Озимі зернові культури. Технологія вирощування (реферат)

Реферат на тему:

Озимі зернові культури. Технологія вирощування

Місце зернових у сівозміні.

Пшениця вибаглива до попередників і знижує врожайність при повторному
вирощувані на 15-20, а при сівбі третій рік підряд — на 30-35% і більше.
При беззмінному вирощуванні врожайність знижується навіть при внесенні
додаткової кількості добрив. Основна причина цього — прогресуюче
поширення хвороб, шкідників і бур`янів. Пшеницю не слід розміщувати не
лише після пшениці, але й після інших злакових хлібних культур (крім
кукурудзи), які мають спільних збудників хвороб, шкідників і бур`яни.
Всі попередники повинні бути надійними щодо нагромадження достатньої
кількості продуктивної вологи на початок сівби ?не менше 10 мм в
10-сантиметровому шарі ґрунту?. Ці культури повинні рано звільняти поле
й не висушувати ґрунт на велику глибину. Добрими парозаймаючими
культурами є вирощувані на зелений корм озимі жито, пшениця, тритікале,
вико- і горохо-вівсяні сумішки, еспарцет на один укіс, кукурудза, яку
збирають до викидання волоті, а також інші культури, які збирають не
пізніше червня. Добрі попередники — горох, сочевиця, чина. В богарних
умовах не слід висівати після сорго, суданської трави, соняшнику,
кукурудзи на зерно, трав другого-третього року використання.

У Лісостепу пшеницю необхідно розміщувати в полях зайнятих парів
посівами на зелений корм і сіно, після конюшини на один укіс, гороху,
сочевиці, чини, ранньої картоплі раннього споживання, кукурудзи на
ранній силос, зібраної у фазі молочно-воскової стиглості не пізніше 20
днів до настання оптимальних строків сівби, а в посушливій
південно-східній частині — також після чистих парів.

Інтенсивні сильні й ціні сорти пшениці вибагливіші до попередників. Тому
кращі попередники ?чисті та зайняті пари, зернобобові культури? потрібно
відводити для їх вирощування. В регіонах із достатньою кількістю опадів
у липні, серпні й вересні доцільно після збирання ранніх культур лущити
поле і висівати сидерати ?редька, гірчиця?, але не пізніше як за 20 днів
до настання оптимальних строків сівби пшениці.

Кращими для жита є ті самі попередники, що й для пшениці. Але якщо в
господарстві вирощують пшеницю і жито, то найкращі з них відводять під
пшеницю, бо після гірших попередників жито менше знижує врожайність, ніж
пшениця. Жито менше реагує на повторні посіви порівняно з пшеницею. Тому
на піщаних ґрунтах іноді доводиться висівати почергово люпин і жито.

Добрі попередники для тритікале — чисті й зайняті пари, багаторічні
бобові трави, рання картопля, кукурудза на силос, горох та інші
зернобобові, льон, гречка. На родючих ґрунтах урожайність тритікале
вища, ніж жита, а на бідних і після гірших попередників — навпаки —
вища, ніж пшениці.

Кращими попередниками для озимого ячменю є чисті від бур’янів поля після
кукурудзи на силос, картоплі, зернових бобових, гречки. По кращих
попередниках для озимих культур за достатнього зволоження він може
поступатися урожайністю пшениці, а після гірших — переважає її.

Обробіток ґрунту повинен диференціюватися залежно від ґрунтової зони,
попередників, типу забур`янення, вологозабезпеченості, часу збирання
попередника. Підготовку ґрунту слід починати без розриву в часі після
збирання попередника. Потрібно пам`ятати, що утримання поля чистим від
бур`янів і сходів падалиці від збирання попередника до сівби озимих
зернових культур — важливий захід боротьби з багатьма шкідниками пшениці
та хворобами.

Після стерньових попередників, якщо переважають однорічні бур`яни, поле
двічі дискують лущильниками на глибину 6-8 і 8-10 см. Якщо переважають
багаторічні бур`яни, перше лущення проводять на глибину 8-10, друге, а
по можливості й третє — на глибину 10-12 і 12-14 см, використовуючи
знаряддя КПШ-9, КПЭ-3.8, ОПТ-3-5, КТС-10 або чизельний культиватор
ЧКУ-4, обладнаний стрілчастими лапами. Через два тижні після останнього
лущення, коли проростуть бур`яни, проводять глибоку оранку на 28-30 см
або глибокий плоскорізний обробіток. Окультурені, чисті від багаторічних
бур`янів поля орють на 20-22 см. У посушливих, ерозійно небезпечних
умовах після соняшника проводять безполицевий обробіток плугами ПЛН-6-35
або іншим, обладнаними безполицевими корпусами КБ-35, КБЯ-30-35.

Весною обробіток чорного пару починають із «закриття» вологи боронами
БЗСС-1.0, БЗТС-1.0 в 1-2 сліди. Протягом весни і літа проводять
різноглибинний обробіток, який забезпечував би максимальне збереження
вологи і знищення бур`янів. Після закриття вологи, коли з`являться сходи
бур`янів, проводять культивацію культиваторами КШП-8, КЗБ-21, КПЭ-9 на
глибину 10-12 см, а на забур`янених багаторічними бур`янами полях — на
глибину 12-14 см з одночасним боронуванням. Наступні культивації
проводять у міру появи бур`янів із поступовим зменшенням глибини на 1-2
см. Не слід зловживати частими культиваціями. Потрібно максимально
застосовувати боронування широкозахватними агрегатами, особливо якщо
немає багаторічних бур`янів, проводячи боронування тоді, коли проростки
бур`янів знаходяться в стадії «білої ниточки» під поверхнею ґрунту.
Борони незрізаними ребрами спрямовують вперед по ходу агрегату. Якщо
поле забур`янене багаторічними бур`янами, щоб зменшити втрати вологи,
доцільно до мінімуму звести кількість культивацій та боронувань,
обробивши поле гербіцидами.

Якщо перед збиранням парозаймаючої культури і сівбою озимої пшениці ?або
іншої озимої культури? достатньо часу, а в шарі ґрунту 0-20 см містить
не менше 20 мм доступної рослинам вологи, то врожайність пшениці мало
залежить від способу обробітку ґрунту за умови, якщо останнім
створюється ущільнений підпосівний і дрібногрудочкуватий посівний шар з
агрегатами не більше 3 см у діаметрі.

В умовах достатнього зволоження після культур, які рано збирають, після
лущення стерні проводять оранку плугами з передплужниками в агрегаті з
секціями кільчасто-шпорових котків і боронами. Глибина оранки — 20-22
см, а після багаторічних трав — 25-27 см. На дерново-підзолистих ґрунтах
орють на глибину орного шару 16-18; 18-20 см. Після кукурудзи, особливо
якщо її збирають не раніше як за 20 днів до сівби пшениці, слід
проводити поверхневий обробіток ґрунту. Поверхневий обробіток ґрунту на
глибину 8-12 см дисковими голчастими або плоскорізними знаряддями
ефективний після всіх попередників у роки з посушливою погодою під час
підготовки ґрунту й сівби на чистих полях і при пізньому збирані
попередника. Після гороху проводять теж такий обробіток.

Виняткової уваги потребує передпосівний обробіток. Його слід проводити
старанно відрегульованими на глибину обробітку лапами культиватора
КПС-4, УСМК-5,4 або інших з боронами чи комбінованими агрегатами
РВК-7,2; РВК-5, ВІП-5,6 і не залишати необроблених «огріхів».
Нерівномірно по глибині оброблений посівний шар призводить до
нерівномірної глибини загортання насіння, а це в свою чергу — до
зниження польової схожості насіння, нерівномірності розміщення сходів по
площі й розтягнення появи їх у часі, порушення синхронності розвитку
рослин. Передпосівний обробіток проводять у день сівби на глибину
загортання насіння. Якщо культивація глибока, а ґрунт пухкий, то поле
перед сівбою слід закоткувати.

Потрібно мати на увазі, що основні посіви жита зосереджені на ґрунтах,
які мають неглибокий гумусовий шар. Тому тут оранку необхідно проводити
на глибину від 16 до 22 см. На піщаних, чистих від бур`янів ґрунтах
після люпину, льону та інших попередників не слід орати, а треба
проводити поверхневий обробіток дисковими лущильниками, залишаючи на
поверхні стерню попередньої культури.

Удобрення.

Серед хлібних культур озима пшениця — одна з найвибагливіших до
родючості ґрунту. Добрива підвищують її врожайність на всіх типах
ґрунтів. Потребує легкодоступних форм елементів живлення. На утворення
1ц зерна з відповідною кількістю соломи пшениця використовує з ґрунту
3-4 кг азоту, 1-1,3 — Р2О5, 1,8-2,5 кг К2О. Коефіцієнти засвоєння азоту
з ґрунтових запасів — 0,20-0,15, калію — 0,1-0,20, із мінеральних
добрив, внесених безпосередньо під пшеницю, — відповідно 0,5-0,80;
0,15-0,45; 0,55-0,95; внесених під попередник — 0,05-0,07; 0,10-0,20;
0,15-0,25, з органічних добрив — відповідно 0,20-0,35; 0,30-0,50;
0,50-0,70 та 0,15-0,25; 0,10-0,20; 0,10-0,20.

На формування 1 ц зерна озиме жито з ґрунту забирає 2,9-3,3 кг азоту
1,1-1,4 фосфору, 2,2-3 кг калію. Коефіцієнт використання азоту, фосфору
і калію з ґрунтових запасів становить відповідно 0,20-0,35; 0,10-0,17;
0,10-0,22, із органічних добрив — 0,20-0,35; 0,30-0,50; 0,50-0,70, із
мінеральних — 0,55-0,80; 0,25-0,45; 0,65-0,80.

На 1 ц зерна озиме тритікале виносить з ґрунту азоту 3,3-4 кг, фосфору —
1,1-1,4, калію — 2-2,7 кг. Коефіцієнти засвоєння елементів живлення з
ґрунту, органічних і мінеральних добрив такі як і у пшениці.

На 1ц зерна з відповідною кількістю соломи озимий ячмінь бере з ґрунту
2,3 — 3 кг азоту, 0,9-1,1 — фосфору, 1,7-2,3 кг калію.

Система удобрення озимих зернових культур складається з основного
удобрення, внесення добрив у рядки при сівбі та підживлень під час
вегетації. В основному удобрені, яке вносять під основний обробіток
ґрунту, використовують гній і гнойові компости ? 25-30 т/га? та 80-90%
фосфорно-калійних добрив. Вища ефективність гною в зоні достатнього
зволоження і після непарових попередників. Внесення його під попередник
та озиму пшеницю безпосередньо забезпечує майже однаковий приріст
урожайності. Добрі результати дає внесення гною у поєднанні з
мінеральними добривами в половинних нормах.

Високу ефективність має внесення гранульованих добрив у рядки під час
сівби ?на 3-5 см глибше і вбік від висіву насіння?. Доза —
P10-15P10-15K10-15, а на бідних дерново-підзолистих ґрунтах N10P15K15
Азотні добрива використовують для підживлення. Лише після гірших
попередників та на бідних дерново-підзолистих ґрунтах доцільно під
передпосівну культивацію вносити N25-30. Підживлення проводять у кілька
строків у найвідповідальніші фази розвитку рослин. Перше підживлення
проводять способом розсівання гранульованої форми азотних добрив на
початку весняного відростання рослин ?другий етап органогенезу?. Доза —
N30-40 або 20-30% від розрахункової норми на вегетацію. Воно прискорює
укорінення рослин, листоутворення, загальну кущистість. Друге
підживлення таким же способом проводять на початку виходу рослин у
трубку ?четвертий етап органогенезу? для підвищення продуктивної
кущистості. Доза — 50% від норми азоту на вегетацію ?40-60 кг?. Третє —
від фази «прапорцевого» листка і колосіння до початку формування зерна
?сьомий, восьмий, дев’ятий етапи органогенезу? для підвищення
озерненості колоса і виповненості зерна. Це підживлення більше, ніж
попередні впливає на якість зерна. Застосовують його, розсіюючи
гранульовану форму азотного добрива, або обприскуючи посіви водним
розчином азотних добрив. В останньому випадку слід використовувати
сечовину ?не більше як 20%-й водний розчин?,оскільки розчини аміачної
селітри виявляють сенсибілізуючу гербіцидну дію й обпікають листки та
інші органи рослин. Якщо вирощується сильний або цінний сорт і є
можливість одержати сильне зерно, але проведених підживлень недостатньо,
тоді проводять додаткове, понад розрахункові норми, високоякісне
підживлення розчином сечовини або плаву при дозі азоту 25-35 кг/га у
фазі наливу зерна. Цим підживленням можна підвищити вміст білка на 1-2%
і клейковини — на 2-4% і більше.

Перше підживлення буде ефективнішим, якщо добрива вносити прикоренево на
глибину 4-5 см дисковими сівалками. В такому разі можна застосовувати
одночасно і фосфорно-калійні добрива, якщо з якоїсь причини не вся їх
доза була внесена до сівби. Питання щодо проведення третього підживлення
спірне й донині. Ефективність використання азоту з туків у цьому
підживлені знижується. Тому воно недоцільне в зонах з недостатнім
зволоженням й у роки з посушливою погодою в цей час. Отже, у степових
богарних районах усю розрахункову кількість добрив слід використати в
першому, або першому і другому підживленнях, враховуючи станом
розвиненості посівів та величину загальної норми азоту.

Норми мінеральних добрив слід розраховувати залежно від родючості ґрунту
та потреби елементів живлення на формування запланованої врожайності за
формулою:

Д=(Уп•в-ПГ3•КГ3-Д0•С0•К0):Км, де

Д — норма азоту, фосфору або калію, кг/га;

Уп — планована урожайність, ц/га;

в — винос елемента живлення на 1 ц зерна з відповідною кількістю соломи,
кг/га;

ПГ3 — ґрунтові запаси доступної форми елемента живлення, які
розраховують за формулою:

ПГ3=h•n•A, де h — глибина розрахункового шару ґрунту, 20 см; n — вміст,
мг на 100г ґрунту елемента в ґрунті за картограмою або щойно зробленими
аналізами, А — об`ємна маса ґрунту, г/см?;

КГ3 — коефіцієнт засвоювання елемента живлення з ґрунтових запасів;

До — доза внесення органічних добрив, т/га;.

Со — вміст елемента живлення в 1 т органічних добрив, кг/т;

Ко — коефіцієнт використання елемента живлення з органічних добрив;

Км — коефіцієнт використання елемента живлення з мінеральних добрив
?табл.5.3?;

5.3. Вихідні дані для розрахунку доз мінеральних добрив під озиму
пшеницю

Жито

добре реагує на органічні, сидеральні та мінеральні добрива. На
підзолистих ґрунтах під основний обробіток ґрунту потрібно вносити по
30-40 т, на сірих лісових — по 20-25 т/га гною або гнойових компостів. У
районах достатнього зволоження на низькородючих ґрунтах доцільно
висівати післяукісно люпин або капустяні культури на зелене добриво.

Мінеральні добрива розраховують на плановану врожайність, як і під
пшеницю. Система їх використання така: фосфорні і калійні добрива
вносять під основний обробіток ґрунту, залишаючи лише Р10-15 для
внесення в рядки під час сівби. На бідних ґрунтах під передпосівну
культивацію дають по 30 кг азоту. Останню розрахункову дозу азоту
використовують у першому ?якщо доза не перевищує 60 кг/га? або в першому
і другому підживленнях ?на початку відростання рослин весною і на
початку виходу рослин у трубку?.

Тритікале

добре реагує на внесення органічних та мінеральних добрив. Пряма дія
органічних добрив мало переважає післядію. Органічні добрива ( в
Лісостепу 20-25 т/га) слід вносити під основний обробіток ґрунту або під
попередню культуру. Середні дози мінеральних добрив в Лісостепу,
N80P60K60 — на Поліссі. Але краще розраховувати дози мінеральних добрив
за плановою урожайністю і запасами елементів живлення в ґрунті.

Якщо вносять органічні добрива або були застосовані добрива під
попередню культуру, тоді потрібно враховувати її післядію. Розраховану
норму добрив використовують так. Фосфорно-калійні добрива вносять під
основний обробіток ґрунту залишивши P10, — або NPK по 7,5-12,5 кг/га в
рядки під час сівби. Якщо норма азоту не перевищує 60 кг/га тоді її
вносять у першому ранньовесняному підживленні; якщо норма більша, то її
ділять порівну для першого й другого підживлень, а якщо рослини добре
розкущені, то на друге підживлення залишають більшу частину азоту.

Ячмінь

дуже реагує на внесення органічних і мінеральних добрив та їхню
післядію. Якщо попередня культура одержувала високі дози органічних
добрив, то нерідко для ячменю достатньо післядії. Але, якщо під
попередники добрива застосовували у малих помірних кількостях, тоді слід
вносити і під ячмінь. Норми добрив розраховують балансовим методом, як
описано для озимої пшениці та тритікале, або користуються середніми
рекомендованими, які уточнюють через поправочні коефіцієнти на
забезпеченість ґрунту елементами живлення. Безпосередньо під ячмінь
органічні добрива не вносять, а дають їх під попередник. Під ячмінь у
південних регіонах після кращих попередників середніми дозами є
N40P40K40, після гірших — N60P60K60, в Лісостепу на чорноземах
опідзолених і темно-сірих лісових — N30-45P40-50K40-50, на світло-сірих
— N45-60P45-60K45-60, у західних областях на дерново-підзолистих ґрунтах
— N60-90P40-60K40-60. Фосфорно-калійні добрива вносять під основний
обробіток ґрунту та в рядки під час сівби, азотні — окремими дозами:
після гірших попередників N30 під передпосівну культивацію, останню
кількість — у ранньовесняне підживлення, після кращих попередників — у
весняному підживленні.

Вибір сорту.

Сучасні сорти озимих культур характеризуються високим біологічним
потенціалом продуктивності, проте реалізація його у виробничих умовах
досить низька. Сорти з високою потенційною продуктивністю більшою мірою
«сканують» нерівномірний розподіл абіотичних і біотичних факторів
середовища, тому потребують повного технологічного забезпечення для
одержання стабільних урожаїв (Жученко А.А.). Вирішуючи питання
вирощування культур, потрібно обов`язково ознайомитись із
біотехнологічною характеристикою сортів, рекомендованих для зони. Щоб
знизити ризик, для вирощування необхідно вибрати 2-3 або 3-4 (залежно
від розмірів посівних площ) сорти різні за скоростиглістю та реакцією на
умови вирощування. Такий підхід дасть змогу краще використати
попередники, рельєф, погодні умови року.

Нині зареєстровані для вирощування понад 65 сортів озимої м`якої
пшениці. З них сильні сорти: Донецька 46, Знахідка одеська (С),
Київська 8 (ЛП), Київська остиста (ЛП), Коломак 3 (СЛП), Коломак 5(Л),
Красуня одеська (СЛ), Лада одеська (СЛП), Одеська 161?СЛП?, Одеська
162?СЛ?, Одеська 267 ?СЛ?, Тіра ?СЛП?; сорти: Вікторія одеська ?Л?,
Миронівська 33, Миронівська 65, Миронівська 66, Миронівська 27, Мирхад,
Поліська 90, Порада, Херсонська 86, Циганка, Донська напівкарликова,
Струмок, Крижинка, Харківська 105, Ятрань 60.

Сорти жита: Інтенсивне 95 ?П?, Богуславка ?СЛП?, Боротьба ?СЛП?,
Верхняцьке 94 ?Л?, Воля ?П?, Київське 86 ?Л?, Київське 90 ?ЛП?, Київське
93 ?Л?, Ніка ?П?, Паллада ?ЛП?, Нива ?СЛ?, Харківське за номерами
55?СП?, 78 ?СЛП?, 88?СЛ?, 95 ?С?, 98 ?СЛП?, Інтенсивне 99 ( ЛП). З
тетраплойдних сортів рекомендовані Верасень ?ЛП?, Древлянське ?ЛП?,
Пуховчанка ?ЛП?.

В Україні зареєстровано понад 10 сортів зернового тритікале, це,
зокрема, АДМ 5 (С), АДМ 4 (СЛП), АДМ 11 (Л), АДМ 8 (П), АДМ 2 (ЛП),
Амфідиплоїд 15 (Л), Амфідиплоїд 3/5 (СЛП), Амфідиплоїд 42 (ЛП),
Амфідиплоїд 52 (ЛП), Зеніт одеський (СЛП), Київське раннє (ЛП),
Поліський 7(Л), Сувенір (Л).

У реєстр сортів України занесено 25 сортів озимого ячменю: Бемір 2
(ЛП),Буран (СЛП), Вавілон (СЛП), Миронівський 87 (СЛП), Одеський 165
(ЛП), Одеський 167 (П), Одеський 170 (Л), Онега (Л), Основа (С), Палідум
77 (П), Скороход (СЛП), Тайна (СЛП), Тамань (СЛ), Фермер (СЛ), Уклон
(СП).

Сівба

Для вирощування товарного зерна слід використовувати кондиційне насіння
категорії РН-1-3, яке має лабораторну схожість не нижчу 92%, чистоту —
не менше 98%, силу росту — понад 80%, масу 1000 зерен — більше 40 г.
Важливо, щоб насіння було не лише добре очищене, а й розсортоване на
фракції за величиною. Вирівняне насіння з меншою масою 1000 зерен
забезпечує вищу врожайність, ніж невирівняне з більшою масою 1000 зерен.
З невирівняного насіння розвиваються різні за силою рослини. Слабші з
них пригнічуються і гинуть взимку й під час весняно-літньої вегетації.
До невирівняного насіння важко підібрати оптимальну глибину загортання,
норму висіву. Насіння, вирощене в рік сівби, особливо у західних і
північних регіонах, перед сівбою слід протягом 3-5 діб прогріти проти
сонця для фізіологічного дозрівання, підвищення енергії проростання,
сили росту і схожості.

Не можна висівати не протруєне насіння. З ним передаються хвороби, які
не можна знищити пізніше — тверда, порошиста та стеблова сажки,
офіобольозна, гельмінтспоріозна, церкоспорельозна кореневих гнилей,
альтернаріоз, сніжна ?фузаріозна? плісень, пліснявіння насіння.
Протруювати насіння треба не пізніше як за п’ять діб, а краще — за 2-3
тижні до сівби. Кращий спосіб протруєння — інкрустування — покриття
полімерною плівкою, до складу якої входять протруйники і можна додавати
мікроелементи та фізіологічно активні речовини. Як плівкоутворювачі
необхідно брати 10-11 л на 1 т насіння 0,2%-го водного розчину
полівінілового спирту ?ПВС?, 0,5%-го водного розчину натрієвої солі
карбоксиметилцелюлози ?NаКМЦ?, до яких додають рекомендовану дозу
протруйника. За відсутності цих плівкоутворювачів можна використовувати
РКД ?4 л РКД на 7 л води?, крохмальний клейстер, 0,1%-й розчин ПВА та
ін. Ефект інкрустування вищий тоді, коли насінина повністю вкрита
захисною плівкою. Для досягнення цього важливо перед протруюванням
насіння звільнити від пороху ?пилу?, а протруєння проводити на машинах
ПС-30, ПС-10А, ПСШ-5, «Мобітокс-супер», КПС-10, КПС-40 або інших.

Як протруйник слід використовувати рекомендовані: байтан 19,5%-й з.п. ?2
кг/т?, бенлат 50%-й з.п. ?2-3 кг/т?, берет 050, 5%-й к.е ?3 л/т?,
вінціт, 5%-й к.е. ?2л/т?, вітавакс, 75%-й з.п. ?2,5-3,5 кг/т?, вітавакс
200, 75%-й з.п. ?2-3 кг/т?, вітавакс 200 ФФ ?2,5-3 кг/т?, дерозал, 50%-й
к.е ?1,5 л/т? дивідент, 3%-й т.к.е.?2,0 л/т?, колфучо супер, 20%-й в.с
?3 л/т?, максим 025, 2.5%-й т.к.е. ?2 л/т?, паноктин, 35%-й в.р. ?2
кг/т?, паноктин тоталь, 32,5% т.к.е. ?1,5-2 л/т?, преміс 25, 2,5% т.к.е.
?1-2 л/т?, промет 400, 40%-й м.к.е. ?2 л/т?, раксил, 2%-й з.п. ?1,5
кг/т?, сітан, 40%-й з.п. ?0,3 кг/т?, сумі-8 ,2%-й з.п. ?1,5-2 кг/т?,
фенорам, 70%-й з.п. ?2-3 кг/т?, фундазол, 50%-й з.п. ?2-3 кг/т?.

Добрі результати дає передпосівна обробка насіння стимулюючо-захисними
речовинами витяжки із пророслого насіння пшениці. Насіння сортів,
схильних до вилягання, перед сівбою можна обробити одночасно з
протруюваням препаратами цикоцель, тур ?2-3 кг д. р. на 1 т насіння?.
Обробка цими препаратами зумовлює глибше залягання вузла кущення, але
може знизити схожість насіння при недостатній кількості вологи та
глибокому загортанні.

Сіяти пшеницю необхідно у такі строки, щоб до зими рослина сформувала
добре розвинений вузол кущення і мала 2-4 пагони. На Поліссі це 5-15
вересня, у Лісостепу — 10-20, в Степу — 15-30, у Криму — 20
вересня-10 жовтня. Після кращих попередників потрібно сіяти в другій
половині оптимальних строків, після гірших — у першій. Сорти з високою
енергією кущення, як наприклад Миронівська 33, Поліська 90, Поліська 97,
треба сіяти пізніше, ніж сорти з нижчою енергією кущення.

Строки сівби жита збігаються із строками сівби пшениці у відповідних
умовах, але слід мати на увазі, що весною жито кущиться коротший період,
тому основне кущення повинне пройти восени. Разом із тим ранні посіви
пошкоджуються шкідниками, переростають ?особливо тетраплоїдні сорти? і
піддаються більше, ніж пшениця, випріванню. Оптимальні строки сівби в
Лісостепу — 5-25 вересня.

Озимий ячмінь чутливий до строків сівби. При ранній сівбі рослини ще
восени можуть виходити в трубку і гинути взимку. Тому висівати його
потрібно в такий строк, щоб на кожній рослині утворилося не більше 4-5
пагонів. Орієнтовні строки сівби на Закарпатті — 20-25 вересня, у
Львівській області — перша декада жовтня, в Чернівецькій — кінець
вересня-початок жовтня. Норми висіву адаптують до умов вирощування
враховуючи сортові особливості. Середня норма висіву в південних
степових районах 3,5-4 млн. схожих насінин на 1 га, у богарних умовах і
4-4,5 — на зрошуваних ; у західних областях 4-4,5 млн. Глибина сівби
4-5, а в посушливих умовах — 6-8 см, на важких ґрунтах Західних областей
3-4 см.

Кращий спосіб сівби — вузькорядний ?міжряддя 7,5см? та звичайний
рядковий ?15см? сівалками СЗУ-3.6, СЗ-3.6 А, СЗ-5.4, СЗТ-3.6А, СЗП-8,
СЗП -12, СЗП-16, а в посушливих районах, де можлива вітрова ерозія
-стерньовими сівалками ЗСС-12, СЗС-6 по поверхневому або плоскорізному
обробітку ґрунту. Щоб високоякісноякісно виконувати операції з догляду
за посівами, сіяти слід із залишенням технологічної колії, ширину якої
встановлюють залежно від набору машин для догляду за посівами.

Особливу увагу необхідно приділяти регулюванню норм висіву та глибини
загортання насіння. На норму висіву треба перевіряти кожний висівний
апарат. Середньою орієнтовною нормою висіву насіння озимої пшениці в
Лісостепу є 4-5 млн. Її уточнюють з урахуванням сорту, величини насіння,
попередника, родючості ґрунту, забур’яненості поля, строку сівби тощо.
Норми висіву збільшують при вирощувані низькорослих, скоростиглих,
малокущистих, стійких проти вилягання сортів з еректоїдним типом
листків, після гірших попередників, на бідних ґрунтах з добрим
вологозабезпеченням, із запізненням з сівбою. В протилежних випадках
норми висіву зменшують на 0,3-0,5 млн., або на 10-12%.

Масову норму висіву ?М, кг/га? визначають, враховуючи поштучну ?Н,
млн./га?, масу 1000 насінин ?А, г?, яка наведена в таблиці 5,4, чистоту
насіння ?Ч, %? і лабораторну схожість ?С, %? за формулою:

М=104•H•A:C:Ч

5.4. Маса 1000 зерен

Середньою нормою в Лісостепу є 5-5,5 млн. лабораторно схожих насінин на
1 га. Норми слід диференціювати залежно від біологічних особливостей
сорту, крупності насіння, зволоження, забур’яненості поля та родючості
ґрунту.

Глибина загортання насіння на структурних ґрунтах легкого механічного
складу при достатньому зволоженні — 4-5 см. За посушливої погоди і на
легких ґрунтах 5-6 см, а в зоні недостатнього зволоження її збільшують
до 8 см. На важких ґрунтах і в умовах перезволоження — зменшують до 3
см.

Встановлюючи глибину сівби, потрібно враховувати, що з її збільшенням у
тритікале більше, ніж у пшениці, знижується схожість насіння. За
достатнього зволоження ґрунту глибина сівби повинна бути близько 4 см і
за несприятливої погоди — 5-6 см на легких ґрунтах . Посівне ложе має
бути ущільненим.

Догляд за посівами.

Якщо під час сівби стоїть суха погода, або сівба проведена в недостатньо
ущільнений ґрунт та за недостатньої вологості посівного шару, зразу
після сівби поле слід закоткувати кільчасто-шпоровими котками.

Максимальна врожайність пшениці досягається, коли на час збирання на
кожному квадратному метрі посіву є 450-600 неуражених, добре розвинених
продуктивних пагонів. Цієї мети досягають встановленням оптимальної
норми висіву і здійсненням заходів щодо догляду за посівами, спрямованих
на боротьбу з бур`янами, хворобами, шкідниками, виляганням посівів.

Ефективність боротьби з бур`янами повинна максимально досягатися
високоякісним обробітком ґрунту, а також встановленням оптимальних норм
висіву і строків сівби. Якщо агротехнічні заходи виявляються
недостатніми, то боротьбу з бур’янами завершують за допомогою
гербіцидів. Найкращий строк їх застосування — фаза весняного кущення.
Інші гербіциди із тривалішим строком використання. На посівах пшениці
застосовують такі гербіциди: проти однорічних двосім`ядольних бур`янів —
агрітокс, 50%-й в.р. ?1,4-2,3 л/га?, базагран, 48%-й в.р. ?2-4 л/га?,
банвел 4С, 48%-й ?0,15-0,5 л/га?, бюктрил-Д, 45%-й к.е. ?1,5-1,75 л/га?,
гранстар, 75%-й с.т.с.?20-25 г/га?, гроділ, 75%-й в.д.г. ?20 г/га?,
діален С, 40%-й в.р. ?1,9-2,5 л/га?, сатіс, 18%-й з.п.?100-150 г/га?,
парднер, 22,5%-й к.е. ?1-1,5 л/га?, сіс 67 Мексім, 66%-й в.р.?3-4,5
л/га?, хармоні, 75%-й с.т.с. ?40-65 г/га?; проти однорічних та деяких
багаторічних двосім`ядольних — гліфоган, 48%-й в.р. ?3 л/га?, 2.4Д-аміна
сіль 82,5%-й в.р. ?0,8-1,2 л/га?, дезормон, 72%-й в.р. ?0,8-1,4 л/га?,
дікопур Ф, 72%-й в.р. ?0,8-1,2 л/га?, кросс, 16,4%-й в.р.?100-150
мл/га?, лонтрел-300, 30%-й в.р. ?0,16-0,66 л/га?, метофен, 60%-й в.р.
?1,3-1,7 л/га?, старане, 20%-й к.е. ?0,75-1,0 л/га?, фенагон, 42%-й к.е.
?0,7-0,9 л/га?, чісталан, 40% к.е. ?0,75-1,0 л/га?; проти однорічних
двосім`ядольних та однорічних злакових: дікуран-форте, 80%-й з.п.
?1,5-2,0 кг/га?, дозанекс, 80%-й з.п. ?3,0-5,0 кг/га?, ковбой, 40%-й
в.р. ?125-190 мл/га?, рейсер, 25%-й к.е. ?1,0-2,0 л/га?; проти
однорічних злакових: ілоксан, 28,4 %-й к.е. ?2,5-3 л/га?, пума-супер,
7,5%-й е.н.в. ?0,8-1,0 л/га?.

Жито більш конкурентоспроможне проти бур’янів. Тому потреба у
застосуванні гербіцидів на його посівах виникає рідше. За якісної
підготовки ґрунту до сівби воно здатне пригнічувати такі агресивні
бур`яни як пирій повзучий та осот рожевий. Якщо ж виникає потреба в
хімічній боротьбі, то використовують ті ж самі гербіциди, у ті ж строки
і в тих же дозах.

Весною, на початку відростання рослин ячменю, проводять підживлення
азотними добривами N30-45, обробляють гербіцидами, а при прогнозі
вилягання посівів — на початку виходу рослин у трубку — розчином
цикоцелю (3 кг д.р./га).

Якщо посіви забур’янені, під час весняного кущення їх обробляють
розчином гербіциду або комбінацією гербіцидів, використовуючи гранстар,
75%-й с.т.с. (20-25 г/га), дікопур МУПА, 75%-й в.р. (1,0-1,5 л/га),
ковбой, 40%-й в.р. (125-190 мл/га), оксазон, 48%-й в.р. (2-4 л/га).

При ознаках захворювання на борошнисту росу, іржу, гельміноспоріоз,
чорний бактеріоз посіви обприскують фунгіцидами. У разі збігання строків
обробки готують бакові суміші, якщо застосовувані препарати змішуються
без зміни їхніх властивостей.

Шкідники. Висіяне насіння, проростки, підземні органи молодих рослин,
надземні органи ?листки, стебла, колос і зернівка? пошкоджують шкідники,
внаслідок чого знижується врожайність. Найбільшої шкоди посівам озимої
пшениці та інших озимих хлібів завдають личинки і жуки хлібної жужелиці,
дротяники й несправжні дротяники, підгризаючі совки, гессенська,
шведська, озима, пшенична, опоміза та мінуюча мухи, цикадки, злакові
попелиці, зеленеочка, трипси, злакова листовійка, хлібні пильщики,
шкідлива черепашка та інші гостроголові й клопи — щитники.

Важливим заходом боротьби із шкідниками є утримання поля в чистому від
бур`янів і сходів падалиці попередника стані весь період від збирання
попередника до сівби пшениці.

При чисельності ґрунтових шкідників вище економічного порога
шкодочинності велике значення має передпосівна обробка насіння
інсектицидами під час його протруювання, а також внесення при сівбі у
ґрунт збагаченого інсектицидом гранульованого суперфосфату в формі
гранульованого 5%-го базудину ?50 кг/га?, волатону 5%-го ?50 кг/га?,
1,8%-го фосфаміду ?50-75 кг/га?.

Щоб запобігти пошкодженню посівів гессенською, шведською, озимою,
пшеничною, опомізою мухами, цикадками, а також хлібною жужелицею та
іншими ґрунтовими шкідниками, у фазі сходів при температурі вище 12 0С,
коли шкідники ведуть активний спосіб життя, слід провести крайове
обприскування, а якщо літ шкідників не припиниться, то суцільне
обприскування поля інсектицидами (Бі-58 новий 1,5 л/га), волатон 500
(0,8-1,0 л/га, проти жужелиці), базудин (1,5-1,8 л/га), діазинон
(1,5-1,8 л/га) або іншими. Весною і влітку обробляють інсектицидами у
міру заселення посівів шкідниками вище економічного порогу
шкодочинності. Крім названих інсектицидів, для боротьби з попелицями,
п`явицями, злаковими мухами, хлібними жуками, листовійкою, пильщиком та
іншими шкідниками використовують бульдок (0,25 л/га), децис (0,25 л/га),
золон (1,5-2,0 л/га), кінмікс ?0,2-0,3 л/га?, лебайцид ?0,6 л/га?, нурел
Д ?0,75-1,0 л/га?, сумі-альфа ?0,2-0,3 л/га?, сумітіон ?0,6-1,0 л/га?,
фастак ?0,1-0,15 л/га?, ф’юрі ?0,07 л/га?, шерпа ?0,2 л/га?.

Особливо ретельно слід стежити за розвитком шкідливої черепашки та інших
клопів. Для одержання сильного і цінного зерна посіви необхідно
обробляти, починаючи з фази формування та наливу зерна. Треба пам`ятати,
що якщо в партії зерна 3% ураженого шкідливою черепашкою, таке зерно
повністю втрачає хлібопекарські якості.

Великої шкоди посівам зернових культур завдають хвороби. Втрати врожаю
можуть становити 25-30, а в деяких випадках — 50% і більше. З такими
хворобами, як тверда, порошиста та стеблова сажки, альтернаріоз,
пліснявіння насіння, офіобольозні, гельмінтоспоріозні, церкоспорельозні
кореневі гнилі, не можна справитися навіть при дотриманні чергування
культур у сівозміні та інших агротехнічних заходів, якщо сіяти не
протруєним насінням. Розвиток інших хвороб ?септоріоз листків і стебла,
борошниста роса, бура листкова і стеблова іржа, гельмінтоспоріоз,
септоріоз, фузаріоз, рінхоспоріоз ?облямована плямистість?, оливкова
плямистість, які уражують листки стебло і колос? можна контролювати
обробкою посівів фунгіцидами.

Для запобігання розвитку снігової плісені ранні посіви ближче до зими
слід обробляти розчином фундазолу ?1,0 кг/га?. Під час весняно-літньої
вегетації посіви необхідно обприскувати фунгіцидами у міру появи перших
ознак захворювання та користуючись прогнозами розвитку хвороб.

Треба завжди планувати два обприскування — на початку виходу рослин у
трубку і в період фази «флагового» листка-колосіння -, щоб забезпечити
захист листкового апарату і колоса. Тільки в окремі роки виявляється
непотрібним перше із цих обприскувань. Для боротьби з хворобами
використовують такі фунгіциди: альто ?0,15-0,2 л/га?, арчер ?0,8-1,0
л/га?, байлетон ?0,5-1,0 кг/га?, бампер ?0,5 кг/га?, бенлат ?0,3-0,6
кг/га?, дерозал ?0,5 кг/га?, імпакт ?0,5 кг/га?, корбель ?0,5-1,0 л/га?,
міраж ?1,0 л/га?, райдер ?0,8-1,0 л/га?, рекс ?0,4-0,6 л/га?, спортак
?0,9 л/га?, тілт ?0,5 л/га?, тілт преміум ?0,33 кг/га?, топсін М
?1,0-1,2 кг/га?, фолікур ?0,5 кг/га?, фолікур БТ ?1,0-1,25 л/га?,
фундазол ?0,3-0,6 кг/га?.

Регулятори ростуЯкщо прогнозується вилягання посівів озимої пшениці,
тритікале, ячменю, то на початку виходу рослин у трубку їх слід обробити
водним розчином ретарданту: ССС, хлормекват, етефон або цикоцель ?3-4
кг/га д.р.?.

Жито схильне до вилягання. Якщо воно прогнозується, то посіви на початку
трубкування обробляють розчином кампозану ?4 л/га? або сумішшю кампозану
(1,5-2,0 л/га) та туру ?3 л/га?, використовуючи 200-250 л/га робочого
розчину.

Якщо строки обробок пестицидами збігаються, то необхідно використовувати
бакові суміші, перевіривши змішуваність препаратів. Застосування всіх
видів пестицидів потрібно припиняти не пізніше як за два тижні до
збирання.

Збирання врожаю. Озимі зернові культури краще збирати прямим
комбайнуванням у перші дні повної стиглості й коли вологість зерна
знизиться до 16-18%. Одночасно з обмолотом солому треба подрібнювати і
вивозити з поля, або розсівати по полю.

Збирання жита слід починати, коли вологість зерна знизиться до 19-20%,
щоб не допустити перестоювання, при якому можуть бути великі втрати
внаслідок осипання зерна.

Якщо посіви полягли або забур`янені зеленими бур`янами, то потрібно
практикувати роздільне збирання. Висоту зрізу рослин при прямому
комбайнуванні регулюються залежно від цілей використання соломи, стану
ярусності стеблостою, а при — з урахуванням висоти стеблостою. Неполеглі
посіви скошують на висоті 15-20 см, а при висоті стеблостою понад 110 см
— на висоті 20-27 см щоб валок лежав на стерні. Полеглі посіви скошують
під кутом проти полеглості на максимально можливому низькому зрізі.
Обмолочувати потрібно добре відрегульованими комбайнами. Використовують
різні комбайни: «Лан», «Славутич», СК-5 А «Нива», СК-6 «Колос»,
Дон-1500, Домінатор, Джон Дір, Фіатагрі або ін.

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *