.

Оптимізація структури землекористування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2884
Скачать документ

Реферат на тему:

Оптимізація структури землекористування

В умовах реформування сільськогосподарського виробництва, особливо в
контексті нових земельних відносин, формування господарських структур,
подрібнення землекористувань, виникла проблема трансформації сівозмін,
які були притаманні крупному товарному виробництву в колишніх колгоспах
і радгоспах. Оптимізація цього фактора, стосовно умов обмеженого
ресурсного забезпечення, відіграє важливу роль у підвищенні ефективності
виробничих систем.

Дослідження, проведені у господарстві ім. Петровського Миргородського
району Полтавської області (рис. 17.3), свідчать про доцільність
трансформації традиційних 10–12–пільних сівозмін у короткоротаційні.
Орні землі займають площу 2486 га. Ґрунти переважно чорноземи типові
малогумусні середньосуглинкові. Середньозважений вміст гумусу складає
3,6% (при оптимумі для цих ґрунтів 4,0–4,5%), азоту сполук, що легко
гідролізуються — 21,7 мг/кг ґрунту. Біля 50% ґрунтів мають підвищену й
високу забезпеченість рухомим фосфором і обмінним калієм та 50% —
середню й низьку. Спеціалізація в галузі рослинництва — зерно–бурякова,
у тваринництві — молочна з розвиненим свинарством.

За проектом землевпорядкування у господарстві планувалося освоєння
10–пільної зернопросапної і кормової сівозмін. У процесі реформування
землекористування кормова сівозміна, що складалася з численних
дрібноконтурних ділянок, ліквідована, а її землі перейшли в
розпорядження сільської ради, або приєднані до польової сівозміни. На
прикладі 10–пільної зернопросапної сівозміни проведено дослідження
варіантів можливої оптимізації розміщення культур на даному земельному
масиві з метою ресурсо– та енергозбереження.

У польовій сівозміні було запроектоване наступне типове чергування
культур: 1 — багаторічні трави, 2 — озима пшениця, 3 — цукровий буряк, 4
— горох, 5 — озима пшениця, 6 — соняшник, 7 — зайнятий пар, 8 — озима
пшениця, 9 — кукурудза на зерно, 10 — ячмінь з підсівом багаторічних
трав. У цілому ця 10–пільна сівозміна є науково–обґрунтованою з усіх
точок зору. Але для нових економічних умов, а також стосовно результатів
наших досліджень, більш ефективним варіантом є організація двох сівозмін
(рис. 17.3):

інтенсивної зернопросапної і зернотрав’янопросапної (табл. 17.1). Така
структура землекористування дає можливість у зернопросапній сівозміні
запровадити найбільш екологічно й енергетично вигідну органічну систему
удобрення з внесенням високих доз гною, а в зернотрав’янопросапній —
органо–мінеральну систему удобрення, засновану на поєднанні побічної
продукції та середніх доз NPK. Така організація землекористування має
певні переваги. Так, при збереженні кращих попередників є можливість
більш оперативно маневрувати площами посіву польових культур в
залежності від потреб ринку, ресурсних можливостей, кліматичних умов. У
таблиці 17.1 наведений варіант із максимальним насиченням соняшником (на
0,5 поля більше ніж в 10–пільній сівозміні). При необхідності завжди є
можливість збільшити питому вагу будь–якої просапної або зернової
культури за рахунок інших без порушення сівозмінного фактору та
погіршення фітосанітарного стану ґрунту.

17.1. Чергування культур у сівозмінах

Крім того, при обмеженні середньої відстані перевезень від об’єктів
тваринництва до полів інтенсивної зернопросапної сівозміни, де
сконцентровано застосування гною, й посівів культур, транспортування
урожаю яких потребує значних витрат (кукурудза на силос, буряки,
нетоварна частина урожаю), значно зменшуються об’єми
внутрішньогосподарських вантажоперевезень (табл. 17.2). Основна частина
багаторічних і однорічних трав, які розміщені у віддаленій від ферм
зернотрав’янопросапній сівозміні, заготовлялася в господарстві на сіно,
тому транспортування продукції з високою питомою масою вологи з
віддалених полів зводиться до мінімуму (тільки зелена маса однорічних
трав на годівлю).

17.2. Порівняльний об’єм вантажоперевезень у типовій і реформованих
сівозмінах (на прикладі господарства ім. Петровського)

Для максимального забезпечення потреб конвеєра зелені корма виробляються
також на прифермській ділянці довготривалого вирощування багаторічних
трав із різним періодом достигання (люцерна, козлятник східний,
бобовозлакові суміші). В зернотрав’янопросапній сівозміні

передбачається наявність люцерни у вивідному полі, що дозволяє, в
залежності від стану та продуктивності травостою, вирощувати її протягом
трьох і більше років без порушення сівозміни. В роки переорювання
багаторічних трав проводиться їх літній посів після збирання гороху та
однорічних трав, що дозволяє надійно отримати сходи, уникнути
негативного впливу покривної культури, збиральної техніки, значно
зменшити норму висіву насіння.

Важливою перевагою представлених сівозмін є можливість отримання частини
продукції з обмеженим застосуванням агрохімікатів, а також покращання
збалансованості кормів за протеїном, що важливо при виробництві
продукції для дитячого й дієтичного харчування.

Ефективність виробничих систем у ринкових умовах, у значній мірі,
залежить від структури посівних площ. При впроваджені альтернативних
сівозмін структура посівних площ може суттєво змінюватися без порушення
основних принципів плодозміну. В таблиці 17.3 наведено структуру
посівних

17.3. Структура посівних площ і вихід протеїну при різних сівозмінах

Примітки: 1 — 10–пільна сівозміна; 2 — 6 –ти і 4 — пільні сівозміни;

* в чисельнику — г/кг, в знаменнику — т

площ, яка відповідає новим сівозмінам і більш доцільна при орієнтації
розвитку господарства на стабілізацію поголів’я худоби й отримання
конкурентноздатної тваринницької продукції. З метою вирішення даної
задачі необхідно налагодити виробництво достатньої кількості
збалансованих за протеїном кормів. З цієї точки зору перевагу має
запропонований нами варіант, при якому вміст перетруйного протеїну в
одній кормовій одиниці складає 98,4 г проти 87,7 г при 10–пільній
сівозміні. Збільшення виробництва білка досягається за рахунок
скорочення площі посіву озимої пшениці й кукурудзи та збільшення питомої
ваги гороху (160 г протеїну на 1 кг) й соняшнику (294 г протеїну на 1 кг
шроту). Скорочення площі посіву кукурудзи на зерно зумовлено ще й тим,
що без відповідного ресурсного забезпечення у виробничих умовах ця
культура за прибутковістю не переважає соняшник, а за продуктивністю —
ячмінь та овес, собівартість яких також значно нижча.

Для отримання стабільних урожаїв польових культур вміст гумусу в ґрунті
для даних ґрунтово–кліматичних умов повинен складати 4–4,5%. Рішення
цієї проблеми залежить від кількості органічної речовини, що надходить в
ґрунт. Традиційно вважається, що основним джерелом органічної речовини в
землеробстві є гній. На сучасному етапі, при суттєвому зменшенні
поголів’я худоби, це положення дещо змінилося. Так, в господарстві до
скорочення поголів’я сільськогосподарських тварин (1992р.) вироблялося
приблизно 35 тис. т гною, в результаті скорочення (1996р.) — тільки
21–22 тис. т. Для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу необхідно
вносити близько 30 тис. т гною (табл. 17.4), тобто недостає 8–9 тис. т.
В господарстві виробляється 7,8–8,0 тис. т соломи, стебел кукурудзи та
соняшнику. На корм і підстилку необхідно відповідно 1,7 та 3,5 тис. т.
Загальна потреба по тваринництву — 5,2 тис. т. Залишається 2,6 тис. т
побічної продукції.

17.4. Баланс гумусу в різних сівозмінах, т/га

Тонна соломи в лівобережному Лісостепу на чорноземі типовому сумісно з
10 кг азоту за своєю дією на урожай та родючість ґрунту наближається до
5 т гною. Відповідно 2,6 тис. т відходів рослинництва еквівалентні 13
тис. т гною і їх застосування на добриво дозволить забезпечити
позитивний баланс гумусу. Крім того, відпадає необхідність перевозити
солому з віддалених полів.

Багаторічні трави у вивідних полях. Як уже згадувалося, важливим заходом
щодо підвищення сталості функціонування землекористування є впровадження
адаптованого до сучасних технологій вирощування багаторічних трав, перш
за все люцерни — основної ґрунтопокращуючої та найціннішої кормової
культури в лісостеповій зоні України. Базуються ці технології на
літньому посіві багаторічних трав. Найоптимальніші умови для росту й
розвитку люцерни та інших трав складаються при застосуванні парового
обробітку ґрунту перед посівом. Для цього використовуються зернотрав’яні
або зернотрав’янопросапні сівозміни, наприклад, для умов достатнього
зволоження: 1,2. Люцерна; 3. Озима пшениця; 4. Соняшник, кукурудза,
цукрові буряки; 5. Однорічні трави, горох з післязбиральним посівом
багаторічних трав. Для посушливих умов: 1,2. Люцерна; 3. Озима пшениця;
4. Соняшник, кукурудза; 5. Чорний пар з літнім посівом багаторічних
трав. Якщо посіви трав у вивідних полях знаходяться в задовільному
стані, то решта культур сівозміни чергуються в ланці: 3. Озима пшениця;
4. Соняшник, кукурудза, цукрові буряки; 5. Однорічні трави, горох або
чорний пар. Коли вивідне поле вже недоцільно використовувати,
проводиться обробіток ґрунту під озимину, а після збирання гороху,
однорічних трав або по паровому обробітку здійснюють літній посів
багаторічних трав.

Прифермські ділянки багаторічних трав. Для повнішого забезпечення потреб
тваринництва зеленою масою багаторічних трав для зменшення транспортних
витрат безпосередньо біля кожної з ферм доцільно створювати прифермські
ділянки тривалого вирощування багаторічних трав, наприклад, козлятника
східного, що в одному полі витримує до 10–12 років. Досвід і дослідження
показали, що їх розмір в залежності від кількості, видового й вікового
складу тварин на фермі може коливатися від 5 до 15–20 га. При цьому
витрати на перевезення зводяться практично до мінімуму.

Вивідні поля кукурудзи на силос. Доцільно також на 5–7 років виділити із
зернопросапної сівозміни одне з полів, що безпосередньо прилягають до
тваринницького комплексу, з метою тривалого вирощування кукурудзи на
силос. При розміщенні кукурудзи в польових сівозмінах багато господарств
змушені висівати цю культуру на ділянках, які часто не відповідають її
вимогам (слабоокультурені ґрунти, низинні місця, північний схил та
інші), що значно знижує урожай зеленої маси. Щорічно розміщувати
кукурудзу на добре окультурених ґрунтах при збереженні встановленого
чергування культур в польових сівозмінах неможливо. Крім того,
вирощувати кукурудзу на силос на великій відстані від місця зимування
худоби економічно невигідно. Як показано в розділі 6, вивіз значної
кількості органічних добрив на дальні поля й транспортування силосної
маси до тваринницьких ферм пов’язані зі значними енергетичними
витратами. Не слід забувати, якщо ця культура вирощується на зерно, то з
дальніх полів перевозиться 70–75% сухої речовини, а при вирощуванні її
на силос — 75–80% води. Необхідно враховувати, що внесення високих доз
гною під кукурудзу на силос, що вирощується у вивідному полі, дозволить
за рахунок підвищення продуктивності посівів значно скоротити площу цієї
культури в польовій сівозміні. В результаті збільшується питома вага
культур, які є кращим попередником для озимих культур і не потребують
високих доз органічних добрив для забезпечення бездефіцитного балансу
гумусу. Все це дає значну економію на внутрішньогосподарських
транспортних перевезеннях гною й силосної маси при одночасному
забезпеченні відтворення родючості ґрунту з мінімальними витратами.

Кормові сівозміни. За певних умов, поряд з прифермськими ділянками
тривалого використання багаторічних трав, замість вивідних полів
кукурудзи на силос доцільно сформувати кормову сівозміну з таким
чергуванням культур: 1,2,3…– кукурудза на силос; 4.– кукурудза на
зелений корм; 5.– озимі на зелений корм, де середній розмір поля
відповідає площі озимих на зелений корм, які забезпечують потребу в
зелених кормах на початку зеленого конвеєра.

Бактеріальні препарати. Посилити процеси азотфіксації і
фосформобілізації, покращити фітосанітарний стан посівів можна шляхом
застосування відповідних мікроорганізмів. Передпосівна обробка насіння
біопрепаратами, мікроелементами і фізіологічно–активними речовинами має
по роках більш стабільну дію, ніж при їх окремому застосуванні, й у
середньому забезпечує підвищення продуктивності польових культур на
8–12%.

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020