1. Класифікація мінералів за хімічним складом. 2. Історія розвитку геоморфологічної науки на Україні. 3. Метаморфічні гірські породи та їх поширення (

Контрольна робота

з фізичної географії (геології)

1. Класифікація мінералів за хімічним складом

За хімічним складом виділяють наступну класифікацію мінералів:

I. Самородні елементи (складаються з одного хімічного елемента)

графить, З

сірка, S

золото, Au

II. Сульфіди

4. пірит, Fe2

5. халькопірит, CuFe2 (мідний колчедан)

6. галеніт, Pb (свинцевий блиск)

7. сфалерит, Zn (цинкова обмотка)

8. молібденіт, Mo2 (молібденовий блиск)

9. кіновар, Hg

III. Галогениди

10. галіт, NaCl

11. сільвін, KCl (калійна сіль)

12. флюорит, Ca2 (плавиковий шпат)

IV. Окисли і гідроокисли

13. кварц, Si2

14. обпа, Si2*n2O

15. гематит, Fe2O3

16. магнітить, Fe3O4 (магнітний залізняк)

17. лимоніт, Fe2O3*n2O

18. корунд, Al2O3

19. боксит, Al2O3*n2O

V. Карбонати

20. кальцит, CaCO3 (вапняний шпат)

21. доломить, CaMg (CO3) (гіркий шпат)

22. сидерит, FeCO3 (залізний шпат)

23. малахіт, CuCO3* *Cu(OH)2

VI. Сульфати

23. гіпс (легкий шпат), CaSO4 * * 2H2O

24. ангідрит, CaSO4

25. барит, BaSO4

26. мірабіліт, Na2SO4 10H2O

VII. Фосфати

27. апатит, Ca5(Cl,F) * * [ PO4]3

28. фосфорит,

VIII. Силікати

29. олівін (перідот), (Mg,Fe)2 Si4

30. топаз, Al2(Fe,OH)2 * * Si4

31. рогова обманка, (Ca,Na)2(Mg,FeMn, Al[OH]2 [(Si,Al)4O11]2

32. берил, Be3Al2(Si6O18)

33 турмалін

34. тальк, Mg3(OH)2 [Si4O10] чи 3Mg 4Si2 H2O

35. мусковіт, KAl2(OH)2 [AlSi3O10] чи K2O 3Al2O3 6Si2 2H2O

36. біотит, K(Mg,Fe)3 (OH,F)2[AlSi3O10] чи K2O 6(Mg,Fe)O Al2O3 6Si2 2H2O

37. каолініт, Al4(OH)8 [Si4O10] чи Al2O3 Si2 2H2O

38. альбіт, Na[AlSi3O8] чи Na2O Al2O3 6Si2

39. ортоклаз, K[AlSi3O8] чи K2O Al2O3 6Si2

40. мікроклін

IX. Вуглеводні

41. янтар, C10H16 O4

2. Історія розвитку геоморфологічної науки на Україні

Геоморфологія (Гея — грец. Земля, морфе — грец. форма, логос — грец.
слово, вчення, наука).

Як науки геологія та геоморфологія сформувались внаслідок вирішення
задач і практичних запитів суспільства. Розвиток матеріальної культури,
зростання людського суспільства найтіснішим чином пов’язані з освоєнням
земної поверхні. Люди почали вивчати Землю ще на перших порах свого
існування.

Поява геоморфології як самостійної області знання відноситься до кін. 19
— поч. 20 ст., коли оформилися дві самостійні школи: американська на
чолі з У.М.Дейвісом і європейська (головним чином німецька),
представниками якої були А. Пенк, В. Пенк. Основи геоморфології в
Україні та Росії заклали П.А.Кропоткін, І. В. Мушкетов, І. С. Щукін, Я.
С. Едельштейн, К. К. Марков і ін.

Об’єктом вивчення геології та геоморфології є вся планета і в
особливості її кам’яна оболонка (літосфера).

Предметом дослідження науки є будова, склад речовини у цій оболонці,
впливу на ці процеси біосфери як у минулі часи, так і в наш час і,
особливо, вплив на ці процеси нової геологічної сили — людства (В.І.
Вернадський).

С.Л.Рудницький значною мірою був засновником української геоморфології,
антропогеографії, політичної, соціально-економічної та демографічної
географії. Особлива заслуга С.Л.Рудницького в тому, що він започаткував
картографічний напрямок в українській географії. Розробляти географічні
карти українською мовою він почав у Львові, продовжував на еміграції у
Відні, а також в радянській Україні. Завдяки йому Україну чи не вперше
було представлено у картографічних працях як цілісну просторову одиницю.

Довкілля має системний характер і важливим завданням є здійснення
аналізу тих чинників, які обумовлюють перебіг сучасних геоморфологічних
процесів.

Основні напрямки досліджень у геоморфології:

• Теорія та методика, методологія геоморфології, системний
геоморфологічний аналіз; геоморфологічні закони та геоморфологічні
парадигми.

• Теорія та методологія структурної геоморфології.

• Теорія та методологія антропогенної геоморфології.

• Еволюційна геоморфологія: розвиток давнього й експонованого рельєфу;
геоморфологічна етапність та хроногеоморфологія; геоморфологічні аспекти
еволюції тектоногенезу, седиментогенезу, клімату, гідросфери, біосфери,
рельєфоутворюючих процесів.

• Регіональна та планетарна геоморфологія: просторово-часові
закономірності. Принципи та підходи до районування. Регіональні
геоморфологічні проблеми України.

• Просторова організація сучасного рельєфу й рельєфоутворюючих процесів,
їх взаємопов’язане функціонування та прогноз розвитку.

• Просторова організація природно-техногенних геоморфосистем, оцінка
стану та прогноз розвитку.

• Методи геоморфологічних досліджень: системний аналіз і математичне
моделювання; морфоструктурний та неотектонічний аналіз, морфодинамічний
аналіз; геоморфологічне картографування; дистанційні, експериментальні,
палеогеоморфологічні, морфометричні методи тощо.

• Прикладні проблеми сучасної геоморфології. Геоморфологічні дослідження
при: пошуках корисних копалин, інженерному освоєнні території,
сільськогосподарському природокористуванні; геоморфологічні дослідження
для розв’язання екологічних проблем; геоморфологічний прогноз;
геоморфологічна експертиза; геоморфологічні основи раціонального
природокористування в Україні.

Процеси, що впливають на формування твердої оболонки Землі по своєму
положенню щодо її поверхні підрозділяються на ендогенні й екзогенні.
Ендогенні процеси протікають в умовах високих температур і тисків.
Гравітаційне поле Землі і сили обертання можуть впливати на форму
планети, викликати вертикальні і горизонтальні переміщення фрагментів
літосфери різної щільності, процеси діапіризму і т.д.

Для рельєфоутворення найбільше значення мають механічні рухи
літосфери, магматизм і метаморфізм. Один з найважливіших результатів —
формування первинних нерівностей твердої поверхні Землі — тектонічно
обумовлених підняттів і западин. Екзогенні процеси поділяються на 3
групи: вивітрювання, денудація (знос) і акумуляція (нагромадження).
Денудація й акумуляція по ефекті впливу на рельєф є що нівелюють.

Вплив сили ваги і сили обертання впливають на ряд екзогенних факторів .
Клімат Землі визначає генетичні типи екзогенних процесів і, почасти,
інтенсивність їхнього впливу на земну поверхню. Латеральні зміни клімату
визначаються положенням Землі щодо Сонця й утворять планетарну
кліматичну зональність.

Зміни клімату з висотою утворюють орокліматичну зональність, що
обумовлена ростом тектонічних підняттів і зміною температури атмосфери з
висотою. Велике рельєфоутворююче значення мають зміни клімату в часі.
Екзогенні фактори . Під екзогенними факторами розуміються процеси
рельєфоутворення , обумовлені вивітрюванням, денудацією й акумуляцією.

Вони генетично і причинно зв’язані з ендогенними факторами ,
приповерхнім гравітаційним полем Землі, її кліматом, а також впливом
Сонця і Місяці. Форми рельєфу, в утворенні яких головна роль належить
екзогенним процесам, називаються морфоскульптурами. Вивітрювання —
сполучення процесів руйнування гірських порід, що складають земну
поверхню під впливом зовнішніх оболонок і Сонця. Вони підготовляють
матеріал для подальші денудації й акумуляція .

Джерела енергії для процесів вивітрювання — енергія Сонця і
фізико-хімічний вплив атмосфери і гідросфери. Клімат визначає виборчий
розвиток основних генетичних типів вивітрювання і впливає на швидкість
їхнього плину. Денудація по загальному характері впливу — процес
зниження земної поверхні. Підрозділяється на загальну, чи площинну, і
лінійну, що розвивається вибірково. Акумуляція — процес підвищення
земної поверхні. Може бути регіональної і локальний.

Геоморфологія займає важливе місце серед інших природничих наук, які
досліджують літосферу та процеси, які зумовлені змінами в ній.

Отже, геоморфологія (від гео … і морфологія), наука про рельєф суші,
дна океанів і морів. Вивчає зовнішній вигляд, походження, вік рельєфу,
історію розвитку, сучасну динаміку і закономірності поширення.

Дані геоморфології використовуються при пошуках родовищ корисних
копалин, проектуванні доріг і споруджень.

3. Метаморфічні гірські породи та їх поширення

Метаморфічні гірські породи — гірські породи, які утворилися внаслідок
метаморфізму осадових і магматичних порід.

Метаморфічні гірські породи характеризуються зернистою будовою,
здебільшого сланцюватою текстурою. До них відносять глинисті сланці,
філіти, ґнейси, кварцити тощо. На території України поширені в межах
Українського щита, у Кримських горах і Карпатах

Метаморфічні породи виникають при впливі температури і тиску на раніше
існуюючі породи. Відмітною рисою більшості метаморфічних порід служить
їх шарувата, сланцева структура. При метаморфізації глина злежується,
перетворюючи в м’які філлітові сланці, потім починаються зміни в її
мінеральному складі, і утворяться хлоритові (від грецького «хлорос» —
зелений) сланці. При досить високих температурах і тиску виникають
слюдяні і кристалічні сланці. Їх часто супроводжують гранати і дістен.
Залозисті глини перетворюються в залозисті сланці чи джеспіліти, широко
розповсюджені, наприклад, на Криворізькому родовищі залізних руд.

При метаморфізації піску виникає піщаник, потім кварцит і, за певних
умов, гнейсовидний сланець, який мало відрізняється на вид від
магматичних порід. До речі, якщо впливу високих температур і тиску
піддається граніт, з нього утвориться гнейс-кристалічна порода, що має
шарувату структуру.

При метаморфізації моренних відкладів утворюються конгломерати, а осипів
— брекчії. Прикладом штучної брекчії служить будівельний бетон з
наповнювачем із щебеню. Той же бетон, але з наповнювачем з гальки, можна
назвати штучним конгломератом.

При метаморфізації вапняку утворюється мармур, деревної смоли — янтар.
Особливі породи виникають на контакті розплавленої магми з навколишніми
(вміщуючими) породами. Тут утворяться роговики, грейзени і скарні.
Найбільше часто в подібних утвореннях зустрічаються такі мінерали, як
гранати, гірський кришталь. До цих утворень нерідко пристосовуються
родовища корисних копалин, наприклад, Тірніаузське вольфраміт-шеєлитове
родовище на Кавказі.

Отже, метаморфічні гірські породи утворюються в результаті значної
переробки гірських порід у глибинних зонах земної кори, куди вони
попадають унаслідок прояву тектонічних процесів.

Під метаморфізмом (греч. metamorphoomai — піддають перетворенню,
перетворююся) розуміють зміну і перетворення гірських порід під впливом
різних ендогенних геологічних процесів, що викликають значні зміни
термодинамічних умов (насамперед температури і тиску).

Усі перетворення в гірських породах при процесах метаморфізму
відбуваються шляхом їх зміни у твердому стані.

Метаморфізму можуть піддаватися гірські породи будь-якого походжнення –
осадові, магматичні і раніше існували метаморфічні.

Ступінь зміни первинних гірських порід (ступінь метаморфізму) може бути
різним – від незначних перетворень до повної зміни складу і вигляду
порід.

Метаморфічні гірські породи мають широке поширення, як по поверхні, так
і в глибинах земної кори. Вони пошурені в межах древніх докембрійських
щитів, у складчастих областях різного віку, і, так само як і магматичні
утворення, беруть участь у будівлі платформних територій, складаючи їх
кристалічну основу чи фундамент.

Метаморфічні породи дуже різноманітні по мінеральному складу і
структурі, у них міститься ряд цінних корисних копалин, таких, як
золото, уран, молібден, вольфрам, залізо, дорогоцінні і технічні камені,
керамічна сировина. Різні гнейси, мармури, сланці є прекрасним
будівельним і лицювальним матеріалом.

Використана література:

Геоморфологія. Посібник / За ред. Костенко Н.П. – М., 1999.

Основи геології та геоморфології. – М., 1994.

Словник-довідник з геоморфології. – М., 2000.

PAGE

PAGE 10

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *