.

Господарство країн Африки (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 7829
Скачать документ

Реферат на тему:

Господарство

країн Африки

Для сучасного господарства країн Африки найбільш типовими є такі
особливості: а) багатоукладність господарства; б) низький рівень
економічних показників (національного доходу); в) аграрний характер
економіки більшості країн; г) різке розмежування в сільському
господарстві товарно-експортного виробництва, натурального і
дрібнотоварного господарства, яке обслуговує місцеві потреби; г)
поширення монокультури в сільському господарстві; д) переважання у
промисловому виробництві гірничодобувної промисловості; е) збереження
колоніального характеру в зовнішній торгівлі.

Істотними особливостями розміщення господарства більшості країн Африки
є. зосередження економічної діяльності в кількох центрах і значний
розрив у рівнях заселення, освоєності та економічного розвитку окремих
територій та країн.

Порівняно економічно розвинутими в Африці є території, що прилягають до
столиць – міст, які стали важливими економічними центрами ще в
колоніальний період, а також до портів, через які експортують сировину і
де частково переробляють її (район Касабланки в Марокко, Лагосу в
Нігерії, Олександрії в Єгипті, Момбаси в Кенії та ін.). Значні
промислові та економічні центри виникли в зонах добування мінеральної
сировини (центри «мідного поясу» в Замбії та Заїрі, промислові центри,
пов’язані з районами нафто- і газопромислів в Алжирі та Лівії,
промислові райони ПАР).

Африка – світовий постачальних багатьох видів тропічної рослинницької
сировини; какао, кави, арахісу, пальмової олії, прянощів тощо. Водночас
сільське господарство країн, що розвиваються в Африці, не забезпечує
місцеве населення продовольством внаслідок відставання в більшості країн
виробництва основних продовольчих культур від темпів зростання
населення. У сільському господарстві Африки використовується понад 1/3
площі материка. Під орними землями та багаторічними насадженнями зайнято
близько 7 %, а під пасовищами – 24 % площі континенту (мал. 126).

Основними зерновими культурами в Африці є просо, сорго, кукурудза, рис,
пшениця і ячмінь; коренеплодами – маніок, батат, ямс, таро; плодовими –
банани (екваторіальна та субекваторіальна зона), фінікова (оазиси
пустель) і олійна пальми (тропіки), маслина (субтропіки). Плантаційне
господарство в Африці досить розвинуте, але менше, ніж у Латинській
Америці та Південно-Східній Азії. У тропічніїі зоні виникли тільки
окремі розрізнені ареали плантацій (мал. 127).

На території Африки зосереджена значна частина світового поголів’я
худоби, зокрема великої та дрібної рогатої худоби і в’ючних тварин. На
континенті близько 192 млн голів великої рогатої худоби, 210 млн овець,
176 млн кіз, 14 млн верблюдів. Провідне місце за кількістю голів
належить країнам Східної Африки. Однак тваринництво як галузь
господарства має дуже низькі показники виходу продукції. На півночі
Африки основна частка сільськогосподарської продукції виробляється в
субтропічній зоні Середземномор’я та в долинах Нілу. В Марокко, Алжирі,
Судані значні площі займають пасовища. Найбільш розораною частиною
Африки є зона саван і екваторіальних лісів у Західній Африці. У
Центральній Африці умови сільськогосподарської діяльності досить
різноманітні: в основних зонах екваторіальних лісів земель дуже мало, а
в саванах є значні пасовища, які можна

Мал 126. Сільське господарство Африки

ефективно використовувати тільки там, де немає мухи цеце. Східна Африка
має значну базу для розвитку тваринництва: тут знаходиться більш як 1/4
пасовищ материка, майже в усіх країнах регіону під випас
використовується 40-50 % території,

У Західній Африці основними експортними культурами є какао, арахіс,
кава, банани, пальмова олія, каучук; у Центральній Африці – пальмова
олія, кава, бавовна; у Східній Африці – бавовна, чай, кава, сизаль,
ваніль та горіх кеш’ю; у Північній Африці – оливкова олія, цитрусові,
вино. У Єгипті та Судані – головним чином бавовна. Основна причина
відставання тваринництва – низький рівень зоотехніки та низька
товарність виробництва, що значною мірою пояснюється особливостями
звичаїв скотарських племен.

Частка Африки в промисловому виробництві країн світу становить близько 2
%. В Африці набули розвитку гірничодобувна та лісова промисловість,
галузі первинної переробки сировини (мінеральної та рослинної). Останнім
часом з’явилися підприємства машинобудування, хімічної промисловості,
чорної металургії, промисловість будівельних матеріалів (мал. 128).
Важливе місце в економіці африканських країн займає іноземний капітал. У
більшій частині господарств валова продукція іноземних та спільних
підприємств становить близько половини валового національного продукту
(Ботсвана, Габон, Гана, Гвінея, Єгипет, Заїр, Зімбабве, Кенія тощо).

Гірничодобувна та гірничометалургійна промисловість – найрозвинутіші
галузі промисловості Африки (мал. 129). У виробництві міді значне місце
посідають Замбія і Заїр, де рудники зосереджені в *мідному поясі». Крім
міді, в цьому поясі добувають руди інших металів, збагачують і
виробляють цинк, свинець, кобальт, золото, срібло, уран. У цілому
гірничодобувна промисловість розвинута в 1/4 частиш молодих країн
континенту, але основна частина продукції та видобутку найважливіших
видів гірничорудної сировини припадає на три країни – ПАР, Замбію, Заїр.

Енергетика Африки розвинута слабо. Енергооб’єкти розміщені дуже
нерівномірно. В Африці зосереджено 1/10 запасів нафти та 1/5
гідроресурсів світу. Є великі поклади вугілля. Головним паливним
ресурсом у країнах Африки стала нафта, значні поклади якої зосереджені в
Нігерії, Лівії, Алжирі, Єгипті та шельфі Західної і Центральної Африки.
Річки басейнів Конго, Замбезі, Нігеру мають значний енергетичний
потенціал, але він використовується недостатньо. Найбільші з діючих ГЕС
-Асуанська на Нілі, Кариба на Замбезі, Каїнджі на Нігері.

Обробна промисловість (крім гірничометалургійної) в країнах Африки
розвинута слабо. Тут є три основні форми виробничої діяльності:

1) підприємства первинної переробки експортної сільськогосподарської
сировини (очищення і пресування бавовни, переробка кави, какао,
виробництво олії, цукру, вина, соків). Такий напрям спеціалізації
промисловості характерний для всіх країн, які експортують сировину;

2) підприємства, що виробляють товари широкого вжитку для місцевих
потреб (кустарне виготовлення тканин, предметів домашнього вжитку,
місцевих харчових напівфабрикатів, напоїв) та сучасні підприємства
легкої і харчової промисловості. До порівняно розвинутих галузей
належить текстильна промисловість (Єгипет, ПАР, Алжир, Марокко, Туніс);

3) сучасні підприємства важкої промисловості (крім
гірни-чометалургійних) мають малу або середню потужність. Найбільш
поширені нафтопереробні й цементні заводи. Порівняно значні хімічні
підприємства зосереджені в Алжирі, Єгипті, Марокко, Лівії, Тунісі,
Анголі, Заїрі, Зімбабве, Замбії.

Мал. Господарство Африки

Maл. Добування фосфоритів у Марокко

В цілому обробна промисловість Африки розміщена дуже нерівномірно.
Більшу частину продукції галузі дають Єгипет, Марокко, Алжир, Нігерія,
ПАР, Туніс, Заїр. Майже 25 % країн Африки не мають сучасних підприємств
обробної промисловості.

В Африці формується кілька промислових районів. Найбільш потужний ареал
промислових виробників склався в ПАР (Йоганнесбург, Преторія, Кімберлі,
Дурбан, Кейптаун та ін.). Значні промислові центри зосереджені в країнах
Магрнбу (Туніс, Алжир, Марокко, Лівія), а також на півночі Африки – в
Єгипті (Олександрія, Каїр, Хелуан, Порт-Саїд). Ще один важливий
промисловий район Африки – «мідний пояс», з основними центрами важкої
промисловості в Замбії та Заїрі. Кілька ареалів формуються в Західній
Африці (Лагос – Ібадан, нафтопромисловий район дельти Нігеру, портові
міста Гани, Кот-д’Івуару).

На материку недостатньо розвинута мережа шляхів сполучення, особливо у
глибинних районах. Залізничний транспорт представлений в основному
одноколійними лініями, які зв’язують порти з внутрішніми районами або
сполучають судноплавні відрізки річок. Сучасні шосейні дороги є тільки
поблизу столичних або промислових міст. Річковому та озерному флоту
бракує теплоходів і барж.

Найважливішу роль у зовнішньоекономічних зв’язках країн Африки відіграє
зовнішня торгівля. В експорті переважає гірничорудна і
сільськогосподарська сировина, в імпорті – готова продукція. Нафту
вивозять Алжир, Нігерія, Лівія, залізні руди – Ліберія, Мавританія,
алмази та золото – ПАР, мідь – Замбія, Заїр, ПАР, фосфати – Марокко,
уран – Нігер, Габон, бавовну – Єгипет, Судан, Танзанія, каву – Ефіопія,
Кот-д’Івуар, Кенія, Уганда, Ангола та інші, арахіс – Сенегал, Судан,
оливкову олію – Туніс, Марокко.

Внутрішні відмінності. Умовно територію континенту можна розділити на
п’ять регіонів: Північна, Західна, Східна, Екваторіальна (Центральна) і
Південна Африка.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020