Технологія виробництва продукції птахівництва (реферат)

Реферат на тему:

Технологія виробництва продукції птахівництва

Основні напрями розвитку птахівництва

2. Племінна робота у птахівництві

3. Інкубація яєць

4. Виробництво яєць

5. Виробництво м’яса курчат-бройлерів

1. Основні напрями розвитку птахівництва

Птахівництво в зоні Лісостепу України є традиційною галуззю сільського
господарства, чому сприяють кліматичні умови та розвинуте зернове
господарство. Птахівництво — скороспіла галузь, менш капіталомістка,
більш мобільна в нестійких умовах ринку. Віддача корму у птиці в 3-4
рази вища, ніж у свиней, великої рогатої худоби та овець, і, як
результат — собівартість м’яса птиці найнижча, що є найбільш сприятливим
фактором підвищення попиту на цей продукт, доступний навіть для
споживачів з невисокими доходами. В наші дні Україна займає 40-е місце у
світі з виробництва м’яса птахів, і 18-е з виробництва яєць. Згідно з
науково обґрунтованими нормами споживання цієї продукції має становити
255 яєць і 17 кг м’яса птахів на душу населення на рік, але нині рівень
реального споживання продукції птахівництва в нашій країні значно
нижчий.

У ХХІ ст. птахівниками всесвітньовідомих компаній буде вирішуватися нове
завдання — одержання екологічно чистих продуктів харчування при
застосуванні сучасних технологій і відповідного обладнання. Для зниження
витрат кормів і підвищення ефективності їх використання організмом
птахів вважається необхідним забезпечення цілого комплексу заходів:

організувати виробництво рослинної продукції для забезпечення
комбікормової промисловості різноманітною сировиною;

вдосконалити технологію підготовки кормів для згодовування (подрібнення,
гранулювання, екструдування, вологісно-теплова обробка, лущення,
очищення зерна і контроль якості);

розробити оптимальні дози нетрадиційних кормових засобів та технології
їх введення в комбікорм (замінники зернових, продукти мікробіологічного
синтезу, відходи різних виробництв);

створити ефективні енергетичні, амінокислотні, мінерально-вітамінні та
комплексні кормові та смакові добавки до комбікормів для різних
технологічних груп птахів;

розробити фізіологічно обґрунтовані норми згодовування збалансованих
комбікормів в різні періоди росту молодняку і фази несучості птахів.

Використання збалансованих раціонів сприяє не тільки отриманню високих
приростів живої маси, але й регулюванню складових частин м’яса:
змінюється вміст вологи, рівень білків, хімічний склад. Вміст у м’ясі
вітамінів, мінеральних речовин, амінокислот, жирних кислот та інших
цінних речовин знаходиться в лінійній залежності від умов годівлі та
утримання.

Нажаль, часто фактичний вміст поживних речовин в комбікормах не
відповідає зазначеному в документах. В наш час працівники господарств
після лабораторного дослідження змушені проводити доробку комбікормів з
метою насичення їх певними речовинами. Крім того, при виробництві
комбікормів необхідно контролювати застосування антиоксидантів,
застосування яких у складі комбікормів не тільки збільшує віддачу корму
на 15-20 %, а й значно підвищує якість яєць і м’яса птиці. Затрати на
годівлю можна зменшити за рахунок заміни дорогих інгредієнтів корму, в
основному білкових компонентів, на більш дешеві (рибне борошно та соєвий
шрот на соняшниковий шрот). Але досягти цього можна лише за умови
використання високоефективних ферментних препаратів.

Широке використання в годівлі птахів мають зернові, які безпосередньо
вирощуються в господарстві — пшениця, ячмінь, жито, горох та інші. Але
застосування цих інгредієнтів у великій кількості в складі комбікормів
для птахів негативно впливає на засвоєння кормів за рахунок значної
кількості в них речовин, які важко засвоюються. Перспективними є
дослідження з визначення біологічної ролі вітамінів в повноцінній
годівлі птахів, уточнення рекомендованих норм введення вітамінів у
комбікорми для них.

Одним із шляхів підвищення економічної ефективності галузі та зниження
затрат на корми для птахів є застосування нетрадиційних кормових
засобів. Сучасне птахівництво має гостру потребу в мінеральних добавках
і, насамперед, у кальції, тому тривають дослідження у напрямку
організації оптимальної годівлі птахів мінеральними речовинами.

Птахівництво — найбільш енергозатратна галузь сільського господарства.
Особливо це проявляється при вирощуванні молодняку, тому його
пропонується проводити в перші 2-3 тижні на обмеженій площі. Переваги
технології вирощування птахів (курчат-бройлерів, індиченят) з підвищеною
щільністю посадки в перші тижні зумовлені тим, що на меншій площі значно
полегшується підтримання оптимального температурного режиму при значній
економії енергії, знижуються затрати праці пташниць.

В умовах північно-східних районів України в холодний період року
нагальним є питання дотримання оптимальних параметрів мікроклімату.
Скрутний фінансовий стан багатьох птахівницьких господарств та дефіцит
паливних ресурсів у них зумовили виникнення такої ситуації, при якій
деякі пташники для утримання дорослих птахів практично не опалюються.
При цьому доводиться в декілька разів знижувати необхідний повітрообмін,
що призводить до погіршення всіх основних параметрів мікроклімату та
зниження продуктивності птахів (І.І. Івко та ін., 2002).

Одним із факторів, що стримують подальше нарощування виробництва, є
відсталість і зношеність матеріально-технічної бази птахівничих
підприємств. Обладнання, яке фізично і морально застаріло, не дозволяє
повною освоювати сучасні ресурсозберігаючі технології вирощування й
утримання птахів. А тим часом саме ресурсозбереження є нині загальною
тенденцією розвитку світового птахівництва. Високі затрати енергетичних
і кормових ресурсів за експлуатації старого обладнання зумовлюють високу
собівартість продукції птахівництва і низьку її конкурентноздатність.

Головною перевагою нового обладнання є те, що воно надає можливість
застосовувати сучасні ресурсозберігаючі технології годівлі і напування
птахів, прибирання посліду, створювати належний мікроклімат у пташниках.
До складу сучасних комплектів обладнання для птахів входять ніпельні
напувалки — при їх використанні в 1,5-2 рази зменшуються витрати води.
При вирощуванні птахів пропонується використовувати замість звичайних
ламп люмінесцентні, що значно зменшує витрати енергії. Для вентиляції
пташників застосовують комбіновану систему повітрообміну з проточними
клапанами та потужними витяжними вентиляторами. Для обігріву
використовують економні газові або дизельні повітронагрівачі з “прямим”
викидом нагрітого повітря, газові брудери з керамічними інфрачервоними
випромінювачами, газові теплогенератори.

Важливим фактором у забезпеченні переходу птахопідприємств на
безвідходну технологію є якість робіт щодо проектування систем
прибирання, транспортування та збереження посліду. Системи вентиляції та
руху повітря у пташниках повинні передбачати підсушування посліду на
підніжній решітці за рахунок конвекційного теплообміну. Особливо
важливим є дотримання в птахівницьких підприємствах комплексу заходів з
профілактики інфекційних захворювань птахів. Необхідно постійно
вдосконалювати заходи щодо санітарної обробки приміщень, транспортних
засобів, спецодягу, інвентарю, а також проведення специфічних
протиепізоотичних заходів. Як відзначає Ф.О. Ярошенко (2002) в Україні
назріла необхідність удосконалення управління галуззю птахівництва в
напрямку демонополізації виробництва, як основної з умов ринкової
економіки.

2. Племінна робота у птахівництві

Основним завданням племінної роботи в птахівництві України є створення
нових і удосконалення існуючих порід птахів, а також кросів і
спеціалізованих ліній при схрещуванні яких одержують високопродуктивних
гібридів. Сучасні методи племінної роботи ґрунтуються на досягненнях
генетики і селекції.

Найважливіші елементи племінної роботи — добір, підбір і вирощування
молодняку. Племінна робота є важливою складовою частиною загального
технологічного процесу виробництва продукції птахівництва на промисловій
основі. В Україні створено систему племінних господарств, в яку входять
селекційно-генетичний центр, державні племінні птахівничі заводи,
племптахорадгоспи-репродуктори першого і другого порядку. Відповідно до
завдань племінної роботи функції цих господарств різні.

Селекційно-генетичний центр (СГЦ) створено в Україні в 1975 році на базі
Українського науково-дослідного інституту птахівництва (тепер інститут
птахівництва УААН) і його дослідних господарств. До його складу увійшли
п’ять селекційно-генетичних станцій: яєчних і м’ясних курей, індиків,
качок і гусей. До основних завдань селекційно-генетичного центру
належать: розробка нових і вдосконалення існуючих методів і прийомів
селекції, селекційних програм; створення і вдосконалення порід, ліній і
кросів птахів; збереження, оцінка і використання генофонду птахів,
випробування і відтворення кросів, завезених з інших країн, тощо.

Державні племінні птахівничі заводи /ДППЗ/ займаються селекцією одного
виду птахів і, як правило, одного кросу і мають дещо інші завдання:
підтримання і вдосконалення племінних і продуктивних якостей птахів,
одержаних із СГЦ або інших країн; розмноження птиці вихідних ліній,
підтримання єдності їх, передача племінної продукції у
господарства-репродуктори тощо;

Племптахорадгоспи-репродуктори першого порядку працюють з батьківськими
стадами кросів. Вихідні лінії цих кросів вони завозять із племзаводів і
схрещують їх для одержання батьківських форм. Інкубаційні яйця або
добовий молодняк від прабатьківських стад передають у
племптахорадгоспи-репродуктори другого порядку.

Племптахорадгоспи-репродуктори другого порядку працюють з батьківським
стадом кросу: самців батьківської форми схрещують із самками
материнської, а одержані гибридні яйця або молодняк передають на
птахофабрики, міжгосподарські підприємства, в колгоспи і продають
населенню. В системі племінних господарств держави повинні бути також
контрольно-випробувальні станції, які провадять комплексну оцінку порід,
ліній і кросів, створених у СГЦ і завезених з інших країн.

3. Інкубація яєць

Сучасне промислове птахівництво України ґрунтується на постійному
відтворенні поголів’я птахів, що пов’язано з інкубацією яєць. Інкубація
яєць сільськогосподарських птахів є складовою частиною технології
виробництва як яєць, так і м’яса. Вона включає такі основні ланцюги:
сортування інкубаційних яєць, відбір і оцінка якості, зберігання,
дезінфекція, інкубування яєць, біологічний контроль, оцінка якості та
транспортування добового молодняку тощо.

Для сортування інкубаційних яєць використовують різні яйцесортувальні
машини. Що стосується дезінфекції яєць, то її провадять різними
методами: фізичними (ультрафіолетове і лазерне опромінення,
аероіонізація, теплова обробка) і хімічними (формалін, антибіотики,
перекис водню тощо). Однак найпоширенішим і найефективнішим методом
передінкубаційної обробки яєць на даний час залишається дезінфекція їх
парою формальдегіду.

Інкубаційні машини “Dinos” — кімнатного типу. Вони розраховані переважно
на експлуатацію за принципом: “порожньо-зайнято”. Однак у них можна
закладати яйця і поетапно: від трьох до шести партій в одну шафу. Режим
інкубації регулюється за допомогою персонального комп’ютера, яким
обладнано кожну шафу. Комп’ютер автоматично регулює температуру,
вологість, повітрообмін тощо. Крім того, усі машини з’єднані з
центральним комп’ютером, який записує в графічному виконанні весь режим
інкубації й отримані показники зберігає у пам’яті протягом місяця. На
початку виводу яйця із інкубаційних лотків (за допомогою спеціальної
машини) перекладають у кошики, які потім розміщують у вивідній шафі типу
“Tiros” (табл. 14.7.).

14.7. Характеристика вивідної шафи типу “Tiros” фірми “Пас Реформ”

Фірма “Пас Реформ“ виготовляє також інкубатори “Combi” для інкубації
невеликої кількості яєць: курячих (450-1500 шт.), індичих (351-1170
шт.), качиних (9351-1170 шт.), гусячих (168-560 шт.), перепелиних (1344-
4480 шт.), страусиних (15-75 шт.), ему (20-100 шт.), нанду (25-125 шт.)
та ін. Крім “Пас Реформ” сучасні інкубатори для інкубації яєць птахів
різних видів випускають такі всесвітньовідомі компанії як “Петерсайм”,
“Джеймсвей” та ін. Отже, розвиток сучасного птахівництва в Україні
неможливий без досконалої технології інкубації яєць.

4. Виробництво яєць

Технологія промислового виробництва яєць у спеціалізованих господарствах
країни базується на основних принципах: використання високопродуктивних
гібридних курей; утримання курей в кліткових батареях, які забезпечують
механізацію і автоматизацію виробничих процесів і високу ефективність
праці; годівля курей повнораціонними сухими комбікормами; утримання
птахів у великих пташниках з оптимальним мікрокліматом та
диференційованим світловим режимом; застосування ефективних
ветеринарно-профілактичних заходів, які забезпечують високу збереженість
птахів; рівномірне цілорічне виробництво яєць у відповідності з
технологічним графіком, який передбачає ефективне використання всіх
виробничих потужностей.

Основою збільшення виробництва харчових яєць в Україні є використання
гібридної птиці з високим генетичним потенціалом, добре пристосованої до
місцевих умов годівлі та утримання. Зважаючи на різнобічний попит
населення на харчові яйця, зараз в Україні для виробництва яєць
використовуються кури як коричневих, так і білих кросів. Але слід
зазначити, що закордонні кроси дуже вибагливі до умов годівлі та
утримання.

Для виробництва харчових яєць у спеціалізованих господарствах України
використовують курей високопродуктивних кросів, створених як
селекціонерами провідних птахівницьких компаній Німеччини, Голландії,
Канади, Угорщини та ін., так і українськими вченими. Однак серед яєчних
курей значний відсоток займають кроси, завезені з-за кордону. Розрахунки
економічної ефективності свідчать, що економічно більш вигідними є
кури-несучки, які відкладають яйця з коричневою шкаралупою.

Найпоширенішим в Україні є крос “Ломанн браун”- 31,7% від всього
поголів’я яєчних курей. Кроси “Хай-Лайн W-98” та “Хай-Лайн коричневий”
американської селекції також доволі поширені — 25,7%. Кури яєчного кросу
“Білорусь-9” займають 18% серед поголів’я яєчних курей України.
Несучість гібридних курей ? 250-260 яєць на рік. Маса яйця ? 58-60 г
(шкаралупа біла).

Кроси селекції Інституту птахівництва УААН — “Борки-117”, “Борки-2М”,
“Борки-колор”, “Слобідський-3” становлять до 3% від загального поголів’я
курей яєчних кросів. Останніми роками в Україну починають завозити кроси
із Голландії, які належать компанії “Хендрікс Поултрі Брідерз БВ”,
утвореній у жовтні 1998 р. внаслідок об’єднання відділу “Хайсекс”
компанії “Еврібрид” з компанією “Бованс”.

У деяких птахівницьких господарствах України для виробництва харчових
яєць використовують кроси курей фірми “Домінант” (Чехія). Найбільш
поширеним є крос “Домінант бурий Д-102”. Несучість гібридних курей за 78
тижнів життя на початкову несучку становить 301 яйце. Середня маса яйця
— 63,6 г (шкаралупа коричнева).

На сучасних птахофабриках в основі технологічних графіків мають лежати
раціональні технологічні схеми вирощування молодняку і утримання
дорослої птиці. Вони базуються на вирощуванні молодняку в кліткових
батареях з добового до 17-тижневого віку, а потім переведенні їх в
пташник для утримання промислового стада. У деяких господарствах ці
строки змінюють відповідно до умов конкретного господарства — з
урахуванням максимального використання виробничих площ як для молодняку,
так і для дорослої птиці. У нашій країні найбільш поширене кліткове
утримання курей-несучок — в 3-ярусних кліткових батареях різних типів.
Основні параметри технології вирощування ремонтного молодняку та
вирощування курей-несучок представлені в табл. 14.8.

14.8. Основні параметри технології вирощування та утримання яєчних курей

Для зменшення витрат енергії рекомендують використовувати в пташниках
режими переривчастого освітлення, при цьому поліпшується якість
шкаралупи, збільшується маса яєць, знижуються витрати корму та енергії,
що в цілому дозволяє збільшити рентабельність виробництва яєць на
10,5-12,5 %. Впровадження переривчастих режимів освітлення, узгоджених з
режимом напування птахів, сприяє підвищенню несучості курей на 1,5-4%,
витрати корму на 10 шт. яєць зменшуються на 4-8%, зменшуються також
витрати води, енергії — в 1,5-3 рази. Враховують також колір освітлення:
червоне світло попереджує розвиток канібалізму, оранжевий колір
використовують для фарбування гнізд.

У нашій країні з’являються господарства, які перейшли на утримання
курей-несучок на сітчастій підлозі, використовуючи обладнання фірм “Big
Dutchman”, “Salmet”, “VDL Agrotech“. Комплекти обладнання для утримання
птахів на сітчастій підлозі включають тарілкову та ланцюгову системи
роздачі кормів, ніпельні системи напування, гнізда з нахиленою підлогою,
обладнання клімат-контролю, вентилятори, бункери для кормів, сучасні
нагрівачі, які працюють на різному паливі. Вартість обладнання для
утримання птахів на підлозі на порядок нижча, ніж кліткового обладнання.

Норми годівлі ремонтного молодняку і курей-несучок представлені в
таблиці 14.9. Раціони для яєчних курей складають з урахуванням змін
потреби птахів в поживних речовинах, віку і продуктивності. Неповноцінна
годівля ремонтних курочок, особливо у віці 17-18 тижнів, може негативно
вплинути на розвиток органів яйцеутворення.

14.9. Норми годівлі яєчних курей, %

Перспективні проекти вигульного утримання птахів розроблені
спеціалістами фірми “Біг Дачмен”. За цією технологією вихід продукції з
одиниці площі буде меншим, однак ціна на яйця, одержані в екологічно
чистому середовищі, вища. Так, десяток яєць від несучок, яких утримують
у клітках, коштує 1,87 DM , на підстилці — 3,2, а у вольєрі — 3,71 DM.
Слід зазначити, що більшість птахофабрик в Україні не мають можливості
переобладнувати старі кліткові батареї, а тим паче придбати дороге
обладнання нової конструкції.

Важливим напрямком підвищення ефективності галузі є виробництво яєчних
продуктів. На вітчизняних птахофабриках переробляється не більше 15%
яєць, тоді як за кордоном — до 40 %. Крім традиційних продуктів
переробки яєць — яєчного меланжу, яєчного порошку заслуговують на увагу
такі продукти переробки як рідке пастеризоване яйце, сухий яєчний білок,
жовток, виробництво лізоциму (з білка), фосфоліпідів (з жовтка),
виробництво сухих омлетів.

5. Виробництво м’яса курчат-бройлерів

Подальший розвиток бройлерного виробництва та його рентабельність
залежать від генетичного прогресу за такими напрямами (Гальперн І.Л.,
2002): підвищення інтенсивності росту курчат і скорочення строків їх
вирощування; удосконалення м’ясних форм курчат-бройлерів від розвитку
яких залежить ефективність переробки тушок бройлерів; зниження витрат
корму на кг приросту живої маси; підвищення рівня загальної
резистентності.

Сучасне промислове виробництво м’яса бройлерів базується на таких
основних принципах: використання високопродуктивної гібридної птиці;
вирощування бройлерів в пташниках, які обладнані засобами, що
забезпечують повну механізацію і автоматизацію виробничих процесів та
регулювання мікроклімату в залежності від віку птахів, високу
ефективність праці; застосування ресурсозберігаючих технологічних
прийомів; виконання виробничого процесу за технологічним графіком, який
забезпечує ритмічне цілорічне вирощування бройлерів; застосування
повнораціонних сухих комбікормів, які відповідають біологічним потребам
птахів і дозволяють отримати високоякісну продукцію; суворе дотримання
ветеринарно-санітарних правил.

Інститутом птахівництва УААН запропонований енергозберігаючий режим
вентиляції пташників залежно від режиму освітлення. Пропонується в
період спокою птахів знижувати рівень повітрообміну в приміщенні на 20%
порівняно з нормативним. Економія електроенергії становить до 10-12%.
Годівлю курчат-бройлерів розділяють на два періоди: стартовий (1-28 діб)
і фінішний (29 діб і старші). У перші 3-4 доби використовують спеціальні
корми, які містять легкорозчинні поживні речовини (нульовий раціон). На
провідних бройлерних підприємствах нашої країни добре зарекомендував
себе корм виробництва Бельгії “Galito”.

Технологія вирощування бройлерів передбачає постійний доступ птахів до
корму. Але необхідно періодично (щотижня) контролювати рівень живої маси
птахів. При вирощуванні бройлерів використовують також режими дозованої
(контрольованої) годівлі. Термін вирощування курчат-бройлерів сучасних
кросів максимально становить 6-7 тижнів (вік забою). Перед забоєм птахи
проходять так звану голодну витримки — 6-8 годин без корму при вільному
доступі до води.

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *