Реферат на тему:
“Вірменія”
(економіко-географічна
характеристика країни)
Офіційна назва – Республіка Вірменія (Айастані Анрапетутюн).
Державний устрій – республіка. Глава держави-президент, глава
уряду- прем’єр-міністр. Законодавчий орган-Верховна Рада.
Географічне розташування – країна розташована на півдні
Закавказзя, на стиці з Передньою Азією, і охоплює північно-східну
частину Вірменського нагір’я. На півночі і сході вона межує з Грузією
(довжина кордону 164 км) та Азербайджаном (777 км), на півдні та заході
– з Іраном (35 км) та Туреччиною (268 км). Загальна довжина кордонів –
1254 км.
Площа території – 29,8 тис. кв. км. (139 місце у світі).
Адміністративний поділ – унітарна республіка.
Чисельність населення – 3,46 млн. осіб (за станом на липень 2001
р.)
Столиця – місто Єреван (1,258 млн. осіб (2002 р.)).
Інші великі міста: Ванадзор (з 1935 по 1992 Кіровакан) – 147,5
тис. осіб, Гюмрі (з 1924 по 1992 Ленінакан) – 125 тис. осіб, Вагаршапат
(одне з древніших міст Вірменії) – 66 тис., Роздан – 63,8 тис.
Державна мова – вірменська.
Релігія – християнство (григоріанство). Вірмени були звернені у
християнство завдяки діяльності Григорія I Просвітника (вірм. Григір
Лусаворіч, згодом був прирахований до лику святих) у 301 р., Вірменія
стала першою країною у світі, що прийняла християнство як державну
релігію.
Державне свято – 21 вересня – День незалежності (1991 р.).
Державний прапор – прямокутний триколор з горизонтальними
рівномірними смугами червоного, синього і оранжевого кольорів (зверху –
вниз).
Державний герб -був прийнятий 23 серпня 1990 року Верховною
Вірменською Радою. У основу був встановлений герб першої Республіки
Вірменії (1918-1920), який був розроблений архітектором Олександром
Таманьяном і художником Хагопом Коджояном.
Герб складають наступні елементи. Щит, у центрі якого гора Арарат,
яка є символом вірменської нації, на її вершині Ноєв ковчег, оскільки
згідно з біблійною легендою ковчег після потопу зупинився саме на цій
горі. Щит розділений на 4 секції, які символізують чотири незалежних
вірменські королівства в історії Вірменії. Це Аршакоуніати,
Арташезіанти, Багратоуніанти і Рубініанти. Лев і Орел, які стоять за
щитом, є королями тваринного і пташиного світу і символізують собою
мудрість, гордість, терпіння і благородство. Протягом багатьох сторіч
вони були символами королівських сімей. Внизу щита знаходяться ще п’ять
важливих елементів. Розірваний ланцюг означає свободу і незалежність,
меч – влада і сила нації, пшеничне колосся – працелюбну натуру вірмен,
пір’яна ручка – інтелектуальна і культурна спадщина вірменського народу.
Трикольорова стрічка означає прапор Республіки Вірменії.
Державний гімн – пісня “Наша Родина”.
Грошова одиниця – драм.
Членство у міжнародних організаціях – МБРР, МВФ, МФЧХ, ОБСЄ, ООН,
РЄ, СНД.
На початку ХХ століття Вірменія була аграрною країною, основу її
економіки складали тваринництво й рослинництво. Промислове виробництво
зводилося, головним чином, до розробки корисних копалин на невеликих
рудниках і випуску коньяку. Індустріалізація почалася відразу після
встановлення радянської влади, і Вірменія поступово перетворилася на
сучасну аграрно-індустріальну країну. Розвивалися металообробка,
машинобудування, хімічна, легка (текстильна й шкіряно-взуттєва), харчова
(плодоовочева, винно-коньячна) промисловість, кольорова металургія,
обробка дорогоцінного каміння, виробництво будівельних матеріалів.
Промислова продукція прямувала в союзні республіки, звідки Вірменія
отримувала сировину й електроенергію.
Після розпаду СРСР більша частина промислових підприємств
перестала функціонувати, оскільки вони були пов’язані з обслуговуванням
військово-промислового комплексу колишнього Радянського Союзу. Порівняно
з іншими закавказькими республіками колишнього СРСР економіка Вірменії
була більш вразливою через особливості її географічного положення і
природно-ресурсну базу (відсутність виходу до моря, відсутність ресурсів
нафти й газу, низька родючість ґрунтів). Нинішній стан та перспективи
розвитку економіки Вірменії багато в чому залежать також від
урегулювання карабахського конфлікту.
На сьогодні у структурі ВВП переважає аграрний сектор (40%),
частка промисловості – 25%, сектора послуг – 35%. У сільському
господарстві зайнято 55% працюючих, у сфері послуг – 25%, у
промисловості – 20%. 75% валового національного продукту виготовляється
у приватному секторі.
Промисловість
Провідними галузями промисловості є хімічна і нафтохімічна
(мінеральні добрива, синтетичний каучук, шини), машинобудування (у тому
числі хімічне і нафтове, електротехнічна і радіоелектронна
промисловість, приладо- і верстатобудування, судноремонт), чорна й
кольорова металургія, текстильна, харчова промисловість.
Завдяки залученню іноземних інвестицій протягом останніх років
вдалося запустити ряд промислових об’єктів. Традиційно ведеться
добування й обробка будівельних матеріалів: базальту, перліту, вапняку,
пемзи, мармуру та інших. Виробляється цемент. На базі розробки
міднорудних родовищ у Кафані, Каджарані, Агараці та Ахталі працює
мідеплавильний комбінат в Алаверді. З місцевої сировини виробляються
алюміній, молібден і золото. Здійснюється огранювання діамантів. Працює
Ванадзорський хімічний комплекс, до складу якого входить 25 підприємств.
Зростає виробництво винно-коньячних виробів. Працюють підприємства з
випуску металоріжучих верстатів, пресово-формовочного обладнання, точних
приладів, синтетичної гуми, шин, пластмас, хімічного волокна,
мінеральних добрив, електродвигунів, інструментів, мікроелектроніки,
ювелірних виробів, шовкових тканин, трикотажу, панчішно-шкарпеткових
виробів, програмного забезпечення.
Сільське господарство
Під сільськогосподарські потреби відведено приблизно 45% площі
країни, причому обробляється лише 20%. На пасовищні угіддя доводиться
25%. Великі масиви орних земель є тільки у трьох районах: на Араратській
рівнині, де звичайно збирають два-три урожаї на рік, у долині річки
Аракс і на рівнинах, прилеглих до озера Севан. Ґрунтова ерозія є
серйозною перешкодою для розвитку землеробства. Основні
сільськогосподарські культури – баштанні культури, картопля, пшениця,
виноград, плодові, ефіроолійні, цукровий буряк, бавовна, тютюн, чай.
Тваринництво спеціалізується на молочно-м’ясному скотарстві, у гірських
районах розводять овець.
Транспорт
Транспортна мережа включає близько 850 км залізниці (90% з яких
електрифіковані) і 8,4 тис. км автомобільних доріг. Автотрасами Єреван
сполучається з Грузією, Нагірним Карабахом та Іраном.
У 1996 році завершено спорудження сучасного мосту через річку
Аракс, що з’єднує Вірменію з Іраном поблизу міста Мегрі.
Зі столиці здійснюються регулярні міжміські автобусні рейси у
багато населених пунктів країни, а також у Грузію, Росію та Іран.
Транспортне сполучення з Азербайджаном і Туреччиною перервано. Відсутнє
також залізничне сполучення між Вірменією та Росією.
Усі великі міста Вірменії сполучені повітряними трасами. Усього
діє 10 місцевих аеропортів і 3 міжнародних. Найбільший аеропорт –
Звартноц – розташований на околицях Єревану. Він обслуговує рейси у
великі міста СНД, Європи й Азії. Крім того, міжнародні рейси
здійснюються через аеропорти Еребуні (Єреван) і Ширак (Гюмрі).
Зовнішня торгівля
У 2000 році імпорт (913 млн. доларів США) за вартістю майже в три
рази перевищував експорт (284 млн. доларів США).
Основні статті експорту: оброблені діаманти, машини й обладнання,
мідна руда, металопрокат.
Головні експорт-партнери:- Бельгія, Іран, Росія, США,
Туркменістан, Грузія.
Основні статті імпорту: газ, нафта, тютюнові вироби,
продовольство, добрива, сільськогосподарська техніка.
Головні імпорт-партнери: – Росія, США, Бельгія, Іран,
Великобританія, Туреччина.
Торгівля з Україною
Зовнішня торгівля товарами України з Вірменією (млн. доларів США)
1996 1999 2000 2001
Експорт 25,2 11,6 12,1 22,1
Імпорт 4,0 1,8 3,4 10,6
Зовнішня торгівля послугами України з Вірменією (млн. доларів США)
1996 1999 2000 2001
Експорт 1,8 1,5 2,2 2,3
Імпорт 0,4 1,5 1,3 1,7
(За даними Державного комітету статистики України)
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
