Реферат
на тему:
Аналіз перспектив сільськогосподарського землекористування на схилових
землях
В рамках аграрної реформи швидкими темпами проходить процес розпаювання
сільськогосподарських угідь. На Тернопільщині значна частина селян уже
отримала свої земельні частки і має право володіти, користуватися, а
незабаром (у 2005 році) і розпоряджатися своєю землею. Збувається мрія
багатьох поколінь землеробів – власна земля.
Проте, існує комплекс екологічних, економічних, правових та інших
проблем, що загострюються у результаті роздержавлення та приватизації
сільськогосподарських угідь.
Серед основних екологічних проблем, які зумовлюють значні економічні
втрати сільськогосподарського землекористування Тернопільської області,
слід відзначити: ерозію, яроутворення, дефляцію, перезволоження і
заболоченість, кам’янистість, підвищену кислотність, радіоактивне
забруднення, агрохімічну розбалансованість ґрунтів.
У процесі паювання сільськогосподарських угідь землевпорядними
організаціями здійснюється обстеження стану угідь і виведення із
сільськогосподарського землекористування непридатних для використання
земель, малопродуктивні землі вилучаються з ріллі під кормові угіддя.
Таким чином, частка деградованих земель, що паюються, значно
зменшується. Але гострою проблемою, яка в недостатній мірі вирішується в
процесі виділення земельних часток, залишається ерозія ґрунтів. Проблема
оптимізації земель, уражених ерозією, у великій мірі лягає на плечі
нових власників – селян. Тому особливо важливо сьогодні оцінити рівень
розвитку ерозійних процесів на Тернопільщині, визначити зміни
інтенсивності ерозії на розпайованих землях, намітити шляхи подолання
проблеми ерозії.
Розвиток ерозійних процесів на сільськогосподарських угіддях спричинений
комплексом природних та антропогенних факторів.
Основним природним чинником, що зумовлює ерозію ґрунтів, є атмосферні
опади. Середньорічна кількість опадів по території області збільшується
з південного сходу на північний захід і коливається у межах від 530 до
690 мм. Інтенсивність прояву ерозії ґрунтів визначається відносними
висотами поверхні, її розчленуванням, наявністю схилів і складністю та
величиною водозбірної площі, а також літологічним складом ґрунтотворних
порід. Біля 25% сільськогосподарських угідь області знаходяться на
слабопологих і пологих схилах (2-5°); 12% угідь – це слабоспадисті і
спадисті схили (5-15°). Ґрунтотворними породами на Тернопільщині є леси
і лесовидні суглинки, які мають слабку ерозійну стійкість. Усі схилові
землі в умовах достатнього зволоження і частих зливових дощів у
весняно-літній період піддаються процесам площинного змиву.
Причини розвитку ерозії мають і антропогенний характер: внаслідок
вирубки лісів на крутих схилах порушився гідрологічний режим території,
зменшилася захищеність ґрунту рослинністю, посилилися випадки
інтенсивного концентрованого стоку та паводки, зросла їх розмивна
здатність; у зв’язку із “земельним голодуванням” у сільськогосподарський
обіг вводилися “невгіддя”, крутосхилові землі, де порушення природної
рослинності сприяло розвитку поверхневого змиву ґрунтів і лінійного
розмиву; існуюча густа система польових доріг і стежок сприяла посиленню
”шляхової” ерозії, збільшенню кількості ярів поблизу населених пунктів;
надмірний випас худоби зумовив деградацію трав’яного покриву, що у
свою чергу посилило розвиток ерозійних процесів.
Високий рівень сільськогосподарського використання земельних угідь
(сільськогосподарська освоєність території Тернопільської області
складає 76,5%, розораність – 63,9%), висока територіальна концентрація
сільськогоспо-дарського виробництва поряд із нераціональним
господарюванням, без врахування всього комплексу природних умов
території, стимулювали до формування сучасного стану ерозії
сільськогосподарських угідь.
Фактичний модуль змиву ґрунту в області складає: 14,2 – 19,8 тонн/га на
рік (центральні та південно-східні райони); 29,4 – 36,9 (північні та
північно-східні райони) і 43,6 – 46,9 тонн/га (південно-західна
частина). Внаслідок прояву ерозії в області щорічно відбувається
переміщення від 21 до 43 млн. м3 ґрунту. Крім того, ґрунт втрачає
величезну кількість поживних речовин. Середньорічні втрати гумусу в
результаті змиву становлять 24,9 – 31,8 кг/га на рік, фосфору – 0,04 –
0,10 кг/га на рік і калію 0,06 – 0,14 кг/га на рік при середньорічному
модулі змиву ґрунту 14,2 – 46,9 тонн/га на рік. Щорічні об’єми виносу
поживних речовин є такими: 1,8 тис. тонн. фосфору, 1,9 тис. тонн. азоту
і 2,0 тис. тонн. Калію [3].
В області фактично еродовані 391,367 тис. га (36,9%)
сільськогосподарських угідь, у тому числі слабозмитих – 235,195 тис. га
(22,2%), середньозмитих – 111,781 тис. га (10,6%), сильнозмитих – 44,391
тис. га (4,1%), розмитих ґрунтів і виходів порід – 4,65 тис. га (0,4%).
Еродованість сільськогосподарських угідь адміністративних районів
коливається в межах 11-36 %, причому максимальні значення, характерні
для верхніх частин басейнів лівобережних приток Дністра з високим
ерозійним потенціалом рельєфу. Мінімальні показники відзначаються на
Тернопільському плато та терасованому Придністров’ї. Близько 86%
еродованих сільськогосподарських угідь – це рілля.
Актуальною для області є і проблема яроутворення. Під впливом тимчасових
водотоків яри ростуть, виробляють поздовжній і поперечний профіль,
стають причиною посиленої ерозії прилеглих територій. У ярах
спостерігаються зміщення схилових відкладів у тальвеги,
ерозійно-денудаційні процеси на бортах (опливання, осипання,
обвалювання, дефлюкція та поверхневий змив). В результаті значні площі
земель вилучаються із сільськогосподарського використання. Крім того,
яри, разом із густою мережею балок, улоговин і водотоків, значно
утруднюють сільськогосподарську діяльність (шляхом зміни форми полів, що
часто унеможливлює використання сільськогосподарської техніки тощо).
Площа земель, що вкриті ярами, щороку збільшується, і на сьогодні
становить біля 1800 га. Коефіцієнт ярковості сільськогосподарських угідь
адміністративних районів Тернопільської області досить високий – від
0,28 – 0,73 до 1,1 – 2,25% площі [3]. Найбільш ураженими ярковою
ерозією є Кременецький і Бережанський райони.
Наведена характеристика стану сільськогосподарських угідь Тернопільщини
вказує на можливість виникнення гострої кризи землекористування
спричиненої ерозією ґрунтів.
\
?wth рельєфу. Лінією стоку в межах кожного паю є його довжина – саме
вздовж цього напрямку оброблятиметься ґрунт у кожній частці, що
неминуче призведе до втрати гумусу й вологи. Відомо, що подрібнення
силових ділянок на менші за площею дещо гальмує розвиток ерозійних
процесів. Проте не слід сподіватися на їх значне зменшення, адже
навантажений змитим ґрунтом поверхневий стік із досягненням межі ділянки
або відразу прориватиметься крізь неї у вигляді струмків і потоків,
більш концентрованих, і тому небезпечніших в аспекті струмкової й
лінійної ерозії, або на якомусь відрізкові прямуватиме вздовж межі за
похилом, відшукуючи місце для прориву в зниженнях мікрорельєфу чи біля
кута ділянки-паю. Якщо біля межі навіть відбудеться відкладання якоїсь
частини змитого ґрунту, то цим для розмиву вивільниться та частина
кінетичної енергії води поверхневого стоку, що витрачалася на
транспортування цієї частини наносів.
Польова дорожня мережа в загальній системі з дорогами спільного
користування проектується, головним чином, для забезпечення зручного
зв’язку між центром і окремими ділянками, без врахування кутів нахилу
доріг. Це неминуче призведе до розвитку шляхової ерозії.
Недоліки у боротьбі з ерозією ґрунтів пов’язані також із незадовільним
технічним забезпеченням. У країні вкрай повільно удосконалюються машини
й знаряддя для ґрунтозахисної системи землеробства, обмаль малої
техніки, призначеної для дрібноконтурного землеробства. Навіть
застарілої й ненадійної техніки не вистачає, а для контурного схилового
землеробства машин практично немає.
Стимулює ерозію і надмірна спеціалізація рослинництва при відсутності
належних сівозмін. Спеціалізація спричиняє до постійного однотипного
впливу на агроландшафт, що веде до перевантаження певних його складових,
і в кінцевому результаті – до деградації. Так, наприклад, спеціалізація
сільського господарства Тернопільської області на вирощуванні просапних,
зокрема – цукрових буряків, призводить до швидкого розвитку ерозійних
процесів.
Не сприяє екологобезпечному землекористуванню сучасний освітній рівень
нових землевласників – у минулому колгоспників. Вони, у широкому загалі,
не знайомі ні з “дідівськими”, ні із сучасними ґрунтозахисними системами
землеробства. Частині таких власників притаманний стереотип мислення,
який чітко відображає лозунг І.В.Мічуріна: “Ми не можемо чекати милостей
від природи; взяти їх у неї – наше завдання”.
В умовах фінансової скрути у багатьох власників землі виникає бажання
моментальної вигоди – швидкого підвищення урожаю, яке витіснило
стратегічну перспективу – збереження його стійкості. Частина власників
не має наміру довічно користуватися наданою землею, а прагне якомога
швидше її продати. А тим часом, сподівається отримати максимальний
економічний ефект із своєї земельної частки, не зважаючи на екологічні
наслідки.
Не сприяє вирішенню проблем ерозії мале фінансування ґрунтозахисних
заходів. Відповідно до діючого законодавства (стаття 21,22) Закону
України “Про плату за землю” основним джерелом фінансування мали б бути
кошти, які надходять від сплати земельного податку. Вивчення сучасного
стану використання коштів, які надходять від сплати земельного податку,
свідчить про те, що гроші спрямовуються на погашення бюджетних боргів та
на інші цілі, не пов’язані з вирішенням земельно-екологічних проблем.
Тому єдиним джерелом фінансування стали кошти, які надходять від
підприємств та організацій у порядку відшкодування втрат
сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Сучасний стан розвитку земельних відносин, що склався у процесі
проведення земельної реформи, вказує на необхідність визначення
прогнозів і створення комплексних програм стратегічного характеру, які з
допомогою правових норм і фінансово-економічних важелів сприятимуть
удосконаленню проведення робіт із землеустрою, із покращення
екологічного стану земельного фонду, підвищать відповідальність всіх
суб’єктів господарювання за раціональне використання й збереження
родючості ґрунтів.
Такі програми повинні базуватися на глибокому науковому аналізі чинників
розвитку ерозії й обґрунтуванні шляхів оптимізації сільськогосподарських
угідь; включати економічний, екологічний, правовий та освітній блоки.
Сьогодні потрібно детально розробити економічний блок питань. Підвищити
зацікавленість власників землі й землекористувачів у збереженні та
відтворенні родючості ґрунтів можливо лише при застосуванні принципу
економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Сутність його полягає в тому, щоб забезпечити товаровиробникам
сільськогосподарської продукції, які проводять протиерозійні та інші
заходи, направлені на охорону земель, гарантії компенсації цих витрат
шляхом зменшення плати за землю.
Встановлення ставки плати за використання земель в залежності від їх,
якості, є стимулом для виробництва оптимальних обсягів рослинницької
продукції, оскільки вся її вартість після сплати земельного податку
залишається у розпорядженні власника землі, землекористувача.
Засобом економічного стимулювання раціонального використання земельних
ресурсів слід вважати звільнення від сплати податку за землі, які
знаходяться у тимчасовій консервації, або виведені з активного
господарського обробітку з метою залуження, заліснення.
Паралельно з економічним повинен удосконалюватися і правовий блок
питань. На основі даних систематичних моніторингових досліджень потрібно
сформувати механізм економічної, адміністративної та кримінальної
відповідальності землекористувачів за порушення екологічних вимог
експлуатації сільськогосподарських угідь.
Потрібно активно розробляти й освітній блок питань. Адже не всі
землевласники й землекористувачі знайомі з науково обґрунтованим
протиерозійним землеробством.
Потрібно створити єдину наукову концепцію розуміння основних процесів
управління оптимізацією агроландшафтів. Сформувати управлінський апарат,
який зможе вирішувати виробничі, соціально-економічні, екологічні та
науково-технічні завдання.
Охорона земель і відтворення родючості ґрунтів – складна багатоаспектна
проблема, яка потребує уваги всіх суб’єктів господарювання, відповідних
рішень законодавчого характеру, вимагає визначення чіткої стратегії,
виважених дій.
Література:
Булигін С.Ю., Бураков В.І., .Кривов В.М., П’ятакова О.В. Ґрунтозахисна
просторова основа масового паювання земель // Вісник аграрної науки. –
№3. – 1999. – С. 9-12.
Кіптач Ф., Кукурудза С. Метизація екологічного стану земельних ресурсів
лісостепових ландшафтів: Монографія. – Львів, 2002. – 119 с.
Ковальчук І. П. Регіональний еколого-геоморфологічний аналіз. – Львів:
Інститут українознавства, 1997. – 440 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
