Кількість і розмір сівозмін. Правова основа і принципи землеустрою. Складання схем землеустрою району (контрольна)

Контрольна робота

на тему:

Кількість і розмір сівозмін. Правова основа і принципи землеустрою.
Складання схем землеустрою району

ПЛАН

Кількість і розмір сівозмін.

Правова основа і принципи землеустрою.

Складання схем землеустрою району.

3. Складання схем землеустрою району.

СКЛАД І ЗМІСТ ДОКУМЕНТАЦІЇ ІЗ ЗЕМЛЕУСТРОЮ

Склад і зміст проекту Загальнодержавної програми використання та охорони
земель

Проект Загальнодержавної програми використання та охорони земель
розробляється на основі схваленої концепції державним замовником або
визначеним ним відповідно до чинного законодавства розробником.

Проект Загальнодержавної програми використання та охорони земель повинен
містити:

паспорт програми — стислий виклад основних даних (назва, рішення про
розроблення, відомості про державного замовника та відповідальних
виконавців програми, обсяги і джерела фінансування);

визначення мети програми — сприяння реалізації державної політики в
галузі використання та охорони земель і координації діяльності
центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і
організацій для розв’язання найважливіших проблем;

обґрунтування шляхів і засобів розв’язання проблеми, а також
необхідності фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України;

перелік заходів і завдань з визначенням виконавців, строків виконання (в
цілому й поетапно), обсягів та джерел фінансування (з розбивкою по
роках);

розрахунок очікуваних результатів (економічних, соціальних, екологічних
тощо) виконання програми та її ефективності;

розрахунок обсягів і визначення джерел фінансування програми, у тому
числі за рахунок коштів Державного бюджету України (з розбивкою по
роках).

Проект Загальнодержавної програми використання та охорони земель
підлягає обов’язковій державній експертизі, то проводиться відповідно до
закону.

Склад і зміст схем землеустрою й техніко-економічні обґрунтування
використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень

Схеми землеустрою розробляються в такій послідовності:

на базі загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони
земель розробляються схеми землеустрою Автономної Республіки Крим і
областей;

на основі розроблених схем землеустрою АР Крим та областей розробляються
схеми землеустрою районів.

Порядок розробки схем наступний: підготовчі роботи; підготовка завдання
на розробку схеми землеустрою;

розробка схеми землеустрою;

оформлення і виготовлення матеріалів схеми землеустрою; погодження схеми
землеустрою; експертиза;

затвердження схеми землеустрою.

1. Підготовчі роботи

1.1 У процесі підготовчих робіт проводять збір та аналіз матеріалів, які
характеризують природні й економічні умови області (АР Крим). Вивчають
матеріали затверджених програм використання та охорони земель інших
цільових програм, які стосуються даного регіону.

1.2 Підбирають відповідний планово-картографічний матеріал, що
характеризує географічні, ґрунтові, геоморфологічні, геологічні,
геоботанічні та інші природні показники території адміністративної
одиниці, а також матеріали, які відображають сучасний
адміністративно-територіальний поділ даної території, наявність об’єктів
природно-заповідного фонду, земель рекреаційного, оздоровчого та
історико-культурного призначення, розміщення великих лісогосподарських,
промислових об’єктів тощо.

1.3 Визначають і аналізують земельний фонд, розподіл земель за
категоріями, власниками й користувачами землі та склад земельних угідь у
них.

Підготовка завдання на розробку схеми землеустрою

У завданні вказуються: об’єкт робіт, розробник схеми, найменування
субпідрядних наукових і проектних організацій, термін розробки та
здійснення схеми;

потреба в земельних ресурсах окремих галузей виробництва, транспорту,
населених пунктів, природоохоронних, рекреаційних, оздоровчих об’єктів;
передбачені цільовими програмами капіталовкладення на охорону, освоєння,
меліорацію земель, поліпшення земельних угідь.

Розробка схеми землеустрою

Схема землеустрою містить такі розділи, як:

природні та економічні умови регіону;

перспективи щодо використання й охорони земель;

обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення земельних відносин;

організація раціонального використання та охорони земель;

перерозподіл земель з урахуванням потреби сільського, лісового, водного
господарства;

забезпечення розвитку населених пунктів, територій оздоровчого,
рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного
фонду та іншого природоохоронного призначення;

забезпечення в земельних ресурсах промисловості, транспорту, зв’язку
тощо;

обсяг землеохоронних робіт;

потреба у капіталовкладеннях на здійснення заходів;

розподіл обсягів робіт та капіталовкладень по роках;

джерела фінансування;

виконавці передбачених заходів;

еколого-економічна ефективність схеми.

схеМА ЗЕМЛЕУСТРОЮ АДМІНІСТРАТИВНОГО РАЙОНУ — ОСНОВА ДЛЯ УПРАВЛІННЯ
ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ

В умовах ринкової економіки постало завдання максимального задоволення
економічних інтересів з врахуванням перспектив розвитку як
землекористування, так і держави. У зв’язку з цим, метою планування
використання і охорони земель, як одного з методів управління земельними
ресурсами є визначення довгострокової і короткострокової перспективи
раціонального використання земель всіх категорій, незалежно від форм
власності й господарювання, розробки пропозицій для прийняття рішень з
перерозподілу земель із врахуванням потреби сільського господарства,
населених пунктів, промисловості, транспорту тощо.

Планування використання й охорони земель здійснюється шляхом проведення
робіт:

? зі складання державних і регіональних програм використання і охорони
земель;

? зі складання генеральної, регіональних і схеми землеустрою районів;

? по природно-сільськогосподарському районуванню і зонуванню земель,
розміщенню і встановленню меж особливо охоронних територій;

? зі складання схем формування спеціальних земельних фондів тощо.

Складовою частиною землевпорядної документації з планування використання
і охорони земель повинна стати розробка питань оптимізації
землекористування, яка включає систему заходів з формування стійкого
землекористування й обґрунтування розміщення у відповідності з
екологічними й економічними вимогами компактних і оптимальних по площі
землекористувань, створенню сприятливих територіальних умов для
ефективного ведення сільськогосподарської діяльності, розробки заходів з
охорони земель.

Вирішення вказаних питань повинно здійснюватись через розробку і
реалізацію схем землеустрою адміністративно-територіальних утворень.

За час земельної реформи в нашій державі практично сформовано новий
земельний лад:

• ліквідовано державну монополію на землю;

• здійснено перехід до різних форм земельної власності;

• проведено безплатний перерозподіл землі на користь громадян;

• введено платне землекористування; створено об’єктивні передумови для
обороту земельних ділянок тощо.

У результаті реформування відносин земельної власності суттєво
збільшилась кількість власників і користувачів землі, при цьому
відбулись порушення меж сільськогосподарських підприємств, змінено площу
та систему організації їх територій, порушено комплексність робіт щодо
охорони земель.

Такі зміни диктують необхідність запровадження в практиці управління
земельними ресурсами — планування використання й охорони земельних
ресурсів. Для цього нами пропонується для обговорення структура і зміст
експериментальної схеми землеустрою адміністративного району.

Схема землеустрою району є передпроектним документом, в якому на основі
обліку природних, економічних і соціальних умов, у відповідності з
чинним земельним законодавством, розробляється комплекс взаємопов’язаних
заходів, раціонального використання та охорони земель.

Домінуючими при розробці Схеми повинні бути такі вимоги:

? комплексність заходів, які намічаються, та задоволення потреб різних
галузей народного господарства в земельних ресурсах, враховуючих їхні
агроекономічні якості;

? суворий режим економії земель в галузях промислового виробництва;

? збереження сільськогосподарських угідь і підвищення їхньої
продуктивності;

? впровадження ґрунтозахисних систем землеробства;

? запровадження економічних важелів раціонального землекористування;

? охорона природного середовища;

? створення сприятливих умов для праці та проживання населення.

При складанні Схеми проводиться аналіз сучасного використання та охорони
земель в районі підприємствами різних галузей господарювання й формами
власності та громадянами. Визначається співвідношення категорій земель
за їх цільовим призначенням. Уточнюються площі земель в межах населених
пунктів та проводиться аналіз їхнього землекористування. Досліджуються
режимоутворюючі об’єкти, які потребують створення охоронних зон,
санітарно-захисних зон тощо. Вивчаються соціально-економічні та
демографічні особливості району.

Результатом аналізу й оцінки природних умов та стану використання земель
є:

1) пропозиції щодо перерозподіл}’ земель між категоріями, виходячи з
екологічних та народногосподарських потреб;

2) розробка заходів з підвищення продуктивності та охорони земель,
стабілізації агроландшафтів, оптимізації угідь та консервації
деградованих земель і напрямків їхнього подальшого використання;

3) визначення охоронних зон інженерної інфраструктури, промислових
об’єктів, заповідних територій із встановленням відповідних обмежень у
використанні та розпорядженні землею.

Крім того, в Схемі розробляються пропозиції щодо розмежування права
державної та комунальної власності на землю, створення найбільш
сприятливих організаційно-територіальних умов для ведення
сільськогосподарського виробництва. Дається оцінка інвестиційної
привабливості сільськогосподарського землекористування та інформаційне
забезпечення щодо формування ринку землі.

Особлива увага повинна бути приділена врахуванню екологічної ситуації в
районі. Це обумовлено перш за все тим, що екологічна ситуація в окремих
регіонах носить кризовий, а подекуди і катастрофічний характер. Земельні
ресурси прискореними темпами деградують і виснажуються.

Досвід унікального для історії України крутого повороту від
адміністративно-командної до ринкової економіки переконливо показує, що
в такі періоди роль держави в організації перехідних процесів і їх
наступного активного регулювання не тільки не знижується, але при
необхідності зростає. Втручання держави у суспільне виробництво
необхідне як у сфері розвитку виробничих сил, так і вдосконалення
майнових і земельних відносин.

Разом з тим державне втручання в організацію відтворювального процесу не
означає повернення до старих адміністративно-командних методів
управління, оскільки масштаб, зміст, методи і механізми державної участі
в економічному процесі в умовах перехідної економіки радикально
змінюються.

(

Z

|

*

¶ Z

&

користування адміністративно-командна система змінюється на
земельно-регуляторну, яка стосовно землекористування чітко прописана
правовим полем відповідно суворої юридичної регламентації поведінки
землевласників і землекористувачів. Одночасно серед напрямів державного
впливу важлива роль належить економічним інструментам і важелям
орієнтації та стимулювання діяльності учасників економічного процесу з
урахуванням інтересів суспільства. Відповідно є необхідність у розробці
чіткої орієнтуючої мети програм організації багатоукладного
землекористування та розвитку різних секторів економічного процесу на
селі. Однією з вузлових сфер перебудовного процесу виступає реформування
земельних відносин і створення багатоукладного земельного ладу.

Проте, ефективно вирішити дане завдання в інтересах всього суспільства
не вдасться, якщо держава при переході до ринку втратить свої функції
активного управління сільськогосподарським землекористуванням,
відмовиться брати на себе відповідальність за організацію і результати
регулювання необхідних перехідних перебудов-них перетворень на різних
рівнях: національному, регіональному, місцевому. Саме тому досить
актуальною є розробка механізмів регуляторної політики держави у сфері
землекористування нарізних ієрархічних рівнях.

Перші розробки таких механізмів започатковано у Зборівському районі
Тернопільської області, де системою земельно-регуляторних землевпорядних
заходів обласної та районної державних адміністрацій поліпшено
економіку. Основою в державному управління земельними ресурсами є
регуляторна державна політика землекористування, під якою розуміється
система земельно-правових, землевпорядних і фінансово-кредитних
механізмів формування економічно й екологічно обґрунтованої
територіально-галузевої структури і стратегії господарської діяльності в
межах конкретного району, регіону або частини територіально-земельного
ресурсу. Ця система забезпечує збалансовану і взаємоув’язану виробничу
технологічну оптимізацію і раціоналізацію економічної поведінки
господарюючих суб’єктів незалежно від форм власності та господарювання в
межах конкретної територіально-галузевої організаційної структури на
основі об’єднання земельно-правової, природно-екологічної,
соціально-економічної, техніко-технологічної і
організаційно-управлінської складових.

Тому центральною ланкою в схемі повинні бути механізми
земельно-регуляторної політики держави і виробничо-економічна
організація господарського використання територіально-земельних ресурсів
відповідно до встановлених типів землекористування або розумно-доцільне
правове обмеження прав власників землі і землекористувачів при
використанні землі та виробничо-економічній організації життєдіяльності
на конкретній земельній території.

Правове обмеження у використанні землі означає встановлення з боку
держави обмежень у землекористуванні, а виробничо-економічна організація
— прийняття рішень на основі системи інформації про придатність земель
відносно вимог видів і сортів рослин та їх розподіл в багатоукладній
формі власності. Тому основними механізмами реалізації такої системи
виступають екоагроекономічне обґрунтування організації землекористування
та комплексна оцінка фінансово-кредитної політики суб’єктів
господарювання.

Основні принципові аспекти екоагроекономічного обґрунтування
раціонального землекористування шляхом здійснення землевпорядкування
повинні бути:

А створення інформаційно-картографічної основи для екоагроекономічного
обґрунтування типів і видів землекористування;

А обов’язкове врахування агроекологічної якості земель при обґрунтуванні
на території району або Ради структури цільового використання земель,
особливо співвідношення земель сільськогосподарського призначення,
лісного, водного та природоохоронного фондів. Наприклад, землі
сільськогосподарського призначення поділяються на особливо цінні, цінні
і малоцінні. Відповідно встановлюється правовий режим їхнього
використання: повної недоторканості, суворої охорони, виправданої
трансформації й передачі в інші категорії земель, не пов’язані з
виробництвом сільськогосподарської продукції або під консервацію;

А обов’язкове врахування агроекологічної якості земель при
внутрігосподарському їх розподілі, територіальному розміщенні
сільськогосподарських і несільськогосподарських угідь. Наприклад, в
Зборівському районі економічно доцільно перевести до 40 %
малопродуктивних та сильно- і середньо еродованих земель у природні
кормові угіддя (сінокоси, пасовища);

А реалізація відмінностей в агроекологічній якості земель при формуванні
системи сільськогосподарських землеволодінь, визначенні форми земельної
власності й господарювання, спеціалізації й розмірів виробництва, площі,
складу угідь і посівів.

Таким чином, головний зміст екоагроекономічного обґрунтування
землекористування в схемі землеустрою зводиться до того, що організація
території сільськогосподарських підприємств і господарств будується на
і, принципах відповідності між якістю земель і вимогами
сільськогосподарських рослин до умов проростання, а відповідно і
економікою виробництва. Це не знижує ролі інших важливих факторів
сільськогосподарського виробництва (власності, трудових ресурсів,
інвестицій, технічного і технологічного забезпечення). Разом з тим,
фактори власності та інвестицій прямо залежать від агроекологізації
землекористування, оскільки їх висока ефективність може проявитися
тільки при повній мобілізації продуктивних можливостей землі.

Отже, в широкому розумінні ефективність розроблених механізмів
земельно-регуляторної політики держави — це регулювання всіх видів
суспільної діяльності, які здійснюються на конкретній території із
залученням територіально-земельного фактору в тій або іншій формі,
шляхом землевпорядних заходів.

Для вирішення поставлених завдань пропонується така структура і зміст

Схеми землеустрою:

Загальні положення

Розділ 1. Загальні відомості та характеристика природних умов району

1.1. Загальні дані .

1.2. Клімат

1.3. Рельєф

1.4. Гідрографія і гідрологія

1.5. Геологічна будова та ґрунтоутворююч; породи

1.6. Ґрунтовий покрив

1.7. Рослинність

1.8. Корисні копалини

Розділ 2. Сучасний стан використання земель району

2.1. Розподіл земель по категоріях, землекористувачах та видах угідь

2.2. Стан використання земель сільськогосподарського призначення

2.2.1. Тенденції розвитку землекористування сільськогосподарських
підприємств

2.2.2. Тенденції розвитку землекористування громадян

22.3. Стан використання меліорованих земель

2.2.4. Оцінка якісного стану сільськогосподарських угідь та
деградаційних процесів

* Якісна характеристика сільськогосподарських угідь

* Водна та вітрова ерозія

* Підтоплення та заболочення

* Радіаційне та техногенне забруднення

* Характеристика порушених земель

2.3. Аналіз використання та охорони земель несільськогосподарського
призначення

2.3.1. Стан використання земель в межах населених пунктів

2.3.2. Стан використання земель за межами населених пунктів

* Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення

* Землі рекреаційного призначення

* Землі історико-культурного призначення

* Землі лісового фонду

* Землі водного фонду

* Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та
іншого призначення

* Землі запасу різного призначення га землі резервного фонду

Розділ 3. Оптимізація землекористування

3.1. Класифікація земель по їх придатності для використання в сільському
господарстві

3.2. Перерозподіл земель між категоріями відповідно до потреб різних
галузей народного господарства

3.3. Пропозиції щодо формування права державної та комунальної власності
на землю

3.4. Обґрунтування розмірів та потреб земель для розвитку населених
пунктів

3.5. Перерозподіл та організація використання земель запасу та
резервного фонду

3.6. Оптимізація сільськогосподарського землекористування

3.6. і Оцінка якісного стану сільськогосподарських угідь та
деградаційних процесів

3.6.2. Формування обмежень та обтяжень щодо використання земель

3.6.3. Оптимізація структури земельних угідь

3.6.4. Вдосконалення розмірів і впорядкування меж існуючих агроформувань

3.7. Оцінка інвестиційної привабливості сільськогосподарського
землекористування

Розділ 4. Заходи з підвищення продуктивності та охорони земель

4.1. Консервація деградованих земель .

4.2. Рекультивація порушених земель

4.3. Комплекс протиерозійних заходів

4.3.1. Організаційно-господарські заходи

4.3.2. Протиерозійні агротехнічні заходи

4.3.3. Протиерозійні лісомеліоративні заходи

4.3.4. Протиерозійні гідротехнічні заходи

4.4. Система контрзаходів в умовах радіаційного забруднення територій

Розділ 5. Економіка землекористування та перспективи розвитку обігу
земель

5.1. Вдосконалення грошової оцінки земель сільськогосподарського
призначення

5.2. Вдосконалення грошової оцінки земель в межах населених пунктів

5.3. Грошова оцінка несільськогосподарського призначення за межами
населених пунктів

5.4. Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення

5.5. Регулювання обігу земель несільськогосподарського призначення

5.6. Розвиток ринку землі в межах населених пунктів

Розділ 6. Вдосконалення державного управління земельними ресурсами

6.1. Планування використання та охорони земель

6.2. Розвиток системи землеустрою

6.3. Вдосконалення земельно-кадастрової інформації для управління
земельними ресурсами

Використана література

Підвальна Галина Станіславівна, Позняк Степан Павлович Гумусовий стан
автоморфних грунтів Пасмового побужжя.- Львів: Вид. центр ЛНУ, 2004.-
192с.

Липовий, Юрій Анатолійович Визначення міцнісних характеристик грунтів за
даними випробування палею — зондом: Автореф. дис. канд. техн. наук:
Спец. 05.23.02.- К., 2003.- 20с.

Кафедра грунтознавства і географії грунтів (1993-2003): До 10-річчя
заснування кафедри/ За заг. ред. С.П.Позняка.- Львів: Вид. центр ЛНУ ім.
І.Франка, 2003.- 70с.- 6.00

Чорний І.Б. (Чорний, Іван Борисович) Географія грунтів з основами
грунтознавства: Навч. посіб. для студ. географ. фак. пед. ВУЗів.- К.:
Вища школа, 1995.- 240с.- 10.00

Смітюк, Наталія Михайлівна Інтенсифікація пробопідготовки при аналізі
грунтів та геологічних зразків: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд.
хіміч. наук:Спец.: 02.00.02.- Дніпропетровськ, 2004.- 20с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *