.

Міжнародні карти природних ресурсів, їх значення. Міжнародні тематичні карти світу і крупних регіонів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2458
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Міжнародні карти природних ресурсів, їх значення. Міжнародні тематичні
карти світу і крупних регіонів

Лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній
базі економіки України.

Серед міжгалузевих комплексів вага лісовиробничого комплексу по обсягам
виробництва складає-2,8%,по чисельності працюючих-4,6%, по вартості
основних виробничих фондів-близько-2%. Поставками готової продукції і
лісоматеріалів комплекс зв’язаний більш ніж з 100 галузями. Україна не
має значних запасів лісових ресурсів, які є базою для розвитку
лісопромислового комплексу. До лісових ресурсів відносять
деревину,технічні,харчові,кормові та інші ресурси, а також корисні
натуральні якості лісу водоохоронні, захисні, кліматичнорегулю-ючи,
санаторно-гігієнічні, оздоровчі.

Загальна площа лісового фонду України складає близько 10 млн. гектарів,
в т.ч. покрита лісом – 8,6 млн. га. Лісистість республіки досягла лише
14,3%,що значно менше, ніж лісистість більшості розвинених країн світу
(Угорщина – 18%,Франція – 27,8% ,Румунія – 28,1%,Польща –
28,7%,Німетчина – 29%,США – 32,7%,Болгарія – 34,4%).Запаси деревини в
Україні складають 1,3млрд м3 (1994р.)

Нерівномірність розміщення лісових ресурсів є наслідком різноманітних
природних умов, але в більшій мірі – впливу господарської діяльності
людини, яка призвела до знищення лісів. Так лише в період 1814 –
1914років площа лісів зменшилась на третину.

Тотальні вирубки лісу в період Другої світової війни і в післявоєнні
роки призвели до нерівномірного розподілу вкритої лісом площі по його
ростовим групам: молодняк досягає 45% , середньовіковий ліс – 38%,спілий
– 7%,Між тим як оптимальні значення цих показників повинно складати
відповідно 32, 34, 17. Особливо інтенсивні рубки ведуться в соснових і
дубових посадках, в яких на спілий ліс припадає менше ніж 4%.В цілому
спілі ліси займають площу, яка в 2,5 рази менше оптимальної, а в
соснових лісах – в 7 разів менше.

На території України переважають цінні хвойні (сосна, ялина, піхта) і
твердолистяні породи, серед яких особливо цінною деревиною є дуб, бук,
явір, ясень. Часто зустрічаються клен, черешня, груша, які дають цінну
сировину для меблевої промисловості.

По народногосподарському значенню і функціям ліси України розділяють на
дві групи. До першої групи (48% площі лісів) відносять водоохоронні,
захисні, санітарно-гігієнічні і оздоровчі ліси, а також ліси
спеціального цільового призначення. Деревину в лісах першої групи
заготовляють при проведенні лісогосподарських міроприємств – рубок уводу
за лісом санітарних і лісовідновлюючих рубок спілого лісу.

До другої групи (52%),належать ліси, які мають захисне і граничне
експлуатаційне призначення.

Кожного року в лісах України заготовляють значну кількість грибів, диких
плодів (лісовий горіх, шипшина) і ягід (черника, земляника, малина),
лікарських рослин, березового соку, меду та ін.

Охорона та використанн лісових ресурсів в Україні регулюється лісовим
законодавством.

На найближчу перспективу (10 – 15 років) можливо значно розширити площу
лісів, використав, еродовані або низькопродуктивні землі. З загальної
площі таких земель можливо було б використати біля 4млн га. Найбільша
кількість резервних земель знаходиться в південних та південно-східних
районах, де лісистість території в 2-2,5 рази нижче оптимальної, а площа
лісів в розрахунку на душу населення в 2 – 10 разів нижче норми.
Заселення цих земель забезпечило б підвищену врожайність
сільськогосподарських культур, захист грунту, водних басейнів та доріг,
покращення екологічної ситуації.

Важливим напрямком збереженням лісів є пошук резервів деревинної
сировини на засаді його більш раціональної хіміко-механічної переробки,
використання замінювачив, комплексне використання листя, гілок, кори,
стружки, тирси, коріння та інше.

До складу лісового комплексу входять три промисловості: лісова,
деревообробна та целюлозно-паперова. В лісовій промисловості найбільш
розвинутими є лісозаготівельне та лісохімічне виробництва.
Лісозаготівельне виробництво забезпечує заготівлю круглих
лісоматеріалів, виробництво технологічної тріски та транспортування їх
на кінцеві пункти (нижні склади, пункти споживання), заготівлю та
вивезення осмолу та деревної зелені. Лісохімічне виробництво в складі
лісової промисловості забезпечує переробку осмолу на каніфоль, скипидар,
а деревної зелені – на вітамінне борошно екстракт, пасту, віск та інші
продукти, заготівлю та переробку живиці.

Лісову промисловість відносять до видобувних галузей важкої
промисловості. Продукцію лісової промисловості використовують головним
чином як предмет праці. Практично всі галузі народного господарства
споживають лісоматеріали або вироби, виготовлені з деревини. Основне
завдання лісової промисловості й інших галузей лісового комплексу на
сучасному етапі розвитку економіки України, який характеризується
загостренням економічних і екологічних протиріч, це нарощування обсягів
виробництва за рахунок комплексного та ефективного використання
лісосічного фонду та використання ресурсів деревини (без нарощувань
обсягів лісозаготівель). Стабілізація обсягів лісозаготівель має важливе
економічне, екологічне соціальне значення, оскільки ліси є цінним
компонентом природи, фактором, що стабілізує навколишнє природне
середовище. Скорочення вирубки лісів сприяє поліпшенню клімату,
посиленню і підвищенню продуктивності сільськогосподарських угідь.

До деревообробної промисловості належать підприємства, які здійснюють
механічну та хіміко механічну обробку, а також переробку деревини. В
складі деревообробної промисловості виділяють три групи виробництв:
перша – виробництва, які здійснюють первинну обробку деревини
(лісопильне, шпалопильне); друга вторинна обробка деревини (паркетне,
фанерне, меблеве, деревостружкових плит, сірників, стандартних будинків
і деталей та ін.); третя хіміко-механічна переробка деревини
(деревоволокнистих плит, деревних пластиків). Особливе місце тут
належить виробництву деревостружкових і деревоволокнистих плит, що дає
змогу ефективно використовувати відходи лісопиляння та інших
деревообробних виробництв, отримуючи продукцію, яка користується
підвищеним попитом і є основним матеріалом для розвитку меблевої
промисловості. Виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит
динамічно розвивається. З 1980 по 1995 рік виробництво деревостружкових
плит в Україні збільшилось в 2,3 рази, деревно-волокнистих плит у 3,1
рази. Деревообробна промисловість є важливою галуззю лісового комплексу.
Її підприємства виготовляють головним чином товари народного споживання.
Однак значна частина продукції деревообробної промисловості споживається
в народному господарстві як предмети та знаряддя праці. Продукцію
деревообробної промисловості використовують будівельна індустрія,
транспорт, сільське господарство, майже всі галузі промисловості.

Целюлозно-паперова промисловість, входячи до складу хіміко-лісового
комплексу, тісно пов’язана з лісовою промисловістю поставками сировини
(балансів, технологічної тріски). Галузь має чітку соціальну
спрямованість, оскільки її продукція сприяє більш повному задоволенню
потреб населення в товарах, його культурному та духовному розвитку.
Продукція целюлозно-паперової промисловості є ефективним замінником
цільної деревини. Тому прискорений розвиток целюлозно-паперової
промисловості дає змогу економити ресурси деревини, сприяє поліпшенню
структури споживання деревини та збереженню лісів.

Целюлозно-паперова промисловість представлена наступними виробництвами:
деревної маси та целюлози; паперу та картону; виробів з паперу та
картону. Всі три виробництва взаємопов’язані, задовольняють різноманітні
потреби галузей народного господарства та населення. Відзначимо, що
рівень розвитку целюлозно-паперової промисловості не відповідає сучасним
вимогам. За обсягами споживання на душу населення Україна відстає від
індустріально розвинутих країн ( у 1990 р. випуск паперу на душу
населення становив 7 кг, а багатьох розвинутих країнах – понад 100 кг, в
США – 300 кг). Целюлозно-паперова промисловість виробляє недостатньо
паперу, який використовується для санітарно-гігієнічних потреб,
виготовлення обоїв тощо. Одна із важливих економічних проблем розвитку
целюлозно-паперової промисловості – докорінне покращання якості кінцевої
продукції, особливо паперу; розширення асортименту продукції з метою
найбільш повного задоволення потреб заселення в продукції підвищеного
попиту.

До галузей лісового комплексу належить лісове господарство, основне
завдання якого – це відтворення високопродуктивних лісів,
багатофункціонального призначення, їхній захист і охорона. Лісове
господарство має обмаль вузькоспеціалізованих підприємств, які б
займалися тільки лісовирощуванням, охороною та захистом лісу. Більшість
підприємств лісового господарства комплексні. Крім лісовирощування вони
займаються лісоексплуатацією та переробкою деревини на товари широкого
вжитку. Як правило, деревообробні виробництва підприємства лісового
господарства характеризується низьким рівнем технічного розвитку,
організації виробництва та праці неефективним використанням сировинних
ресурсів.

Лісове господарство відтворює ліси на всіх землях, призначених для
лісовирощування, шляхом створення, формування та збереження цінних
насаджень; забезпечує покращання якісного складу лісів, підвищення
їхньої продуктивності та скорочення строків лісовирощування на підставі
досягнень науки і техніків Лісове господарство здійснює контроль за
збереженням лісів відповідно до вимог законодавства України; виконує
сукупність робіт з обробітку грунтів, збору та перероблення лісового
насіння вирощування посадкового матеріалу, селекції деревних порід
посіву посадки та догляду за лісовими культурами. Здійснює рубки догляду
за лісом, лісозахисні та лісоохоронні заходи. Працівники лісового
господарства визначають місця щорічної рубки стиглих насаджень і
здійснюють контроль за лісокористуванням.

До лісового комплексу України доцільно включити і мисливське
господарство яке займається відтворенням і збереженням корисної
мисливської фауни Мисливське та лісове господарство тісно пов’язані між
собою Рослинність лісу є кормовою базою для багатьох мисливських тварин.
Водночас деякі види лісової фауни позитивно впливають на розвиток лісу
Комплексне ведення лісового та мисливського господарств дає змогу
ефективно використовувати лісові ресурси Більшість комплексних лісових
підприємств України в планах економічного та соціального розвитку
спрямовані на підвищення продуктивності й охорону диких лісових тварин.

Важливе місце в економіці лісового комплексу посідає лісогосподарське
виробництво основне завдання якого це вирощування продуктивних стиглих
насаджень захист і охорона лісів і кінцевим результатом
лісогосподарського виробництва є вирощений стиглий ліс і сукупність
матеріальних благ які отримують народне господарство та населення в
процесі вирощування лісу (гриби ягоди плоди лікарські рослини продукція
бджільництва та мисливства матеріальні і соціальні блага від
використання захисних рекреаційних й інших корисних функцій лісу).

Лісовирощування характеризується великою тривалістю виробничого циклу.
Вирощування стиглих березових, грабових осикових насаджень триває 40 –
50 років соснових ялинових і ялицевих 70 – 90 років дубових, букових
100 – 120 років Це породжує ряд економічних проблем, планування
собівартості продукції, фінансування лісовирощування на рейки ринкової
економіки планування собівартості продукції фінансування затрат на
лісовирощування матеріальне стимулювання ефективного лісокористування
еколого економічна оцінка лісових ресурсів, питання ціноутворення та
ін), які ще не вирішені.

Процес лісовирощування відбувається головним чином під впливом природних
факторів (родючість грунтів клімат та ін) їх вплив на лісовирощування
значно більший і ніж в сільському господарстві тому їх необхідно
особливо поглиблено вивчати Помилки на початку виробничого циклу мають
довгострокові негативні економічні і екологічні наслідки їх необхідно
виявляти й усувати в перші роки лісовирощування.

Процес виробництва в лісовому господарстві вимагає накопичення значних
запасів деревини. Деревні запаси не можна обновити за короткий строк
Втрати деревного запасу безповоротні в зв’язку з цим функція охорони та
захисту лісів у лісогосподарському виробництві є надзвичайно важливою.

Лісогосподарське виробництво слабо механізоване, розосереджене на
великій території знаходиться просто неба і під впливом природних
факторів (дощ сніг) Ці особливості лісогосподарського виробництва
створюють труднощі в організації виробництва та праці стримують
формування кваліфікованих кадрів.

Специфічним є лісозаготівельне виробництво яке забезпечує заготівлю та
транспортування круглих лісоматеріалів на кінцеві пункти. Виробничий
процес лісозаготівель характеризується відносно короткою тривалістю
виробничого циклу постійно переміщається по території лісового фонду
Предмет праці розосереджений на значній території На нього істотно
впливають природні фактори клімат, рельєф та ін. Предмет праці в
лісозаготівельному виробництві – продукт природного походження який на
відміну від предмета праці інших видобувних галузей промисловості
(вугільної, нафтодобувної та ін.) може поновлюватися природним шляхом.

На відміну від лісогосподарського та лісозаготівельного виробництва
деревообробної та целлюлозопаперової промисловості зосереджені в цехах,
в яких створені сприятливі умови для праці і відпочинку. Природні
фактори істотно не впливають на технологічні процеси й організацію цих
виробництв Однак доцільно зауважити що багато виробництв деревообробних
підприємств пов’язані з використанням шкідливих для здоров(я людей
хімічних речовин, забруднюють навколишнє середовище.

Виробництва деревообробної промисловості неоднорідні Найбільш
перспективні серед них є виробництва деревних плит і пластиків, які
дають змогу комплексно освоювати низькоякісну деревину та виготовляти
ефективну в споживанні продукцію. Ці виробництва розвиваються найбільш
динамічно в деревообробній промисловості. Разом з фанерним виробництвом
вони є базовими для нарощування випуску меблів. Подальший розвиток
виробництва деревних плит тісно пов’язаний з підвищенням їх
екологічності (зменшенням шкідливого впливу на здоров’я людей).

Лісопильне та шпалопильне виробництво, які є основними споживачами
круглих лісоматеріалів у деревообробній промисловості розвиваються менш
динамічно порівняно з виробництвом деревних плит. У цілому світове
споживання деревини характеризується зменшенням частки цільної деревини
та збільшенням глибокої хіміко-механічної та хімічної переробки .

Організоване ведення лісового господарства на заході України сягає 13ст.
Відомо, що завдяки зусиллям Данила Галицького (1215 – 1264) вперше у
світовій практиці на території теперішніх Біловезької та Уманської пущ
був створений заповідник.

Промислові галузі лісового комплексу сформувались на території України в
19ст. У цей час пошматована територія України й її економічний потенціал
були підпорядковані інтересам іноземних держав.

Ліси Західної України поділялись на державні, приватні та гминні. При
цьому на території Галичини, Буковини та Закарпаття державні ліси
становили 30%, приватні – 62, общинні – 8%.Ліси цього регіону на той час
характеризувались досить високою продуктивністю, Щорічний приріст
деревини становив6150 тис. м3.Однак слабо розвинена мережа шляхів
сполучання не давала змогу здійснювати рівномірну експлуатацію лісів.
Тому в першу чергу вирубували найбільш продуктивні насадження в басейнах
рік, доставляючи деревину в місце призначення головним чином водними
шляхами.

У другій половині 19ст. в Галичині та Буковині почалося будівництво
залізниць з широкими та вузькими коліями. З 1885 по 1898р. експорт
лісоматеріалів із Галичини та Буковини збільшився в 13 разів

У кінці 19ст. на території Галичини та Буковини спостерігається
інтенсивний розвиток міст, транспорту і промисловості. Особливо високими
темпами розвивається деревообробна промисловість. У 1877р. на території
Галичини діяло 556 лісопильних заводів. У Буковині переробка деревини
була зосереджена в Чернівцях і Сторожинецькому окрузі. В Закарпатті
лісопиляння розвивається в містах Буштино та Сігет. Розвиток лісопиляння
зумовив надмірну експлуатацію лісів, скорочення лісистості території.
Так за останні 30 років 19ст. площа лісів у Галичині скоротилася на 100
тис. га. Особливо відчутно скоротилась площа лісів у Буковині.
Наприклад, якщо лісистість території в 1847р. становила 43,4%, то в
1929р. – тільки 24,6%.

У 1905 р. в лісопильному, столярно-меблевому та паперовому виробництвах
Галичини працювало 65112 робітників. Загальна потужність силових машин у
деревообробній промисловості становила 12 тис. кінських сил. Серед
галузей промисловості лісовий комплекс посідає провідне місце. Однак за
сучасними уявами це були невеликі підприємства. Середня кількість
працюючих на одному підприємстві становила 55 працівників.

У повоєнні роки лісова та деревообробна промисловість розвивались
повільно, оскільки не були конкурентноспроможними на світовому ринку,
мали відсталу техніку та технологію.

Організоване ведення лісового господарства на територій Східної України
сягає Київської русі. Ще в 11 – 12 ст. здійснювалася охорона лісів.

Історія розвитку галузей лісового комплексу Східної України тісно
пов’язана з історією Російської імперії, в складі якої вона перебувала
протягом трьох століть. До 17 ст. у Східній Україні було багато лісів.
Великої шкоди лісам України завдало будівництво поштатних заводів. Поташ
у той час використовували для виготовлення скла, мила, фарб. Обсяги
виробництва поташу в окремі роки сягали 17400 ц. Для його отримання було
необхідно близько 3 млрд. м3 цінної деревини.

Винищення лісів призвело до значного зменшення лісистості території
Східної України. Тільки за період з 1819 по 1913 рік лісистість
території Полтавської губернії зменшилась з 13 до 5%, Чернігівської – з
21 до 14, Київської – з 20 до 17%.

Перед першою світовою війною ліси Східної України перебували головним
чином у приватній власності. При цьому слід зазначити, що частка
державних лісів поступово зменшувалась. За період з 1854 по 1886 рік
частка державних лісів зменшилась від 30,7 до 19,5%.Після більшовицького
перевороту ліси стали загальнодержавною власністю. У 1921 р. утворене
Всеукраїнське управління лісами та губернські управління.

У 1927 – 1928 рр. Ліси Східної України мали таку вікову структуру:
молодняки – 46% ; Середньовікові – 24; пристигаючі – 12; стиглі та
перестиглі – 18%. У лісах переважали сосна(43%) , дуб і ясень(37%0.
Щорічний приріст становив 2,8 м3 на 1 га. Він був дещо вищий порівняно з
1914 р.

В умовах незалежності України лісова промисловість має особливе значення
для підвищення рівня забезпеченості держави та населення продукцією
лісового комплексу та покрашення, за рахунок збільшення обсягів лісових
насаджень, екологічної обстановки.

За попередніми даними, в 1998р., у зв’язку з скороченням обсягів
виробництва лісової промисловості, у зв’язку з скороченням поставок
деревини з інших регіонів і розривом господарських зв’язків, Україна
недоодержить (в круглому обчисленні) близько 6 млн. м3 лісової сировини
та біля 22% виробленої з неї продукції. В цілому в 1997р. обсяги
продукції лісової промисловості скоротились на 7,6 млн. грн. Такі втрати
були спричинені, в першу чергу неефективністю та неінтенсивністю
використання деревинних ресурсів, яких і без того не вистачає. В Україні
інтенсивність використання лісових ресурсів є найнижчою серед країн
Європи.

Значні обсяги деревини Україна не добирає у лісах неспеціалізованих
фондотримачів (колгоспів, міських лісів і парків, воєнлісгоспів), а
також у захисних смугах полів, річок і водоймищ.

Однією з причин уповільнення темпів розвитку раціональних технологій і
удосконалення галузевої структури випуску продукції лісової
промисловості була порочна орієнтація на поставки деревини і продукції,
яка виготовлена на її основі, з інших регіонів. Тому в нас не досягло
належного розвитку виробництво плит, картону і прогресивної тари.
Склалася парадоксальна ситуація, коли за рахунок власних ресурсів
потреби держави в деревній сировині та продукції лісової промисловості
задовольняються тільки на 1/3, тоді як деревні відходи використовуються
тут на 50-60%, а використання біомаси є значно нижчим, ніж у розвинутих
країнах.

З переходом до ринкових відносин і завоюванням Україною незалежності
підвищення ступеня задоволення її потреб у лісопродукції за рахунок
місцевих ресурсів набуває особливої актуальності, оскільки для
збереження існуючого рівня виробництва необхідно щорічно закуповувати
деревину та її продукти на суму до 4 млрд. дол. США.

При сучасній структурі споживання лісопродукції, яка склалася, потреба в
ній у 2005р. зросте (у порівнянні з 1997р.) на 15%, а власні ресурси
сиророслого лісу на цей час розширяться тільки на 1,5%, тобто розрив між
лісосировинними ресурсами місцевого виробництва і потребою в них стане
ще більшим. Дослідження структури потреб у деревині для виробництва
основних видів продукції показали, що у перспективі потреба у
пиломатеріалах помітно знизиться, а у прогресивних видах лісопродукції.

За 1991-1997 рр через кризу в економіці та спад обсягів виробництва у
галузях не вдалося виконати завдання Державної програми розвитку
лісогосподарського і лісопромислового комплексів на період до 2015 р
щодо будівництва нових підприємств целюлозно-паперового та плитного
виробництв.

Досягнута тенденція утримувалася протягом 1998 р і в цілому очікувався
приріст обсягів виробництва порівняно з 1997 р на 1-4 % За прогнозами, у
перспективному періоді (1999-2005 рр) тенденції стабілізації будуть
розвинуті, а середньорічні темпи приросту становитимуть близько 7 %.

До основних пріоритетів розвитку галузей належать:

– підвищення рівня використання продуктивності лісових земель;

– досягнення оптимальної структури виробництва деревних ресурсів;

– розвиток вітчизняного машинобудування для лісових галузей;

– підвищення продуктивності функціонуючих деревостанів;

– реконструкція діючих і будівництво нових підприємств, заводів за
рахунок усіх можливих джерел фінансування;

– підвищення конкурентоспроможності вітчизняних видів продукції;

Реалізація завдань структурної перебудови економіки лісових галузей
можлива за умови формування моделі господарювання, яка б відображала
такі нові сучасні напрями:

– орієнтацію галузевої структури виробництва на розвиток прогресивних
видів продукції;

– відтворення лісових ресурсів на багатоцільовій, розширеній основі;

– переорієнтацію капітальних вкладень і структури джерел інвестування на
впровадження госпрозрахунку і формування джерел власних ресурсів для
лісогосподарського виробництва;

– розширення лісосировинної бази, в основному, шляхом інтенсифікації
лісогосподарського виробництва;

– докорінну зміну структури споживання сировини шляхом залучення до
виробництва макулатури соломи, вторинних волокнистих матеріалів,
деревних відходів а також докорінну зміну структури випуску продукції на
деревній основі.

Основні завдання програми – закріплення економічного зростання,
підвищення конкурентоспроможності продукції галузей лісової
промисловості.

Реалізація основних пріоритетів розвитку лісових галузей можлива при
орієнтації на такі принципи господарювання :

– підвищення рівня задоволення попиту на деревину і продукцію на
деревній основі за рахунок власного виробництва (опора на власні
ресурси);

– розвиток виробництва прогресивних видів продукції (замінників цільової
деревини);

– розширене відтворення лісосировинних ресурсів;

– інтенсифікацію користування лісосировинними ресурсами;

– повну та ефективну переробку сировини;

– пом‘якшення негативних зрушень у виробництві сировини, кінцевої
продукції та їх споживанні;

– докорінне реформування господарського (економічного) механізму
лісового комплексу для забезпечення госпрозрахунковості його
господарської діяльності;

– посилення регулюючої ролі держави у реалізації структурних змін.

Для економічної оцінки рівня та якості структурних перетворень
пропонується використати крім загальноприйнятих критеріїв (ефективності
та оптимальності) ряд специфічних таких, як :

– оптимальність забезпечення регенерації лісом компонентів навколишнього
середовища;

– рівень задоволення попиту на лісоматеріали за рахунок власного
виробництва;

– частка обсягу деревини (у готовій продукції) в загальному обсязі її
переробки;

– випуск прогресивних видів продукції із знеособленого 1 м3 заготовленої
деревини;

– структура випуску продукції.

Реалізацію пріоритетів розвитку лісових галузей і досягнення
запропонованих критеріїв можна забезпечити за рахунок таких факторів –
користування деревними ресурсами лісу повинне переорієнтуватися на
інтенсивну основу, промислова переробка деревних ресурсів має
здійснюватися на принципах повноти та ефективності. У прогнозному
періоді очікується закріпити і розвинути набуті тенденції стабілізації
економіки, що дозволить перейти до етапу нарощування обсягів
виробництва.

Наведені економічні терміни і поняття спираються як на світовий досвід
так і на власну економічну специфіку, історичні, національні та
культурні традиції, кон’юнктури ринку і діяння його законів, існуючу
структуру виробництва, потенціальні можливості. Варто зазначити, що
науково визначені та обгрунтовані концептуальні основи трансформування
лісового комплексу і напрями підвищення ефективності його функціонування
повинні охоплювати основні цілі структурної політики держави, етапи і
пріоритети перебудови лісових галузей з урахуванням достатності джерел
фінансування з боку як держави так і окремих господарюючих суб’єктів .

Стан справ в якому сьогодні знаходиться лісовий комплекс можна назвати
дійсно критичним. Комплекс у сьогоденні стовкнувся з рядом таких проблем
– екологічна криза, дефіцитність лісових ресурсів, конкуренція з
закордонними виробниками (якість вітчизняної продукції у порівнянні із
закордонню, показує не на нашу користь), недостача інвестиційних
ресурсів, застрарілість техніки тощо.

Розвиток ринкових умов господарювання поставив перед працівниками лісу
складні завдання в зв’язку з приватизацією державного майна і можливою
зміною форм організації виробництва в комплексних лісогосподарських
підприємствах.

Основними напрямками розв’язання проблем розвитку лісового комплексу
(лісогосподарського і лісопромислового виробництв) є: вдосконалення форм
управління цим комплексом; комплексне використання наявних деревних
ресурсів (власних і завізних); інтенсифікація вітдворення лісів і
користування лісом.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020