Реферат на тему:
Антропогенізовані ландшафти як варіанти природних
Зосередження уваги на природних складових – матеріальних та
енергетичних, – які залишаються основою антропогенізованих ландшафтів,
дає можливість досліджувати їх саме як ландшафтні утворення, чия
первісна структура змінена людиною. Це відомий та використовуваний
підхід – і у перших роботах з антропогенного ландшафтознавства, і у
багатьох сучасних дослідженнях стану, структури, особливостей
функціонування змінених ландшафтів, оцінювання ступеня їхньої
антропогенізації, а також у наукових пошуках з класифікування змінених
ландшафтів, визначення їхньої ролі і місця у сучасному ландшафтному
різноманітті. Такий підхід забезпечує погляд на змінені ландшафти як на
варіанти природних (на відміну від функціонального та деяких інших
підходів до їхнього вивчення). Отже, основні принципи дослідження
антропогенізованих і природних ландшафтів мають бути одними й тими ж:
об’єктивності, генетичності, системності, відносної однорідності.
Побудовані на них дослідження дають змогу розв’язувати задачі
раціоналізації господарювання, обґрунтовувати шляхи оптимізації,
ренатуралізації ландшафтів, оскільки базуються на аналізі природних
властивостей арени людської діяльності – антропогенізованих ландшафтів.
Нагадаємо, що засновник антропогенного ландшафтознавства Ф.Н. Мільков
антропогенними ландшафтами вважав не будь-які створені людиною
комплекси, а лише ті з них, чий розвиток підпорядкований природним
закономірностям, і відповідно до цього, антропогенний ландшафт визначав
як природний комплекс, створений людиною [6]. Саме таке трактування
цілком виправдано виключає з поля зору ландшафтознавства керовані
(підтримувані) людиною штучні утворення та техногенні процеси, що не
несуть ландшафтного змісту. Широко використовуваний термін
антропогенізовані, або як синонім – антропогенно змінені, ландшафти
об’єднує в об’єктну область антропогенного ландшафтознавства і штучно
сформовані людиною, і такі природні територіальні комплекси (ПТК), що
зазнали змін лише певних компонентів.
Актуальність вивчення зміненого людиною природного середовища зумовлює
традиційно велику кількість напрацювань у галузі антропогенного
ландшафтознавства, значний спектр поглядів, підходів, аспектів
дослідження. Огляд публікацій із зазначеної тематики надає широке поле
для дискусій, для пошуку однодумців. Так, В.М. Петлін звертає увагу на
поширення досліджень, об’єкт яких – природні ландшафти з антропогенними
елементами (будівлями, мостами, комунікаціями тощо), і зазначає, що
останні є “далеко не ландшафтними Тувореннями”, що їх “…можливо
класифікувати, закартовувати, натуралістично описувати, але адекватно
досліджувати у функціональному аспекті неможливо”. Автор оцінює таку
тенденцію, як загрозу для сучасного ландшафтознавства” …занурення в
антропогенний нігілізм, при якому відкидається все попереднє і на його
місці вибудовуються природно-суб’єктивні утворення, які за своєю суттю є
функціонально тупиковими” [7].
Цілком можна погодитися із наведеними критичними зауваженнями.
Наприклад, виділення науково-дослідних, навчально-виховних, магазинних,
ринкових родів антропогенних ландшафтів або ж таких родів антропогенних
ландшафтів (у класі “селитебні”, підкласі “житлові”, типах “мало-,
низько- …висотні”) як квадратні або прямокутні [3] нам також видається
“глухим кутом” у розвитку ландшафтознавства. Принципи такого
класифікування не мають ландшафтного змісту і навряд чи можуть бути
корисними для фахових досліджень антропогенно змінених ландшафтів.
Видається недоцільним, на нашу думку, й віднесення до антропогенних
ландшафтних комплексів інженерних споруд [8]. Відомо, що такі елементи в
антопогенному ландшафтознавстві розглядають як блокові системи (роботи
Ф.М. Мількова, В.С. Преображенського, Т.Д. Александрової) або в системі
природних зв’язків як аналоги природних елементів ландшафту (роботи А.Г.
Ісаченка, О.Ю. Ретеюма, Л.Л. Розанова). Це видається слушним принаймні
для тих випадків, коли відбувається самовідновлення природних
ландшафтів, що включають і геотехнічні системи.
Основна мета пропонованої статті, відповідно до означеної проблеми –
проілюструвати можливості та основні аспекти вивчення антропогенізованих
ландшафтів як варіантів природних на прикладі їхнього дослідження у зоні
впливу Чорнобильської АЕС.
Територія дослідження включає зону обов’язкового відселення (зону
відчуження) Чорнобильської АЕС та прилеглі до неї частини зони
підвищеного радіологічного контролю. Антропогенізація ландшафтів
зумовлена тут чинниками, що змінювались у часі (традиційне
господарювання, будівництво і робота АЕС, аварія та ліквідація її
наслідків, природне та стимульоване людиною відновлення екосистем) і
призводили до різнопланових порушень окремих компонентів та змін
ландшафтів в цілому. Ця територія є яскравим, хоча й нетиповим, навіть
унікальним прикладом різноманіття антопогенізованих ПТК.
Принципи класифікації антропогенізованих ландшафтів, що були використані
[4, 1], та опрацьовані на їхній основі класифікації ПТК зони впливу ЧАЕС
[2], побудовані на врахуванні, якісній оцінці характеру та ступеня
зміненості компонентів ПТК. Сформульований Н.А. Солнцевим та підтриманий
К.І. Геренчуком і Г.П. Міллером (наприклад, Міллер із співавт., 1982)
принцип нерівнозначності компонентів ландшафту в наших дослідженнях –
один із головних. Цей принцип провідного чинника, яким є літогенна
основа ландшафту, досі залишається предметом дискусій серед
ландшафтознавців.
Важливість кожного з компонентів у формуванні морфологічної структури
ландшафтів, у їхньому функціонуванні та розвитку є незаперечною. Однак
роль кожного з них – різна, у т. ч. й при антропогенізації ландшафтів.
Саме ранжування ПТК відповідно до глибини антропогенної перебудови їхніх
компонентів у ряд від фітоваріантних до літоваріантних дає можливість
вивчати особливості теперішнього функціонування ландшафтів та
прогнозувати їхній розвиток, зокрема, відновлення природних властивостей
за умов мінімізації антропогенного впливу.
Варіантні ПТК зони впливу ЧАЕС. Найбільш розповсюдженими за площею та
різноманітними за змістом у сучасній зоні впливу ЧАЕС є варіанти ПТК,
які утворилися через зміни рослинного покриву – найбільш чутливої до
антропогенного впливу їхньої складової. Антропогенні зміни інших
компонентів ландшафтів зумовлюють формування їх гігро- та літо-
модифікацій, що змінюють первинне ландшафтне різноманіття. Гігроваріанти
ландшафтів модельного регіону представлені головним чином ПТК надмірно
зволожених та заболочених заплав та надзаплавних терас, що знаходяться у
зонах впливу меліоративних систем (функціонуючих і таких, що не
підтримуються у робочому стані і, відповідно, ПТК у зоні їхнього впливу
знаходяться у процесі відновлення природного режиму зволоження), зон
підтоплення та ін. Найбільші порушення літокомпонента ПТК були пов’язані
з будівництвом АЕС та її інфраструктури, що призвело до формування
блокової системи із атомною електростанцією та її антропогенізованим
природним оточенням. Після аварії значні зміни літокомпонента виникли
внаслідок проведення дезактивізації шляхом зняття ґрунту, утворення
пунктів поховання радіоактивних відходів, проведення інших контрзаходів.
Cтупінь антропогенізації ПТК – показник віддаленості варіантних ПТК від
первісних природних – також зумовлює множинність варіантів сучасних
ландшафтних утворень. При її визначенні для фіто- та гігроваріантних ПТК
використано доведення В.Б. Сочави про епіфацію. На цій основі М.Ф.
Петровим [2] безпосередньо для зони відчуження опрацьовано відповідну
класифікацію ПТК за ступенем їхньої антропогенізації. Залежно від
сучасного стану рослинного покриву, віку деревостанів, їхньої
відповідності едафічним умовам, від характеру природних процесів
відновлення грунтово-рослинного покриву та умов зволоження, а також від
характеру сучасного впливу людини виділено: корінні, умовно корінні,
похідні, серійні, дигресивно-демутаційні, перелогові, агрикультурні
ПТК. Серед інших за ступенем антропогенізації нами виділено порушені –
ПТК, в яких антропогенні зміни призвели до значних змін літогенної
основи, а процеси відновлення за умов Зони відчуження спрямовані на
пристосування біогенних компонентів до змінених умов місцевиростання, та
необернено порушені – ПТК із такими змінами літооснови, що зумовлює
утворення якісно нових умов місцевиростання і робить неможливим природне
самовідновлення ПТК у режимі повернення до первинного стану.
h3/4
h3/4
??????????????=?-аналіз цих двох інформаційних шарів дав змогу зіставити
інформацію про інваріанти ПТК рангу урочищ та існуючі їхні варіанти. У
таблиці наведено окремі приклади отриманих результатів.
Співвідношення між корінними та антропогенізованими
ПТК зони впливу Чорнобильської АЕС (фрагмент)
Інваріант ПТК Антропогенно змінені варіанти ПТК Ступінь антропогенізації
варіантнів ПТК*
Загальна характеристика, едафотоп, фітокомпонент корінних ПТК
1 2 3
Рівнини моренно-воднольодовикові, високі, хвилясті, складені пилуватими
пісками з прошарками оглинених пісків на глибині 0,8–1,5 м, що
підстеляються середніми валунними суглинками пластової морени на глибині
2,5–3,5 м, з дерново-підзолистими пилувато-піщаними ґрунтами
свіжо-суборові, під сосново-дубовими з домішкою граба
різнотравно-широкотравними лісами Під дубово-грабово-сосновими
бруслиново-ліщиновими орляково-волосистоосоковими лісами Похідні
(I-IV)
Під грабово-дубовими з домішкою сосни та липи бруслиново-ліщиновими
лісами Серійні
(І-ІV)
Під сосново-березовими різнотравно-зеленомоховими лісами Серійні
(І-ІV)
Під перелогами за умов природного зволоження Перелогові
Під сосново-березовими угрупованнями, що формуються на місці згарищ та
перелогів Серійні
(І-ІV)
Під розрідженою забудовою покинутих та зруйнованих сіл Перелогові та
серійні (І-ІV)
Під міською забудовою Порушені
Під знесеними населеними пунктами Необернено порушені
Надзаплавні тераси горбисті, складені пісками потужністю понад 2 м, з
дерново-підзолистими піщаними ґрунтами, сухо-борові на горбах (60%) та
свіжо-борові у міжгорбових зниженнях (40%), під сосняками сухотравними
біломоховими та сухотравно-келерійовими угрупованнями на горбах та
сосняками зеленомоховими у міжгорбових зниженнях
Під сосновими сухотравно-лишайниковими лісами Корінні
(III-ІV)
Умовно-корінні (П)
Похідні (І)
Під сосново-березовими різнотравно-зеленомоховими лісами Серійні (I-ІV)
Під сухотравно-злаковимиі суходільними луками Дигресивно-демутаційні
Під перелогами за умов природного зволоження Перелогові та серійні
(І-ІV)
Під міською забудовою Порушені
Ділянки суцільного зняття ґрунту внаслідок проведення дезактивізаційних
робіт (в т. ч. – ліквідації “Рудого лісу”) Необернено порушені
Під проммайданчиком ЧАЕС Необернено порушені
*Поряд із характеристикою ступеня антропогенізації у дужках римською
цифрою подано вікові групи деревостанів: І – молодняки; II-
середньовічні; III – достигаючі; ІV – стиглі та перестійні
Кількість поданих у першому стовпчику таблиці прикладів характеристик
інваріантних фонових урочищ (всього було розглянуто 17 типів
найхарактерніших для зони ЧАЕС ПТК), значно збільшується за рахунок
утворених на їхній основі варіантів (понад 100 різною мірою
модифікованих ПТК – у третьому стовпчику таблиці). Аналіз отриманих
результатів засвідчив, таким чином, що кількість видів
антропогенізованих варіантів ПТК, з урахуванням не лише характеру змін
їхніх компонентів, а й ступеня антропогенізації, майже на порядок
більший, ніж кількість видів інваріантів ПТК, характерних для цієї
території.
Антропогенний вплив на формування ландшафтного різноманіття залежить від
його характеру та масштабу. У цілому ж сукупність подекуди збережених
інваріантів природних територіальних комплексів та значна кількість
видів їхніх антропогенно зумовлених варіантів формує збільшене,
порівняно з інваріантним (але значною мірою здеградоване та біотично
збідніле), сучасне ландшафтне різноманіття. Такий узагальнюючий висновок
є актуальним не лише для досліджуваної території, а й для багатьох
територій інтенсивного антропогенного впливу.
Висновки і перспективи подальших розвідок у напрямку дослідження
антропогенізованих ландшафтів. Усі розвідки, проведені з
антрогенізованих ландшафтів, як варіантів природних, створюють
передумови для різноаспектних прикладних ландшафтних досліджень. Коротко
зазначимо основні з них, звернувши увагу саме на роль досліджуваних
природних закономірностей у функціонуванні та розвитку
антропогенізованих природних територіальних комплексів.
Дослідження структури антропогенних модифікацій ландшафтів терторії як
підстава для оцінки ступеня її зміненості, стійкості ландшафтів та
з’ясування можливих шляхів їхнього розвитку спираються на оцінку
перетворень компонентів природних ландшафтів.
Прогноз процесів самовідновлення ландшафтів є актуальним, окрім зони
відчуження, і для інтенсивно використовуваних територій – у зв’язку із
оптимізацією природокористування, зокрема, вилученням та
ренатуралізацією низькопродуктивних земель, розбудовою екомережі країни
тощо. Значення окремих природних компонентів у відновленні ландшафтів
таке. Роль фітокомпонента полягає у закономірних сукцесійних змінах, які
за сприятливих умов призводять до формування корінних ценозів.
Літооснова ПТК, як відомо, визначає умови місцевиростання і відповідно
напрям сукцесійних процесів. Зоокомпонент також є суттєвим чинником змін
ПТК. Збільшення тваринного населення у зоні відчуження та на прилеглих
територіях відбулося через зняття антропогенного пресу. Одним із
характерних видів впливу тварин на зміни у рослинному покриві є
зоохорний спосіб розповсюдження насіння. Інші приклади – риюча
діяльність кабана, що сприяє проростанню насіння деревних порід у місцях
порушення дернини; пошкодження лосем паростків та молодих дерев, що
часом зводять нанівець їхнє природне відновлення на галявинах та на
перелогах уздовж стіни лісу; боброві загати, що змінюють гідрорежим
водотоків та прилеглих до них територій тощо.
Визначення запасів фітомаси в антропогенізованих ландшафтах є складовою
оцінки їхнього стану. Розрахунки кількісних показників запасів фітомаси
для сучасного рослинного покриву можуть бути використані, наприклад, для
оцінення запасів деревини, врожайності сіножатей. Оцінюють запаси
фітомаси в ландшафтах, використовуючи експериментально встановлені
кількісні показники для певних видів фітоценозів, для яких враховано
природні характеристики та їхню зміне-
ність людиною: умови місцевиростання, структуру, вік насаджень (для
лісової рослинності) та інші.
Вивчення міграційних процесів (зокрема, процесів перерозподілу
забруднювачів) в антропогенізованих ландшафтах базується на максимально
повному аналізі природних механізмів водного, повітряного, біогенного
перерозподілу речовин з урахуванням антропогенних бар’єрів, що змінюють
природно зумовлені напрямки міграції.
Ландшафтне обґрунтування реабілітації забруднених (радіонуклідами,
важкими металами, пестицидами та ін.) земель та рекультивації
антропогенних ландшафтів є актуальною дослідницькою проблемою при
відновленні територій, вилучених із господарського використання. Основою
таких пошукувань є аналіз природних процесів міграції речовин, зокрема,
самоочищення ландшафтів та їхніх компонентів. Ландшафтні передумови
міграції забруднювачів, залежність коефіцієнтів накопичення від
ландшафтних характеристик території, тенденції природного відновлення
необернено порушених природних комплексів та інші аспекти функціонування
антропогенізованих ландшафтів вивчають з метою опрацювання рекомендацій
щодо шляхів їхнього відновлення та можливих форм використання.
Природні складові та природні процеси, які залишаються провідними у
функціонуванні та розвитку антропогенізованих ландшафтів, є предметною
областю ландшафтознавства. Вивчення антропогенізованих ландшафтів, як
варіантів природних, дає змогу оцінювати інтенсивність та напрями
масо-енергоперенесення в них, прогнозувати самовідновлення
антропогенізованих ландшафтів, обґрунтовувати шляхи їхньої оптимізації.
Використана література
Давыдчук В.С. Антропогенная составляющая природно-территориального
комплекса // V съезд Геогр.об-ва Укр.ССР. Киев, 1985.
Давыдчук В.С., Зарудная Р.Ф., Михели С.В. и др. Ландшафты Чернобыльской
зоны и их оценка по условиям миграции радионуклидов. Киев, 1994.
Казаков В.Л. Антропогенні ландшафти Кривбасу // Проблеми ландшафтного
різноманіття України: Зб. наук. праць. К., 2000.
Коржик В.П. К вопросу классификации измененных геокомплексов
// Физ. геогр. и геоморфол., 1978. Вып. 19.
Миллер Г.П., Петлин В.Н., Галамбош Й. О динамике и устойчивости
природных территориальных комплексов // Вопр. геогр., 1982. Вып.121.
Мильков Ф.Н. Антропогенная география и антропогенное ландшафтоведение,
их место в системе географических наук: Науч.зап. Воронеж.отд.
Геогр.об-ва СССР, 1972.
Петлін В.М. Антропогенне ландшафтознавство – на початку III тисячоліття
// Антропогеннні географія і ландшафтознавство в ХХ і ХХІ століттях. Зб.
наук. праць. Вінниця: Воронеж, 2003.
Тютюнник Ю.Г. К методологии антропогенного ландшафтоведения
// Геогр. и природ. ресурсы, 1989. №4.
PAGE
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
