земель по категоріям.

За цільовим призначенням землі України поділяються на дев’ять категорій:
землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської
забудови; землі Природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного
призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного
призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового
фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту,
зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Реєстрація землеволодінь і землекористувань.

До реєстрації землеволодінь і землекористувань відноситься:

поділ земель на зони, квартали, ділянки;

внесення відомостей до бази даних;

формування та ведення бази даних автоматизованої системи ведення
кадастру;

заповнення реєстраційної картки земельної ділянки;

звірення відомостей які відображені в реєстраційній картці;

передача відомостей до центральної бази даних автоматизованої системи
ведення державного кадастру.

Реєстрація – це внесення в реєстри (списки, описи, переліки, відомості,
спеціальні книги) записів про особи, предмети, певні факти тощо з метою
обліку, надання їм законної сили. Державна реєстрація – це процес,
необхідний для виникнення, зміни, переходу, обмеження і припинення прав
власності або інших прав.

Таким чином, державна реєстрація земельних ділянок – це система
юридичних та технічних дій із закріплення прав І власників землі та
землекористувачів на земельні ділянки та нерухомість відповідно до
чинного законодавства, на основі документів, що підтверджують ці права.

Підставою для реєстрування будь-якої земельної одиниці, незалежно від її
адміністративного підпорядкування, є документи, єдиного для держави
зразка, серед яких: державний акт на право власності; державний акт на
право постійного користування землею та договори оренди землі.

При реєстрації земельних ділянок приватної форми власності на землю
спочатку реєструють землі, передані громадянам для будівництва та
обслуговування житлового будинку та господарських будівель (присадибна
ділянка) та для ведення селянського (фермерського) господарства, для
садівництва, дачного і гаражного виробництва. Окремо реєструють земельні
ділянки громадян, надані їм у користування як постійне, так і тимчасове.
Після цього проводиться підсумок всіх земель переданих у приватну
власність і наданих у користування.

Загальну площу земельних ділянок записують на основі документів, які
підтверджують право власності, право користування землею. Що до кожного
виду власності і користування землею вказують назву документу, на основі
якого проведена реєстрація, його номер і дату видачі власнику землі і
землекористувачу або номер і дату прийняття рішення.

Після реєстрації кожної земельної ділянки залишають відповідну
кількість рядків для внесення поточних змін.

Облік кількості та якості земель.

Облік кількості земель забезпечується проведенням кадастрових зйомок.
Основним чинником, що визначає всі параметри кадастрових зйомок, є
вимоги до точності та Детальності відображення земельно-облікових
одиниць, які зумовлені зростанням ролі землі в ринковій економіці,
особливо при оподаткуванні її власників і землекористувачів та при
купівлі-продажу землі. Ці вимоги, у свою чергу, визначаються цільовим
призначенням, якістю і максимальними можливостями відображення на
плані земельно-облікових одиниць інформації.

Облік якості земель у складі державного земельного кадастру забезпечує
одержання необхідних і вірогідних відомостей для вирішення важливих
завдань регулювання земельних відносин у країні. Його дані є базою для
бонітування фунтів і представляють собою порівняльну оцінку фунтів за
основними природними властивостями, що мають сталий
характер та істотно впливають на урожайність сільськогосподарського
культур в природних кліматичних умовах.

Як правило, ґрунтове обстеження односторонньо характеризує стан земель
за особливостями ґрунтового покриву. Агрохімічне обстеження дає
інформацію про забезпеченість ґрунту поживними речовинами з виділенням
мало, середньо, і високо забезпечених азотом, фосфором і калієм.
Геоботанічне – включає характеристику природних кормових угідь за
складом травостою. Меліоративне обстеження характеризує землі за
глибиною залягання ґрунтових вод і ступенем зволоження з виділенням
земель, що вимагають гідротехнічних, агротехнічних, культуртехнічних
меліоративних заходів. При цьому виділяють землі з різною глибиною
залягання ґрунтових вод.

До обліку кількості та якості земель належать такі характеристики:

– характеристика кількості земельних ділянок;

– характеристика земель за складом угідь;

– характеристика якісного складу угідь.

Бонітування ґрунтів.

Бонітування ґрунтів є логічним продовженням комплексних обстежень земель
і передує їх економічної оцінці. Основна мета бонітування ґрунтів
полягає у визначені відносної якості ґрунтів за їх родючістю тобто в
встановлені, скільки разів один ґрунт кращий або гірший від іншого за
своїми природними і стійко набутими властивостями. Об’єктом бонітування
– це ґрунт виражений суворо визначеними таксономічними одиницями,
встановленими за матеріалами детального ґрунтового обстеження.

У зв’язку з цим бонітування ґрунтів проводять за ґрунтовими
різновидностями або групами ґрунтів, рівноцінних за господарською
придатністю, які залягають на одних і тих же елементах рельєфу, подібних
за умовами зволоження і внаслідок цього, близьких за агрофізичними і
агрохімічними та іншими природними властивостями які впливають на
урожайність сільськогосподарських культур. При бонітуванні необхідно
брати до уваги урожайність на різних виробничих групах ґрунтів у межах
земельно-оціночного району при порівняльному рівні агротехніки і
інтенсивності землеробства.

Однакові групи ґрунтів при бонітуванні повинні одержати однакові
показники бонітету. Щоб визначити ці показники складається шкала
бонітування ґрунту, яка являє собою систему цифрових даних, що
відповідають певним значенням природних показників на різних групах
ґрунтів.

До завдання бонітування ґрунтів належить:

визначення агро виробничих груп ґрунтів;

складання схеми бонітування ґрунтів по району, сільській раді,
населеному пункту.

Якісна характеристика ґрунтів включає:

визначення вмісту гумусу ґрунтів;

механічний склад ґрунтів;

вміст поживних речовин і ступінь кислотності.

Оскільки роботи по земельному кадастру та аналізу використання земель не
нормуються, тому кошторис та обрахунок обсягів робіт проведено методом
калькуляції за формою “3-ІГ відповідно ” Правил визначення вартості і
проектно-вишукувальних робіт” (ДБН Д. 1.1-7-2000 і доповнення №1) в
слідуючому порядку:

1. Основна та додаткова заробітна плата виробничого персоналу, 670 грн

2. Відрахування на соціальні заходи, 251грн

3. Матеріальні витрати, 40 грн

4. Інші прямі витрати, 20 грн

5. Загальновиробничі витрати, 134 грн

6. Всього собівартість, 1115 грн

7. Прибуток, 223 грн

8. Відрядження виробничого персоналу, 54грн.

9. Адміністративні витрати, 67грн

10. ВСЬОГО, 1459 грн

11. ПДВ, 291грн

Вартість роботи(рядб+ряд7+ряд+ряд9+ряд10+ряд11), 1750грн

Отже, загальна вартість роботи становить одна тисяча сімсот п’ятдесят
гривень.

Висновки і пропозиції

В ринкових умовах регулювання земельних відносин та управління
земельними ресурсами передбачає реєстрацію і розповсюдження інформації
про власність на землю, вартість і використання землі та тісно
пов’язаних з нею ресурсів: визначення прав на землю та меж земельних
ділянок в порядку землеустрою, детальне підтвердження належними
документами і надання відповідної інформації, яка необхідна для
функціонування обігу земельних ділянок.

За час земельної реформи в Україні можна сказати , що вона набула
динамічного і невідворотного характеру в основному на землях
сільськогосподарського призначення, які займають найбільшу питому вагу
земельного фонду країни – понад 70 %.

Відродження сільського господарства має вирішальне значення для
якнайшвидшого зростання економіки та поліпшення життя народу України –
Розвиток приватного сектора відіграватиме наріжну роль у поновленні
історичного звання України як одного з лідерів сільськогосподарського
виробництва. Адже, як засвідчує світовий досвід, саме приватна власність
на землю забезпечує вишку ефективність роботи сільськогосподарських
підприємств.

В Законі України “Про земельну реформу” від 18 грудня 1990 року, з 15
березня 1991 року об’єктом земельної реформи оголошені всі землі
України, хоч практично таким об’єктом стали в основному
сільськогосподарські і частково забудовані землі. Всіх інших земель
реформа не торкнулася, вони так і залишилися в переважиш більшості в
державній власності . Таке становище склалося через те, що Ь визначення
завдань земельної реформи основним напрямком визначено реформування
земельних відносин лише в сільському господарстві. Реформування ніби не
стосується використання й охорони земель в інших галузях народного
господарства.

В зв’язку з перебудовою суспільства і відносин, які регулюють
виробництво, як промислове так і сільськогосподарське, активної роботи
потребує вдосконалення земельних відносин, особливо це стосується форм
власності на землю, пошуку ефективного власника на землю, обґрунтування
еколого-економічного використання земель. Поряд з державною нормою
власності на землю, має право на існування приватна форма власності що
являється основною для створення нових форм господарювання на землю;

Перехід до нових форм власності на землю істотно змінює зміст
землевпорядкування, а також суттєво впливає на процес ведення земельного
кадастру.

Розробці заходів щодо перспективного використання земель, повинен
передувати об’єктивний аналіз існуючого використання земель, показниками
загальної оцінки земель по районованих культурах мають бути відповідними
до цих нормативних вимог, які встановлять до їх вирощування.

При розробці дипломного проекту проведено аналіз існуючого використання
земель на території Космацької сільської ради, Богородчанського району,
Івано-Франківської області за даними земельного кадастру про правовий
режим земель та розподіл їх серед власниками і землекористувачами.

В результаті існуючого використання земель встановлено і земельний фонд
Космацької сільської ради, який становить—1600 га.

В результаті роздержавлення і приватизації було виділено землі , що
підлягають роздержавленню та приватизації загальною площею 223,60 га, з
них: ріллі 207,76 га, інших угідь – 15,84 га.

Згідно списків громадян, поданих Космацькою сільською радою, право на
земельні частки (паї) мають 359 громадян.

На території Космацької сільської ради об’єктами кадастрового зонування
є лінії електропередач, які проходять через сільськогосподарські угіддя
протяжністю 7,4 км і займають площу 0,096 га. Впродовж цих ліній
створені охоронні зони мінімальних відстаней та особливим режимом
роботи. Створені прибережні захисні смуги в межах водоохоронних зон по
обидва боки річки Манявка.

Територія Космацької сільської ради займає 1600 га земель. Як
сільськогосподарські землі використовуються 760,7362 га земель, що
складає приблизно 48% території сільської ради, з них 758,1562 га
сільськогосподарські угіддя, з яких 481,5286 га рілля. Отже в структурі
сільськогосподарських угідь рілля становить 62,4% .

Як і в кожній сільській раді так, і в Космацької сільської ради
поголів’я і продуктивність тваринництва відіграє велике значення, проте
темпи зростання поголів’я і продуктивності тваринництва в не державних
господарствах сільської ради значно відстають від потреб розвитку
регіону, не задовольняючи потреб населення регіону продуктами
тваринництва. А часто вони бувають економічно не доступні більшості
населення. Тому необхідно звернути увагу на всіх рівнях особливо перед
виборами нового Парламенту України, що до розвитку тваринництва, як
життєво-необхідної галузі народного господарства.

Оскільки на території сільської ради не проводилася грошова оцінка, то
однією із пропозицій є проводження грошової оцінки.

Значна увага в дипломному проекті приділена охороні природи та природних
ландшафтів, а також ефективному використанні ріллі в не державних
сільськогосподарських підприємствах.

Пропозиція даного дипломного проекту полягає в тому, щоб на основі
передбачених проектних розробок велося перспективне використання земель.

Бібліографічний список

Конституція України. Верховна Рада України. 28.06.1996 р. Київ

Земельний кодекс України. Верховна Рада України. 25.10.2001 р. Київ. –
80 ст.

Закон України «Про державний земельний кадастр» 2003р.

Науково-виробничий журнал «Землевпорядкування» №3(7), Київ, 2002р. –
ст.. 3-7, ст., 26-32.

Науково-виробничий журнал «Землевпорядкування» №1(9), Київ, 2003р. –
ст., 61-65.

Ступень М.Г. Теоретичні основи Державного земельного кадастру,
навчальний посібник., Львів, 2003 р.

Гнаткович Д.Й. Земельный кадастр. Економика землепользования- Львов:
Выстая школа 1986р.

Лісовий кодекс України. Верховна Рада України. 21.01.2001 р. Київ.

Даниленко А.С., Лихо груд М.Г., Основні засади запровадження в Україні
кадастрової-інформаційної системи\\Землевпорядний вісник. – 2003. – №1.
– ст.. 22-27.

Добряк Д.С., Вагін Ю.М., Єршов В.Г., Методологічні основи автоматизації
процесу реєстрації прав на земельні ділянки \\ Землевпорядний вісник. –
1998р. – №1(2). – с.10-15.

Водний Кодекс України. Верховна Рада України. 06.06.1995 р. Київ.

Кодекс України про адміністративні правопорушення із змінами і
доповненнями. Верховна Рада України. 11.07.1995 р. Київ.

Егоренков П. Е. Природоохронные основы землеустройства- М:
Агропромиздат, 1986

Землевпорядний вісник. – К; Урожай, №1, 1998

Земельный кадастр в сельськохозяйственных предприятиях.- Львов: ЛСИ 1975

Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання
державних актів на право приватної власності на землю, право власності
на землю і право постійного користування землею (у тому числі на умовах
оренди) та договорів оренди землі : Затверджена наказом Держкомзему
України від 29.02.2002., №27, – К.: Деркомзем України , 2002.

Іванух Р. А. Охорона і раціональне використання природоресурсного
потенціану сільського господарства. -К; Урожай; 1985

Казьмір П.Г., Мицай М. А. “ Важливі умови реалізації земельної реформи”.
Економіка АПК 1995

Магазинщиков Т. П. Земельный кадастр.- Львів: Світ, 1991, 452с.

Магазинщиков Т. П. Бонитировка почв в составе земельного кадастра. Львов
: ЛСИ, 1973

Методичиские розроботки земельного кадастра в Украинський ССР. – К.,
1974. – 44 с.

Методика розработки земельного кадастра в Украинской ССР. – К: Урожай
1974

Методические рекомендации по проведению внутрихозяйственной оценки
земель и составлению картограм масивов экопогичесной пригодности земель
для размещення посевов сельскохозяйственных культур.- Львов: ЛСИ. 1985

Новаковский Л. Я. Пилипенко М. А. Земельні ресурси Української РСР- К :
Урожай 1973

Практичний посібник з питань земельної реформи (збірник документів).- К:
1996

Проблеми земельного кадастру та застосування його даних в умовах
ринкової економіки / Під ред.. Гнатковича Д. І.- Львів 1996.

Проект роздержавлення і приватизації Космацької сільської Ради .

Проект встановлення меж Космацької сільської Ради

Рекомендации по внедрению интенсивных севооборотов с учетом
специализации сельськохозяйственного производства Украинской ССР – К:
Урожай

Реєстрація землі та нерухомості : Нвчальний посібник \\ Р.П. Возняк,
Д.І. Гнаткович, А.Я. Сохни, М.В. Шворак. – Львів: ЛАДУ,2001. – 216с.

Третяк А. М. Приватизація земель колективних сільськогосподарських
підприємств. / Чернівці 1995

Третяк А. М. Інституційні механізми системи реєстрації земельних ділянок
і прав на них HYPERLINK “\\\\Землевпорядний” \\ Землевпорядний
вісник.-1999.- №1. – ст..3-9.

Третяк А. М. Проблеми створення системи управління земельними ресурсами
та реєстрації землі \\ Земельний вісник. – 1998. – 4-8с.

Третяк А. М. Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в
Україні. – К., 1998. – 224 с.

Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення
реформування аграрного сектору економіки»

Веклин Б.Ф., методичка «Охорона праці в ЗМК». – К: , 2004.

PAGE

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020