Вирощування телиць для ремонту молочних стад (реферат)

Реферат на тему:

Вирощування телиць для ремонту молочних стад

Вирощування теличок у профілакторний період. У світовій практиці існує
значна кількість систем вирощування ремонтних телиць, в основу яких
покладено використання знань біологічних закономірностей росту молодняку
в поєднанні з конкретними умовами годівлі і економічною доцільністю.

У країнах з розвиненим молочним скотарством (США, Канада) з успіхом
застосовують вирощування телиць на обмежених даванках незбираного молока
(120-150 кг), що характеризується дещо зниженими приростами живої маси у
перші три місяці життя тварин та високими після 3-місячного віку. Ця
система базується на використанні у молочний період для росту і розвитку
телят високоякісних, із вмістом 18-20% сирого протеїну, передстартерних
та стартерних спеціальних комбікормів.

В Україні ремонтних телиць вирощують на досить великих (400-500 кг
незбираного та 200-700 і більше збираного) даванках молока, що
забезпечує досить високі (700-750 г) середньодобові прирости живої маси
до 6-місячного віку. Проте згодом такі телята, не підготовлені до
споживання лише рослинних кормів, різко знижують енергію росту (200-300
г) аж до часу становлення рубцевого травлення (8-10 міс.). Все це, в
кінцевому результаті, не призводить до вирощування високопродуктивних
корів.

Одержання високопродуктивних тварин зумовлено не лише генотипом і
вирощуванням у період після народження. Цей процес розпочинається раніше
— з ембріонального розвитку та підготовленості до відтворення
батьківських форм. Тобто про одержання повноцінного ремонтного молодняку
необхідно починати турбуватися ще з часу годівлі та утримання корів,
особливо у сухостійний період. Але це — період найінтенсивнішого
розвитку і диференціацій, коли формуються всі основні органи, тип обміну
речовин і породні особливості молодняку. Позитивно впливати на майбутнє
потомство в цей період можна підвищенням повноцінності раціонів.

Годівля й утримання сухостійних корів і нетелей є однією з найважливіших
стартових умов у вирощуванні ремонтних телиць. Основні завдання
сухостійного періоду, враховуючи сучасний рівень знань біології великої
рогатої худоби, полягають у поповненні запасів тіла корови, витрачених у
попередню лактацію, забезпеченні інтенсивного росту плоду, регенерації
клітин і тканин вим’я і в результаті — одержання високоякісного
молозива, яке забезпечить високу резистентність і здоров’я
новонароджених телят.

В останні 2,5-3 місяці маса плоду збільшується орієнтовно на 25-30 кг. У
зв’язку з цим інтенсивність обміну речовин у матері підвищується на
20-40%, посилюються білковий, вуглеводневий і мінеральний обміни,
зростає значення забезпечення раціонів каротином і вітаміном D. Їх
необхідно вводити в раціони з розрахунку відповідно 30-60 мг і 1,0-1,5
тис. МО на кожні 100 кг живої маси матері. Середньодобові прирости корів
і нетелей у цей період повинні становити 800-1000 г.

Підвищення інтенсивності обміну у тварин в останні місяці тільності
зумовлює збільшення потреби у кисні й вітамінах. Тому найкращим заходом
підготовки сухостійних корів і нетелей до отелення і наступної лактації
є безприв’язне вигульне утримання взимку, та пасовищне — влітку. Моціон
на свіжому повітрі не лише забезпечить потребу в кисні, а й буде
запобігати застійним явищам, створювати можливості для утворення
вітаміну D в організмі.

Отелення найдоцільніше проводити у родильному відділенні, обладнаному
спеціальними денниками з розмірами 3х3,5 м та висотою стінок 1,4-1,5 м.
Денник повинен бути забезпечений водою, годівницею та достатньою
кількістю сухої солом’яної підстилки. Тварину у денник переводять за
6-12 год. до отелення.

Необхідно пам’ятати, що роди відбуваються активніше при відносно
слабкому освітленні денника, оскільки сильне світло знижує активність
міометрію і фаза відкривання шийки матки затримується на кілька годин.
Роди тривають 4-10 год. і більше, а тому допомогу тварині повинен
надавати спеціаліст ветеринарної медицини лише у випадках крайньої
необхідності: сильне виснаження корови, неправильне положення плода та
ін. Втручання при нормальних родах, як правило, призводять до
післяродових ускладнень. Новонародженому теляті чистою серветкою або
рушником очищають від слизу рот і ніздрі та обробляють пуповину розчином
йоду .

Новонароджене теля, яке утримують з матір’ю, саме визначає міру
споживання молозива. Одноразова кількість його, очевидно, невелика,
оскільки теля ссе корову протягом першої доби 5-6 разів і висисає до 8
кг. При ручному випоюванні, особливо при першій годівлі, важливо дати
теляті достатню кількість молозива і в той же час не перегодувати його.
Враховуючи, що місткість сичуга теляти становить близько 2,0 л, перший
раз великим і здоровим телятам випоюють до 2,0 л, а слабким — 0,75-1,0 л
або близько 10-12% від їх живої маси. Дехто вважає, що кількість
молозива, яке випиває теля вперше і в послідуючі рази, слід обмежувати,
мотивуючи це можливою перегодівлею, яка викликає розлад травлення у
телят.

Скотарською практикою доведено, що в молозиві, одержаному від
високопродуктивних повновікових корів, міститься більше імунних тіл. Ось
чому залишки такого молозива бажано заморожувати, зберігати і випоювати
телятам, що народилися від нетелей. Якщо з якихось причин материнського
молозива немає або воно неякісне, його з успіхом можна заміняти
молозивом від іншої здорової новотільної корови або виготовити штучно.

Умови годівлі й утримання найбільшою мірою зумовлюють ріст, розвиток,
фізіологічний стан і здоров’я тварини. Тому особливо високі вимоги до
них ставляться на ранніх стадіях вирощування, яким є профілакторний
період. Поряд з годівлею тварин на сучасних фермах з їх насиченістю
умовно патогенною та патогенною мікрофлорою важливим завданням є
збереження здоров’я телят шляхом їх раціонального утримання.

У нашій країні отримані результати неоднозначні. В основному
ефективність такого вирощування характеризується зниженням захворювань
від 77 до 32%, при цьому витрати кормів на 1 кг приросту зростають на
33%, в основному за рахунок незбираного молока. Виникають труднощі для
працівників ферм при догляді телят на відкритому повітрі. Трапляються
навіть випадки їх обморожування. Проте такі телята мають підвищену
резистентність, значно більше споживають кормів і дають вищі
середньодобові прирости порівняно з ровесниками, яких вирощували у
закритих приміщеннях. Найбільш ефективне переведення телят у будиночки —
через 2-3 дні після народження. Останнім часом стали широко
застосовувати прив’язний спосіб утримання телят у профілакторний період,
який при вирощуванні ремонтних телиць небажаний. Важливою роботою, яку
необхідно виконати за такого способу утримання телят, є обезрожування
теличок, що в подальшому сприяє зменшенню травматизму тварин, і особливо
вим’я. Крім того, комолі тварини спокійніші, а отже безпечніші при
обслуговуванні.

Вирощування телят у молочний період. Вирощування ремонтного молодняку
повинне ґрунтуватися на знаннях біологічних закономірностей росту і
розвитку організму і одночасно бути економічно доцільним. Необхідно
постійно пам’ятати, що витрати кормів на одиницю приросту у перші 6 міс.
життя у два рази менші, ніж після річного віку.

Нагромаджений світовий досвід вирощування ремонтного молодняку при
понижених нормах незбираного молока свідчить , що за таких умов телята з
раннього віку привчаються до поїдання високоякісних кормів рослинного
походження, а це стимулює раннє (до 6-місячного віку) становлення
рубцевого травлення. Безперечно, що передстартерні та стартерні
комбікорми можуть бути дещо дорогими, але їх використання при
вирощуванні ремонтного молодняку дає досить відчутний ефект.
Застосування існуючих у нас систем вирощування ремонтного молодняку в
молочний період призводить до того, що на кожне теля ми витрачаємо у 3
рази більше незбираного і в 5 разів — збираного молока і в кінцевому
підсумку не маємо необхідного результату.

Для досягнення теличкою в 6-місячному віці живої маси 175 кг при
застосуванні наших систем вирощування необхідно згодувати: 250 кг
незбираного і 600 кг збираного молока, 260 кг сіна, 610 кг соковитих
кормів, в тім числі 400 кг силосу, 180 кг концентрованих кормів, 1636 кг
трави та мінеральну підгодівлю. Що стосується порядку роздавання кормів,
то він встановлюється залежно від конкретних господарських умов. З
організаційної точки зору можна рекомендувати такий: концентрати,
соковиті, а потім грубі корми, а з фізіологічної — грубі, соковиті, а
потім концентровані. В усіх випадках концентровані корми краще
згодовувати невеликими порціями 3-4 рази за добу.

Утримувати телят у стійловий період необхідно, як правило, безприв’язно,
групами по 6-8 голів, при нормі площі на одне теля 2-2,2 м?. Найкраще
влітку утримувати телят на пасовищі або у літніх таборах. Для цього
розмір групи збільшують до 25-50 голів. Для випасання телят поблизу
ферми влаштовують прифермські високоврожайні культурні пасовища із
розрахунку 6 — 8 га на 100 голів. На пасовищі телят необхідно
забезпечити водою.

Вирощування ремонтних телиць у післямолочний період. Основним завданням
вирощування телиць у післямолочний період є забезпечення їх подальшого
генетично обумовленого росту, розвитку, своєчасного запліднення та
формування тварин бажаного типу, здатних добре використовувати об’ємисті
корми і давати високі надої. В цей період телиць бажано вирощувати на
раціонах, що складаються лише з рослинних об’ємистих кормів. Їх
складають із таким розрахунком, щоб забезпечувати рівномірну роботу
передшлунків і кишечника. Середня добова норма 2,5-3,0 кг сухої речовини
на 100 кг живої маси забезпечує вирощування молодняку з добре розвиненим
травним трактом. Годівля телиць переважно хорошими грубими та соковитими
кормами з мінімальною кількістю концентратів сприяє розвиткові у них
властивостей високопродуктивної молочної худоби, попереджає ранню
статеву зрілість і ожиріння.

Організовуючи годівлю ремонтних телиць в цей період, велику увагу
необхідно звертати на загальний баланс у раціоні основних і кислотних
елементів. Доведено, що в раціонах жуйних повинен бути надлишок основних
елементів. Порушення цього балансу призводить до пригнічення росту і
розвитку та нераціонального витрачання кормів. Тому, при розробці
раціонів для ремонтних телиць і нетелей, балансуванню за основними і
кислотними елементами необхідно надавати такої ж уваги, як і
балансуванню за основними поживними і мінеральними речовинами.

Важливого значення при вирощуванні ремонтних телиць необхідно надавати
режимові годівлі, оскільки доведено, що у жуйних процеси споживання
корму і його пережовування тісно пов’язані. Бажано, щоб жуйка у всіх
тварин відбувалася в один і той же час, тому що коли одні тварини їдять,
а інші відпочивають і жують жуйку, спостерігаються особливо великі
порушення режиму їх відпочинку. Все це призводить до функціональних змін
у життєдіяльності організму і різкого зниження продуктивності. Особливу
увагу годівлі необхідно приділяти у перехідні періоди — навесні та
восени. Різкі переходи від зимових раціонів до літніх і навпаки досить
часто призводять до зривів травлення, які, як правило, супроводжуються
зниженням продуктивності.

Вирощуючи телиць у післямолочний період, необхідно застосовувати
безприв’язний спосіб утримання. За умов прив’язного утримання ремонтний
молодняк може розміщуватися у приміщеннях у два або чотири ряди. Після
досягнення телицями запланованої живої маси і росту їх осіменяють
ректоцервікальним способом та витримують в окремому станку (на прив’язі)
12 год. Після встановлення тільності їх переводять у групу нетелей.

Годівля, утримання і підготовка до отелення нетелей. Після запліднення у
кожної телиці розпочинається якісно новий етап розвитку: ріст нетелі
продовжується, а в її організмі розвивається плід. Годівля нетелей
першої половини тільності повинна бути помірною, але достатньою за
рівнем і збалансованою за всіма поживними речовинами. Особливо не
рекомендується в цей період згодовувати тваринам велику кількість
концентрованих кормів. Середньодобові прирости повинні маси становити не
більше 500-600 г.

Фізіологічною особливістю нетелей у цей період є здатність за
сприятливих умов годівлі резервувати значну кількість органічних і
мінеральних речовин, необхідних для забезпечення нормального
фізіологічного стану органів розмноження і високої молочної
продуктивності у післяродовий період. Ці резерви особливо важливі,
оскільки після отелення тварини можуть втрачати до 100 кг маси тіла,
“здоюватися”, і кормів, які вони споживають, часто буває недостатньо для
одночасного збільшення живої маси і нарощування продуктивності. Якісна
або кількісна неповноцінність раціону в другій половині тільності
позначається на розвитку плода, його життєздатності, перебігу родів,
післяродового періоду, відтворній здатності та молочності корів. У цей
період в нетелей посилено розвивається молочна залоза, а тому
найважливішим елементом їх підготовки до лактації є масаж вим’я. Його
проводять на восьмому місяці тільності й закінчують за 20-25 днів до
очікуваного отелення.

Процес підготовки нетелей при безприв’язному утриманні розпочинають з
привчання їх до доїльного майданчика. Для прискорення цієї операції до
групи нетелей необхідно ввести декілька дорослих сухостійних корів, які
вже доїлися на майданчику. В останні 7-10 днів перед закінченням масажу
включають доїльний апарат і підносять його до вим’я, що сприяє
виробленню у нетелей стереотипу на доїння. За 7-10 днів до очікуваних
родів нетелей переводять у родильне відділення (стійло), де і
відбувається отелення.

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *