Центрографія України: історія і перспективи (реферат)

Центрографія України: історія і перспективи

Центрографічний метод дає змогу визначати та картографувати широкий
спектр змістовних центрів, починаючи від центру території і закінчуючи
центруми окремих суспільних явищ.

Одним з найперших і найголовніших завдань центрографії є визначення
географічного центру території держави. Такий центр є важливою її
географічною константою, може бути одним із національних символів
держави, виконувати цілий ряд важливих суспільних функцій, серед яких
необхідно назвати:

— пізнавальну: центр відображає суттєві особливості території держави;

— патріотично-виховну: центр є елементом патріотичного виховання;

— об’єднавчу: держава консолідується навколо свого центру;

— атракційно-економічну: центр є одним із екскурсійних об’єктів, входить
в офіційні туристичні маршрути і приносить реальний прибуток.

Серйозне визначення географічного центру території України пов’язане з
вирішенням ряду проблем. Це узгодження лінії як сухопутного, так і,
особливо, морського державного кордону, вироблення єдиної концепції
проведення берегової лінії, вибір варіанту врахування форми Землі та
інші. Принципове значення має вибір методу виначення центру.

Історія центрографічних досліджень. Визначення територіальних центрів
та їх картографування має вже певну історію і відоме у географії як
науковий напрямок, що називається центрографія. Потрібно відзначити, що
сама центрографія є складовою частиною більш широкої наукової
дисципліни, яка носить назву геостатистики.

Перші опубліковані праці з центрографії відносять до ХІХ-го століття,
відтоді, як Дж. Гілґард визначив у 1872 році центр населення Сполучених
Штатів Америки. Далі центрографією почали займатися у багатьох країнах
світу (США, Німеччина, Франція, Італія, Японія та інших). У Росії перші
центрографічні роботи виконав відомий вчений Д.І.Менделєєв [1]. Він
обґрунтував необхідність визначення географічного центру держави як
центру ваги її території.

Перші центрографічні дослідження України зробив Євген Євгенович
Святловський [7,8]. Ім’я цього вченого заслуговує на особливу нашу
увагу. Він народився 14 квітня 1890 року в м. Чернігові, однак потім
працював у Ленінграді в Морському генеральному штабі, надалі професором
Петроградського університету, читав лекції у Військово-господарській і
Військово-політичній академіях. Є.Святловський був одним з ініціаторів
створення і незмінним завідувачем Центрографічної Лабораторії імені
Д.Менделєєва, яка працювала в Ленінграді з 1926 до 1934 року [3]. За
роботи з центрографії був нагороджений Малою золотою медаллю Вченої ради
Географічного товариства.

У 1929 році він опублікував українською мовою статтю “Географічні
центри України” [2], де крім центрів території та населення, визначив ще
широкий перелік галузевих центрів ваги. Хоча у 20-і роки ХХ століття
територія України відрізнялась від нинішньої і безпосередньо порівнювати
результати тодішніх і теперішніх досліджень не можна, однак ця стаття
має для нас дуже велике методологічне і методичне значення.

Даючи характеристику “центру ваги” явища, Є.Святловський пише: “В
понятті центру мисляться нерозривно злитими дві ознаки, дві
характеристики всякого конкретного економічного явища, яке ми
досліджуємо: 1) «вага», статистична величина, чисельність явища і 2)
місцезнаходження (географічна ознака, виражена кількісним способом в
географічних або прямокутних координатах)”.

Говорячи про центрографію загалом, автор зазначає: “…центрографія
вносить точну кількісну методу в географічне дослідження народнього
господарства” і далі “…центрографія принципово «географізує», у згоді з
дійсними умовами існування народнього господарства, методи статистичного
спостереження й аналізи”. А характеризуючи обсяг можливих
центрографічних досліджень він пише: “Сфера центрографії така ж велика,
як і вся область статистичного дослідження. Своєю логічною природою
поняття центру має загальне значіння. Всюди, де ми маємо те або инше
географічне розміщення масових локалізованих на земній поверхні
статистичних величин, ми можемо й повинні ставити питання про стислу
графічну й аналітичну характеристику цього розміщення і говорити про
центри локалізованих статистичних сукупностей, взятих в їх натуральній
формі в реальних конкретних умовах їх розміщення”.

Конкретно для економічної центрографії Є.Святловський призначає таку
низку центрів: “1 — центри територіяльні, 2 — центри залюднености, 3 —
центри природних багатств (паливо, руда, лісові багатства,
гідроелектрична енергія, сільськогосподарські рослини, тварини і рибні
багатства), 4 — центри нагромадження технічного капіталу й виробництва:
райони будівель, шляхи сполучення, промислові центри, зосередження
запасів, 5 — центри споживання».

Перед цим у 1927 році були виконані ескізи до «Промислового атласа
УРСР», які містили 38 центрографічних карт, що описували розміщення
промисловості в цілому та окремих її галузей за різними показниками.

В Україні, яка є батьківщиною Є.Святловського, його ім’я не вшановане
належним чином і цю ситуацію потрібно виправляти.

Для сучасної території України визначення її центрів, зокрема
територіального центру, почалося після здобуття незалежності і
характеризувалося помітною активністю різних авторів.

Так, Шевченко В.О. [4] визначив пункт, довгота якого є середнім
арифметичним значенням крайньої західної та крайньої східної довготи
України, а широта – середнім арифметичним значенням крайньої південної
та крайньої північної довготи України і назвав її “географічним
центром”. Ця точка знаходиться в Кіровоградській області в околицях
селища Добровеличківка.

Я.Кудлик і В.Грицевич [6], визначили центр України у традиціях
центрографічного аналізу, як центр ваги її території, і ця точка
виявилася у Черкаській області поблизу м. Ватутіне. Пізніше ряд авторів
[10] обчислили центр ваги території України поблизу м. Шпола Черкаської
області. Після цього названа проблема набула серйозного звучання і
почала вирішуватись на загальноукраїнському рівні.

27-29 червня 2002 року з ініціативи Українського географічного
товариства відбулась науково-практична експедиція “Географічний центр
України” за маршрутом
Київ-Добровеличківка-Кіровоград-Олександрія-Шпола-Ватутіне-Київ,
учасники якої (і автор у тому числі) особисто побували на місцях
очікуваного знаходження географічного центру України.

18 грудня 2002 року у Києві відбулося засідання Науково-технічної ради
Державної служби геодезії, картографії та кадастру, першим питанням
порядку денного якого було обговорення проблеми визначення географічного
центру України. На засіданні виступили автори названих центрів і
керівники служби. В результаті було прийняте рішення про створення
робочої групи (з участю всіх зацікавлених сторін) з визначення
географічного центру України, яка впродовж 2003 року повинна остаточно
вирішити цю проблему.

Завдання визначення центрів ваги для території України. На даний час
різними колективами науковців проведено визначення географічного центру
України за методом центру ваги. Усі ці дослідження (при незначній
неоднозначності результатів) вказують на те, що такий центр знаходиться
на території Черкаської області (приблизно в межах долини річки Шполки,
яка протікає через міста Ватутіне та Шпола).

У зв’язку з тим, що на території Кіровоградської області з ініціативи
місцевої адміністрації вже встановлений знак, який названий ними як
“географічний центр України”, виникає ще одна наукова, правова та
організаційна проблема.

На нашу думку, відношення до цього має полягати в тому, що чим більше
різних географічних констант України буде відзначено знаками на
місцевості, тим краще. Інша справа, що ці константи повинні мати
правильні науково-обґрунтовані назви. Пункт біля с. Добровеличківка,
безумовно, є однією з географічних констант України, однак, враховуючи
спосіб визначення, найкоректнішою її назвою була би “Географічна
середина України” [11].

Методика та результати досліджень. Перед тим як перейти до конкретних
методик знаходження географічного центру території, потрібно визначитися
з ним на понятійно-концептуальному рівні і обґрунтувати підходи, які
застосовувалися.

Розглядаючи поняття “географічний центр території” бачимо, що воно
складається з трьох слів, кожне з яких потребує спочатку наукового
уточнення, а потім, в процесі застосування конкретних методик,
відповідного організаційного забезпечення.

“Географічність” центру означає прив’язку досліджень до поверхні
конкретної планети Земля із врахуванням її розмірів, форми, унікального
розташування території дослідження, загальноприйнятої системи
географічних координат і вираження центру в цих координатах.

Під “територією” розуміємо деяку обмежену частину поверхні Землі,
певним чином визначену сукупність місць її географічного простору.
Окремої уваги вимагає питання про визначеність території держави. У
загальному випадку говорять про геоторію держави, включаючи сюди і
територію (тверду поверхню) і акваторію (територіальні води) і аероторію
(повітряний простір над територією). Взагалі кажучи, поняття центру
можна формально застосувати до будь-якого набору названих компонент,
однак базовою компонентою, безумовно, є сухопутна територія держави,
обмежена міждержавними кордонами і береговою лінією. Саме для цієї
базової території потрібно, у першу чергу, визначити її географічний
центр і він буде однією з її базових географічних характеристик
(констант).

Окремої розмови заслуговує поняття “центр”. Його необхідно перевести з
площини інтуїтивного відчуття у площину теоретичного розуміння. Отже, що
означає центр території ? Це поняття при уважному розгляді виявляється
достатньо глибоким.

Центр території є її певним атрибутом. Центр – це точка, яка перебуває
у певному відношенні до території. Далі уточнимо, в чому полягає це
відношення, однак потрібно відразу зауважити, що мова йде про центр
усієї території, а не її якихось окремих елементів (наприклад габаритних
точок).

Центральність певного місця відносно території означає певну
рівноцінність положення відносно інших місць і його оптимальність. Ця
рівноцінність свідчить про властивість інваріантності. У свою чергу
інваріантність є ознакою симетрії.

? ¶ u

th

?

?

? u

?

центр території – це такий пункт, відносно якого територія має
симетричні властивості. В науці симетрія означає інваріантність відносно
деякої групи перетворень. Про які перетворення може йти мова у даному
випадку ? На поверхні Землі територія — це двовимірний об’єкт, який
гіпотетично має лише одну ступінь свободи: свободу повороту навколо
вертикальної осі. Якщо ця вісь проходить через центр симетрії, то певна
характеристика, вибрана нами як інваріант, буде залишатися незмінною.

Повернемося знову до “географічності” центру. Для забезпечення цієї
географічності дуже бажано, щоб названа вище вертикальна вісь симетрії
проходила через центр планети. У цьому випадку виникає природне
розуміння інваріантності, як рівноважності території відносно повороту
навколо цієї осі.

Нарешті, ми приходимо до розуміння географічного центру території, як
її центру ваги, причому цей центр ваги одночасно є центром симетрії
території відносно групи поворотів навколо вертикальної осі, що
проходить через географічний центр і центр Землі.

Отже, центр ваги території – це пункт, який дає змогу врівноважити
притягання всіх точок території до центру Землі. До цього пункту можна
прикласти одну рівнодійну силу від усіх пунктів території і результат
буде такий самий, як і при врахуванні усієї сукупності сил.

В сучасних умовах, на нашу думку, поняття територіального центру (в
тому числі географічного центру держави) не може визначатися довільно, а
повинно відповідати деяким загальним принципам [11]. Назвемо три з них:

· Єдине міждисциплінарне розуміння. Поняття центру фігурує у різних
науках і їх працівники повинні однаково розуміти і визначати центр.

· Територіальна репрезентативність. Центр повинен акумулювати в собі
вклад від усіх регіонів території і, таким чином, представляти усі
регіони.

· Можливість змістовних розширень. Поняття центру території потрібно
визначити так, щоб на цій основі можна було знаходити складніші і не
менш важливі центри (наприклад центр населення, центр промислового чи
сільськогосподарського виробництва тощо).

У літературі можна знайти різні підходи до визначення центральної точки
території. Розглянемо декілька найчастіше згадуваних.

Метод рівновеликих площ. Він полягає в тому, що “центральну” точку
знаходять як перетин двох прямих, кожна з яких поділяє досліджувану
територію на дві однакові за площею частини. Головним недоліком цього
методу є його анізотропія, тобто те, що його результат не інваріантний
відносно напрямку вибраних прямих. Простіше кажучи, для одної пари
прямих метод може дати одну “центральну” точку, а для іншої пари прямих
– іншу “центральну” точку. Така властивість методу дискредитує його і,
крім того, викликає додаткову дискусію про те, яка орієнтація пари
прямих “краща”. Очевидно, що прив’язка такої орієнтації до напрямків
географічних координат буде необґрунтованою для територій, які витягнуті
в діагональному напрямку з північного заходу на південний схід, або з
північного сходу на південний захід (наприклад Норвегія, Мексика,
Японія, Пакистан та інші). Тому метод рівновеликих площ не витримує
серйозної критики.

Метод центру ваги (статичних моментів). Насправді це просто дві
технічно різних реалізації одного і того ж методу, який розвивав ще
Д.Менделєєв. Це метод визначення географічного центру території як
центру ваги фігури, яка моделює територію [5]. Він є загальновизнаним у
світовій практиці і відповідний науковий напрямок має назву
центрографія. Існує багато різновидностей цього методу. При коректній
реалізації усі вони повинні давати однаковий (в межах точності
обчислень) результат.

Метод центру ваги має ще ту перевагу, що дозволяє наочну фізичну
інтерпретацію. Якщо вирізати з вагомого матеріалу фігуру, яка у певному
масштабі моделює територію дослідження, то її центр можна встановити чи
перевірити простим фізичним експериментом. Для цього досить покласти цю
фігуру на гостре вістря, або підвісити за допомогою міцної нитки. В обох
випадках (якщо вістря торкається центру ваги, або точка підвісу
співпадає з ним) фігура буде знаходитись у рівновазі в горизонтальному
положенні. Будь-яка інша точка, відмінна від центру ваги, такої
рівноваги не дасть.

Метод центру ваги дозволяє обчислювати центри окремих явищ: населення,
окремих частин суспільства, галузей, виробництв, тощо [9].

Метод інтегральних оцінок. Він передбачає, що інтегральною оцінкою
точки території служить сума відстаней від цієї точки до всіх інших
точок території. “Центральну” точку, знаходять з умови мінімуму цієї
суми відстаней. Такий метод викликає певний інтерес, однак, серйозним
його недоліком є те, що для “хороших” територій він не еквівалентний
методу центру ваги: його результат не співпаде з центром ваги фігури –
це будуть дві різні точки.

Інколи стверджують, що метод інтегральних оцінок виключає можливість
попадання “центральної” точки за межі досліджуваної території для так
званих “поганих” територій. Це правильно, але слід пам’ятати, що при
такому підході ця точка, як правило, буде лежати на самій границі
“поганої” території, що на практиці не вирішує принципово проблеми її
демаркації. Крім цього, можна уявити собі такі ідеальні “території”
(наприклад кільце, утворене двома концентричними колами), для яких метод
інтегральних оцінок взагалі працювати не буде, бо в його рамках будь-яка
точка внутрішнього кола кільця може претендувати на роль центральної.

Метод середніх координат. Він полягає в тому, що довготу центральної
точки обчислюють як середнє арифметичне між крайньою західною і крайньою
східною точками території, її широту як середнє арифметичне між крайньою
південною і крайньою північною точками (саме так була обчислена точка
біля селища Добровеличківка). Цей метод при всій своїй простоті має такі
недоліки:

— як і метод рівновеликих площ, він є анізотропним і його результат не
інваріантний відносно вибору системи координат;

— не репрезентує всі регіони держави, (наприклад, якщо уявно вилучити з
території України Київську або Одеську область, то положення цієї точки
не зміниться);

— не працює для територій, які складаються з двох або більше просторово
розірваних частин (наприклад для США, включаючи Аляску);

— зводить складну реальну форму держави до простої геометричної фігури з
4-х точок;

— не дозволяє жодних змістовних розширень.

Часто при розгляді поняття центру піднімають питання так званих
“поганих” територій. Територію називають умовно “поганою” або інколи
“ввігнутою”, якщо вона має таку форму, що її центр ваги лежить за межами
території (для України цієї проблеми не існує). Деякі дослідники
вважають це проблемою і намагаються її вирішити за рахунок зміни методу.
Вважаємо що вимога обов’язкової належності центру ваги до території є,
як мінімум, дискусійною. Справді, тверезий підхід до цього питання
приводить до такої думки: якщо форма території “погана”, то чому її
центр має бути обов’язково “хороший” ? Не потрібно лякатись того факту,
що центр ваги деяких територій лежить за її межами. Місцезнаходження
центру ваги ? це певна властивість території, і, яка територія, такий і
її центр, а проблему демаркації такого центру можна вирішувати
конструктивно, використовуючи дипломатичні норми та механізми.

Висновки і перспективи. Із вищесказаного випливає, що центрографічний
аналіз є точним методом, який забезпечує об’єктивне визначення широкого
кола змістовних центрів суспільно-географічних явищ. Зокрема його можна
застосувати до обчислення координат географічного центру держави, який є
однією з її географічних констант.

Що стосується найближчих перспектив подальшого розвитку центрографічних
досліджень України, то вони, на нашу думку, можуть охоплювати такі
напрямки:

1. Поглиблення теоретичних та методичних основ центрографічного аналізу
і синтезу, наукова інтеграція концепцій центрографії, які існують у
вітчизняній та світовій науці, визначення місця центрографічного методу
у системі методів суспільно-географічних досліджень.

2. Центрографічний аналіз передумов розвитку національного господарства
України, включаючи природні та суспільні передумови.

3. Центрографічний аналіз національного господарства України, включаючи
галузі виробничої сфери та сфери послуг.

4. Центрографічні дослідження міжгалузевих територіальних комплексів та
проблем господарського районування території України.

5. Визначення шляхів вдосконалення територіальної організації
національного господарства України в світлі центрографічного підходу,
вдосконалення відповідності між системами розселення та територіальними
виробничими системами, вдосконалення відповідності між територіальними
системами послуг та системами розселення.

Література:

1. Менделеев Д.И. К познанию России.-Изд. 3-е. СПб., 1906.

2. Святловський Є.Є. Географічні центри України // Вісник статистики
України, 1929, №1.

3. География и хозяйство. Вып. 3. Центрографический метод в
экономической географии. Сб. научн. трудов. –Ленинград; Изд. ГО СССР,
1989.

4. Шевченко В.О. Про географічний центр території України // Український
географічний журнал, 1993.- №1. –С.60.

5. Грицевич В.С. Центрографічний аналіз географічних полів. // Матеріали
4-ї звітної наук.-практ. конф. викл. та студ. геогр. ф-ту за 1993 рік.
–Тернопіль, 1994. –С.30-31.

6. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2-х кн. –Львів: Світ, 1994.

7. Грицевич В.С. Євген Святловський і центрографічні дослідження України
// Історія української географії і картографії. Матеріали наук. конф.
-Тернопіль, 1995. -С.187-188.

8. Грицевич В.С. Євген Святловський і центрографічний метод // Вісник.-
Вип. 43, 1998. — Географія. –К: РВЦ Київський університет. –С.75-76.

9. Пивовар О.А., Грицевич В.С. Національне господарство України через
призму центрографічного аналізу // Україна та глобальні процеси:
географічний вимір. Зб. наук. праць. -К.: Обрії, 2001. -С.95-98.

10. Карпінський Ю.Ю., Лященко А.А., Дьогтяр А.М. Визначення
географічного центру України // Вісник геодезії та картографії, -К.
2002, №1. –С.29-33.

11. Грицевич В.С. Про географічний центр України та її середину //
Краєзнавство. Географія. Туризм. № 44 (289), 2002. –С.12-13.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *