.

Середовище життєдіяльності. Природне середовище. Гідросфера (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 1761
Скачать документ

Реферат

на тему:

“Середовище життєдіяльності. Природне середовище. Гідросфера”

Природне середовище – біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює
частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що
взаємозв’язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і
енергії.

Людина давно живе не в «природі», а мешкає в середовищі, антропогенно
зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. В життєвому
циклі людина і навколишнє середовище утворюють постійно діючу систему
«людина — довкілля».

Розглядаючи безпеку людини як поняття, що стосується сутності людського
життя, сфери її діяльності і взаємозв’язків з навколишнім середовищем,
ми повинні розглянути таке поняття, як «середовище», в якому живе і діє
людина.

Навколишнє природне середовище в ширшому розумінні — космічний простір,
а в вужчому — біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину
атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємозв’язані
складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.

Земля — одна з планет Сонячної системи, найбільша з планет земної групи
(Меркурій, Венера, Марс, Земля), середній радіус — 6371 км, відстань до
Сонця — 150 млн-км, маса Землі становить 1/330000 маси Сонця.

З основних компонентів атмосфери найбільше змінюється вміст у повітрі
водяної пари. Вміст водяної пари в атмосфері визначається
співвідношенням процесів випарювання, конденсації і горизонтального
перенесення.

• Водяна пара — це джерело утворення хмар, туманів, опадів. Наявні в
атмосфері водяна пара і діоксид вуглецю захищають земну поверхню від
надмірного охолодження, створюючи так званий парниковий ефект: якби не
було атмосфери, то середня температура поверхні земної кулі була б
не+15, а — 23 °С.

• Гідросфера (грец. hydro – вода, sphaira – куля) — це водяна оболонка
Землі. До надземної частини гідросфери, що вкриває 70% поверхні Земної
кулі, належать океани, моря, озера, ріки, а також льодовики, в яких вода
перебуває у твердому стані. Основна частина води (понад 80%) перебуває у
глибинних зонах Землі — в її мантії. Підземна частина гідросфери охоплює
грунтові, підґрунтові, напірні й безнапірні води, тріщинні води і води
карстових порожнин у легкорозчинних гірських породах (вапняках, гіпсах
тощо).

Усі форми водних мас переходять одна в одну у процесі перетворення.
Вода у біосфері перебуває у безперервному русі, бере участь у
геологічному та біологічному кругообігах речовин.

Вода є основою існування життя на Землі. Для величезної кількості живих
організмів, особливо на ранніх етапах розвитку біосфери, вода була
середовищем зародження та розвитку. Б

ез води неможливий фотосинтез, який відбувається в зелених рослинах і
лежить в основі біологічного кругообігу речовин на нашій планеті.

Вода — своєрідний мінерал, який забезпечує існування живих організмів на
Землі. Живі організми на 60— 98% складаються з води і всі їхні життєві
функціональні процеси пов’язані з водою. Обмін речовин в організмах
можливий лише за наявності води, бо майже всі хімічні, колоїдно-хімічні
та фізіологічні процеси відбуваються у водних розчинах органічних, та
неорганічних речовин або за обов’язкової участі в них води. Процеси
травлення і засвоєння їжі у травному каналі та синтез живої речовини в
клітинах організмів відбувається виключно у рідкому середовищі. Втрата
організмом лише 10—20% води веде до його загибелі. Без води людина може
прожити не більше п’яти діб.

Без води не може існувати й людська цивілізація, бо вода
використовується людьми не лише для пиття, а й для забезпечення своїх
санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб. Вода
використовується у промисловості, побуті, сільському господарстві, як
джерело енергії.

Багато джерел і водоймищ мають лікувальне призначення.

Але для більшості людських потреб придатна не будь-яка вода, а прісна —
з вмістом мінеральних солей до 1 г/л. Незважаючи на величезні обсяги
гідросфери (16млрд м3 води), прісні води становлять менше 3%. її об’єму.
Доступною для використання є лише невелика частка прісних вод, що
зосереджена у прісноводних озерах, водосховищах, річках та підземних
водоносних горизонтах.

Забезпеченість річковою водою України дуже мала. Цей дефіцит річкової
води доводиться надолужувати використанням підземних вод, яких у нашій
країні чималий запас. Головним джерелом річкової води в Україні є
Дніпро, а також Дністер, Південний Буг, Тиса] Прут, малі річки (їх
налічується понад 63000).

Не всяка прісна вода може використовуватись людьми. До якості води
висуваються певні вимоги залежно від галузей її використання. Найбільш
жорсткими є вимоги до якості питної води та води у водоймищах, що
використовуються для розведення риби. Вода повинна відповідати
санітарним вимогам — гранично допустимим нормам (ГДН) вмісту тих чи
інших компонентів, що забезпечують склад і властивості води. Така вода
повинна бути безпечною щодо бактеріального складу, нешкідливою за
вмістом і складом розчинених хімічних речовин. В основі гігієнічного
нормування якості питної води лежить відповідність її санітарним нормам
безпеки в епідеміологічному, патафізіологічному і токсикологічному
відношеннях, а також — естетичним вимогам (нормальної реакції людини).
Якщо джерела водопостачання не відповідають нормам, їх заздалегідь
очищують від бактерій, позбувають зважених часток. Проте є такі
забруднення, які усунути неможливо, тому така вода для використання
непридатна.

Показники хімічного складу води визначаються нормами вмісту — гранично
допустимими концентраціями (ГДК) речовин, які з’яви-лися у природній
воді внаслідок промислового, сільськогосподарського і
комунально-побутового забруднення. ГДК обмежують загальну мінералізацію
води, вміст хімічних речовин, загальну жорсткість І рН.

Наша планета Земля є стиснутою з полюсів кулею — геоїдом. Будова Землі
неоднорідна. Вона складається з трьох оболонок — земної кори, мантії та
ядра, де різко змінюються швидкості пружних сейсмічних хвиль, викликаних
землетрусами або штучними вибухами.

Товща земної кори під ложем океану досягає 5—12 км, у рівнинних регіонах
— 30—40 км, а під горами — 50—70 км, Мантія Землі простягається нижче
земної кори до глибини 2950 км від поверхні, ядро Землі — до її центру;
тобто глибини 6371 км. Відповідно з глибиною зростає тиск і щільність
гірських порід, підвищується а температура. Вважають, що температура
ядра Землі не перевищує 5000’С. Джерела внутрішньої теплової енергії
Землі ще недостатньо з’ясовані. Головними зник вважають радіаційний
розпад елементів та перерозподіл матеріалу за щільністю в мантії, який
супроводжується виділенням значної кількості тепла.

Використана література:

1. Безпека життєдіяльності. Підручник. – К., 2001.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020