Вплив екологічних чинників нормативної грошової оцінки земель с. Русів Снятинського району та організація їх використання (дипломна робота)

ДИПЛОМНА РОБОТА

Вплив екологічних чинників нормативної грошової оцінки земель с. Русів
Снятинського району та організація їх використання..

ЗМІСТ

Реферат 5

Вступ

РОЗДІЛ 1.ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1

1.2 Екологічні чинники нормативної грошової оцінки земель
Нормативно-правові акти, які регулюють методичні засади здійснення
грошової оцінки земель 7

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ 21

2.1. Загальні відомості про населений пункт 21

2.2. Природні умови 21

2.3. Уточнення планово-картографічної основи 23

2.4. Складання карти ґрунтового покриву території населеного пункту 24

2.5. Екологія населеного пункту 26

РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ГРОШОВОЇ ОЦІНКИ ЗЕМЕЛЬ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ 32

3.1. Вихідна інформація для визначення базової вартості земель 40

3.2. Земельно-оціночна структуризація населеного пункту 42

3.2.1. Виділення оціночних районів 42

3.3. Встановлення меж економіко-планувальних зон та визначення
коефіцієнта місця розташування земельної ділянки (Км2) 48

3.4. Визначення функціональних та локальних факторів у межах
економіко-планувальних зон 51

3.5. Грошова оцінка земель населеного пункту 53

3.5.1. Грошова оцінка забудованих територій 53

3.6. Грошова оцінка земель, що використовуються як сільськогосподарські
угіддя 56

3.7. Грошова оцінка окремої земельної ділянки 59

3.8. Приклад розрахунку земельного податку 60

3.9. Розгляд погодження та затвердження матеріалів грошової оцінки
земель населеного пункту 61

РОЗДІЛ 4. ПРОЕКТ ВИКОРИСТАННЯ РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ ЗЕМЕЛЬ. 62

РОЗДІЛ 5. ЕКОНОМІКА, ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПЛАНУВАННЯ РОБІТ

4.1. Загальна характеристика процесу робіт 62

4.2. Технологічна схема 62

4.3. Опис процесів 63

4.4. Складання кошторису 64

РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА ПРАЦІ 69

РОЗДІЛ 7. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА 82

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 92

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 95

ДОДАТКИ 97

РЕФЕРАТ.

Дипломна робота: “Вплив екологічних чинників нормативної грошової оцінки
земель с. Русів Снятинського району та організація їх використання.”.
Дипломна робота. Кафедра природокористування та кадастру.

Зазначено екологічні чинники нормативної грошової оцінки та використання
радіоактивно забруднених земель Русівської сільської ради.

Подано опис природних умов села Русів . Проведено розрахунки нормативної
грошової оцінки земель, визначено базову вартість одного квадратного
метра землі за зонами містобудівної цінності, а також вартість земель
сільськогосподарського значення.

Запропоновано заходи щодо раціонального землекористування на
радіоактивно забруднених землях Русівської сільської ради , їх охорони
та екології населеного пункту.

ВСТУП

Здійснення контролю, обліку якості та кількості земель, впровадження
приватної власності на земельні ділянки та платного характеру
використання потребують чіткого економічного механізму регулювання
земельних відносин, важливим елементом якого є грошова оцінка населеного
пункту. Вона дає можливість органам місцевого самоврядування з
нормативними організаційними методами управління розвитком території
реалізувати свої повноваження для раціонального використання земель,
створення необхідної основи для формування фінансово – економічної бази
місцевого самоврядування за рахунок впровадження плати за землю.

Грошова оцінка земель населеного пункту здійснена відповідно до чинного
законодавства України з метою створення умов для економічного
врегулювання земельних відносин при передачі земель у власність, в
спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі – продажу земельної
ділянки та здійснення права оренди, ціноутворенні, визначенні ставок
земельного податку. Забезпечення практичного здійснення та використання
даних земельної реформи, які є складовою основи грошової оцінки земель
населеного пункту.

Грошова оцінка земель населеного пункту має дещо іншу методологічну
основу і включає велику кількість додаткових поправочних коефіцієнтів,
які не приймають до уваги при визначенні вартості сільськогосподарських
земель (цільове використання, щільність забудови, попит на землю та
рента після її забудови, місце положення відносно ядра історичної
забудови, наявність комунікацій, інфраструктура тощо).

Грошова оцінка земель населеного пункту розробляється поетапно. На
першому етапі визначається базова оцінка 1м2 економіко-планувальних
зонах, на останньому етапі грошова оцінка 1м2 земельної ділянки повного
функціонального використання з урахуванням локальних чинників.

Інформаційною базою для грошової оцінки земель є матеріали
інвентаризації земель населеного пункту, проект формування території і
встановлення меж населеного пункту, матеріали ґрунтових обстежень
земель, матеріали економічної оцінки та бонітування ґрунтів,
земельно–облікові матеріали, генеральний план забудови населеного
пункту, статистичні та нормативні дані про витрати на облаштування
території населеного пункту.

В основу грошової оцінки земель населеного пункту покладено
капіталізований рентний дохід, що створюється завдяки місцю розташування
населеного пункту у загально державній, регіональній і місцевій системах
виробництва та розселення облаштування його території і корисними
природними, історико – культурними, екологічними, іншими показниками і
рівня інженерного облаштування тощо.

Дані грошової оцінки земель населеного пункту входить в основу єдиного
для всієї країни механізму визначення плати за землю.

Матеріали грошової оцінки земель використовуються при визначені ринкової
ціни розпайованих ділянок сільськогосподарських земель, а також
стартової оцінки на земельні ділянки несільськогосподарського
призначення для їх продажу на аукціонах тощо.

РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Екологічні чинники нормативної грошової оцінки земель

Забруднення навколишнього середовища, крім серйозних негативних
наслідків для здоров’я людей, призводить і до значних матеріальних
втрат, що виражається в зниженні вартості нерухомості, виникненні
додаткових витрат, пов’язаних із ліквідацією наслідків заподіяної шкоди,
прямих втратах доходу від погіршення якості та зменшення прибутковості
різних категорій земельних угідь або природних об’єктів тощо.

Встановлення різного роду природоохоронних обмежень господарської
діяльності на деяких територіях, заборона розміщення промислових
об’єктів, обмеження обсягів транспортного руху, вимоги щодо компенсації
завданого збитку та інші обставини екологічного характеру впливають на
землекористування і поведінку суб’єктів ринку землі у виборі об’єктів
нерухомості.

Як показує досвід розвинених країн, ринок нерухомості досить чітко
реагує на новий фактор формування вартості — стан навколишнього
природного середовища. Таким чином, в умовах становлення ринку землі в
Україні набуває актуальності дослідження впливу екологічної ситуації на
ринкову ціну земельних ділянок.

Дослідженню напрямів становлення ринку землі та методології грошової
оцінки земель в Україні присвячені праці таких відомих вітчизняних
дослідників, як А.С.Даниленко, Ю.Д.Білик, В.Ф.Сайко, Ю.Ф.Дехтяренко,
М.Г.Лихогруд, Ю.М.Манцевич, Ю.М.Палеха, С.І.Дорогунцов, Д.С.Добряк та
ін. [6, 19, 26, 30]. У той же час залишається відкритим питання
створення науково обґрунтованої уніфікованої класифікації екологічних
факторів, що впливають на грошову оцінку земель.

У термінах оцінки нерухомості під екологічним фактором, або фактором
навколишнього середовища, розуміють будь-яке природне явище чи якісний
стан навколишнього середовища і його окремих компонентів, а також
якісний стан самих елементів нерухомості, що впливає на ринкову вартість
нерухомості [21].

Наприклад, до екологічних факторів належать такі умови та параметри
навколишнього природного середовища, як рівень забруднення води,
повітря, ґрунту (включаючи радіоактивне); наявність зелених масивів,
привабливого ландшафтного вигляду ділянки, наявність або відсутність
поблизу смітників, наявність чи відсутність поряд несприятливих
промислових об’єктів (скажімо, сміттєспалювальних заводів) тощо.

До факторів навколишнього середовища також відносять такі природні умови
місцевості, які пов’язані з кліматичними, гідрологічними,
гідрогеологічними і гірничо-геологічними особливостями території.

Кліматичними особливостями є такі характеристики, як сприятливий або
несприятливий із погляду проживання людини клімат, наприклад, тривалий
холодний період, кількість сонячних днів, посушливі умови тощо.

До гідрологічних умов належать забезпеченість джерелами питного,
промислового й сільськогосподарського водопостачання, рівень залягання
підґрунтових вод, підтоплення, тривалість паводкового періоду та
ймовірність повеней.

Гідрогеологічними особливостями є наявність підземних вод, їх
розташування, запаси, можливість господарського використання.

До гірничо-геологічних параметрів відносять наявність таких явищ, як
карст, зсуви, підвищена сейсмічність, складний рельєф, будівельні якості
ґрунтів і підстилаючої породи, гідрогеологічні умови та ін.

Крім природних та антропогенних явищ і процесів, які безпосередньо
впливають на вартість нерухомості, потрібно враховувати опосередкований
вплив цих факторів на формування вартості нерухомого майна, що
проявляється у встановленні різного роду обмежень, вимог та обтяжень
екологічного характеру, а також можливості виникнення фінансової й
матеріальної відповідальності за заподіяну екологічну шкоду та збиток
або додаткові витрати на відновлення порушеної якості середовища,
ліквідацію забруднень, зміну технологій і обладнання.

Диференціюючи екологічні чинники, що впливають на грошову оцінку земель
за особливостями їхнього походження та сферою впливу, можна виділити три
класи екологічних факторів, які слід враховувати при оцінці земель:

1. Екологічні фактори, що безпосередньо впливають на вартість
нерухомості в даний момент або здатні змінити її вартість після їх
виявлення у майбутньому, якщо в цей час вони не виявлені.

2. Обмеження у використанні нерухомого майна, які пов’язані із
збереженням екологічних властивостей об’єктів нерухомості та навколишніх
екотопів.

3. Юридичні зобов’язання, що пов’язані або із здійсненням виплат, або з
проведенням робіт щодо ліквідації заподіяного збитку внаслідок
забруднення і засмічення земель.

Загальноприйнятої класифікації таких факторів нині не існує. У практиці
оцінки нерухомості також не склалася чітка й однозначна класифікація
екологічних факторів. Це пояснюється, насамперед, тим, що даний напрям
тільки формується і охоплює широке коло питань: від визначення впливу на
вартість нерухомості та майнових прав на неї природоохоронних норм і
обмежень до обліку впливу екологічних факторів на формування вартості, а
також розробки методів кількісного виміру такої дії.

В умовах нерозвиненого ринку землі більшого значення набуває перший клас
факторів, який враховується або через місце розташування об’єкта
нерухомості (об’єкт перебуває в екологічно чистому чи екологічно
забрудненому районі), або як самостійний елемент порівняння, що потребує
коригування (наприклад, наявність чи відсутність поряд із ділянкою
екологонебезпечних об’єктів).

Другий і третій класи факторів поки не мають значного впливу на
формування ринкової вартості нерухомості у зв’язку з тим, що вітчизняні
екологічні вимоги й обмеження не настільки жорсткі, як у західних
(особливо європейських) країнах, а економічна та юридична
відповідальність у даний час не становить серйозної проблеми для
комерційної діяльності, оскільки заподіяння збитку природі й людям не
пов’язано із значними економічними санкціями, які наставали б в
обов’язковому порядку.

Екологічні чинники нині більшою мірою впливають на вид дозволеного
використання землі та споруд у містах й інших населених пунктах, а також
на режим землекористування на територіях, що особливо охороняються [21].

Третій клас факторів поки що можна пов’язувати лише з виявленням
заборгованості господарюючих суб’єктів із здійснення екологічних
платежів за сумами, присудженими у порядку відшкодування збитків за
фактом їх виявлення. Відповідальність за заподіяний у минулому збиток в
чинному законодавстві відсутня.

Фактори, що безпосередньо впливають на вартість нерухомості, залежно від
виду впливу можна умовно поділити на позитивні, тобто такі параметри
навколишнього середовища, які підвищують вартість об’єкта нерухомості, й
негативні, а саме якісні та кількісні параметри, що знижують його
вартість.

До негативних екологічних факторів належать усі наслідки і прояви
негативного впливу на навколишнє природне середовище. В основному це
хімічне забруднення води, повітря, землі, псування чи знищення родючого
шару ґрунту, знищення зелених насаджень тощо.

До особливих видів такого негативного впливу відносять забруднення
діоксинами, пестицидами, радіоактивне, шумове, електромагнітне,
вібраційне та теплове. До негативних екологічних факторів також можна
віднести розташування ділянки поряд із непривабливими в естетичному і
небезпечними в екологічному відношенні промисловими, торговельними,
комунально-складськими об’єктами, наприклад, заводами, ТЕЦ, смітниками,
ринками, скотомогильниками, кладовищами (у тому числі колишніми),
великими магістралями, полями фільтрації, полігонами утилізації відходів
тощо.

Перелік таких екологічних факторів може бути досить широким, і в кожному
конкретному випадку оцінювачу необхідно визначити, який саме фактор
впливає на вартість конкретного об’єкта нерухомості.

Дія одного й того ж самого екологічного фактора може по-різному
позначатися на різних типах нерухомості. Ті фактори, що знижують
вартість ділянок житлової забудови, можуть не впливати на вартість
офісних або промислових будинків та ін.

Звичайно, при аналізі ринку враховують ті з екологічних факторів, які
найбільшою мірою впливають на вартість нерухомості. До них належать такі
характеристики навколишнього природного середовища, як добрий чи поганий
стан повітря, якість питної води, наявність або відсутність зелених
масивів, шуму, непривабливих об’єктів.

Слід також зазначити, що досить часто враховують лише три із наведених
факторів — якість повітря, наявність зелених насаджень і відсутність
промислових об’єктів, на основі чого формується уявлення людей про
якість навколишнього середовища й відповідно про престижність даних
районів і ціни на нерухомість. У такому разі в процесі оцінки
нерухомості облічується вже не стільки екологічний фактор, скільки дещо
спотворене уявлення про нього, яке далеко не завжди можна вважати
об’єктивною характеристикою. За таких умов, по суті, екологічний фактор
може бути замінений фактором місця розташування оцінюваного об’єкта
нерухомості.

До позитивних екологічних факторів належать наявність привабливого
краєвиду або ландшафту, розташування поблизу з рекреаційними об’єктами,
включаючи парки, сквери, водойми, збереження на території лісів, озер і
річок, місць перебування рідких біологічних видів, наявність чистого
повітря, незабрудненого ґрунту, а також відсутність промислових
підприємств тощо. Ці фактори зумовлюють зростання цін на нерухомість.

Дія екологічних факторів може проявлятися як на локальному так і на
регіональному рівні. Локальний рівень припускає підвищення вартості
земельних ділянок та нерухомості залежно від розташування стосовно того
чи іншого джерела екологічного впливу. На регіональному рівні дія
перерахованих екологічних факторів проявляється в підвищенні вартості
землі й нерухомості у певному районі, який займає значну територію
стосовно одиничного землеволодіння або мікрорайону.

До якісних параметрів об’єкта нерухомості відносять найважливіші
екологічні характеристики земельної ділянки, а саме: її забрудненість
хімічними речовинами, засмічення, ступінь деградації (порушення)
ґрунтового покриву, наявність поховань субстратів, забруднених
небезпечними і токсичними речовинами тощо.

Забруднення ґрунтів хімічними речовинами та радіаційне зараження земель
можуть призводити до зниження вартості земельної ділянки і збільшення
витрат на її поліпшення, що зумовлено необхідністю вкладання значних
коштів у приведення забрудненої ділянки в придатний для використання
стан та безпечного ведення на ній господарської чи іншої діяльності, у
тому числі пов’язаної з перебуванням людей.

Прикладом таких земель є земельні ділянки, які містять закриті поховання
сміття або промислових чи побутових відходів. У місцях, де свого часу не
був налагоджений контроль за розміщенням відходів, виявлення поховань
сміття, яке містить небезпечні для здоров’я відходи, може призвести до
різкого подорожчання будівництва, що робить його невигідним, або
викликати суттєве зниження вартості вже побудованих об’єктів.

Дія природних факторів також проявляється в підвищенні чи зниженні
вартості об’єктів нерухомості або майнових прав, пов’язаних із ними.
Але, на відміну від позитивних екологічних факторів, які зумовлюють
підвищення вартості нерухомості, природні фактори не завжди проявляють
таку ж дію. Існує ряд природних явищ, що викликають зростання вартості
будівництва.

Природних явищ, які впливають на вартість будівельних робіт, дуже
багато. Вони добре піддаються обліку при калькулюванні витрат за
нормативами і розцінками, що застосовуються у будівництві й
відображаються в різних коефіцієнтах підвищення кошторисної вартості
робіт. Типовим прикладом такого подорожчання є зростання вартості
будівельних робіт у гірських районах через перепад висот та складний
рельєф.

Як і екологічні, природні фактори проявляються на регіональному та
локальному рівнях. До природних факторів, які впливають на оцінку земель
на регіональному рівні, можна віднести сприятливі кліматичні умови для
ведення сільського господарства чи рекреації, скажімо, тривале літо,
родючі ґрунти, здоровий клімат, наявність морських чи бальнеологічних
курортів тощо.

Прикладом впливу природних факторів на вартість землі на регіональному
рівні є вищий рівень цін на нерухомість у таких курортних регіонах, як
Південне узбережжя Криму та Карпати, порівняно з прилеглими областями.
Основний фактор, що підвищує вартість нерухомості в цих районах — це,
насамперед, наявність унікальних за привабливістю природних об’єктів і
умов для лікування та відпочинку. Ціни на квартири й земельні ділянки у
зазначених регіонах наближаються до цін київського регіону і значно
вищі, ніж в інших областях України.

Наявність обмежень у використанні нерухомого майна пов’язана із
встановленням різних обмежувальних режимів у використанні земель і
проведенні функціонального чи іншого зонування, що закріплює ці режими.
Найчастіше встановлення особливих режимів і зон пов’язане з охороною
особливо цінних природних об’єктів і територій. Тому при визначенні
ринкової вартості на етапі встановлення прав, пов’язаних із земельною
ділянкою, дуже важливо виявити зони з особливими умовами користування з
метою наступного встановлення обтяжень щодо земельних ділянок. Ця
процедура необхідна для визначення елементів порівняння, підбору
аналогів і аналізу найефективнішого використання.

До зон з особливими умовами використання земель належать:

території природоохоронного, заповідного, рекреаційного,
історико-культурного призначення;

охоронні зони територій природно-заповідного режиму;

зони з різними природоохоронними режимами в межах територій, що
охороняються;

зони санітарної охорони курортів;

водоохоронні зони водозаборів, гідротехнічних, водоохоронних споруд та
інших водних об’єктів;

водоохоронні й прибережні смуги вздовж річок, озер, ставів, морів;

санітарно-захисні смуги вздовж залізничних і автомобільних доріг,
магістральних трубопроводів, ліній електропередач та телефонного
зв’язку;

охоронні зони навколо земель, забруднених радіоактивними й хімічними
речовинами;

санітарно-захисні зони промислових об’єктів;

функціональні зони всередині міст;

території лісового фонду з різними категоріями захисності лісів.

Межі та площі таких зон, а також режими використання земель у них
встановлюються спеціальними нормативними правовими актами. Особливий
режим використання земель у зонах може включати:

заборону продажу земельних ділянок у приватну власність;

різні обмеження в лісокористуванні;

обмеження або заборону будівництва різного роду об’єктів;

обмеження чи заборону тих видів діяльності, які несумісні із цілями
встановлення зон;

власне обтяження земельних ділянок.

За умовами функціонування земель і характером встановлюваних обтяжень та
обмежень у їх використанні можна виділити такі групи зон:

санітарно-захисного й охоронного призначення (зони, що пов’язані з
негативним антропогенним впливом);

природоохоронного і природно-заповідного ризначення (зони, які пов’язані
із проблемами охорони та захисту природного середовища й природних
ресурсів);

оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (зони, що
виділяються у зв’язку з культурною та соціальною сферами життя людини).

Встановлення зон і обмежень у використанні земельних ділянок
регламентується природоохоронним, земельним, лісовим, водним і
містобудівним законодавством.

Стан навколишнього природного середовища можна розглядати як один із
найважливіших, а в деяких випадках — навіть як визначальний фактор, що
впливає на ціну земельної ділянки. Цей фактор має облічуватися,
по-перше, на основі глибокого аналізу всієї багатоманітності екологічних
впливів на землю та нерухоме майно і, по-друге, — із застосуванням
чіткої класифікації цих впливів, яка б дала змогу уніфікувати процедури
їхньої оцінки.

Класифікація екологічних чинників, що впливають на оцінку земель та
нерухомого майна, повинна здійснюватися з обліком таких виділів: а)
екологічні фактори; б) якісні параметри об’єктів нерухомості; в)
природні фактори; г) обмеження у використанні нерухомого майна.

У складі земельного кадастру важливе місце посідає оцінка земель, що
виражає її порівняльну цінність як матерії (ґрунту) за природними
властивостями, тобто природною родючістю, і за економічною родючістю,
одержаною внаслідок окультурення ґрунтів, вкладення затрат живої праці у
землю. Однак величина затрат на одиницю площі у різних за природною
родючістю ґрунтах по-різному відбивається на кінцевих підсумках
виробництва, тобто продуктивності праці, пов’язаної з природними умовами
залежно від продуктивності останніх. Одна й та сама кількість праці може
виявлятися у більшій або меншій кількості продуктів, споживних
вартостей.

Так, при оцінці земель за природними властивостями збільшення поживних
речовин або валових запасів гумусу у ґрунті внаслідок поліпшення
способів використання земель призводить до переводу ґрунту із нижчого
класу, бонітету у вищий і навпаки. Збільшення капітальних вкладень на
одиницю площі земель зумовлює вищі бали їх економічної оцінки. Процес
переходу кількісних змін у якісні може здійснюватися поступово і
стрибкоподібно. Переважно міра якості землі змінюється поступово, хоч не
виключаються випадки стрибкоподібного переходу кількісних змін у якісні,
що має місце у випадку трансформації земельних угідь.

Кожна нова якість землі має свою міру і створює простір для нових
кількісних змін. Збільшення балів оцінки земель призводить до збільшення
площ цінніших земель і зменшення менш цінних. Ці закономірності,
тенденції мають особливо важливе значення в аналізі та плануванні
використання земель.

При продажу земельних ділянок державної та комунальної власності
громадянам та юридичним особам, при викупі земельних ділянок для
суспільних потреб, здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних
ділянок, для визначення земельного розміру земельного податку, втрат
сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, економічного
стимулювання раціонального використання та охорони земель та в багатьох
інших випадках використовують дані грошової оцінки.

Залежно від методичних особливостей оцінки земельних ділянок різних
категорій нормативну грошову оцінку можна поділити на оцінку земель
сільськогосподарського призначення, земель лісового фонду, водного фонду
та інших категорій. Поряд з цим, зважаючи на різні рентоутворювальні
чинники, слід розрізняти також принципові відмінності оцінки земельних
ділянок в межах та за межами населених пунктів.

Нормативна грошова оцінка поділяється:

грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення;

грошова оцінка земель населених пунктів;

грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення.

У нашому випадку розглядаються екологічні чинники при виконанні
нормативної грошової оцінки с. Русів Снятинського району та впровадження
раціонального використання радіоактивно забруднених земель населеного
пункту с. Русів.

1.2 Нормативно-правові акти, які регулюють методичні засади здійснення
грошової оцінки земель та сфера використання її результатів

Метою земельної реформи є створення в Україні ефективної системи
землекористування, одним з невід’ємних елементів якої повинен стати
дієвий механізм економічного регулювання земельних відносин. Характерною
рисою цього механізму є вільний перерозподіл земельних ресурсів, перехід
їх до більш ефективного власника, користувача на основі дії цінового
фактора ринку землі. Особливості нормативно-правової бази регулювання
економічної, фінансової сторони земельних відносин в Україні
визначаються перспективою становлення ринку землі, взаємозв’язком між
платністю землеволодіння і землекористування та товарністю землі, в
умовах системи, де домінує приватна власність на неї. Перспективи
становлення та розвитку ринку землі визначають сферу використання
результатів грошової оцінки землі, яка відповідно до статті 24 Закону
України «Про плату за землю» від 19 вересня 1996 року №378/96-ВР,
застосовується для економічного регулювання земельних відносин при
укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.
Стаття 2 цього ж закону визначає, що використання землі в Україні є
платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або
орендної плати, що визначається в залежності від грошової оцінки земель.
Отже, результати грошової оцінки земель законодавчо визначені базою для
їх оподаткування. На сьогоднішній день оподаткування є найбільш широкою
сферою застосування результатів грошової оцінки. Проте, із становленням
ринку землі, розширення їх застосування в інших сферах, які регулюють
земельні відносини, зростатиме. До цього спонукають законодавчі та
нормативно-правові акти, які регулюють застосування результатів грошової
оцінки при здійсненні ринкових операцій з земельними ділянками. При
паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних
часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є
рівними. Вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства,
кооперативу, товариства визначається виходячи із грошової оцінки
переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що
обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом
Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку
(пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах
визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої
грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного
підприємства, кооперативу, товариства. Стосовно безпосереднього
використання результатів грошової оцінки при укладанні договорів
купівлі-продажу земельних ділянок, то вони можуть носити тільки характер
орієнтиру для учасників ринкових процесів. Разом з тим, сфера
використання результатів грошової оцінки земель розширюється з
доповненням статті 39 Земельного кодексу України частиною, яка визначає,
що громадянин України, якому земельна ділянка належить на правах
приватної власності, може укласти договір застави з кредитною установою.
При реалізації цієї норми Земельного кодексу України, що була прийнята у
зв’язку із введенням в дію Закону України «Про заставу», результати
грошової оцінки земель також можуть носити характер орієнтиру для
учасників договору про заставу земельної ділянки. Тим самим грошова
оцінка земель в Україні визначена як невід’ємна складова частина ведення
державного земельного кадастру, а її результати — специфічним видом
земельно-кадастрової інформації. Наявність оцінки землі дає можливість
органам місцевого самоврядування, поряд з нормативно-організаційними
методами управління розвитком території, реалізовувати свої повноваження
на підставі створення економічних умов раціонального використання
земель, забезпечити необхідну основу для формування
фінансово-економічної бази місцевого самоврядування за рахунок
справляння плати за землю.

Грошова оцінка земель населеного пункту проведена відповідно до “Порядку
грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених
пунктів” затвердженого наказом Держкомзему України,
Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та Української
академії аграрних наук від 27 листопада 1995 року № 76/230/325/150, змін
та доповнень до розділу з “Порядку грошової оцінки земель
сільськогосподарського призначення та населених пунктів” затверджених
наказом Держкомзему України, Мінсільгосппроду України та Української
академії аграрних наук від 27 січня 2006 року № 18/15/21/11 та
зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 року
за № 388/12862.

Грошова оцінка земель села Русів здійснена відповідно до чинного
законодавства України з метою створення умов для економічного
регулювання земельних відносин при передачі землі у власність, у
спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки,
здійсненні оренди, ціноутворенні, визначенні ставок земельного податку,
а проект використання радіоактивно забруднених земель відповідно до
технологічного завдання, визначеного Держкомземом України, про
організацію території сільськогосподарських підприємств на землях, що
зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи,
яке передбачає комплекс заходів раціонального землекористування.

РОЗДІЛ 2 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ ОБ’ЄКТУ

2.1 Загальні відомості про населений пункт

Селище Русів Русівської сільської ради Снятинського району розташоване в
північно-східній частині Снятинського району на віддалі 8 HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%82
%D1%80» \o «Кілометр» км від районного центру — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE» \o «Місто»
міста HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%BD» \o
«Снятин» Снятин та за 14 км від HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B8
%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F» \o
«Залізнична станція» залізничної станції Снятин, залізничної вітки
Львів—Чернівці. Віддаль до обласного центру 74 км шосейним шляхом .

Географічні координати населеного пункту — північна широта: 48° 31′,
східна довгота: 25° 32′. Висота над рівнем моря — 269 м.

У селі є восьмирічна школа, будинок культури, HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82
%D0%B5%D0%BA%D0%B0» \o «Бібліотека» бібліотека ,
фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, магазини,
побуткомбінат. В минулі роки була розміщена центральна садиба
HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF
» \o «Колгосп» колгоспу ім. В.Стефаника.

Житлові будинки, громадські заклади, установи і приватні підприємства
села газифіковані, та електрифіковані. Централізованого водопостачання
та каналізації немає. Асфальтне покриття має дорога районного значення,
що проходить по центру села і по території села в напрямку села Стецева
та села Красноставці, а також деякі вулиці. Загальна протяжність
асфальтованих доріг і вулиць становить 3,2 км , а вулиць з гравійним
покриттям – 8,6 км.

За матеріалами економічної оцінки земель, проведеної в 1998 році,
територія сільської ради відноситься до 03 Снятинського
земельно-оціночного району.

Протяжність села Русів з півночі на південь 2,1 км, із заходу на схід –
3,4км.

Чисельність населення села Русів складає 1119 чоловік , а в населеному
пункті нараховується 329 дворів. Густота населення 34,79 осіб/км?.

Площа населеного пункту за проектом встановлення меж (1992
року)становить 351,9 га. Сільськогосподарські угіддя займають 84,4 %
всієї території села (додаток А) Основною структурно-планувальною
одиницею населеного пункту є квартали забудови садибного типу з одно-
двоповерховими будинками. За функціональним призначенням територія села
в основному зайнята житловою забудовою та ділянками, що використовуються
для ведення особистого селянського господарства.

В Русові народився, проживав і творив все своє життя письменник-
новеліст HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B5%D1%84%D0%B0%D0%BD%D0%B8
%D0%BA_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%
BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87» \o «Стефаник Василь Семенович» Василь
Семенович Стефаник (1871 —1936). Оглядаючи українську прозу, І. Франко
зазначав, що “Василь Стефаник — найбільший талант, який появився у нас
від часу Шевченка”.В історію української та світової літератури Василь
Семенович Стефаник ввійшов як видатний майстер соціально-психологічної
новели. В українській літературі ніхто до нього не приділяв стільки
уваги темі самітної старості, трагедії забутої, полишеної на саму себе
людини, в якої життя вже позаду, а попереду тільки чекання кінця.
Старість у її тісному зв’язку із стосунками батьків і дітей письменник
зачіпає мало не в кожній новелі. Серед них: “Діти”, “Вістуни”, “Ангел”,
“Сама-самісінька”, “Осінь” та інші. В. Стефаник — автор збірок “Синя
книжечка”, “Кам’яний хрест”, “Дорога”, “Моє слово”, “Земля”, в яких
відтворено тяжку долю галицького селянства. На місцевому матеріалі В.
Стефаник написав “Кленові листки”, “Кам’яний хрест”, “Злодій”, “Новина”
та інші новели. У 1941 року в будинку письменника відкрито
літературно-меморіальний музей В.С. Стефаника і встановлено йому
пам’ятник. Директором музею працював син письменника — Кирило Васильович
Стефаник. HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2» \o «Київ»
Київська HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA
%D0%B0_%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D1%
96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0
%B4%D1%80%D0%B0_%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0» \o
«Київська кіностудія імені Олександра Довженка» кіностудія ім. О. П.
Довженка за мотивами новел В. С. Стефаника зняла в 1968 році
HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A5%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B
6%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC&action=edit&redlink=1
» \o «Художній фільм (ще не написана)» художній фільм «Камінний
хрест». Зйомки відбувалися в селах Белелуї та Русові. Головну роль
Іванихи виконала 73-річна жителька, самодіяльна артистка К. М. Матеїк. У
Русові вона зіграла понад 500 ролей. В селі також народився український
радянський HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%B5%D0%BD
%D0%BD%D0%B8%D0%BA» \o «Письменник» письменник Т.С. Мигаль.

Снятинський район розмістився на південному сході Івано-Франківської

області та розташований на Східноєвропейській платформі. Належить до
Верхньопрутсько-Дністровського фізико-географічного району. Лежить на
так званій Прутсько-Черемоській височині та на Коломийсько-Снятинській
рівнині. Снятинщина є частиною Покуття. Лівобережна Снятинщина — це в
основному сільськогосподарські угіддя, переліски, розлогі поля, західна
частина — підкарпатський простір з буковими, дубовими змішаними лісами.
Через район проходять транзитні міжнародні автошляхи. Сучасний
Снятинський район утворено у 1940 році. Його територія складає 0,6 тис.
кв. км. Населення — 71,6 тисяч чоловік, зокрема: міське — 15,5, сільське
— 56,1 тис. осіб. Поверхня його хвиляста, перевищення висот складає 110
м. Тут є поклади гіпсо-ангідриту, гіпсу, глин. Площа земельних насаджень
36 га. В межах міста є 4 заповідні зони місцевого значення. Снятинська
ратуша — найвища в Україні (висота вежі — 50 метрів). Її будівництво
розпочалося в 1861 році і тривало майже 40 років. Зараз вона
реставрована, годинник слухняно відбиває четверті та години.

Літературно-меморіальний музей та пам’ятник українського письменника
Василя Стефаника (відкритий 1941 року) . Літературно-меморіальний музей
українського письменника Марка Черемшини в будинку, де він жив і
працював у 1912—1927 рр. Художньо-меморіальний музей митця-графіка
Василя Касіяна.

Територія Снятинщини, як і всього Прикарпаття у минулому була вкрита
Галицько-Бассарабським морем. І внаслідок тектонічного підвищення земної
кори, вода стекла в басейн сучасного Чорного моря. Трохи згодом, через
загальне потепління клімату почали танути південний і карпатський
льодовики. Останній і утворив нинішнє русло ріки Прут. Почало
створюватися «обличчя» сучасного суходолу. Перші сліди краян беруть
зачин ще в доісторичну епоху. А культура давніх землеробів, що широко
відома під назвою трипільської (виявлені поселення на території сіл
Олешкова та Хом’яківки), сформувалася ще на початку III тисячоліття до
нашої ери. Ми горді, що наші предки взяли участь у формуванні
давньоруської народності, що мова князів і всього населення Київської
Русі була українською.

Снятин — одне з найдавніших міст на Прикарпатті. Його заснування
відноситься до часів Київської Русі. Перші письмові відомості про місто
знаходимо в Іпатіївському літописі, датовані 1158 роком. У 2008 році
невеличке покутське місто Снятин відзначило свій 850-річний ювілей.

У 1448 р. місто отримало магдебурзьке право і поступово перетворилося на
важливий торговельний центр зі щорічними ярмарками. Снятин був
розташований на кордоні з Молдовою, саме тут розташувалась головна
митниця на Молдавському торговому шляху. Снятин XVI-XVII ст. був
важливим економічним центром, де йшла жвава торгівля. Розташоване на
південно-західному кордоні Галицького князівства, Покуття було
безпосередньо пов’язане з країнами південної і центральної Європи, з
Візантією і державами Причорномор’я та Кавказу. Це наклало свій відбиток
на економічне і політичне життя, на розвиток ремесел і торгівлі в краї.

В місті збереглися українські церкви XVIII століття та 1838 року,
костел з дзвіницею, Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці ХІХ
століття, багато з них відреставрованих. Були в місті, німецька кірха й
єврейські божниці. Національна меншина була заможнішою, тому будувала
кам’яні храми. Українська громада Снятина з прадавніх часів гуртувалася
довкола своїх церков. Убогі мешканці снятинських перед-

мість будували свої святині за найкращими зразками народної архітектури
і всіляко оберігали прабатьківську культуру. Гуртуючись навколо своїх
храмів, вони відстоювали священні права на свою мову, релігію, побут і
культуру.

У 1848 році селяни позбулися панщини. Цю історичну подію увіковічнили,
побудувавши пам’ятник скасування кріпацтва, що зберігся по сьогоднішній
день. Головним заняттям покутян з давніх часів було землеробство,
насамперед вирощування зернових культур. Відомо, що уже за чотири тисячі
років до н.е. трипільці вживали як сакральну (релігійну) їжу — пшеницю з
медом, горіхами та маком — так звану кутю. Кутя відома у різних
варіантах: багата, голодна, пісна; поминальна страва із зерна пшениці —
колово та інше. Висновки дослідників про походження і аналогії в інших
мовах терміну «кутя» сходяться до того, що в його основі
давньовірменське киі, киіоу — «зерно», «ядро». Тому ми вважаємо, що
топонім Покуття слід виводити від слова «кутя». У такому випадку Покуття
означає «пшеничний, хлібний край». Звичайно, це лише припущення,
гіпотеза, яку мають підтримати або спростувати.

Край лежить у лісостеповій ландшафтній зоні. У структурі земель
переважають сільськогосподарські угіддя. У районі розорано 64% земель.
Природна трав’яниста рослинність тут збереглася тільки на крутих схилах,
в долинах річок , по ярах і балках. Ліси розміщені, головним чином, на
непридатних для сільськогосподарського використання угіддях. Вони, в
основному, дубові та грабово-дубові. Є значні масиви чорноземів
опідзолених, вилугованих, малогумусних карбонатних чорноземів. Провідне
місце в економіці Снятинщини займає виробництво зерна і цукрових
буряків, м’ясо-молочне тваринництво.

2.2 Природнокліматичні умови.

Клімат. Згідно агрокліматичного районування області територія
господарства відноситься до Західного Лісостепу, головними кліматичними
показниками являються температурний режим і опади.

Кліматичні особливості відзначаються частими розповсюдженнями над
територією району вологого й теплого атлантичного повітря, яке приносять
північні північно-західні вітри.

Зимою ці маси приносять тепло, а літом — вологу, трансформуючись у
континентальні повітряні маси помірних широт, які тут панують. Рідше ніж
північно-західні повітряні маси приходять сюди східні повітряні маси ,
які приносяться південно — східними вітрами. Нарешті, арктичні й
тропічні повітряні маси грають вторинну роль за винятком весняного
періоду, коли з вторгненням арктичних мас пов’язані заморозки.

Формування погоди залежить від особливостей циклонної й антициклонної
діяльності з перевагою антициклонного режиму.

Нижче в таблиці 2.1 та таблиці 2.2 приведені середні кліматичні
показники . Середньорічна температура повітря становить плюс + 7,90.
Пересічна температура січня – 4,8° , липня +19,2°. Опадів 620 мл. на
рік.

Таблиця 2.1. Середньомісячні температури повітря по станції Снятин

Станція Снятин

Місяці

1

2

3

4

5

6

7

8

9

5. Оценка стоимости недвижимости / С.В.Грибов-ский, Е.Н.Иванова,
Д.С.Львов, О.Е.Медведева. — М.: Интерреклама, 2003. — 704 с.

10

11

12

За місяць

-4,8 -3,4 1,8 8,3 14,5 17,4 19,2 18,6 14,2 8,8 -2,3 -2,5

За рік

7,9

Середньорічна кількість опадів становить 575- 665 мм.

Розподілення їх по місяцях (в мм) наступне

Таблиця 2.2. Середньорічна і середньомісячна кількість опадів в

м. Снятин (в мм)

Місяці

За рік

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

28 25 29 54 73 89 99 65 58 43 30 27 620

Зимою переважаючі вітри – північно-західні, літом – південно-східні.

Найбільші запаси вологи бувають в зимово-весняний період, коли низьке
випаровування. Відносна вологість становить 80%, збільшуючись зимою до
90% і зменшуючись весною до 56-57%. Кількість днів з відносною вологістю
менше 30% весною становить 3-4 дні.

Лучні і лучно-чорноземні ґрунти свідчать про те, що тут росла широка
трав’яна рослинність, після відмирання якої в грунт поступала більша
кількість органічних речовин, що і привело до утворення багатих грунтів
з глибоко гумусним профілем. Землі краю є найродючішими на Прикарпатті.
Тому головним заняттям покутян з давніх часів було землеробство,
насамперед вирощування зернових культур.

2.3. Геодезична та планово-картографічна основи

населеного пункту

Територія Снятинського району забезпечена топографічною зйомкою масштабу
1:10000 з ровинутою сіткою пунктів триангуляції 1, 2, 3 класів. На
території Снятинського району в 1962 році проведені роботи по
землевпорядкуванню та визначенні меж утворених господарств, створені
планово картографічні матерали в М 1:10000, які відображають просторове
розміщення, стан та використання земель. В 1995 році було встановлено
межі сільських рад та населенних пунктів. В даний час на території
Русівської сільської ради проводяться геодезичні та землевпорядні роботи
по виготовленню державних актів на право приватної власності на землю.

Планово-картографічною основою села Русів є план знімання поточних змін
(коректування планового матеріалу) колгоспу ім. В.Стефаника, складений
у 1990 році в масштабі 1:10000 Івано-Франківським філіалом інституту
землеустрою при проведенні коректури планового матеріалу. Використано
також проект формування території і встановлення меж Русівської
сільської ради та проект формування меж населеного пункту Русів.

Для уточнення змін угідь і площ їх контурів в межах села Русів в 2005
році проведено коригування плану , одержаного в 1990 році. Визначено
площу села, на планово-картографічний матеріал нанесені квартали нової
забудови та масиви, надані громадянам для ведення особистих селянських
господарств. У межах кожного кварталу окремо відображені землі житлової
забудови та землі загального користування; уточнена і доповнена мережа
вулиць. Визначена належність земельних ділянок до певних категорій
земель.

В результаті проведених робіт складений план села Русів в масштабі
1:10000 з відображенням меж угідь та категорій земель, визначені площі
земель різних категорій та угідь, складена експлікація земель (додаток
А).

2.4. Грунтовий покрив території населеного пункту

Припрутський природний район простягається вздовж лівого берега Пруту і
представлений серією високих та середніх його терас. На поверхні вони
складені лесовидними суглинками, під якими залягають потужні верстви
галечникового алювію, відкладеного карпатськими притоками Пруту. Тераси
глибоко почленовані долинами притоків ріки, внаслідок чого мають дуже
хвилястий, а місцями навіть горбистий рельєф. У минулому вони були
зайняті дібровами і різнотравно-злаковими луками, під якими утворилися
опідзолені грунти чорноземного типу.

Землі краю є найбільш родючими на Прикарпатті. Тому головним заняттям
покутян з давніх часів було землеробство. Грунтовий покрив формується
під впливом таких природних факторів грунтоутворення., як клімат,
рельєф, грунтоутворюючі і підстилаючі породи, грунтові і поверхневі
води, рослинність, а також господарської діяльності людини.

У селі була розміщена центральна садиба HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF
» \o «Колгосп» колгоспу ім. В.С.Стефаника. Господарство мало 2637
HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B0%D1%80» \o
«Гектар» га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2407 га орної
землі. Напрямок господарства був зернове й м’ясо-молочне виробництво.

Процес ґрунтоутворення, нагромадження біологічно активної речовини й
енергії на території району проходив повільно, протягом багатьох
століть.

На утворення ґрунтів впливає клімат, рельєф, рослинний і тваринний світ,
господарська діяльність людини.

Внесення мінеральної поживи на поля та городи має проводитися на науково
обґрунтованій основі. Адже частина з них разом з підземними водами
потрапляє в річки, озера і ставки, що загрожує мешканцям водного
середовища, здоров’ю людей.

Комплекс робіт по складанню ґрунтової карти села включає: добір і
вивчення вихідних матеріалів; складання макету карти, узагальнення
індексів, генералізацію й ув’язування контурів ґрунтів; складання списку
ґрунтів, оформлення авторського оригіналу ґрунтової карти на основі
готового планово-картографічного матеріалу; уточнення площ ґрунтів за
земельними угіддями господарств і району в цілому; опрацювання
морфологічних ознак, фізико-хімічних властивостей ґрунтів інших
показників, наведених у нарисах господарств (об’єктів); складання нарису
з додатками, свідчення, унесення виправлень, розмноження матеріалів,
формування їх у справу.

Картограма агрогруп має загальне орієнтовне значення і в майбутньому
повинна уточнюватися шляхом польових і лабораторних досліджень. Дані
матеріали ґрунтового покриву села складені тільки для загального
визначення грошової оцінки земель, тому не можуть використовуватись для
конкретного інженерного проектування того чи іншого будівництва та інших
робіт, які базуються на певних кількісних і якісних хімічних, фізичних,
агрохімічних та інших показниках ґрунту, підстилаючої і грунтоутворної
породи. Для таких робіт необхідні детальні дослідження на конкретній
земельній ділянці.

Польові (крупно масштабні) обстеження ґрунтів на території населеного
пункту Русів не проводились, інформація про їх ґрунтовий покрив
відсутня. При складанні карт ґрунтового покриву за допомогою
використання наявних ґрунтових карт прилеглих масивів та таких
допоміжних матеріалів, як топографічні карти з горизонталями проведеними
через 1-2 м, фотоплани, а також рекогностування обстежень території.
Враховано фактори що впливають на процеси ґрунтоутворення (гідрографічна
мережа території, крутизна, протяжність, експозиція схилів та їх
водозбірна площа; інтенсивність використання земельних ділянок,
рослинність, кліматичні , геоморфологічні та деякі інші фактори
місцевого та зонального значення).

Отже, базуючись на даних про ґрунтовий покрив прилеглих масивів
охоплених ґрунтовою зйомкою з урахуванням вище сказаного, складена
умовна (екстраполяційна карта) ґрунтового покриву території населеного
пункту. Крім цього, для складання остаточної карти грунтів було
здійснено польове обстеження ґрунтів в натурі, уточнено їх границі (в
сумнівних місцях) шляхом рекогностіровки.

В результаті виконання робіт складено карту та експлікацію
агровиробничих груп грунтів села Русів в розрізі сільськогосподарських
угідь (таблиця 2.3) і було виділено 7 агровиробничих груп грунтів. Ці
групи є основними одиницями якісної оцінки та бонітету грунтів
сільськогосподарських угідь. Агрогрупи позначені відповідними шифрами :
цифрами позначено порядковий номер агрогруп в номенклатурному списку
агровиробничих груп грунтів України буквами позначено механічний склад
агро групи :

45е – темно-сірі та чорноземи опідзолені глеюваті важкосуглинкові
ґрунти;

49е – чорноземи опідзолені глеюваті слабозмиті важкосуглинкові ґрунти
;

50л – чорноземи опідзолені глеюваті середньозмиті легкоглинисті на
схилах складної форми;

51 л – чорноземи опідзолені глеюваті сильнозмиті легкоглинисті;

141 – лучно-болотні легкоглинисті ґрунти неосушених днищ та улоговин
балок;

209е – чорноземи лучні карбонатні намиті важкосуглинкові днищ та
улоговин балок;

215л – зруйновані легкоглинисті ґрунти та виходи рихлих порід; Таблиця
2.3 Експлікація агровиробничих груп ґрунтів

території села Русів

№ п/п Угіддя Загаль-на площа В тому
числі:

45е

49е

50л

51л

141л

209е

215л

1 Громадяни, яким надані землі у власність і користування: 287,6 11,4
34,7 79,2 128,0 31,0 3,3

— рілля 279,4 11,4 34,2 76,9 123,4 30,2 3,3

— багаторічні насадження 8,2

0,5 2,3 4,6 0,8

2

Заклади, установи, організації 0,7 — — — 0,7 — — —

Музей — сад 0,7 — — — 0,7 — — —

3 Землі запасу: 8,8 0,2 0,3

2,5 4,7

1,1

— сіножаті 1,7

0,2 1,5

-прибережних смуг на сіножатях- 0,3 0,2

0,1

— пасовища 6,8

0,3

2,3 3,1

1,1

4 ВСЬОГО: 297,1 11,6 35,0 79,2 131,2 35,7 3,3 1,1

Як видно з наведеного списку та схеми агрогруп , ґрунти на території
села характеризуються високою родючістю, слабим розвитком ерозійних
процесів, та розміщенням на рівнинних ділянках та пологих схилах.
Середніми показниками родючості характеризуються середньо — і сильно
еродовані ділянки чорноземних грунтів і лучні ґрунти

2.5. Екологія населеного пункту.

Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до радіоактивного забруднення
значної кількості населених пунктів Івано-Франківської області. На
основі спостережень, виконаних спеціалістами “Спецатому” та обласної
санітарно-епідеміологічної станції радіоактивне забруднення території з
рівнем від 1 до 5 Кюрі/км2 по Цезію – 237 має місце у таких населених
пунктах Снятинщини, як Підвисоке 3,30 Кюрі/км2, Белелуя 3,18 Кюрі/км2,
Русів 3,00 Кюрі/км2, Спецівка 4,00 Кюрі/км2 , Стецева 4,60 Кюрі/км2.
Населення цих сіл виділене в 4 категорію потерпілих внаслідок аварії на
ЧАЕС і вимагає пріоритетного медичного спостереження ( Постанова
Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року).

За даними радіологічного відділу Івано-Франківської СЕС в 1990 році
щільність забруднення с.Стецева складала Сs-137 — 5,06 Кюрі/км2, Sr-90 —
0,31 Кюрі/км2; в 1992 році Cs-137 — Кюрі/км2, Sr-90- 0,31 Кюрі/км2.

Важливою задачею екологічного законодавства є охорона природного
середовища в населеному пункті. Правовий стан, роль і значення
населеного пункту вимагає створення в ньому найбільш сприятливих умов
для життя і здоров’я, праці і відпочинку населення.

Населений пункт має багато екологічних проблем, що виникають і
нагромаджуються в зв’язку з науково-технічним прогресом, але основною є
радіонуклідне забруднення атмосферного повітря, води і ґрунту.

Екологія в населеному пункті здійснюється на підставі загальних
екологічних норм, спрямованих на зменшення впливу радіоактивно
забруднених земель, охорону земель від ерозії, вод і атмосферного
повітря від забруднення, лісів населеного пункту від пожеж, знищення,
пошкодження, засмічення тощо. Разом з тим специфіка об’єкту охорони
визначає і специфіку природоохоронних заходів, що притаманні лише
охороні природного середовища населених пунктів.

До таких заходів відносяться:

1) комплекс заходів, спрямованих на одержання рослинної продукції, що
відповідає радіологічним стандартам (організаційні;агротехнічні;
агрохімічні; лісомеліоративні).

2) еколого-вимогливе планування і забудова населених пунктів, їх
благоустрій;

3) забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

4) охорона атмосферного повітря в населеному пункті;

5) охорона зеленої рослинності в населеному пункті.

Планування і забудова населеного пункту повинна передусім передбачити
створення найбільш сприятливих умов для життя, а також для збереження і
зміцнення здоров’я громадян. Житлові масиви, промислові підприємства та
інші об’єкти належить розміщати таким чином, щоб виключати несприятливий
валив шкідливих факторів на здоров’я і санітарно-побутові умови життя
населення. Зокрема, важливо враховувати переважаючи напрями вітру, щоб
запобігти занесенню шкідливих речовин від підприємств на зелені
території.

При проектуванні, будівництві і реконструкції підприємств слід
передбачати заходи що до запобігання забруднення атмосферного повітря,
водойм підземних вод, зелених насаджень ґрунту.

Певна частка забруднення навколишнього середовища в населеному пункті
припадає на транспорт.

Тому необхідне найбільш раціональне розміщення транспортних потоків,
виведення їх за межи житлової зони, а транзитні шляхи – за межи
населеного пункту, передбачити транспортні розв’язки для безупинного
руху автомобілів.

При забудові населеного пункту належить забезпечити введення в
установлені строки водопроводів, каналізаційних і очисних споруд,
санітарну очистку, утилізацію промислових, комунально-побутових та інших
відходів.

З метою зменшення впливу промислових підприємств на навколишнє
середовище передбачено створення навколо них санітарно-захисних зон.
Обов’язковою умовою упорядкованості такої зони є її озеленення, що для
сучасного населеного пункту має особливе значення. Рослини здатні
поглинати і засвоювати різні гази та пил, чим очищають атмосферне
повітря. Трав’яниста рослинність вбирає у себе усі радіоактивні опади.

Озеленення корисне і тим, що сприяє спілкуванню людини з природою.
Людина щодня, що миті повинна відчувати зв’язок з довкіллям. Адже життя
людини тісно пов’язане з природою, з її виникненням. Сьогодення тим
більше вимагає зміцнення цих зв’язків.

У системі екологічно-правових заходів, спрямованих на екологію
навколишнього природного середовища в населеному пункті, чинне місце
відводиться державному санітарно–епідеміологічному нагляду. Також
регулярне здійснення санітарно-епідемічного нагляду здатне оздоровити і
підтримувати в належному стані екологію насалених пунктів.

Тільки взаємодія з природою і навколишнім середовищем покращить екологію
населеного пункту.

Разом з екологічною функцією зелена рослинність міст виконує також
естетичну та виховну функцію. А тому охорона лісів і зеленої рослинності
населеного пункту заслуговує на особливою увагу, їх охорона може
досягтися різними шляхами по-перше, шляхом максимального обмеження
використання зазначених лісових угідь, для різних господарських потреб;
по-друге шляхом активізації лісовідновлення і лісорозведення в лісах
населеного пункту.

Згідно з діючим лісним законодавством у лісах населених пунктів
допускається тільки рубки догляду, санітарні рубки, пов’язані з
реконструкцією малоцінних молодників, прокладання просік, створення
протипожежних розривів.

Екологія лісів населеного пункту сприяє також лісовідновленню і
лісорозведенню. Нерідко частина лісів гине від лісових пожеж, шкідників,
хвороб.

Поліпшення екологічного стану довкілля має особливе значення. Сучасне
виробництво пов’язане з великим навантаженням працюючих, для відновлення
їх фізичних і духовних сил потрібне спілкування з природою.

Проблема екології навколишнього середовища в населеному пункті , а
зокрема забруднених земель, буде вирішена, якщо місцеві органи державної
влади та управління будуть розглядати її як невідкладну задачу державної
ваги та будуть діяти цілеспрямовано і рішуче.

РОЗДІЛ 3 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ГРОШОВОЇ ОЦІНКИ ЗЕМЕЛЬ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ

Для практичного здійснення земельної реформи, формування ринку земельних
ділянок і впровадження різних форм власності на землю необхідно
розробити чіткий економічний механізм регулювання земельних відносин,
важливим елементом якого є оцінка земель.

Необхідно створити таку нормативно-методичну базу грошової оцінки, яка
давала б можливість використовувати необхідні параметри в просторі та
часі з урахуванням їхніх прогнозних можливостей залежно від правового,
господарського і природного стану землі. Така нормативно-методична база
дозволить вірогідно регулювати ціноутворення земельних ділянок та їхній
ринок у сучасних умовах.

У даний час прийнято грошову оцінку земель населених пунктів визначати
згідно з Методикою нормативної грошової оцінки земель
сільськогосподарського призначення та населених пунктів, використовуючи
одну із формул [7, 11]:

Цн=ВхНпхКфхКм, (1)

Нк

де Цн — грошова оцінка 1 м3 земельної ділянки, грн;

В — витрати на освоєння й облаштування території з розрахунку на 1 м2,
грн;

Нп — норма прибутку, 6%;

Нк — норма капіталізації, 3%;

Кф — коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної
ділянки (під житлову і громадську забудову, для промисловості,
транспорту тощо);

Км — коефіцієнт, що характеризує місце розташування земельної ділянки.

Важливими параметрами в наведеній формулі є Кф та Км, які повинні
відігрівати роль параметрів, що можуть змінюватися в просторі та часі з
урахуванням функціональних і просторових при-чинно-наслідкових зв’язків
із часом.

Слід зазначити, що у коефіцієнт Кф набуває величини залежно від
функціонального використання земельної ділянки, а Км змінюється в певних
межах, що може викликати суб’єктивізм у виборі того чи іншого його
дискретного значення.

Проаналізувавши коефіцієнт Км, можна зробити висновок, що залежно від
його «наповнення» регулюватимуться ціноутворення землі та ринок. Як
відомо, коефіцієнт Км характеризує місце розташування земельної ділянки
й обчислюється за формулою [1, 6, 7]:

Км = Км1 • Км2 • Км3,, (2)

де Км1 — коефіцієнт, який характеризує регіональні фактори
місцеположення земельної ділянки, зокрема:

а) чисельність населення та адміністративний статус населеного пункту,
його місце у системі розселення;

б) розміщення в межах населених пунктів, розташованих у приміських зонах
великих міст;

в) розміщення в межах населених пунктів, щомають статус курортів;

Км2 — коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місцеположення
земельної ділянки в межах населених пунктів, а саме:

а) відстань до загальноміського центру населеного пункту, концентрованих
місць праці, масового відпочинку населення;

б) розташування в ядрі центру великих і найбільших міст та інших
населених пунктів, що мають особливо важливе історичне значення, в
приморській смузі населених пунктів;

Км3 — коефіцієнт, який характеризує локальні фактори місцеположення
земельної ділянки за територіальними, інженерно-геологічними,
історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними
умовами та рівнем облаштування території [1, 6, 7]. Його можна визначити
за формулою:

Км3 = К1• К2• К3• К4• К5• К6, (3)

де К1 — коефіцієнт, що враховує функціонально-планувальні фактори;

К2 — коефіцієнт, який враховує інженерно-інфраструктурні фактори;

К3 — коефіцієнт, що враховує інженерно-геологічні фактори;

К4 — коефіцієнт, який враховує історико-культурні фактори;

К5 — коефіцієнт, що враховує природно-ландшафтні фактори;

К6 — коефіцієнт, який враховує санітарно-гігієнічні фактори.

Залежно від інформаційної бази, яка існує для даного об’єкта, обчислюють
коефіцієнти К1, К2, К3, К4, К5, К6 і в подальшому використовують їх у
формулі (1). Аналізуючи і враховуючи багато-факторність коефіцієнтів
Км1, Км2 і Км3, можна для конкретної земельної ділянки визначити її ціну
найбільш надійно. Виходячи з вищесказаного, ми прийшли до висновку, що
всі параметри, які характеризують просторово-часові зміни земельної
ділянки, залежать від інформаційної бази про правовий, господарський та
природний її стан. Тому для надійного підходу до ціноутворення землі
необхідно дослідити кожний рентоутворюючий фактор у даний момент і в
прогнозі.

Якщо грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення не
проведено, вона визначається за формулою:

Ц н = Бн ( Пз ( Кф ( Км , (4)

де Цн – грошова оцінка земельної ділянки (у гривнях);

Бн – базова вартість одного квадратного метра земельної ділянки,грн.

Пз – площа земельної ділянки (у квадратних метрах);

Кф – коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної
ділянки (під житлову забудову, для промисловості, транспорту тощо);

Км – коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної ділянки.

Таблиця 3.1 Коефіцієнти, які враховують місце розташування
населених пунктів у приміських зонах великих міст

Чисельність населення міст – центрів (тис. осіб.) Значення коефіцієнта

100-250 1,1

250-500 1,2

500-1000 1,3

1000 і більше 1,5

Таблиця 3.2 Коефіцієнти, які застосовуються для населених пунктів, що
мають статус курортів *.

п\п Розміщення населених пунктів, що мають статус курортів Значення
коефіцієнтів.

1 2 3

1. На Південному узбережжі Криму 3,0

2. На Південно-східному узбережжі Криму 2,5

3. На Західному узбережжі Криму 2,2

4. На Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської
областей. 2,0

5. У гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської,
Івано-Франківської та Івано-Франківської областей. 2,3

6. В інших курортних населених пунктах 1,5

* — Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня
1996 року № 1576 “Про затвердження переліку населених пунктів,
віднесених до курортних”.

Таблиця 3.3 Коефіцієнти, які враховують місце розташування населених
пунктів у зонах радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської
катастрофи *.

п\п Розміщення населених пунктів у зонах радіоактивного забруднення
Значення коефіцієнта

1. Зона відчуження

2. Зона безумовного (обов’язкового) відселення

3. Зона гарантованого добровільного відселення 0,80

4. Зона посиленого радіоактивного контролю 0,90

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 1991
року № 106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради
Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про
правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” із
змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від
14.09.1991 р. № 245-р від 12.01.1992 р. № 17-р та від 27.01.1995 р. №
27-р.

3.1. Вихідна інформація для визначення базової вартості земель.

Для визначення (здійснення) грошової оцінки вихідними даними є
нормативні документи про статус населеного пункту та його межі, дані
державного земельного кадастру про правовий, природний та господарський
стан земель, дані державної та відомчої статистичної звітності, що
характеризують об’єкти інженерно-транспортного облаштування території;
матеріали чергових планів, які ведуться землевпорядними органами,
органами містобудування та архітектури, комунальними службами.

Збір вихідних даних проведено по окремих видах інфраструктурного
облаштування території села. Для визначення базової вартості 1м2 земель
села Русів зібрані статистичні та нормативні дані про витрати на
освоєння та облаштування території села. Ці витрати включають відновну
вартість головних споруд і магістральних мереж електропостачання,
слабострумових пристроїв, газопроводів, телекомунікацій вартість
твердого покриття вуличної мережі з урахуванням коефіцієнта інфляції.
Теплопостачання та каналізація в селах відсутні.

Відомості про відновну вартість мережі електропостачання (повітряних
ліній та трансформаторних мереж) отримані в Снятинському РЕМ.

Вартість телекомунікацій прийнята за даними Івано-Франківському центру
електрозв’язку № 2 м. Снятин.

Протяжність газопроводів та наявність споруд і обладнання газових мереж
взято за даними Снятинського УЕГГ, підтвердженого Русівською сільською
радою .

Вулична мережа складається з магістральних та міжквартальних вулиць і
доріг. Вартість дорожньої мережі була розрахована згідно “Відомості
нарахування зносу на дороги і дорожні споруди” по Івано-Франківському
Облавтодору. Асфальтне покриття має дорога районного значення, що
проходить по селу в намрямку Стецеви та Красноставців. Загальна
протяжність асфальтованих доріг становить 3,2 км, а вулиць 11,6 км .

Централізованих комунікацій водопостачання та каналізації немає.
Санітарна очистка проводиться силами мешканців села. Витрати на
облаштування в селі Русів наведені в таблиці 3.5

Таблиця 3.4 Витрати на облаштування села Русів

п/п Показники та одиниці виміру Одиниця виміру За станом на 01.01.2006
р.

Натуральних одиниць Вартість в гривнях

1 Електропостачання:

— головні споруди(КТП і ЗТП), шт. шт. 5 9108

— магістральні мережі км 64.52 51774

Разом

60882

2 Телекомунікації:

— магістральні мережі км 26,9 1640

Разом

3 Газопстачаня

— головні споруди шт. 2 10158

— магістральні мережі км 15,279 204814

Разом

214972

4 Вулично — дорожна мережа

— дороги з твердим покриттям км 4,2 381407

— міжквартальні вулиці км 11,6 278400

Разом

659806

Всього

937301

Базова вартість одного квадратного метра земель села Русів залежить
також від регіональних факторів місця розташування населеного пункту.

3.2 Земельно — оціночна структуризація населеного пункту.

3.2.1 Виділення оціночних районів.

Процес рентоутворення в межах населеного пункту відбувається, як
правило, на достатньо обширній та внутрішньо не однорідній території.

Головним в земельнооціночній структуризації є встановлення відносної
однорідної території за рентоутворючими факторами, котрі впливають на
потенційну прибутковість та інші соціально-економічні переваги від
використання земель населених пунктів в цілому, до земельної ділянки.

Процедура економіко-планувального зонування передбачає:

аналіз природно-планувальних особливостей територій населеного пункту,
як просторового базису;

виділення земельно оціночних одинці, що характеризують відносно
однорідними споживчими властивостями;

пофакторну та інтегральну оцінку ступеню цінності території населених
пунктів;

об’єднання земельно оціночних одинць в економіко-планувальній зони за
ступенем цінності території та її функціональним призначенням.

Грошова оцінка села Русів передбачає визначення ступеня територіальної
неоднорідності функціонально-планувальних, інженерних та інших умов
функціонування сільських територій, що в кінцевому результаті визначає
якість території окремих частин сіл. Для проведення пофакторної оцінки
якості земель сіл здійснена земельно-оціночна структуризація території,
виділення земельно-оціночних одиниць (оціночних районів), функціонально
однорідних планувальних одиниць, в межах яких у подальшому здійснено
збір, обробку та розрахунок окремих коефіцієнтів цінності території.

Після аналізу існуючої ситуації в селі на основі вивчення та аналізу
картографічних та ґрунтових матеріалів, а також натурного обстеження
території населеного пункту було виділено 8 оціночних районів.

Опис меж оціночних районів на основі їх характеристики наводиться в
таблиці 3.5

Таблиця 3.5 Опис меж оціночних районів

№ оціноч-ного району Квартали та території,

що входять в район Площа,

в (га) Коротка характеристика

1 2 3 4

1 1-10 Загальна площа 27,5

З них:

— землі житлової забудови 2,2 Квартали центральної частини села в
основному старої забудови

— землі громадської забудови 4,4 Будинок побуту, школа, спорт площадка,
клуб, баня, церква, церковний склад, медпункт

— землі комерційної забудови 0,1 Магазин

— землі рекреаційного призначення 2,0 Струмки, кладовище, пам’ятник
загиблим воїнам

2 11-18 Загальна площа 78,4

З них:

— землі житлової забудови 6,3 Квартали на віддалі 0,5-1,5 км на
північний захід від центральної частини села

— землі рекреаційного призначення 0,6 Струмок, музей, пам’ятник
Т.Шевченку

3 19-24 Загальна площа 30,5

З них:

— землі житлової забудови 1,1 Квартали на віддалі 0,5-1,0 км на захід
від центральної частини села

— землі комерційної забудови 0,1 Кафе, бар

— землі рекреаційного призначення 0,4 Струмки

4 25-28 Загальна площа 46,7

З них:

— землі житлової забудови 2,4 Квартали на віддалі 0,5-1,0 км на схід від
центральної частини села

— землі рекреаційного призначення 0,3 Чагарник, струмок

5

29-38 Загальна площа 91,7

З них:

— землі житлової забудови 8,6 Квартали на віддалі 0,5-1,5 км на
південний схід від центральної частини села

2 3 4

— землі громадської забудови 0,1 Відділення зв’язку

— землі рекреаційного призначення 0,3 Канава, струмки

6 39-45 Загальна площа 29,4

З них:

— землі житлової забудови 2,7 Квартали на віддалі 0,5-1,0 км на північ і
північний захід від центральної частини села

— землі рекреаційного призначення 3,4 Чагарник, експозиційний зал,
пам’ятник В. Стефаника

7

46-48 Загальна площа 24,7

З них:

— землі житлової забудови 0,7 Центральна частина села і квартали, що
прилягають до неї

— землі рекреаційного призначення 0,2 Чагарник

8 51-58 Загальна площа 23,0

Всього земель населеного пункту 351,9

З них:

— с/г угіддя 291,7

— вулиці і дороги 18,9

— житлова забудова 24,0

— громадська забудова 4,5

— землі комерційної забудови 0,2

— землі рекреаційного призначення 7,2

Територія населеного пункту, які передбачені для будівництва та
розширення особистих підсобних господарств, сіножатей та пасовищ
загального користування, ріллі, багаторічних насаджень, особистих
підсобних господарств громадян та інших землекористувачів оцінювались
окремо, як сільськогосподарські угіддя.

Як правило кожна земельно оціночна одиниця характеризується за такими
факторами:

1). Доступність. Ця характеристика включає аналіз і оцінку доступності
до центру села, місць концентрації трудової діяльності (ферма,
машинно-тракторний двір), центрів громадського обслуговування (сільської
ради, відділу зв’язку, магазинів, будинків побуту школи), місць масового
відпочинку (клубу, стадіону, пляжу).

$

y

.

4

$

y

???

,

.

4

6

Ae

AE

& ( ¶ ? u th

?

?

?

hf

>4

6

@

?

$

y

????u?th

?

?

$

y

$

y

O??

y???????$O??

YAsYAOkdAe

&

???????????&?

?????????????&?

gd5

:

< R h5 hs4 hs4 hs4 Ff? ? ?????????E 1 1 ? Ue?UeYvYiYoaOOCµ?›?r ? ? O hs4 O O O O hs4 yyyy`„7gdI$’ `„7gdI$’ hs4 ?? AE ???? AE ???? AE AE ???? H J \ h j l n | ? ? ? ’ ue hs4 AE ???? AE ???? AE * 0 : H ???? AE l n | ~ ? ? $ AE ? ’ ¦ ? ? ¬ MA5555 l ¬ ® ° $ j l ????l?? ® ° ¶ " f h j l hs4 z*†*?*iss K? K? K? K? K? ???aaaaaO?AAAAµA?©© `„?gdiuE gdiuE інку меж інженерних і транспортних комунікацій, їх довжину та щільність, а також аналіз їх головних споруд, які оцінюються з позиції місткості та зон впливу, оцінку зелених насаджень загального користування та спеціального призначення. 3). Рівень розвитку сфери обслуговування населення. Ця характеристика включає аналіз та оцінку забезпеченості населення підприємствами громадського обслуговування, комплексності, та різноманітності їх функцій. 4). Екологічна якість територій, що описуються схемами поширення різних видів забруднення повітря, води, ґрунтів рівнем цього забруднення, а також витрати пов’язані з їх усуненням. 5). Привабливість середовища. Основними складовими цієї характеристики є: різноманітність прикладання праці; наявність історико-культурних, архітектурних та природних пам’яток, завершеність архітектурно-просторової забудови, її цінність та ступень розвину тості планування структури. 6). Зручність організації діяльності. Ця характеристика визначається наявністю чи можливістю організації під’їзних, залізничних колій, можливістю використання акваторій у виробничих цілях, наявність особливих вимог до режиму. Багато з наведених факторів не характерні для села. Тому для встановлення територіальних відомостей в межах села були розглянуті лише такі параметри, як доступність, рівень інженерного облаштування, функціонально-планувальна і природно-ландшафтна цінність та її екологічний стан. 3.3 Встановлення меж економіко-планувальних зон та визначення коефіцієнта місця розташування земельної ділянки (Км2): Для встановлення економіко-планувальних зон був застосований експертний метод оцінки оціночної території районів села, а саме: заповнена анкета експертної оцінки, що включає 20 факторів, які впливають на величину комплексного індексу цінності району Іі (таблиця 7.2). Оцінка проведена за 5 бальною шкалою. При цьому “5” балами оцінювались найкращі значення факторів, а балом “1” його відсутність, або найгірше значення. Визначена сума балів оцінки факторів. Після цього визначено середній бал по кожному району та середньозважений бал для села та вирахувано комплексний індекс цінності для окремого оціночного району за формулою: Іі = Іс : І; (5) де: Іі – комплексний індекс цінності оціночного району; Іс – середній бал оціночного району; І - середньо зважений бал по селу. Результати вирахування комплексного індексу по кожному з оціночних районів приведені в таблиці 3.6 Таблиці 3.6 Вирахування комплексного індексу Оціночні райони Сума балів по оціночних районах Середній бал Іі 1 86 4,30 1,14 2 78 3,90 1,04 3 81 4,05 1,08 4 75 3,75 1,00 5 68 3,40 0,90 6 76 3,80 1,01 7 73 3,65 0,97 Середньозважений бал 3,76 Наступною стадією грошової оцінки земель є економіко - планувальне зонування території села, яке здійснено методом об єднання оціночних районів у економіко-планувальні зони, для визначення яких враховувалась дія трьох факторів: суміжність районів; переважно однотипне функціональне використання; близькість індексу Іі. Враховуючи ці фактори, оціночні райони об’єднані в економіко-планувальні зони (креслення 3). Значення зонального коефіцієнта Км2 для окремої економіко-планувальної зони визначено, як середньо зважене (за часткою площі районів) індексів Іі оціночних районів, які входять до цієї зони (таблиця 3.7). За цими показниками виділено першу і другу економіко - планувальні зони, а от в десяту зону включений 18 район, який значно віддалений від центру села, незабудований і землі цього району в основному використовуються, як сільськогосподарські угіддя. Коефіцієнт Км2 для послідніх зон не розраховувався, але це очевидно по місцю розташування і її функціональних можливостях, що даний коефіцієнт тут буде найнижчий в порівняні з першою, другою зонами. Таблиця 3.7 Значення коефіцієнта Км2 Економіко-планувальні зони Оціночні райони, які включені до зони Площа оціночної території району, га Км2 I 1,3 58,0 1,11 II 2,6,7 132,5 1,02 III 4,5 138,4 0,93 3.4 Визначення функціональних та локальних факторів у межах економіко - планувальних зон: В межах економіко - планувальних зон територія населеного пункту поділяється також за функціональним використанням. Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки, враховують відносну прибутковість наявних в її межах видів економічної діяльності. Віднесення земель до груп функціонального використання проводилось відповідно до класифікатора видів економічної діяльності та стандартної класифікації забудованих земель. Значення коефіцієнтів функціонального використання земельних ділянок наведені в таблиці 3.8 Таблиця 3.8 Функціональне використання земельних ділянок (Кф) Групи функціонального використання території Склад груп земель Значен-ня коефіці-єнта Землі житлової забудови Землі одно- та двоповерхової забудови 1,00 Землі громадського призначення Будинок побуту, школа, спорт площадка, клуб, баня, церква, церковний склад, медпункт, відділення зв’язку, спортплощадка 0,70 Землі рекреаційного призначення та інші відкриті землі Землі зелених насаджень , кладовищ, канави, струмки, експозиційний зал, пам’ятник В. Стефанику ,Т.Шевченку, музей, 0,50 Землі комерційного призначення Магазини, кафе-бар 2,5 Землі сільськогосподарського призначення Землі для ведення особистого підсобного господарства, для сінокосіння та випасання худоби Грошова оцінка визначена окремо Землі, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, які зайняті виробничими та господарськими будівлями (господарські двори) 1,00 При визначенні вартості конкретної земельної ділянки враховується особливості її місця розташування в межах економіко-планувальної зони, для цього застосовуються локальні коефіцієнти. Фактори, що впливають на місця 3.9 Таблиця 3.9 Місце розташування земельних ділянок (локальні фактори) Назва ректоутворюючих факторів Назва локальних коефіцієнтів Значення локальних коефіці-єнтів 1 2 3 Функціонально-планувальні фактори Місце знаходження земельної ділянки: в зоні пішохідної доступності до громадського центру 1,04 –1,20 в зоні пішохідної доступності до швидкісного міського та зовнішнього пасажирського транспорту 1,04 – 1,20 в зоні пішохідної доступності до лісів, зелених зон 1,04 – 1,20 Інженерно-інфраструктурні фактори Земельні ділянки, що прилягають до вулиці: без твердого покриття 0,90 – 0,95 без центрального водопостачання 0,90 – 0,95 без каналізації 0,90 – 0,95 без тепломережі 0,90 – 0,95 з твердим покриттями і асфальтованими дорогами 1,05 без централізованого газопостачання 0,90 – 0,95 Санітарно-гігієнічні фактори Місце знаходження земельної ділянки в санітарно-захисній зоні 0,90 в водоохоронній зоні 1,05 –1,20 3.5 Грошова оцінка земель населеного пункту 3.5.1 Грошова оцінка забудованих територій В основі грошової оцінки земель села Русів лежить рентний дохід, який виникає завдяки місцю розташування його у загальнодержавній, регіональній, місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природнокліматичних, інженерно-геологічних умов, екологічного стану та функціонального використання земель. Грошова оцінка 1м2 земельної ділянки в населених пунктах визначається за формулою: Цн = |В х Нп| : Нк ( Кф ( Км (6) де : Цн - грошова оцінка 1м2 земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку, 6% (прийнято для України); Нк - норма капіталізації, 3% (прийнято для України); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Визначення вартості одного квадратного метра земель населеного пункту. Базова вартість одного квадратного метра земель населених пунктів (Цнм) визначається за формулою: ( Км1; (7) де Км1 – коефіцієнт, який враховує значення та статус населених пунктів у загальнодержавній регіональній і місцевій системах розселення і виробництва . Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1191 р. №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами і внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 р.№ 217 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.1191р.№ 245-р. від 12.01.1193р.№ 17-р та від 27.01.1195р. №37-р. територія с Русів знаходиться в зоні посиленого радіологічного контролю. Коефіцієнт, що враховує зону радіологічного забруднення КМ1 дорівнює 0.9. Витрати (В) на освоєння та облаштування території с. Русів згідно з таблицею 3.4 складають 937300 грн. До оціночної території населеного пункту не були включені сільськогосподарські угіддя, вулиці і дороги, землі рекреаційного призначення та інші відкриті землі, що відображає таблиця 3.10 Таблиця 3.10 Експлікація земель Площа населеного пункту 351,9 га 1. сільськогосподарські угіддя 297,1 га 2.землі рекреаційного призначення 6,4 га 3. вулично-дорожна мережа 18,9 га Площа території, що оцінюється, дорівнює 29,5 га З них: - житлова забудова 24,0 га - громадська забудова 4,5 га - землі комерційної забудови 0,2 га - землі природоохоронного та історико- культурного призначення 0,8 га = 2,86 грн./м2 (8) (1,182х 0,9 = 6,76грн./м2 (9) Вартість 1м2 земель населеного пункту по економіко-планувальних зонах (Цнз) розрахована за формулою: Цнз = Цнм ( Км2; (10) В таблиці 8.1 визначено вартість одного метра квадратного земель населеного пункту по економіко-планувальних зонах. Таблиця 3.11 Вартість 1м2 земель економіко-планувальних зонах Економіко-планувальні зони Цнм Км2 Цнз = Цнм ( Км2 I 6,76 1,11 7,50 ІІ 6,76 0,93 6,29 ІІІ 6,76 1,02 6,90 Вартість 1м2 земельної ділянки визначено за формулою: Цн = Цнз х Кф х Км3 (11) де: Цн – вартість 1м2 земельної ділянки в гривнях; Цнз – вартість 1м2 в економіко - планувальній зоні в гривнях; Кф – коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км3 - коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки (локальні фактори). Добуток по факторних (локальних оцінок ) не перевищував 1.5 і був не нижче 0.75 (згідно з розділом 3.9 Порядку грошової оцінки). Розрахунок для визначення вартості 1м2 та всієї площі земельних ділянок у межах кварталів наведених в додатку Б. 3.6 Грошова оцінка земель, що використовуються як сільськогосподарські угіддя: Грошова оцінка земель сільськогосподарського використання на території села Русів здійснена відповідно до “Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів”, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук від 27 листопада 1995 року № 76/230/325/150 зареєстрованого Мінюстом України від 30 листопада 1995 року за № 427-363. В основу визначення грошової оцінки земель покладено рентний дохід, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель. Проведеної в 1989 році. Величина грошової оцінки є добуток річного рентного доходу і терміну його капіталізації, який становить 33 роки. Грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь у межах населеного пунктку здійснюється відповідно до пункту 2.3 «Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення». При цьому диференційний рентний дохід (Рдн) на відповідному вгідді береться по базовому сільськогосподарському підприємству, а при відсутності такого господарства – по адміністративному району. Оцінка виконується окремо для кожного виду сільськогосподарських угідь. Об’єктом є агровиробнича група грунтів, перелік яких наведено вище. Грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь у населених пунктах проведена окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами . Грошова оцінка 1 га земель певної агровиробничої групи ґрунтів у межах населених пунктів (Гагр) розрахована за формулою: Гаг = (Г ( Багр) : Б, (12) де: Г – грошова оцінка 1 га відповідних сільськогосподарських угідь на території базового сільськогосподарського підприємства (1998 рік) : (врахований коефіцієнт індексації на 1.01.09 р. – 3,052); Б – середній бал бонітету угідь по базовому сільськогосподарському підприємству (1993 р.): Багр – бал бонітету даної агрогрупи. Грошова оцінка 1 га земель на території базового сільськогосподарського підприємства (спілка орендарів ім. В.Стефаника ) складає: - рілля 15025 грн. - багаторічні насадження 9782 грн. - сінокіс 2676 грн. - пасовища 2627 грн. Середні бали бонітетів по базовому сільськогосподарському підприємству (1993 р.) для села Русів дорівнюють: - рілля 46,7 балів - багаторічні насадження 25,9 балів - сінокіс 24,8 балів - пасовища 23,1 балів Бали бонітету агрогруп ґрунтів виділених в межах території села Русів приведені в таблиці 3.12 Таблиця 3.12 Бали бонітету агрогруп ґрунтів Шифри агро- виробничих груп ґрунтів Бали бонітетів Рілля Багаторічні насадження Сіножаті Пасовища 45е 55,9 - 70,8 - 49е 43,8 61,7 - 51,4 50л 28,2 33,1 - - 51л 21,9 23,3 21,2 21,2 141л 9,9 1,2 11,7 11,7 209е 47,5 - - - 215л - - - 1,4 Відповідно формули (Гагр = (Г х Багр) : Б) визначено грошову оцінку 1 га сільськогосподарських угідь, показники якої приведено в таблиці 3.13 Таблиця 3.13 Шкала грошової оцінки 1 га с/г угідь Шифри агро- виробничих груп ґрунтів Грошова оцінка 1 га (грн.) Рілля Багаторічні насадження Сіножаті Пасовища 45е 17985 - 7638 - 49е 14092 23303 - 5846 50л 9072 12501 - - 51л 7045 8800 2287 2411 141л 3185 453 1262 1331 209е 15282 - - - 215л - - - 160 Загальна грошова оцінка сільськогосподарських угідь подана в додатку В. Загальна грошова оцінка земель певного функціонального використання з врахуванням локальних факторів по сільському населеному пункту подано в додатку Г. 3.7 Грошова оцінка окремої земельної ділянки. Грошова оцінка окремої земельної ділянки визначається як добуток грошової оцінки одного квадратного метра земель і її площі, яка встановлюється за матеріалами державного земельного кадастру (облікових даних) і визначається за формулою: Цз = Цн х Пз (13) де: Цз – грошова оцінка земельної ділянки (у гривнях) Цн – грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки (у гривнях) Пз – площа земельної ділянки (у кв. м.) Наприклад: площа ділянки земель громадської призначення що знаходяться в кварталі № 6 першої економіко-планувальної зони, першого району (клуб) складає 600м2; ціна 1 м2 цих земель в даному кварталі становить 9,56 грн. (додаток Б), тоді: Цз = 9,56 х 600 м2 = 5736 грн. (14) Грошова оцінка земель окремих громадян виконується в такій послідовності: по земельно-облікових матеріалах сільської ради визначається площа земель у власності чи користуванні громадян:в середньому 0,7228 під забудовою – 0,0558 га ріллі – 0,6479 га саду – 0,0191 га Громадянин проживає в кварталі №12 першої економіко-планувальної зони, першого району. Згідно з додатком 2 встановлюємо, що грошова оцінка 1м2 житлової забудови складає 13,57 грн. Грошова оцінка землі житлової забудови становить 558м2 х 13,57 грн. = 7572,06 грн. Грошова оцінка земель 1м2 або гектара с/г угідь, встановлюється по шкалі грошової оцінки земель (таблиця 3.13), назва агровиробничих груп ґрунтів визначається на плані ґрунтового покриву села. Земельна ділянка має чорноземи опідзолені глеюваті сильно змиті легко глинисті (51 л), тому згідно з шкалою грошової оцінки визначаємо вартість угідь: Рілля – 7045 грн. х 0,6479 = 4564,45 грн. Сад – 8800 грн. х 0,0191 = 168,08 грн. Грошова оцінка земель громадянина складає Житлова забудова – 7572,06 грн. Рілля – 4564,45 грн. Сад – 168,08 грн. Всього -12304,59 грн. 3.8 Приклад розрахунку земельного податку Сума земельного податку визначається відповідно Закону України “Про плату за землю” /дані – закон “Про плату за землю”, стаття № 6./ Враховуючи те, що всі витрати на облаштування населеного пункту були проіндексовані станом на 01.01.2009р., то розрахунок земельного податку для громадянина, який проживає в кварталі № 11, складає величину, яка розрахована в таблиці 3,14. Таблиця 3.14 Приклад розрахунку земельного податку Угіддя Площа в га Грошова оцінка землі в грн. Розмір податку відповідно до закону “Про плату за землю”,% Коефіцієнт індексації Сума податку грн. 1 м2 Всієї площі 1 2 3 4 5 6 Під забудовою 0,0558 13,57 7572,06 1,00 - 75,72 Рілля 0,6479 7054 4564,45 0,10 - 4,56 Сад 0,0191 8800 168,08 0,03 - 0,05 Разом: 0,7228 12304,59 - - 8033 В подальшому при розрахунку податку, необхідно враховувати коефіцієнт інфляції, який буде введено на час оподаткування і обов’язково його вводити в графу №5. 3.9 Розгляд погодження та затвердження матеріалів грошової оцінки земель населеного пункту Згідно з п. 1.8 Порядку грошової оцінки. Матеріалів грошової оцінки земель населеного пункту розглядаються та погоджуються органами місцевого самоврядування, районним відділом земельних ресурсів, будівництва та архітектури. За наданням комісії по грошовій оцінці земель, райдержадміністрація виносить рішення про затвердження даних грошової оцінки земель населеного пункту. Матеріали грошової оцінки земель села Русів розглянуті і погоджені Русівською сільською радою. Затверджені дані грошової оцінки земель є базовою для справляння податків за власність та користування землею, в тому числі орендної плати. РОЗДІЛ 4. ПРОЕКТ ВИКОРИСТАННЯ РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ ЗЕМЕЛЬ. Як було сказано вище село Русів віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, де проживає 1119 постраждалих осіб.Чорнобильське лихо його спіткало меншою мірою ніж інші регіони нашої держави. Основним джерелом радіаційної небезпеки в цьому регіоні є радіонукліди, які містяться в ґрунтах і водах. Порівнюючи результати досліджень з попереднім обстеженням (2000 року), слід відзначити, що щільність ґрунту 137 Cs (цезій 137) знизилась. Це відбулося за рахунок розпаду, виносу з урожаєм, вертикальної та горизонтальної міграції радіонуклідів по ґрунтовому профілю. Агропромислове виробництво в умовах радіаційного забруднення територій можна вести лише при врахуванні всіх радіологічно-важливих факторів на стадії планування виробництва. Нині господарства часто не мають можливостей застосувати не тільки спеціальні технології, а й навіть традиційні. Проте одним з найефективніших заходів управління рівнем забруднення продукції сільськогосподарського виробництва є правильна організація землекористування. Відповідно до технологічного завдання, визначеного Держкомземом України, потрібно розробляти організацію території сільськогосподарських підприємств на землях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка передбачає комплекс заходів у сільськогосподарському виробництві. Отже, ґрунти забруднені 137Cs здебільшого недостатньо забезпечені елементами живлення, становлять ґрунти з рН менше 5, що неминуче призводить до підвищення рівня радіоактивного забруднення продукції рослинництва. Крім того, через високу зволоженість ґрунту у весняний період спостерігається високий коефіцієнт переходу радіонуклідів з ґрунту в рослини. 4.1 Організація ведення виробництва сільськогосподарської продукції Найважливішою метою в організації ведення рослинництва є зменшення потоку радіонуклідів, які потрапляють у раціон населення із сільськогосподарською продукцією із забруднених ґрунтів. Комплекс заходів, спрямованих на одержання рослинної продукції, що відповідає радіологічним стандартам, складається з чотирьох груп: організаційних; агротехнічних; агрохімічних; лісомеліоративних. При розробці моделі організації території сільськогосподарського підприємства на землях, що зазнали радіоактивного забруднення, з урахуванням ступеня щільності радіоактивного забруднення, забезпеченості рухомими формами фосфору, обмінного калію, кислотності та типів ґрунтів визначено площі, на яких можливе вирощування сільськогосподарських культур, створення луків і пасовищ для різноманітного використання: а) на харчові потреби; б) для виробництва кормів. З організаційних заходів моделлю передбачено створення: польової сівозміни; лукопасовищної сівозміни. Таким чином проведення комплексу організаційних, агротехнічних, агрохімічних, лісомеліоративних заходів на радіаційно забруднених землях дасть змогу вирощувати сільськогосподарську продукцію, яка відповідатиме Державним гігієнічним нормам і забезпечить мінімальне опромінення населення. Агротехнічні заходи До агротехнічних заходів належать розміщення культур у сівозмінах та способи обробітку ґрунту. При розміщенні культур враховано передусім їх біологічну здатність поглинати радіонукліди. Залежно від зростаючої здатності нагромаджувати радіонукліди сільськогосподарські культури розміщено у такій послідовності: ПОЛЬОВА СІВОЗМІНА Зернові й зернобобові: 1. кукурудза на силос 2. озима пшениця 3. озиме жито 4. люпин жовтий 5. ячмінь 6. овес. ЛУКОПАСОВИЩНА СІВОЗМІНА Однорічні трави (віко-вівсяна суміш) + підсів трав. Багаторічні трави (стоколос безостий — тимофіївка лучна — конюшина). Багаторічні трави. Багаторічні трави. При вирощуванні сільськогосподарських культур важливо застосовувати існуючі зональні системи обробітку ґрунту та інтегрований захист культур, що викладено в діючих рекомендаціях . Проте для попередження вторинного забруднення рослин радіонуклідами необхідно скорочувати кількість обробітку ґрунту в міжряддях просапних культур, не застосовувати широкозахватну техніку та пестициди для знищення бур'янів, хвороб і шкідників. Крім того, під кукурудзу, де є відносно глибокий гумусовий шар і достатньо органічних та мінеральних добрив, доцільно застосовувати глибоку оранку, що сприяє зниженню рівня зовнішнього випромінювання в 10 і більше разів. Ефективною є глибока оранка для луків, забруднених радіонуклідами цезію. Сіно, яке вирощено на площах після глибокої оранки, підсіву трав та проведення агрохімічних заходів, містить радіонуклідів у 1,5-2,5 раза менше. При порівняно невисоких рівнях забруднення (5 Кі/км2) достатньо обробити ґрунт лише фрезерними знаряддями або важкими дисковими боронами, чи переорати полицевими плугами на звичайну глибину. Змішування забрудненого поверхневого шару ґрунту з більш глибокими шарами різко зменшує (у 2-3 рази) надходження радіонуклідів у рослини. Регулювання водно-повітряного режиму необхідно проводити за допомогою шлюзів, кротового дренажу, щілювання. Щілювання проводять не рідше одного разу на три роки. Цей захід сприяє поліпшенню водопроникності ґрунту, збільшує аерацію, при цьому зайва волога швидше виводиться з ґрунту. Агрохімічні заходи Для того, щоб тривалий час мати хорошу продуктивність сільськогосподарських культур у зоні радіоактивного забруднення земель Полісся, необхідно постійно підтримувати поживний, водний і повітряний режим ґрунтів. Тобто, для оптимізації показників родючості ґрунту та зменшення міграції радіонуклідів у системі ґрунт — рослина важливо застосовувати комплекс агрохімічних, протирадіонуклідних заходів. Основними з них є: вапнування, внесення різного роду меліорантів (цеоліти), підвищених доз фосфорно-калійних та органічних добрив. Вапнування кислих грунтів При проведенні цього заходу в ґрунті відбувається нейтралізація кислотності ґрунтового розчину, витіснення іонів водню з ґрунтового поглинаючого комплексу і насичення його кальцієм. При цьому поліпшуються фізичні та хімічні властивості ґрунту, підвищуються його родючість і в підсумку — врожайність. Збільшення вмісту кальцію в ґрунті посилює конкуренцію між ним та стронцієм, що є його хімічним аналогом. Завдяки цьому, а також «ефекту» «розбавлення» вмісту радіонуклідів на одиницю маси продукції при збільшенні врожаю відбувається зниження його радіоактивного забруднення в 1,5-2,5 раза, а в окремих випадках і більше. Вапнування кислих забруднених ґрунтів, по-перше, зумовлює значний екологічний ефект, що виявляється у створенні сприятливіших ґрунтових умов для більшості культур, а також одержанні менш забрудненої продукції. По-друге, підвищується ефективність мінеральних добрив, що забезпечує формування високих урожаїв і дає значний економічний ефект. У перші роки після внесення вапна на цих полях слід розміщувати такі культури, які добре реагують на вапнування і не бояться підвищених доз вапна (конюшина, кукурудза, озима пшениця та ін.). Жито, яра пшениця, гречка слабко реагують на вапнування, а підвищені дози вапна не пригнічують цих культур. На дерново-підзолистих ґрунтах при вмісті гумусу до 3% потребу у вапні можна визначити за РН сольової витяжки з ґрунту з урахуванням механічного його складу. З вапнякових матеріалів, крім вапна, рекомендується використовувати місцеві добрива, наприклад крейду, зернисті фосфорити, що поліпшує як фізичні, так і хімічні властивості ґрунту і в свою чергу створює передумови для кращого відтворення його родючості. 4.1.3 Застосування мінеральних і органічних добрив Вплив різних мінеральних добрив на надходження радіоцезію в рослини неоднаковий. Фізіологічно-кислі азотні добрива можуть сприяти підвищенню накопичення радіоцезію в урожаї. Фосфорні добрива не впливають на накопичення радіоцезію в рослинах або дещо знижують його надходження. Основним елементом живлення, що знижує накопичення радіоцезію в урожаї, є калій. Застосування мінеральних добрив є суто агрохімічним засобом. Водночас це і спосіб зниження вмісту радіонуклідів у рослинній продукції. Зменшення забруднення урожаю радіонуклідами при внесенні туків зумовлено такими факторами: насиченням ґрунтового розчину калієм і кальцієм та підвищенням завдяки цьому їх конкуренції з радіонуклідами за перехід з ґрунту в рослини; хімічним зв'язуванням стронцію-90 під впливом фосфорних добрив; підвищенням урожаїв і розбавленням при цьому вмісту радіонуклідів в одиниці маси продукції. Зважаючи на структуру посівних площ, запланований рівень врожайності сільськогосподарських культур — нормативні втрати поживних речовин на одиницю (N:P:K 1:15; 2:0) продукції та рекомендоване співвідношення елементів живлення, на один гектар посівної площі в забруднених господарствах слід вносити в середньому 205 кг поживних речовин. З них — 45 кг азоту, 70 кг — фосфору і 90 кг — калію. На забруднених луках і пасовищах рекомендується вносити на один гектар по 35 кг азоту, 50 кг фосфору і 70 кг калію. Дуже важливим чинником при застосуванні засобів хімізації є сумісне внесення вапна та мінеральних добрив, що, безумовно, забезпечить найвищу ефективність. Оскільки азотні добрива сприяють підвищенню накопичення радіоцезію в урожаї, ефективність калійних добрив, що застосовуються у складі мінеральних добрив, у ряді випадків знижується. Азотні добрива рекомендується застосовувати у вигляді аміачної води, карбаміду та складних добрив (нітроамофоска та ін.). Отже, дози фосфорних і калійних добрив для максимального зниження надходження радіонуклідів рекомендується збільшувати в 1,5-2 рази відповідно до дози азоту, розрахованої на запланований урожай. Крім того, внесення підвищених доз органічних речовин істотно збільшує ємність поглинання ґрунту, особливо на дерново-підзолистих ґрунтах, знижує кислотність ґрунтового розчину, сприяє утворенню з радіонуклідами комплексних органо-мінеральних сполук, завдяки чому значно знижується надходження їх до рослин. Встановлено, що внесення органічних добрив у нормі 50-80 тонн/га, крім підвищення врожайності культур, сприяє зниженню накопичення радіонуклідів у 1,5-3 рази порівняно з контролем (без органічних добрив). При цьому слід враховувати те, що коефіцієнт переходу в рослину, наприклад, радіоцезію, із свіжого гною значно вища, ніж з ґрунту, тому гній повинен бути у вигляді високоякісного перегною. Лісомеліоративні заходи Захисні лісонасадження є невід'ємною частиною комплексу з ведення сільського господарства в умовах радіоактивного забруднення території внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Вони сприяють більш повному використанню землі та підвищенню врожайності сільськогосподарських культур. Значення захисних лісових насаджень різко зростає на землях, які підлягають дії вітрової ерозії. Особливу роль захисні лісові насадження відіграють при вирішенні завдань водоохоронного, санітарно-гігієнічного, кліматорегулюючого та оздоровчого призначень. Враховуючи радіоактивну забрудненість земель, полезахисні смуги акумулюватимуть радіаційний пил, що розноситься по території під час сильних вітрів, чим впливатимуть на екологічне очищення сільськогосподарської продукції. ВИСНОВОК Використання комплексу заходів, а саме, організаційних, агротехнічних, агрохімічних, лісомеліоративних спрямованих на одержання рослинної продукції, що відповідає радіологічним стандартам, на території Русівської сільської ради можна досягти організації ведення рослинництва з зменшенням потоку радіонуклідів , які потрапляють у раціон населення із сільськогосподарською продукцією із забруднених земель. РОЗДІЛ 5 ЕКОНОМІКА, ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПЛАНУВАННЯ РОБІТ. 5.1. Загальна характеристика процесу робіт. Грошова оцінка земель здійснюється з метою створення умов щодо регулювання економічних відносин при передачі земель у власність, спадщину, під заставу, а також визначенні ставок земельного податку та розмірів внеску до статутних фондів селянських спілок, акціонерних товариств та інших колективних та господарських підприємств, формування ціноутворення при купівлі-продажу земельних ділянок. Грошова оцінка земель дозволяє встановити більш чи менш об'єктивні стартові ціни на аукціонах. При нестабільній економічній ситуації оцінку земель виражають не в національній валюті, а в твердих умовних одиницях. Такою умовною одиницею, як правило, служить центнер зерна. Грошова економічна оцінка базується на матеріалах державного кадастру, тобто включає в себе кількісну і якісну характеристику ґрунтів, їх економічну характеристику, їх економічну оцінку за матеріалами землеустрою та інвентаризації земель, перспективних планах розвитку населених пунктів. При відсутності економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення грошову оцінку їх визначають за агровиробничими групами ґрунтів. 5.2. Технологічна схема. Технологічна схема включає: Підготовчі роботи. Уточнення планово-картографічної основи населеного пункту. Складання карти ґрунтового покриву території населеного пункту. Визначення базової вартості земель. Земельно-оціночна структуризація території населеного пункту. Виділення оціночних районів. Встановлення меж економіко-планувальних зон та визначення коефіцієнта місця розташування земельної ділянки (Км2). Визначення функціональних та локальних факторів у межах економіко-планувальних зон. Грошова оцінка земель річного функціонального використання. Грошова оцінка земель не сільськогосподарського призначення. Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення. Грошова оцінка окремої земельної ділянки населеного пункту. 5.3. Опис процесів. Комплекс проектних робіт включає: збір вихідних даних, розрахунок базової вартості квадратного метра землі в населеному пункті; виділення оцінних одиниць; по факторну оцінку їх споживчих якостей та економіко-планувальне зонування території; виявлення локальних факторів; обґрунтування їх значень; картографування зон впливу локальних факторів; грошову оцінку земель сільськогосподарського використання в межах населеного пункту; картографування основних агро виробничих груп ґрунтів; розрахунок грошової оцінки окремих категорій земель; підготовка картографічного матеріалу та пояснювальної записки. Результатом робіт з грошової оцінки земель населених пунктів є: пояснювальна записка у двох примірниках (з них один архівний); графічні матеріали у вигляді карт або схем (паперові носії) – у двох примірниках: економіко-планувальне зонування території, розповсюдження локальних факторів, основні агровиробничі групи ґрунтів. 5.4. Складання кошторису. Для визначення вартості робіт з грошової оцінки земель населених пунктів за основу приймається масштаб карт (схем) згідно з таблиці 1: Таблиця 5.1 Залежність масштабу від чисельності населення Групи населених пунктів за чисельністю населення, тис. чол. Масштаб карт (схем) Економіко-планувальне зонування території Розповсюдження локальних факторів Основні агро групи ґрунтів 1 2 3 4 До 1,0 1:2000 1:2000 1:2000 1,0 – 1,9 1:2000 1:2000 1:2000 2,0 – 4,9 1:2000 1:2000 1:2000 5,0 – 9,9 1:2000 1:2000 1:2000 10,0 – 19,9 1:2000/1:5000 1:2000/1:5000 1:10000 20,0 – 49,9 1:5000/1:10000 1:2000/1:5000 1:10000 50,0 – 74,9 1:5000/1:10000 1:5000 1:10000 75,0 – 99,9 1:5000/1:10000 1:5000 1:10000 100,0 – 249,9 1:10000 1:5000 1:10000 250,0 – 499,9 1:25000 1:5000 1:25000 500,0 – 699,9 1:25000 1:10000 1:25000 700,0 – 99,9 1:25000 1:10000 1:25000 1000,0 – 1999,9 1:25000 1:10000 1:25000 Від 2000 і більше 1:25000 1:10000 1:25000 При виконанні робіт з грошової оцінки земель населених пунктів за основу беруться нормативи часу згідно з таблиці 5.2 Таблиця 5.2 Нормативи часу Групи населених пунктів за чисельністю населення, тис. чол. Час виконання роботи (місяці) До 1,0 3 1,0 – 1,9 3 2,0 – 4,9 3 5,9 – 9,9 4 10,0 – 19,9 4 20,0 – 49,9 6 50,0 – 74,9 8 75,0 – 99,9 10 100,0 – 249,9 12 250,0 – 499,9 12 500,0 – 699,9 16 700,0 – 999,9 18 1000,0 – 1999,9 18 Від 2000 і вище 24 Вартість виконання грошової оцінки земель населених пунктів при зазначеному вище нормативі часу при повному комплекті документації визначається за формулою: Вартість (грн.) = Б • Н•К1•К2•К3•К4•К5; Де: Б – базовий показник вартості (тис. грн.); Н – чисельність населення населеного пункту (тис. чол.); К1, К2, К3, К4, К5 – підвищувальні коефіцієнти; Базовий показник вартості, та підвищувальні коефіцієнти визначаються згідно таблиці 5.3 Таблиця 5.3 Базовий показник вартості Групи населених пунктів за чисельністю населення, тис. грн.. Базовий показник вартості, Б (тис. грн.на одну тися-чу жителів) Додатковий підвищувальний коефіцієнт На щільність населення, К2 На ускладнені інженерно-геологічні умови, К3 На історико-культурний статус, К4 На курортно-рекреаційний статус, К5 До 1,0 4,50 1,05 1,05 1,05 1,05 1,0 – 1,9 3,75 1,05 1,05 1,05 1,05 2,0 – 4,9 3,30 1,1 1,1 1,1 1,1 5,0 – 9,9 1,73 1,1 1,1 1,1 1,1 10,0 – 19,9 1,00 1,1 1,1 1,1 1,1 20,0 – 49,9 0,56 1,2 1,2 1,2 1,2 50,0 – 74,9 0,39 1,2 1,2 1,2 1,2 75,0 – 99,9 0,36 1,2 1,2 1,2 1,2 100,0 – 249,9 0,25 1,2 1,2 1,2 1,2 250,0 – 499,9 0,15 1,2 1,2 1,2 1,2 500,0 – 699,9 0,10 1,2 1,2 1,2 1,2 700,0 – 99,9 0,09 1,2 1,2 1,2 1,2 1000,0 – 1999,9 0,05 1,2 1,2 1,2 1,2 Від 2000 і більше 0,04 1,2 1,2 1,2 1,2 Примітки: 1. підвищувальний коефіцієнт К1 застосовується згідно Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджено наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук. 2. підвищувальний коефіцієнт К2 застосовується у випадку, коли щільність населення у населеному пункті менша 20 чол./га. 3. Під ускладненими інженерно-геологічними умовами розуміється прояв неменше ніж двох несприятливих інженерно-геологічних та геоморфологічних факторів на території населеного пункту, кожний з факторів займає не менше ніж 30 % від загальної площі населеного пункту: ухил рельєфу вищій за 15 %, наявність яружної ерозії, підтоплення ґрунтовими водами, паводкове затоплення, наявність карсту та зсувів, наявність териконів та породних відвалів, просадка і підробка території. 4. Історико-культурний та курортно-рекреаційний статус для населеного пункту визначається згідно з відповідними законодавчими і нормативними документами. 5. У разі виконання грошової оцінки для території міських або селищних рад вартість грошової оцінки здійснюється по кожному населеному пункту міськради (сільради). 6. Вартість грошової оцінки земель населеного пункту може бути збільшена згідно з угодою, але не більше ніж на 30 %. 7. Вартість виготовлення додаткової кількості текстових та графічних матеріалів, а також додаткових поліграфічних робіт (ламінування, тиснення тощо), визначаються додатково. 8. Уразі виконання графічних карт (схем) у масштабі, якій крупніший за вказаний в таблиці 1, вартість грошової оцінки може бути збільшена згідно з угодою, але не більше ніж на 30 %. 9. Вартість виконання додаткових робіт із створення електронних цифрових карт грошової оцінки земель населених пунктів, а також розробки програмного забезпечення для розрахунків грошової оцінки встановлюється додатково. Кошторис складено з використанням збірника цін “Розцінки оплати земельно-кадастрових робіт та послуг”. Кошторис складено з використанням збірника цін “Розцінки оплати земельно-кадастрових робіт та послуг”. Кошторис № п/п Характеристика підприємства, будівлі, споруди або виду робіт № част. розділів таблиць, парагр. і пунктів, вказівок до розділу збірника цін на проектні (пошукові) роботи Розрахунок вартості робіт Вар-тість, (грн.) Виготовлення технічної документації по грошовій оцінці земель населеного пункту Русів Русівської сільської ради. Наказ від 15 червня 2001 р., № 97/298/124 “Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт” 1. с.Русів Населення 1119 чол 1119•3,75•1,05•1,05 4626,36 Експертиза 3% 138,79 ПДВ 20% 925,27 Всього: 5690,42 Всього по кошторису 5690,42 грн П’ять тисяч шістсот девяносто гривень 42 коп( з ПДВ) "____" ________________2008 р. сума прописом Кошторис склала _____________ О.Михайлик підпис ПОГОДЖЕНО: Відповідальний представник замовника підпис прізвище Також складено календарний графік на виконання робіт. Календарний графік № п/п Назва робіт Дата виконання робіт Всього днів 1. Підготовчі роботи 10.03.09-20.03.09 10 2. Аналіз матеріалів 21.03.09-1.04.09 20 3. Грошова оцінка земель населеного пункту 2.04.09-25.05.09 50 4. Складання технічного звіту 25.05.09-30.05.09 10 ВСЬОГО: 90 РОЗДІЛ 6 ОХОРОНА ПРАЦІ. Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності. Поняття "охорона праці" визначено статтею 1, Закону України "Про охорону праці". Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, умов безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань. У законі "Про охорону праці" вперше в історії України економічні заходи управління охороною праці зведені до рангу державної політики. Цим Законом у суспільстві стверджуються принципово нові взаємовідносини, що базуються на економічному механізмі управління умовами праці - формуванні у власника (роботодавця) економічної зацікавленості в проведенні заходів щодо поліпшення умов праці. Законодавство про охорону праці ґрунтується на положеннях, які відповідають Конституції України. Статті 43,45,46,49,50,53,56 і 64 Конституції України гарантують право громадян України на працю, відпочинок, охорону здоров'я, медичну допомогу та страхування, а також у випадку повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, у старості та в інших випадках. Законодавчі документи та положення з охорони праці затверджені і видані в різний час Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Державним Комітетом України з нагляду за охороною праці. Законодавство про охорону праці складається із Закону України "Про охорону праці". Кодексу законів про працю та інших нормативних актів, а також є "Правила по техніці безпеки на польових топографо-геодезичних роботах". Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя та здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. 6.1 Охорона праці при визначенні нормативної оцінки земельних ділянок. Перелік виконаних робіт. Збір та аналіз вихідних даних про об’єкт оцінки, а також економічних, соціальних та фізичних чинників, що впливають на його вартість; Розробка підходів до визначення методів отримання найбільш вірогідного результату; Вибір та обґрунтування методів оцінки; Визначення вартості об’єкта оцінки за вибраним методом; Узгодження результатів оцінки та висновок щодо вартості об’єкту оцінки Складання звіту щодо проведення оцінки. Аналіз виконаних робіт з точки зору охорони праці. З переліку виконаних робіт можна зробити висновок, що головна небезпека полягає при роботі з комп’ютером. Виробничі умови негативно діють на здоров’я людини і поділяються на дві групи: виробничо-небезпечні; професійної шкідливості. Під час роботи на організм людини впливає ряд шкідливих факторів: забруднення навколишнього середовища; довготривале напруження організму і зору; виробничий шум та ін. В результаті цього працездатність людини набагато зменшується, а саме: втрачається швидкодійність; понижується реакція, увага, гострота зору. Саме ці наслідки і призводять до виробничих травм, аварій, пожеж. Всі види і процеси камеральних робіт повинні виконуватись строго з прийнятими технічними проектами. Камеральні роботи потребують більше комфорту: приміщення має бути просторе, добре провітрюване і ін. Вимоги охорони праці до приміщень. Всі приміщення для проведення камеральних робіт відносять до виробничих. Загальні вимоги до виробничих приміщень зводяться до забезпечення здорового і безпечного знаходження робітника в приміщенні. Головні вимоги включають: захист від метрологічних умов; виконання норм освітлення. Площа виробничого приміщення на одну людину повинна бути не менше 4,5 м2 , об’єм приміщення не менше 15 м3, а при роботі з комп’ютером – 6 м. кв. та 20 м. куб. При обробці результатів в камеральних умовах виникає статистична втома. Для того, щоб не допустити негативного впливу на організм статистичної напруги, при роботі ні в якому разі не слід забувати про раціональний режим праці і відпочинку: паузами і рухомими вправами. Оскільки робота проводиться в сидячому положенні, то через довготривалу напругу м'язів стискаються кровоносні судини, тому погіршується кровообіг і до м'язів потрапляє недостатня кількість кисню. В результаті понижується обмін речовин, накопичуються шлаки у тканинах. Для створення умов нормального положення тулуба під час роботи, робочі місця повинні мати хороші крісла з підйомом сидіння по зросту працівника. Так, як неможливо створити персональне робоче місце для кожного робітника, розглянемо приміщення, де працює 2 людей. Приведені вимоги відповідають СН-ІІ-4-79. План приміщення. 1 – комп’ютер; 2 – столи; 3 – шафи. Розміри приміщення: ширина – 3 м; довжина – 5 м; висота – 3,25 м. 6.2 Аналіз виконуваних робіт з точки зору охорони праці. Під час роботи над дипломним проектом виконувалися камеральні та польові роботи. Виконання польових робіт пов'язане з переїздом на автотранспорті, з пішими переходами по автомобільних дорогах, підвезенням вантажів в кузовах автомашин. Роботи проводяться в літній період, тому під сонячним промінням необхідно працювати з покритою головою. В найбільш жаркі години дня слід одягати затемнені окуляри. Невиконання охорони праці і техніки безпеки може привести до травмування робітників, а також створення аварійних ситуацій під час роботи на вулицях міста. Невиконання вимог при обладнанні кузова автомобіля може привести до травми працівників, які знаходяться в цьому транспорті при переїздах. Робота користувача персонального комп’ютера – розумова, яка виконується сидячи, в одноманітній позі, коли є обмеження загальної м’язової активності. При цьому є висока напруженість зорових функцій, рухливість кистей рук та нервово-емоційне напруження при умові дії різноманітних фізичних факторів. На користувача ПК діють такі шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища: Шум; Електромагнітні поля; Статична електрика; Незадовільні метеорологічні умови; Незадовільна освітленість робочого місця; Неправильна організація робочого місця Професійна діяльність з ПК може призвести до: Порушення зорового аналізатора; Порушень пов’язаних зі стресовими ситуаціями та нервово-емоційними навантаженнями при роботі; Захворювання шкіри; Опорно-рухового апарату; В таблиці наведені характеристики скарг операторів комп’ютерного набору. Результати досліджень наглядно ілюструють, що у працівників різних професійних груп, що працюють за відео терміналом комп’ютера переважають “очні” симптоми. Часті також головний біль та загальна втома, особливо в кінці робочого дня. Характерним є також той факт, що чим більший стаж роботи за комп’ютером, тим очевидніший його несприятливий вплив на здоров’я користувача. Характеристика скарг операторів комп’ютерного набору № п./п. Симптоми впливу комп’ютера Стаж роботи до 1 року 1-3 роки 3-5 років 1 Біль та різь в очах 58,8 67,5 88,7 2 Головний біль 17,6 23,3 42,5 3 Біль в області спини та шиї 18,5 21,2 32,2 4 Загальна втома 29,4 25,7 42,6 5 Втома м’язів рук 15,1 22,3 38,7 6 Підвищена роздратованість 11,7 21,6 35,3 7 Порушення нічного сну 8,3 15,5 20,6 8 Погіршення пам’яті 7,2 12,3 17,1 6.3 Навчання та інструктаж по техніці безпечного виконання робіт. Відповідальність за організацію праці, трудову дисципліну, стан робочих місць, обладнання, дотримання правил техніки безпеки тощо, несе технічний керівний персонал. Знання основних прийомів і методів безпечного виконання робіт всім персоналом досягається методом навчання інструктажу, який проводиться незалежно від характеру і небезпеки виробничих процесів, кваліфікації і стану робітників. Інструктивне навчання передбачає: Ввідний інструктаж для всіх новоприйнятих; Інструктаж на робочому місці до початку робіт; Поточний інструктаж у виробничому підрозділі проводиться кожний день в порядку нагляду за дотриманням правил по техніці безпеки(Т Б). Повторний поточний інструктаж проводиться через кожних 6 місяців, а на роботах з підвищеною небезпекою через 3 місяці. Позачерговий інструктаж проводиться при наявності порушень Т Б, випадків виробничого травматизму, внесення в технологічний процес суттєвих змін. Підготовчі роботи перед виїздом в поле Основні заходи безпечного виробництва, робіт на об'єкті розробляються на стадії технічного проектування, а перед початком польових робіт - на стадії робочого проектування - виконується деталізація і уточнення, а потім складається робочий проект безпечної організації польових робіт. В необхідних випадках попередньо проводиться геодезичне обслідування району робіт з уточненням на місці його особливостей, з врахуванням яких начальником партії за участю керівників польових бригад складається робочий проект геодезичних ходів і схема безпечних маршрутів руху бригад. Конкретні міри по безпеці для кожної бригади, з в казанням порядку матеріального забезпечення, способів і засобів транспорту і зв'язку та інших заходів вказуються також в технічному проекті на виробництво робіт. Особливість польових робіт у тому, що вони виконуються під відкритим небом при великих коливаннях температури і вологості. Нерідко роботи і відпочинок ускладнюються появою комах, що іноді є збудниками інфекційних захворювань. Тому необхідно використовувати відповідний одяг. Перед початком польового сезону перш за все виникає необхідність підбору кадрів, яким не є заборонене виконання робіт в даних географічних умовах. З цією метою проводиться обов'язкове медичне обслідування всіх працівників. В підготовчий період встановлюють чи є в районі робіт місцеві інфекційні захворювання. Спецодяг і спецвзуття повинні відповідати місцевим умовам. Потрібно дотримуватись особливої обережності при роботі у сиру погоду і надійно застерігати від попадання вологості у електричні вузли і блоки приладів. 6.4 Розробка санітарно-гігієнічних параметрів робочої зони. У виробничих приміщеннях з ПК та стерео приладами параметри мікроклімату повинні відповідати вимогам ДСанПіН 3.3.2.007-98 і ГОСТ12.1.005-88 „Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони” та ”Санітарним нормам мікроклімату виробничих приміщень” №40888-86 для категорії робіт 1а-1б. Величини температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень повинні відповідати оптимальним значенням для категорії 1а-1б, при строгому дотриманні параметрів відносної вологості (55-86(). Температура навколишнього середовища повинна бути в межах 18-22(С, а швидкість руху повітря 0.1-0.2м/с. Ефективним засобом створення комфортного мікроклімату для користувачів ПК є кондиціювання повітря. Це забезпечує постійність температури, вологості, швидкості руху повітря та його чистоти, незалежно від зовнішніх умов. 6.5 Освітлення приміщень і робочих місць з персональним комп’ютером. Приміщення з ПК має природне та штучне освітлення. При незадовільному освітленні знижується продуктивність праці користувачів ПК, можлива поява короткозорості, швидка втомлюваність. Система освітлення повинна відповідати таким вимогам: Освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру зорової роботи, який визначається трьома параметрами: об’єктом розрізняння-найменшим розміром об’єкту, фоном, який характеризується коефіцієнтом відбиття та ін.; В полі зору не повинно бути прямих відбитих відблисків; Величина освітленості повинна бути постійною у часі. Природне освітлення здійснюється через бокові світло прорізи, які забезпечують коефіцієнт природної освітленості (К ПО) рівний 1.55, що відповідає СНіП 11-4-79 “Природне і штучне освітлення (зі змінами)”. Для захисту від прямих сонячних променів, які створюють прямі та відбиті відблиски з поверхні екранів і клавіатури, передбачені сонцезахисні засоби. Штучне освітлення у приміщенні здійснюється системою загального освітлення. Як джерело світла використовується люмінесцентні лампи (білого світла). Загальне освітлення виконане у вигляді суцільних ліній світильників, розташованих збоку від робочих місць паралельно лінії зору працюючих. У випадку переважаючої праці з документами необхідно застосувати системи комбінованого освітлення. Штучне освітлення повинно забезпечувати на робочих місцях з ПК освітленість не нижче 400-500лк. У приміщеннях з ПК необхідно обмежувати нерівномірність розподілення яскравості в полі зору працюючих. Проектом передбачено коефіцієнти відбиття робочого столу, клавіатури та корпусу обчислювальної техніки 0.2-0.5; стелі 0.6-0.7, стін 0.2-0.5, підлоги 0.1-0.2. Всі матеріали, що використовуються для оздоблення повинні бути матовими. 6.6 Організація режиму праці. При роботі з комп’ютером необхідно використовувати Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами (ДсанПіН 3.3.2-007-98). Згідно з діючим класифікатором професій (ДК-003-95 і зміна №1 до ДК-003-95) виконавець даного дипломного проекту відноситься до першої професійної групи – розробники програм (інженери-програмісти) – виконують роботу переважно з відео терміналом та документацією при необхідності інтенсивного обміну інформацією з ЕОМ і високою частотою прийняття рішень. Робота характеризується інтенсивною розумовою творчою працею з підвищеним напруженням зору, концентрацією уваги на фоні нервово-емоційного напруження, вимушеною робочою позою, загальною гіподинамією, періодичним навантаженням на кисті верхніх кінцівок. Робота виконується в режимі діалогу з ЕОМ у вільному темпі з періодичним пошуком помилок в умовах дефіциту часу. Відповідно до цього Санітарними правилами встановлені такі внутрішньо змінні режими праці та відпочинку при роботі з ЕОМ при 8-годинній денній робочій зміні: для розробників програм із застосуванням ЕОМ слід призначати регламентовану перерву для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожні 2 години роботи. При 12-годинній робочій зміні регламентовані перерви повинні встановлюватись перші 8 годин роботи аналогічно перервам при 8-годинній робочій зміні, а протягом останніх 4 годин роботи, незалежно від характеру трудової діяльності, через кожну годину тривалістю 15 хвилин. В усіх випадках, коли виробничі обставини не дозволяють застосовувати регламентовані перерви, тривалість безперервної роботи з комп’ютером не повинна перевищувати 4 годин. У комп’ютері, який використовується у дипломному проектуванні, пропонується встановити монітор Samsung 550s з розміром діагоналі 15?, який відповідає нормам безпеки згідно з міжнародним стандартом ТСО99 і його випромінювання є безпечним для очей. При роботі з монітором такого розміру відстань від екрану до очей повинна дорівнювати 60-70 см. 6.7 Електробезпека. Конструкція, вид виконання, спосіб встановлення і клас ізоляції застосовуваних провідників пристроїв та іншого електрообладнання відповідають вимогам електробезпеки. За ступенем небезпеки ураження людини електричним струмом згідно ПУЕ 1.1.13 лабораторії відносять до приміщення без підвищеної небезпеки, тому що відсутні ознаки, які характеризують приміщення, як небезпечні та особливо небезпечні: Температура в приміщенні не перевищує +30(С; Підлога струмоізольована; Хімічно активне середовище відсутнє. 6.8 Пожежна профілактика. Згідно СНіП 2.09.02-85,ОНТП 24-86 приміщення відносяться до категорії В(ІІ ступінь вогнестійкості) по вибуховій пожежній безпеці. В зв’язку з цим спеціального захисту людей на робочих місцях організовувати не потрібно. Можливим джерелом пожежі являється загорання ізоляції електрообладнання, яке відбувається внаслідок коротких замикань або перевантаження мережі. З метою захисту будівельних конструкцій від руйнування і забезпечення їх достатньої міцності в умовах дії високих температур при пожежі несучі стіни в лабораторії повинні мати ступінь вогнестійкості не менше 2 годин, а несучі конструкції перекриттів – не менше 0,75 годин. Основні будівельні конструкції споруджуються з цегли або бетону. При виникненні пожежі застосовують вуглекислотний вогнегасник ВВ-5. їх кількість повинна складати 2 шт. на 20 м2. Отже, у приміщенні лабораторії, де здійснюється дипломне проектування, повинно знаходитись не менше 5 вогнегасників. Ці вогнегасники можна використовувати при загорянні електроприладів під напругою. Вимушена евакуація людей проходить в напрямку виходу одночасно зі всіх робочих місць. Евакуаційні шляхи розробляються згідно СНіП 2.01.02-85. Кількість евакуаційних виходів з будови повинна бути не менше 2-х. Так як будівля, в якій розміщується робоче приміщення багатоповерхова, то евакуаційний шлях пролягає через коридор на сходову клітку, а далі – на нижчі поверхи до виходу із будови. РОЗДІЛ 7 ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Інтенсивність деградації земель, стан яких впливає не тільки на ефективність агропромислового комплексу та екологічну безпеку в цілому, а й на рівень економічної незалежності, з кожним роком зростає. Це зростання обумовлено відсутністю стратегії землекористування і охорони земель, порушенням законів землеробства і екологічної рівноваги, нехтуванням концепцією сталого землекористування та техногенним забрудненням грунтів. Контроль за екологічним станом довкілля в районі ведуть декілька служб. Серед них є і радіологічно-токсикологічна служба обласного центру “Облдержродючість” створена у 1974 році. Основним завданням її є здійснення радіологічного і токсикологічного контролю за станом забруднення земель сільськогосподарського призначення та продукції рослинництва радіонуклідами, важкими металами і залишками пестицидів. З цією метою в кожному адміністративному районі у 1976 році закладено постійні контрольні ділянки на різних типах ґрунтів сільськогосподарського призначення. Найнебезпечнішим з екологічної точки зору видом деградації земель є їх радіоактивне забруднення. За даними обстеження грунтів в господарствах нараховується 8790 гектарів забруднених радіонуклідом цезієм - 137 зі щільністю забруднення 1 - 5 Кі/км2, що складає 3,3% від обстежених площ. З них найбільша кількість, 4290 гектарів, знаходиться у Снятинському районі. У Снятинському районі більшість площ забруднених грунтів складають орні землі. Максимальна щільність забруднення цезієм - 137 у деяких господарствах Снятинського району складає 2,51 Кі/км2. Середньо деградовані ґрунти, щільність забруднення яких дорівнює 1 - 5 Кі/км2, не можуть забезпечити виробництва високоякісної продукції, особливо для виробництва продуктів дитячого харчування. Щодо забруднення сільськогосподарських угідь стронцієм - 90, то 270350 га грунтів області, або 99,8% мають щільність забруднення до 0,15 Кі/км2, з них 86830 га до 0,02 Кі/км2. Така щільність відповідає допустимим рівням для вирощування продукції та виробництва екологічно чистих продуктів дитячого і дієтичного харчування. В результаті такого забруднення погіршуються фізико-хімічні властивості і біологічна активність грунтів, може мати місце небезпечне накопичення токсикантів в продуктах, зниження врожаїв культур. Сучасні господарі землі — фермери, керівники приватних агроформувань, кооперативів, та й звичайні мешканці — не надають жодного значення цій актуальній проблемі, в той час , як саме дотримання екологічних рекомендацій господарювання на землі повинно стати чи не головним критерієм оцінки їхньої діяльності . Більше того, сьогодні землекористувачі інтенсивно використовують значну частину розпайованих і приватизованих малопродуктивних деградованих земель, які підлягають оздоровленню (консервації), що екологічно просто недопустимо. А в ході створення нових агроформувань не розробляються проекти внутрігосподарського використання земель, вирощування сільгоспкультур, не враховуються природні умови — елементи рельєфу (довжину, крутизну, експозицію схилу), родючість ґрунту. В держактах на право користування землею (паєм) не вказано ні характеристики ґрунту, ні рекомендованих сівозмін, заходів для підвищення родючості землі чи перспективної спеціалізації господарства. Для грошової оцінки земель населеного пункту важливе місце має охорона земель. Охорона земель проводиться відповідно до розділу VI “Охорона земель”, глави 26 “Завдання, зміст і порядок охорони земель”, та статей, а саме стаття 162 “Поняття охорони земель”, стаття 163 “Завдання охорони земель”, стаття 164 “Зміст охорони земель”, стаття 167 “Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами”, земельного кодексу України. Охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення продуктивності родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Забезпечення зберігання та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель. Дані охорони земель входять у основу грошової оцінки земель населеного пункту. Охорона природи також забезпечує сприятливий режим водойм, які знаходяться на території населеного пункту; захисту її від замулювання продуктами ерозії, господарської і виробничої діяльності та інших. Контроль за дотриманням встановленням прибережних смуг. В межах смуги забороняється будь-яка діяльність у вигляді обробітку, внесення хімікатів, випасання худобу, що може призвести до обвалу прибережної смуги і будівництво літніх таборів для худоби та відходи, які би забруднювали водойму; стоянка і миття автотранспортних засобів, влаштування сміттєзвалищ. Не допускати проникнення стічних і забруднених вод з виробничих центрів, тобто приватних підприємств, товариств та господарських дворів. Для покращення природоохоронної ситуації в населеному пункті необхідно передбачити та проводити хоч декілька разів на рік природоохоронних підприємств, які б зменшили негативний вплив на природу. Згідно статті 187 земельного кодексу України державний контроль за використанням і охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України, а також Державний комітет по земельних ресурсах та інщі спеціально уповноважені на це державні органи. Та розумне використання природи, піклування про охорону природи її багатства і збереження земельних ресурсів, впровадження в проект заходів по охороні природи дає можливість більш раціонально використовувати наявні в господарстві земельні ресурси. Для успішного вирішення проблеми охорони земель, поряд із здійсненням конкретних організаційно-господарських, технічних та технологічних заходів по зменшенню забруднення земель, відтворенню продуктивності, споживчих якостей і екологічної ролі ґрунтового покриву велике значення має їх комплексна, вартісна оцінка як інтегрованого ресурсу. На сучасному розвитку суспільства виникла потреба у глибокому вивченні потреб взаємодії та розробці природоохоронних заходів. Все більшої актуальності набуває охорона не лише окремих компонентів природного комплексу, а й збереження, оздоровлення всього ландшафту, захисні функції якого істотно послабились внаслідок інтенсивної господарської діяльності. Основним завданням раціонального природокористування є збереження та підвищення продуктивності та цінності природніх ресурсів забезпечення раціонального використання та розширення відтворення ресурсів для постачання сировиною та енергією сільського господарства, поліпшення умов життєдіяльності. Проблема охорони природи стає все більшою не тільки природопізнавальною, але й, гострою соціальною й політичною проблемою, вона включає в себе економічний, оздоровчо – гігієнічний, естетичний, навчально – пізнавальний аспекти. Під охороною природи розуміють синтез міжнародних, державних і громадських заходів направлених на раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів, на захист природного середовища від забруднення й руйнування, в інтересах задоволення матеріальних і культурних потреб як існуючих так майбутніх поколінь. Сучасні агроландшафти - це складна система, створена з різних елементів агроекосистем (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження тощо) і розташованих між ними незначних ареалів лісів, чагарників, природніх лук, боліт, торфовищ. Вони являють собою екологічну різноманітність і структуру агроландшафту, що тісно пов’язані як з його стабільністю, так і з продуктивністю. Техногенне навантаження на природні ландшафти окремих територій України від часу становлення в первинних видах природокористування майже катастрофічне. У цілому антропогенне навантаження на перетворення агроландшафтів збільшилося в 1,5 – 2 рази. Екосистеми агроландшафтів значно спрощені, їхній видовий склад, екологічна розмаїтість угідь і зв’язки між компонентами ландшафту порушенні, деградується ґрунтовий покрив, а на деяких територіях активізувались ерозійні та інші негативні процеси. Формування просторової структури агроландшафту – один із важливих шляхів її оптимізації. Необхідна така територіальна організація агроландшафту, яка могла б суттєво змінити його саморегуляцію, підвищити стійкість проти деструктивних процесів. Отже назріла потреба організовану мозаїку екологічно сталих і несталих елементів агроландшафту, які мали б високий ступінь саморегуляції з мінімальними витратами енергії та ресурсів. У сучасних умовах, коли надто дорогі енергія і ресурси, особливо мінеральні добрива, підтримувати високу продуктивність екологічно несталих агроекосистем економічно недоцільно. До містобудівних заходів по покращенню міського природного середовища відноситься вдосконалення функціонального зонування, формування планувальної системи міста. При розробці дипломної роботи зроблено аналіз використання території й оцінка стану оточуючого середовища, а також запропоновано заходи по його покращанню. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 1.Андрюшенко Г.О. Грунти західних областей УРСР – Львів; Дубляни, 1970 – 114 с. 2Борщевський П.П., Черняк М.О. Підвищення ефективності використання, відтворення і охорони земельних ресурсів регіону – К.: Аграрна наука, 1998. – 240 с. Володін М.О. Основи земельного кадастру: Навчальний посібник. – К., 2000. – 320 с. Гнаткович Д.І., Ступінь М.Г. земельний кадастр населених пунктів: Навчальний посібник. – Львів: Слово Руху, 1999. – 189 с. Ґрунти Івано-Франківської області. – видано Карпати, Ужгород, 1969 – 108 с. Добряк Д.С., Тихонов А. Г., Паламарчук Л. В. Економічний оборот землі в Україні: теорія, методологія і практика. — К.: Урожай, 2004. — 136 с. Драпіковський О., Іванова І. Практикум з оцінки міських земель. — К.: УАДУ. — 1998. — С. 5—8. Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України. 2000. – 238 с. Еталон технічної документації з грошової оцінки земель сільських населених пунктів (на прикладі села Красилівка Броварського району Київської області). – К., 1997. – 34 с. Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи / Держкомзему України. – К.: Урожай 1998. – 816 с. Земельний кодекс України. – Київ, Велес, 2005 – 79 с. Земельний кодекс України: Наук. - прак. коментар / За ред.. Демчика В.І. – К.: Видав. дім «Ін Юре», 2003. – 676 с. Кілочко В.М. Методичні підходи щодо грошової оцінки сільських населених пунктів. //землевпорядкування. – 2001. - №3. – С. 52-56. .Кілочко В.М. Удосконалення грошової оцінки земель в Україні. — К.: TOB "ЦЗРУ", 2004. — 170 с. .Методичні основи грошової оцінки земель в Україні / Ю.Ф.Дехтяренко, М.Г.Лихогруд, Ю.М.Манцевич, Ю.М.Палеха. — К.: Профі, 2002.—256с. Лесечко М.Д., Ступінь М.Г. Проблеми раціонального використання земель населеного пункту // Сучасні проблеми реалізації земельної реформи в Україні. – Львів: ЛДСГІ. – 1996 – С. 95-96. Лоїк Г.К., Козьмук П.Ф. Реформування земельних відносин в населених пунктах України // Землевпорядний вісник. – 1998. -№4. – С. 20. Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населиних пунктів // Законодавчі акти та нормативні документи / Держкомзем України. – К.: Урожай, 1998. – С. 385-391. .Методичні основи грошової оцінки земель в Україні / Ю.Ф.Дехтяренко, М.Г.Лихогруд, Ю.М.Манцевич, Ю.М.Палеха. — К.: Профі, 2002.—256с. Мицай М.А. Теоретичні основи землевпорядного проектування. –Дубляни, 1995. – 105 с. Оценка стоимости недвижимости / С.В.Грибовский, Е.Н.Иванова, Д.С.Львов, О.Е.Медведева. — М.: Интерреклама, 2003. — 704 с. Панас Р.М. Ґрунтознавство: Навчальний посібник. – Львів: Новий світ – 2000, 2006 – 371 с. Перович Л.М. , Волосецький В. Основи кадастру. – Ч 1. – Львів, Коломия, 2000. – 130 с. Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів // Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи / Держкомзему України. – К.: Урожай, 1998. – С. 391-432. Про методику грошової оцінки земель не сількогосподарського призначення (крім земель населеного пункту): Постанова Кабінету Міністрів України від зо травня 1997р. №525//Землевпорядний вісник. – №2 – С. 25-27. Сайко В.Ф. Землеробство на шляху до ринку. — К.: УААН; 1н-т земл.-ва, 1997. —48 с. Ступінь М.Г. Теоретичні основи державного земельного кадастру. Навчальний посібник. – Львів, Новий світ-2000, 20003 – 334 с. Ступінь М.Г. Оцінка земель. Навчальний посібник. – Львів, Новий світ-2000, 20005. – 307 с. Ступінь М.Г., Ступінь Н,М., Гулько Р.Й., Черес С.І. Функціональний розвиток сільських регіонів // Вісник Львівського державного аграрного університету. Сер. Економіка АПК. – 2003. - №10(1). – С. 60-67. Формування ринку землі в Україні / В.П. Галушко, Ю.Д.Білик, А.С.Даниленко та ін.; За ред А.С.Даниленка, Ю.Д.Білика. — К.: Урожай, 2002. —280 с. ВИСНОВКИ 1. Дипломна робота розроблена і оформлена в складі 7 розділів: текстової частини та графічної – 4-х креслень та 2-х таблиць. 2. Нормативну грошову оцінку земель проведено згідно нормативно-законодавчих матеріалів і актів. 3. Враховуючи ґрунтово-рельєфні, соціально-інфраструктурні показники території с.Русів виділено 8 оціночних районів, які об’єднані у 3 економіко-планувальні зони. 4. На основі показників залишкової вартості інфраструктури, витрат на їх освоєння і облаштування визначена базова вартість 1м2 земель, що становить з врахуванням індексу інфляції – 6,76 грн/м2 . 5. У зв’язку з тим , що с. Русів знаходиться в зоні посиленого радіологічного контролю коефіцієнт Км1 дорівнює 0,9. Зональний коефіцієнт Км2 в результаті розрахунків визначений в таких розмірах для с.Русів І економіко-планувальна зона – 1,11 ІІ економіко-планувальна зона –1,02 ІІІ економіко-планувальна зона –0,93 6. З використанням вищенаведених параметрів і показників проведено нормативно-грошову оцінку земель різного функціонального використання, за якою встановлено, що найвищу вартість 1м2 мають землі комерційного використання – 35,25 грн., а найнижчу – землі сільськогосподарського призначення (1,91 грн.), зокрема землі пасовища 0,17 грн. 7. Отримані матеріали нормативної грошової оцінки земель послужать підставою для визначення податку на землю та передачі земель в оренду, а також при передачі у спадковість, дарування і в певній мірі для експертної оцінки земель. 8.Для підвищення раціонального використання земель с. Русів запропоновано заходи, які передбачають зменшення впливу радіоактивного забрудненя на сільськогосподарську продукцію . PAGE PAGE 2 PAGE 166 2 1 2 3 3

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *